Методичні рекомендації щодо написання курсових робіт для спеціальності Міжнародна інформація, ІПСВ
« Назад МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Інститут права та суспільних відносинвищого навчального закладуУніверситет “УКРАЇНА”КАФЕДРА ТЕОРІЇ ПРАВА ТА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Методичні рекомендації щодо написання курсових робіт студентам спеціальності "Міжнародна інформація"
напрям підготовки: 0302 – МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ спеціальність: 6.030201 – МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ КИЇВ - 2014
Методичні рекомендації розроблені на основі: освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста за напрямом підготовки «Міжнародні відносини», професійним спрямуванням „Міжнародна інформація” Укладач: старший виклидач, доцент, кафедри теорії права та міжнародної інформації В.В. Дабіжа Методичні рекомендації розглянуті і затверджені на засіданні кафедри Теорії права та міжнародної інформації Протокол № від 2014 р. Завідувач кафедри Теорії права та міжнародної інформації д.юн., професор Мурашин О.Г. Методичні рекомендації розглянуті і затверджені на засіданні методичної ради Інституту права та суспільних відносин Університету Україна протокол № від „ ” 2014 р., № .
ЗМІСТІ. РОЗДІЛ Загальні рекомендації 4 1. ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 4 2. ВИБІР І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИКА КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 5 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 5 4. СТРУКТУРА, ЗМІСТ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 6 5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 9 6. ПІДГОТОВКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ.. 10 7. ПОРЯДОК ЗБЕРІГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ. 11
ІІ. РОЗДІЛ Теорія міжнародних відносин. 12 1.Анотація дисципліни. 12 2.Теми курсових робіт. 13 3.Список використаних джерел. 16
ІІІ. РОЗДІЛ Аналіз зовнішньої політики. 20 1.Анотація дисципліни. 20 2.Теми курсових робіт. 20 3.Список використаних джерел. 25
ІV. РОЗДІЛ Міжнародна інформація. 29 1. Анотація дисципліни. 29 2. Теми курсових робіт. 30 3.Список використаних джерел. 32
Додаток 1. 37 Додаток 2. 38 Додаток 3. 39 І. РОЗДІЛ Загальні рекомендації1. ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИКурсова робота є самостійною, науково-практичною роботою студента, яка дає можливість ґрунтовно розглянути конкретні питання дисципліни. Курсова робота виконується з метою закріплення і поглиблення знань, одержаних студентом за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Курсова робота є одним з етапів підготовки спеціаліста в галузі міжнародних відносин за спеціальністю міжнародна інформація, виконання ряду курсових робіт в ході засвоєння бакалаврського курсу готує студента до виконання у майбутньому самостійної (магістерської) роботи за кваліфікаційним рівнем робіт 2433.2 – професіонала в галузі інформації, інформаційного аналітика. В курсовій роботі студент повинен засвідчити, що він оволодів необхідними теоретичними знаннями, відповідними методами і методиками дослідження та навичками їх практичного застосування в конкретних умовах. В зв'язку з цим робота повинна виконуватись стосовно конкретного об'єкта і містити його аналіз з конкретними пропозиціями щодо розв'язання проблем та задач, які розглядаються в даній роботі. Виконання курсової роботи передбачає основні цілі: - поглиблення, розширення та систематизацію теоретичних знань і - оволодіння методами та методиками теоретичного та експериментального дослідження при розв'язанні конкретних питань з міжнародної інформації, а також міжнародних правових, політичних, економічних та соціальних аспектів цих проблем; оволодіння технікою аналізу та розробки пропозицій й рекомендацій особам, що приймають відповідні політичні та управлінські рішення; - розвиток навичок пошуку, отримання, здобування та систематизації міжнародної інформації, її первинної та аналітичної обробки (перетворення) з застосуванням автоматизованих інформаційних систем та технологій, сучасних методів моделювання та прогнозування; - розвиток вмінь та навичок в проведенні самостійних аналітичних робіт, - визначення підготовленості студента для самостійного аналізу, Головне завдання майбутнього спеціаліста з міжнародної інформації полягає в проведенні аналізу діяльності досліджуваного об'єкта в сфері міжнародних відносин та міжнародної інформації. Курсова робота повинна носити самостійний характер, сутність якої полягає у вмінні аналізувати, досліджувати об’єкт за допомогою наукових методів, узагальнювати накопичений в процесі аналізу матеріал, а також розробляти варіанти практичних рекомендацій на рівні оперативних, тактичних та стратегічних рішень, які приймаються політичним керівництвом країни, керівництвом установ та відомств, що працюють в сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики.
2. ВИБІР І ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИКА КУРСОВОЇ РОБОТИТематика курсових робіт розробляється та щорічно оновлюється кафедрою з врахуванням змін в законодавстві України і особливостей сучасних міжнародних інформаційних, правових, політичних та економічних відносин. Студенту надається право самостійно обрати тему курсової роботи з запропонованого кафедрою переліку або запропонувати власну тему з обґрунтуванням доцільності її розробки – така тема обирається після схвалення її науковим керівником курсової роботи. Науковим керівником роботи студента над затвердженою темою стає викладач (лектор), який, як правило, має наукову ступінь або наукове звання і веде дану дисципліну. Керівник курсової роботи: - надає допомогу студенту в складанні плану роботи та програми знаходження та відбору необхідного матеріалу; - рекомендує студенту спеціальну, нормативну літературу та інформаційні джерела за обраною темою курсової роботи; - консультує студента в ході роботи над темою; - визначає готовність курсової роботи до захисту; Керівник повинен допомогти студенту визначити найбільш ефективні рішення, при виконанні ним курсової роботи.
3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИПеред виконанням курсової роботи студент отримує від викладача згоду щодо обраної теми дослідження та рекомендації щодо джерел, що необхідно опрацювати. Крім того уточнюються цілі, а також визначається перелік основних питань, які належить розкрити (складається орієнтовний план роботи). Виконання курсової роботи має індивідуальний характер. Студент приступає до викладення розділів курсової роботи при накопиченні відповідного матеріалу, його оцінки з точки зору повноти, якості та вірогідності. За наявності персонального комп’ютера написання роботи краще за все робити у текстовому редакторі Word, з використанням всіх його сервісних можливостей. Так вже після складення попереднього плану роботи можна створити окремий файл з назвою «Курсова» в якому за допомогою функції «Схема документа» виокремити Вступ, Розділи та Підрозділи роботи, Висновки та Список використаних джерел. Наявність подібної рубрикації дозволяє одночасно (точніше не дочікуючись завершення попередньої роботи) вести роботу над всіма частинами тексту – поповнюючи і доробляючи кожну з ним, по мірі надходження, отримання інформації, необхідних матеріалів і даних. Кожна частина пишеться спочатку на чернетці відповідно до складеного плану. Найголовніше на цьому етапі – зафіксувати основні думки, систему доказів, не втрачаючи логіки викладу. Те ж саме, при роботі на комп’ютері, дозволяє багатократно повертатися до відпрацьованого матеріалу, покращуючи його сутність, зміст, стиль, графічне оформлення тощо. Після написання курсової роботи студенту необхідно подати її на перевірку викладачу. Отримані від керівника зауваження усуваються студентом в обумовлені терміни.
4. СТРУКТУРА, ЗМІСТ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИВиконання курсової роботи передбачає: - обґрунтування актуальності теми, мети та завдань дослідження, зазначення методів та джерел дослідження; - визначення теоретичних засад дослідження (основних категорій, понять, З урахуванням основних вимог до змісту та структури курсової роботи складається план, що є основою для відбору та систематизації матеріалів, послідовного та логічного викладу результатів дослідження. В курсовій роботі важливо щоб студент самостійно обґрунтував свої судження, узагальнення та практичні рекомендації, аргументував усе це достатнім фактичним матеріалом. Починаючи виконання курсової роботи студент повинен чітко уявити її структуру та зміст. При цьому усі складові частини роботи повинні бути логічно взаємопов'язані та переконливо аргументовані. Курсова робота, яка подається студентом до захисту, повинна містити: - Титульний лист (див.: Додаток 1 – стор. 37); - Зміст (див.: Додаток 2 – стор. 38); - Вступ; - Основну частину, що складається з розділів , як правило – трьох, які передбачені планом роботи; - Висновки; - Список використаних джерел; - Іноді до тексту роботи додаються Додатки. Зміст – це послідовність усіх розділів та підрозділів курсової роботи з зазначенням їх нумерації та номером сторінки, яка відповідає початку розділів (підрозділів), а також висновків, списку використаних джерел. Загальний об’єм курсової роботи повинен складати 38-42 сторінки машинописного (принтерного) тексту. Шрифт Times New Rоman 14 розміру при полуторному міжстрічковому інтервалі. Вступ передбачає обґрунтування теми курсової роботи, її мету та завдання, оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми та елементи новизни, що внесені в дослідження проблеми самим студентом. Обсяг вступу не повинен перевищувати 1-2 сторінки машинописного тексту. Основна частина курсової роботи складається, як правило, з трьох розділів, які починаються постановкою завдання, обрисом того, що розглядається в кожному розділі, а також розкривають його основні сторони та положення. Перший розділ (обсяг якого складає не більше 8-10 сторінок друкованого тексту, викладеного в двох-трьох підрозділах) повинен містити: - виклад основних теоретичних положень, що визначають сутність та зміст предмету теми, виходячи з мети і завдань курсової роботи; - розгляд різних точок зору з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших інформаційних джерел; Цей розділ повинен скласти теоретичну основу для другого та третього розділів. З цією метою студент подає тільки той теоретичний матеріал, який є необхідним для розв'язання практичних питань, визначених метою та завданнями курсової роботи. Невиконання цієї вимоги призводить або до надмірного збільшення обсягу першого розділу, або до змістовного відриву його від другого та третього розділів. Тому цей розділ повинен являти собою не виклад загальновідомих положень з навчальних дисциплін, а бути підґрунтям для аналізу за темою, обраною студентом. В другому розділі курсової роботи проводиться аналіз стану досліджуваної теми. Мета такого аналізу – отримання обґрунтованих даних, що дозволяють з'ясувати "вузькі місця" та можливі варіанти їх розширення «розв’язання проблем, що розглядаються). Структура та зміст другого розділу носять аналітичний характер і залежать від специфіки курсової роботи. Щоб уникнути поверхневого викладу матеріалу в цьому розділі необхідно постійно зіставляти мету та завдання курсової роботи з отриманими результатами аналізу. Тому студент з фактичного матеріалу повинен відібрати найбільш суттєвий. Обсяг другого розділу не повинен перевищувати 10-12 сторінок машинописного тексту. В третьому розділі на основі отриманих результатів розглядаються пропозиції, рекомендації, заходи щодо досягнення цілей у відповідності з темою курсової роботи. Заходи повинні бути логічними наслідками висновків аналізу другого розділу. При цьому студент повинен виявити самостійність. Якщо студент не має можливості запропонувати власне рішення, то ним обирається той варіант, що може бути реально здійснений в конкретних умовах. Зміст та характер розроблюваних студентом пропозицій визначаються темою, метою та завданнями курсової роботи. Так як третій розділ роботи є її спеціальною частиною, то для розрахунків і обґрунтування запропонованих варіантів розв'язання проблем доцільне використання ЕОМ. Обсяг третього розділу повинен складати 10-12 сторінок машинописного тексту. Висновки є завершальним етапом виконаної студентом курсової роботи. Вони повинні містити короткі підсумки за результатами теоретичного та практичного аналізу теми дослідження з наведенням позитивних та негативних сторін, а також нереалізованих можливостей. Висновки рекомендується починати словами: "розглянуто", "встановлено", "показано", "доведено" тощо. Обсяг висновків складає 2-3 сторінки машинописного тексту. Список використаних джерел складається, як правило, в послідовності за посиланням на джерело за текстом курсової роботи. В перелік включаються тільки ті джерела, які були використані студентом в процесі виконання роботи, Якщо студент цитує якусь частину тексту використаного джерела, то після цитованого матеріалу ставляться «квадратні» дужки, у яких цифрами позначається номер джерела, на яке посилаються, а після коми сторінка, на якій розміщено речення, що цитується [7, с. 39]. У списку використаних джерел назва вказаної роботи приводиться під номером 7. Якщо у викладенні наводяться основні положення джерела, або достатньо близько переказується його зміст, то у квадратних дужках помічається [див.: 39]. Бібліографічний опис літературних та електронних джерел наводиться згідно вимог державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Загальні вимоги, правила, та приклади складання списку використаних джерел – див.: с. 39-44 даних методичних рекомендацій. Курсова робота повинна відповідати певним вимогам за стилем викладу матеріалу. Формулювання назви теми, розділів та підрозділів повинні бути чіткими, лаконічними і в той же час найбільш повно відображати сутність та зміст питань, що розглядаються. Матеріал викладається грамотно, простим науковим стилем, не повинен містити повторів та не бути перевантаженим цитатами. Не допускається просте переписування літературних джерел, а тим більше використання текстів авторів без посилання на останніх. Об'єктивності досягають високим ступенем безособовості, відсутністю суб'єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема в доборі лексики, синтаксичній будові. В тексті не повинно бути виразів типу: "я вважаю", "мені здається", "у нас прийнято" тощо. Замість них рекомендуються вирази: "на думку автора", "вважається доцільним", "як свідчить проведений аналіз" тощо. У науковому писемному мовленні рідко використовується особовий займенник першої особи однини «я». Виклад, як правило, ведеться від третьої особи множини. Широко представлені також безособові речення, пасивні звороти, зворотні дієслова. Допускається вживання авторського «ми», проте воно має узагальнений, а часом і умовний характер. Наведемо декілька прикладів: 1. На попередньому етапі цієї роботи було проаналізовано окремі нові публікації українських авторів із проблем компаративної (порівняльної) політології (М.Оживана, О.Гараня, О.Бодрука, Г.Перепилиці, Л.Чекаленко т.ін.). 2. Автор умовно виділяє три основні складові частини компаративного (порівняльного) аналізу: наукознавчу, методологічну, прикладну. 3. У сучасних умовах компаративний (порівняльний) метод виступає у двох значеннях: як спеціально-науковий метод досліджень, який широко використовується найрізноманітнішими політичними науками, так як автономна наука, що має свій предмет, функції, методологію. 4. На наш погляд, виникає нагальна потреба в розширенні компаративних (порівняльних) досліджень в сфері політичних наук та включенні у навчальні програми відповідних ВНЗ України III та IV ступенів акредитації курсів з навчальної дисципліни „Компаративна порівняльна політологія", що сприяло б подоланню все ще відчутної ізольованості вітчизняної політологічної освіти від тих інтеграційних та диференційних суспільних процесів, які відбуваються нині в Європі та світі в цілому. 5. Висновки щодо методики проведення компаративного (порівняльного) аналізу можуть сприяти більш ефективному використанню досвіду інших країн при вдосконаленні теорії і практики міжнародних відносин, забезпечення ефективної циркуляції міжнародної інформації, забезпеченню її дійсних впливів на перебіг зовнішньополітичних дій процесів, акцій. 6. При аналізі окремих питань застосовувались спеціальні методи й методики аналізу зовнішньої політики, зокрема методики компаративного (порівняльного) аналізу.
5. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИТекст відредагованої роботи слід надрукувати на принтері за допомогою комп'ютера на одній стороні стандартних аркушів білого паперу форматом А4 210 х 297 мм (або 203 х 288 мм). Використовують шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, з полуторним міжрядковим інтервалом. Мінімальна висота друкованого шрифту – 1,8 мм. Кожна сторінка друкованої роботи має містити приблизно 1800 знаків (28 – 30 рядків по 62-65 знаків у рядку, враховуючи знаки пунктуації та пробіли між словами). Навколо тексту залишають поля таких розмірів: зліва – не менше 30 мм, справа – не менше 10 мм, знизу й зверху – не менше 20 мм. Як виняток допускається друк тексту за допомогою друкарської машинки. Загальний обсяг курсової роботи повинен бути 40-45 сторінки. При оформленні курсової роботи необхідно дотримуватись таких вимог: 1. Текст курсової роботи повинен бути розподіленим на розділи та підрозділи. Назви розділів повинні бути змістовними і виділятися ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ, а підрозділів – малими літерами за виключенням першої великої літери, з якої починається назва. При цьому перенесення та підкреслювання в заголовках не допускаються, крапка в кінці заголовка не ставиться. Розділам присвоюють номер, позначений арабською цифрою з крапкою. Підрозділи повинні бути пронумеровані в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та порядкового номеру підрозділу, що розділяються крапкою. В кінці номера підрозділу також ставиться крапка. Відстань між заголовками та текстом повинна бути не менше 1,5 мм. 2. Назви вступу, заголовки кожного розділу, висновків, переліку літератури та інших інформаційних джерел, починають з нової сторінки, а заголовки підрозділів – на тій сторінці, де закінчується попередній підрозділ. 3. Нумерація сторінок тексту повинна бути єдиною від титульного листа до останньої сторінки останнього додатку курсової роботи. Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи, номер на титульному аркуші не проставляють. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, нумерація може також робиться автоматично відповідною функцією Word-у. 4. Посилання на літературу та інші інформаційні джерела наводять за текстом в «квадратних» дужках в кінці речення. Наприклад: [ 5 ], [ 12, с. 43], [див.: 39], де цифрами позначають: першою порядковий номер джерела в списку використаних джерел; друга цифра у дужках, після коми і літери с. означає номер сторінки, на яку робиться посилання. Якщо строчка закінчується посиланням у квадратних дужках то крапка ставиться після останньої дужки. 5. До списку використаних джерел включають бібліографічні описи літературних та інформаційних джерел мовою тексту видання. Правила оформлення бібліографічних описів літературних джерел наведені у Додатку 3 (див.: с. 39-47).
6. ПІДГОТОВКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИЗавершена курсова робота підписується студентом, переплітається та подається викладачу (науковому керівнику). Викладач (науковий керівник) : - оцінює теоретичний рівень курсової роботи, використання в ній сучасних методик; - визначає основні результати курсової роботи; - відображає рівень (реальність) практичного впровадження пропозицій та рекомендацій студента; - оцінює самостійність та ставлення студента до роботи при виконанні курсового завдання; - рекомендує роботу до захисту. Перед захистом курсової роботи студент повинен підготувати текст виступу. При цьому потрібно враховувати, що тривалість виступу не повинна перевершувати 5-7 хвилин (2-3 сторінки тексту). Для захисту курсової роботи рекомендується така структура виступу: - мета та завдання курсової роботи з обґрунтуванням обраної теми та об'єкту та предмету дослідження; - розгорнута характеристика особистих здобутків автора роботи; - основні висновки по роботі, якщо є то викладення практичних рекомендацій. У виступі студента на захисті курсової роботи основні положення формулюються коротко за допомогою попередньо підготовлених тез. Захист курсової роботи приймає викладач (науковий керівник), який веде дану дисципліну. Викладач задає студенту питання, як правило, за темою курсової роботи, не виключаючи питань, що відносяться до теоретичної підготовки. Відповідаючи на питання студент може використовувати текст свого виступу, курсову роботу, робочі записи. Після проведення захисту курсової роботи, викладач у присутності студента виносить рішення про оцінку роботи за чотирьохбальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно. Оцінка заноситься до екзаменаційної відомості та до залікової книжки студента. Якщо студент не з'явився на захист курсової роботи, то в екзаменаційній відомості відзначається: "не з'явився". Студент, який не з'явився на захист або отримав незадовільну оцінку при захисті курсової роботи, ліквідовує академзаборгованість у встановленому порядку.
7. ПОРЯДОК ЗБЕРІГАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КУРСОВИХ РОБІТПісля захисту курсова робота передається на кафедру, де вона після відповідної реєстрації зберігається протягом одного року. Видача курсових робіт студентам забороняється. За рекомендацією викладача (керівника) курсові роботи можуть бути направленими на конкурси студентських наукових робіт.
ІV РОЗДІЛ. Міжнародна інформація1. Анотація дисципліниМета навчальної дисципліни "Міжнародна інформація": оволодіння знаннями, формування вмінь і навичок з концептуально-теоретичних основ міжнародних інформаційних відносин, з методології використання теоретичних знань у практиці інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичної діяльності у міжнародних відносинах. Завдання навчальної дисципліни "Міжнародна інформація": вивчення процесів глобальної комунікації; визначення критеріїв міжнародної інформаційної політики, правового регулювання міжнародного інформаційного поля; методології міжнародної інформаційної безпеки; функціонування інформаційної економіки, інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньої політики; застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та технологій паблік-рилейшенз (PR) гавемент-рилейшнз (GR) і ім. подібних у міжнародних відносинах; формування навичок прикладних досліджень у галузі інформації та комунікації. Предмет навчальної дисципліни "Міжнародна інформація" - системний аналіз міжнародних інформаційних відносин. В результаті вивчення дисципліни «Міжнародна інформація» студенти повинні: Знати: характеристики трансформацій глобальних комунікаційних процесів та інформаційно-комунікаційних технологій; критерії аналізу міжнародних інформаційних відносин; зміст та структуру міжнародної та національної інформаційної політики, методи та методологію програмної діяльності міжнародних організацій в галузі інформації та комунікації; фактори впливу глобальної комунікації на систему міжнародних відносин. Вміти: визначати чинники взаємовпливу у міжнародних інформаційних відносинах; проводити аналіз концепцій міжнародної інформаційної політики; формувати аналітичні висновки для підготовки і прийняття вирішальних рішень на основі прикладних інформаційних досліджень. Місце в структурно-логічній схемі спеціальності.
2. Теми курсових робіт1. Роль поширення інформації для розвитку суспільства. 2. Генезиз розвитку інформації у світі. 3. Роль інформіції та її місце у громадському житті народів. 4. Законодавство України про інформаційну забезпеченість суспільства та кожної особи зв'язком. 5. Можливість застосування міжнародного правового регулювання і доступу до глобальних мереж зв'язку. 6. Заснування першої міжнародної організації, щ виконує роль міжнародного пошорювача інформації - Міжнародного поштового союзу. 7. Діяльність Ліги Націй щодо захисту осіб, які збирають та поширюють інформацію. 8. Міжнародна політика ООН у галузі інформації та комунікацій. 9. Регулювання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) з урахуванням розвитку міжнародних інформаційних потоків. 10. Програма ЮНЕСКО "Інформаційне суспільство для всіх" 11. Діяльність Всесвітнього поштового союзу в Україні. 12. Діяльність у сфері комунікацій на регіональному рівні. 13. Особливості правового користування інформацією для громадян країн, що входять до Ради Європи. 14. Використання Конвенції про захист основних прав і свобод людини, зокркма ст.10 що регламентує правове забезпечення інформацією особи та систему поширення такої інформації. 15. Система вільного спілкування між громадянами країн СНД. 16. Міждержавні угоди щодо використання інформаційного простору країн учасниць СНД для поширенняміжнародної інформації. 17. Інтернет як новітня мережа загальноосвітнього поширення інформації. 18. Правове регулювання діяльності абонентів мережі Інтернет,серверних центрів тощо. 19. Міжнародна система освіти за допомогою Інтернет. 20. Особливості поширення інформації для використання її дітьми. 21. Європейські стандарти щодо поширення та використання інформації. 22. Закон України "Про інформацію" та його значення для реалізації принципів міжнародного інформаційного права. 23. Інтернет та захист авторського права. 24. Особливості правового користування інформацією для громадян країни , що входять до Ради Європи. 25. Значення інформації в діяльності політичних сил світу. 26. Політична інформованість у XVIII ст. та розвиток політичного життя. 27. Перехід від традиційного поширення інформації до поширення її за допомогою новітніх технологій. 28. Значення газетної інформації для громадського життя. 29. Особливий захист журналістів як носіїв соціальної інформації. 30. Регулювання і поширення інформації через космічні сукупності. 31. Суть, структура, та функції інформаційно-аналітичної роботи у міжнародних відносинах. 32. Сучасні мас-медійні інформаційні потоки в міжнародній комунікаційній системі: преса міжнародного призначення, інформаційні агентства, міжнародні телемережі. 33. Міжнародна комунікація та її роль в сучасному світі. 34. Роль ЮНЕСКО у вирішенні світових інформаційних проблем. 35. Діяльність Департаменту суспільної інформації ООН. 36. Інформаційна діяльність Наукового Комітету НАТО. 37. Основні характеристики програми “Технологічна EURECA”, аналіз організаційної структури програми. 38. Процес інформатизації країн, що розвиваються: особливості та проблеми. 39. Характеристика сучасного стану інформатизації в Україні. 40. Еволюція інформатизації в США. 41. Основні етапи процесу інформатизації в Японії. 42. Основні види ринків інформаційно-телекомунікаційних технологій в Європі та їх властивості. 43. Державна інформаційна політика Франції та Швеції. 44. Програми побудови інформаційного суспільства у Великобританії. 45. Концепції інформаційного суспільства Чехії. 46. Інформаційні війни.
3. Список використаних джерелНАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
РЕСУРСИ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Надіємося, що Ви добре зрозуміли, що це далеко не вичерпний перелік можливих електронних джерел міжнародної інформації!!! Додаток 1Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ ПРАВА ТА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
На правах рукопису
КУРСОВА РОБОТА з Міжнародної інформацї на тему: "..................................................................................."
Освітньо-кваліфікаційний рівень «БАКАЛАВР» Спеціальність 6.030201 "МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЯ"
Виконав: студент групи МІ- 41/11,14 денної форми навчання залікова книжка № Оришич Катерина Миколіївна
Науковий керівник: доцент кафедри міжнародної інформації, к.е.н., доцент Афанасьєв Борис Анатолійович
Київ – 2014 Додаток 2Зразок оформлення змісту курсової роботи
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН 1.1. Правове регулювання як рух інформації 1.2. Співвідношення правової дії і правового регулювання РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОЇ ДІЇ І ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 2.1. Співвідношення механізму правової дії і механізму правового регулювання 2.2. Норма права в механізмі правової дії 2.3. Поняття механізму правового регулювання. Елементи механізму правового регулювання та їх функції РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 3.1. Соціальна цінність як критерії виміру ефективності 3.2. Перешкоди як фактор зниження ефективності правової дії 3.3. Перспективи правового регулювання суспільних відносин ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ Додаток 3Вимоги щодо оформлення: Списку використаних джерел Оформленнясписку використаних джерел повинно відповідати всім вимогам державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Загальні вимоги та правила складання. Далі наведені методичні рекомендації з впровадження цих вимог, що були укладені Галевич О. К., Штогриним І. М. – Львів, 2008.
ПОРЯДОК НАВЕДЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ВІДОМОСТЕЙ(з врахуванням вживання великої та малої літер) Заголовок опису. Основна назва [Загальне позначення матеріалу] = Паралельна назва : відомості, які відносяться до назви / відомості про Авторство чи Відповідальність ; про інших Осіб . – Відомості про повторність видання / Відповідальність за видання . – Зона специфічних відомостей . – Місце видання : Вид-во, рік . – Фізична (кількісна) характеристика . – (Серія і підсерія ; №, т.) . – Примітки (додаткова інформація від бібліографа, напр.: системні вимоги до електрон. ресурсів) . – ISBN. Аналітичний бібліографічний опис (для періодичних видань) складається із зон та елементів, зазначених у такій послідовності: Відомості про складову частину документа // Відомості про ідентифікуючий документ . – Відомості про місцезнаходження складової частини в документі . – Примітки. За новими правилами для розрізнення граматичної і приписаної пунктуації (тобто розділових знаків між зонами бібліографічного опису та їх елементами) застосовують проміжок в один друкований знак до і після приписаного знака. Виняток становлять: крапка і кома – проміжки ставлять тільки після них, а також квадратні і круглі дужки, які виділяються проміжками лише ззовні, напр.: [т. ін.], (Життя славетних). У новому стандарті змінено правила вживання великої та малої літер. Їхнє вживання визначається не лише граматичними нормами, а й розділенням зон бібліографічного опису. Перші слова відомостей, що відносяться до зони назви та відомостей про відповідальність, записуються з малої літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитатами. Винятком є загальне позначення матеріалу та будь-які назви у всіх зонах опису, напр.: Українські Січові Стрільці [Текст] / [Наук. т-во ім. Шевченка у Львові]. – [Репр. вид. за оригіналом ювіл. вид. 1935 р. / ред. нового вид. Олег Романів]. – Львів : НТШ, 2005. – 160 с. : фотогр. – ISBN 906-7155-95-4. З великої літери розпочинається кожна зона опису, яка виділяється крапкою й тире. Перед елементами всередині зони зазначається відповідний їм приписаний знак. У разі повторення окремих елементів він також повторюється, за винятком знака “навскісна лінія», який застосовується в аналітичному описі. В кінці бібліографічного опису ставиться крапка. У ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 розширився набір обов’язкових елементів бібліографічного опису. Статусу обов’язкових набули: – перші відомості про відповідальність в усіх зонах (зоні назви та відомостей про відповідальність, зоні видання, серії); – додаткові відомості про видання; – ім’я видавця, розповсюджувача тощо; – основна назва серії та підсерії; – міжнародний стандартний номер серійного видання, що був наданий серії чи підсерії (ISSN); – номер випуску серії чи підсерії; – окремі примітки в описі певних видів документів (в описі електронних ресурсів – примітки про джерело основної назви). У новому стандарті, за міжнародною практикою бібліографічних записів, у заголовках творів одного, двох і трьох авторів зазначається ім’я першої особи без слів “та ін.” Причому, воно обов’язково повторюється у зоні відповідальності за видання у точності до форми запису на титульному аркуші. Приклади оформлення зони «Відомості про повторність видання» – Вид. 3-тє, випр. / О. А. Юркевич. – 2-ге вид. допов. – Репр. вид. 1925 р. Відомості, не зазначені на титулі, наводяться у квадратних дужках (крім зони ISBN), напр.: / [голов. ред. В. Пилипенко] [б. м.] (без місця). Відповідно з наведеними рекомендаціями підібрані найбільш вживані в курсових роботах приклади оформлення літературних джерел. При складанні списку використаних джерел доцільно мати включеною функцію «Непечатные знаки» Ворду.
Приклади оформлення списку використаних джерел
Новi вимоги щодо оформлення списку лiтератури Бюлетень ВАК України, № 5, 2009 Форма 23 ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У ДИСЕРТАЦІЇ, І СПИСКУ ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ В АВТОРЕФЕРАТІ
Новi вимоги щодо оформлення списку лiтератури
Новi вимоги щодо оформлення списку лiтератури
Новi вимоги щодо оформлення списку лiтератури
Новi вимоги щодо оформлення списку лiтератури
Новi вимоги щодо оформлення списку лiтературиПримітки:
Проміжки між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації. У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |