Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 1814 Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Системне програмування, ПНТУ ім. Ю. Кондратюка

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Системне програмування, ПНТУ ім. Ю. Кондратюка

« Назад

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка 

Кафедра комп’ютерної інженерії

 

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни

«СИСТЕМНЕ ПРОГРАМУВАННЯ»

для студентів денної форми навчання

за напрямом 6.050102 «Комп’ютерна інженерія»

 

Полтава 2011

 

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Системне програмування» для студентів денної форми навчання за напрямом 6.050102 «Комп’ютерна інженерія». – Полтава: ПолтНТУ, 2011. – 32с. 

Укладачі: П.М. Гроза, доцент кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, старший науковий співробітник.

Відповідальний за випуск: завідувач кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, доцент О.І. Тиртишніков.

Рецензент: доцент кафедри комп’ютерної інженерії, кандидат технічних наук, доцент Ю.М. Юдін.


ЗМІСТ

Вступ

4

1. Тематика курсових робіт

5

2. Завдання на курсову роботу

6

3. Порядок роботи над курсовою роботою

8

4. Загальні вимоги до обсягу курсової роботи

10

5. Хід виконання курсової роботи

11

6. Правила оформлення курсової роботи

12

6.1. Вимоги до оформлення текстових документів

12

6.2. Вимоги до оформлення графічної документації

16

6.3. Зміст графічної частини

16

6.4. Порядок комплектування пояснювальної записки

21

7. Підготовка курсової роботи до захисту і захист

22

8. Рекомендована література

27

Додаток А – Приклад оформлення титульного листа

28

Додаток Б – Приклад оформлення змісту до пояснювальної записки

29

Додаток В – Приклад оформлення «Списку використаних джерел»

30

Додаток Г – Алгоритм програми (приклад)

31

Додаток Д – Фрагмент блок-схеми алгоритму програми (приклад)

32


ВСТУП 

Курсова робота виконується студентами денної форми навчання відповідно до учбового плану спеціальності 6.050102 на основі знань і практичних навичок, отриманих ними при вивченні курсу «Системне програмування».

Метою курсової роботи є вироблення у студентів самостійних навиків розробки математичної моделі, складання алгоритму і програмування на мові С++. Студент в процесі роботи самостійно, на підставі вивченого теоретичного матеріалу і творчого опрацювання літератури по темі курсової роботи, розробляє програму, використовуючи основні можливості мови С++.

Виконання курсової роботи готує студента до самостійної розробки програм як інструменту при вивченні інших предметів під час професійної підготовки, а також до виконання основних розділів дипломної роботи.

В процесі роботи над курсовою роботою студент набуває навичок науково-дослідної і самостійної творчої роботи. При виконанні проекту студенти отримують досвід роботи з довідковою літературою, стандартами, а також навички складання і оформлення програмної документації.

Тематику, основні положення роботи, оформлення пояснювальної записки студенти погоджують з керівником роботи у міру готовності відповідного матеріалу під час консультацій.


1. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ 

Теми курсових робіт розробляються і затверджуються кафедрою, що веде даний курс. Тематика курсової роботи може грунтуватися на матеріалах виробничої практики студентів, на базі наукових праць викладачів і студентських учбово-дослідницьких робіт, а також інших розробок.

Тематика курсових робіт повинна відповідати основним розділам робочої програми дисципліни "Системне програмування" з урахуванням рекомендацій, інструктивних листів і наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України  в частині курсового проектування і науково-дослідної роботи студентів по підвищенню ефективності застосування засобів обчислювальної техніки, і відбивати науково-дослідну діяльність кафедри.

Завдання на курсову роботу є індивідуальним. В окремих випадках можливі теми дослідницького характеру. Допускається розробка комплексних тем, що відповідають розділи яких складають зміст робіт декількох студентів даної спеціальності й інших спеціальностей. Така організація проектування дозволяє значно підсилити пророблення кожного розділу комплексної теми і підвищити науково-технічний рівень курсових робіт.

Студенти, що активно беруть участь у виконанні студентських науково-дослідних робіт і що мають визначений об'єкт дослідження, можуть пропонувати керівникові тему курсової роботи.


2. ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ 

Завдання видається викладачем після викладення ним теоретичного матеріалу та отримання студентами практичних навичок по дисципліні. Відповідно до теми курсової роботи студент одержує вихідні вимоги до роботи у вигляді завдання, що містить назву теми, вихідні дані, обсяг роботи, термін представлення роботи і т.д.

При необхідності в завданні можуть вноситися зміни і доповнення, що повинні бути погоджені зі студентом - автором роботи і завідувачем кафедрою.

Студентам, що не з'явилися за одержанням завдання у встановлений термін, завдання видається керівником тільки з дозволу завідувача кафедрою або декана. Курсова робота повинна бути виконана і представлена до захисту не пізніше, ніж за два тижні до початку екзаменаційної сесії у термін визначений деканатом.

Керівник курсової роботи видає завдання, допомагає студентові скласти календарного графіка його виконання і проводить систематичні консультації. Керівник рекомендує студентам основну літературу і довідкові матеріали по темі, призначає в календарному графіку термін виконання окремих розділів курсової роботи і періодичних звітів про хід роботи.

Контроль керівника ні в якій мері не звільняє студента від відповідальності за правильність виконання роботи і прийнятих рішень. Основною задачею керівника курсової роботи, крім технічного керівництва, є прищеплення навичок самостійної і систематичної роботи студента з дотриманням затвердженої програми дисципліни. Обов'язок консультанта - застерегти студента від грубих помилок.

У виборі тих або інших рішень ініціатива надається студентові. При цьому керівник може рекомендувати відповідну літературу, журнальні статті і т.п., переслідуючи основну мету - поглиблене самостійне вивчання студентом даного питання.

Студент цілком відповідає за прийняті науково-технічні рішення, правильність виконаних алгоритмів, розрахунків, використаних методів і засобів, якість виконання й оформлення курсової роботи, а також за своєчасне її завершення.

Ціль виконання курсової роботи - придбання навичок самостійної розробки системних і інструментальних програм у сучасних операційних середовищах. На захист виносять методи й алгоритми, використані студентом у процесі виконання курсової роботи до викладеного в пояснювальній записці, а також практичну реалізацію алгоритмів у виді програмного продукту, розробленого студентом самостійно.

Курсова робота по дисципліні «Системне програмування» виконується мовою С++.


3. ПОРЯДОК РОБОТИ НАД КУРСОВОЮ РОБОТОЮ 

Курсова робота починається з одержання від керівника індивідуального завдання. У тижневий термін студент повинний розробити і затвердити в керівника календарний графік виконання роботи. У процесі проектування він консультується з керівником у міру потреби й у зв'язку з виникаючими питаннями.

Рекомендується виконання курсової роботи розбити на наступні етапи:

Підготовчий. Студент повинний зрозуміти поставлену перед ним задачу, ознайомитися з рекомендованою літературою. При цьому варто критично підходити до вивчення джерел: рекомендується відбирати найбільш свіжі, останні дані і використовувати самі авторитетні джерела. Варто ясно представити мету завдання, що вирішується й уважно проаналізувати вимоги, пред'явлені до її рішення.

Проектування. На цьому етапі студент повинний розглянути та описати різні шляхи рішення поставленої задачі, а також самому розробити алгоритмічне і математичне забезпечення для наступної розробки програми.

Реалізація. На початку цього етапу студент повинний вибрати найбільш раціональне рішення і скласти графіка подальшої роботи, у ході якої необхідно виконати остаточну розробку і налагодження програмного забезпечення. Варто звернути увагу на повноту, правильність і акуратність ведення документації в ході виконання курсової роботи, на повноту перевірки правильності роботи програми.

Оформлення. Студент зобов'язаний оформити пояснювальну записку і графічний матеріал відповідно до вимог до оформлення технічної документації, відповідно до діючих стандартів. Метою є забезпечення відповідності пояснювальної записки нормам і підготовка студента до захисту курсової роботи.

Заключний. На цьому етапі проводиться захист курсових робіт. Студент зобов'язаний представити керівникові остаточно оформлену пояснювальну записку до курсової роботи не пізніше, ніж за 7 днів до захисту. Керівник перевіряє роботу і дає вказівки про виправлення або доповнення, що студентові варто розглянути і внести в роботу, після чого підписує пояснювальну записку і креслення. На цьому курсова робота вважається закінченої і може бути представлена до захисту.


4. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОБСЯГУ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

У пояснювальній записці викладений основний зміст роботи. У ній подається:

- обґрунтування актуальності теми;

- розкривається творчий задум роботи;

- утримуються розрахунки і пояснення, таблиці і графіки.

Загальними вимогами до розрахунково-пояснювальної записки є:

чіткість викладу, логічна послідовність і повна відповідність завданню на курсову роботу;

переконливість аргументації;

конкретність викладу результатів роботи.

Структура пояснювальної записки і примірний обсяг сторінок окремих розділів:

Титульний  лист 1

Завдання  на  курсову  роботу 1

Анотація   (реферат) 1

Зміст 1

Вступ 2

Розділи і підрозділи основної частини 20-30

Висновок 1

Список  використаних джерел 1

Додатки 5-20

Загальний обсяг пояснювальної записки повинний складати 30 - 40 сторінок тексту з урахуванням рисунків (без додатків). Перевищення максимального обсягу неприпустимо і розцінюється, як невміння студента лаконічно викладати результати курсової роботи.


5. ХІД ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Виконання курсової роботи передбачає створення програмного модуля для роботи в середовищі Win32 за допомогою мови програмування С++ і написання інструкції для користувача.

Програма повинна мати чіткий інтерфейс користувача. Програма може складатися з одного ехе-модуля  і при необхідності однієї або декількох бібліотек динамічного компонування.

Програма може бути виконана в будь-якій системі програмування C++, сумісної із середовищем Win32.

У пояснювальну записку до курсової роботи повинні входити:

-  аналіз предметної області у відповідності до постановки задачі;

-  вхідна і вихідна інформація;

-  математичний опис задачі;

-  запропонований алгоритм рішення задачі;

-  опис методів створення програмного продукту;

- опис класів і об'єктів програмного середовища, що плануються до використання;

-  опис реалізації інтерфейсу користувача;

-  опис реалізації програмного модуля;

-  інструкція для користувача програми.

У додатку до пояснювальної записки приводиться лістинг програми, блок-схема алгоритму програми. Курсова робота виконується самостійно з рівномірним розподілом роботи протягом семестру. 


6. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

6.1. Вимоги до оформлення текстових документів

Пояснювальна записка є основним документом, пропонованим студентом при захисті курсової роботи. Вона складається відповідно до вимог діючих стандартів. У ній відбивають етапи роботи і результати, отримані при виконанні курсової роботи.

Пояснювальна записка до курсової роботи друкується на принтері через 1,5 інтервал на одній стороні листа папера формату А4. При цьому необхідно залишати поля : ліворуч -25 мм., праворуч - 10 мм., зверху - 20 мм., знизу - 15 мм.

Текст пояснювальної записки без помарок і виправлень. Помилки, описки і графічні неточності необхідно акуратно підчистити і написати виправлений текст від руки чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору. Ушкодження аркушів, помарки не допускаються.

Виклад змісту роботи в пояснювальній записці повинне бути коротким, чітким, що виключає можливість суб'єктивного тлумачення, і вестися від першої особи множини, наприклад : "приймаємо", "вибираємо" і т.п. Такі вираження, як "я беру", "вважаю", "мені задане" і т.п. уживати не слід. Мова викладу повинна бути технічно грамотною, не містити маловживаних слів.

Варто користуватися єдиним і відповідним установленим стандартам термінологією і визначеннями, а при їхній відсутності - загальноприйнятими в науково-технічній літературі.

Скорочення слів у тексті і підписах під ілюстраціями, як правило, не допускається.

Літерним позначенням різних величин «значення символів і числових коефіцієнтів» при першому їхньому використанні варто давати розшифровку безпосередньо під формулою.

Розмірність того самого параметра в межах пояснювальної записки повинна бути постійної.

У записі обчислень по формулах приводяться тільки вихідна формула, вираження з підставленими цифрами й остаточний результат. Проміжні викладення виключаються.

Весь текст пояснювальної записки поділяють на розділи. Кожен розділ варто починати з нової сторінки. Розділи в межах усієї пояснювальної записки, а також підрозділи і пункти мають порядкові номери, позначені арабськими цифрами з крапкою наприкінці, наприклад: 1. - перший розділ; 2. - другий розділ; 2.1. - перший підрозділ другого розділу: 2.1.1. - перший пункт першого підрозділу другого розділу; Вступ і висновок не нумеруються.

Заголовки розділів пишуть прописними буквами по середині тексту. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу, відступаючи ліворуч 15 мм, малими літерами (крім першої прописної). У заголовку не допускаються переноси слів. Пробіли над заголовками і під ними - 2 см. Крапку наприкінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох позицій, то вони розділяються крапкою. Заголовок підкреслювати не можна.

Нумерація сторінок пояснювальної записки повинна бути наскрізною. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами в правом нижньому куті сторінки. На титульному листі число 1 не ставиться.

Текст пояснювальної записки ілюструється схемами, графіками, таблицями, номограмами. Кількість ілюстрацій визначається змістом курсової роботи і повинне бути достатнім для того, щоб додати пояснювальній записці ясність і конкретність, але як правило, не повинно перевищувати 7-10 ілюстрацій.

Всі ілюстрації іменуються рисунками, що нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунку повинен складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку, розділених крапкою (наприклад. "рис. 2.5"- п'ятий рисунок другого розділу). Рисунки повинні бути чіткими і виконані тільки чорним кольором. Кожен рисунок має супроводжуватися змістовним підписом. Підпису під рисунком і таблицями повинні бути короткими і пояснювати основний зміст. Підпис подається під рисунком в один рядок з номером (наприклад. "Рис. 2.5 – Загальний вигляд блоку"). Рекомендується весь матеріал, що пояснює рисунок, приводити в рисунковому тексті пояснювальної записки, а не користуватися вільним місцем на рисунку.

На всі ілюстрації повинні бути посилання в тексті. Посилання на раніше згадані ілюстрації і таблиці дають зі скороченим словом "Дивися" (наприклад: "див. рис. 2.5", -"див. табл. 1").

Таблиці служать для оформлення цифрового матеріалу, приводяться після першого згадування про них у тексті. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "Таблиця" у тексті пишуть цілком, якщо таблиця не має номера, і скорочено - якщо має номер, наприклад: "...у табл. 1.2".У повторних посиланнях на таблиці й ілюстрації варто вказувати скорочено слово "дивися", наприклад, "див. табл. 1.2". Таблиці повинні нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці поміщають напис "Таблиця" із указівкою порядкового номера таблиці. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: "Таблиця 2.4"- четверта таблиця другого розділу. Якщо в пояснювальній записці тільки одна таблиця, то її не нумерують.

Кожна таблиця повинна мати заголовок. Заголовок і слово починають із прописної букви. Заголовок не підкреслюють «Таблиця 2.4 - Результати розрахунку значення змінної». Заголовки стовбців таблиць повинні починатися з прописних букв, підзаголовки - з рядкових, якщо вони складають одну позицію з заголовком, і з прописних, якщо вони самостійні. Робити заголовки таблиці по діагоналі не дозволяється. Висота рядків повинна бути не менш 8 мм.

Таблицю розмішають таким чином, щоб її можна було читати без повороту записки або з поворотом по годинній стрілці. При великій кількості рядків допускається перенос таблиці на інший лист. При цьому заголовок приводиться тільки в її першій частині.

Якщо повторюваний у графі таблиці текст складається з одного слова, його допускається заміняти лапками; якщо з двох або більш слів, то при першому повторенні його заміняють словами "Те ж", а далі - лапки. Ставити лапки замість повторюваних цифр, знаків, марок, математичних символів не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не приводять, то в ній ставлять прочерк.

Формули в записці (якщо їх більш однієї) нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Номер ставиться з правої сторони листа на рівні нижнього рядка формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) - перша формула третього розділу. Посилання на формулу вказують порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад "... у формулі (2.1)". Опис символів і числових коефіцієнтів варто приводити безпосередньо під формулою зі слова "де" без двокрапки після нього в тій же послідовності, у якій вони дані у формулі з нового рядка.

Рівняння і формули варто виділяти з тексту вільними рядками. Якщо рівняння не уміщається в один рядок, він повинно бути перенесене після знаків " - " або " + ", " - ". " * ". " : ". Кожна формула, крім найбільш простих, повинна мати посилання на джерело, відкіля вона узята, якщо вона не виводиться автором.

У список літератури включають усі використані джерела в порядку появи посилань на них у тексті пояснювальної записки. При посиланні в тексті на використовувану літературу вказують порядковий номер, виділений двома квадратними дужками за списком джерел, наприклад [4]. Джерело описується за такою формою: прізвище й ініціали автора, повна назва книги або статті, місце і рік видання, обсяг (для журналу - назва журналу, рік видання, номер сторінки). Приклад наведений в Додатку В.

Додатки оформляють як продовження пояснювальної записки на наступних її сторінках або у виді окремої частини, розташовуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожен додаток варто починати з нового листа з вказівкою в правому верхньому куті слова "Додаток А". "Додаток Б" і т.д. номери пишуться буквами, далі поміщається тематичний заголовок.

Текст кожного додатка при необхідності може бути розділений на під розділи і пункти, нумеровані арабськими цифрами в межах кожного додатка . Перед ними ставитися буква "Д". наприклад Д.1.2.3, що означає третій пункт другого підрозділу першого додатку.

Рисунки, таблиці, формули в межах кожного додатку нумерують арабськими цифрами, наприклад: "Рис. Д. 1.1" (перший рисунок першого додатка);"Табл. Д. 1.1" (перша таблиця першого додатка).

Пояснювальна записка підписується студентом і керівником. 

6.2. Вимоги до оформлення графічної документації

При оформленні структурних і функціональних схем програм, блок-схем або структурних схем алгоритмів, схем взаємозв'язку програмних модулів, схем передачі керування, а також інших графічних схем або плакатів, необхідно керуватися діючими стандартами.

Схеми виконуються за допомогою графічних прикладних пакетів.

Плакати і схеми повинні бути постачені необхідними поясненнями, що дають можливість читати їх без звертання до тексту пояснювальної записки. 

6.3 Зміст графічної частини

Графічна частина виконується як додаток до пояснювальної записки. У ній повинні бути представлені схеми алгоритмів, оформлені згідно ГОСТ ЄСПД 19.701-90, і, при необхідності (якщо програма складається з великої кількості  файлів і функцій), структурна схема програми або програмної системи.

Блок-схеми виконуються комп'ютерним способом з дотриманням стандартів (див. Додаток Д).

ГОСТ 19.701-90 розповсюджується на умовні графічні позначення (символи) в схемах алгоритмів і програм, що відображають основні операції процесу обробки даних і програмування для систем програмного забезпечення обчислювальних машин, комплексів і систем незалежно від їх призначення і області застосування.

Стандарт не розповсюджується на записи і позначення, що поміщаються усередині символу або поряд з ним і служать для уточнення виконаних ним функцій.

Стандарт встановлює перелік, найменування, форму, розміри символів і функції, що відображаються символами. 

6.3.1 Умовні графічні позначення в блок-схемах алгоритмів і програм

Перелік, найменування, позначення і розміри деяких обов'язкових символів і функції, що відображаються ними, в алгоритмі і програмі обробки даних, приведені нижче. 

6.3.1.1 Процес

Виконання операції або групи операцій, в результаті яких змінюється значення, форма наведення або розташування даних.

6.3.1.2 Рішення

Вибір напряму виконання алгоритму або програми залежно від деяких змінних умов.

6.3.1.3 Модифікація

Виконання операцій, змінюючої команди або групи команд, що змінюють програму.

6.3.1.4 Зумовлений процес

Використання раніше створених і окремо описаних алгоритмів або програм.

6.3.1.5 Сортування

Впорядкування множини по заданих ознаках

6.3.1.6 Ручне введення

Введення даних уручну за допомогою неавтономних пристроїв з клавіатурою, перемикачів, кнопок.

6.3.1.7 Введення-виведення

Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення результатів обробки (виведення).

6.3.1.8 Неавтономна пам'ять

Уведення-виведення даних у разі використання пристрою, що запам'ятовує, керованого безпосередньо процесором.

R=a

6.3.1.9 Документ

Введення-виведення даних, носієм яких служить папір.

R=a

6.3.1.10 Лінія потоку

Вказівка послідовності зв'язків між символами.

6.3.1.11 З'єднувач

Вказівка зв'язку між перерваними лініями потоку, що зв'язують символи. 

6.3.1.12 Пуск - останов

Почало, кінець, переривання процесу обробки даних або виконання програми.

R=0.25a

6.3.1.13 Міжсторінковий з'єднувач

Вказівка зв'язку між роз'єднаними частинами схем алгоритмів і програм, розташованих на різних листах.

6.3.1.14 Співвідношення геометричних елементів символів

Розмір а повинен вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір а на число, кратне 5. Розмір b рівний 1.5а.

Напрям ліній потоку за умовчанням (без вказівки стрілок) - вправо і вниз. У випадку, якщо потік направлений вліво або вгору, слід указувати стрілки на лінії потоку. Не допускається перетин ліній потоку. Якщо це необхідно, слід користуватися внутрішньо сторінковим з'єднувачем (6.2.1.11).

6.4 Порядок комплектування документації до курсової роботи

Документація (пояснювальна записка) комплектується в такій послідовності:

- титульний лист (приклад приведений в Додатку А);

- завдання на курсову роботу;

- реферат;

- зміст (приклад приведений в Додатку Б);

- основна частина;

- список використаних джерел (приклад приведений в Додатку В);

- додатки.

До додатках подається:

- блок-схема алгоритму роботи програми (фрагмент блок-схеми алгоритму програми приведений в Додатку Д);

- ісходний текст коду програми мовою С++;

- результати роботи програми (у вигляді рисунків - знімків екрану).

Усі документи приводяться до формату А4 і брошуруються.

До пояснювальної записки прикладається DVD-RW диск, на якому міститься:

1) пояснювальна записка  з додатками в форматі MS Word;

2) текст програми на мові С++ (проект);

3) файл виконавчого модуля (ехе – файл);

4) результати роботи програми, якщо програма їх генерує, як окремі об’єкти.


7. ПІДГОТОВКА КУРСОВОЇ РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ І ЗАХИСТ

Курсова робота закінчується захистом. За 7 днів до початку захисту визначається час і місце її проведення. Перенос дня захисту курсової роботи можливий тільки при наявності поважних причин. Курсові роботи допускаються до захисту тільки з дозволу керівника. Під час захисту не тільки перевіряється рівень виконання студентом роботи і глибина розуміння їм виконаної роботи, але також здобувається досвід виступу перед аудиторією з всебічним обґрунтуванням запропонованих рішень інженерної задачі. Для досягнення цих цілей захист проводитися перед спеціальною комісією з двох-трьох викладачів, виділених кафедрою, при особистій участі керівника курсового проектування, у присутності студентів навчальної групи. Такий публічний захист дозволяє також ознайомити групу з роботою її членів і виробити однакові вимоги до курсових робіт у керівників проектування.

При підготовці до захисту студент повинний намітити план і написати тези доповіді з викладом основних положень роботи. Належна увага необхідно приділити техніко-економічним питанням. При цьому варто звернути увагу на точність і послідовність викладу доповіді. Матеріал повинен бути викладений протягом 5-7 хв. і супроводжуватися поясненням креслень, що відбивають сутність проробленої роботи. Аркуші креслень під час захисту проекту вивішуються так, щоб були видні присутньої на захисті. При захисті комплексних (групових) робіт розвішуються креслення всієї проектної групи.

Захист курсової роботи проводиться перед комісією в такому порядку:

1) повідомлення студента про зміст роботи і її реалізації;

2) питання членів комісії і присутніх;

3) відповіді студента на задані питання:

4) зауваження членів комісії;

5) відповіді студента на зауваження і при наявності заперечень, коротке обґрунтування своєї точки зору;

6) висновок комісії з оцінки роботи.

У доповіді необхідно розповісти про цілі і завдання, що ставляться перед студентом, шляхи їх рішення, про основні отримані результати:

відзначити важливі й оригінальні рішення в роботі;

сформулювати висновки і дати рекомендації з практичному використанню результатів проектування.

Питання задаються тільки по тим розділам теорії, на яких ґрунтується робота. У процесі захисту студент повинний показати гарні знання за курсом відповідно до тих питань, що порушені в курсовій роботі, виявити уміння логічно мислити, переконливо обґрунтувати і відстояти (при необхідності) свою точку зору. На захисті доречні питання, що дозволяють перевірити знання по суміжних дисциплінах, на яких ґрунтується розробка даної роботи.

У результаті захисту курсова робота, відповідно до діючого положення про курсові проекти, іспити і заліки, оцінюється рейтинговою оцінкою. Загальна трудомісткість курсової роботи, як форми підсумкового контролю – 100 балів і 20 балів до рейтингу семестрової оцінки за дисципліну.  Курсова робота, як форма підсумкового контролю виставляється при наявності рейтингової оцінки понад 51 бал. Позитивна оцінка заноситься в залікову книжку за підписом керівника роботи. Параметри оцінювання приведені в Таблиці 7.1 та Таблиці 7.2.

Таблиця 7.1

Оцінювані параметри і кількість балів до рейтингу дисципліни

Оцінюваний параметр

Кількість балів

1.

Оформлення роботи у відповідності до вимог (методичні рекомендації)

3

2.

Теоретична частина (повнота опрацювання теоретичних питань роботи та змістове наповнення)

4

3.

Алгоритм, блок-схема алгоритму (відповідність стандарту, змістове наповнення та логіка алгоритму)

3

4.

Програма (стиль написання коду, програма працює у відповідності до завдання, коментарі, код оптимізований, захист від помилок користувача)

4

5.

Захист роботи

6

Рd -  сумарний бал за роботу

20

Таблиця 7.2

Перерахунок балу Рd  до рейтингової оцінки за курсову роботу

Бали Рd

Рейтинговий бал за 100 системою

20

96 - 100

19

91 - 95

18

86 - 90

17

81 - 85

16

76 - 80

15

71- 75

14

66 - 70

13

61 - 65

12

56 - 60

11

51- 55

При оцінці комісія враховує: якість виконання роботи, зміст повідомлення студента і його відповідей на питання, якість графічних робіт, ступінь самостійності й ініціативи, що виявлена студентом при розробці теми, грамотність викладу матеріалу, володіння науково-технічною термінологією.

Критерії оцінювання захисту роботи:

5 - 6 балі. Виставляється, якщо студент вміє творчо мислити, узагальнювати вивчений матеріал, використовує для цього теоретичні положення і конкретні параметри:

чітко, вичерпно, глибоко розуміє і знає матеріал і вміє їм користуватися в межах вимог програми курсу;

вміє вести співбесіду з членами комісії, при відповідях на навідні і додаткові питання самостійно виправляє окремі допущені неточності;

якісно й у повному обсязі виконав розрахункові і графічні роботи, що входять у курсову роботу.

3 - 4 бали. Виставляється тоді, коли за перерахованими показниками маються окремі несуттєві недоліки. Наприклад, чіткість і повнота звітів не цілком достатні, маються дрібні недоліки в розрахунках і конструкторській документації, деяка недбалість оформлення і т.д.

1 - 2 бали. Виставляється при наявності істотних недоліків за перерахованими показниками, що студент самостійно виправити не міг, навіть якщо окремі відповіді були гарними або відмінними.

0 балів. Виставляється тоді, коли студент виявив нерозуміння і незнання основного змісту курсової роботи, допустив грубі помилки в пояснювальній записці, розрахунках, у креслярській документації, не зміг правильно відповісти на питання комісії.

За рейтинговою оцінкою визначається оцінка за шкалою ECTS та традиційна чотирибальна національна оцінка відповідно до Таблиці 7.3.

Таблиці 7.3

Рейтингова оцінка

Оцінка за шкалою ECTS

Оцінка за національною шкалою

91-100

А - відмінно

5 - відмінно

81-90

В - дуже добре

4 - добре

71-80

С - добре

61-70

D - задовільно

3 - задовільно

51-60

Е - достатньо

41-50

FХ - незадовільно (з можливістю допуску до підсумкового контролю за дисципліну)

2 - незадовільно

1-40

F - незадовільно

Курсові роботи, що мають теоретичну і практичну цінність, можуть бути представлені на конкурс студентських наукових праць, а також передані в промисловість для впровадження.

Після захисту студент складає пояснювальну записку і підшиває у швидкозшивач.

Для підшивки пробиваються отвори на лівій стороні листа. Зброшурована робота здається керівникові для передачі до архіву.

Студент, що не виконав курсову роботу в термін, допрацьовує її самостійно. Консультації в цьому випадку організуються з урахуванням причин відставання. Рішення про організації консультацій виносить кафедра на підставі письмової заяви студента. При цьому кафедра визначає кількість годин і форму проведення консультацій, графік проектування і термін його виконання.

Відповідно до заяви студента завідувач кафедрою призначає день засідання комісії для захисту роботи.

У випадку одержання незадовільної оцінки на захисті студент одержує нове завдання на курсову роботу для повторного проходження проектування по даній дисципліні.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 

  1. Шеховцев В.А. Операційні системи. – К.:Видавнича група BHV, 2005.- 576с.: іл.

  2. Операційні системи: навч. Посібник / М.Ф.Бондаренко, О.Г. Качко. - Х.: Компанія СМІТ, 2008. – 432с.

  3. Назарр К., Рихтер Дж. Windows via C/C++. Программирование на языке Visual C++. - Питер, Русская Редакция, 2009. - 896 с.:ил.

  4. Комисаров В. Программирование драйверов для Windows. - BHV-Санкт-Петербург, 2007. - 256 с.:ил.

  5. Побегайло А.П. Системное программирование в Windows.  – СПб.: БХВ-Петербург, 2006.-1056 с.:ил.

  6. Ю.А. Шпак. Программирование на языке C для AVR и PIC микроконтроллеро. - Издательство: МК-Пресс,  2006. - 400 с.:ил.

  7. Харт Джонсон М. Системное программирование в среде Windows. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2005. - 592 с.:ил.

  8. В.Несвижский.  Программирование аппаратных средств Windows. - Издательство: БХВ-Петербург, 2004. - 880 с.:ил.

  9. Румянцев П. В. Азбука программирования в Win 32 API. —  М.: «Горячая Линия — Телеком», 2004.

  10. Программирование драйверов и систем безопасности. Сорокина С. И., Тихонов А. Ю., Щербаков А. Ю. - Издательство: БХВ-Петербург, 2003. - 256 с.:ил.

  11. Вильямс А. Системное программирование в Windows 2000 для професионалов – СПб: Питер, 2001. – 624 с.: ил.

  12. Теренс Чан Системное програмирование на С++ для UNIX: пер. с англ. – К.: Издательская группа ВНV, 1997. – 592с.

  13. ГОСТ 19781-90. Обеспечение систем обработки информации программное. Термины и определения. - М.:Изд-во стандартов, 1990

  

Додаток Б

Приклад оформлення змісту до пояснювальної записки 

ЗМІСТ 

Вступ

5

  1. Файли

6

1.1 Властивості файлів

8

1.2 Типи файлів

12

1.3 Операції з файлами

13

1.4 Функції роботи з файлами

15

2. Методи сортування

18

2.1 Поняття сортування

18

2.2 Оцінка методів сортування та вимір методу для програмної реалізації

 

25

2.3 Функції, що використовуються для програмної реалізації методу сортування

27

3. Опис алгоритму програми

28

4. Опис роботи програми

29

5. Інструкція користувачу програми

30

Висновок

32

Список використаних джерел

33

Додаток А - Тест програми мовою С++

35

Додаток В – Інтерфейс роботи з програмою

38

Додаток С - Результати роботи програми

40

 

Додаток В

Приклад оформлення «Списку використаних джерел» 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

  1. Бойко В. І. Схемотехніка електронних систем. Кн. 2. Цифрова схемотехніка : підручник / Бойко В. І. — К. : Вища шк., 2004. — 423 с.

  2. Уэйк М. Язык Си Руководство для начинающих / Уэйк М., Прата С., Мартин Д. ; [пер. с англ.]. — М. : Мир, 1988.—512с.

  3. Комплекс «еФізика» [електронний ресурс] / Ю. П. Бендес — Режим доступу: http://efizika.org.ua/complex/

Додаток Г

Алгоритм програми (приклад)

1. Оголошуємо:

1) символьний  масив для збереження строчки;

2) цілочисловий масив для збереження кількості букв у кожному слові;

3) змінну-лічильник для кількості символів у строчці;

4) змінну-лічильник для кількість слів;

5) змінну-лічильник для кількості букв у слові.

2. Обнуляємо оголошені змінні.

3. Зчитуємо строчку з консолі і записуємо до символьного масиву.

4. В циклі по одному символу аналізуємо символьний масив і збільшуємо лічильник символів на 1:

1) якщо розглянутий символ не є пробілом, то лічильник букв у слові збільшуємо на 1;

2) якщо розглянутий символ пробіл,  а наступний за ним символ не є пробілом  і  не є 0-символом

- добавляємо одиницю до лічильника слів;

- записуємо до цілочислового масиву значення кількості букв у слові у відповідності до номеру слова в строчці;

- обнуляємо лічильник букв у слові;

3)    якщо розглянутий символ є 0-символом, що відображає кінець строчки, то перериваємо цикл аналізу символьного масиву.

5. Виводимо кількість слів у строчці на консоль.

6. У циклі виводимо кількість букв у кожному слові.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!