Методика написання, правила оформлення та порядок захисту з курсу Документознавство та інформаційна діяльність, НУ ОА
« Назад
Національний університет «Острозька академія» Кафедра документознавства та інформаційної діяльності
КУРСОВА РОБОТА Методика написання, правила оформлення та порядок захисту Методичні рекомендації для студентів спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»
Острог, 2012
ЗМІСТ ВСТУП КУРСОВА РОБОТА: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. ОСНОВНІ ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ КУРСОВОЇ РОБОТИ 1.1 Вибір теми та обов’язки наукового керівника 1.2 Підготовчий етап написання курсової роботи 1.3 Основний етап дослідження 1.4 Написання роботи 1.5 Оформлення роботи 1.6 Захист курсової роботи 2. УНІФІКОВАНА СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ КУРСОВОЇ РОБОТИ 3. ХАРАТКЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СКЛАДОВИХ КУРСОВОЇ РОБОТИ 3.1 Титульна сторінка 3.2 План курсової роботи 3.3 Список скорочень слів, словосполучень та умовних позначень 3.4 Вступ 3.5 Розділи основної частини 3.5.1 Правила та приклади оформлення бібліографічних посилань у курсовій роботі 3.5.2 Посилання на додатки в тексті курсової роботи 3.6 Загальні висновки 3.7 Список використаних джерел та літератури 3.8 Додатки ДОДАТОК А. Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи ДОДАТОК Б. Зразок оформлення плану курсової роботи ДОДАТОК В. Зразок оформлення таблиці в додатках курсової роботи ДОДАТОК Д. Зразок оформлення діаграми в додатках курсової роботи
ВСТУП У методичних рекомендаціях подаються вимоги та поради студентам з підготовки та написання курсових робіт зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність». Вони допоможуть визначити тематику курсової роботи, одержати чітке уявлення про її завдання і структуру, організувати науково-дослідну роботу над нею. Науково-дослідна робота студентів (НДРС) вищих навчальних закладів є одним з основних чинників підготовки висококваліфікованих спеціалістів відповідного профілю, що поєднують в собі:
НДРС об’єднує цілі та напрями навчальної і наукової діяльності, які здійснюються в навчальному процесі та в позанавчальний час, що забезпечує:
НДРС є обов’язковим елементом навчального процесу і втілюється в навчальних планах і навчальних програмах курсів. Крім того, НДРС здійснюється у студентських наукових гуртках та проблемних групах. Її результати оприлюднюються на студентських наукових конференціях, конкурсах, при захисті курсових, бакалаврських та дипломних робіт і на сторінках наукових збірниках. Курсова робота – один із важливих етапів підготовки майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі. Її науковий рівень, грамотність викладу, правильність оформлення, вміння студента в процесі захисту обґрунтувати і довести правомірність викладених у роботі думок, висновки свідчитимуть про рівень володіння теоретичними знаннями з теми написання дослідження. Методичні рекомендації містять вказівки щодо оформлення курсової роботи та порядку її захисту. Курсова робота: загальні положення Курсова робота є важливою формою самостійного вивчення студентами матеріалів одного з курсів зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність». Її виконання сприяє поглибленому ознайомленню з державними законодавчими актами і програмними документами, науковими працями вітчизняних та закордонних дослідників, статистичними, фактичними матеріалами однієї з проблем основних курсів зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність». Виконання курсової роботи передбачає вироблення навичок самостійної роботи з науковими джерелами і оволодіння методикою досліджень, а також здатність обрати і проаналізувати наукову або практичну проблему роботи, самостійно узагальнити опрацьований матеріал, обґрунтувати висновки. Курсова робота здійснюється за класичною методикою здійснення наукового дослідження. Першим етапом наукового дослідження є вибір теми наукового дослідження і є одним з відповідальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов’язана з основними напрямками розвитку галузі та з науковими дослідженнями. Вибір теми дослідження здійснюється дослідниками самостійно на підставі таких критеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспективність, відповідність профілю, здійснення розробки теми в умовах закладу, ступінь відповідності теми, вибраної дослідником. На другому етапі дослідник згідно з обраною темою, самостійно добирає відповідні літературні джерела, офіційні документи, відомчі матеріали з теми та опрацьовує їх. Третій етап – уточнення проблеми (теми) і складання змісту науково-дослідної роботи. При складанні плану роботи перш за все необхідно зробити обґрунтування теми, визначити її актуальність, новизну, розробити завдання. Четвертий етап – формулювання гіпотези, наукового припущення, висунутого для пояснення будь-яких явищ, процесів, причин, які зумовили певний наслідок. П’ятий етап. Сформульована мета й гіпотеза дослідження логічно визначають завдання, які потрібно вирішувати в процесі роботи. Шостим етапом є визначення методології дослідження. У науково-дослідній роботі застосовуються переважно методи спостереження, аналіз і узагальнення, моделювання. Сьомий етап – робота з систематизації і накопиченого матеріалу відповідно до плану роботи, проведення аналізу наукових праць, практичного досвіду. Восьмий етап. На цьому етапі зібрані при експериментальному дослідженні матеріали обробляють статистично. Головне завдання аналізу отриманих даних полягає у їх порівнянні зі сформульованою гіпотезою та уточненням її. Дев’ятий етап складання розширеного плану науково-дослідної роботи, відповідно до змісту напрацьованого матеріалу. Десятий етап – літературне оформлення результатів дослідження.
1. Основні етапи підготовки курсової роботи 1.1 Вибір теми та обов’язки наукового керівника Тему курсової роботи студент обирає самостійно, керуючись приблизною тематикою, погоджує її з науковим керівником призначеним кафедрою. Також студент може самостійно запропонувати для роботи тему, обґрунтувавши необхідність її розробки. Курсові роботи студентів, які не відповідають наведеній тематиці або не погоджені з науковим керівником, до реєстрації не приймаються. Перелік рекомендованих тем формується відповідно до програми навчання. Керівник курсової роботи: - надає студентові допомогу в розробці плану курсової роботи; - допомагає студентові у підборі необхідної літератури, законодавства, довідкових матеріалів та ін.; - проводить систематичні консультації.
1.2 Підготовчий етап написання курсової роботи включає: - самостійний підбір науково-методологічної, спеціальної літератури та нормативно-правових актів з теми; - складання, на основі ознайомлення з цими матеріалами плану курсової роботи та узгодження його з керівником.
1.3 Основний етап дослідження. Тут здійснюються: - досконале вивчення науково-методологічної та спеціальної літератури, з’ясування основних понять теми, аналіз стану наукової розробки її окремих питань, зіставлення висловлених у літературі наукових поглядів, вироблення свого ставлення до них, формування аргументованих уявлень з основних питань теми; - з усіх питань, які виникають у процесі виконання курсової роботи, студентові слід консультуватися із науковим керівником.
1.4 Написання роботи Згідно з планом у тексті треба послідовно розкрити основні питання теми. У роботі слід охарактеризувати, якою мірою розроблені у науковій літературі питання, що розглядаються. Студент повинен висловити своє ставлення до таких поглядів (або ж запропонувати власну точку зору). В кінці кожного розділу студент робить короткі висновки. Починаючи роботу над обраною темою, студенту необхідно спочатку вивчити підібрані джерела і літературу. При цьому доцільно робити виписки у вигляді цитат або вільного переказу певних положень. Закінчуючи вивчення літератури і переконавшись у тому, що зібрано достатній матеріал для висвітлення теми, треба приступити до його остаточної обробки, систематизації і викладу згідно зі складеним планом. Студент повинен чітко і логічно викладати як свої, так і почерпнуті з літератури думки. Тому цитатами зловживати не слід, а наводити їх для підтвердження своїх чи запозичених думок і міркувань.
1.5 Оформлення роботи Після схвалення керівником чорнового варіанта курсової роботи (що представляється йому на перегляд в цілому), вона повинна бути доопрацьована та представлена до остаточного розгляду науковому керівнику. На кожну роботу керівник пише відгук.
1.6 Захист курсової роботи Захист курсових робіт повинен відбуватися за графіком, який затверджує завідувач кафедри. Курсову роботу, оцінену науковим керівником позитивно, студент захищає перед комісією, склад якої встановлює завідувач кафедри. Під час захисту студент має виявити глибокі знання з теми курсової роботи, вміти розкрити зміст розглянутих у курсовій роботі положень і відповісти на поставлені членами комісії запитання. За результатами захисту комісія може уточнити попередню оцінку курсової роботи, що її запропонував науковий керівник. Також основними критеріями оцінки курсової роботи є:
У разі незадовільної оцінки курсова робота має бути перероблена відповідно до зауважень наукового керівника і повторно подана у зазначений науковим керівником термін.
2. Уніфікована структура та обсяг курсової роботи Традиційно склалася певна композиція курсових робіт з такими основними елементами:
Загальний обсяг курсової роботи – 25-35 друкованих сторінок (формат А4). Курсова робота оформляється машинним способом (за допомогою комп’ютерної техніки). Обсяг курсової роботи, як правило, складається з:
Кожна частина курсової роботи починається з нової сторінки. Текст курсової роботи друкується шрифтом Times New Roman через 1,5 інтервал на одній стороні аркуша. На аркуші робляться поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм., верхнє і нижнє – по 20 мм. Усі сторінки, окрім першої, нумерується. Номер сторінки проставляється у верхньому правому кутку (тільки цифра).
3. Характеристика основних складових курсової роботи 3.1 Титульна сторінка Курсова робота відкривається титульною сторінкою, де зазначається назва навчального закладу, назва факультету, назва кафедри, назва теми, прізвище та ініціали студента і наукового керівника, оцінка, завізована підписами членів комісії, місто та календарний рік написання роботи (Додаток А).
3.2 План курсової роботи На наступній сторінці подається план курсової роботи, який відображає її структуру (розділи та їх частини) (Додаток Б).
3.3 Список скорочень слів, словосполучень та умовних позначень У випадку використання у тексті роботи значної кількості (більше 2-х) складних власних чи загальних назв, які мають уніфіковані абревіатурні скорочення, складається «Список скорочень слів, словосполучень та умовних позначень» Зразок Список скорочень слів, словосполучень та умовних позначень ДЗУ – документаційне забезпечення управління ДСК – документи для службового користування ЄРКК – єдина реєстраційно-контрольна картка СЕД – система електронного документообігу
3.4 Вступ Вступ свідчить про методологічну і методичну підготовку молодого дослідника, його вміння довести правильність вибору теми, її актуальність. Вступ є своєрідним показником роботи студента: він виявляє, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план, чи правильна наукова позиція дослідника, чи може студент внести у роботу дослідницький характер. Вступ має бути ґрунтовним, конкретним, обсягом від 3 до 5 сторінок. У вступі обґрунтовують:
Актуальність – обов’язкова вимога до науково-дослідних робіт студентів. Вміння обрати тему, правильно її зрозуміти й оцінити точки зору своєчасності й соціальної значущості характеризує професійну зрілість студента. Для висвітлення актуальності достатньо 3-4 абзаців, де слід показати основне – сутність проблемної ситуації. Сформувати суть проблеми буде неважко, якщо студенту вдається показати, де полягає межа між сталим знанням і незнанням з предмета дослідження. Проблему часто ототожнюють з питанням (тобто з положенням, яке також треба вирішити). Доцільно розуміти, що специфічною рисою проблеми є те, що для її вирішення необхідно вийти за рамки старого, вже досягнутого знання. Зразок Актуальність проблеми. З кожним роком зростає суспільна зацікавленість процесами, що пов’язані з новими явищами в галузях економіки та розвитку комунікацій, зокрема в галузі брендингу. Це, певним чином, можна пояснити тим, що бренд стає необхідним фактором розвитку бізнесу, а також каналом комунікації із споживачами. У його розкручування компанії вкладають мільйони, оскільки знають: витрати виправдані. Чим відоміша торгова марка, тим успішніший продукт.Ми живемо у суспільстві, наявність у якому великої кількості запропонованих товарів привела до того, що споживачу стало дуже важко робити вибір. Можливо, навіть не кожен замислюється, що він купує не продукт, а ім’я. Ім’я, що стало брендовим. Досвід західних країн свідчить, що на сучасному конкурентному ринку по суті іде боротьба брендів за їх місце в свідомості споживачів. Товари та послуги, що не є брендами поступаються своїми позиціями на ринку в різних сферах товарних категорій.На сьогодні і досі не існує якоїсь спільної думки про те, що таке бренд і чи, взагалі є українські бренди. Існує багато думок щодо цього питання, але найчастіше вони не лише не збігаються, а й суперечать одна одній. В Україні не існує законодавства, де ми змогли б знайти відповіді на поставлені запитання. Єдиним законодавчим актом, що хоча б якось стосується брендингу, є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Тому проблема дослідження і перспективи розвитку українських брендів, в порівнянні із зарубіжними, в умовах сучасності надзвичайно актуальна та визначає практичну значущість курсової роботи.Після цього необхідно логічно перейти до мети дослідження, а також зазначити конкретні завдання, які будуть вирішуватися відповідно до зазначеної мети (слідкуючи за логікою розгляду питань у плані курсової роботи). Зразок Мета дослідження: визначити характеристики формування та ідентифікації українських та зарубіжних брендів в результаті їх порівнювання.Дослідницькі завдання:· вивчити і науково обґрунтувати феномен бренду, аби сформувати теоретичну основу для аналізу конкретних зразків національних брендів;· обґрунтувати актуальність питання про формування та ідентифікацію національних брендів (на прикладі українських та закордонних брендів);· виявити формальні та змістові складові бренду як чинники його ідентифікації;· визначити ставлення споживачів до українських брендів;· з’ясувати найпопулярніший український та зарубіжний бренд для українського споживача;надати загальні рекомендації щодо покращення ідентифікації національних брендів серед споживачів. Обов’язковим елементом вступу є визначення об’єкта і предмета дослідження. Об’єкт – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обраний для вивчення студентом. Предмет – міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне й часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка позначається на титульній сторінці як її назва. Зразок Об’єктом дослідження є бренд та брендинг, їх особливості, завдання та проблеми розвитку.Предмет дослідження: формування та ідентифікація національних брендів (українських та зарубіжних національних брендів).Методи дослідження, як інструмент добування фактичного матеріалу, є також обов’язковими елементами вступу і необхідною умовою досягнення поставленої мети. Зразок Методологія дослідження. При дослідженні теми в роботі було використано такі загальні наукові методи: аналіз (наприклад, для розуміння сутності бренду, було проаналізовано його основні складові та характеристики) і синтез, дедукція (спочатку проаналізовано феномен бренду як такого, а потім конкретні національні бренди), абстрагування (відокремлення істотної інформації від неістотної), конкретизація, аргументація, порівняння (знаходження спільних і відмінних ознак предмета, наприклад, порівняння українського та зарубіжного бренда, а також порівняння торгової марки і бренду), класифікація (поділ та групування брендів за певною ознакою) та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки. Було використано низку соціологічних методів: анкетування (метод збору інформації з використання розробленої анкети), інтернет-опитування, зокрема опитування у соціальній мережі VKontakti.ru (з метою визначення найпопулярнішого зарубіжного бренда) та психолінгвістичних методів: метод прототипів (для визначення найбільш типового представника для категорії «українські бренди»), метод семантичного диференціалу Ч. Озгуда (дав можливість більш досконало вивчити бренди на основі трьох базових факторів: активність, оцінка, сила), асоціативний метод (для створення асоціативного ряду для досліджуваних брендів). Для з’ясування стану розробленості обраної теми складається теоретична (джерельна) база дослідження, з якої можна зробити висновок, що ця тема недостатньо розкрита в обраному аспекті й тому вимагає подальшого опрацювання. Огляд літератури демонструє ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглянути, виділити основне, оцінити творчий доробок вітчизняних і зарубіжних науковців визначити її науково-практичну цінність. Тому перелік праць і їх критичний розгляд не обов’язково подавати в хронологічному порядку. При цьому слід пам’ятати, що огляд праць науковців і практиків роблять тільки з питань обраної теми. Називаються й оцінюються публікації, що мають пряме й безпосереднє відношення до теми та зазначенні у списку використаних джерел та літератури курсової роботи. Зразок Джерельна база. Дослідження та розкриття цієї теми було б неможливим без використання вже набутих знань суспільством в таких галузях науки та практики як: маркетинг (Амблер Т., Чармессон Г., Тесакова Н., Тесаков В.), бренд-менеджмент (Тамберг В., Бад’їн А., Ляпоров В., Аакер Д., Чернатоні Л., МакДональд М., Капферер Ж.-Н., Девіс С. М., Данн М. та ін.)Аби зробити картину дослідження максимально повною були використані також і Internet-джерела, зокрема статті з газети «Діло», журналів «Фокус», «Кореспондент» та публікації Пархоменка О. Опрацьовано Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».Наукова й практична значущість роботи засвідчується характеристикою того нового, що привніс студент, досліджуючи обрану тему. Необхідно представити основні результати, які можуть бути використані в практичній діяльності. Зразок Наукова значущість роботи. Порушено та проаналізовано порівняно недосліджені на даний період проблеми, що пов’язані з сучасним станом та перспективами розвитку національних брендів. Було зроблено спробу визначити та порівняти український і зарубіжний національний бренд. Практична значущість курсової роботи полягає у тому, що наукове дослідження чітко, зрозуміло та ґрунтовно розкриває основний зміст формування національного брендингу; пропонує практичні рекомендації щодо дослідження та грамотного використання маркетингових комунікацій для покращення ідентифікації національних брендів для споживача. Матеріали та напрацювання курсової роботи можуть використовуватися спеціалістами у сфері маркетингових досліджень, а також для фахівців у сфері бренжменеджменту. Апробація роботи передбачає перелік конференцій чи науково-практичних семінарів, на яких студент виступав із повідомленням за результатами своєї наукової роботи. Зразок Апробація роботи. Робота була апробована на ХVІ науковій викладацько-студентській конференції, присвяченій 450-річчю Пересопницького Євангелія та 430-й річниці Острозької Біблії, секція «Актуальні проблеми маркетингових досліджень». Тема виступу: «Формування національних брендів на прикладі брендів «Сандора» та «Coca-Cola». Обґрунтування структури роботи пояснює логіку побудови наукового дослідження. Рекомендується коротко охарактеризувати принципи розміщення матеріалу і напрям висвітлення теми за кожним розділом. Зразок Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури та додатків. У першому розділі «Бренд як основний вид маркетингової комунікації» розглянуто явище бренду в цілому, основні етапи планування бренду та основні складові бренду. У другому розділі «Дослідження формування національного бренду на основі брендів «Сандора» та «Coca-Сola» подана історія виникнення та поширення зазначених брендів, а також здійснюється ідентифікація національних брендів за допомогою методу семантичного диференціалу Ч. Озгуда. У третьому розділі здійснено спробу розглянути перспективи розвитку брендів «Сандора» та «Coca-Сola» та подано загальні рекомендації щодо покращення їх брендменеджменту.
3.5 Розділи основної частини Основу курсової роботи становить текст, у якому студент викладає власні міркування, спостереження про об’єкт дослідження, здійснює аналіз фактичного матеріалу, зіставляє факти, узагальнює зібраний матеріал дослідження. Текст основної частини поділяється на розділи. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки розділів мусять бути науково чіткі, зрозумілі. Ідея кожного розділу повинна обростати конкретним матеріалом. Необхідно домогтися єдності розділів, суворої логічної послідовності тверджень, проблем. Заголовки розділів варто розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами (жирним шрифтом) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої великої (жирним шрифтом), не підкреслюючи, без крапки в кінці. Відстань між заголовками розділів та підрозділів та з текстом має становити один пробіл. Зразок Розділ 1Бренд як основний вид марктингової комункації1.1 Бренд: трактування поняття та видова характеристика Не можна розміщувати назву в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Розділи, підрозділи, пункти і підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію і позначатися цифрами без крапки. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Пункти – в межах підрозділу, а підпункти – в межах пункту. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Наприклад: 1.2 (другий підрозділ першого розділу). Номер пункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Наприклад: 1.2.1 (перший пункт другого підрозділу першого розділу). Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Наприклад: 1.2.1.4 (четвертий підпункт першого пункту другого підрозділу першого розділу). Кожен розділ починається з нової сторінки. Основна частина курсової роботи складається з таких типів розділів: Теоретичний розділ. Розглядаються загальні теоретичні підходи до проблеми з використанням лише літературних джерел, є можливим поєднання різних точок зору, використання опублікованих статистичних даних із посиланням на джерела. Теоретичне обґрунтування, суть, значення, кваліфікаційні характеристики, історія та сучасні тенденції предмета дослідження, методичні підходи – викладаються якомога просто і стисло. Аналітичний (практичний) розділ. Опис, характеристика сучасного стану досліджуваної теми на об’єкті дослідження, ґрунтовний аналіз із використанням накопиченого фактичного матеріалу з залученням усіх теоретичних знань певного методичного матеріалу. Усі приклади наводять лише з досліджуваного явища щодо його сучасного стану. Якщо можливо, текст необхідно ілюструвати оригінальними документами, які необхідно подати в додатках, відповідно оформивши. Усі аналітичні розрахунки, матеріали таблиць, графічні ілюстрації повинні супроводжуватись поясненнями, які дають можливість з’ясувати сутність процесів, що спостерігаються з об’єктом дослідження, їхні особливості на тенденції розвитку, поглиблений аналіз яких допомагає виявити невикористані резерви. Також у практичному розділі курсової роботи зазначають пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення розвитку об’єкта, у відповідності до напрямку дослідження. Якщо запропоновані пропозиції чи рекомендації нині є нездійсненними для об’єкта дослідження, треба обов’язково це пояснити (відсутність коштів, недосконалість законодавства, непідготовленість кадрів, нестабільність економіки та політики тощо). Таким чином, студент демонструє реалізм мислення та знання проблем реального об’єкта.
3.5.1 Правила та приклади оформлення бібліографічних посилань у курсовій роботі Бібліографічні посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовані, розглянуті або згадані у тексті науково-дослідної роботи студента документи (їх складові частини або групи документів), необхідні для загальної характеристики, ідентифікації та пошуку. Існує декілька випадків, які обов’язково потребують зазначення першоджерела в курсовій роботі:
1) законодавчі акти України у сфері інформації, документації та документування; 2) укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Уряду України, які регламентують питання документаційного забезпечення управління в Україні; 3) правові акти органів виконавчої влади (міністерств, відомств, комітетів) як загальногалузевого, так і відомчого характеру; 4) правові акти нормативного та інструктивного характеру [16, c. 21]. Посилання на першоджерела оформлюється за Оксфордською системою – у квадратних дужках [16, c. 21], в яких зазначається порядковий номер першоджерела в «Списку використаних джерел та літератури» – «16» та номер сторінки, звідки взято текст з зазначенням літери «с» – «с. 21». Крапка в кінці речення проставляється після, а не перед квадратними дужками.
3.5.2 Посилання на додатки в тексті курсової роботи Посилання на додатки в тексті курсової роботи є обов’язковими! Посилання на додаток робиться в круглих дужках. Наприклад, «результати соціологічного дослідження: 30% керівників вважають, що в їх організації постійно відбувається витік конфіденційної інформації; 40% недовіряють своїм працівникам всієї комерційної інформації; 20 % – вільно розповсюджують інформацію про свою діяльність (Додаток А)».
3.6 Загальні висновки У висновках студент повинен коротко сказати про зроблене, про те, що використано з досліджень попередників, до яких результатів студент дійшов, які проблеми залишилися нерозв’язаними і чому, в якому напрямі дослідники мають йти далі, які можливі перспективи у дослідженні теми. У цій частині не слід наводити нові матеріали та докази. Студент повинен розкрити суть усіх частин курсової роботи, подаючи свої міркування переважно у формі тез – коротких, нерозгорнутих, лаконічно сформульованих тверджень, які опираються на попереднє вмотивування, а тут є закінченою формулою думок, положень. Не можна подавати висновки як стислий чи розгорнутий переказ того, що зроблено у кожному розділі роботи чи як перелік питань, проблем. Обсяг висновків – 2-3 сторінки. Зразок Висновки Після детального вивчення питань пов’язаних з поняттями бренд і брендинг та комплексом інтегрованих маркетингових комунікацій (ІМК) доцільно виділити такі основні положення: 1) Бренд – багатокомпонентний феномен, що у сучасних ринкових умовах став рушійною силою розвитку бізнесу та результатом успіху діяльності суб’єкта економіки. Бренд об’єднує у собі ставлення покупців та продавців до свого товару і є образним сприйняттям продукції на рівні асоціацій та відчуттів. Наявність сильного бренду – це найцінніший нематеріальний актив компанії, що є результатом продуманого здійснення всіх елементів маркетингової діяльності. 2) Бренд складається з зовнішніх індифікаторів, тобто зовнішніх характеристик таких як ім’я марки, логотип, фірмовий стиль та інші зовнішні виразники та внутрішніх ідентифікаторів – характеристик, вигод, індивідуальностей та цінностей. Завдяки такій будові бренд успішно виконує свої завдання ідентифікаційної системи, інструменту зниження ризиків, маркового контракту та носія доданої цінності. 3) Брендинг як процес формування іміджу бренда протягом тривалого періоду через створення додаткової цінності, емоційної або ж раціональної «обіцянки» торгової марки здійснюється у вісім етапів: цілепокладання; планування проекту; аналіз реального стану бренду; аналіз відповідності реального стану бренда бажаному; аналіз конкурентів, розробка стратегії розвитку бренду, виконання стратегії; моніторинг бренду. 4) Найважливішим чинником, що забезпечує трансформацію торгової марки у бренд є використання добре продуманого комплексу ІМК у всі періоди життєвого циклу марки. Загалом, проаналізувавши численні визначення можна зробити таке узагальнення: комплекс ІМК – це концепція вибудовування маркетингових звернень, яка виходить з необхідності оцінки стратегічної ролі їх окремих напрямів та пошуку оптимального поєднання для забезпечення чіткості, послідовності та максималізації впливу комунікаційних програм за допомогою несуперечливої інтеграції всіх повідомлень. До його складу входять такі елементи як реклама, стимулювання збуту, зв’язки з громадськістю, прямий маркетинг, особистий продаж, спонсорство. 5) Опрацьовуючи рішення щодо співвідношення окремих інструментаріїв комплексу інтегрованих маркетингових комунікацій при просуванні брендів, треба пам'ятати про сучасні вимоги ринку до товарів. До таких вимог належить використання етапів життєвого циклу товарів як індикатора дій. Відтак найпростішим підходом до зміни поведінки підприємства на ринках продажу товарів є використання етапів розвитку товарів цього підприємства від моменту виникнення ідеї аж до припинення продажу через брак попиту на них. 6) Брендингова ситуація, що склалася в Україні є доволі тривожною, оскільки українські торгові марки не тільки не вийшли на міжнародний рівень, але й не у змозі завоювати прихильність власного населення, що довело проведене опитування. Це свідчить про те, що у більшості компаній комплекс інтегрованих маркетингових комунікацій не є настільки успішним, щоб виконати це завдання. Проте, низка брендів, включаючи «Київстар» добре розробивши свій комплекс інтегрованих маркетингових комунікацій здатний подолати кризові моменти існування компанії та зберегти економічну потужність та вплив на український ринок. Брендингова ситуація вимагає змін, а інтегровані маркетингові комунікації всіх українських компаній мають спрямовуватися на формування прихильного ставлення населення до своїх торгових марок, тим самим створюючи позитивну динаміку розвитку українського ринку.
3.7 Список використаних джерел та літератури Список використаної літератури подається за алфавітом у такому порядку: законодавчо-нормативні акти (згруповані у хронологічному порядку); наукова література: книги, монографії, статті з журналів та газет (згруповані в алфавітному порядку); матеріали з Інтернету. Спочатку подаються джерела з кириличного алфавіту, потім латиномовного. Мінімальна кількість позицій у списку використаних джерел та літератури має становити – 25 джерел. У список включаються тільки ті наукові праці, які дійсно були використані студентом в процесі роботи над темою. Список літератури оформляється згідно до правил ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання». Зразок Список використаних джерел та літератури
3.8 Додатки Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований вгорі і відповідну нумерацію. У правій верхній частині над заголовком повинно бути надруковано слово «Додаток» і велика літера, що починає додаток. Додатки слід позначати послідовно великим літерами української абетки за винятком літер Г, ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад А.2 – другий розділ додатку А. Додатками до курсової роботи можуть бути таблиці, діаграми, фотографії тощо. Зразки їх оформлення подані у Додатках В, Д.
Додаток А Зразок оформлення титульної сторінки курсової роботи Національний університет «Острозька академія» Кафедра документознавства та інформаційної діяльності
КУРСОВА РОБОТА з курсу «Маркетингові комунікації» на тему «Формування та ідентифікація національних брендів (порівняльна характеристика українських та закордонних брендів)»
Студентки другого курсу, групи Д-31 напрямку підготовки «Культура» спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» Дарди С. В Керівник: викл. Охріменко Г.В.
Острог, 2012
Додаток Б Зразок оформлення змісту курсової роботи ПЛАН ВСТУП РОЗДІЛ 1. БРЕНД ЯК ОСНОВНИЙ ВИД МАРКЕТИНГОВОЇ КОМУНКАЦІЇ 1.1 Бренд: трактування поняття та видова характеристика 1.2 Основні етапи планування бренду 1.3 Основні складові бренду РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БРЕНДУ НА ОСНОВІ БРЕНДІВ «САНДОРА» ТА «Coca-cola» 2.1 Історія виникнення і поширення брендів «Сандора» та «Coca-Сola» 2.2 Визначення ідентифікації національних брендів «Сандора» та «Coca-Сola» методом семантичного диференціалу за Ч. Озгудом 2.3 Перспективи розвитку брендів «Сандора» та «Coca-Cola» Висновки Список використаних джерел та літератури Додатки
Додаток В Зразок оформлення таблиці в додатках курсової роботи Таблиця В.1 Стан малого і середнього підприємництва (МСП) у деяких країнах світу (на 1.01.2010 р.)[23]
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!
|