Правила оформлення курсової роботи

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 

Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певних курсів або з окремих його розділів з метою закріплення, поглиблення та узагальнення знань, одержаних студентом під час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Вміти:

• систематизувати теоретичний та практичний матеріал дисципліни;

• самостійно творчо осмислити проблему;

• володіти методами та методиками наукових досліджень;

• збирати, аналізувати та систематизувати літературні джерела

• аналізувати отримані результати, формулювати положення, висновки та рекомендації;

• правильно організувати свою дослідницьку роботуу;

• оцінювати можливість використання отриманих результатів в науковій, викладацькій та практичній діяльності. 

Дипломна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Має комплексний характер і пов’язана з використанням отриманих студентом знань, умінь і навичок зі спеціальних дисциплін.

Передбачає:

• систематизацію,

• засвоєння

• поглиблення

• застосування теоретичних і практичних знань зі спеціальності 

• набуття відповідних навичок обробки інформації і роботи з науковим текстом 

Мета: виявлення глибини знань випускника у вибраній спеціальності, вміння самостійно працювати з літературою, провадити аналіз наукових концепцій та узагальнювати дані практики, виявляти прогалини і недоліки нормативного регулювання, формулювати свої висновки і пропозиції. 

Для юриста дипломна робота передбачає вирішення певної проблеми за допомогою вивчення студентом теоретичного матеріалу, що передбачає огляд дійсного внутрідержавного законодавства і міжнародно-правових актів у відповідній сфері, аналіз практики його застосування і формування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання тих чи інших суспільних відносин.

У результаті захисту : отримання кваліфікації «бакалавр» або «спеціаліст» 

Магістерська – самостійна завершальна науково-дослідна робота, яка виконується на заключному етапі навчання з метою публічного захисту для отримання освітньо-кваліфакаційного рівня «магістр».

Особливість: передбачено проведення наукових досліджень (творчих розробок), вміння студента здійсняти науковий пошук, є самостійним оригінальним дослідженням студента, в якому систематизуються накопичені факти та обґрунтовуються їх наукова цінність і практична значимість. 

Кваліфікаційна робота  повинна: 

• бути закінченим науковим дослідженням;

• містити обґрунтування вибору теми дослідження, актуальності й наукової новизни, поставленої мети, огляд літератури щодо вивченій проблемі, виклад розвитку і результатів проведеного аналізу проблеми, висновки, забезпечуватись списком використаних джерел і змістом;

• показати вміння автора коротко, логічно та аргументовано викладати матеріал, її оформлення повинно відповідати сучасним вимогам, які висуваються до друкованих робіт;

• відображати ступінь володіння студентом як загально правовими, так і спеціальними знаннями;

• навчати працювати з навчальною і науковою літературою, нормативно-правовими актами, узагальнювати і грамотно аналізувати матеріали практики, виявляти проблеми законодавчого регулювання і знаходити шляхи їх вирішення;

• показати спроможність студента до аналізу та аналітичних висновків, наукового пошуку, вміння аналізувати і критично оцінювати погляди і позиції вчених-юристів, відстоювати свою думку;

• бути самостійним науковим дослідженням, яке показує гносеологічну (методологічну) зрілість студента, його вміння правільно, вчасно і творчо застосовувати загальнонаукові, приватні і спеціальні методи і прийоми, оперувати фактами, виявленими на їх основі, і формувати чітко доказані висновки;

• бути оформлена згідно чітко визначених правил. 

Загальні вимоги

Вживання мов у оформленій курсовій роботі здійснюється згідно із чинним законодавством України.

Курсову роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) від двадцяти п’яти до тридцяти рядків на сторінці і не менше сорока знаків в рядку.

Обсяг роботи (без бібліографії та додатків): комп’ютерний набір — близько 4 авторських аркушів  25-28 сторінок машинописного тексту (відповідно: вступ — до 2 стор., висновки — 1-2 стор.).

Можна також використати папір форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий — не менше 30 мм, правий — не менше 10 мм, верхній — не менше 20 мм, нижній — не менше 20 мм.

Шрифт: Times New Roman та подібні. Розмір шрифту — 14. Інтервал — 1,5.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Кожен новий розділ починається з нової сторінки, як і ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і ДОДАТКИ. Підкреслювати заголовки й переносити слова в них не рекомендується.

Заголовки структурних частин магістерської роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу у розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Таблиці, графіки, фотографії, ілюстрації, як правило, розташовуються на окремих листках з відповідними поясненнями, які робляться під ними.

Нумерація. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють знизу з правої сторони сторінки без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Посилання. При написанні магістерської роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Особливу увагу при написанні наукової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформленихпосилань.

Посилання на джерела робляться згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, “… давши визначення терміну “репутація”, Р. О. Стефанчук вказує, що воно походить від латинського слова reputatio, яке означає обдумування … [30, c. 17]”.

Відповідний опис у переліку посилань:

30. Стефанчук Р. О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві / Р.О. Стефанчук. — К.: Науковий світ, 2001. — 303 с.

Цитати. Сильною стороною наукової праці є вміння студента на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що і даному джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту.

При непрямому цитуванні (при викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє — знижує наукову цінність роботи здобувача.

В обов’язковому порядку кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, будь те монографія або стаття, оскільки при замовчуванні фактів використання чужого матеріалу магістерська робота до захисту не допускається. 

Примітки до тексту, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставлять крапку. Якщо приміток на аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. …

2. ...

Нумерація посилання проводиться для кожної сторінки окремо.

Список використаних джерел. Допускаються різні способи складання бібліографічних списків: алфавітний спосіб групування літературних джерел за прізвищами перших авторів або заголовків; по мірі згадування у тексті роботи. Тому доцільно обговорити форму складання списку використаної літератури з науковим керівником.

Список використаних джерел оформляються відповідно до вимог державного стандарту (див., напр. Додаток В) і подаються в алфавітному порядку (спочатку кирилицею, потім — латиницею та ін.).

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!