МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» 

Для студентів напряму підготовки

6.050101 «Комп’ютерні науки»

кафедри автоматизованих систем обробки інформації і управління

всіх форм навчання

Рекомендовано

Вченою радою факультету

інформатики та обчислювальної

техніки НТУУ «КПІ»

Протокол №12 від  28.05.2012р.

Київ

НТУУ «КПІ»

2012

Методичні вказівки до виконання дипломного проекту (роботи) освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр». [Текст] / Уклад.:

М.О.Сперкач – К.: НТУУ «КПІ», 2012. – 41 с.

Методичні вказівки призначені для студентів напряму підготовки 6.050101 «Комп’ютерні науки» кафедри автоматизованих систем обробки інформації і управління всіх форм навчання. В методичних вказівках до виконання дипломного проекту (роботи) освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» наведені основні положення, вимоги до змісту, обсягу та структури проекту (роботи), вимоги до оформлення дипломного проекту, список посилань, додатки.

ЗМІСТ

ВСТУП

Методичні вказівки до виконання дипломного проекту (роботи) освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» мають за мету систематизацію та упорядкування вимог до змісту, виконання та оформлення атестаційної роботи за напрямком підготовки 6.050101 “Комп’ютерні науки ”.

Згідно «Положення про організацію навчального процесу в НТУУ “КПІ”: бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні та спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності [1]. В даному випадку передбачається виконання випускних робіт в галузі комп’ютерних наук.

Дипломний проект ‑ випускна робота студента, на основі якої Державна екзаменаційна комісія визначає ступінь його підготовленості до самостійної інженерної діяльності і вирішує питання про присвоєння йому кваліфікації бакалавра.

У дипломному проекті студент розробляє в інженерному плані конкретну систему, підсистему, комплекс задач (вузол, блок, елемент або одну із основних задач системи) з обов’язковим виконанням інженерних розрахунків і графічної частини у вигляді алгоритмів, структурних, функціональних і принципових схем, графіків тощо.

Під час виконання дипломного проекту студент повинен уміти творчо застосовувати на практиці теоретичні знання, отримані при вивченні відповідних курсів, і практичні навички, здобуті при виконанні науково-дослідних робіт в процесі навчання. 

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Виконання кваліфікаційної роботи у вигляді дипломного проекту (роботи) є заключним етапом підготовки бакалавра. До дипломного проектування допускаються студенти, які склали іспити, заліки, здали курсові роботи та інші роботи з усіх дисциплін учбового плану.

Згідно «Положення … » [2] передбачається два види кваліфікаційної (атестаційної) роботи освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» — дипломний проект та дипломна робота.

Дипломний проект (ДП) – це вид кваліфікаційної роботи випускника освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр». Дипломний проект бакалавра є фрагмент інженерної розробки системи, підсистеми, комплексу задач.

Дипломна робота (ДР) – це також вид кваліфікаційної роботи випускника освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр». ДР, на відміну від дипломного проекту, пов’язана з аналізом (синтезом) певної частки теоретичної розробки, моделювання (фізичного або математичного), дослідження елементів об’єктів чи процесів у галузі комп’ютеризованих робототехнічних систем. До дипломної роботи слід відносити також розробку окремих модулів програмного забезпечення, наприклад, програмно-розрахункових модулів систем автоматизованого проектування (САПР), програмного забезпечення управління чи функціонування окремих елементів робототехнічних пристроїв чи підсистем.

1.1. Мета дипломного проектування

Дипломне проектування - заключний етап навчання студентів у вищому навчальному закладі, мета якого ‑ систематизувати, закріпити і розширити теоретичні і практичні знання студентів із спеціальності та вміти застосувати ці знання у вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних і виробничих задач; розвинути навички самостійної роботи й оволодіти методикою дослідження та експериментування у вирішенні питань, які опрацьовуються у дипломному проекті; з’ясувати підготовленість студентів до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва, прогресу науки, техніки і культури.

У дипломному проекті студент розробляє в інженерному плані конкретну систему, підсистему (вузол, блок, елемент або одну із основних задач системи) з обов’язковим виконанням інженерних розрахунків і графічної частини у вигляді алгоритмів, структурних, функціональних і принципових схем, графіків тощо.

Під час виконання дипломного проекту студент повинен уміти творчо застосовувати на практиці теоретичні знання, отримані при вивченні відповідних курсів, і практичні навички, здобуті при виконанні науково-дослідних робіт в процесі навчання.

Дипломний проект ‑ випускна робота студента, на основі якої Державна екзаменаційна комісія визначає ступінь його підготовленості до самостійної інженерної діяльності і вирішує питання про присвоєння йому кваліфікації спеціаліста.

1.2. Тематика дипломних проектів (робіт) бакалавра

Вибір теми проекту чи роботи здійснюється за заявою студента за довільною формою на ім’я завідувача кафедри автоматизованих систем обробки інформації і управління та узгодженою з керівником дипломного проекту. Нижче наведено перелік напрямків дипломного проектування, а саме:

Тематику дипломних проектів обумовлено тематикою науково-дослідної роботи кафедри та базових підприємств.

За своїм характером і з урахуванням специфіки спеціальності тема дипломного проекту може бути пов’язана з одним із таких напрямків:

- проектно-конструкторським ‑ проектуванням і розробкою елементів (частин, підсистем, задач) автоматизованих систем (ІАСУ, АСУП, АСУТП, АРМ, САПР тощо);

- дослідно-конструкторським ‑ розробкою або вдосконаленням технічних пристроїв та блоків технічного постачання автоматизованих систем (АС);

- проектно-технологічним ‑ розробкою нової технології (елементів або систем) збору, реєстрації, передачі, обробки та відображення даних і розробкою відповідних програмних засобів.

Крім того, дипломні проекти можуть бути як індивідуальні, так і комплексні. Останні включають в себе розвязання різноманітних задач, пов’язаних з проектуванням підсистем одного й того ж об’єкта управління. У цьому випадку розвязання окремих із підсистем (задач) може бути запропоновано різним студентам з чітким розподілом між ними завдань. При цьому кожний індивідуальний дипломний проект у складі комплексної теми повинен мати закінчений вигляд.

Тематика дипломних проектів складається з урахуванням розробки проектних рішень з конкретних задач або підсистем АС та передбачає широке використання елементів систем автоматизованого проектування, засобів мікропроцесорної техніки та останніх досягнень в галузі АС.

Студент може запропонувати для дипломного проекту свою тему з обгрунтуванням її доцільності.

З урахуванням обраної теми студентам видається завдання на переддипломну практику. В перші дні переддипломної практики теми дипломних проектів можуть бути уточнені. Не пізніше другої декади першого місяця переддипломної практики кожен студент повинен подати заяву на затвердження теми свого проекту, підписану керівником, після чого теми затверджуються на засіданні кафедри. Зразок заяви наведено в додатку А.

Списки студентів з вказівкою тем дипломного проектування та прізвищ керівників після затвердження на кафедрі подаються деканатом до ректорату для оформлення наказу по інституту. У подальшому теми дипломних проектів не можуть зазнавати змін.

1.3. Комплексні дипломні проекти

Згідно «Положення про організацію дипломного проектування та державну атестацію студентів НТУУ “КПІ” комплексний дипломний проект або комплексна дипломна робота виконується, коли тема дипломного проектування за обсягом та (або) змістом потребує залучення групи студентів однієї або кількох спеціальностей. Залежно від того, які саме студенти залучаються до такого проектування, дипломні проекти (роботи) можуть бути кафедральними, міжкафедральними, міжфакультетськими та міжвузівськими. У всіх випадках вони повинні мати логічно завершені та не дубльовані за змістом частини, які виконуються за індивідуальним завданням кожним студентом, та загальну частину, що зв’язує окремі частини до єдиного проекту (роботи) і визначає його (її) комплексність.

Тобто у разі наявності об’єкту проектування, трудомісткість котрого перевищую в двічі та більше нормативний обсяг робіт є доцільним виконання проекту у формі комплексного. При цьому питома вага об’єму виконаної роботи на кожного студента не змінюється (див. нижче Розділ 2, п.2.1). В завданні на дипломне проектування повинно відобразити чіткий розподіл робіт на кожного студента окремо. Назва теми комплексного дипломного проекту (роботи) складається з назви загальної частини і, через крапку, з назви конкретної частини, яку відповідно до індивідуального завдання розробляє кожний студент.

Таким чином, можливі два варіанти виконання комплексного диплому:

1-й варіант — над дипломним проектом працюють два чи більше студентів однієї спеціальності за умови чіткого розподілу як обсягу так і змісту диплому.

2-й варіант — може мати місце у разі потреби поєднання праці двох чи більше студентів різних спеціальностей.

Реалізація останнього варіанту комплексного диплому потребує інтеграції зусиль різних кафедр, як з точки зору координації робіт, так і за їх обсягами.

Керівництво дипломним проектуванням

Керують дипломним проектуванням викладачі кафедри. При виконанні міжкафедральних комплексних дипломних проектів призначається головний керівник та керівники кожної індивідуальної частини комплексного дипломного проекту.

Консультантами з дипломного проектування можуть бути викладачі кафедр інституту, ведучі наукові співробітники, а також висококваліфіковані спеціалісти інших організацій та підприємств. Консультантами з організаційно-економічного розділу та розділу охорони праці призначаються викладачі відповідних кафедр.

Керівники дипломних проектів і консультанти призначаються кафедрою на початку переддипломної практики та затверджуються наказом по інституту.

Обов’язками керівника дипломного проекту є:

- видача студентові завдання на дипломне проектування з урахуванням тематики переддипломної практики;

- надання допомоги студентові в розробці календарного плану виконання дипломного проекту, затвердження та контроль його виконання;

- рекомендації з підбору необхідної літератури, нормативно-довідникових джерел, типових проектів та інших матеріалів з теми;

- проведення консультацій та контролю дипломного проектування згідно з планом (графіком) кафедри або індивідуально в разі потреби;

- визначення найбільш перспективних напрямків рішення задач, а також виявлення помилок в рішеннях, які приймає студент;

- перевірка пояснювальної записки та графічних документів дипломного проекту з метою виключення порушеннь вимог стандартів;

- попереднє заслуховування результатів дипломного проектування та складання відгуку про дипломний проект з обгрунтуванням допущення до захисту;

- систематичне інформування керівництва кафедри про хід роботи студента над дипломним проектом.

Завдання на дипломне проектування оформлюється на стандартному бланку, в якому вказуються: тема дипломного проекту, вихідні дані до проекту, перелік основних питань, які підлягають розробці, перелік графічних документів, консультанти з розділів проекту, календарний план виконання дипломного проекту.

Отримавши завдання на виконання дипломного проекту, студент повинен опрацювати календарний план роботи над дипломним проектом на весь період дипломного проектування із зазначенням черговості та термінів виконання окремих етапів, проведення експериментальних та обчислювальних робіт, виконання графічних документів, остаточного оформлення і подання проекту для попереднього та основного захисту.

Завдання підписує керівник дипломного проекту, консультанти, та затверджує завідуючий кафедрою. В кінці завдання повинні бути дата видачі завдання та підпис студента, який прийняв завдання до виконання. Приклад заповнення бланка завдання та календарного плану наведено в додатку Б.

По завершенні дипломного проектування керівник переглядає дипломний проект та складає відгук. У відгуку керівника повинно бути відображено як загальну характеристику виконаної студентом роботи з усіх частин і розділів проекту, так і ступінь самостійності виконаної роботи, дисциплінованість і працелюбність студента, інженерні і морально-етичні його якості. У відгуку має бути вказано на можливість присвоєння дипломникові кваліфікації інженера за спеціальністю, яку він одержує.

Обов’язки консультанта з дипломного проектування:

- видача завдання на дипломне проектування;

- проведення консультацій по розділу проекту;

- перевірка та підписання текстових і графічних документів відповідного розділу дипломного проекту.

Ступінь готовності дипломного проекту у відсотковому відношенні при періодичному звіті студента повинен бути не нижче від таких значень:

При першому контролі ходу дипломного проектування ступінь готовності дипломного проекту з урахуванням наробітку під час переддипломної практики повинен бути не нижче за 50%.

На другий контроль ходу дипломного проектування потрібно подати ескізи усіх графічних матеріалів. Основний розділ пояснювальної записки дипломного проекту повинен бути готовий не менш як на 70 %, організаційно-економічний розділ та розділ охорони праці – перевірені відповідними консультантами.

Порядок подання закінченого дипломного проекту до захисту

На заключному етапі роботи над дипломним проектом дипломник проходить попередній захист свого проекту. Графік попереднього захисту доводиться до загального відома студентів і викладачів за 15-20 днів. Мета попереднього захисту - визначати ступінь готовності дипломного проекту й самого дипломника до основного захисту перед ДЕК.

На попередній захист студент подає незброшурований дипломний проект і повністю оформлений графічний матеріал.

Комісія кафедри, включаючи керівника дипломного проекту, переглядає пояснювальну записку, графічний матеріал проекту та якість його оформлення. Студент-дипломник повинен бути готовим відповісти на всі запитання як по змісту пояснювальної записки, так і по графічній частині дипломного проекту.

Комісія, переконавшись в готовності студента до захисту дипломного проекту, призначає час основного захисту і видає направлення на рецензію.

Після попереднього захисту студент доопрацьовує свій дипломний проект з урахуванням зауважень комісії. Закінчений дипломний проект, підписаний студентом і консультантами, подається керівнику. Після перегляду і схвалення дипломного проекту керівник підписує його і надає письмовий відгук з урахуванням відгуку консультантів (обсягом до двох сторінок).

У відгуку керівник характеризує:

- роботу, яку виконав дипломник, глибину опрацювання теми; відповідність розробленого матеріалу завданню на дипломне проектування; якість виконаного проекту;

- внесок студента у розв’язання проблеми, якої стосується тема, практичне значення одержаних ним результатів;

- ступінь самостійності студента в процесі виконання проекту, його вміння користуватись літературою, довідковими і нормативними матеріалами;

- працездатність та організованість студента в період дипломного проектування, прояв ініціативи і здатності застосовувати теоретичні знання в розробці практичних питань і виконанні техніко-економічних розрахунків;

- ділові якості студента, його підготовленість до самостійної роботи, науково-дослідної та інженерно-технічної діяльності.

У висновках керівник обгрунтовує можливість допуску дипломного проекту до захисту і присвоєння студентові кваліфікації інженера-системотехніка зі спеціальності «Інформаційні управляючі системи та технології».

Дипломний проект разом із письмовим відгуком керівника подається завідуючому кафедрою. Завідуючий кафедрою на підставі цих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту, зробивши відповідний запис на титульному аркуші пояснювальної записки дипломного проекту. В разі, якщо завідуючий кафедрою не вважає можливим допустити студента до захисту дипломного проекту, це питання розглядається на засіданні кафедри за участю керівника. Протокол засідання кафедри подається в деканат факультету.

Дипломний проект, який допустили до захисту, направляється на рецензію. Склад рецензентів затверджує декан факультету на підставі подання завідуючого кафедрою із числа спеціалістів виробництва і наукових закладів. Як рецензенти можуть залучатися також професори і викладачі інших вищих навчальних закладів або інших кафедр.

У рецензії повинні бути оцінені:

- актуальність теми;

- відповідність проекту, який рецензується, темі і завданню;

- якість проведеного обсягу аналогічних існуючих систем управління (ІАСУ, АСУВ, АСУТП, АРМ тощо, підсистем або задач);

- обгрунтування прийнятих рішень і методик, які використовуються,інженерно-технічний рівень дипломного проекту, ступінь самостійності в розробці питань;

- ефективність методів теоретичних і експериментальних досліджень, використаних студентом;

- практичне значення результатів, які одержані в проекті, і можливість їх упровадження у виробництво;

- відповідність одержаних результатів та критичні зауваження щодо змісту проекту;

- стиль та грамотність викладання матеріалу, відповідність оформлення пояснювальної записки і графічної частини вимогам діючих стандартів і нормативно-технічних документів;

- загальний науково-технічний рівень і самостійність виконаної роботи, відповідність проекту вимогам, які ставляться до дипломних проектів.

На закінчення дипломний проект треба оцінити за п’ятибальною системою.

Рецензія повинна бути підписана, в ній треба вказати посаду і місце роботи рецензента. Підпис рецензента засвідчується печаткою. Обсяг рецензії має складати 2-3 сторінки.

За 2-3 дні до захисту секретареві ДЕК подається:

- зброшурований дипломний проект;

- відгук керівника;

- рецензія, засвідчена печаткою;

- повністю заповнена залікова книжка студента.

Перед захистом дипломного проекту в ДЕК студент зобов’язаний підготувати доповідь і узгодити її з керівником дипломного проекту.

Захист дипломного проекту

Порядок захисту дипломних проектів визначено Положенням про Державні екзаменаційні комісії вищих навчальних закладів.

До захисту дипломних проектів допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану і програми.

Захист дипломних проектів проводиться на відкритому засіданні ДЕК. У процесі захисту студентові надається слово для доповіді про основні результати виконаної роботи, для відповідей на запитання членів ДЕК і зауваження рецензента (не більше 20 хвилин).

Доповідь студента повинна складатися з трьох основних частин: вступу, основної частини і заключення.

У вступі необхідно вказати на актуальність теми проекту, її народно-господарське значення, дати загальний аналіз стану проблеми і сформулювати основні завдання, з вирішенням яких було пов’язане виконання роботи.

В основній частині доповіді в стислій формі необхідно викласти відомості про зміст виконаних розробок (чітко розмежовуючи відомі та виконані автором), відмітити нове і вказати на ефективність прийнятих технічних рішень, дати огляд одержаних результатів. Основну частину доповіді слід ілюструвати графічним матеріалом.

В заключній частині необхідно стисло повідомити про впровадження або навести можливі галузі застосування об’єкта проектування, перелічити публікації та авторські свідоцтва з теми проекту, зробити загальні висновки і показати можливі шляхи щодо вдосконалення розробки.

Після відповідей дипломника на запитання зачитується відгук керівника та рецензія. Далі дипломникові надається заключне слово для відповіді на зауваження керівника та рецензента. Студент може погодитись із зауваженнями рецензента або довести свої аргументовані заперечення.

Результати захисту дипломного проекту визначаються оцінкою «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» та оголошуються в той самий день після оформлення протоколів засідання ДЕК.

Особливості організації захисту комплексних дипломних проектів:

- допуск до захисту всіх індивідуальних проектів проводиться завідуючим випускаючої кафедри за поданням головного керівника комплексного проекту;

- всі індивідуальні проекти комплексного дипломного проекту направляються на рецензію в одну організацію до одного ведучого спеціаліста;

- захист комплексних дипломних проектів проводиться на одному засіданні ДЕК;

- послідовність захисту виконавцями комплексного дипломного проекту на засіданні ДЕК визначає головний керівник разом з керівниками індивідуальних проектів;

- ДЕК, за результатами обговорення, визначає оцінку кожного індивідуального проекту і приймає рішення про наукову і практичну цінність комплексного дипломного проекту.

Студентові, який захистив дипломний проект, рішенням ДЕК присвоюється кваліфікація інженера-системотехніка зі спеціальності «Інформаційні управляючі системи та технології».

Студентові, який склав іспити, заліки, курсові проекти та роботи з оцінкою «відмінно» не менш ніж 75% усіх дисциплін навчального плану, а з решти дисциплін - з оцінкою «добре», який захистив дипломний проект з оцінкою «відмінно», а також який виявив себе в науковій роботі, надається диплом з відзнакою.

За результатами захисту дипломного проекту, участі студента в науково-дослідній роботі за весь період навчання ДЕК може рекомендувати випускника для вступу до аспірантури безпосередньо після закінчення вищого навчального закладу.

Якщо захист дипломного проекту визнається незадовільним, ДЕК установлює, чи може студент подати на повторний захист той самий проект з доробками, які визначає комісія, або ж зобов’язаний розробити нову тему, яку встановить кафедра.

Студент денної форми навчання, який під час захисту дипломного проекту одержав незадовільну оцінку, відраховується з інституту. Студентам, які не захистили дипломні проекти з поважної причини (документально підтвердженої), може бути подовжено термін навчання до наступного періоду роботи ДЕК із захисту дипломних проектів, але не більш ніж на один рік.

Після закінчення роботи ДЕК голова комісії складає звіт, в якому вказує: рівень підготовки спеціалістів; якість виконання дипломних проектів; відповідність тематики проектів сучасному стану науки, техніки та потребам виробництва; недоліки в підготовці студентів з окремих дисциплін та рекомендації щодо подальшого вдосконалення підготовки спеціалістів.

Результати дипломного проектування та захисту дипломних проектів обговорюються на засіданні кафедри.

РОЗДІЛ 2 ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ, ОБСЯГУ ТА СТРУКТУРИ

ПРОЕКТУ (РОБОТИ)

2.1. Вимоги до змісту та обсягу

Дипломний проект складається з текстової і графічної документації. Текстова частина, як правило, містить ряд загальних документів і пояснювальну записку, які брошурують в єдиний том.

У більшості випадків дипломний проект може бути виконаний як набір проектних документів (технічне завдання, технічний проект, техно-робочий проект, або робочий проект) по підсистемі, комплексу задач, задачі, програмі (комплексу програм) або виду забезпечення і поданий у вигляді технічного завдання (ТЗ) (ГОСТ 19), технічного проекту (ТП) (ГОСТ 2.106, РД 50-34.698-90, …), техно-робочого проекту (ТРП), або робочого проекту (РП) автоматизованої системи з повним або неповним набором усіх документів, що розробляються для даного виду документації.

Перелік розроблюваних в дипломнону проекті проектних документів визначає керівник дипломного проекту. Усі проектні документи оформлюють відповідно до вимог стандартів на конкретний документ і записують у відомість комплекту.

Наприклад, перелік розділів проекту може бути таким:

2.2. Вимоги до наповнення

Титульний аркуш

Містить у собі назву дипломного проекту та підписи студента – дипломника, керівника, консультантів і завідуючого кафедрою (див. додаток А).

Завдання до дипломного проекту

Містить у собі тему дипломного проекту, необхідні основні вихідні дані та календарний план виконання дипломного проекту (див. додаток Б).

Відомість технічного проекту

Містить у собі відомість про зміст та складові частини дипломного проекту.

Анотація

В анотації українською та іноземною мовами вказуються об’єкт дослідження або розробки, мета, методи дослідження (розробки), основні конструктивні, технологічні та технiко-експлуатацiйнi характеристики та показники, ступінь та рекомендації щодо впровадження.

Зміст

Зміст складається з назв усіх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів та назв додатків пояснювальної записки із зазначенням відповідних сторінок.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

У переліку наводяться специфічні позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни і з їх детальною розшифровкою.

Вступ

У вступі коротко викладають:

- оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи практично розв’язані задачі, прогалини знань, що існують у даній галузі, провідні фірми та провідних фахівців даної галузі;

- світові тенденції розв’язання поставлених задач;

- актуальність даної роботи та підставу для її виконання;

- взаємозв’язок з іншими роботами.

Загальні положення

У розділі передбачається розробка основних проектних рішень за темою дипломного проекту.

У підрозділі «Опис предметного середовища» приводиться опис предметного середовища. В ньому наводяться класифікації, діаграми, таблиці, які демонструють особливості обраної Вами предметної області.

У підрозділі «Опис процесу діяльності» міститься один з можливих варіантів:

а) опис процесу діяльності, який ми автоматизуємо;

б) стан діяльності до розробки системи; процес запровадження автоматизації; опис процесу діяльності.

У підрозділі можуть приводитися діаграми станів, активності або станів для опису бізнес процесів.

У підрозділі «Опис функціональної моделі» описуються функції, які будуть виконуватися. Опис проводиться у вигляді діаграм варіантів використання.

У підрозділі «Огляд наявних аналогів»  наводиться опис наявних рішень або огляд ринку програмних продуктів.

У підрозділі «Постановка задачі» описується призначення розробки та мета розробки.

Інформаційне забезпечення

У підрозділі  «Вхідні дані» вказують:

- найменування (кодове позначення, розрядність) реквізитів первісних даних;

- найменування (кодові позначення) документів або повідомлень, що містять ці дані.

Розділі  «Вхідні дані» складається з таких розділів:

- перелік вихідних сигналів;

- перелік вихідних документів.

Підрозділ «Перелік вихідних сигналів» містить перелік вихідних сигналів із зазначенням їхніх найменувань, призначення, одиниць виміру та діапазонів зміни, способу представлення користувачам інформації.

Підрозділ «Перелік вихідних документів» містить перелік вихідних документів із зазначенням їхніх найменувань, кодових позначень, переліку і значущості реквізитів, користувачів інформації.

Підрозділ «Опис структури бази даних» повинен обов’язково описувати структури даних (у вигляді діаграм ERD, PDM). При необхідності може бути описана структура розміщення бази даних на конкретних фізичних вузлах.

При використанні декількох сутностей бази даних або розподіленої БД необхідно описати особливості логічних зв’язків між базами.

Якщо відсутня база даних, то оформлюється наступний підрозділ.

Підрозділ «Структура масивів інформації відображає структуру даних (масивів інформації). Наприклад, у вигляді ХМL- розмітки.

Математичне забезпечення

У вигляді математичного обґрунтування відображає ефективність розробки.

Програмне та технічне забезпечення

Цей розділ вміщає у собі огляд засобів розробки, вимоги до технічного забзпчення, опис локальної обчислювальної мережі, архітектуру програмного забезпечення; діаграми класів, послідовності, компонентів,специфікація функцій, опис звітів.

Технологічний розділ

В підрозділі описуємо та за можливості демонструємо керівництво користувача.

Розділ з охорони праці

Передбачає організацію належних умов роботи.

Висновки

Фрмулюються основні результати дипломного проектування, проводяться порівняння основних характеристик спроектованої системи (задачі, підсистеми, АРМ та ін.) з даними ТЗ, надаються рекомендації щодо впровадження цієї системи (задачі, підсистеми, АРМ та ін.) у виробництво чи її експлуатації.

Перелік посилань

До списку використаних джерел мають увійти джерела, на які є посилання у матеріалах дипломного проекту.

Додатки

Додатки містять:

- таблиці, форми документів тощо;

- лістинги програм;

- копії екранних форм тощо;

- зразки вихідних документів (відомостей, звітів тощо);

- протоколи, інструкції, технологічні карти, керівництва тощо;

- графічний ілюстраційний матеріал (7-8 аркушів формату А3).

2.3 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Згідно з ДСТУ 3008-95 "Документацiя. Звiти у сферi науки i технiки. Структура i правила оформлення" до пояснювальної записки дипломного проекту ставляться такі вимоги.

Загальні вимоги

Залежно від особливостей і змісту пояснювальну записку (ПЗ) дипломного проекту складають у вигляді тексту, ілюстрацій та таблиць.

ПЗ оформлюють на аркушах формату А4. В разі необхідності допускається використання аркушів формату А3 . Розміри основних форматів наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Позначення та розміри основних форматів

ПЗ виконують машинописним або машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

При машинному способі ПЗ виконують відповідно до вимог ДСТУ 3008-95 і стандарту на виконання документів з використанням друкувальних і графічних пристроїв виведення ЕОМ.

Допускається включення до ПЗ сторінок, виконаних методом репрографії.

При машинописному способі виконання ПЗ друкують через півтора інтервали; при машинному – з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менше ніж 1,8 мм (шрифти Times New Roman 14).

Допускається окремі частини ПЗ виконувати різними способами - машинописним або машинним.

Під час виконання ПЗ необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усього тексту. У тексті мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усього тексту.

Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближатись до щільності основного зображення.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками правки машинописним способом або від руки. Правка повинна бути чорного кольору.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у тексті наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову тексту, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Скорочення слів і словосполучень у тексті - відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Структурні елементи «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів ПЗ і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів ПЗ слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту ПЗ і дорівнювати п’яти знакам.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Перенесення слів у заголовку до розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути:

- за машинописного способу - не менше, ніж три інтервали;

- за машинного способу - не менше, ніж два рядки.

Відстань між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Оформлення тексту, ілюстрацій і таблиць за машинного способу їх виконання повинно відповідати вимогам цього стандарту з урахуванням можливостей комп’ютерної техніки.

Нумерація томів

Загальна та індивідуальні частини комплексного дипломного проекту випускають окремими томами. У цьому разі кожний том має свою власну назву. Томи нумерують послідовно арабськими цифрами, наприклад, том 1, том 2 і т.д.

Нумерація сторінок ПЗ

Сторінки ПЗ слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у відповідному місці основної рамки.

У кожному томі комплексного дипломного проекту має бути окрема нумерація сторінок.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок тексту.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти ПЗ слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи ПЗ повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті ПЗ і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти і далі - на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т.д.

Після номера підпункту крапку не ставлять.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у тексті.

Якщо ілюстрації створені не автором тексту, необхідно, подаючи їх у записці, дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у тексті, мають відповідати вимогам стандартів ЕСКД та ЕСПД.

Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

Ілюстрації можуть мати підписи, які розміщують під ілюстрацією.

В разі необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рисунок ___», яке разом з підписом до ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 - Схема розміщення».

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 -другий рисунок третього розділу.

Якщо в ПЗ вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують згідно з вимогами 3.5.6.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок ___, аркуш ___».

Ілюстрації, в разі необхідності, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно до рис. 2.1.

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті записки.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.

Якщо у тексті одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами 3.6.5.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця _____ » вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці _____ » із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Інші вимоги до виконання таблиць - відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

Таблиці, в разі необхідності, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Переліки

Переліки, в разі потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Примітки

Примітки вміщують у тексті в разі необхідності пояснити зміст тексту, таблиці або ілюстрації.

Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад

Примітка. __________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки:» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад

Примітки

Формули та рівняння

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у тексті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) - третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Приклад

“Відомо, що, де  ‑ математичне очікування;

‑ середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження [23]”.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «´».

Якщо у тексті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно з вимогами 3.9.2.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад

Посилання

Посилання в тексті ПЗ на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1-7]...».

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», «... дивись 2.1 ...» або «... див. 2.1 ...»,, «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1 ...», «... на рис. 1.3 ...»  або «... на рисунку 1.3 ...», «... у табл. 3.2 ...»,  «... у таблиці 3.2 ...» ...» «... за формулою (3.1) ...»,  «... у рівняннях (1.23) - (1.25) ...», «... у дод. Б ...» або «... у додатку Б ...».

Додатки

Додатки слiд оформлювати як продовження пояснювальної записки.

Кожний додаток має починатись з нової сторiнки. Він повинен мати заголовок, надрукований вгорi малими лiтерами з першої великої симетрично тексту сторiнки. Посерединi рядка над заголовком малими лiтерами з першої великої повинно бути надруковано слово "Додаток __" i велика лiтера, що позначає додаток.

Додатки слiд позначати послiдовно великими лiтерами української абетки, за винятком лiтер Ґ, З, I, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б i т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повиннi мати спiльну з рештою змiсту наскрiзну нумерацiю сторiнок.

В разі необхiдностi текст додаткiв може подiлятися на роздiли, пiдроздiли, пункти i пiдпункти, якi слiд нумеровати в межах кожного додатка вiдповiдно до вимог 3.4. Тоді перед кожним номером ставлять позначення додатка (лiтеру) i крапку, наприклад: А.2- другий роздiл додатка А.

Iлюстрацiї, формули, рiвняння та таблицi, що є у текстi додатка, слiд нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, таблиця А.2- друга таблиця додатка А. Якщо в додатку одна iлюстрацiя, одна формула, одне рiвняння, одна таблиця - їх нумерують, наприклад, рисунок А.1. В посиланнях у тексті на iлюстрацiї i т.д., рекомендується писати "На рисунку А.2".

Перелiки і примiтки в текстi додатка оформлюють i нумерують відповідно до вимог 3.7, 3.8.

Перелік використаних джерел розташовують відповідно до порядку появи посилань у тексті пояснювальної записки або, при великій кількості джерел, - за алфавітом в такій послідовності:

а) для книг (монографій, підручників, довідників тощо) - прізвище та ініціали автора (авторів), назва (заголовок) книги, місце (місто) видання (журнала), найменування серії (якщо така є), рік випуску, том (при необхідності);

б) для статті - прізвище та ініціали автора (авторів), назва статті, рік випуску, джерела видання (журналу), номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщено статтю.

Оформлюючи перелік, необхідно додержуватись ГОСТ 7.1-84.

Особливості  оформлення  комплексних дипломних  проектів

Під час виконання комплексного дипломного проекту, коли декілька студентів опрацьовують одну тему, з метою стрункості та логічності побудови проекту розділи з питаннями, які носять загальний характер, можуть бути винесені до спільної частини, яка оформлюється окремим томом під час брошурування. В цьому випадку титульні аркуші вкладаються в спільну та індивідульні частини з відповідним написом після назви теми дипломного проекту «Тема комплексна. Загальна частина» і «Тема комплексна. Індивідуальна частина №1», №2 і т.д. відповідно до кількості студентів, які беруть участь у комплексній темі (див. дод. В). Крім того, на титульних аркушах загальної та індивідуальних частин комплексного дипломного проекту вказують тільки тих консультантів, які ведуть даний розділ (або питання) в цих частинах (томах) (див. дод. Б, В).

До загальної частини проекту можуть вноситись такі розділи пояснювальної записки, як перелік термінів і скорочень, вступ (огляд і аналіз сучасного стану проблеми, що розглядається), організаційно-економічна частина, питання охорони праці, техніки безпеки та екології, загальні висновки з результатів проектування в цілому, опис та відомість комплексного дипломного проекту, відомість специфікацій. Загальна частина брошурується окремим томом.

Те, які розділи або питання можна винести в загальну частину, вирішує керівник за узгодженням з консультантом відповідного розділу. Завдання на дипломне проектування з комплексної теми складається для кожного дипломника та вноситься в його індивідуальну частину. Зміст загальної частини вміщує весь перелік виконаної роботи з комплексної теми в такій послідовності: зміст загальної частини, зміст індивідуальної частини №1, зміст індивідуальної частини №2 і т.ін. з вказівкою розділів, підрозділів тощо.

2.4 ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНИХ ДОКУМЕНТІВ І КОДУВАННЯ

Вимоги до оформлення графічних документів

У складі графічних документів можуть бути схеми, плакати, графіки, діаграми, креслення тощо. Вся графічна документація має бути виконана згідно з діючими стандартами.

Графічні документи можна виконувати олівцем, тушшю чи іншими способами за допомогою відповідних технічних засобів. Допускаються кольорові зображення на плакатах і схемах неосновних конструкторських документів.

Як правило, графічні документи виконують на креслярському папері формату А3 з рамками для основних і додаткових написів (див. додаток Д). На демонстраційних плакатах основного і додаткового написів не виконують. Однак кожний плакат, крім основного змісту, повинен мати заголовок (назву) і напис, що визначає його приналежність. Заголовок плаката (назва) має бути стислим, відображати його основний зміст і розміщатись у середині верхньої частини аркуша. Заголовок пишеться великими (заглавними) літерами (10 мм). Напис виконують у рамці розміром 185*40 мм, розміщеній у правому нижньому куті плаката. У написі креслярським шрифтом записують: “Демонстраційний плакат до дипломного проекту <"Назва теми ДП">. Виконав студент групи <шифр групи>, <прізвище та ініціали)>, підпис, дата. Керівник ДП <прізвище та ініціали>, підпис, дата".

На схемах зображаються елементи системи, зв’язки між ними і необхідні пояснювальні написи. Виділення групи елементів за будь-якою ознакою має бути виконано штрихпунктирною лінією з пояснювальним написом у лівому верхньому куті обрамування. Лінії зв’язку, як правило, повинні бути паралельними лініям зовнішньої рамки схеми. Напрямки ліній зв’язку зверху вниз і зліва направо приймаються за основні і дозволяється стрілками їх не позначати. В інших випадках напрямки ліній зв’язку позначають стрілками. Зображення стрілки – за ГОСТ 2.307-68. Злиття ліній зв’язку слід позначати крапкою, на відміну від перетину. Відстань між сусідніми паралельними лініями зв’язку повинна бути не менш як 3 мм, а відстань між сусідніми елментами схем – не менш як 10 мм.

Пояснювальні написи, умовні позначення, скорочення розміщують на вільному полі аркуша (по можливості над основним написом) і, при необхідності, зводять в таблицю.

Обриви ліній мають бути позначені. У місцях обривів допускається використання ідентифікаторів у вигляді літер, цифр чи літер та цифр.

Елементи схем:

- функціональної – умовні позначення функцій, задач (комплексів задач), які направленні на досягнення цілей управління;

- організаційної – умовні позначення структурних підрозділів, служб, пунктів управління і окремих посадових осіб, які реалізують функції і задачі управління;

- автоматизації – умовні позначення приладів та інших функціональних засобів автоматизації;

- принципової – умовні позначення електричних елементів або пристроїв за ГОСТ 2.708-72 та 2.702-75;

- структурної – умовні позначення структурних елементів (наприклад, технічних засобів) чи груп, які поєднані за будь-якими ознаками;

- з’єднань та підключень – символи за ГОСТ 2.708-72 та 2.702-75;

- алгоритму – умовні позначення операцій (процедур), що виконуються;

- програми (підпрограми, програмного модуля, пакета прикладних програм тощо) – умовні позначення команд (операторів);

- інформаційної (проходження, обробки інформації) -умовні позначення документів (вхідних, вихідних, машинних тощо) і операцій над ними;

- технологічної – умовні позначення процесів, які мають місце (виконуються).

Як умовні графічні позначення елементів в схемах використовуються символи розміру b = 1,5 a (див. додаток Е). В рамках однієї схеми допускається використання символів не більш як двох розмірів. Cимволам присвоюються порядкові номери, які проставляються зліва у верхній частині символу в розриві його контуру. Правила застосування символів у схемах алгоритмів і програм подані в додатку И, зображення ліній і стрілок – у додатку К, умовні зображення елементів та пристроїв на електричних схемах – у додатку Л, умовні зображення технічних засобів АС – у додатку М.

Обов’язковий обсяг ілюстративної частини становить 7-8 аркушів формату А3. У комплексному дипломному проекті в ілюстративній частині може бути до трьох cпільних аркушів формату А3.

Кодування документації

Вся технічна документація (за вийнятком титульних аркушів) повинна мати кодове позначення у десятковій системі. Кодове позначення розміщується в рамці основного напису аркуша.

Кодування конструкторської документації

Згідно з ГОСТ 2.201-80, ГОСТ 19.103-77, ГОСТ 34.201-99 СТПКПІ 2.001-83 рекомендується така структура кодового позначення (див. рис. 2.2). 

Рисунок 2.2 - Структура коду конструкторської документації 

Коди найважливіших у дипломному проектуванні документів наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.1

Коди документів дипломного проектування

Приклад

Кодове позначення пояснювальної записки: КПІ ІС-8121.0182-С. ПЗ, де

КПІ – Київський політехнічний інститут;

ІС-81 – шифр навчальної групи;

21 – дві останні цифри залікової книжки студента;

1234-С – номер наказу про дипломне проектування. Якщо номер наказу має кількість цифр, меншу від чотирьох, його доповнюють нулями, починаючи з першої лівої позиції (наприклад: 0182-С);

ПЗ – код пояснювальної записки. 

Приблизний перелік креслень дипломного проекту такий:

1. Схема структурна варіантів використання.

2. Схема структурна діяльності.

3. Схема структурна станів.

4. Схема структурна послідовності.

5. Схема бази даних.

6. Схема структурна класів.

7. Керівництво користувача.

8. Плакат з математичного забезпечення. 

Кодування програмної документації

Програмна частина технічної документації дипломного проекту виконується у вигляді текстових документів і входить до складу пояснювальної записки.

На рисунку 2.3 подана рекомендована структура коду програмної документації. Коди основних програмних документів в дипломному проектуванні наведено в табл. 4.2. Коди документів, які відсутні в таблиці, встановлюються керівником дипломного проектування  залежно від того, до якого виду документів належить даний документ. Кодове позначення документа "Текст програми" проставляється тільки в полі найменування титульного аркуша та аркуша затвердження (див. додаток Ж) документа.

Рисунок 2.3 - Структура коду програмної документації

Таблиця 2.2

Коди основних програмних документів

Приклад

Кодове позначення тексту програми: UKR.КПІ ІС-8121.0182-С.01.12.01-1, де UKR – трилітерний алфавітний код України;

КПІ ІС-8121 – організація, шифр навчальної групи і дві останні цифри номера залікової книжки студента;

0182-С – номер наказу про дипломне проектування, якщо він має кількість цифр, меншу за чотири, його доповнюють нулями, починаючи з першої лівої позиції;

01 – номер редакції документа;

12 – код тексту програми;

01 – номер документа даного виду;

1 – номер частини документа даного виду. 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Методические  указания  к  использованию  ФВА  при  разработке  ПП  для студентов ФИВТ специальностей 01.02; 01.02.04; 21.06; 22.01; 22.02 для всех форм обучения /Сост.: А.Т. Чернявский, Л.В. Швец, В.Ф. Шудра, Л.С. Маевская.– К. : КПИ, 1990. – 68 с.

2. Методичні вказівки до визначення рівня якості та конкурентоспроможності програмного продукту в курсових та самостійних роботах і дипломних проектах для студентів ФІОТ, ФПМ, ФЕТ усіх форм навчання /Укл.: А.Т. Чернявський, Л.В. Швець, Л.С. Маєвська та ін.– К. : КПІ, 1993. – 84 с.

3. Методические указания к выполнению дипломных, курсовых и расчетно-графических работ /Сост.: А. Т. Чернявский, Л. В. Швец, Л.С. Маєвская и др. – К. : КПИ, 1988. – 67 с.

4. Чернявський А.Т., Сичов В.С., Дорошенко М.П. . Основи нормування праці. Конспект лекцій для студентів. –К. : КПІ, 1991. – 48 с.

5. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем. – М. : Радио и связь, 1991. – 222 с.

6. Методические указания к курсовой работе по курсу “Организация, планирование и управление предприятием” для студентов специальности “Електронные вычислительные машины” /Сост.: А.П. Таран, К.В. Березовский. – К. : КПИ, 1988. – 40 с.

7. Методические указания к курсовой работе по планированию технической подготовки производства (или выполнения НИР) для студентов специальностей 0606, 0642, 0608 /Сост.: Н.А. Мельник, Л.В. Гладушко. – К. : КПИ, 1982. – 40с.

8. Типовое положение по планированию, учету и калькулированию себестоимости научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ. Утв. Пост. Кабинета Министров Украины от 20.07.96. // Баланс. - № 14(114), 17 октября 1996.

9. СанПиН 2.2.2.542-96. Гигиенические требования к видеодисплейным терминалам, персональным электронно-вычислительным машинам и организация работы. - Введ. с 1.01.97.

10. СН 245-71. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий . М. : Стройиздат, 1972. – 96 с.

11. СН 4088-86. Санитарные нормы микроклимата производственных помещений. - Введ. с 1.01.87.

12. СН 4617-88. Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны (с изменениями и дополнениями). - Введ. с 1.01.89.

13. СН 3086-84. Предельно допустимые концентрации (ПДК) загрязняющих веществ в атмосферном воздухе населенных мест (с изменениями и дополнениями).

14. СНиП 23-05-95 "Естественное и искусственное освещение". - Введ. с 1.01.96.

15. СН 3223-85 Санитарные нормы допустимых уровней шума на рабочих местах. - Введ. с 1.01.86.

16. СН 3077-84 Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки. - Введ. с 1.01.85.

17. СН 3044-84. Санитарные нормы вибрации рабочих мест. - Введ. с 1.01.85.

18. ГОСТ 12.1.002-84. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению  контроля на рабочих   местах. - Введ. 1.01.85.

19. ГОСТ 12.1.006-84. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля.-Введ. 1.01.85

20. ГОСТ 12.1.045-84. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля. - Введ. с 1.01.85.

21. СН 3206-85. Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц. - Введ. с 1.01.86

22. ГОСТ 12.2.038-82. Электробезопасность. Предельно допустимые уровни напряжений прикосновения и токов.-Введ. 1.01.83.

23. ГОСТ 12.1.019-79. Электробезопасность. Общие требования.-Введ. 1.01.85

24. ГОСТ 12.2.0 30-81. Электробезопасность. Защитное затемнение, зануление. -Введ. с 1.01.82.

25. ПУЭ 76/87. Правила устройства электроустановок.

26. IOHТП 24-86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности.

27. СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы. - Введ. с 1.01.86.

28. Метрологическое обеспечение безопасности труда. Справ.: в 2 т. - М.: Изд-во стандартов, 1989.-Т.1,2.

29. Охрана труда в вычислительных центрах /Ю.Г. Сибаров, Н.Н, Сколотнев и др. - М.: Машиностроение, 1992. - 76 с.

30. Долин П.А. Справочник по технике безопасности. - М.: Энергоатомиздат, 1984. - 824с.

31. Сабарно Р.Б., Степанов А.Г. и др. Электробезопасность на промышленных предприятиях. - К.: Техника, 1985. - 288с.

32. Вентиляция и кондиционирование воздуха: Справ. проектировщика /Под ред. И.Г. Староверова. Часть 2. - М.: Стройиздат, 1977. - 509с.

33. Справочная книга по светотехнике /Под ред. Ю.Б. Айзенберга. - М.: Энергоатомиздат, 1983. - 472с.

34. Борьба с шумом на производстве: Справ. /Под ред. Е.Я.Юдина. - М.: Машиностроение, 1985. – 399с.

35. Пожароопасность веществ и материалов и средства их тушения: Справ.: В 2-х кн. /Под ред. А.Н.Баратова и др. - М.: Химия,1990.

36. Мартиросова В.Г. Особенности труда пользователей ЭВМ /Охрана Труда.-1995.- №l.

37. Мартиросова В.Г. Гигиеническая оценка защитных средств для пользователей ЭВМ // Охрана груда.-1995.- №6 .-с.23.

38. Рогожин Н.В. Мой новый монитор // Мир ПК .-1995. - №4-с.54.

39. Борзенко А. Мониторы PanaSync // Компьютер-пресс.-1995. - №9.-с.43.

40. Фавн Д. Как сберечь здоровье работая с ПК // Мир ПК .-1996.-№4.-с.12.

41. Зелинский С.Э. Фильтры для экранов мониторов и ваше здоровье / Компьютеры+программы.1995.-№3.-с.65.

42. ГОСТ Р 50948-96. Средства отображения информации индивидуального пользования. Общие эргономические требования и требования безопасности.-Введ. с 1.01.98.

43. ГОСТ Р 50923-96. Дисплеи. Рабочее место оператора Общие эргономические требования и требования к производственной среде. Методы измерения. - Введ. c 1.01.98.

44. Safety & Comfort Guid/ Compaq Computer Corporation/ Part Number 184l40-032. 1994.

45. Новакатікян 0.0., Кальниш В.В., Стрюков С.М. Охорона праці користувачів комп’ютерних відеодисплейних терміналів : Навч.-метод. посібник.- К.: «Вища школа», 1997.-400с.

46. ISO 924l. Эргономические требования по работе в офисах с использованием ВДЕ (EN 29241).

47. ЕС 950-1991. Безопасность оборудования при использовании информационных технологии.

48. Павленко А.Р. Защита населения от негативного влияния геопатогенных зон, мониторов персональных компьютеров, телевизоров, другой электронной техники.- К., 1997. - 65с.

49. Методичні рекомендації при проведенні атестації робочих місць за умовами праці. (МОЗ №41 від 01.09.1992р.).

50. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (МОЗ №382 від 31.12.1997р.).

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!