Методична розробка організації індивідуально-розрахункової роботи студентів з курсу Інформатика, НУДПСУ, Національний університет державної податкової служби України
« Назад ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИМЕТОДИЧНА РОЗРОБКАорганізації індивідуально-розрахунковоїроботи студентівз курсу “Інформатика”для підготовки бакалаврів галузі знань напряму підготовки для всіх спеціалізацій Ірпінь – 2010р. Методична розробка складена на основі робочої навчальної програми курсу “Інформатика”, затвердженої у 2010р. ЗМІСТ Передмова Оцінювання результатів індивідуально-розрахункової роботи студентів План–графік захисту індивідуально-розрахункових робіт Вимоги до оформлення індивідуально-розрахункової роботи Контрольні питання для вивчення теми Завдання для індивідуально-розрахункової роботи Під розв’язуванням задачі ми розуміємо одержання необхідних результатів з вихідних даних Список рекомендованої літератури ПередмоваСтрімкий розвиток комп‘ютерної техніки і її різноманітного програмного забезпечення – це одна з характерних прикмет сучасного періоду розвитку суспільства. Технології, основним компонентом яких є комп‘ютер, проникають практично в усі сфери людської діяльності. У цих умовах продовжує зростати попит на спеціалістів високої кваліфікації бо комп‘ютер став неодмінним атрибутом робочого місця працівників багатьох професій. Виконання індивідуально-розрахункових робіт є контроль набутих знань і практичних навичок у застосуванні інформаційних технологій. Завдання та методичнівказівки до виконання розрахункових, індивідуальних та самостійних робіт з кожної теми курсу “Інформатика” мають три розділи: 1. Контрольні питання для вивчення теми. 2. Завдання для індивідуально-розрахункових робіт. 3. Завдання для самостійної роботи. Розділ 1 орієнтує студента на перелік основних питань для вирішення індивідуального завдання. Розділ 2 студенти виконують індивідуальні завдання під безпосереднім керівництвом викладача. Усі студенти індивідуально, по кожному завданню окремо проходять співбесіду з викладачем, який оцінює їх знання та вміння.
Оцінювання результатів індивідуально-розрахункової роботи студентівЗа успішне виконання кожного із завдань розрахункової індивідуальної робіт студенти отримують від до бала. Виконання самостійної роботи оцінюється в 1 бал в цілому. Таким чином, за кожну роботу студенти можуть отримати максимально:
План–графікзахисту індивідуально-розрахункових робіт
(прізвище, ім’я, по-батькові, група)
Вимоги до оформлення індивідуально-розрахункової роботиЗвіт з індивідуально-розрахункової роботи має бути збережений на диску і оформлений як папка з ім’ям Ind_ВашеПрізвищеЛатиницею. В цій папці мають знаходитись:
файл документа пограми MS Excel з ім’ям ВашеПрізвищеЛатиницею. xls із застосованою для обчислень, розробленою автором процедурою-підпрограмою. Загальні вимогиІндивідуально-розрахункова робота оформлюється згідно Державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Процес літературного оформлення роботи передбачає знання і дотримання певних вимог , а саме: - чіткість, зрозумілість, систематизація і послідовність викладу матеріалу; - поділ тексту на абзаци: кожен абзац містить самостійну думку, виражену одним чи кількома реченнями; абзац починається з нового рядка, з великої літери, на відстані 1-1,5 см від полів; - працюючи над текстом, слід уникати повторів; не закінчивши попередню думку, не переходити до нової; скорочувати занадто довгі, ускладнені речення; - необхідно дотримуватись єдиних умовних позначень і скорочень слів, які відповідали б загальноприйнятим нормам. Наприклад, не можна писати 10 тонн чи 10тн, а лише 10 т (без крапки); - якщо поряд стоять дві цифри (позначки), одну з цих потрібно писати словами - 5 стометрових рулонів; - якщо речення починається з цифри, її потрібно писати словами: п'ятдесят аналізів; приблизні цифри теж пишуться словами: близько ста партій; - граничні величини починаються таким чином: від 25 до 50, або 25-50, або 25...50; - не можна скорочувати нулі нижньої границі: 10000-150000, а не 10-150000; - позначки ставляться біля верхньої границі: 20-25 млн.т; - римські цифри вживаються на позначення століть, кварталів року, місяців, томів, частин, черговості конгресів, з'їздів чи конференцій; - відмінкове закінчення ставиться після останньої цифри: 5,7,13-го числа; не ставляться відмінкові закінчення в номерах додатків, розділів, таблиць, тощо; - знаки +, -, %, ставляться лише біля цифр і не подвоюються: 5,8 а не 58; - № 8, 10, а не № шість чи № № 2,4; знак № не ставиться у порядковій нумерації розділів, сторінок, додатків, таблиць, малюнків, а також при скороченнях; - округлення числових значень величин повинно бути однаковим: 1, 75; 2,00 а не 1,75:2; - не допускається заміна слова буквеною позначкою: температура, на складі, а не І на складі; - не можна вживати індекс НТД без реєстраційного номера: відповідно до ДОСТу виробляється; - у тексті потрібно дотримуватись загальноприйнятих скорочень слів: табл., стор., рис. тощо; правила застосування скорочень регулюються стандартом ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Індивідуально-розрахункова робота виконується на окремих аркушах білого паперу форматом А4 (210 х 297 мм). Робота має бути надрукована через 1.5 міжрядкові інтервали, шрифт 14. Текст повинен мати поля з 4-х боків аркуша: - зліва – 20 мм; - справа – 10 мм; - зверху – 20мм; - знизу – 20 мм. Усі сторінки мають бути пронумеровані. Починається нумерація з титульного листа (без позначення на ньому сторінки), арабськими цифрами у верхньому правому куті сторінки. Готова робота подається у зброшурованому вигляді. Текст роботи розбивається на розділи (глави), які теж нумеруються арабськими цифрами: Розділи можуть ділитися на підрозділи. Номер підрозділу складається з двох чисел, розмежованих крапкою: 1.1, 1. 2. Рубрикація, тобто поділ тексту на розділи, підрозділи, пункти тощо, повинна мати зміст і при написанні роботи. Заголовки структурних частин індивідуально-розрахункової роботи “Зміст”, “Вступ”, “Розділ”, “Висновки”, “Список використаних джерел” і “Додатки” друкують з великої літери (шрифт 14, жирний) симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовки підрозділів пунктів друкують маленькими літерами (розмір шрифту 14, жирний, крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка не ставиться крапка. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2 інтервали. Кожен розділ дипломної роботи треба розпочинати з нової сторінки. Основний текст від заголовку підрозділу пишеться без інтервалу, відстань між попереднім текстом і заголовком підрозділу - 4 інтервали. Не можна вміщувати заголовок внизу однієї сторінки, а текст починати з іншої. Посилання на формули позначають порядковим номером формули в круглих дужках, наприклад: у формулі (2.1.) (перша формула другого розділу). Виклад тексту кожного розділу слід починати з нової сторінки. Вимоги до ілюстрацій Текст індивідуально-розрахункової роботи ілюструють таблицями, кресленнями, фотографіями, графіками, діаграмами. Вибір виду ілюстрації залежить від змісту матеріалу та поставленої мети. Кількість ілюстрацій, використаних у індивідуально-розрахунковій роботі, визначається їхнім змістом і повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту ясності і конкретності. ___________ 1 Складено автором за даними [2,3,7] Діаграми за формою побудови бувають площинні, лінійні та об'ємні. Найчастіше використовуються лінійні, а із площинних -стовпчикові та секторні /сегментні/. На лінійні діаграми можна наносити показники, використовуючи такий самий колір, як і для позначення ліній. На стовпчикових діаграмах дані зображують у вигляді вертикальних прямокутників однакової ширини, на стрічкових - у вигляді горизонтальних прямокутників однакової висоти. Секторна діаграма - це коло, поділене на сектори, розмір яких відповідає величинам зображених предметів або рівням показників. Схема за допомогою умовних позначень без дотримання масштабу передає основну конструкцію будь-якого механізму, показує взаємозв'язок явищ. Креслення слід виконувати чорним кольором. Ілюстрації /фотографії, схеми, креслення, діаграми тощо/ іменуються рисунками і нумеруються послідовно в межах розділу, розділяючи крапкою номер розділу і порядковий номер рисунка. Наприклад: рис. 2.1 /другий рисунок першої глави/. Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням. Усі ілюстративні матеріали розміщують після посилання на них.
Зразок титульного листаДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДПС УКРАЇНИ Факультет економіки та оподаткування Кафедра інформаційних систем і технологій ІНДИВІДУАЛЬНО_РОЗРАХУНКОВА РОБОТА з дисципліни __________________________ на тему:____________________________________ Виконана студентом групи __________________ ______________________ (прізвище, ім.‘я, по батькові) Науковий керівник _____________________ _____________________ _____________________ Ірпінь – 2010 Контрольні питання для вивчення теми
Завдання для індивідуально-розрахункової роботи
Індивідуально-розрахункова робота складається з трьох етапів, кожен з яких охоплює теми роботи : І. Алгоритмізація обчислювальних процесів
ІІ. Реалізація обчислювальних алгоритмів та аналіз даних в MS Excel
ІІІ. Основи офісного програмування
Теоретичні відомості Під розв’язуванням задачі ми розуміємо одержання необхідних результатів з вихідних даних.Вихідні дані – це те, що має бути отримане в результаті розв’язування задачі. Розв’язування задачі з використанням ЕОМ має такі етапи: Перший етап – аналіз формулювання задачі з метою конкретизції того, що дано в задачі і що потрібно знайти, тобто зазначення віхідних даних і необхідних результатів. Другій етап – побудова опису розглянутих у задачі об’єктів, що дає можливість одержати необхідні результати з вихідних даних. Третій етап – ухвалення рішення використовувати конкретне готове програмне забезпечення. Четвертий етап – розробка детального опису послідовності дій, які необхідно виконати для розв’язування задачі. П’ятий етап – виконання безпосередньо за комп’ютером послідовності дій, розробленої на четвертому етапі. Щоб одержати розв’язок задачі, необхідно виконати операції оброблення даних. Які операції оброблення даних і в якої послідовності необхідно їх виконати, щоб одержати розвя’зок задачі, указує алгоритм. Алгоритм – це точний і зрозумілий опис послідовності дій над заданими об’єктами, що дозволяє отримати кінцевий результат. Термін “алгоритм” походить від назви середньоазіатського міста Хорезм. У цьому місті в IX ст. жив математик і астроном Мухамед , який сформулював правила чотирьох арифметичних дій. Арабський варіант його імені Аль – Хорезмі, що в Європі записувався латиною як Algorithmi , і став основою терміна ”алгоритм”. За наших часів поняття алгоритму було узагальнено, і словом “алгоритм” стали позначати опис будь – якої послідовності дій. Так, наприклад , у хімії отримання тієї чи іншої сполуки можна описати за допомогою алгоритму. Але найбільше прикладів алгоритмів у математиці – науці, в якій і зародилося саме це поняття. До алгоритмів із шкільного курсу математики можна віднести правила виконання арифметичних дій, правила знаходження розв’язків рівнянь тощо. У вигляді алгоритмів можна сформулювати правила побудови різних геометричних фігур, а також рекомендації щодо розв’язку багатьох типових задач. Однак алгоритми в інформатиці – це не тільки рецепти розв’язання задач. Алгоритми розробляються, насамперед, із метою автоматизації дій виконавця. Кожному алгоритму притаманні такі основні властивості: Дискретність – розчленованість обчислювального процесу на окремі елементарні кроки, можливість виконання яких не викликає сумніву. Визначеність - кожен крок алгоритму має бути однозначно описаною дією і не містити двозначностей. Масовість – можливість застосування певного алгоритму до цілого класу однотипних задач. Скінченність – алгоритм має бути реалізований за конечне число кроків і повинен користуватися конечним набором вхідних значень. Результативність – алгоритм має привести до отримання результату. Алгоритми можуть бути описані: усно, словесно (у вигляді плану дій – розпоряджень), графічно (у вигляді блок – схем). Найпоширеніший із них – графічний, або блок-схема. Графічний алгорітм відображається геометричними фігурами, які зв’язуються між собою лінями для визначення напрямку наступної дії. Таблиця графічних символів.
Алгоритми розрізняють за структурою на: лінійні, розгалужені, циклічні. Лінійна структура використовується в алгоритмах, де одна дія виконується слідом за іншою послідовно в порядку розташування блоків , і при цьому жодна з дій не пропускається і не повторюється. Розгалужена структура передбачає вибір виконання дії залежно від виконання певної умови, при цьому деякі дії можуть не виконуватися взагалі (пропускатися). Умова може бути простою і складною. Циклічна структура використовується за необхідності повторень деяких дій (блоків). Перед кожним повторенням (циклом) змінюється значення одного або кількох даних. Комбінуючи базові структури між собою, можна відтворювати алгоритм, що реалізує складний обчислювальний процес. Структурна побудова алгоритму включає: - використання методу покрокової деталізації; - використання на кожному із зазначених кроків перелічених базових структур; - використання на кожному із зазначених кроків трьох перелічених базових структур; - аналіз створеного алгоритму – метод ручної “прокрутки” – перевірка правильності функціонування створеного алгоритму шляхом підставки вхідних значень і перегляду роботи алгоритму вручну.
Теорія Excel i VBAЕлектронна таблиця (ЕТ) – це програма, призначена для опрацювання даних, наведених у вигляді таблиці бухгалтерського , економічного чи статистичного характеру, а також для автоматизації математичних обчислень. ЕТ складаються з клітинок, що утворюють рядки і стовпці. Відображення даного залежить від формату його зображення. Формули призначені для виконання дій над вмістом клітинок згідно з умовою конкретної задачі. Щоб побачити всі формули у таблиці, треба задати режим відображення формул у клітинках. Обчислення в таблицях ведуться автоматично. Це означає, що зміна будь-якого вхідного даного одразу ж веде до обчислення всієї таблиці. Адреси клітинок В3 чи С3 називають відносними Абсолютною називається адреса, в якій є два символи $: один перед назвою стовпця, другий – перед номером рядка. Змішана адреса містить лише один символ $. Копіювання формул і автоматичне пер обчислення у таблиці – це два основні засоби автоматизації обчислень в ЕТ. Надання таблиці бажаного вигляду називається форматуванням. Деякі клітинки робочої таблиці, які мають суміжні сторони, утворюють діапазон клітинок. Розгалудження в таблицях реалізують за допомогою функції ЯКЩО, яка використовується у формулах і має таку структуру: ЯКЩО(<логічний вираз>;<вираз1>;<вираз2>). Логічний вираз – це форма запису умови: простої або складеної. Якщо умова істинна, то функція набуває значення першого виразу, інакше – другого. Складні умови записують за допомогою логічних функцій І та АБО.
Типи діаграм у табличному процесорі Еxcel та їх призначення
Діаграми призначені для ілюстрації функціональної залежності однієї величини від іншої або для порівняння двох і більше величин ,а також із метою виявлення тенденцій змін якого-небудь параметра в часі ,відображення відсоткового вмісту ряду компонентів у деякому об‘єкті.
Технологія створення діаграм та графіків на основі табличних данихСтворення діаграми
Приклад. Біржова діаграма.
Характеристика засобів управління даними в табличному процесорі Еxcel (представлення таблиці як бази даних, застосування форми для введення та редагування даних в базі даних, сортування, фільтрація, підведення підсумків, їх аналіз за допомогою зведених таблиць та консолідація даних). Сортування Команда <Дані-Сортування>Сортування -використовується для упорядкування рядків у списку відповідно до вмісту окремого стовпця. Сортуванню підлягають дві категорії даних - текстові і числові. Якщо сортуванню підлягають дані в стовпці, що зв'язаний з іншими стовпцями по рядках, то виділяти необхідно всі ці стовпці. Якщо немає необхідності в завданні особливих умов сортування, то можна користатися кнопками "сортування по зростанню" і "убуванню", у панелі інструментів "стандартна". Розширені можливості для сортування надаються в меню "дані " - командою "сортування ". Можна здійснити послідовне сортування по декількох незалежно обумовлених критеріях. Сортування списків можна виконувти за значеннями комірок одного чи декількох стовпців. Рядки, чи стовпці або окремі комірки в процесі сортування переупорядковуються відповідно до заданого користувачем порядком сортування. Списки можна сортувати в зростаючому (від 1 до 9, від А до Я) чи спадаючому ( 9 до 1, від Я до А) порядку. За замовчуванням списки сортуються за абеткою. Для сортування місяців і днів тижня відповідно до їх логічного, а не абеткового порядку варто використовувати користувацький порядок сортування. Такий порядок сортування також використовується, якщо потрібно відсортувати список в іншому, особливому порядку. Наприклад, якщо в одному зі стовпців списку містяться значення "Замовник", “Дата замовлення”,"Шифр товару" ,"Ціна" і т.д., можна створити такий порядок сортування, що рядки, що містять нищу "Ціну", а в разі коли ціни збігаються за наступним ключем “Дату замовлення”, будуть першими. Види сортування
Фільтрація Команда <Дані-Сортування>
Ідея принципу фільтрації полягає в тому, що в якийсь момент часу в таблиці візуально відображаються лише ті дані, які задовольняють заданим критеріям. Ці критерії можуть містяться в комірках самої таблиці, або бути умовою, що вказується користувачем. Поняття про макроси, їх можливості для автоматизації управління розв‘язком фахових задач. Макрос -це макрокоманди ,які використовуються для автоматизації розв‘язання процедур та задач ,що часто повторюються. Якщо дія часто повторюється, її виконання можна автоматизувати за допомогою макроса. Макрос - це серія команд і функцій, що зберігаються в модулі Visual Basic. Їх можна виконувати всякий разом, коли необхідно виконати дану задачу. Перед тим як написати макрос, необхідно спланувати кроки і команди, що він буде виконувати. Якщо при записі макроса була допущена помилка, її виправлення буде також записано. Щораз при записі макроса, він зберігається в новому модулі, приєднаному до книги. Редактор Visual Basic дозволяє змінювати макроси, а також копіювати їх або з одного модуля в інший, або між різноманітними книгами. Крім того, можна перейменовувати модулі, у яких зберігаються макроси, або перейменовувати самі макроси. Основи програмування в середовищі VBA: типи даних, основні оператори та їх конструкції. Одним із найважливіших функціональних розширень програми, призначеним для професіоналів, є вбудоване в Excel Середовище програмування Visual Basic (VBA) для рішення прикладних задач. Завдяки VBA фірмі Microsoft вдалося не тільки розширити можливості мови макрокоманд Excel, але і ввести новий рівень прикладного програмування, оскільки VBA дозволяє створювати повноцінні прикладні пакети, що по своїх функціях виходять далеко за рамки опрацювання електронних таблиць. Змінна – це іменована область пам‘яті ,призначена для збереження даних ,яка в ході виконання виконання програми набуває різних значень. Ім‘я змінної – це рядок символів ,що ідентифікує змінну у програмі. Правила імен змінних: 1. Першим символом має бути літера; 2. Інші символи –літери та цифри; 3. Не можна застосовувати крапки; 4. Число символів не повинно бути більше 255. 5. Ім‘я не повинно бути ключовим словом Visual Basic. Функція – це оператор ,що виконує певні дії (наприклад запит користувача на введення інформації або обчислення за формулою) ,а потім повертає результат своєї роботи у програму. Тип даних - це спосіб збереження і подання даних у комп‘ютерній системі ,який задає певний формат або розмір вмісту змінної. Visual Basic працює з стандартними типами змінних. Крім того, программіст може визначити власний тип даних. У даному розділі описані ті з них, які в основному застосовуються при роботі з даними. Тип даних які підтримує Visual Basic
Способи оголошення типів зміннихУ багатьох мовах прогрпмування всі змінні , що використовуються , мають бути оголошені. Цією процедурою системі програмування повідомляються ім’я і тип змінної. Наприклад змінна називається Name і містить текст. Після оголошення цієї змінної як текстової система знає ,який її вміст , і , яку ємність пам’яті необхідно зарезервувати для неї. У мові Visual Basic існують три способи оголошення типу змінної:
Dim Ім’я змінної [ As Тип Даних] Dim Name As String в цьому випадку довжина змінної обмежується ОС. Dim Name As String*35 в цьому випадку довжина змінної 35 символів.
У цьому випадку тип даних може встановлюватися просто доданням знака до імені змінної;
Приклад: Dim Name$
Змінна оголошується автоматично ,коли вона з’являється Приклад: Price@=523. За знаком @ система розпізнає , що тип даних Currency Стандартні типи функційФункція InputBox. Функція InputBox забезпечує формування вікна для введення інформації з відображенням його заголовка і запрошенням користувача до введення інформації. Значення ,що повертається = InputBox(рядок повідомлення ,[заголовок вікна,][,текст за замовчуванням][,Хпоз][,Упоз][,файл підказки, контекст]) рядок повідомлення –визначає текст що відображається в діалоговому вікні як запрошення; заголовок вікна –напис заголовка вікна; текст за замовчуванням – визначає значення, що відображається в рядку введення; Хпоз, Упоз – координати лівого кута вікна на екрані(по замовчуванню вікно відображається посередині екрана) файл підказки, контекст –необов‘язкові параметри які дають змогу відкривати файл підказки і файл довідки. Text9.Text = InputBox("Введіть прізвище ,ім'я ,групу (зразок - Петренко Іван ,ФБП-17)", "Вікно ідентифікації", , 1000, 3000)
Функція Message BoxЦя функція використовується для одержання від користувача відповідей “так” або “ні” і відображення коротких повідомлень , наприклад про помилки або попередження. Прочитавши повідомлення, користувач клацанням на кнопці “ОК” закриває вікно діалогу. Синтаксис функції: MsgBox "Рядок повідомлення",0 , " Заголовок вікна " Приклад: 1.завантажити MS Exсel 2.ввімкнути панель Visual Basic 3.редактор Visual Basic 4.вікно проекту Sub My() Dim A As String A = InputBox("Введіть призвище , ім'я , по батькові студента", "Вікно ідентифікації") MsgBox A, 0, "Перевірка ідентифікації" End Sub 5.запустити програму на виконання
Локальні змінні
визначаються в середині процедури або функції. Значення локальних змінних ,оголошених в операторі Static ,зберігаються протягом усього часу використання програми , а значення змінних оголошених в операторі Dim ,існують тільки протягом часу виконання процедури; значення цих змінних при черговому виклику процедури не будуть визначені. Val(Text1.Text) –перетворення рядка на числовий вираз.
Прогамування лінійних обчислювальних процесівУ лінійному обчислювальному процесі всі операції виконуються послідовно у порядку їх запису. Тому всі оператори рпрограми ,що реалізують цей процес ,також виконоються у порядку їх запису , а саме: зліва направо й зверху в низ. Приклад. Програма обчислення вартості товару за формулою: Сума=Ціна*КількістьПостановка задачі: Спроектувати додаток для розрахунку вартості купівлі (С) ,якщо відомо ціну одиниці товару (Ц) і кількість куплених одиниць (N). Етапи розв‘язання задачі: 1.Розробка алгоритму; 2.Розробка призначеного для користувача інтерфейсу ,що включає проектування ескізу екранної форми і сценарію діалогу;
3.Введення тексту програми; Private Sub Command_Click() Dim Ціна As Currency Dim Кількість As Integer Dim Вартість As Single Ціна=Val(Text1.Text) Кількість= Val(Text2.Text) Вартість = Ціна*Кількість Text3.Text= Вартість End Sub 4.Виконання програми на ПК; 5.Збереження спроектованого додатка;
Прогамування обчислювальних процесів, що розгалужуютьсяПоняття умовного оператора
Private Sub Command1_Click() Dim Q1, Q2, Q3, Q4, Q5, rq, rq1, rq2, rq3, rq4, rq5 As Integer Text6.Text = "" Text9.Text = "" Q1 = Val(Text1.Text) Q2 = Val(Text2.Text) Q3 = Val(Text3.Text) Q4 = Val(Text4.Text) Q5 = Val(Text5.Text) If Q1 = 12 Or Q1 = 21 Then rq1 = 1 Else rq1 = 0 If Q2 = 1 Then rq2 = 1 Else rq2 = 0 If Q3 = 2 Then rq3 = 1 Else rq3 = 0 If Q4 = 23 Or Q4 = 32 Then rq4 = 1 Else rq4 = 0 If Q5 = 1 Then rq5 = 1 Else rq5 = 0 rq = rq1 + rq2 + rq3 + rq4 + rq5 Text9.Text = InputBox("Введіть прізвище , iм'я ,групу (зразок-Петренко Іван ,ФБП-17)", "Вікно ідентифікації", , 1000, 3000) If rq = 5 Then Text6.Text = "5 відмінно" If rq = 4 Then Text6.Text = "4 добре" If rq = 3 Then Text6.Text = "3 задовільно" If rq < 3 Then Text6.Text = "2 незадовільно" If rq < 3 Then Text10.Text = "Перездача за окремим графіком PANDA чекає на Вас " Text1.Text = "" Text2.Text = "" Text3.Text = "" Text4.Text = "" Text5.Text = "" End Sub
Програмування циклічних процесівОператор циклу For Ім‘я = значення1 To значення2 [Step значення3] Оператори що повторюються (тіло циклу) Next Ім‘я Приклад. Знайти суму ряду простих чисел від 1 до 5; S=; і=1,5 Етапи розв‘язання задачі: 1.Розробка алгоритму; 2.Розробка призначеного для користувача інтерфейсу ,що включає проектування ескізу екранної форми і сценарію діалогу;
3.Введення тексту програми; Private Sub Command_Click() Dim S, i, k As Integer k = Val(Text2.Text) S = 0 For i = 1 To k S = S + i Text1 = S Next i End Sub 4.Виконання програми на ПК; 5.Збереження спроектованого додатка;
Приклад виконання індивідуально-розрахункової роботиЗавдання. Побудуйте блок-схему для обчислення значень функції Розв‘язання
Початок Задайте значення а, в, х Якщо х < 1, то у= Якщо х > 8, то у= Якщо 1 ≤ х ≤ 8, то у= Вивести у Кінець
Завдання для індивідуально розрахункових робітПакет 1. Скласти схему алгоритму i програму для знаходження функції F(x,y,z) при заданих умовах. Завдання для створення функції користувача Пакет 2. Скласти схему алгоритму i програму для знаходження суми або добутку заданої функції. Завдання для створення функції користувача. Список рекомендованої літературиОсновна
Додаткова
Інформаційні Ресурси мережі Інтернет
З повагою ІЦ “KURSOVIKS”! |