Теоретична довідка до лабораторної роботи №12 Мова програмування Visual Basic
« НазадТеоретична довідка до лабораторної роботи №12Мова програмування Visual Basic1. Алфавіт мови складається з таких символів: а) Латинські літери від A до Z; б) Літери кирилиці; в) Цифри від 0 до 9; г) Знаки математичних операцій (^, *, /, \, Mod, +, -); д) Знаки відношень (<, >, <=, >=, <>, =); е) Розділові символи (. , : ; “ ” ( ) ); ж) Спеціальні символи (!, #, $, %, & і т.д.) Використовуючи алфавіт, будують елементи мови: службові слова, імена констант і змінних, вирази, імена функцій і ін. 2. Основні службові слова та команди мови подано у таблиці 1 (за алфавітом). Таблиця 1
3. Змінна – це іменована зарезервована область оперативної пам’яті для тимчасового зберігання даних. Кожна змінна має ім’я, яке задається з використанням таких правил: - ім’я може складатися з букв, цифр та символу підкреслення (_), але першим символом в імені повинна бути літера (буква) - ім’я кожної змінної повинно бути унікальним і не співпадати з зарезервованими словами; - ім’я не може містити більше 255 символів. Наприклад, ClassName, Dobutok_Dodatnyh – правильні імена; 1Name, Print, Suma vsih – не правильні імена змінних. 4. Константа – це величина, значення якої не змінюється в процесі виконання програми. Для оголошення констант використовується службове слово const, його формат: const ім’я_константи [As тип_даних]. 5. Вирази мови VB можуть містити константи, змінні, знаки математичних операцій, функції та круглі дужки. 6. Стандартні функції подано у таблицях 2 і 3. Таблиця 2 Математичні функції
Таблиця 3 Функції для роботи з рядковими величинами
Кожна змінна має тип. За замовчуванням всі дані мають тип Variant. Стандартні типи даних наведено у таблиці 4. Таблиця 4
Використання змінної без попереднього оголошення є її неявним оголошенням. Якщо змінна має спеціальні кінцеві символи - суфікси, то тип визначається за суфіксом, в разі його відсутності, змінній буде надано тип Variant. Типи даних з відповідними суфіксами наведено у таблиці 5. Таблиця 5
Явне оголошення змінних здійснюється за допомогою ключових слів або з використання суфіксів. Службові слова мають такий формат: Dim ім’я_змінної [As тип_даних]- для оголошення локальної змінної – видимої тільки у цій процедурі, при виході з процедури її значення буде втрачено. Private ім’я_змінної [As тип_даних]- для оголошення локальної змінної - видимої у всіх процедурах одного модуля, до якого належать ці процедури, але опис такої змінної потрібно зробити у розділі Declarations. Static ім’я_змінної [As тип_даних]- для оголошення локальної змінної – видимої тільки у цій процедурі, але після виходу з цієї процедури її значення не втратиться. Public ім’я_змінної [As тип_даних]- для оголошення глобальної змінної – видимої у всіх процедурах усіх модулів. Вона може бути оголошена у стандартному модулі. У процедурах обробки подій об’єктів форми можуть оголошуватись тільки локальні змінні, а використовуватись можуть і глобальні змінні даного проекту. Приклади: Dim Сost As Currency; Public a, b, KrokZm As Single Явне оголошення змінних з використання суфіксів наведено у таблиці 6. Таблиця 6
За допомогою одного оператора можна оголошувати декілька змінних одного типу, розділяючи їх комами. 5. Приклад лінійної програми (процедури), записаної мовою Visual Basic : Private Sub Prog1 a@ = Val(Text2.Text) b! = Val(Text4.Text) c! = Val(Text3.Text) d@ = a@ * (1 + b! / 100) ^ c! Print d@ End Sub У коді процедури використана стандартна функція Val, яка перетворює текст (символьний рядок) у текстовому вікні у числове значення. 6. При написанні програми можна використовувати коментарі для роз’яснення тексту програми. Коментар може міститись як окремим рядком так і у рядку команди після символа ‘. Наприклад: a@ = Val(Text2.Text) ‘ змінній а присвоєно числове значення ‘символьного рядка текстового поля Text2 форми 7. При перенесенні довгих команд у наступний рядок потрібно натиснути пропуск, а далі символ підкреслення. Наприклад: d@ = a@ * (1 + b! / 100) _ ^ c! 8. Приклад програми розгалуженої структури з використанням вказівки if - then: Private Sub Prog2 ’Квадратне рівняння Dim a, b, c, D, x1, x2 As Double a = Val(InputBox("Введіть значення а", a)) b = Val(InputBox("Введіть значення b", b)) c = Val(InputBox("Введіть значення c", c)) D = b * b - 4 * a * c If D < 0 Then print ("Розв'язків не існує") If D >= 0 Then MsgBox "Існує два розв." x1 = (-b - Sqr(D)) / (2 * a) x2 = (-b + Sqr(D)) / (2 * a) Print "x1=", x1,, "x2=", x2 End If End Sub 9. Приклад програми розгалуженої структури з використанням вказівки Select Case: Private Sub Prog3 ’Значення функції Dim Y As Variant, X As Double X = Val(Text1.Text) Select Case X Case 0 To 1 Y = 5 * X Case 1 To 10 Y = X + 10 Case Is > 10 Y = Sin(3 * X) Case Else Y = "Не визначена" End Select Print "X="; X; " Y="; Y End Sub 10. Програмування циклічних обчислювальних процесів Арифметичний цикл ДЛЯFor <змінна циклу = початкове значення> То <кінцеве значення> [Step<крок циклу>] Тіло циклу Next [змінна циклу] Приклад Private Sub Prog4 ‘ Арифметичний цикл Dim i As Integer For і = 1 To 15 Step 3 Print i Next End Sub Ітераційний цикл ПОКИ1. Оператор циклу Do While ... Loop Цикл, що задається цією конструкцією, виконується доти, поки умова, що задається в циклі істина (дотримується). Формат вказівки: DoWhileумова конструкції Loop 2. Оператор циклу Do ... Loop While Цей варіант відрізняється від розглянутого вище розташуванням умови. У другому варіанті конструкції умова розташовується наприкінці циклу: Do конструкції LoopWhileумова За такого варіанту конструкції оператора циклу тіло циклу виконається принаймні один раз, після чого здійсниться перевірка умови виконання циклу. Ітераційний цикл ДО3. Оператор циклу Do Until ... Loop Тут цикл виконується доти, поки умова хибна (не дотримується), а не істинна. У такій конструкції можлива ситуація, за якої тіло циклу не виконається жодного разу, якщо при першій перевірці умова не дотримується. Формат вказівки: DoUntilумова конструкції Loop 4. Оператор циклу Do... LoopUntilУ даному операторі циклу, як і у попередньому,цикл виконується доти, поки умова хибна (не дотримується). За такого варіанту конструкції оператора циклу тіло циклу виконається принаймні один раз, після чого здійсниться перевірка умови виконання циклу, навіть якщо умова дотримувалася. Формат вказівки: Do конструкції LoopUntil умоваУ кожному новому проходженні циклу перевіряється умова; тому важливо при створенні програми стежити за тим, щоб у тілі циклу значення змінної в умові циклу могло бути змінено так, аби умова стала хибною, тобто цикл закінчився. Нехай, наприклад, треба розрахувати значення Y залежно від введеного значення X. Тоді фрагмент програми матиме такий вигляд: А) У даному прикладі цикл виконується тоді, коли введені значення Х задовольняють умову Х>0: Б) У наведеному нижче прикладі цикл виконується тоді, коли X <5: Процедура типу Function і процедура типу SubПроцедури обробки подій є локальними процедурами, пов’язаними з певною формою. Для того, щоб зробити певні процедури загальнодоступними, їх потрібно оголосити в одному чи декількох стандартних модулях. Стандартний модуль, або модуль програми, являє собою особливий файл з розширенням bas, який зберігає змінні і процедури, які можуть бути використані у будь-якому місці програми. Стандартний модуль входить до складу проекту, він, як і форми, може бути збережений у зовнішній пам’яті: меню File, команда Save Module1 , вказати місце збереження і ім’я модуля. Стандартних модулів, як і форм, у проекті може бути декілька. На відміну від форм, стандартний модуль не містить об’єктів і встановлюваних властивостей об’єктів, а тільки текст програми, який може бути відображеним і відредагованим у вікні редактору коду. В процедурах обробки подій користувач може використовувати власноруч розроблені процедури, оголошені у стандартному модулі даного проекту. Існують такі різновиди процедур стандартного модуля: процедура типу Function (функції) і процедура типу Sub (підпрограми). Функції створюються тоді, коли деякі обчислення потрібно виконувати кілька разів у програмі з різними значеннями параметрів. Для створення власної процедури типу Function необхідно використати такі оператори: Function <ім'я функції> ([аргументи функції]) [As <тип>] Конструкції тіла функції EndFunction де:
Зауваження. Квадратні дужки у синтаксичній формулі вказують на необов’язковість наявності параметра. Останній оператор у тілі функції зазвичай - оператор присвоєння імені функції обчисленого значення. Приклад Function TotalTax(Cost) StateTax=Cost*0.05 ‘Податки штату 5% CityTax= Cost*0.015 ‘Міські податки 1,5 % TotalTax= StateTax + CityTax End Function Для активізації процедури типу Function треба ввести в програму ім'я процедури з тією кількістю аргументів, які використовувалися при її оголошенні. Зазвичай процедури типу Function (функція) розробляють з метою виконання певних обчислень. Використовуються за тими ж правилами як і стандартні функції: значення функції зазвичай присвоюється змінній чи властивості об’єкта.Функції, оголошені у стандартних модулях, за замовчуванням є загальнодоступними. Процедура типу Sub, на відміну від процедури типу Function, після її виконання повертає значення в аргументах процедури або виконує певні дії (наприклад, друкування даних). Для створення такої процедури використовують оператори: Sub <ім'я > ([аргументи]) [As <тип>] Конструкції тіла процедури EndSub де: • ім'я — це ім'я процедури, що створюється; • аргументи — імена змінних, значення яких використовуються функцією і повертаються у процедуру виклику; • тип — це тип значень, які повертає функція. Приклад . Процедура, що виконує друкування значень, має вигляд Sub PR (X,Y) Printer.FontName = "Arial" ' установлення шрифту Printer.FontSize = 16 ' установлення розміру шрифту Print X; Y End Sub Оператор вводу InputBox. Цей оператор використовується для введення і збереження вхідних даних. Результатом роботи цього оператора буде виведення на екрані діалогового вікна із запитом для введення значень. Синтаксис: InputBox (< повідомлення > [, < заголовок > ] [,< значення > ] [, < x, y > ]) Де < повідомлення > та < заголовок > - довільні, які беруться у лапки (“), < значення > - значення змінної, а < x, y > - координати лівого верхнього кута вікна на екрані. Якщо будь-який елемент оператора замовчується , ставляться коми. Приклад: х = InputBox (“х =” , “ Проект ” , , 400, 400). У виведеному діалоговому вікні в поле вводу внести значення змінної і натиснути ОК. Введене значення присвоюється змінній і управління передається наступному оператору в програмі. При натисканні Cancel, дія відміняється. Оператор присвоювання. Використовується в арифметичних виразах. Синтаксис: < змінна > = < арифметичний вираз > Оператор виведення MsgBox. Цей оператор використовується для одержання від користувача відповідей (“Так” або “Ні”) на короткі повідомлення. Синтаксис: MsgBox <повідомлення > [, число ] [, < заголовок > ] Де <повідомлення > і < заголовок > - довільні символи, число – цифра в залежності від якої змінюється вигляд вікна (наприклад, 16 – повідомлення про помилку, 64 – інформаційне повідомлення, 3 – кнопки Да, Нет, Отмена). Повідомлення може включати арифметичний вираз, якій задається через функцію Str (). Приклади: 1. MsgBox “Процес обчислення завершено”, 1, “Проект” 2. MsgBox(“х=” + Str (x) + “ “ + ” x+sin(x)=”+Str (x+Sin(x))), , "проект" Результатом виконання буде виведене вікно з результатом розрахунку, передбачається що значення “х” було вказано раніше. Оператор виведення даних Print. Дія цього оператора полягає у виведенні результатів роботи програми у вікно Immediate. Синтаксис: Debug. Print [ список елементів виведення ] Де до списку елементів виведення можуть входити: константи, змінні, арифметичні вирази, послідовність символів у лапках, функції Tab, Spc, String. Елементи списку відокремлюються комою (,) або крапка з комою (;). У випадку розділення комою наступна інформація друкується з нової зони (одна зона 14 позицій),. У випадку розділення крапкою з комою наступна інформація друкується безпосередньо після попередньої. Якщо елементом списку є вираз, то спочатку система обчислює значення виразу а друкує результат. Функція Tab (n) – визначає номер позиції з якої відбувається друк. Функція Spc (n) – визначаєкількість позицій, які треба пропустити. Функція String (n, “символ”) – визначає кількість символів, які друкуються. З повагою ІЦ “KURSOVIKS”! |