Програма технологічної практики Розділ 10 Робота з кадрами, НУДПСУ
« НазадРозділ 10. Робота з кадрами
Роботою з кадрами займається відділ по роботі з персоналом. Він підпорядковується керівнику інспекції, а в методичному керівництві – відділу кадрів обласної державної податкової інспекції. У своїй праці відділ по роботі з персоналом керуються Законом України “Про державну податкову службу”, “Про державну службу”, Постановами Кабінету Міністрів України. Завданнями є проведення заходів по формуванню стабільного трудового колективу, зниження плинності кадрів і укріплення трудової дисципліни; проведення роботи по формуванню резерву кадрів. Відділ по роботі з персоналом виконує наступні функції: - Організація добору кадрів, приймання та перевірка відповідних документів від претендентів для працевлаштування, організація проведення засідань конкурсних та атестаційних комісій, облік, ведення трудових книжок, службових посвідчень; складання графіка відпусток, контроль за термінами відпусток; підготовка пропозицій для призначення осіб на посади, що належать до регіональної облікової номенклатури, та інші. - Відділ по роботі з персоналом очолює начальник, який призначається і звільняється наказом начальника Броварської ОДПІ. Відділ по роботі з персоналом має такі права: - вимагати від начальників управлінь та відділів інформацію про роботу з кадрами, а також матеріали про оцінку діяльності працівників відділу; - пропонувати міри заохочення та стягнення за порушення трудової дисципліни. Головна відповідальність відділу - забезпечення інспекції необхідною кількістю працівників спеціалістів за фахом. Статтею 15 Закону України «Про державну службу» визначено, що прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Проведення конкурсу регулюється Положенням про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 782. Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу, в якому оголошується конкурс. Його наказом утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, заступник керівника. Інформація про конкурс на заміщення вакантних посад та умови конкурсу публікуються в пресі та поширюються через інші засоби масової інформації не пізніше як за місяць до проведення конкурсу і доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс. Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім'я керівника заяву, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту декларація про доходи, зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї за формою № 001-ДС, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.03.1997 р. .№ 58 та зареєстрованою Міністерством юстиції 31.03.1997 р. № 104/1908. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України. Особи, які працюють в органі, де оголошено конкурс, і ті, які зараховані до кадрового резерву цього органу і бажають взяти участь у конкурсі, зазначених документів до заяви не додають. За рішенням комісії до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові та може бути оскаржено керівнику протягом 3 днів з дня одержання відмови комісії. У разі, коли два або більше учасників конкурсу, які претендують на одну і ту ж посаду, отримали рівну кількість голосів або жоден з учасників конкурсу не отримав більшості голосів, за рішенням комісії може бути проведено повторне голосування. Коли за підсумками повторного голосування жоден з учасників конкурсу не набрав необхідної кількості голосів, оголошується повторний конкурс. Засідання комісії оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніш як через 2 дні після голосування. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1995 р. № 694 «Про внесення доповнень до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 432 встановлено, шо без конкурсного відбору або стажування .можуть також прийматися: Державні службовці на посади: - керівників, які згідно з законодавством 'обираються або затверджуються колегіальним органом; - керівників, які призначаються міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади за погодженням з керівниками місцевих органів виконавчої влади; - спеціалістів при переміщенні їх в межах одного державного органу на рівнозначну або нижчу посаду з дотриманням вимог законодавства про працю; - державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів виконавчої влади і місцевого самоврядування; - випускники Української Академії державного управління при Президентові України та її філіалів у державні органи, які направляли їх на навчання. Державна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців повинна забезпечувати потреби центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів і організацій, на які поширюється чинність Закону України "Про державну службу" (далі - органи, на які цоширюється чинність Закону "Про державну службу"), у працівниках з високим рівнем професіоналізму та культури, здатних компетентне і відповідально виконувати управлінські функції, впроваджувати новітні соціальні технології, сприяти інноваційним процесам. Підвищення кваліфікації державних службовців - це навчання з мстою оновлення та розвитку умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності на державній службі. Мета, зміст, терміни, форми і методи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців визначаються відповідними освітньо-професійними та професійними програмами, що розробляються навчальними закладами згідно з вимогами цього Положення і нормативних документів Міносвіти. Основними видами підвищення кваліфікації державних службовців, що забезпечують його безперервність, є: - навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації державних службовців; - систематичне самостійне навчання (самоосвіта); - тематичні постійно діючі семінари; - тематичні короткотермінові семінари; - стажування в органах, на які поширюється чинність Закону "Про державну службу", а також за кордоном. Підвищення кваліфікації державних службовців за професійними програмами здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при зарахуванні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, уперше прийнятих на державну службу, - протягом першого року їх роботи. Вимоги до змісту професійних проірам розробляються Головдержслужбою та Академією державного управління. Професійні програми розробляються навчальними закладами, розглядаються галузевими чи регіональними радами по роботі з кадрами, узгоджуються з Головдержслужбою та відповідними коштів. З повагою ІЦ “KURSOVIKS”! |