Роздрукувати сторінку
Главная \ Методичні вказівки \ Методичні вказівки \ 1076 Лекція Служба World Wide Web, НУДПСУ

Лекція Служба World Wide Web, НУДПСУ

« Назад

Служба World Wide Web

Принципи функціонування World Wide Web

Розглянемо систему World Wide Web або скорочено WWW. У перекладі з англійської «World Wide Web» буквально означає «павутиння, що поширюється по всьому світу». Система WWW була створена у 1989 році вченими організації CERN (Європейський центр ядерних досліджень) у Женеві. World Wide Web спочатку була призначена для використання різними групами спеціалістів, які за її допомогою могли отримати доступ до заздалегідь підготовленої інформації.

Протягом наступних років система WWW стрімко розвивалася, ставши найпопулярнішою службою в Інтернеті. Нині WWW задовольняє інформаційні потреби найширших верств населення, включаючи сотні тисяч вузлів Web. На кожному вузлі можуть розміщуватися тисячі і сотні тисяч документів, їхня загальна кількість у WWW зростає з кожною секундою, тому що їх створює величезна армія спеціалістів і аматорів у різних куточках земної кулі. Що ж таке World Wide Web?

World Wide Webце глобальна система поширення гіпертекстової інформації, яка використовує для транспортування канали Інтернет.

Термін гіпертекст було введено задовго до появи Інтернету. Аналогом гіпертексту може бути звичайна енциклопедія. Її том складається з невеликих статей на певні теми, а у кожній з них можуть міститися посилання на інші статті. Якщо вас зацікавила стаття, зазначена у посиланні, ви можете згідно з ним звернутися до потрібного тому.

Гіпертексти, на відміну від друкованої енциклопедії-книги, є електронними документами. З ними можна працювати лише на комп'ютері, бо в друкованому вигляді їх не існує. Прикладом гіпертекстової системи є довідкова система ОС Windows.

Гіпертекстце спосіб організації тексту, графіки та інших даних, у якому елементи даних пов'язані між собою. Пов'язаними можуть бути як елементи одного документа, так і різних документів. Гіпертекстова структура є основою World Wide Web.

Зв'язки (від англ. «links») в гіпертекстовій структурі здійснюються за допомогою посилань. Керуючись ними, користувач може з одного документа викликати інший, з нього — наступний і т. д.

Основними перевагами гіпертекстів є, насамперед, можливість розмістити на невеликій площі (приблизно на кількох екранах) велику кількість інформації і, по-друге, зрозумілий спосіб пошуку інформації за допомогою посилань.

Гіпертекстові документи у World Wide Web розміщуються на Web-cepвepax. Web-сервери обробляють запити клієнтів і повертають їм копії потрібних документів.

Протоколи WWW

Отже, Інтернет має різноманітні інформаційні ресурси. Запит клієнта до того чи іншого ресурсу формується відповідно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Інтернету існує свій. Так, для роботи у World Wide Web необхідний протокол HTTP (від англ. «HyperText Transport Protocol» — протокол передавання гіпертексту). Для доступу до файлових ресурсів застосовується протокол FTP тощо.

Взаємодія клієнта з Web-сервером відбувається за протоколом HTTP, що визначає мову, якою програма клієнта «розмовляє» із сервером, а також формат відповідей сервера клієнтові. Приклад роботи протоколу HTTP користувач бачить щоразу, клацаючи мишею по будь-якому посиланню — пошук і завантаження потрібного документа відбуваються за допомогою протоколу HTTP.

Не слід плутати HTTP з транспортним базовим протоколом TCP/IP. Протокол HTTP — це найпростіший протокол рівня додатків, який, на відміну від TCP/IP, не пов'язаний з технологією пересилання пакетів даних.

Поняття про гіпертекстові сторінки

Гіпертекстові документи у WWW подаються у вигляді Web-сторінок (або Web-документів). Web-сторінка звичайно містить різноманітну інформацію: текст, графіку, звуки і навіть відео. На ній є виділені слова або графічні зображення, які підсвічуються певним світлом і на яких покажчик миші звичайно перетворюється на зображення руки з піднятим вказівним пальцем — це і є посилання. Будь-яке посилання — це вхід до іншого документа: клацання мишею по посиланню відкриває той, на який вказує.

Звичайні текстові документи, як відомо, готуються у текстових форматах розширення .txt, doc тощо). Web-документ також має свій формат (розширення .htm або .html), який визначається мовою розмітки HTML. Докладніше про HTML ви дізнаєтесь пізніше.

Якщо існує World Wide Web, то мають бути і програми перегляду її ресурсів.

Програми, які відображають документи Web на екрані, називаються браузерами. Браузери надають змогу мандрувати по WWW у «онлайновому» режимі.

Слово «браузер» походить від англійського «browse» — «читати безладно». Можливо, цей термін відображає характер роботи середнього користувача з Web-сторінками у WWW.

Існує багато браузерів: деякі з них можуть працювати лише з текстами, інші — відображають графіку, але мають обмежені засоби навігації тощо. Та безумовним лідером у цій галузі є програми Netscape Navigator (створена у 1992 році) і Microsoft Internet Explorer (створена на рік пізніше).

Адреса Web-сторінки

Нагадаємо, що комп'ютери в Інтернеті зв'язуються за допомогою протоколу TCP/IP, знаходячи один одного за IP-адресою. Наочна система адресації заснована на доменних іменах. За допомогою доменних імен записуються адреси ресурсів у Інтернеті. Відповідний запис називається URL.

URL (Uniform Resource Locator — уніфікований локатор ресурсу) — це певна система імен для ідентифікації ресурсів у Інтернеті. Будь-яка інформація, розміщена в ньому, має свій URL.

У запису URL зазначаються такі дані (зліва направо):

  • протокол доступу до ресурсу (HTTP, FTP, GOPHER тощо);

  • доменне ім'я серверу, на якому розміщено ресурс;

  • адреса порту, використовуваного для зв'язку;

  • специфікація ресурсу на жорсткому диску серверу (шлях до файла, його ім'я та мітка).

Однак деякі з наведених компонентів запису URL можуть бути відсутні. Крім того, для певних типів ресурсів локатор URL складається інакше, наприклад, у поштовій адресі спочатку вказується ім'я абонента, а далі через спеціальний знак @ — ім'я поштового серверу.

Пояснимо це на прикладі URL для Web-сторінки, http://www.hotline.kiev.ua/price/printers.html#temp, яка складається з таких основних частин:

1) http:// — префікс, який визначає протокол і обов'язково відділяється від наступної частини URL двокрапкою та подвійною похилою рискою;

2) www — тип ресурсу, ця частина в URL не обов'язкова;

3) hotline.kiev.ua — ім'я серверу, на якому розміщена Web-сторінка; замість імені серверу можна вказати його IP-адресу; ім'я серверу відділяється від позиції 2 (якщо вона є) крапкою;

4) price/printers.html — це не обов'язкова позиція, вона вказує на розміщення сторінки на жорсткому диску і відділяється від імені комп'ютера похилою рискою /;

5) додаткові (необов'язкові) слова, які відділяються від попередньої частини URL знаком # (вказує на мітку на Web-сторінці, починаючи з якої на екран виводитиметься потрібний документ) або знаком ? (передає Web-серверу вказану інформацію).

URL може складатися з латинських літер (а — z), цифр (0 — 9) та інших знаків, крім символів, які мають спеціальне призначення (<>[]{} | \ ').

Іноді префікс, що відповідає типу ресурсу, може бути відсутнім. Наприклад, браузер Internet Explorer усім URL, які починаються зі слів www, home або іншим, надає за замовчуванням префікс http://.

Якщо ви звертаєтеся до Web-сторінки і бажаєте провести пошук будь-якого ключового слова на ній, то в кінці URL вкажіть його, поставивши перед ним знак запитання.

Тепер наведемо приклад звернення до адреси електронної пошти:

mailto:sardin@iptelecom.net.ua

Тут частина URL справа від двокрапки — це звичайна поштова адреса (sardin@iptelecom.net.ua), а початкова частина URL (mailto) — звернення до електронної пошти. Якщо ви введете таку URL до програми Internet Explorer, відкриється нове вікно поштового повідомлення із вказаною адресою пошти у рядку одержувача.

Аналогічно звертаються до будь-якої групи новин, наприклад:

news:ukr.finance

Введення цього URL до Internet Explorer призведе до відкриття заданої в групи новин ukr.finance в окремому вікні.

Програма Internet Explorer

Програми-браузери

Перегляд Web-сторінки виконується програмами-браузерами, які аналізують документи, створені мовою HTML. До них належать найпопулярніші браузери Internet Explorer (фірма Microsoft) і Netscape (фірма Netscape Communications). Наведемо основні можливості браузера Internet Explorer щодо роботи з різноманітними документами і файлами:

  • Відображення не лише текстової інформації, а й відтворення звуку, анімації, відео. Браузер Internet Explorer має розвинені засоби підтримки динамічних Web-сторінок.

  • Перехід до Web-сторінок, які переглядалися раніше (за допомогою кнопок Назад і Вперед).

  • Автоматичне створення списку вузлів (журналу), які відвідувалися раніше.

  • Відстеження вибраних Web-сторінок шляхом накопичення ярликів у системній папці Избранное.

  • Пошук Web-вузлів за заданими ключовими словами або фразами.

Окрім відображення Web-сторінок, Internet Explorer виконує роль менеджера файлів, який підтримує роботу зі звичайними файлами і папками (аналогічно програмі Проводник з Windows).

У цьому параграфі ми розглядатимемо браузер Internet Explorer— основну мережну програму в системі Windows 9.X/2000 для роботи з Web-сторінками і файлами. Браузер дозволяє однаково легко відкривати Web-сторінки і файли, які зберігаються на жорсткому диску. Водночас у вікні Internet Explorer можуть відображатися текстова і графічна інформація, відтворюватися звуки, відео.

Працюючи в Інтернеті за допомогою Internet Explorer, користувач може виконати пошук цікавої для нього інформації, обрати вузол WWW, який хотів би відвідати, щось купити в електронній крамниці, оплатити послуги і багато іншого. Програма Internet Explorer — це насправді провідник по Інтернету, з яким легко розв'язуються всі проблеми.

Запуск програми Internet Explorer і підключення до Інтернету

Якщо ви бажаєте запустити Internet Explorer з метою виходу в Інтернет, впевніться, що модем увімкнутий, а телефонна лінія вільна. Зважте на те, що під час роботи програми Internet Explorer у режимі on-line не можна говорити по телефону. Якщо в цей час хтось підніме трубку, робота мережі може порушитися, хоча з'єднання з провайдером збережеться. Далі потрібно запустити програму Internet Explorer, виконавши будь-яку з таких дій:

  • двічі клацнути по значку Internet Explorer на робочому столі Windows;

  • клацнути по значку Запустить обозреватель Internet Explorer на панелі Быстрый запуск на панелі задач;

  • натиснути на кнопку Пуск і далі скористатися однією з опцій головного меню: Internet Explorer або Windows Update, або Программы → Стандартные → Средства Інтернет → Internet Explorer;

  • у вікні Проводник або Мой компьютер двічі клацнути по значку документа HTML.

Відразу після запуску програма Internet Explorer намагається підключитися до Інтернету, про що свідчить діалогове вікно Удаленное соединение (рис. 1). У полі Соединение буде зазначений ваш провайдер або виведений розкривний список провайдерів, з'єднання з якими вже створені.

Уведіть до текстових полів діалогового вікна Удаленное соединение ім'я користувача і пароль. Встановіть також опцію Сохранить пароль, щоб не набирати пароль при повторних спробах підключення. Клацніть по кнопці Подключиться, після чого почнеться процес з'єднання з провайдером. Якщо на якійсь стадії підключення виникнуть проблеми, то буде виведено повідомлення Не удается установить соединение або Неправильное имя пользователя и пароль. Якщо ж підключення до провайдера відбулося, то на панелі задач у зоні індикаторів (поруч з годинником) з'явиться значок у вигляді двох миготливих комп'ютерів — від цього моменту ви перебуваєте в Інтернеті.

Після підключення до Інтернету автоматично почнеться завантаження основної (домашньої) Web-сторінки. Ви можете не чекати його завершення і завантажити іншу Web-сторінку, якщо вкажете її URL у рядку адрес вікна Internet Explorer.

Якщо ви захочете дізнатися про обсяг отриманої та відправленої інформації, а також тривалість роботи в Інтернеті, наведіть покажчик миші на значок комп'ютерів і прочитайте ці дані на спливаючій підказці.

Браузер Internet Explorer може працювати у двох основних режимах: on-line і off-line. Off-line або режим автономної роботи (тобто без підключення до Інтернету) встановлюється, якщо після запуску Internet Explorer у діалоговому вікні Удаленное соединение (рис. 1) натиснути на кнопку Работать автономно.

В автономному режимі можна виконувати операції із файлами і папками, як у програмі Проводник, а також переглядати Web-сторінки, скопійовані на жорсткий диск. Крім того, в автономному режимі зручно вивчати роботу програми Internet Explorer, а також працювати з кодом HTML-файлів.

Вікно Internet Explorer

Вікно браузера Internet Explorer (рис. 2) нагадує вікна більшості Windows-додатків. Однак є деякі особливості, які ми розглянемо.

Меню Internet Explorer складається з таких пунктів: Файл, Правка, Вид, Избранное, Сервис, Справка. Нижче від меню розташована панель Обычные кнопки з такими інструментами:

  • Назад — виведення документа Web, який переглядався раніше;

  • Вперед — виведення на екран наступної сторінки;

  • Остановить — припинення завантаження поточної Web-сторінки;

  • Обновить — повторне завантаження сторінки, яка переглядається у даний момент;

  • Домой — повернення на основну (домашню) сторінку;

  • Поиск — відкриття панелі пошуку, що надає доступ до пошукових засобів Web;

  • Избранное — відображення списку «вибраних» ресурсів на панелі Избранное у лівій частині вікна;

  • Журнал — відображення списку вузлів, які переглядалися раніше; він організований за днями і тижнями перегляду;

  • Почта — відкривається вікно програми електронної пошти (за замовчуванням це Outlook Express);

  • Печать — друкування поточної Web-сторінки.

У правому куті панелі Обычные кнопки ви бачите логотип із зображенням земної кулі, який є індикатором зайнятості програми Internet Explorer. Якщо Internet Explorer очікує надходження даних з віддаленого комп'ютера, значок земної кулі обертатиметься.

Під панеллю Обычные кнопки є панель Адрес, яка має поле для введення адреси і розкривний список із ресурсами Інтернету, що відвідувалися раніше. В цьому полі, яке називається рядком адреси, ви бачите URL поточної Web-сторінки або шлях до файла документа на жорсткому диску. До рядка адреси можна вводити URL нового ресурсу, який ви збираєтеся завантажити, або ім'я файла на диску, який ви хочете переглянути за допомогою браузера (докладніше див. наступний пункт).

Більшу частину вікна браузера займає зона документа — в ній відображається поточна Web-сторінка або документ, відкритий за допомогою Internet Explorer.

У нижній частині вікна Internet Explorer є рядок стану з інформацією про поточні операції, що виконуються програмою (наприклад, установка з'єднання, завантаження сторінки тощо). Для одержання докладнішої інформації про стан програми потрібно навести покажчик миші на значок у правій частині рядка стану.

Основи роботи в програмі Internet Explorer

Після запуску Internet Explorer і підключення до мережі браузер намагатиметься завантажити основну сторінку. Якщо вона не потрібна, то користувач може відмовитися від її завантаження, клацнувши по кнопці Остановить на панелі інструментів або ввівши до адресного рядка URL інший ресурс.

Завантаження Web-сторінки відбувається у режимі on-line. По мірі завантаження сторінки на екрані з'являються посилання. Якщо ви клацнете по посиланню на інший документ, почнеться його пошук і завантаження, а завантаження попередньої сторінки (якщо воно не завершилося) припиниться.

Клацання по посиланню лівою кнопкою миші — це найпростіший і найшвидший спосіб завантаження Web-сторінки. Наведемо інші можливості використання посилань, доступні під час клацання по посиланню правою кнопкою миші. В контекстному меню ви можете обрати, наприклад, команди:

  • Создать ярлык або Копировать ярлык — створення або копіювання ярлика ресурсу, на який вказує дане посилання;

  • Добавить в Избранное — додавання ресурсу, асоційованого з посиланням, до списку вибраних;

  • Свойства — виведення на екран властивостей відповідного ресурсу, а саме: його тип, адресу, протокол ресурсу, використовуваний для відображення, тощо.

Якщо вам відома адреса Web-сторінки, яка вас зацікавила, ви можете відкрити її аналогічно звичайній папці двома способами: за допомогою рядка адреси або через меню Файл → Открыть.

Для введення URL клацніть мишею по рядку адреси і наберіть будь-який URL, наприклад, www.yandex.ru. Оскільки Internet Explorer спроможний розрізняти за початком назви ресурсу тип протоколу (HTTP, FTP тощо), першу частину адреси при наборі можна випустити. Наприклад, URL для Web-сторінки можна почати набирати із символів www, — префікс http:// програма додасть сама.

По мірі введення адреси програма пропонуватиме адреси з числа тих, які відвідувалися раніше за допомогою Internet Explorer. Якщо потрібна адреса є в розкривному списку, вкажіть її і відпустіть кнопку миші. Зразу почнеться завантаження ресурсу.

Якщо ви збираєтеся завантажити початкову Web-сторінку комерційної організації, в якої домен верхнього рівня позначається як «com», то достатньо набрати назву організації, наприклад, intel, і натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Enter. Відсутні префікс і домен .сом програма додасть сама. В результаті до рядка адреси буде введено http://www.intel.com.

Щоб не набирати URL з клавіатури, можна скористатися адресою, скопійованою до буфера обміну з будь-якого вікна Windows. Запис URL вставляється до адресного рядка комбінацією клавіш Shift+Ins.

Якщо ярлик будь-якого ресурсу був створений і розміщений на робочому столі або в якусь іншу папку, то для введення URL можна просто перетягнути ярлик даного ресурсу і «кинути» його на панель адреси у вікні Internet Explorer.

Для переходу між сторінками, які завантажувалися раніше, краще застосовувати кнопки Назад і Вперед. Вони дозволяють буквально перегортати сторінки, які переглядалися раніше, не чекаючи їхнього повного завантаження. Якщо ж замість цього користуватися введенням до адресного рядка, то потрібно витрачати час на введення адреси й очікування повторного завантаження.

Вихід з програми Internet Explorer відбувається звичайним для Windows способом, наприклад, клацанням мишею по кнопці закриття вікна, яка розміщена у рядку заголовка, або клацанням по відповідному пункту системного меню у лівому верхньому куті.

Якщо ви підключені до Інтернету, то під час виходу з програми браузера система надасть запит щодо того, чи потрібно розривати зв'язок з провайдером. У відповідному діалоговому вікні оберіть один з варіантів виходу з Internet Explorer: з розриванням зв'язку з провайдером (кнопка Отключиться сейчас) або зі збереженням зв'язку (кнопка Оставаться на линии).

Розірвати зв'язок з провайдером, не виходячи з програми Internet Explorer, можна подвійним клацанням по піктограмі двох комп'ютерів на панелі задач і вибором опції Отключиться в наступному діалоговому вікні. Не забувайте розривати зв'язок зразу після закінчення роботи в Інтернеті, особливо, якщо не передбачено автоматичного відключення зв'язку.

Тимчасові файли Інтернету

Інформація, отримувана вами з Інтернету, не зникає безслідно після розривання зв'язку з провайдером, а залишається у вигляді тимчасових файлів у папці Temporary Internet Files, вкладеній до системної папки Windows. Ємність цієї папки зростає по мірі роботи користувача в Інтернеті. Однак існує обмеження ємності папки Temporary Internet Files, що автоматично встановлюється програмою браузера. Користувач може відкоригувати це обмеження за допомогою простої настройки.

Всі основні настройки Internet Explorer виконуються за допомогою діалогового вікна властивостей браузера (рис. 3), яке викликається командою меню Сервис → Свойства обозревателя, і в ньому за замовчуванням відкрито вкладинку Общие. Для обмеження ємності папки тимчасових файлів натисніть на кнопку Настройка і в наступному діалоговому вікні за допомогою лічильника або повзунка Занимать на диске не более задайте розмір папки, наприклад, 160 Мб.

Тимчасові файли можна застосовувати для перегляду Web-сторінок, які раніше завантажувалися. Це можливо в автономному режимі без підключення до Інтернету. Запустіть програму Проводник, відкрийте папку Windows\Temporary Internet Files і клацніть мишею по значку потрібного HTML-файла.

Папка History і панель Журнал

Користуватися папкою Temporary Internet Files не завжди зручно, особливо якщо вона містить сотні і тисячі файлів. Тому розробники передбачили ще одну папку History для ярликів ресурсів, що раніше відвідувалися. Для зручності ресурси класифіковані за днями і тижнями, наприклад: Сегодня, Понедельник, Вторник, Среда,.. На прошлой неделе, 2 недели назад,... Щоразу, відкриваючи Web-сторінки, браузер Internet Explorer розміщує дані про цю сторінку до папки History.

Папка History, як і Temporary Internet Files, міститься у системному каталозі Windows, але, на відміну від папки тимчасових файлів, доступ до History можливий безпосередньо з вікна Internet Explorer. Для цього потрібно вивести у вікно браузера панель Журнал (клацання мишею по кнопці Журнал). Вона містить список Web-сторінок і документів, які відкривалися раніше (рис. 4), причому список, як і папка History, згрупований за днями і тижнями, коли працювали з Internet Explorer. Користуючись панеллю Журнал, ви легко зможете переходити на сторінки, які переглядалися кілька днів або тижнів тому.

Оберіть в Журнале будь-яку сторінку (або документ) і клацніть мишею по відповідному значку, після чого Internet Explorer намагатиметься знайти зазначену сторінку в своєму буфері. Якщо сторінка не знайдеться, браузер підключиться до Інтернету і завантажить її. Для тренування завантажте за допомогою Журнала кілька сторінок.

Настройка параметрів Журнала виконується за допомогою вкладинки Общие (рис. 3). На вкладці є група елементів Журнал, в якій лічильник задає тривалість зберігання посилань в Журнале. Посилання, створені раніше зазначеного терміну (наприклад, понад 20 днів тому), автоматично вилучаються із Журнала. Користувач може взагалі вилучити з Журнала всі наявні у ньому елементи, натиснувши кнопку Очистить і підтвердивши вилучення елементів у діалоговому вікні, що з'явився.

Панель Избранное

Панель Журнал надає інформацію про всі ресурси, з якими раніше працював даний користувач. Якщо ж користувача цікавить доступ лише до певних ресурсів, то доречніша панель Избранное (рис. 5), на яку виводяться посилання з папки Избранное. Так само, як і Temporary Internet Files і History, папка Избранное знаходиться у системному каталозі Windows.

Щоб відобразити вміст панелі Избранное у вікні браузера, клацніть по кнопці Избранное на панелі інструментів. На ній ви знайдете папки Ссылки, Медиа тощо, створені за замовчуванням. Користувач може створити свою папку всередині папки Избранное.

Розглянемо додавання нового посилання до Избранное. Завантажте у Internet Explorer сторінку, що додається, і клацніть по кнопці Добавить на панелі Избранное. В наступному діалоговому вікні (рис. 6) виділіть цільову папку і натисніть на кнопку Добавить в. Якщо посилання потрібно помістити до нової папки, то спочатку натисніть на кнопку Создать папку, далі у вступному діалоговому вікні введіть ім'я нової папки і клацніть по кнопці OK. Повернувшись до діалогового вікна Добавить в избранное, натисніть на кнопку Добавить в і далі — кнопку ОК.

Для додавання посилання в Избранное не обов'язково завантажувати відповідну сторінку — на це часто немає часу. Клацніть по потрібному посиланню правою кнопкою миші, з контекстного меню оберіть команду Добавить в Избранное і виконайте необхідні дії в діалоговому вікні Добавление в Избранное (рис. 6). Посилання в списку Избранное можуть вказувати не лише на Web-сторінки, а й на інші ресурси, наприклад, на поштову адресу, документ або програму.

Відкрити той чи інший ресурс можна клацанням миші по кнопці Избранное, обравши в меню відповідний значок.

Початкова сторінка

Щоразу після завантаження Internet Explorer у вікні з'являється певна Web-сторінка, яка називається основною сторінкою (інші назви: початкова або домашня сторінка). Ви можете призначити іншу основну сторінку, виконавши команду Сервис → Свойства обозревателя. На вкладинці Общие (рис. 3) у полі Адрес наберіть або вставте з буфера URL нової основної сторінки. Клацніть по кнопці С текущей і далі — по кнопці ОК.

Як основну використовуйте таку Web-сторінку, що містить корисну (найкраще щоденно поновлювану) інформацію, тому що з неї починатиметься кожен сеанс роботи в Інтернеті.

Кодування Web-сторінок

Іноді текст Web-сторінки, набраний символами кирилиці (російською або українською мовою), відображається некоректно внаслідок неправильного вибору кодування програмою браузера. В таких випадках потрібно підбирати кодування вручну, доки не з'явиться правильне відображення тексту. Зміна кодування виконується командою Вид → Вид кодировки. У списку, що з'явився, оберіть кодування Кириллица KOI8-R. Якщо текст все ще неможливо прочитати, спробуйте встановити варіант кодування Кириллица (Windows) або Кириллица (Windows-1251). У одному з наведених варіантів нормальне відображення кирилиці має відновитися.

Встановлення параметрів завантаження Web-сторінок

Web-сторінки містять, як правило, багато рисунків і анімацій, серед яких можуть бути як інформативні зображення, так і непотрібна реклама. Ви можете відключити виведення рисунків на екран і цим суттєво прискорити завантаження Web-сторінок за допомогою вікна властивостей браузера. Перейдіть на вкладинку Дополнительно (рис. 7) і в списку Настройка зніміть прапорці навпроти позицій Отображать рисунки і Воспроизводить анимацию. Після завантаження сторінки на місці рисунків ви побачите порожні прямокутники, позначені спеціальною позначою.

У списку Настройка є також прапорці Воспроизводить видео, Воспроизводить звуки, знявши які, ви відключите виведення відеороликів і відтворення звуку. Проте ці прапорці можна і не знімати, тому що прокручування відеороликів звичайно запускається окремим клацанням миші.

Встановлення оформлення Web-сторінок

Кольорове оформлення Web-сторінок (колір тексту і фону, кольори посилань) встановлюється за замовчуванням такими самими, як і для всіх Windows-додатків. Однак за бажанням ви можете змінити ці кольори, якщо виконаєте команду Сервис → Свойства обозревателя і на вкладинці Общие (рис. 3) клацните по кнопці Цвета. У діалоговому вікні (рис. 8) зніміть прапорець Использовать цвета, установленные в Windows.

Потім залежно від того, змінюєте ви колір для тексту, фону, переглянутих або непереглянутих посилань, клацніть по кнопці Цвет текста, Цвет фона, Ссылки просмотренные або Ссылки непросмотренные. У діалоговому вікні призначте колір клацанням по кольору з готової палітри. У цьому самому діалоговому вікні за допомогою кнопки Определить цвет ви можете задати довільний відтінок шляхом змішування основних кольорів RGB (red-green-blue). Визначивши колір для елементів інтерфейсу, закрийте діалогове вікно Цвета натисканням на кнопку ОК.

Для настройки шрифтів потрібно клацнути по кнопці Шрифты на вкладці Общие (рис. 3). У діалоговому вікні Шрифты визначте тип шрифту, яким має виводитися основна частина тексту на Web-сторінках, і клацніть по кнопці ОК.

З повагою ІЦ “KURSOVIKS”!