Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної бакалаврської роботи з курсу Інформатика, ПУЕТ
« Назад Вищий навчальний заклад Укоопспілки
Полтавський університет економіки і торгівлі
Кафедра математичного моделювання та соціальної інформатики
ІНФОРМАТИКА
Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної бакалаврської роботидля студентів 4 курсу напряму підготовки 6.040302 "Інформатика"
ПОЛТАВА РВВ ПУЕТ 2017 Автори: Ємець О. О., зав. кафедрою математичного моделювання та соціальної інформатики, професор, доктор фізико-математичних наук; Ємець Ол-ра О., старший викладач кафедри математичного моделювання та соціальної інформатики, кандидат фізико-математичних наук. Рецензенти: Вергал К. Ю.., доцент кафедри економіки підприємства та економічної кібернетики, к. е. н., доцент Парфьонова Т. О., доцент кафедри математичного моделювання та соціальної інформатики, к. ф.- м. н.,доцент Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри математичного моделювання та соціальної інформатики 3 жовтня 2017 року, протокол №2 Зав. кафедрою ММСІ _________ д.ф.-м. н., проф. Ємець О. О. “УЗГОДЖЕНО” Директор ІЕУІТ _____________ Гасій О.В. “___” _____________ 2017 р. “УЗГОДЖЕНО” Керівник НМЦ управління якістю _______________ доц. Огуй Н.І. “___” _____________ 2017 р. “УЗГОДЖЕНО” Директор науково-навчального центру ______________ Герман Н. В. “___” ______________ 2017 р.
ЗМІСТ
ВСТУП.. 4 1. ЦІЛІ І ЗАДАЧІ ВИКОНАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ.. 5 2. ТЕМАТИКА ТА СПРЯМОВАНІСТЬ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ. 7 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ.. 8 4. ЗМІСТ І ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ.. 10 4.1. Загальні вимоги: 10 4.2. Структура роботи: 11 4.3. Вимоги до змісту роботи. 12 4.3.1. Титульний аркуш 12 4.3.2. Зміст 12 4.3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів 12 4.3.4. Вступ 13 4.3.5. Основна частина 15 4.3.6. Висновки 16 4.3.7. Рекомендації 17 4.3.8. Список використаних джерел 17 4.3.9. Додаток 17 4.3.10. Реферат 18 4.4. Правила оформлення роботи. 19 4.4.1. Загальні правила 19 4.4.2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів 21 4.4.3. Нумерація сторінок роботи 21 4.4.4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів 22 4.4.5. Наведення переліків 23 4.4.6. Формулювання приміток 23 4.4.7. Загальні правила цитування та посилання на різні елементи 24 4.4.8. Розміщення ілюстрацій 25 4.4.9. Оформлення таблиць 26 4.4.10. Оформлення формул 27 4.4.11. Розташування додатків 28 4.4.12. Оформлення блок-схем 29 5. ТИПОВІ ПОМИЛКИ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИКОНАННІ І ОФОРМЛЕННІ РОБОТИ 30 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ.. 31 ДОДАТКИ.. 34 ДОДАТОК А. Зразок заповнення заяви бакалавра. 35 ДОДАТОК Б. Зразок оформлення завдання на кваліфікаційну бакалаврську роботу 36 ДОДАТОК В. Зразок оформлення титульного аркуша. 38 ДОДАТОК Г. Зразок оформлення реферату. 39 ДОДАТОК Д. Зразок оформлення змісту. 40 ДОДАТОК Е. Зразок оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень, термінів. 41 ДОДАТОК Ж. Приклади оформлення опису бібліографічних джерел у списку літератури. 42 ДОДАТОК И. Приклад оформлення блок-схем та вимоги до них. 46 ДОДАТОК К. Зразок оформлення (бланк) відгуку керівника. 60 ДОДАТОК Л. Зразок оформлення (бланк) рецензії 62 ДОДАТОК М. Положення про оцінювання за кредитної-модульною системою бакалаврських кваліфікаційних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за напрямом 6.040302 “Інформатика” при захисті на засіданні Державної екзаменаційної комісії 64 Список рекомендованої літератури. 66 ВСТУПМетодичні рекомендації встановлюють загальні вимоги до виконання бакалаврських робіт за напрямом 6.040302 "Інформатика" і призначаються для студентів і викладачів, а також консультантів і рецензентів цих робіт. Мета рекомендацій − поліпшити зміст і підвищити якість оформлення бакалаврських робіт. У методичних рекомендаціях узагальнюється досвід організації та виконання, накопичений кафедрами споріднених ВНЗ, використані розробки кафедр інших вузів, що випускають бакалаврів з „Інформатики”, враховані основні положення "Інструкції з підготовки дипломних проектів (робіт) у вищих навчальних закладах" і "Положення про Державні екзаменаційні комісії вищих навчальних закладів". При виконанні бакалаврської роботи передбачається, що студент засвоїв весь обсяг навчального матеріалу в університеті, придбав досвід роботи на ЕОМ, навчився планувати свій час. Основною методичною базою для виконання бакалаврських робіт на високому рівні є курсові роботи і проекти, виконані студентами в процесі навчання у вузі. Додаткову інформацію студенти одержують під час практики й у процесі виконання бакалаврської роботи, а також від спеціально призначених консультантів. Контроль за роботою покладається на керівника бакалаврської роботи, призначеного профілюючою кафедрою.
1. ЦІЛІ І ЗАДАЧІ ВИКОНАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
Виконання бакалаврської роботи − це завершальний етап у підготовці бакалаврів. У процесі виконання бакалаврської роботи важливо, щоб студент продемонстрував методи і підходи професійної діяльності, що спирається на відмінне володіння методами і засобами кібернетики досліджуваних процесів. Керівнику бакалавра необхідно так сформулювати завдання і побудувати виконання бакалаврської роботи, щоб творчий евристичний початок переважав над формально-логічним. Це тим більше важливо, оскільки розвитку останнього сприяє широке використання ЕОМ, методів алгоритмізації і програмування. Звідси посилена увага до інтерпретації отриманих і результатів. Виконання бакалаврської роботи дозволяє оцінити підготовленість студентів до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва. Бакалавр повинен виявити здібності до розв’язку виробничих творчих задач, пошуку альтернативних рішень, приділяючи особливу увагу аналізу суперечливих ситуацій. Основні задачі виконання бакалаврської роботи: - показати уміння і навички самостійної роботи на основі широкого використання методів інформатики і засобів обчислювальної техніки; - розвити системне мислення при дослідженні об'єктів різної природи, проектуванні програмного забезпечення автоматизованих систем, домагаючись високої якості проектних рішень; - розширити, поглибити і систематизувати теоретичні і практичні знання, придбані в процесі навчання; - удосконалювати уміння і навички інтегрованого розв’язку дослідницьких, конструкторських, економічних і екологічних задач, що виникають при дослідженні, проектуванні і керуванні процесами, об’єктами, системами; - показати уміння проводити інтерпретацію результатів, отриманих при моделюванні й оптимізації досліджуваних об'єктів, процесів, систем; - закріпити уміння і навички оформлення розв’язків у вигляді програмно-алгоритмічної документації. Студент-виконавець бакалаврської роботи повинен показати знання історії розвитку як вітчизняної науки, техніки і технології, так і передових у технічному відношенні зарубіжних країн. У період виконання бакалаврської роботи студенти повинні продемонструвати знання природничо-наукових, спеціальних і соціально-економічних дисциплін, основних питань охорони праці, техніки безпеки, протипожежних заходів, а також основ стандартизації і контролю якості продукції.
2. ТЕМАТИКА ТА СПРЯМОВАНІСТЬ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ
За напрямом 6.040302 „Інформатика” студенти виконують бакалаврські роботи практичного або дослідницького характеру. Можлива розробка бакалаврських робіт на основі теоретичних положень і досвіду практичної реалізації проектування, програмування виробничих процесів і систем. Практична частина проекту містить розробку конкретних задач програмування, проектування й оформляється відповідно до діючих норм і стандартів, прийнятих в галузі. Тематика бакалаврських робіт повинна бути актуальною, відповідати сучасному стану і перспективам розвитку науки і техніки, відповідати реальним потребам науки, виробництва, практики. Тематика бакалаврських робіт може містити в собі окремі питання і розділи виконуваних на кафедрі планових держбюджетних і госпдоговірних тем, а також робіт аспірантів, і щорічно оновляється. У залежності від складності предмета дослідження (розробки) тема бакалаврської роботи може передбачати докладну розробку як проблеми в цілому, так і її складових частин, наприклад, вивчення сутності процесу і побудова детермінованої моделі; розробка методики проведення експерименту й одержання математичної моделі; розробка алгоритмів і програм ідентифікації, параметрів моделі; оптимізація на основі отриманої моделі; синтез алгоритму оптимального керування й ін. Комплексний характер бакалаврських робіт сприяє поглибленню і розширенню знань студентів за фахом, розвитку творчого підходу до розв’язку задач, оволодінню прийомами і методами самостійного дослідження. Оригінальні науково значимі рішення, отримані бакалаврами, як правило, оформляються окремо у вигляді наукової роботи і направляються на конкурс НДРС.
3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
Кафедра визначає перелік можливих тем бакалаврських робіт, керуючись наявністю місць практики, реальними потребами виробництва, перспективами розвитку конкретної галузі. Студенту дається право вибору теми, він також може запропонувати свою тему з обґрунтуванням її доцільності. Остаточно тема бакалаврської роботи затверджується наказом по університету за заявою студента (додаток А). Бакалаврську роботу студент виконує під керівництвом викладачів випускової кафедри. При необхідності призначаються консультанти з числа фахівців у більш вузьких областях науки і техніки. Консультантами можуть бути науково-педагогічні співробітники кафедр даного вузу, а також підприємств, галузевих НДІ, інститутів Академії наук. Керівник роботи: - видає студенту "Завдання на бакалаврську роботу" (див. додаток Б); - рекомендує студенту календарний графік роботи на весь період виконання роботи; - рекомендує студенту необхідну літературу, довідкові матеріали, типові проекти й інші джерела за темою; - проводить зі студентом систематичні консультації, передбачені розкладом; - перевіряє виконання роботи (вроздріб і в цілому); - підписує роботу і складає на неї відгук. Консультанти виконують функції керівника за своєю частиною та перевіряють відповідну частину пояснювальної записки і ставлять свій підпис на титульному листі. Контроль керівника і консультантів ні в якій мірі не звільняє студента від повної відповідальності за правильність виконання роботи і прийнятих рішень. Завдання на виконання роботи видається на початку навчального року. Виробнича практика проводиться в восьмому семестрі після закінчення повного курсу теоретичного навчання протягом двох тижнів. Її метою є продовження практичної підготовки поглиблення знань, одержаних в результаті вивчення теоретичних дисциплін, розвиток практичних навичок та матеріалів для бакалаврської роботи та виконання її частини, передбаченої календарним планом. Базами виробничої практики можуть виступати обчислювальні центри, науково-дослідні інститути, банки, консалтингові фірми, організації, що розробляють програмне забезпечення ЕОМ, та інші відповідні відділи підприємств тощо. До початку практики студент одержує, крім завдання на виконання певної частини бакалаврської роботи, завдання по практиці від керівника бакалаврської роботи та консультанта. За період виробничої практики студент повинен: - виконати завдання, викладені в методичних вказівках до практики, а також завдання видані керівником бакалаврської роботи та консультантом на період практики. Бакалаврську роботу на стадіях збору матеріалу, експерименту, ознайомлення про об'єкт дослідження, побудови математичної моделі і на деяких інших етапах студент виконує, як правило, безпосередньо на підприємстві, у НДІ, обчислювальному центрі, проектно-конструкторських організаціях, дослідницьких і проектних підрозділах вузу. Складання й оформлення пояснювальної записки, підготовка блок-схем і плакатів, презентацій, складання алгоритмів і програм, а також виконання розрахунків на ЕОМ можуть здійснюватися на кафедрі у відведеній аудиторії. Після закінчення виробничої практики студенти зобов'язані здати звіт про практику в перший робочий день після практики керівнику та захистити його.
4. ЗМІСТ І ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
4.1. Загальні вимоги:- чіткість та логічна послідовність викладення матеріалу; - переконливість аргументації; - стислість і точність формулювань, які виключають можливість неоднозначного тлумачення; конкретність викладення результатів дослідження; - обґрунтованість рекомендацій та пропозицій. У роботі повинні бути відображеними: - актуальність тематики та відповідність до сучасного стану науки, техніки і питань виробництва; - обґрунтування вибраного напряму досліджень, методів розв'язку задачі та їх порівняльні оцінки; - аналіз та узагальнення існуючих результатів; - розробка загальної методики проведення досліджень; - характер і зміст виконаних теоретичних досліджень та розрахунків, методи досліджень; - обґрунтування необхідності проведення експериментальних досліджень, принцип дії розроблених програм, характеристики цих програм, оцінка похибок розрахунків, отримані експериментальні дані; теоретичний (практичний) аналіз розроблених алгоритмів (програм); - блок-схема програми (алгоритму), 4-6 сторінок формату А4, програма (як правило в додатках), контрольні приклади; - оцінка повноти розв'язку поставленої задачі; - відповідність виконаних досліджень плану; - оцінка достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами, виокремлення переваг проведеної роботи, одержаних результатів; - наукова та (або) практична цінність виконаної роботи, виклад наукової новизни, якщо вона є. Пояснювальна записка до випускової кваліфікаційної роботи бакалаврів (нижче за текстом − робота) − це науково-технічний документ, який містить вичерпну систематизовану інформацію за обраною темою (приблизно до 40-45 сторінок формату А4, не враховуючи додатки). Робота передбачає виклад матеріалу на основі спеціально підібраної літератури (інформаційні джерела) та самостійно проведеної роботи. Роботу необхідно оформлювати відповідно до Державного стандарту України [1]. Необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій. 4.2. Структура роботи:- титульний аркуш (див. додаток В); - завдання на випускову кваліфікаційну бакалаврську роботу (див. додаток Б); - реферат, що містить предмет, мету, методи, анотацію результатів, ключові слова, словосполучення (3-7 слів, словосполучень) (див. додаток Г); - зміст (див. додаток Д); - перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (приклад в додатку Е); - вступ; - суть роботи (основна частина); - висновки; - рекомендації (за потреби); - список використаних джерел (перелік посилань) – приклади оформлення в додатку Ж; - додатки (за потреби). 4.3. Вимоги до змісту роботи4.3.1. Титульний аркушТитульний аркуш є першою сторінкою роботи, який містить: - найменування вищого навчального закладу, факультету, кафедри, де виконана робота; - назву роботи; - прізвище, ім'я, по батькові автора дипломної роботи; - науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали наукового керівника і консультантів; - місто та рік. Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку В. 4.3.2. ЗмістЗміст подають безпосередньо після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. До змісту включають структурні елементи у такому порядку: - перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінів; - вступ; - послідовно перелічені найменування всіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок) суті роботи; - висновки; - рекомендації (за необхідності); - список використаних джерел; - назви додатків; - номери сторінок, які містять початок відповідного матеріалу. Зразок змісту наведено у додатку Д. 4.3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінівПерелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше - їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Якщо у роботі вжита специфічна термінологія, чи використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа - їх детальну розшифровку. 4.3.4. ВступВступ розташовують після переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (якщо він є), починаючи з нової сторінки. У вступі розкривають сутність і стан поставленої задачі та її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи у рекомендованій нижче послідовності. Обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки, виробництва чи практики, шляхом аналізу та порівняння з відомими розв'язками наукової задачі. Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень (розробки) з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами. Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Об'єкт дослідження (розробки) - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження (розробки) міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень) (або практичних розробок), запропонованих автором, випускником, особисто, якщо вони є. Необхідно показати відмінність одержаних результатів (розробок) від відомих раніше. Треба описати, якщо вона є, ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток). В роботі, що має теоретичний характер, треба подати відомості про значення результатів досліджень (розробок) або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення, - відомості про практичне застосування одержаних розробок (результатів) або рекомендації щодо їх використання. Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання. Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів. Вступ розкриває сутність і стан поставленої задачі та її значимість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження (розробки). У вступі треба коротко відобразити оцінку сучасного стану досліджуваної проблеми (задачі), обґрунтування вибраної теми та необхідності проведення досліджень, відмічаючи: практично розв'язані задачі; прогалини знань, що існують у даній галузі; провідних вчених і фахівців даної галузі; актуальність та новизну теми, взаємозв'язок з іншими роботами. Необхідно також дати коротку характеристику розділів роботи. Результати дослідження, виконаного у співавторстві, подаються кожним із співавторів у вигляді окремої роботи з обов'язковим посиланням на роботи співавторів. З практичної точки зараз вступ варто писати по закінченню роботи. 4.3.5. Основна частинаСуть роботи вміщують після вступу, починаючи з нової сторінки. Суть роботи – це викладання відомостей про предмет дослідження (розробки), необхідних і достатніх для розкриття сутності даної роботи (опис теорії, методів, характеристик створеного об'єкта, принципів дії об'єкта, основних принципових рішень, що дають уявлення про його устрій і т. ін.) та її результатів. Викладаючи суть роботи, особливу увагу приділяють теоретичній або практичній новизні у ній, а також питанням сумісності, взаємозамінності тощо. Суть роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи. Кожний розділ починають з нової сторінки. У розділах основної частини подають: - огляд літератури та інформаційних джерел за темою і вибір напрямків досліджень (інформаційний огляд); - виклад методів дослідження (розробки) теми; - практичну частину і опис її реалізації; - відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження; - аналіз і узагальнення результатів досліджень. В інформаційному огляді окреслюють основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень або практичних розробок у даній галузі. Далі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку розробок (досліджень), наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення розробок (досліджень). В теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в практичних - принципи дії, характеристики, розробки, порядок використання. У наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власної роботи автора. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень. Розділи можна поділяти на підрозділи і пункти. Пункти, якщо це необхідно, поділяють на підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію. Повні обґрунтування або подробиці дослідження можна розмістити у додатках. 4.3.6. ВисновкиВисновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів (розробок), викласти рекомендації щодо їх використання. Текст висновків можна поділяти на пункти. 4.3.7. РекомендаціїЯкщо це потрібно, починаючи з нової сторінки після висновків вміщують рекомендації. У рекомендаціях визначають подальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження. Текст рекомендацій можна поділяти на пункти. 4.3.8. Список використаних джерелСписок використаної літератури, який починають з нової сторінки, завершує основну частину. Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять після рекомендацій, якщо вони є. Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями у тексті (номерні посилання). Список використаної літератури складають із джерел у тому порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті (найбільш зручний для користування). Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів [2-4]. Зразки оформлення джерел наведено в додатку Ж. 4.3.9. ДодатокДодаток необхідно починати з нової сторінки. У додатках вміщують матеріал, який: - є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу; - не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення; - може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців. У додаток, при необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад: - проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки; - таблиці додаткових цифрових даних; - протоколи і акти випробувань, впровадження; - опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків; - інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп'ютерах створених методів; - текст розроблених програм; - ілюстрації допоміжного характеру; - додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес. 4.3.10. РефератРеферат повинен містити: - відомості про обсяг звіту, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань (усі відомості наводять, включаючи дані додатків); - текст реферату; - перелік ключових слів. Текст реферату повинен відбивати подану у роботі інформацію і, як правило, у такій послідовності: - об’єкт дослідження або розроблення; - мета роботи; - методи дослідження та апаратура; - результати та їх новизна; - основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники; - ступінь впровадження; - взаємозв’язок з іншими роботами; - рекомендації щодо використання результатів роботи; - галузь застосування; - економічна ефективність; - значущість роботи та висновки; - прогнозні припущення про розвиток об’єкта дослідження або розроблення. Частини тексту реферату, щодо яких відсутні відомості, випускають. Ключові слова, що є визначальними для розкриття суті звіту, вміщують після тексту реферату. Перелік ключових слів містить від 3 до 7 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми. Приклад оформлення дивись в додатку Г. 4.4. Правила оформлення роботи4.4.1. Загальні правилаРобота повинна бути надрукованою за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210*297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297*420 мм). За комп'ютерного способу виконання роботу друкують до тридцяти рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. При оформленні використовувати текстовий редактор MS Word (рекомендований розмір кеглю шрифту - 14; шрифт – Times new Roman Cyr, міжрядковий інтервал – 1,5). Під час виконання роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усієї роботи. Всі лінії, літери, цифри та знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи. Помилки, описки та графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору. Текст роботи друкують, дотримуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній − не менше 20 мм, правий − не менше 10 мм. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти знакам. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж два рядки. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту у нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту. Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують як в основному тексті так і, при необхідності, в додатках. Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Першу сторінку структурних частин роботи із заголовками "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "РЕКОМЕНДАЦІЇ" та "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ" не нумерують. Розділи та підрозділи роботи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних частин роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка та друкувати великими літерами без крапки у кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати малими літерами (крім першої великої) не підкреслюючи, без крапки у кінці, якщо зразу не йде текст. Перенесення слів у заголовку розділу не дозволяється. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Новий розділ та кожну структурну частину треба починати з нової сторінки. Назви установ, організацій, фірм, програмних засобів, прізвища, та інші власні назви у тексті роботи наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви й наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву. 4.4.2. Перелік умовних позначень, символів, одиниць скорочень і термінівПерелік повинен розташовуватись двома колонками. Ліворуч в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення і терміни, праворуч − їх детальну розшифровку. Спершу розташовують україномовні скорочення, потім − на кирилиці, далі − латино мовні, всі інші − в кінці. Перелік зручно оформлювати таблицею (див. додаток Е). 4.4.3. Нумерація сторінок роботиСторінки роботи слід нумерувати арабськими цифрами без знака №, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи. Титульний аркуш (перша сторінка роботи) включають до загальної нумерації сторінок роботи, але на ньому номер сторінки не проставляють, на наступних сторінках номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". 4.4.4. Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктівРозділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію у межах викладення суті роботи, їх позначають арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2 і т. д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають із номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою; після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу. Пункти повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу. Номер пункту складають із номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1, 1.1.2 і т. д. Потім у тому ж порядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера підпункту крапку не ставлять, наприклад: 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т. д. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. 4.4.5. Наведення переліківПереліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи - дефіс (-) це, так званий, перший рівень деталізації. Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого - з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня. Приклад В організації є: а) склад: 1) матеріалів; 2) готової продукції; б) відділ реалізації. 4.4.6. Формулювання примітокПримітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово "Примітка" друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова "Примітка" ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки, наприклад: Примітка. Тут можна подати необхідні пояснення. Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. В такому разі після слова "Примітка" ставлять двокрапку і у наступному рядку з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад: Примітка: 1. Текст першої примітки. 2. Текст другої примітки. 4.4.7. Загальні правила цитування та посилання на різні елементиТекст роботи може включати: - посилання, відзначені лапками та індексом посилання на джерело з точними вихідними даними; - посилання, переказані власними словами автора роботи (без лапок), але проіндексовані також, з вказівкою джерела. Цитування повинно бути повним, допускається пропуск слів, речень, абзаців без перекручення авторського тексту. Випущений текст позначається трьома крапками. Розділовий знак, який стояв перед пропущеним знаком, не зберігається. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело. При непрямому цитуванні (переказі) слід бути гранично точним у викладанні думок автора і давати відповідні посилання на джерело. Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: "... у працях [1-3]...". Якщо використовують відомості, матеріали з джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Рекомендується в основному тексті давати посилання на особисті наукові праці (якщо вони є). При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки зазначають їх номери. При цьому слід писати: "... у розділі 3...", "... дивись 2.3...", "... відповідно до 1.2.3...". Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: "... за формулою (2.1)...". За необхідності посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: "... на рис. 1.2..." або зворот типу: "... як це показано на рис. 1.2". На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово "таблиця" у тексті пишуть повністю наприклад: "... у таблиці 1.2...". При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "... див. таблицю 1.3..." чи "...див. рисунок 1.2...". 4.4.8. Розміщення ілюстраційІлюстрації (блок-схеми, схеми, графіки, діаграми, фотознімки, рисунки) разом з їх назвами слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок роботи. Рисунок або схему, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку. Листи більшого формату розміщують у кінці роботи після висновків чи рекомендацій (якщо вони є) у тому порядку, в якому вони згадуються у тексті. Рисунки, графіки, схеми, блок-схеми, діаграми, розміщені у роботі, мають відповідати вимогам стандартів "Единой системы программной документации" [5-14]. Ілюстрації нумерують арабськими цифрами без знаку № порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складають з номера розділу та порядкового номера ілюстрації у цьому розділі, відокремлених крапкою. Наприклад: "... Рисунок 1.2..." − другий рисунок першого розділу. Назва ілюстрації може бути під нею, після слова "Рисунок" та номера, наприклад: "Рисунок 3.2 − Схема передачі інформації". Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права. 4.4.9. Оформлення таблицьЦифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць, які слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. Таблицю розташовують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою). З нового рядка пишуть слово "Таблиця" з великої літери, після чого вказують порядковий номер. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією у межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках. Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: "...Таблиця 1.2..." − друга таблиця першого розділу. Якщо у роботі одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами. Таблиця може мати заголовок, який друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею після її номера через дефіс, наприклад: «таблиця 1.2 – Вхідні дані». Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці. Таблицю з великою кількістю рядків необхідно переносити на наступну сторінку. При поділі таблиці на частини допускається її заголовок або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово "Таблиця 1.2" та її назву вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: "Продовження таблиці 1.2" із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині. Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом "Те ж", а далі - лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. На всі таблиці повинні бути посилання у тексті роботи. 4.4.10. Оформлення формулНумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Формули та рівняння у роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією арабськими цифрами у межах розділу. Номер формули або рівняння складають з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера. Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта можна давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Усі формули, у тому числі й окремі змінні та символи, повинні бути набрані у редакторі формул MS Equation або MathType. Вимоги до набору формул: Style: Text - Times New Roman Cyr Function - Times New Roman Cyr, Italic Variable - Times New Roman Cyr, Italic L. C. Greek - Symbol U. C. Greek - Symbol Symbol - Symbol Matrix-Vector - Times New Roman Cyr, Italic Number - Times New Roman Cyr Size: Full - 14 pt Subscript/Superscript - 12pt Sub- Subscript/Superscript - 10pt Symbol - 18pt Sub-symbol - 12pt. 4.4.11. Розташування додатківДодатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковане слово "Додаток" і велика літера, що позначає додаток. Додатки (в тому числі і єдиний) слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: "Додаток А", "Додаток Б" і т. д. Текст додатка за необхідності можна розділити на підрозділи, пункти та підпункти, які слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" (другий розділ додатку А), "Г3.1" (підрозділ 3.1 додатку Г) і т. д. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, розміщені у тексті додатку, слід нумерувати арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад: "Рисунок Г.2" − другий рисунок додатку Г; "Таблиця А.2" – друга таблиця додатку А, "формула (А.1)" − перша формула додатку А. В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: "... на рисунку А.2...", "... у таблиці А.1...", "... за формулою (А.3)...". Переліки, примітки у тексті додатку оформлюють і нумерують як і в основній частині. Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатись незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути перелічені наприкінці кожного додатку в переліку посилань (Список використаної літератури). Форма цитування, правила складання переліку посилань повинні бути аналогічними прийнятим в основній частині роботи. 4.4.12. Оформлення блок-схемОформлення блок-схем відбувається згідно державного стандарту [5]. Приклади – дивись в додатку И.
5. ТИПОВІ ПОМИЛКИ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИКОНАННІ І ОФОРМЛЕННІ РОБОТИ
1. Вирази від першої особи не пишуться. («Я обрала мову програмування» – не правильно, правильно – «обрано мову програмування»). 2. Об’єкт, предмет дослідження – чітко викладати. 3. Постановка задачі: що дано, що треба знайти. Вона випливає з теми. 4. Якщо пункт називається «математична модель», то він містить математичні співвідношення, які описують задачу. 5. Треба обов’язково нумерувати (можна олівцем) листи, що даються керівнику на перевірку. 6. Не викидувати листи з зауваженнями після виправлень як вже не побтрібні, а надавати керівнику з наступною версією сторінок роботи. 7. Тема формулюється слово в слово як в наказі, яким вона затверджується. 8. Вступ пишеться після виконаної роботи, оскільки його зміст цього вимагає. 9. Дається не достатній опис програм, блок-схем, (зокрема відсутній опис використаних змінних). 10. Порушення термінів, нехтування можливістю планових консультацій знижує оцінку. 11. При оформленні і виконанні роботи не використовуються рекомендований керівником та консультантом як обов’язковий стиль роботи.
6. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ
Як правило, за місяць до захисту роботи її заслуховують на кафедрі в присутності керівника. Для цього студент представляє закінчену (але не переплетену) пояснювальну записку (підписану нормоконтролером, консультантами) з письмовим відгуком керівника, графічну частину і текст (тези) доповіді (презентацію). Результат попереднього захисту оформлюється протоколом засідання кафедри. У відгуці керівник проекту повинен відобразити: зміст роботи, відношення студента до виконання роботи, навести критичні зауваження, рекомендувати оцінку (див. додаток К). Нормоконтролер перевіряє відповідність роботи вимогам стандартів, нормативних матеріалів і вимогам методичних вказівок. Перевіряється, щоб вказана на титульному листі тема роботи була ідентична тому, як вона сформульована в наказі по університету, ніякі зміни теми недопустимі. При необхідності робота повертається студенту для доробки. Після виправлення зауважень, висловлених на попередньому заслуховуванні, закінчена (але не переплетена) пояснювальна записка, підписана керівником, здається на перевірку завідувачеві кафедрою (не менше ніж за 10 днів до основного захисту). Завідувач кафедрою вирішує питання про допуск студента до захисту і ставить свій підпис на титульному листі. Після переплетення на зворотній сторінці передньої обкладинки наклеюється конверт формату А5 для відгуку та рецензії. Допущена до захисту переплетена в тверду обкладинку робота направляються на рецензію. Склад рецензентів затверджує декан факультету за рекомендацією випускаючої кафедри у відповідності з профілем роботи насамперед з числа висококваліфікованих співробітників підприємств, організацій, − фахівців в обраній галузі. Рецензентами не можуть бути співробітники підрозділу, у якому студент виконує роботу, працює керівник чи основний консультант. Рецензія складається у довільній формі. Вона повинна містити: тему роботи, спеціальність, її обсяг, актуальність теми, достатність її обґрунтування, відповідність роботи завданню, оцінку основних її розділів, характеристику самостійної частини виконаної автором роботи, її практичну значимість та оцінку ї фахового рівня, критичні зауваження до роботи, а також загальну рекомендовану оцінку за стобальною шкалою (та за шкалою А, В,..., F). Рекомендований бланк рецензії (див. додаток Л). Студент до захисту ознайомлюється із рецензію. Після рецензування в роботу вносити зміни і доповнення не допускається. Студенти, які не закінчили роботу, не оформили документи в передбачений календарним планом термін, до захисту не допускається. Випускові кваліфікаційні роботи студенти захищають на засіданнях Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) державною мовою. До обов'язків ДЕК входить: перевірка науково-теоретичної і практичної підготовки фахівців, що випускаються; присвоєння відповідної кваліфікації і видача диплома; розробка пропозицій, направлених на подальше поліпшення якості підготовки фахівців; ухвалення рішення рекомендувати впровадити в народне господарство результати виконаних робіт. До складу ДЕК входять викладачі університету і працівники промисловості; голова ДЕК призначається наказом з числа найкваліфікованіших фахівців підприємств, організацій. За два дні до захисту студент представляє секретарю ДЕК залікову книжку, пояснювальну записку до роботи, відгуки керівника і рецензента. Роботи захищаються на відкритому засіданні ДЕК. Порядок захисту такий: - зачитується характеристика студента (відгук керівника); - студент робить доповідь за змістом дипломної роботи тривалістю до 10 хв. У доповіді треба чітко сформулювати завдання роботи, обґрунтувати основні розв’язки, показати, яка робота була виконана, зупиняючись на самостійно виконаних і суттєво нових дослідженнях і результатах. У висновку за доповіддю варто коротко викласти висновки до роботи і назвати організацію, де вона виконувалася (впроваджувалась); - доповідач відповідає на питання членів ДЕК і інших присутніх на захисті; - зачитується рецензія; - члени ДЕК і інші присутні виступають із зауваженнями; - студенту дається заключне слово, у якому він відповідає на зауваження рецензента та членів ДЕК. Він повинен погодитись із зауваженнями або обґрунтувати заперечення. Результати захисту бакалаврської роботи оцінюють згідно положення про оцінювання за кредитної-модульною системою бакалаврських кваліфікаційних робіт (додаток М).
ДОДАТКИДОДАТОК А. Зразок заповнення заяви бакалавра
ЗАЯВА Прошу затвердити мені тему бакалаврської роботи „Розробка програми для конвертації даних на основі XML формату” і призначити керівником роботи (згідно з наказом)________________________________________________ (професора, доцента, ст. викладача, асистента, П.І.Б.) „___” ____________20_ р. ________________ (підпис) Керівник роботи „Згоден” _____________ (згода, підпис) ДОДАТОК Б. Зразок оформлення завдання на кваліфікаційну бакалаврську роботуВищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» ЗАТВЕРДЖУЮ Зав. кафедри ММСІ ____________ О.О. Ємець (підпис) «__» жовтня 201__р. Завдання та календарний графік виконання дипломної роботи Студент(ка) напряму підготовки 6.040302 «Інформатика» Прізвище, ім'я, по батькові_____________________________ 1. Тема «Розробка математичної моделі, алгоритму та комп’ютерної програми однієї задачі теорії ігор як задачі комбінаторної оптимізації» затверджена наказом ректора №1___-Н від «__»_______ 201_ р. Термін подання студентом дипломної роботи «__»_____ 201_ р. 2.Вихідні дані до дипломної роботи __________________ 3. Зміст пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) Вступ 1. ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ 1.1. Змістовна (вербальна, словесна) постановка 1.2. Математична (інформаційна) модель та її характеристики 2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОГЛЯД 2.1. Огляд робіт, де розглянуте аналогічне до теми роботи завдання. 2.2. Позитивні аспекти оглянутих робіт. 2.3. Вади розробок з оглянутих робіт. 2.4. Необхідність та актуальність теми роботи (як наслідок інформаційного огляду). 3. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 3.1. Алгоритмізація задачі за темою роботи 3.2. Розробка блок-схеми (структурної схеми), яка підлягає програмуванню. 3.3. Обґрунтування вибору програмних засобів для реалізації завдання роботи. 4. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 4.1. Опис процесу програмної реалізації. 4.2. Опис програми. 4.3. Перевірка валідності (тестування всіх процедур). Дослідження можливостей програмної реалізації. 4.4. Необхідна користувачу програми інструкція. Висновки 4. Перелік графічного матеріалу (з точним визначенням кількості блок-схем, іншого графічного матеріалу) ___________ 5. Консультанти розділів дипломної роботи
6. Календарний графік виконання дипломної роботи
Дата видачі завдання «___» ____________ 201_ р. Студент(ка) _______________ (підпис) Науковий керівник ________ ______________________________________ (підпис) (науковий ступінь, вчене звання, П.І.Б.) Результати захисту дипломної роботи Дипломна робота оцінена на ______________________________ (балів, оцінка за національною шкалою, оцінка за ECTS) Протокол засідання ЕК № ____ від «____» ____________ 201_ р. Секретар ЕК______________ _______________________ (підпис) (ініціали та прізвище)
ДОДАТОК В. Зразок оформлення титульного аркушаВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКООПСПІЛКИ «ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ» ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ, УПРАВЛІННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ ФОРМА НАВЧАННЯ ДЕННА (ЗАОЧНА) КАФЕДРА МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАТИКИ Допускається до захисту Завідувач кафедри ________О. О. Ємець (підпис) «______»_____________2018 р. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ на тему РОЗРОБКА ПРОГРАМИ ДЛЯ КОНВЕРТАЦІЇ ДАНИХ НА ОСНОВІ XML ФОРМАТУ з напряму підготовки 6.040302 «Інформатика» Виконавець роботи Петренко Петро Петрович _________«__»______201_р. (підпис) Науковий керівник к.ф.-м.н., доц.,Дмитренко Дмитро Дмитрович ________ «__»_______201_р. (підпис)
ПОЛТАВА 2018 р.
ДОДАТОК Г. Зразок оформлення реферату
Реферат
Записка: 53 с., 9 рис., 2 таблиці, 1 додаток (на 3 сторінках), 17 джерел. Предмет розробки – диск з ребрами, як модель реального робочого органа відцентрових машин. Мета роботи – розробка математичної моделі диска з ребрами для його міцносних характеристик, алгоритмізації та програмна реалізація, а також проведення обчислювального експерименту. Методи, які були використані для розв’язування задачі – Теорія інтегральних рівнянь та функцій комплексної змінної. Робоча програма розроблена в середовищі Turbo Pascal 7.0 Розроблено математичну модель диску з ребром динамічної системи, що описується системою інтегральних рівнянь. Встановлені нові властивості цієї моделі, які полягають в тому, що … Здійснена програмна реалізація … В результаті числових експериментів виявлено, що … Результати роботи впроваджені … Ключові слова: НАПРУЖЕНИЙ СТАН, ІЗОЛЬОВАНИЙ ДИСК, РАДІАЛЬНІ РЕБРА, ВУЗЛИ ІНТЕРПОЛЯЦІЇ.
ДОДАТОК Д. Зразок оформлення змісту
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ …………………….…… ВСТУП……………………………………………………….....4 1. ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ…………………………………..5 1.1. Основні співвідношення………………………….5 1.2. Диск з радіальними ребрами в полі відцентрових сил та його моделювання……………………………………... 2.ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОГЛЯД…………………………......8 2.1. Методи обчислення напруженого стану……….. 8 2.2. Комп'ютерне моделювання таких задач………. 1 3.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА………………………………5 3.1. Виклад методу ……………………………………15 3.2. Обґрунтування методу…………………………....17 3.3. Алгоритмізація ………………………………… 19 3.4. Теоретичний аналіз часу роботи алгоритму …. 22 3.5. Результати розрахунків та їх аналіз……………. 2 4. ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ……………………………..27 4.1. Блок-схема алгоритму роботи програми………...27 4.2. Опис програми…………………………………...30 4.3. Інструкція по використанню…………………….35 ВИСНОВКИ…………………………………………………..38 РЕКОМЕНДАЦІЇ…………………………………………….39 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...40 ДОДАТОК А. Програма……………………………………41 ДОДАТОК Б. Числові експерименти…………………….45
ДОДАТОК Е. Зразок оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень, термінів
ДОДАТОК Ж. Приклади оформлення опису бібліографічних джерел у списку літератури
ДОДАТОК И. Приклад оформлення блок-схем та вимоги до нихОсновні положення державного стандарту [5] Стандарт [5]поширюється на умовні позначення (символи) в блок-схемах алгоритмів та програм; встановлює правила виконання блок-схем. Стандарт не поширюється на форму записів і позначень, які розміщуються в середині символів і рядом з ними і слугують для уточнення виконуваних символами функцій. Блок-схеми алгоритмів та програм складаються з символів, короткого пояснювального тексту і з’єднувальних ліній. Блок-схеми можуть використовуватися на різних рівнях деталізації. Число рівнів залежить від розмірів і складності задачі. Рівень деталізації повинен бути таким, щоб різні частини і взаємозв’язок між ними були зрозумілі в цілому. Опис символів Для блок-схем алгоритмів і програм використовуються 13 символів, кожен з яких має своє певне призначення (див. табл. И.1-И.8). Таблиця И.1 - Символи блок-схем: термінатор, лінія, процес, дані
Приклад И.1. На рисунку И.1 показано блок-схема алгоритму знаходження дискримінанту квадратного рівняння ax2 + bx + c = 0. Рис. И.1 – Блок-схема алгоритму знаходження дискримінанту квадратного рівняння ax2 + bx + c = 0 Таблиця И.2 - Символ блок-схеми «рішення»
Приклад И.2. На рисунку И.2 зображено блок-схему алгоритму знаходження суми 10 елементів послідовності a1, a2, …, a10. Рис. И.2 – Блок-схема алгоритму знаходження суми 10 елементів послідовності a1, a2, …, a10 Таблиця И.3 - Символ блок-схеми «наперед визначений процес»
Приклад И.3. На рисунку И.3 показано блок-схему алгоритму знаходження дійсних коренів квадратного рівняння ax2 + bx + c = 0. При цьому знаходження дискримінанту відбувається в іншій підпрограмі (або модулі). Риc. И.3 – Блок-схема алгоритму знаходження дійсних коренів квадратного рівняння ax2 + bx + c = 0 Таблиця И.4 - Символи блок-схеми: паралельні дії, межі циклу
Приклад И.4. На рисунку И.4 показано як використовується символ «межі циклу» Рис. И.4 – Символ «межі циклу» Таблиця И.5 - Символи блок-схеми: пунктирна лінія, коментар
Приклад И.5. На рисунку И.5. зображено як може застосовуватися символ «коментар» як для пояснення одного символу, так і для пояснення роботи групи символів. Рис. И.5 – Приклад використання символів «пунктирна лінія» та «коментар» Таблиця И.6 - Символ блок-схеми «пропуск»
Приклад И.6. На рисунку И.6 показано як може застосовуватися символ «пропуск» в середині циклу. Рис. И.6 – Символ «пропуск» Таблиця И.7 - Символ блок-схеми «підготовка»
Приклад И.7. На рисунку И.7 показана блок-схема алгоритму знаходження суми перших 10 елементів послідовності a1, a2, …, a10. Рис. И.7. – Блок-схема алгоритму знаходження суми перших 10 елементів послідовності a1, a2, …, a10. Таблиця И.8 - Символ блок-схеми «з’єднувач»
Приклад И.8. Нехай є блок-схема (див. рисунок И.8). Для того, щоб не захаращувати рисунок лініями, було використано символи «з’єднувач» (див. рисунок И.9). Рис. И.8 – Початкова блок-схема Рис. И.9 – Блок-схема з використання символів «з’єднувач» Приклад И.9 Нехай блок-схема з рисунку И.8 не вміщується на одному аркуші. За допомогою символів «з’єднувач» розірвемо лінії і розмістимо дану блок-схему на двох аркушах (див. рисунки И.10-И.11). Рис. И.10 – Перший аркуш Рис. И.11 – Другий аркуш Правила застосування символів Символи в блок-схемі повинні бути розташовані рівномірно. Слід притримуватися розумної довжини з’єднань і мінімального числа довгих ліній. В символах не повинні змінюватися кути і інші параметри, що впливають на відповідну форму символу. Символи повинні бути по можливості одного розміру. Символи можуть бути викреслені в будь-якій орієнтації, але, по можливості, краще використовувати горизонтальну орієнтацію. В середині символу розміщується мінімальна кількість тексту необхідна для розуміння призначення даного символу. Текст для читання повинен записуватися зліва направо і згори вниз незалежно від напряму потоку (див. рисунок И.12). Рис. И.12 – Орієнтація тексту в символах Якщо об’єм тексту, що розміщується всередині символу, перевищує його розміри, слід використати символ коментарю. Якщо використання символів коментарів може заплутати або зруйнувати хід блок-схеми, текст слід розміщати на окремому листі і давати перехресне посилання на символ. В блок-схемах може використовуватися ідентифікатор символів. Ці, пов’язаний з даним символом ідентифікатор, який визначає символ для використання в довідкових цілях в інших елементах документації (наприклад, в лістингу програми). Ідентифікатор символу повинен розташовуватися зліва над символом (див. рисунок И.13). Рис. И.13 – Символ з ідентифікатором В блок-схемах може використовуватися опис символів – будь-які інша інформація, наприклад, для відображення спеціального застосування символу з перехресним посиланням, або для покращення розуміння функції символу як частини блок-схеми. Опис символу повинен бути розташованим справа над символом (дис. рисунок И.14). Рис. И.14 – Символи з описом В блок-схемах може використовуватися детальне представлення, яке позначається за допомогою символу зі смугою для символів «процес» та «дані». Символ зі смугою вказує, що в цьому ж комплекті документації в іншому місці є більш детальне представлення. Символ зі смугою являє собою символ, всередині якого в верхній частині проведена горизонтальна лінія. Між цією лінією і верхньою лінією символу розміщується ідентифікатор, який вказує на детальне представлення даного символу. В якості першого і останнього символу детального представлення повинен бути використаним символ «термінатор». В середині символів «термінатор» першим повинно бути записане посилання, яке міститься в символі зі смугою (див. рисунок И.15). Рис. И.15 – Символ зі смугою та його детальне представлення Правила виконання з’єднувань Потоки даних або потоки керування в блок-схемах зображують лініями. Напрям потоку зліва направо або згори донизу вважається стандартним. У випадках, коли необхідно внести більшу ясність в блок-схему (наприклад, при з’єднаннях), на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрям відмінний від стандартного, то на лініях також використовуються стрілки (див. рисунок И.16). Рис. И.16 – Ілюстрація стандартного напряму і напряму, відмінного від стандартного В блок-схемах слід уникати перетину ліній. Дві або більше вхідних ліній можуть об’єднуватися в одну вихідну лінію. Якщо дві або більше ліній об’єднуються в одну лінію, місце з’єднання повинно бути зсунутим (див. рисунок И.17). Рис. И.17 – Об’єднання ліній Лінії в блок-схемах повинні підходити до символу або зліва, або згори, а виходити з символу або справа або знизу. Лінії повинні бути направлені до центра символу (див. рисунки И.18- И.19). Рис. И.18 – Ілюстрація входу лінії до символу Рис. И.19 – Ілюстрація виходу лінії з символу За необхідності лінії в блок-схемах слід розривати для того, щоб уникати перетину або занадто довгих ліній, а також, якщо блок-схема складається з декількох сторінок. Посилання на сторінки можуть бути приведені разом із символом коментарю для їх з’єднувачів (див. рисунок И.20). Рис. И.20 – Посилання на сторінки Правила виконання блок-схем, якщо є декілька виходів з символу Декілька виходів з символу слід показувати: 1) декількома лініями від даного символу до інших символів (див. рисунок И.21); 2) однією лінію від даного символу, яка потім розгалужується на відповідне число ліній (див. рисунок И.21). Рис. И.21 – Ілюстрація декількох виходів з символів Якщо декілька виходів: то кожний вихід з символу повинен супроводжуватися відповідним значенням умов для того, щоб показати логічний шлях, який він представляє, з тим, щоб ці умови і відповідні посилання були ідентифіковані (див. рисунки И.22-И.23). Рис. И.22 – Два виходу з символу «рішення» Рис. И.23 – Декілька виходів з символу «рішення»
ДОДАТОК К. Зразок оформлення (бланк) відгуку керівникаВІДГУК керівника на бакалаврську роботу «_________________________________________________ _________________________________________________» назва студента групи І-41 _______________________________. (П.І.Б)
ДОДАТОК Л. Зразок оформлення (бланк) рецензіїРЕЦЕНЗІЯ на бакалаврську роботу «______________________» назва роботи студента напряму 6.040302 «Інформатика» групи І-4__ ___________________________. (П.І.Б. студента)
Рецензент, посада, організація (наук. ступінь, наукове звання, № диплома, спеціальність, ВНЗ, рік закінчення) Дата ________ Підпис _____________ Печатка та підпис, що завіряють рецензента Довідково
ДОДАТОК М. Положення про оцінювання за кредитної-модульною системою бакалаврських кваліфікаційних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за напрямом 6.040302 “Інформатика” при захисті на засіданні Державної екзаменаційної комісіїМетою Положення є формулювання правил оцінювання бакалаврських кваліфікаційних робіт (БКР) при захисті на засіданнях Державної екзаменаційної комісії (ДЕК). Встановлюється наступний порядок оцінювання: 1. Визначається рекомендована оцінка (РекОц) за БКР, яка обчислюється як середнє арифметичне оцінок, виставлених керівником та рецензентом роботи у відгуку та рецензії відповідно. Якщо бали у відгуку та (або) рецензії не вказані, то рекомендована оцінка встановлюється в балах (за 100-бальною системою) відповідно до наступної таблиці.
Рекомендована оцінка визначається за формулою: РекОц = (оцінка_рецензента + оцінка_керівника) / 2. За відсутності оцінки керівника РекОц = оцінка_рецензента. 2. За результатом захисту БКР на засіданні ДЕК можливе отримання рекомендованої оцінки, або корегування рекомендованої оцінки як в меншу, так і в більшу сторону в залежності від процесу захисту роботи. Це реалізується шляхом множення рекомендованої оцінки на коефіцієнт (Коеф), який визначається наступним чином: 1) Коефіцієнт встановлюється рівним одиниці (Коеф=1) у випадку, коли студент при захисті відповідає на всі запитання повно та змістовно; доповідь та презентація відображає зміст роботи в повному обсязі; робота програми продемонстрована на високому рівні. 2) Коефіцієнт встановлюється рівним 0.9 (Коеф=0.9) коли студент в основному відповідає по суті питань; доповідь та презентація в цілому відображає зміст роботи. 3) Коефіцієнт встановлюється більшим, ніж одиниця (Коеф=1.1 або інший – на розсуд членів ДЕК) у випадку, коли студент при виконанні роботи продемонстрував навички науково-дослідної роботи і підтвердив це на захисті. 4) Груба помилка при відповіді на запитання або в процесі доповіді, яка свідчить про нерозуміння основних положень дисциплін, що вивчалися, або теми БКР може знижувати коефіцієнт на 0.01 (за кожну помилку в кожному базовому коефіцієнті). Рішення про застосування коефіцієнту та грубість помилок вирішується на закритому засіданні ДЕК більшістю голосів присутніх членів ДЕК. При рівності голосів – голос голови ДЕК (а за його відсутності – заступника) є вирішальним. 3. Підсумкова оцінка за БКР визначається за формулою: Оцінка = РекОц * Коеф, з заокругленням до цілих балів (але не більше 100 балів). Усі рішення ДЕК приймає на закритому засіданні більшістю голосів / при рівному числі голосів думка голови є вирішальною/. Результати захисту бакалаврських робіт у вигляді рішення ДЕК з'являються в той же день після оформлення протоколів. Захищені бакалаврські роботи здаються на зберігання. Список рекомендованої літератури1. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення: ДСТУ 3008-95. – К.: Держстандарт України, 1995. – 38 с. 2. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: ДСТУ 7.1-2006. - К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 47 с. 3. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила: ДСТУ 3582-97. – К.: Держстандарт, 1998. – 59 с. 4. Библиографическая запись. Сокращение слов. Общие требования и правила: ГОСТ 7.12-93. - М.: Из-во стандартов, 1993. – 15 с. 5. Схемы алгоритмов, данных и систем. Условные обозначения и правила выполнения: ГОСТ 19.701-90. – М.: Из-во стандартов, 1990. – 25 с. 6. Единая система програмной документации. Общие положения: ГОСТ 19.001-77. - М.: Из-во стандартов, 1977. – 2 с. 7. Единая система програмной документации. Виды программ и програмных продуктов: ГОСТ 19.101-77. - М.: Из-во стандартов, 1977. – 7 с. 8. Единая система програмной документации. Стадии разработки: ГОСТ 19.102-77. - М.: Из-во стандартов, 1977. – 2 с. 9. Единая система програмной документации. Основные надписи: ГОСТ 19.104-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 4 с. 10. Единая система програмной документации. Общие требования к программным продуктам: ГОСТ 19.105-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 1 с. 11. Единая система програмной документации. Требования к программным документам, выполненным печатным способом. ГОСТ 19.106-78 - М.: Из-во стандартов, 1978. – 8 с. 12. Единая система програмной документации. Техническое задание, требования к содержанию и оформлению: ГОСТ 19.201-78. - М.: Из-во стандартов, 1990. – 2 с. 13. Единая система програмной документации. Спецификация, требования к содержанию и оформлению: ГОСТ 19.202-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 2 с. 14. Единая система програмной документации. Текст программы. Требования к содержанию и оформлению: ГОСТ 19.401-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 1 с. 15. Единая система програмной документации. Описание программы: ГОСТ 19.402-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 1 с. 16. Единая система програмной документации. Формуляр. Требования к содержанию и оформлению: ГОСТ 19.501-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 4 с. 17. Единая система програмной документации. Общее описание. Требования к содержанию и оформлению: ГОСТ 19.502-78. - М.: Из-во стандартов, 1978. – 2 с. 18. Информационная технология. Автоматизированные системы. Стадии создания: ГОСТ 34.601-90. - М.: Из-во стандартов, 1990. – 6 с. 19. Информационная технология. Техническое задание на создание автоматизированной системы: ГОСТ 34.602-89. - М.: Из-во стандартов, 1989. – 10 с. 20. Информационная технология. Виды испытаний автоматизированных систем: ГОСТ 36.603-92. - М.: Из-во стандартов, 1992. – 6 с. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |