Курсова робота з дисципліни Економіка і управління підприємством, НУ ЛП, Львівська політехніка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

"ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

Кафедра маркетингу і логістики

КУРСОВА РОБОТА

 з дисципліни "Економіка і управління підприємством"

 на тему: "Розробка основних техніко-економічних показників

виробничо-господарської діяльності підприємства"

 для студентів спеціальності 7.051302 "Хімічна інженерія"

Львів 2010

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"  КАФЕДРА МАРКЕТИНГУ І ЛОГІСТИКИ

Завдання на курсову роботу

Тема роботи: "Розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства"

 1. Річна виробнича програма випуску:

- деталей А – (28+N) тис. шт.;

- деталей Б – (44+N) тис. шт.;

- деталей В –(31+N) тис. шт.;

- деталей Г – (27+N)тис. шт.

2, Трудомісткість обробки деталей по операціях та розряди робіт

3. Витрати матеріалу на деталь

1. Розрахунок нормативних і фактичних витрат часу

 1.1. Розрахунок нормативної трудомісткості виконання річної виробничої  програми

Нормативна трудомісткість представляє собою усереднені затрати часу робітників на виготовлення певного виду продукції, розраховані у відповідності до заздалегідь встановлених і обґрунтованих норм затрат часу на одиницю цієї продукції.

Для визначення нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми () потрібно попередньо розрахувати декілька проміжних розрахункових величин:

1) річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного j-го найменування по кожному і-му виду робіт;

2) річну  нормативну трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому і-му виду робіт;

3) річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного окремого j-го найменування по всіх видах робіт.

Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного j-го найменування по кожному і-му виду робіт.

Річна нормативна трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому виду робіт () представляє собою нормативні затрати часу основних робітників і-ої професії на виготовлення усієї продукції, яка проходить обробку на даній технологічній операції. 

Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного окремого найменування по всіх видах робіт () представляє собою нормативні затрати часу основних робітників усіх професій лише  на виготовлення продукції j-го виду. 

Усі результати проведених розрахунків різних значень нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №1:

 Таблиця № 1

Розрахунок нормативної трудомісткості виконаний

річної виробничої програми

1.2. Розрахунок фактичної верстатомісткості річної виробничої програми

Після  визначення  нормативних затрат часу,  потрібних для виконання річної виробничої програми підприємства, розраховуються також фактичні значення цих затрат.

Фактичні затрати часу основних робітників на виготовлення продукції розраховуються з урахуванням планових значень коефіцієнтів виконання норми виробітку (К_вн). Ці коефіцієнти передбачають можливість перевиконання норм за рахунок впливу певних, наявних на підприємстві факторів (рівень кваліфікації зайнятих на виробництві робітників, тип використовуваного устаткування тощо). Таким чином відбувається зниження фактичнихзначень затрат часу на виготовлення продукції у порівнянні з відповідними нормативними величинами.

Для спрощення розрахунків у курсовій роботі фактичні затрати часу робітників (фактична трудомісткість виготовлення продукції) ототожнюються з фактичними затратами часу роботи устаткування і робочих місць, тобто, з фактичною верстатомісткістю. Таким чином не враховується можливість одночасного обслуговування одним робітником декількох робочих місць, тобто, багатоверстатність виробництва.

Спочатку розраховується фактична верстатомісткість обробки однієї деталі j-го найменування на устаткуванні і-оїгрупи (W_іj). 

Одержані значення фактичних верстатомісткостей обробки однієї деталі кожного найменування на відповідному устаткуванні або робочих місцях округлюються з точністюдо сотих і зводяться в розрахункову форму №2.

 Таблиця № 2

Визначення фактичної верстатомісткості обробки деталей

Далі провадяться розрахунки інших значень фактичної верстатомісткості виготовлення деталей усіх найменувань. Ці розрахунки виконуються аналогічно вищенаведеному розрахунку нормативної трудомісткості річної виробничої програми. 

Усі результати проведених розрахунків фактичної верстатомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №3.

 Таблиця № З

Розрахунок фактичної верстатомісткості виконання

річної виробничої програми

2. Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування

Річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування розраховується для подальшого визначення необхідної кількості основного технологічного устаткування, потрібного для виконання річної виробничої програми підприємства. Саме значення ефективного фонду часу залежить від багатьох факторів (кількості робочих днів у році, змінності роботи підприємства, виду та складності використовуваного устаткування тощо).

Розрахунок кількості робочих та передсвяткових днів у році проводиться у вигляді розрахункової форми №4 (у відповідності до фактичних даних календарного року, щодо якого виконуються розрахунки).

Значення коефіцієнта  К_Рі  задається в % до  Ф_НОМ   і залежить від ступеня конструкційної складності виконання конкретного виробничого устаткування та ряду інших факторів. Рекомендовані для розрахунків в курсовій роботі значення К_Рі наведено в додатку 3.

Усі результати проведених розрахунків номінального та ефективного фонду часу роботи одиниці устаткування і-ої групи (Ф_НОМ та Ф_ЕФі)  округлюються до найближчого більшого числа і зводяться у розрахункові форми №5 та №6.

 Таблиця № 4

Розрахунок кількості робочих та передсвяткових днів у році

 Таблиця № 5

 Розрахунок річного ефективного фонду часу устаткування

 3. Визначення необхідної кількості устаткування та робочих місць

Розрахункову кількість основних верстатів та робочих місць кожної і-ої групи виробничого устаткування (q_і,) можна визначити використовуючи фактичну верстатомісткість відповідного виду робіт. Розрахунок за цією формулою передбачає повне завантаження потрібного для виконання річної виробничої програми підприємства основного технологічного устаткування.

Розрахункова кількість основного технологічного устаткування (робочих місць) кожної групи визначається з точністю до сотих величин.

Округляючи одержану розрахункову кількість устаткування кожної групи (q_і) до найближчого більшого цілого числа одержуємо прийняту кількість устаткування і-ої групи (). Округлення розрахованого значення до більшого цілого числа дозволяє уникнути перевантаження устаткування вже на стадії проведення розрахунків його необхідної кількості.

Усі одержані результати розрахункової та прийнятої кількості основного технологічного устаткування (робочих місць) кожної і-ої групи заносяться в розрахункову форму № 6.

 Таблиця № 6

Визначення кількості та коефіцієнтів завантаження основного технологічного устаткування

4.розрахунок коефіцієнтів завантаження кожного виду устаткування та їх середнього коефіцієнта завантаження.

Середній коефіцієнт завантаження (К_зс) може визначатися  як середньоарифметична зважена величина, або як співвідношення фактичних затрат часу на виконання річної виробничої програми підприємства до фактичного запасу часу, яким володіє все наявне основне технологічне устаткування. Незалежно від вибору розрахункової формули одержані результати будуть ідентичними.

5.Розрахунок необхідної чисельності усіх категорій персоналу підприємства

Розрахунок необхідної чисельності працівників виконується окремо для кожної з нижчеперелічених категорій персоналу підприємства:

- основні робітники;

- допоміжні робітники;

- керівники та спеціалісти;

- службовці;

До основних відносяться ті робітники, що безпосередньо зайняті  виробництвом продукції підприємства і працюють на основному технологічному устаткуванні та робочих місцях.

Необхідна кількість основних робітників підприємства розраховується для їх кожної професії зокрема.   

Значення річного ефективного фонду часу робітника залежить від багатьох факторів:

- від кількості робочих та неробочих днів у році;

- від планової (середньої) величини неявок на роботу з поважних причин – через відпустку, хворобу тощо;

- від номінальної та середньої тривалості робочого дня;

- від планових втрат робочого часу у зв'язку зі скороченням тривалості робочого дня для певних категорій працюючих.

Для спрощення розрахунків в курсовій роботі приймається, що для всіх категорій основних робітників Ф_РОБ = 1850 год.

Одержані розрахункові значення необхідної чисельності основних робітників кожної професії округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункову форму № 7.

До допоміжних відносяться робітники, не зайняті безпосередньо виробництвом продукції. Функції допоміжних робітників передбачають лише обслуговування основного технологічною устаткування, забезпечення надійності та безперебійності його функціонування, а також утримання виробничих приміщень та інших площ.

Необхідна чисельність допоміжних робітників розраховується для кожної професії зокрема. Для розрахунків використовуються передбачені для допоміжних робітників укрупнені  норми  обслуговування  різних виробничих об'єктів  одним допоміжним робітником.

При розрахунках враховується і те, що основні об'єкти, обслуговувані допоміжними робітниками, поділяються на дві окремі категорії:

1) технологічне устаткування;

2) основні робітники.

Це, в свою чергу, зумовлює особливості проведення розрахунків для різних професій допоміжних робітників.

Розраховані значення необхідної чисельності допоміжних робітників усіх передбачених в курсовій роботі професій округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункову форму № 7.

Розрахунок загальної чисельності керівників, спеціалістів та службовців в курсовій роботі здійснюється укрупнено, без розподілу цих працівників за конкретними категоріями і професіями. Чисельність керівників, спеціалістів та службовців задається у відсотках до кількості усіх основних робітників, потрібних для виконання річної виробничої програми, і приймається наступною:

-  для парних варіантів - загальна чисельність керівників і спеціалістів складає 10% від кількості основних робітників, а чисельність службовців - 3%;

-  для непарних варіантів - загальна чисельність керівників і спеціалістів складає 8% від кількості основних робітників, а чисельність службовців - 4%.

Одержані результати розрахунків необхідної чисельності керівників, спеціалістів та службовців округляються в більшу сторону, до найближчого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 7. В цій формі також провадиться розрахунок процентного співвідношення різних категорій працюючих до їх загальної чисельності (взятої за 100%).

 Таблиця № 7

Чисельність промислово-виробничого персоналу

 6. Розрахунок витрат основних матеріалів

Усі розрахунки витрат основних матеріалів провадяться за двома напрямками – на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому.

Розрахункові значення витрат основних матеріалів на деталь визначається з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8 та №18.

Розраховані значення витрат основних матеріалів на річну виробничу програму деталей j-го найменування округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №8.

7. Визначення вартості зворотних відходів

Усі розрахунки вартості зворотних витрат проваляться за двоима напрямками - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому.

Величина зворотних відходів на деталь j-го найменування (СЗВj) визначається з урахуванням можливості одержання (виходу) зворотних відходів при виготовленні деталей кожного найменування.

Розрахункові значення вартості зворотних відходів на деталь кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8 та №18.

Зворотні відходи на річну виробничу програму випуску деталей j-го найменування.

Одержані значення величини зворотних відходів на річну виробничу програму округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 8.

8. Розрахунок витрат на заробітну плату основних робітників

8.1. Розрахунок розцінок за деталь

В курсовій роботі приймається, що всі основні робітники підприємства оплачуються за відрядною системою оплати праці. Усі розрахунки основної заробітної плати основних робітників виконуються за двома напрямками - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому. При цьому в собівартість виробу безпосередньо включаються витрати на основну заробітну плату тільки основних робітників, які займаються виготовленням цієї продукції.

Розцінка за деталь певного найменування представляє собою загальну суму основної заробітної плати, яку одержують ті основні робітники, які безпосередньо займаються виготовленням цієї деталі.

Розрахункові значення розцінок на деталі кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8 та №18.

8.2. Визначення загального фонду основної заробітної плати робітників

Загальний фонд основної зарплати основних робітників на річний випуск j-го виду деталей (ОЗП_j).

Загальний річний фонд основної зарплати усіх основних робітників, зайнятих виконанням річної виробничої програми підприємства (OЗП_Р).

Розрахункові   значення   річних   фондів   основної   зарплати   (ОЗП_j та ОЗП_Р) округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №8.

9. Визначення розміру прямих витрат

За способом віднесення на собівартість продукції усі витрати підприємства поділяються на прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо включаються в калькуляцію собівартості виробів, оскільки їх розмір нормується в залежності від виду виготовленої продукції, виконаної роботи чи наданої, послуги. До прямих витрат на виріб j-го найменування (ПВ_j) відносяться:

- витрати основних матеріалів;

- вартість зворотних відходів;

- основна заробітна плата основних виробничих робітників;

- додаткова заробітна плата основних робітників;

- відрахування у спеціальні фонди (з заробітної плати основних робітників).

- Прямі витрати на деталь j-го найменування.

Розрахункові значення додаткової заробітної плати основних робітників на виріб кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми № 8 та № 18;

- відрахування у спеціальні фонди (на соціальні заходи) на виріб   j-го найменування, грн. Відрахування у спеціальні фонди розраховуються як відсоток від загальної суми основної та додаткової зарплати основних робітників і, згідно чинного в Україні законодавства, укрупнено складають 37% від цієї суми.

Розрахункові значення відрахувань у спеціальні фонди на виріб кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми № 8 та № 18,

Прямі витрати на деталь кожного найменування розраховуються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункові форми №8 та №18.

Розрахункові значення прямих витрат на річну виробничу програму випуску деталей кожного найменування округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 8.

 Таблиця № 8

Визначення розміру прямих витрат

10. Визначення загального розміру непрямих витрат підприємства та їх розподіл між виробами різних найменувань

Непрямі витрати не пов'язані безпосередньо з випуском певного виду продукції, а їх наявність на підприємстві зумовлюється необхідністю процесу управління та обслуговування виробництва. Непрямі витрати не можна безпосередньо відносити на собівартість певної продукції: спочатку потрібно визначити їх загальний розмір по підприємству (виробничому підрозділу) за певний проміжок часу (як правило - за рік), а потім пропорційно розподілити між виробами різних найменувань за певним методом розподілу витрат.

В роботі розраховані значення усіх складових округлюються до найближчих більших цілих чисел і представляються у відповідних розрахункових формах.

10.1. Розрахунок річних загальновиробничих витрат

В загальному випадку до загальновиробничих витрат можна відносити:

- витрати  на  утримання і  експлуатацію  устаткування  (його  амортизація  і витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування);

- витрати на утримання обслуговуючого персоналу - допоміжних робітників (їх основна і додаткова зарплата, а також відрахування у спеціальні фонди);

- витрати на утримання та експлуатацію будівель (їх амортизація та витрати на поточний ремонт і технічне обслуговування);

- витрати на силову електроенергію, на опалення та освітлення;

- інші загальновиробничі витрати.

Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань устаткування та будівель провадимо за лінійним (рівномірним) методом нарахування амортизації.

Розрахункові значення річних норм амортизації для устаткування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункову форму № 9.

Розрахункові значення первинної вартості та річних амортизаційних відрахувань для устаткування кожної групи округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 9.

 Таблиця № 9

Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань устаткування

Значення   розраховується за формулою (31) з точністю до сотих величин і зводиться в розрахункову форму № 10.

Розраховані значення загальної площі та річних амортизаційних відрахувань будівель ( та ) округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму № 10.

Таблиця №10

Розрахунок вартості річних амортизаційних відрахувань будівель

Одержане розрахункове значення  округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункові форми № 11 та № 12.

Річна додаткова зарплата допоміжних робітників () укрупнено приймається у розмірі 25 % від основної зарплати. Одержане розрахункове значення - округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункові форми № 11 та № 12.

Відрахування у спеціальні фонди (з заробітної плати допоміжних робітників - ) приймаються у розмірі 37 % від суми основної та додаткової зарплати.

Одержане розрахункове значення округляється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункові форми № 11 та № 12.

Інші загальновиробничі витрати розраховуються у відповідності до заданого варіанту вихідних даних:

- для парних варіантів складають 25% від суми попередніх витрат;

- для непарних варіантів  складають 20% від суми попередніх витрат. Одержане значення  округляється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму № 12.

В цій розрахунковій формі також наводиться кінцевий розрахунок розміру річних загальновиробничих витрат підприємства ().

Таблиця №11

Розрахунок загальних витрат на оплату праці допоміжних робіт

Таблиця №12

Розрахунок річних загальновиробничих витрат підприємства

10.2. Розрахунок річних адміністративних витрат

В загальному випадку до адміністративних витрат можна відносити:

- витрати на утримання адміністративно-господарського персоналу: керівників, спеціалістів  та  службовців  (їх  основну   і   додаткову  зарплату,   відрахування у спеціальні фонди, витрати на підвищення кваліфікації);

- витрати на дослідження і розробки;

- гонорари за професійні послуги та організаційні витрати;

- витрати на зв'язок і представницькі витрати;

- амортизацію нематеріальних активів та деякі види непродуктивних витрат;

- інші адміністративні витрати.

Одержані розрахункові значення та округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункові форми № 13 і №14.

Додаткова заробітна плата керівників і спеціалістів та службовців укрупнено приймається у розмірі 25 % від основної заробітної плати відповідної категорії працівників.  Одержані розрахункові значення    і  округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункові форми № 13 і №14.  

Відрахування у спеціальні фонди з заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців приймаються у розмірі 37 % від суми основної та додаткової зарплат. Одержані розрахункові значення  і  округляються до найближчого більшого цілого числа і заносяться в розрахункові форми № 13 і №14.

Інші адміністративні витрати укрупнено приймаються у відсотках від суми основної і додаткової зарплати та відрахувань керівників, спеціалістів та службовців:

- для парних варіантів - 80 % цієї суми;

- для непарних варіантів - 90 % цієї суми.

Одержане значення    округляється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму № 14. В цій розрахунковій формі також наводиться кінцевий розрахунок розміру річних адміністративних витрат підприємства

Таблиця №13

Розрахунок загальних витрат на оплату праці керівників, спеціалістів та службовців

Таблиця №14

Розрахунок річних адміністративних витрат підприємства

10.3. Розрахунок інших виробничих витрат

До інших виробничих витрат відносяться ті витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства і з певних причин не можуть бути враховані у попередніх статтях витрат. В курсовій роботі інші виробничі витрати розраховуються укрупнено як певний плановий відсоток (%ІнВ)від загальної суми річної основної заробітної  плати  основних  виробничих  робітників  (ОЗП_Р).

Для парних варіантів %ІнВ приймається у розмірі 165 % від  ;

 для непарних варіантів %ІнВ приймається у розмірі 180 % від  .

Одержане  значення   округлюється  до  найближчого  більшого  цілого числа і заноситься в розрахункову форму № 15.

Таблиця №15

Розрахунок інших виробничих витрат підприємства

10.4. Розрахунок річних збутових витрат підприємства

В загальному випадку до збутових витрат підприємства можна відносити:

- витрати на тару та упаковку продукції;

- витрати на вантажно – розвантажувальні роботи;

- транспортні витрати на доставку продукції;

- комісійні збори та комісійні винагороди торговельним, постачальницьким та збутовим організаціям;

- витрати на рекламу та дослідження ринку;

- витрати на гарантійне обслуговування покупців.

В курсовій роботі збутові витрати розраховуються укрупнено як заданий відсоток (%ЗбВ) від загальної суми усіх прямих витрат () та усіх попередніх елементів непрямих витрат (ЗВВ_∑+АdмВ_∑+ІнВ_∑).

Для парних варіантів  %ЗбВ приймається в розмірі 2%;

Для непарних варіантів %ЗбВ приймається в розмірі 4%.

Одержане значення ЗбВ_∑ округлюється до найближчого більшого цілого числа і заноситься в розрахункову форму №16. В цій розрахунковій формі також наводиться кінцевий розрахунок загального розміру річних непрямих витрат підприємства (НВ_∑).

Таблиця №16

Розрахунок річних збутових та загального розміру непрямих витрат підприємства

10.5. Розподіл непрямих витрат між виробами різних найменувань

В курсовій роботі розподіл усіх видів непрямих витрат між виробами виконується за єдиним, спрощеним методом – пропорційного до основної зарплати основних виробничих робітників на виріб кожного найменування (тобто, пропорційно до розцінок). 

Розрахункові значення усіх видів непрямих витрат на деталь кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №17 та №18.

 Таблиця №17

Розподіл непрямих витрат підприємства між виробами різних найменувань

11. Розрахунок повної собівартості виробів

Собівартість продукції, в загальному, представляє собою виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на підготовку виробництва продукції, її виготовлення і збут. Для забезпечення беззбиткової виробничо – господарської діяльності підприємства ці витрати повинні відшкодовуватись за рахунок виручки від продажу виготовленої продукції.

Собівартість продукції відображує рівень витрат підприємства на її виробництво і комплексно характеризує ефективність використання ним усіх видів ресурсів, а також організаційний і технічний рівень виробничого процесу та рівень продуктивності праці.

Процес обчислення собівартості одиниці продукції називається калькулюванням собівартості продукції. Він передбачає встановлення об’єкта калькуляції (в нашому випадку - деталі), виріб калькуляційних одиниць (в курсовій роботі – шт.) та визначення переліку розраховуваних калькуляційних статей витрат.

В даній курсовій роботі в пп.6 – 10 укрупнено проведено розрахунок основних калькуляційних статей витрат, на основі результатів якого можна визначити повну собівартість виробів кожного найменування.

Повна собівартість виробу представляє собою сукупність усіх витрат підприємства, пов’язаних виробництвом та реалізацією одиниці цього виду продукції стороннім споживачам. 

Непрямі витрати на виріб кожного найменування, а також повна собівартість відповідного виробу розраховується з точністю до сотих величин.

Усі результати розрахунків по визначенню повної собівартості виробів різних найменувань зводяться в розрахункову форму №18.

 12. Визначення планових цін реалізації виробів різних найменувань

Ціна, в загальному, представляє собою грошове вираження вартості одиниці певного виду продукції, тобто суму грошей, за яку покупець згоден купити, а виробник – продати одиницю товару. В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, який істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін на продукцію залежать розмір прибутку, загальна конкурентоспроможність, а також фінансова стійкість підприємства на ринку.

Основу структури ціни продукції становлять її собівартість та прибуток. В ціну підприємства також включають певні види податків – акцизи, мито і податок на додану вартість.

Для спрощення розрахунків в курсовій роботі планова ціна реалізації продукції підприємства розраховується з урахуванням лише її собівартості та запланованого розміру прибутку.

В курсовій роботі приймаються наступні значення планової рентабельності виробів:

 - для парних варіантів: виріб А – 25%, виріб Б – 30%, виріб В – 40%, виріб Г – 25%;

 - для непарних варіантів: виріб А – 35%, виріб Б – 15%, виріб В – 25%, виріб Г – 30%.

Розрахункові значення планового прибутку та планових цін на вироби кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин.

Усі результати розрахунку зводяться в розрахункову форму №18.

Таблиця №18

Розрахунок собівартості та ціни реалізації виробів усіх найменувань

13. Розрахунок нормованих оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти, в загальному, представляють собою фінансові ресурси, вкладені підприємством в його оборотні засоби, тобто об’єкти, використання яких відбувається протягом одного виробничого циклу або за період не більше одного календарного року. Ці об’єкти – оборотні засоби – змінюють власну натуральну форму і повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої підприємством продукції.

Нормовані оборотні кошти визначають той мінімальний розмір ресурсів, який забезпечує нормальне і безперебійне функціонування виробничого процесу на підприємстві на протязі певного календарного періоду.

В даній курсовій роботі розрахунок нормованих оборотних коштів проводиться укрупнено, з урахуванням результатів попередньо проведених розрахунків.

Перелік усіх необхідних видів ресурсів оборотних коштів та рекомендовані для розрахунків в курсовій роботі значення Т_нk наведено в розрахунковій формі №19.

Розрахунок річної потреби в кожному з необхідних елементів оборотних коштів проводиться наступним чином.

Річна потреба за елементом „Основні матеріали” приймається за результатами розрахунків п.6 у розмірі сумарних витрат основних матеріалів на річну виробничу програму підприємства ( - див. Розрахункову форму №8).

Річна потреба за елементом „Допоміжні матеріали” укрупнено приймається у розмірі 40% від значення вартості річної потреби за елементом „Основні матеріали”.

Річна потреба за елементом „Малоцінний та швидкозношуваний інструмент і пристрої” укрупнено приймається у розмірі 8% від сумарного значення первинної вартості усього устаткування (∑В_і – див. Розрахункову форму №9).

Усі розраховані значення РП_k та НОК_k округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №19.

 Таблиця №19

Розрахунок нормованих оборотних коштів підприємства

 14.Розрахунок та аналіз основних техніко – економічних показників підприємства

Доволі часто в реальних умовах ринку фактична ринкова ціна на вироби, виготовлені підприємством, не співпадає з її розрахунковою, плановою величиною. Це може відбуватись за рахунок цілого ряду причин, серед яких слід відзначити наступні:

1) зміна обсягів попиту на аналогічні товари на ринку в наслідок зміни рівня доходів споживачів;

2) зміна обсягів пропозиції аналогічних товарів внаслідок появи на ринку нових виробників або відходу з ринку вже діючих на ньому підприємств;

3) коливання цін на аналогічні товари – замінники та взаємодоповнюючі товари;

4) зміна смаків або очікувань споживачів тощо.

Якщо хоч один із вище перелічених випадків має місце, то підприємству доводиться коректувати розрахункові планові результати, узгоджуючи їх з фактичними.

В курсовій роботі потрібно розглянути таку ситуацію на ринку товарів, за якої фактична ціна реалізації двох найменувань виробів залишається на рівні її планових значень, а для двох інших найменувань ринкова ціна змінюється.

Для парних варіантів: приймається, що для виробів Б та Г ринкова ціна співпадає з розрахунковою, а для виробів А – ринкова ціна на 10 грн. менша, ніж планова, а для виробів В – ринкова ціна на 15% більша, ніж розрахункова.

Для непарних варіантів: приймається, що для виробів А та В ринкова ціна співпадає з розрахунковою,  для виробів Б – ринкова ціна на 10% менша, ніж розрахункова, а для виробів Г – ринкова ціна на 8 грн. більша, ніж розрахункова панова.

Фактичні ринкові ціни реалізації виробів (), для яких вони не співпадають з їх плановими значеннями, визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункову форму №20. В подальшому, фактичні і планові розрахункові ціни використовуються для аналізу результатів діяльності підприємства.

В загальному вигляді для оцінки та аналізу основних результатів виробничо – господарської діяльності підприємства за певний період часу використовуються наступні техніко – економічні показники:

Показники, які характеризують загальний фінансовий стан підприємства. До цих показників відносяться:

1.1. валовий дохід (виручка від реалізації продукції підприємства);

1.2. загальний розмір прибутку підприємства;

1.3. рентабельність підприємства – рентабельність продукції та рентабельність виробництва:

Показники, які характеризують ефективність виконання основних фондів підприємства. До цих показників відносять:

2.1. фондовіддача;

2.2. Фондомісткість основних фондів;

Показники, які характеризують продуктивність праці персоналу підприємства, наприклад, обсяг виробленої продукції (виробіток у власній формі) на одного робітника.

Усі розрахунки вищеназваних показників проводяться для обох можливих варіантів цін реалізації продукції – планових та фактичних – і зводяться в розрахункову форму №20. Спів ставивши розрахункові значення показників потрібно зробити узагальнені висновки щодо планових та фактичних результатів діяльності підприємства (якою стала ситуація на підприємстві і чому; які показники покращились, а які погіршились; що можна було б змінити на підприємстві виходячи з одержаних результатів).

Одержані значення ВД для планових та фактичних цін округлюють до найближчого більшого цілого числа і заносять в розрахункову форму №20.

Одержані значення Пр_∑ для планових та фактичних цін округляється до найближчого більшого цілого числа і заносять в розрахункову форму №20.

Розрахункові значення Re_прод визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №20.

Розрахункові значення Re_вир визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №20.

Одержані значення Ф_В визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №20.

Одержані значення Ф_М округляють до сотих величин і заносять в розрахункову форму №20.

Одержані значення Вир_роб визначаються з точністю до сотих величин для планових та фактичних значень цін і заносяться в розрахункову форму №20.

 Таблиця №20

Основні техніко–економічні показники виробничо–господарської діяльності підприємства

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!