Методичні вказівки до виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи студентами напрямів підготовки Менеджмент і маркетинг
« Назад
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"Інститут екології, природоохоронної діяльності та туризму ім. В.ЧорноволаКафедра екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльностіМЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИдо виконання бакалаврської кваліфікаційної роботистудентами напрямів підготовки6.030601 “Менеджмент” і 6.030507 “Маркетинг"Львів – 2014 Методичні вказівки до виконання бакалаврської кваліфікаційної роботи студентами напряму підготовки 6.030601 “Менеджмент” і 6.030507 “Маркетинг” – Львів, 2014. – 26 с. Укладачі Князь С.В., д-р екон. наук, доцент., Римар М.В., д-р екон. наук, професор, Бець М.Т., к.е.н., доцент Фарат О.В., к.е.н., доцент Данько Т.І., к.е.н., доцент Ільницька-Гикавчук Г.Я., к.е.н., доцент Макар О.П., к.е.н., доцент Залуцький В.П., к.е.н., асистент Калиновський А.О., асистент Боровик О.Н., асистент Яворська Н.П, старший викладач Відповідальний за випуск Князь С.В. д-р екон. наук, доцент Рецензенти Георгіаді Н.Г., д-р екон. наук, професор Теребух А.А. к.е.н, доцент
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯМетодичні рекомендації до виконання бакалаврських робіт розроблені на основі “Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65, “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міносвіти України від 2 червня 1993 року №161, відповідних розпорядчих, нормативних документів і методичних рекомендацій Національного університету “Львівська політехніка” та навчально-методичної літератури з цих питань.
1.1. Освітньо-кваліфікаційні рівніПід освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти розуміється характеристика вищої освіти за ознаками рівня сформованості якостей людини, що забезпечують її здатність виконувати відповідні фахові обов’язки певного кваліфікаційного рівня. Бакалавр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.
1.2. Бакалаврська кваліфікаційна роботаНа певному завершальному етапі навчання студенти освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра виконують і захищають бакалаврські роботи, які мають відповідати певним встановленим вимогам. Бакалаврська робота – це кваліфікаційна робота студента, яка виконується на четвертому курсі у восьмому семестрі після засвоєння теоретичного курсу за програмою підготовки бакалавра та проходження відповідної практики. Захищається вона після складання державного іспиту. Бакалаврська кваліфікаційна робота повинна засвідчити певний рівень підготовленості студента - майбутнього бакалавра - за дисциплінами, передбаченими освітньо-професійною програмою бакалавра відповідного напряму; продемонструвати уміння синтезувати здобуті теоретичні знання і використовувати їх при дослідженні практичних проблем; показати рівень володіння ним законодавчою та нормативно-методичною базою; засвідчити уміння оформляти у цілісному документі результати теоретичних досліджень, використовуючи для цього комп'ютерну техніку; продемонструвати здатність формулювати висновки про напрями розв’язання проблеми. Бакалаврська робота виконується на підставі вивчення відповідної законодавчої та нормативної бази, вітчизняної та іноземної літератури за спеціальністю (підручників, навчальних посібників, монографій, періодичних видань тощо). При виконанні роботи використовуються результати практики, яку студент проходить протягом чотирьох тижнів. Терміни виконання бакалаврської роботи встановлюються навчальним планом. У більшості випадків бакалаврські роботи стають основою для написання дипломних робіт (проектів) чи магістерських робіт.
2. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИБакалаврська робота складається з пояснювальної записки та графічної частини. 2.1. Вимоги до пояснювальної записки.Обсяг 40 - 50 друкованих сторінок. Структура містить:
2.2. Вимоги до складових елементів пояснювальної запискиАнотація. В анотації подається короткий зміст виконаної роботи. У роботі наводиться дві анотації, ідентичних за змістом. Одна анотація пишеться українською мовою, а друга - однією із іноземних мов (англійська, німецька, французька, іспанська, японська, португальська). Зміст. У змісті роботи вказуються найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок). Зміст має включати усі заголовки, які є в роботі, починаючи зі вступу і закінчуючи списком використаної літератури та додатками (якщо такі є). Вступ. Вступ містить обґрунтування актуальності теми, об’єкта дослідження, розкриваються мета і завдання, які ставив перед собою автор роботи. Подається коротка характеристика основних розділів роботи, отриманих результатів, висновків. Теоретична частина. Складовими теоретичної частини повинен бути огляд наукової та навчально-методичної літератури за проблемою і оцінка законодавчої та нормативно-довідкової бази за проблемою. При огляді наукової та навчально-методичної літератури за проблемою обґрунтовується теоретична база обраної проблеми, дається огляд літературних джерел, нових розробок, іншої інформації, пов’язаної з темою. На основі вивчення наукової, навчально-методичної літератури розкриваються підходи різних авторів до вирішення проблеми, показується у чому єдність, а у чому відмінність їх поглядів, а також обґрунтовуються свої власні погляди на дану проблему. Загальна кількість опрацьованих літературних джерел повинна сягати не менше 20, у тому числі низка найновіших публікацій (монографій, підручників, посібників, статей тощо), які опубліковані протягом поточного року. Результати цього і наступного розділів повинні мати наскрізний характер, тобто вони мають бути придатними для аналізу, який розкриватиметься у розділі “Аналіз стану проблеми та шляхи її розв’язання” та при формуванні висновків. При оцінці законодавчої та нормативно-довідкової бази за проблемою подається огляд і оцінка діючих законів, постанов, указів та інших офіційно-розпорядчих документів, нормативної та довідкової бази за досліджуваною проблемою. Розкривається своє розуміння цієї бази, необхідність, доцільність окремих документів. Загальна кількість опрацьованих правових актів має бути не меншою 15, у тому числі низка (мінімум три) найновіших законів, постанов тощо, які опубліковані протягом поточного року. Аналітико-рекомендаційна частина повинна містити, по-перше, аналітичні питання, і по-друге, рекомендаційні узагальнення. У ній на прикладі конкретної організації подається аналіз досліджуваної проблеми, який обов'язково повинен кореспондуватись з методологічним матеріалом, розкритим у теоретичній частині. Структура аналітико-рекомендаційної частини: 1. Загальна характеристика підприємства (повна назва підприємства і місце його знаходження, мета і предмет діяльності, юридичний статус підприємства, організаційна структура підприємства, зокрема структура менеджменту природоохоронної діяльності. 2. Аналіз показників діяльності підприємства 2.1. Обсяги реалізації, фінансові результати. 2.2. Кадровий потенціал підприємства. 2.3. Основні фонди підприємства, в тому числі природоохоронного призначення. 2.4. Оцінка фінансово стану підприємства. 3. Аналіз екологічних показників діяльності підприємства[1] 3.1. Аналіз і опис технологічних схем, установок і устаткування із захисту атмосфери, літосфери і гідросфери від порушень і забруднень. 3.2. Оцінка впливу підприємства на навколишнє природне середовище як джерела порушень і забруднень (забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, утворення, складування, утилізація відходів); ступінь використання природних ресурсів (водних, земельних) підприємством у виробничої діяльності. 3.3. Стан екологічного обліку на підприємстві. 3.4. Аналіз екологічної звітності підприємства, проведення екологічного аудиту. 3.5. Екостандарти, яких дотримується підприємство, або які є актуальними дня нього. 4. Пропозиції із удосконалення діяльності організації. Подання аналітичного матеріалу має відбуватись у словесній, графічній, табличній формах, із застосуванням моделей, блок-схем тощо). Всі аналітичні розрахунки, моделі, матеріали таблиць, графічні ілюстрації повинні супроводжуватись висновками, які дозволяють з’ясувати сутність управлінських та економічних процесів, що спостерігаються в організації, їх особливості та тенденції розвитку, поглиблений аналіз яких допомагає виявити невикористані резерви. Випускник-бакалавр має продемонструвати уміння здійснювати правильне узагальнення нагромадженого фактичного матеріалу, групування та обробку даних, на основі яких провадиться кваліфікований аналіз, обґрунтовуються пропозиції. Щодо рекомендаційних питань, то вони повинні включати пропозиції із удосконалення діяльності організації відповідно до напряму дослідження. Кожна пропозиція повинна мати обґрунтування, на основі аналізу, проведеного у попередніх питаннях, виявлених відхилень, проблем та недоліків з розробкою конкретних рекомендацій, пропозицій, моделей управління параметрами розвитку та діяльності організації. Висновки і пропозиціїмістять стислий виклад підсумків роботи. Наводяться найважливіші теоретичні положення, які містять оцінку результатів дослідження (розробки) з точки зору відповідності меті випускної роботи та поставлених у вступі завдань, пропозицій щодо удосконалення досліджуваного напряму діяльності організації. Крім того, у висновках і пропозиціях подаються міркування автора роботи щодо можливої практичної реалізації зроблених пропозицій та передбачувані результати. Пропозиції і рекомендації повинні базуватись на економічному обґрунтуванні. Список літератури.У списку літератури наводяться усі використані офіційно-розпорядчі документи, літературні джерела вітчизняних і зарубіжних видань, використовувані сайти. Посилання на певну публікацію у тексті здійснюються шляхом наведення в дужках номера джерела у списку літератури і конкретних сторінок. Правила оформлення бібліографічного опису у списку літератури наводяться у додатку В. Додатки. Додатки формуються за потреби, коли у роботі є така необхідність. До них включається допоміжний матеріал, який потрібний для більш повного сприйняття виконаної роботи (таблиці допоміжних цифрових даних, протоколи і акти впроваджень, випробовувань, проміжні розрахунки, інструкції і методики, опис алгоритмів, ілюстрації допоміжного характеру тощо).
2.3. Вимоги до графічної частиниГрафічна частина бакалаврської кваліфікаційної роботи є лаконічним відображенням результатів дослідженої студентом проблеми на листах. Структура графічної частини:
Залежно від теми графічний матеріал може поділятись:
Якщо графічна частина містить технічні креслення, то вони повинні бути виконані відповідно до чинної системи стандартів. Вибраний для конструктивного розроблення об’єкт чи окремий його елемент повинен бути зображений у закінченому вигляді. Демонстраційні креслення та плакати (графіки, діаграми, збільшені розрахункові схеми чи формули, які містяться у пояснювальній записці та інше) повинні бути надрукованими на аркушах формату А4.
3. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ3.1. Загальні вимогиБакалаврська кваліфікаційна робота виконується, як правило, за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А-4 (210´297 мм) через два міжрядкових машинописних (1,5 комп’ютерних) інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм, що відповідає 14-му розміру комп’ютерного шрифту. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу – не менше 20 мм, праворуч – не менше 10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх треба вписувати чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна наближатись до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки чи графічні нечіткості, виявлені у процесі оформлення роботи, можна виправляти охайним підчищенням чи за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) тим самим кольором, яким написаний текст. Заголовки структурних частин роботи “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ“ (якщо такий є), “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”(якщо такі є) друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки. Текст розділів може складатись з підрозділів. Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються. Відстань між заголовками (за винятком заголовка пункту) і подальшим текстом має дорівнювати трьом міжрядковим інтервалам, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) - чотирьом міжрядковим інтервалам. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №. Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Номер розділу ставиться після слова “Розділ”, наприклад “Розділ 4.”, а “ЗМІСТ”. “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ” не нумеруються. Нумерація починається з першого розділу. Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ”2.1.”(перший підрозділ (параграф) другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу. Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.
3.2. Оформлення рисунківІлюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумеруються послідовно у межах розділу або наскрізно (якщо рисунків не багато) арабськими цифрами. Якщо рисунків багато, то номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад ”Рис.1.2.” (другий рисунок першого розділу), а далі йде назва рисунка. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повний номер, наприклад, ”(рис.1.2)”. Подальші посилання на рисунки виконуються разом із скороченим словом “дивись”, наприклад “(див.рис.1.2)”. Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.
3.2. Оформлення таблицьТаблиці у роботі нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишеться слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад “(табл.1.2)”. Якщо у роботі тільки одна таблиця, то її не нумерують і слово “Таблиця” не пишуть. Під словом “Таблиця” розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється. Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад “Продовження табл.1.2”. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик. Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу “№ з.п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті). Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.
3.3. Оформлення формулФормули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова ”де”, двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, ”У формулі (1.2)”. Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.
3.3. Оформлення примітокЯкщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставиться двокрапку і примітки нумеруються. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставиться крапка.
3.4. Оформлення посиланьУ роботі часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання. Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад “ …у працях [2-5, 8]…” чи [17, с.20-25]. Часто посилання на джерела робиться у виносках. При такому варіанті посилання має відповідати його бібліографічному опису, часто з вказівкою на номери сторінок. При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно вказується: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, “…в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад, “…у формулі (2.2)”. При повторних посилання на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.
3.5. Оформлення списку використаної літературиДо цього списку включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях. Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.). Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39. Приклад оформлення літератури показано у додатку В.
3.6. Оформлення додатківДодатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток …” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – підрозділ перший третього розділу додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: рис. А.1.2. – другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) – перша формула додатка В. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово “ДОДАТКИ”.
4. ПОРАДИ СТУДЕНТАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ТЕКСТУ БАКАЛАВРСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ ТА ВИСТУПУ НА ЇХ ЗАХИСТІЯк свідчить практика, написання бакалаврської роботи викликає у студентів певні труднощі організаційного характеру, зокрема при пошуку і відборі необхідної літератури та роботі з літературними джерелами, при компонуванні опрацьованого матеріалу та виборі методу викладення тексту, при формуванні висновків та підготовці виступу на захист роботи. Пошук і відбір необхідної літератури – один з першочергових кроків практичної реалізації поставлених завдань студентом-випускником при підготовці роботи. Для більш повного виявлення основних літературних джерел, а при необхідності архівних документів, статистичних даних та ін. з теми виконуваної роботи, використовують каталоги чи картотеки кафедр та бібліотек вищого закладу освіти, провідних та спеціалізованих бібліотек міста, області, бібліотечні спеціальні видання, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски та посилання у підручниках, монографіях, словниках тощо. Бібліографічні записи джерел краще робити на каталожних картках, бо з них швидко можна скласти робочу картотеку і зручно поповнювати її. Сукупність таких карток доцільно групувати за розділами роботи, мети чи періоду опрацювання. Якщо у різних розділах роботи використовується одне й те ж джерело, то при групуванні за розділами і підрозділами слід дублювати картки. Бібліографічні описи на картках треба робити повними, відповідно до вимог стандарту, бо ці картки потім використовуються для складання списку використаної літератури. Складену з теми роботи картотеку бажано показати керівникові, який може порекомендувати додаткові джерела, дати певні поради щодо першочерговості опрацювання, необхідності та доцільності використання тих чи інших джерел. Вивчення та конспектування літератури за темою роботи. Вивчення літератури рекомендується розпочинати з тих робіт, у яких досліджувана проблема висвітлюється у цілому, а пізніше перейти до джерел, де відображаються більш вужчі, окремі, вибрані питання. Починати ознайомлення з виданням треба з титульної сторінки, щоб з’ясувати де, коли, ким було воно видано, переглянути зміст, прочитати анотацію чи передмову, де розкрито призначення видання, завдання, які ставив автор у ньому. Читати текст треба уважно, щоб збагнути хід авторської думки, відрізнити висновки, головні положення від фактів, аргументів та ілюстративного матеріалу. Слід особливо вияснити зміст тези і аргументів, знайти відповідь на питання, чи є між ними відповідне відношення; аналізувати, чи достатньо означені поняття, що використовуються; визначити, які з тверджень носять проблематичний, гіпотетичний характер, які з фрагментів тексту містять “скриті” питання і т. д. Цих вимог треба дотримуватись і при формуванні основного тексту своєї роботи. Необхідні цитати, цифри, факти, висновки, які мають відношення до теми роботи, виписують на окремому аркуші стандартного розміру, що сприяє кращій орієнтації у накопиченому матеріалі, систематизації його за розділами, проблемами. Після кожної цитати, прикладу чи іншого виписаного матеріалу слід вказувати точний опис джерела з позначенням сторінок, на яких опублікований цей матеріал. Це необхідно для забезпечення вимог правильного оформлення, якщо такий матеріал буде використовуватись при створенні тексту. Композиція плану роботи передбачає формулювання назви теми, викладення вступного матеріалу, основного тексту і заключення. При цьому необхідно пам’ятати, що усі частини тексту – вступ, основна частина і заключення – підпорядковуються темі. Конкретні вимоги до цих частин бакалаврської роботи були розглянуті вище. Тут ми розкриємо лише деякі загальні питання. Спочатку слід домогтись логічно правильної розробки структури роботи, що є запорукою успіху розкриття теми. Така структура дозволяє побачити окремі одиниці роботи у їх взаємозв’язку, контролювати порядок, у якому мають міститись окремі частини тексту, визначити шляхи дій, побачити нерозкриті питання, спланувати та організувати працю самого автора дослідження, написати зміст роботи. Розроблену структуру доцільно погодити з науковим керівником. Процес створення структури може уточнюватись протягом усієї роботи над темою. Потім доцільно скласти повний список використаної літератури, щоб при написанні тексту зразу можна було робити відповідні посилання на літературу, бо, як свідчить практика, на завершальному етапі роботи над текстом без такого списку дослідникам доводиться витрачати багато часу на переробку і уточнення посилань. Проаналізований і систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів (глав) і підрозділів (параграфів). Кожний розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) – окрему частину цього питання. Починаючи працювати над розділом, треба усвідомити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези мають підтверджуватись фактами (аргументами), висновками різних авторів, результатами теоретичних досліджень, експериментів, аналізом конкретного практичного досвіду. Вступ роботи є початковою частиною тексту, він, як правило, пишеться після того, як написана основна частина роботи. Зміст теми розкривається в основній частині тексту. Ця частина найбільша за обсягом, найбільш значуща і відповідальна. Тут виключна увага приділяється аналізу досліджуваної проблеми і аргументації одержаних результатів, тому основна частина складається, як правило, з декількох розділів. У цій частині має бути виконано два головні завдання: перше - обґрунтувати (довести, пояснити, розтлумачити, підтвердити, виправдати, спростувати) сформульовані положення; друге - розкрити їх у доступній і переконливій формі, причому так, щоб можна було оцінити достовірність інформації, відтворити за необхідності результати і використати для інших цілей викладений матеріал. Огляд літератури з досліджуваної теми має включати найбільш цінні, актуальні роботи (10-15 джерел). Огляд літературних джерел доцільно групувати: роботи, де висвітлюється історія розвитку проблеми; теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково, окремі її сторони; роботи у яких тема чи окремі її сторони висвітлюється чи оцінюються неоднозначно, суперечливо. Автор роботи має назвати ті питання (якщо такі виявить), що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Огляд закінчується коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми. Достовірність висновків та результатів, що відображаються у роботі загалом підтверджуються вивченням практичного досвіду роботи конкретних організацій (підприємства, банку, установи, їх підрозділів тощо). Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти визначати їх достовірність, знаходити найбільш істотні ознаки для порівняння, розрізнення, характеристики, опису, аналізу і синтезу, узагальнення. Порівняння чи розрізнення допомагає виділити головне, типове у розглядуваних подіях, простежити зміни за певний період, виявити закономірності, проаналізувати причини труднощів, визначити тенденції та перспективи тощо. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності, з урахуванням різних факторів впливу на даний об’єкт. На основі синтезу необхідно поєднати окремі частини, що були вивчені у процесі аналізу, і розглянути предмет дослідження як єдине ціле, зробити узагальнення і певні висновки. Широке використання різних методів, особливо у комплексному їх застосуванні, дозволяє поєднати різні роз’єднані знання у цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності або окремої організації чи її підрозділів. Основна частина переважно має свій власний план викладення. При складанні цього плану можуть бути використані найрізноманітніші процедури: поділ, класифікація, розчленування, періодизація, типологія та ін., це залежить від специфіки дослідження і рівня, на якому воно проводиться. На емпіричному рівні, наприклад, широко використовується класифікація, на теоретичному – типологія, для історичного дослідження суттєвого значення набуває періодизація. Приформуванні тексту необхідно визначитись (це залежить від теми, методів дослідження, наявного фактичного матеріалу та ін.)у способах викладення текстового матеріалу. Найважливішими способами викладення матеріалу є дедуктивний та індуктивний. При дедуктивному способі вихідним є деякі загальні положення, кінцевими, як правило, - часткові чи одиничні, які логічно виводяться із цих загальних. При індуктивному способі, навпаки, вихідними є часткові чи одиничні положення, факти, а кінцевим - загальне твердження, яке індуктивно виводиться з цих часткових чи одиничних. Дедуктивний виклад є більш строгим, послідовним, систематичним, доказовим. Разом з тим цей спосіб не забезпечує достатнього наочно-образного переконання. Індуктивний спосіб викладення відрізняється більшою цікавістю, доступністю і переконливістю, але у теоретичному плані індукція є менш доказовою, думки не оформляються у строгу логічну систему. На практиці, як правило, виклад матеріалу здійснюється комбіновано, використовуючи дедуктивний і індуктивний способи. Коли виникає необхідність висловити свою власну думку з того чи іншого питання, проінтерпретувати висловлення інших авторів, то часто вдаються до аналогії. Заключна частина є логічним завершенням роботи. У висновках коротко і стисло викладаються основні результати, які одержали достатнє обгрунтування в основній частині тексту. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Надзвичайно важливим є те, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках зазначається не лише те позитивне, що вдалось виявити у результаті вивчення теми, але й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Можуть накреслюватись шляхи подальшого розвитку теми. У першому пункті, як правило, коротко оцінюється стан питання. Далі розкриваються методи вирішення поставленої у роботі проблеми (задачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями. Допоміжні результати, слабо обґрунтовані твердження до висновку не включають. Після підготовки тексту, ілюстрацій, літературної і технічної корекції автор роботи готує тези виступу, з якими він має виступити при захисті своєї роботи. У виступі доцільно висвітлити такі важливі питання: аргументувати вибір теми і обґрунтувати її актуальність; розкрити мету, завдання, і об’єкт дослідження; показати, що вдалось встановити, виявити, довести чи спростувати і якими методами це досягалось; викристалізувати елементи, які становлять цінність і є основою, механізмом реалізації завдань роботи; з якими труднощами довелось зіткнутись у процесі дослідження, які теоретичні положення вдалось підтвердити на практиці, а що не знайшло підтвердження; як виконуються вимоги відповідних законодавчих актів та нормативних документів; які зроблено висновки. Виступ не повинен перевищувати 10 хвилин.
4. КЕРІВНИЦТВО БАКАЛАВРСЬКОЮ КВАЛІФІКАЦІЙНОЮ РОБОТОЮ, КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ХОДОМ ВИКОНАННЯКандидатури керівників робіт добираються кафедрами, які ведуть випуск. Керівниками можуть бути викладачі кафедри, наукові працівники і висококваліфіковані спеціалісти науково-дослідних інститутів, лабораторій, підприємств, установ. Рекомендовані кандидатури керівників робіт розглядаються на вчених радах відповідних інститутів і у випадку їх схвалення затверджуються наказом Ректора. До обов’язків керівника входять:
Відгук на роботу. Не пізніше ніж за тиждень до захисту керівник має видати студентові відгук на роботу. Відгук пишеться у довільній формі. У ньому визначається: рівень підготовки автора роботи до виконання ним професійних обов’язків у відповідності до кваліфікації; ступінь самостійності при виконанні роботи; уміння працювати з літературними джерелами та їх використовувати; новизну поставлених питань та оригінальність підходів до їх вирішення; рівень оволодіння методологією дослідження; повноту та якість виконаних завдань; логічність (послідовність, чіткість, несуперечливість, аргументованість) і грамотність викладення матеріалу. У висновку відзначається рівень відповідності роботи вимогам щодо підготовки кваліфікаційних робіт. У кінці відзиву керівник робить висновок про можливість допуску студента до відкритого захисту і виставляє мотивовану оцінку за чотирибальною системою: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”. Консультування студентів з окремих розділів роботи. При розробці завдання кафедра за необхідності передбачає запрошення консультантів з окремих розділів роботи за рахунок ліміту часу, відведеного нормами на виконання робіт. Прізвища консультантів вказуються у завданні. Консультантами з різних розділів роботи можуть бути призначені викладачі вищого закладу освіти, а також висококваліфіковані фахівці та наукові працівники інших закладів, підприємств та установ. Консультанти проводять консультації та перевіряють відповідні частини виконаної студентом роботи й підписують титульні сторінки пояснювальної записки та відповідні аркуші графічного матеріалу. Контроль за ходом виконання роботи. Кафедра, яка випускає, розробляє на період виконання робіт відповідний календарний графік на кожного студента-випускника. Раз у 10-15 днів керівником проставляється відсоток виконаної студентом роботи. У випадку значного відставання від графіка керівник зобов’язаний своєчасно в усній чи письмовій формі повідомити про це завідувача кафедри, який має вживати конкретні заходи. Завідувач кафедри здійснює необхідний методичний інструктаж керівників та консультантів робіт, контролює їх роботу з дипломниками. За прийняте у роботі рішення і вірність розрахунків відповідає студент-автор бакалаврської кваліфікаційної роботи. Якщо завідувач кафедри не вважає за можливе допустити студента до захисту роботи, то він виносить це питання на засідання кафедри, на яке запрошують керівника роботи. Рішення кафедри з цього питання оформляється протоколом і подається деканові інституту.
5. РЕЦЕНЗУВАННЯ БАКАЛАВРСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИРецензування роботи здійснюється шляхом отримання трьох документів:
Студент повинен отримати лист з організації – об’єкта дослідження. Він має свідчити про достовірність наведеної в роботі інформації, правдивість практичних даних, підтверджувати актуальність теми для підприємства, самостійність роботи автора дослідження, практичну значущість змісту виконаної роботи, можливість і перспективи впровадження запропонованих рекомендацій. Після отримання відгуку від керівника автор роботи не пізніше ніж за тиждень перед захистом зобов’язаний подати роботу у готовому вигляді (переплетено у твердій обкладинці та підписано керівником, консультантами) завідувачу кафедри для підпису і надсилання на рецензію. Завідувач кафедри вирішує питання про надсилання даної роботи на рецензію. Рецензія пишеться рецензентом на заготовленій формі (додаток Д), яку автор роботи передає рецензенту разом з роботою. У рецензії критично оцінюється прийняте автором рішення, звертається увага як на змістову сторону роботи, так і на грамотність, чіткість, послідовність, аргументованість викладення матеріалу, повноту виконання завдань. Рецензент повинен охарактеризувати:
У висновку рецензент дає загальну оцінку, відзначає позитивні, оригінальні та вдалі рішення і оцінює у чотирибальній системі: “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”. Негативна рецензія не є достатньою підставою для відхилення роботи від захисту. Для рецензування робіт кафедрою і деканатом добираються особи, які працюють або мають науковий ступінь у даному напрямі. Рецензентами не можуть виступати особи, які працюють на основній роботі чи за сумісництвом у Національному університеті “Львівська політехніка”. Список рецензентів за поданням деканів затверджується наказом Ректора.
6. ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ І ЗАХИСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИЗахист робіт відбувається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії (ДЕК) за участю не менше половини її складу при обов’язковій присутності голови комісії. Склад ДЕКу визначається і затверджується у встановленому порядку та регламентується “Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, затвердженого наказом Міністра освіти і науки України. Захист може проводитись як у вищому закладі освіти, так і на підприємствах, в установах. На захист можуть бути запрошені спеціалісти або практичні працівники, робота яких пов’язана з тематикою, за якою захищаються роботи. До захисту, в установлений деканатом термін студент подає секретареві ДЕК такі матеріали:
Перед початком засідання деканат подає у ДЕК:
У ДЕК можуть бути подані також інші матеріали, які характеризують наукову чи практичну цінність проведеного дослідження (документи, що підтверджують практичне застосування результатів дослідження, наукові статті за темою роботи, макети, моделі тощо). Процедура захисту передбачає:
Рішення ДЕКом приймається після захисту усіх робіт, які планувались на цей день (не більше 12 робіт). ДЕК на своєму закритому засіданні відкритим голосуванням звичайною більшістю членів комісії, які брали участь у її засіданні, приймають рішення про: оцінку захисту роботи кожного студента (результати захисту визначаються оцінками “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”); присвоєння студентам-випускникам відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня та видачу їм державних документів про освіту. При однаковій кількості голосів голос голови є вирішальним. Призначення повторних термінів і перенесення термінів захисту робіт. Студент, який при захисті роботи отримав незадовільну оцінку, підлягає відрахуванню як такий, що закінчив теоретичний курс навчання за відповідною програмою підготовки і не захистив кваліфікаційної роботи з видачею йому академічної довідки встановленого зразка. До повторного захисту такий студент допускається протягом трьох років після закінчення вузу з оплатою витрат Національного університету ”Львівська політехніка” згідно з кошторисом. Держана комісія встановлює, чи може цей студент подавати на повторний захист цю саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему. При встановленні плагіату повторний захист роботи без змін її теми не допускається. При недостатньому рівні роботи ДЕК може в окремих випадках рекомендувати доопрацювати цю роботу і подати її до повторного захисту на наступній сесії засідань ДЕК, але не раніше, ніж через три місяці. Це рішення фіксується в протоколі засідання ДЕК і студенту видається витяг з цього протоколу. Студентам, які не захищали роботи з поважних причин (документально підтверджених), ректором може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із захисту роботи, але не більше, ніж на один рік.
7. ПІДГОТОВКА ПЕРЕЛІКУ ТЕМ БАКАЛАВРСЬКИХ КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РОБІТ І ПОРЯДОК ЇХ ЗАТВЕРДЖЕННЯТематику робіт формують профілюючі кафедри, враховуючи їх відповідність освітньо-кваліфікаційному рівню з конкретного напряму підготовки, перспективним напрямам розвитку науки і техніки, договорам-замовленням, тем наукових досліджень кафедри. Орієнтовний перелік тем робіт для напрямів підготовки «Менеджмент» і «Маркетинг» наведено у додатку Е. Ознайомившись з тематикою робіт, студенти подають заяву на ім’я завідувача кафедри про закріплення теми або формулює і обґрунтовує сам таку тему, яка найповніше відповідає його навчально-виробничим, особистим інтересам, нахилам, його ідеї. Студенти можуть також самостійно сформулювати і пропонувати теми, які виходять за межі переліку тем, пропонованих кафедрою. Допускається виконання комплексних тем, які виконуються групою студентів у співавторстві, при цьому кожний співавтор виконує виключно своє індивідуальне завдання. Після обговорення, корекції і схвалення тем на кафедрі в установленому порядку вони затверджуються наказом ректора. Цим же наказом затверджуються і керівники робіт та консультанти.
Додаток А Бланк пояснювальної записки для бакалаврської роботи МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" Інститут екології, природоохоронної діяльності та туризму імені В.Чорновола Кафедра ___________________________________________ БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА на тему: ______________________________ ______________________________ ______________________________ Студента (ки) ________________________________ групи __________ (прізвище та ініціали студента (ки)) (шифр групи) Керівник роботи ________________________________ (посада, прізвище, ініціали) "___" _________ р. Консультант ________________________________ (посада, прізвище, ініціали) "___" _________ р. Завідувач кафедри ______________________________ (прізвище, ініціали) "___" _________ р. Рецензент ________________________________ (посада, прізвище, ініціали) “___" ____________ р. Львів – (вказується відповідний рік)
Додаток Б Бланк завдання на бакалаврську роботу МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" Інститут екології, природоохоронної діяльності та туризму імені В.Чорновола Кафедра __________________________________ Спеціальність __________________________________ ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувач кафедри ___________ "____" _________ р. ЗАВДАННЯ на бакалаврську роботу (прізвище, ім'я, по батькові) 1. Тема роботи _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ затверджена наказом університету від "___" __________ р. № ______________________ 2. Термін здачі студентом завершеної роботи _______________________________________ 3. Вихідні дані до роботи ___________________________________ 4. Зміст пояснювальної записки (перелік питань, які належить розробити) _____________________________________________________________ _____________________________________________________________ 5. Перелік графічного матеріалу __________________________________________________ __________________________________________________ Консультант роботи ___________________________________________ Дата видачі завдання "___" _____________ р. Керівник роботи ______________________ (підпис) Завдання прийняв до виконання _____________ (підпис студента)
Студент ______________________ (підпис) Керівник роботи ______________________ (підпис)
Додаток Б Правила оформлення списку використаної літератури Посилання на сайт підприємства ТзОВ "Науково-виробнича компанія "Інноватор" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.innovator2005.narod.ru Посилання на наукову статтю, розміщену на сайті Щиборщ К.В. Интегрированная система управления промышленных предприятий России / К.В. Щиборщ // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 4 [Електронний ресурс] / К.В. Щиборщ. – Режим доступу: http://www.cfin.ru Посилання на правові акти Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» N 143-V від 14.09. 2006 р. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Всеукраїнський конкурс інноваційних технологій” № 1421 від 28. 10ю 2004 р. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року» № 947 р від 9.07.2008 р. Указ Президента України “Про рішення ради національної безпеки і оборони України” від 3.07.2001 року. Посилання на монографію Артус М.М. Функціонування системи цін у фінансовому механізмі ринкової економіки України: Монографія / Артус М.М. – К.: Новий світ, 2008. – 307 с. Посилання на статтю у журналі Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні / Г. Білоус // Економіка України. – 2000. – №2. – С. 34-40. Посилання на статтю у науковому збірнику, віснику, матеріалах конференції Гойко А. Ф. Ефективність інвестування реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств / А.Ф. Гойко // Збірник наукових праць: Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. – К.: КДТУБА, 1998. – Випуск №4. – С. 64-74. Загородній А.Г. Страхування та перестрахування іноземних інвестицій в Україні / А.Г. Загородній, Т.Т. Гринів // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів. – 2005. – Випуск №547. – 240-247 с. Князь О.В. Інноваційна модель розвитку економіки України / О.В. Князь, Н.Р. Галайко // Розвиток наукових досліджень «2005»: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 7–9 листопада 2005 р. – Полтава: «Інтер Графіка», 2005. – С. 132–135. Посилання на навчальний посібник, підручник Мороз Л. Маркетинг: збірник вправ: Навч. посіб / Мороз Л., Чухрай Н. – Львів: ДУЛП (ІВЦ «Інтелект+»ІПКПК), 1999. – 244с. Гриньова В.М. Організація виробництва: Підручник / Гриньова В. М., Салун М. М. – К.: Знання, 2009. - 582 с. Посилання на іноземне джерело ECTS Users' Guide: European Credit Transfer and Accumulation System and the Diploma Supplement. – Directorate-General for Education and Culture. 2004. – 45 р.
Додаток Д Бланк-форма рецензії на бакалаврську кваліфікаційну роботу Рецензія на ____________________ роботу Випускник, дипломник (магістрант) ____________________________________________ Тема: ____________________________________________________ _________________________________________________________ Напрям підготовки і група _________________________________________________________ Обсяг роботи (проекту) _________________________________________________________ Кількість аркушів графічної частини _______________________________________________ Кількість сторінок записки _______________________________________________ Характеристика роботи: а) короткий зміст роботи та прийнятих рішень _______________________________________ _____________________________________________________________ б) висновок про відповідність роботи завданню ________________________________________ в) характеристика виконання кожного розділу роботи, ступінь використання автором останніх досягнень науки та техніки і прогресивних методів роботи________________________________________________________ зауваження___________________________________________________ ______________________________________________________________ д) позитивні сторони_______________________________________________________ ______________________________________________________________ е) оцінка оформлення пояснювальної записки та графічного матеріалу______________________________________________________ ж) відгук про роботу в цілому ________________________________________________________ ______________________________________________________________ з) інші зауваження ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ і) оцінка роботи ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ Рецензію склав ______________________________________________________________ (посада, місце праці, прізвище, ім'я, по батькові) "____" ______________ р.
Додаток Е Орієнтовний перелік тем бакалаврських кваліфікаційних робіт
Якщо об’єктом практики є не промислове підприємство, а фінансові, торговельні організації, заклади громадського харчування, інжинірингові, консалтингові компанії тощо, то пункт 3 необхідно виконувати з позиції дотримання підприємством санітарних, санітарно-гігієнічних норм, а також правил і норм охорони праці і безпеки життєдіяльності. Побудова логіки викладу матеріалу у пункті 3 може відбуватись з позиції фактичної або ймовірної участі організації (об’єкта практики) у реалізації екопроектів, виконання певних природоохоронних заходів, програм тощо.
З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |