Методичні вказівки до написання курсової роботи з курсу Маркетинг

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курсова робота виконується при вивченні дисципліни „Маркетинг” згідно з навчальним планом. Її основним завданням є закріплення теоретичних знань та оволодіння прикладними аспектами маркетингу.

Курсова робота виконується з актуальних проблем сучасного маркетингу на основі глибокого вивчення законодавства України з питань маркетингової діяльності підприємств, спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, передового досвіду з проблеми, що вивчається, а також результатів власних досліджень проведених студентом.

Основні етапи виконання курсової роботи:

1. Вибір теми та об’єкта дослідження.

2. Опрацювання літературних джерел і складання плану курсової роботи.

3. Збирання та обробка фактичного матеріалу.

4. Написання тексту і оформлення курсової роботи.

5. Захист курсової роботи.

Виконана робота повинна відповідати таким вимогам:

- бути самостійним завершеним дослідженням;

- містити глибокий системний аналіз проблеми, яка вивчається;

- містити самостійні дослідження, розрахунки, обґрунтування, висновки та пропозиції;

- мати належне оформлення;

- бути виконаною і зданою на перевірку в термін, передбачений графіком навчального процесу (вказаний у завданні).

Курсова робота, яка не відповідає вимогам самостійності виконання, змісту та оформлення, написана без дотримання затвердженого плану до захисту не допускається та повертається студенту на доопрацювання.

2. ВИБІР ТЕМИ ГА ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Тема курсової роботи обирається студентом самостійно, відповідно до рекомендованої тематики. Разом з вибором теми визначається підприємство за матеріалами якого буде виконуватися робота.

При виборі теми слід враховувати реальну можливість доступу до практичних даних, потрібних для виконання курсової роботи.

У процесі вибору теми слід мати на увазі, що конкретна тема закріплюється тільки за одним студентом, її дублювання іншими студентами не допускається.

У окремих випадках студент має право запропонувати власну тему курсової роботи, не передбачену у рекомендованому переліку. Така тема підлягає обговоренню та затвердженню цикловою комісією.

Після затвердження теми курсової роботи студент узгоджує з керівником план курсової роботи.

3. ПЕРВИННЕ ОПРАЦЮВАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ТА СКЛАДАННЯ ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Зміст курсової роботи визначається її темою і відображається у плані, розробленому за погодженням з керівником.

Відповідно до затвердженої теми студент самостійно (або за рекомендацією керівника) добирає літературні джерела, відповідні нормативні документи і складає проект плану, який погоджує з керівником.

Структура курсової роботи з навчальної дисципліни „Маркетинг” складається з таких частин, які слід включити до плану роботи:

Вступ. (1-2 ст)

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи досліджуваної теми. (8-10 cт)

Розділ 2. Аналіз досліджуваної проблеми та напрями вдосконалення за матеріалами конкретного підприємства. (10-12 ст)

Висновки. (1-2 ст)

Список використаної літератури.

Додатки.

4. ПІДБІР І ОПРАЦЮВАННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ПРАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Підбір та опрацювання літератури слід починати з вивчення офіційних матеріалів, господарського законодавства, постанов уряду, інших нормативних документів з даної теми.

Після ґрунтовного вивчення законодавства, нормативної бази необхідно перейти до опрацювання монографій, підручників, брошур, статей, опублікованих у періодичній пресі або у мережі Інтернет. З цією метою необхідно використовувати книжкові і журнальні літописи, тематичну бібліографію, тематичні плани останнього року видання. В останніх номерах журналів щорічно публікується перелік статей, надрукованих за минулий рік.

Після того, як глибоко і всебічно вивчена уся доступна література з даної теми, переходять до збирання і опрацювання необхідних практичних матеріалів. Джерелами цієї інформації є планові і фактичні показники господарської діяльності підприємства, статистична та бухгалтерська звітність, накази, розпорядження, результати спостережень, спеціальних обстежень, опитувань тощо.

Зібраний фактичний і статистичний матеріал можна звести у таблиці або спробувати скласти графіки, діаграми, що ілюструють визначені зв’язки і закономірності. Кожну таблицю або рисунок повинен супроводжувати аналіз, коментар. Текст слід ілюструвати реальними документами (до додатків), які обов’язково треба супроводжувати стислим коментарем. Усі вони повинні мати назву, порядковий номер, посилання на використане джерело.

5. НАПИСАННЯ ОСНОВНОГО ТЕКСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

При написанні курсової роботи для забезпечення єдності слід звертати увагу на збереження логічного зв’язку між питаннями і усією темою в цілому, пропорційність складових частин роботи.

Зібраний, проаналізований та систематизований матеріал слід розподілити за окремими питаннями, послідовність викладення яких встановлено планом курсової роботи.

Загальний обсяг курсової роботи складає 20 - 25 сторінок друкованого тексту.

Вступ. (1 — 2ст.)

У вступі слід відобразити:

- обґрунтування актуальності і практичного значення теми - стан економіки, особливості галузі, проблеми та складності на сучасному етапі ... „що і зумовило вибір даної теми”;

- формулювання мети та завдань курсової роботи (спираючись на план);

- представлення об’єкту та предмету дослідження;

Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна займати не більше ніж 25 сторінок друкованого тексту.

Робота виконується за допомогою комп’ютера на одній сторінці аркуша білого паперу формату А-4 (210 х 297 мм). Розмір шрифту 14, інтервал 1,15. Рекомендується при комп’ютерному наборі використовувати гарнітуру Times New Roman. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч, зверху та знизу - не менше 20мм, праворуч - не менше 10мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ» друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Текст розділів може складатися із підрозділів. Заголовки підрозділу друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №... Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, причому першою сторінкою є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставиться. Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком літератури включаються у загальну нумерацію. ЕІомер сторінки проставляється у правому верхньому кутку сторінки без будь-яких знаків (крапка, виділення рисками, дужками тощо).

Підрозділи нумеруються у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера розділених крапкою. У кінці також ставиться крапка, наприклад ,2.1. (перший підрозділ другого розділу). Пункти нумеруються арабськими цифрами у межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, 2.1.3. (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту - на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу.

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками і нумеруються наскрізно арабськими цифрами. При посиланні на рисунок перший раз необхідно вписувати його повну назву і номер. Подальшу посилання на рисунок виконуються разом із скороченим словом «дивись», наприклад, (див. рис. 12). Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на даній сторінці немає місця, то їх необхідно розташовувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщуються послідовно під рисунком.

Таблиці у роботі нумеруються наскрізно. У правому верхньому куті пишеться слово «Таблиця» із зазначенням її номера. При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» і заголовок починаються із великої букви. Назва не підкреслюється.

Таблицю потрібно розташовувати після першої згадки її у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на сторінці немає місця, то таблицю розташовують на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

При переносі таблиці на наступну сторінку нумерацію колонок необхідно повторити, а над таблицею розмістити слова «Продовження табл.» із зазначенням її номера, наприклад, «Продовження табл. 6».

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, підзаголовки граф - з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони мають самостійне значення. Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його змінюють на слова «Те ж», а далі - лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних та хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

Формули у роботі (якщо їх більше однієї) нумеруються наскрізно. Номер формули пишеться біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад, (1). Позначення пояснень символів чи числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи із слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою. При посиланні у тексті на формулу необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, «У формулі (1).

Рівняння і формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка.

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишеться слово «Примітка» чи «Примітки». Якщо приміток на одному аркуші в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова «Примітка» ставиться двокрапка і примітки нумеруються. Якщо є одна примітка, то її нумерують і після слова «Примітка» ставиться крапка.

У роботі необхідно робити посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні за часом видання. На більш ранні видання можна посилатися у тих випадках коли в них наявний матеріал, який не включений до останнього видання. Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання. Посилання у тексті роботи не джерела слід позначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, ... у працях [2 - 5, 8] ..., або [17, с. 20-25].

При посиланнях на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі автора, відповідно вказується порядковий номер ілюстрації, таблиці чи формули Наприклад, рис. 5; ... в табл.. 12; ... у формулі (2). При повторних посиланнях на ілюстрації та таблиці треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад,

«див. рис. 4».

До списку використаної літератури включаються усі використані джерела, які розташовуються за алфавітом або у порядку посилань на них у тексті. Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подаються у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова «та інші». Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають містити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо є така), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер.». Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, С. 32-39.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!