Методичні вказівки до виконання бізнес-плану слухачів інституту післядипломного навчання, Вступ в мале підприємництво

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Вступ в мале підприємництво

Методичні вказівки до виконання бізнес-плану слухачів інституту післядипломного навчання

Київ 2006

1. Загальні методичні положення

Бізнес-план є важливим етапом самостійного здійснення підприємницької діяльності.

Мета бізнес-планування – поглибити теоретичні знання, які набуті слухачами у процесі вивчення курсу, і виробити вміння застосовувати їх у практичному вирішенні питань з ведення підприємницької діяльності. У процесі виконання бізнес-плану слухач повинен здійснити аналіз основних економічних показників підприємства, яке він створює, самостійно виконати економічні розрахунки, виявити резерви виробництва вузькі місця ведення підприємницької діяльності і на цій основі розробити бізнес-план.

Виконання бізнес-плану з дисципліни “Вступ в мале підприємництво“ є складовою навчального процесу та спрямоване на:

- поглиблене засвоєння слухачами програми дисципліни;

- ґрунтовне вивчення законодавчих актів з питань ліцензування, патентування та оподаткування підприємницької діяльності.

У процесі виконання бізнес-плану слухач повинен:

- показати вміння проводити аналіз діяльності підприємства;

- вміти застосовувати теоретичні знання при розробці бізнес-плану.

Бізнес-план виконується українською мовою.

2. Загальні вимоги до виконання бізнес-плану

Бізнес-план – це самостійна практична робота слухача, яка дає змогу оцінити рівень його знань та вміння їх застосовувати в практичній діяльності.

При виконанні та оформленні бізнес-плану необхідно враховувати наступні вимоги:

- бізнес-план виконується на стандартних аркушах формату А4;

- при виконанні бізнес-плану на комп’ютері роздруковування проводиться шрифтом Times New Roman 14;

- вихідні дані та результати розрахунків надаються із зазначенням одиниць розміру;

- розрахунки проводяться з точністю до однієї десятої;

- всі розрахунки приводяться в таблиці.

3. Зміст бізнес-плану

ЗМІСТ БІЗНЕС-ПЛАНУ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

Титульні аркуші

На титульних аркушах необхідно вказати назву та адресу підприємства, прізвища засновників, назву та сутність проекту, його вартість та відмітку про ступінь таємності. Зразок титульних сторінок наведено на додатках №1, №2.

1. Вступ (резюме)

Концепція бізнесу – це стислий, огляд інформації, що читається швидко, про намічуваний бізнес і цілях, що ставить перед собою підприємство або підприємець, починаючи власну справу чи розвиваючи наявну діяльність. Концепція є гранично скороченою версією самого бізнес-плану.

Ключові моменти: можливості для бізнесу, їхня привабливість, важливість для підприємства і регіону, необхідні фінансові ресурси (власні чи позикові), можливий термін повернення позикових засобів, очікуваний прибуток та його розподіл, умови інвестування.

Порядок викладу вступу досить вільний, однак починати його треба, як правило, з формулювання головної мети пропонованого бізнесу і призначення розроблювального бізнес-плану.

Головною метою пропонованого бізнесу, в більшості випадків, є одержання прибутку за рахунок пропозиції ринку конкурентноздатних видів продукції, послуг, нових технічних рішень і ін.

У вступі вказується призначення бізнес-плану:

- для потенційного інвестора, кредитора;

- можливих партнерів по бізнесу, акціонерів, співзасновників;

- керівництва підприємства чи самого підприємця (як засіб самоорганізації);

- надання державної підтримки чи підтримки органів місцевого самоврядування.

Вступ є, по суті, рекламою пропонованого бізнесу і повинен викликати інтерес в адресата. Він складається після написання всіх розділів бізнес-плану, тому що містить основну інформацію із усіх його розділів.

Вступ необхідно розмістити на двох – трьох сторінках і працювати над ним, поки Ви не переконаєтеся, що він дає чітке представлення про ваш бізнес.

2. Аналіз стану справ у галузі бізнесу

У розділі висвітлюється:

- причини появи ідеї пропонованої діяльності;

- головні обставини і проблеми, що стоять перед підприємством, його менеджерами чи підприємцями в даний час;

- аналіз стану справ на ринку і цілі, яких необхідно досягти (завоювання ринку, інтенсивне зростання, екстенсивне зростання і ін.).

Далі в стислій формі приводиться основна інформація про підприємство – дата заснування підприємства, місцезнаходження, форма власності, організаційно-правова форма, засновники, основні види діяльності, розмір статутного капіталу, юридична адреса.

Крім того, бажано вказати стратегічні переваги, пов'язані з місцезнаходженням підприємства, з новим товаром, новими якостями товару.

3. Сутність запропонованого проекту

Об'єктом бізнесу може бути бізнес-лінія (продукція, послуги, технічне рішення), створення нового підприємства, або розвиток діючого.

Характеризуючи об'єкт бізнес лінії (продукцію, послуги або технічне рішення), необхідно підкреслити його унікальність, важливість для споживачів, а також можливість вибору.

Далі треба описати, які економічні переваги одержать виробник і споживачі. Можливо, це - зниження собівартості продукції, додаткові послуги для споживача чи додаткові параметри товару.

При цьому бажано надати перелік функціональних особливостей товару (технічного рішення), його зразок, фотографію, креслення, прайс-лист.

Завершує розділ опис можливих ключових факторів успіху. Наприклад, новий для ринку продукт, чи послуга, виграш у часі з появою продукту чи послуги на ринку.

Характеризуючи підприємство як об'єкт бізнесу, бажано надати інформацію про саме підприємство, необхідність його створення чи розвитку, про продукцію і послуги, що виробляються, їхніх перевагах та вказати основних лідерів галузі та можливих конкурентів.

Необхідно описати шляхи виходу на ринок і перспективи розвитку. Варто визначити основну групу споживачів і оцінити можливості появи нових ринків збуту, а також розширення номенклатури товарів та послуг, що випускаються.

4. Оцінка зовнішнього середовища бізнесу

У першу чергу ринкові дослідження спрямовані на виявлення сьогоднішніх та потенційних споживачів продукції, послуг. Бажано визначити пріоритети, якими керується споживач при покупці: якість, ціна, час і точність постачання, надійність постачань, сервісне обслуговування і т.п.

Необхідно провести сегментацію ринку, визначити розміри і ємність ринків по продукції підприємства. Під сегментацією ринку розуміється виділення окремих частин (сегментів) ринку, що відрізняються один від одного характеристиками попиту на товари (послуги), тобто розбивка споживачів по мотивації й інших ознаках. Розмір ринку – територія, на якій відбувається реалізація товарів (послуг) підприємства. Місткість ринку – обсяг реалізованих на ринку товарів (послуг) протягом визначеного періоду часу. Частка ринку – це питома вага продукції підприємства в сукупному обсязі продажів товарів (послуг) на даному ринку.

Треба шукати відповіді на питання: хто, чому, скільки і коли буде готовий купити продукції завтра, післязавтра і взагалі протягом найближчих двох, трьох і більш років. У цьому розділі необхідно перелічити всі наявні замовлення на продукцію.

Варто проаналізувати, як швидко продукція, послуги затвердяться на ринку, і обґрунтувати можливості подальшого його розширення. Необхідно оцінити основні фактори, що впливають на розширення ринку (наприклад, тенденції розвитку галузі, регіону, соціально-економічну регіональну політику, умови та форми конкуренції і т.д.). Узагальнену уяву про ринки і конкурентів можна дати, як вказано в табл. 1.

Дуже важливим є відстеження й оцінка конкурентів. Необхідно виділити і проаналізувати сильні і слабкі сторони свої і конкурента, конкурентноздатність пропонованих товарів, послуг. Ґрунтуючись на оцінці переваг, вироблених товарів, послуг, визначається можливий обсяг продажу у натуральному і грошовому вираженні.

Таблиця 1

Ринки і конкуренція

При цьому, з огляду на невизначеність ринкової ситуації, доцільно підготувати три сценарії розвитку: оптимістичний, песимістичний і найбільш ймовірний.

Надалі треба повернутися до цього розділу, відкоригувавши його відповідно до розділу «Потенційні ризики».

Прогнозний обсяг продажів у вартісному вираженні розраховується в розділі "Фінансовий план”.

Для оцінки свого положення на ринках по різних видах продукції рекомендується спробувати заповнити табл. 3, що відбиває одночасно ємність даного ринку і частку постачань підприємства на цей ринок.

Прогнозний обсяг реалізації у натуральному вираженні можна оформити, як показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Прогнозні об’єми реалізації по сегментам ринку

Таблиця 3

Визначення долі підприємства на ринку

5. Організаційний план

Даний розділ розробляється тільки при створенні нового підприємства чи організації нових виробників на діючому підприємстві.

Тут необхідно привести організаційну структуру підприємства, яка надасть чітку уяву про те, хто і чим буде займатися, як будуть здійснюватися взаємодія, координація і контроль діяльності служб і підрозділів. Крім того, бажано дати відомості про загальну потребу в робочій силі, організації вибору та підготовки кадрів, умови праці, оцінки праці, організації оплати праці, соціальних пільгах і т.д.

6. Персонал і управління

У розділі варто дати характеристику головних менеджерів і основного персоналу, що відповідають за реалізацію бізнес-плану (вік, освіта, службова кар’єра, кваліфікація). Це повинні бути фахівці-професіонали, здатні в умовах ринку забезпечити прибуткове ведення бізнесу.

Крім того, доцільно скласти штатний розпис (таблиця 4), передбачивши в ньому можливе збільшення чисельності працівників в майбутньому при прогнозованому розширенні бізнесу. У бізнес-плані підприємства приводиться також структура управління.

Оскільки Розділ "Організаційний план" розробляється тільки для нового підприємства, то для інших типів бізнес-планів відомості організаційно-правового характеру приводяться в даному розділі.

Таблиця 4

Штатний розпис

7. План виробництва

Якщо об'єктом бізнесу є продукція, то розділ починається з опису виробничого процесу з виділенням операцій, що доручаються субпідряднику (найменування фірми, місце розташування й адреса). Виробничий процес виготовлення продукції з виділенням його структури по трудомісткості може бути представлений у табл. 5.

Таблиця 5

Структура виробничого процесу по працемісткості

Якщо об'єктом бізнесу є підприємство чи виробництво нового товару, то розділ починається з опису технологічних циклів виробництва. Прогноз обсягів виробництва і реалізації продукції (послуг) здійснюється на основі зіставлення результатів маркетингових досліджень з виробничими можливостями підприємства. Обсяг виробництва в номенклатурному розрізі прогнозується по періодах: перший рік - по кварталах (у разі потреби - по місяцях); другий рік - по півріччях; наступні роки - у цілому за рік (табл. 6).

Таблиця 6

Виробнича програма

Обсяг реалізації у вартісному вираженні прогнозується на основі виробничої програми з урахуванням часового лага, тобто проміжку часу з моменту початку виробництва до моменту перших надходжень коштів від реалізації продукції (послуг), багато в чому, обумовленого тривалістю виробничого циклу (табл. 7). Рекомендується розрахувати три варіанти - оптимістичний, песимістичний і найбільш ймовірний.

Необхідно вказати потреби у виробничих приміщеннях, їхню площу, потребу в земельних ділянках. Описуються наступні характеристики об'єктів: місце розташування, площа, терміни надання; крім того, указуються: власність чи оренда і необхідність ремонту.

Потребу в додатковому устаткуванні і матеріальних ресурсах із вказівкою основних постачальників представлена в табл.8, 9.

Розрахунок засобів на оплату праці розробляється виходячи з потреби в персоналі і робочій силі (розд. 3.5, 3.6). Доцільно передбачити опис системи охорони навколишнього середовища, утилізації відходів, забезпечення безпеки життєдіяльності.

Таблиця 7

Прогнозний об’єм реалізації продукції (послуг)

Таблиця 8

Потреба в необхідному обладнанні та технічному устаткуванні

Таблиця 9

Потреба в матеріальних ресурсах

Таблиця 10

Потреба в засобах на оплату праці

На основі проведених розрахунків визначається загальна потреба в інвестиціях на придбання основних засобів і на приріст оборотного капіталу.

Розділ закінчується розрахунками витрат виробництва (табл. 11) і собівартості виробленої продукції (до розділу прикладаються калькуляція продукції, що випускається, і розрахунки витрат по всіх статтях кошторису витрат на виробництво).

Таблиця 11

Кошторис витрат на виробництво

8. План маркетингу

План маркетингу – план заходів щодо досягнення намічуваного обсягу продажів і одержанню максимального прибутку шляхом задоволення ринкових потреб. У цьому розділі повинна бути дотримана чітка маркетингова орієнтація на споживача (знання його запитів, унікальності й адресності продукції, послуг, високоякісний сервіс, доступна ціна, своєчасність постачань, надійність, стабільність і т.п.).

Якщо об'єктом бізнесу є підприємство чи виробництво нового товару, то рекомендується розробити стратегію його розвитку.

Розробляючи стратегію розвитку підприємства, доцільно врахувати вплив зовнішнього оточення (тенденції зміни технологій, запитів і мотивації споживачів і ін.) з метою адаптації підприємства до мінливих ринкових ситуацій шляхом розробки комплексу маркетингу, що включає товарну, цінову, збутову політику і сервісне обслуговування (табл. 12).

Таблиця 12

Маркетингова стратегія виробництва

Особлива увага повинна бути приділена товарній і ціновій політиці з відстеженням конкурентів. При цьому необхідно визначити й узагальнити головні труднощі по входженню в дані сфери бізнесу і намітити шляхи їхнього подолання.

Треба шукати відповіді на питання: як завоювати, зберегти і збільшити частку ринку, як отримати максимально можливий прибуток?

Товарна стратегія передбачує визначений комплексу дій, завдяки якому забезпечується ефективніше з комерційної точки зору формування асортименту товарів, гнучке пристосування наявних чи створюваних ресурсів до ринкових умов.

Товарна політика виділяє наступні головні цілі:

- розробку "брендового товару", що може бути лідером на найближчі роки і затвердить репутацію підприємства;

- розробку маркетингових програм по можливих модифікаціях продукції.

Стратегія ціноутворення погоджується з коротко- і довгостроковими цілями і може базуватися на витратах виробництва, попиті на продукцію і цінах конкурентів.

Ціноутворення, засноване на витратах виробництва, може здійснюватися одним з наступних найбільш розповсюджених методів:

- повних витрат;

- опосередкованих витрат;

- граничних витрат;

- стандартних витрат виробництва;

- прямих витрат (цільової норми прибутку).

Метод повних витрат припускає розрахунок ціни на основі усіх витрат по виробництву і реалізації товару (прямих, загальновиробничих, комерційних) і прибутку, визначеного з урахуванням ставки позичкового відсотка.

Метод опосередкованих витрат використовується підприємством для підтримки стабільних цін протягом тривалого періоду часу і заснований на визначенні середніх витрат на вироблену продукцію, звичайно за період економічного циклу.

Метод граничних витрат застосовується при прогнозованому розширенні масштабів виробництва і збуту.

Під граничними витратами розуміється зміна суми загальних витрат на одиницю продукції в результаті збільшення обсягів виробництва чи збуту. Рівень граничних витрат може бути вище чи нижче середніх, що залежить від характеру зміни попиту і можливостей підприємства;

Метод стандартних витрат виробництва заснований на розрахунку ціни, виходячи з передбачуваних витрат підприємства при існуючих виробничих умовах і нормативів витрат на виробництво і реалізацію продукції з обліком нормального (порядку 80%) завантаження виробничих потужностей.

Метод прямих витрат (цільової норми прибутку) передбачає встановлення ринкової ціни, виходячи з витрат виробництва при визначеному рівні завантаження виробничих потужностей і заздалегідь установленому чи прогнозованому цільовому рівні прибутку.

Цінова політика може передбачати:

- використання гнучких цін, наприклад, у залежності від модифікації, комплектації й інших факторів;

- взаємозв'язок ціни і якості;

- орієнтацію на рівень цін світового ринку і т.п.

Збутова стратегія припускає орієнтацію на систему ФОПСТИЗ, створення суспільної думки (паблік рілейшнз) і може передбачати:

- рекламну діяльність (рекламні буклети, використання реклами в пресі, по радіо, телебаченню і т.п.);

- створення і регулювання комерційних зв'язків через посередників, дилерів, агентів і ін.;

- організацію й участь у ярмарках, виставках;

- використання кредиту в різних формах, продаж в кредит, лізинг;

- презентацію продукції спеціально для потенційних споживачів.

За допомогою заходів ФОП створюється "образ товару" і імідж підприємства.

Основна задача заходів ФОП полягає у введенні на ринок "товарів ринкової новизни" і завоюванні визначеної частки ринку.

Головна задача СТИЗ стосовно покупців полягає в пропозиції їм визначеної вигоди ("бонусні" знижки за обсяг, розстрочка в платежах, безкоштовна передача товару в тимчасове користування «на пробу», прийом бувших у використанні товарів, наприклад як перший внесок за новий товар і т.п.).

СТИЗ стосовно посередників спонукає їх продавати товар із творчою ініціативою, розширюючи коло споживачів.

Посередникам можуть бути надані різні стимулюючі їхню роботу пільги (знижки з продажної ціни, надання безкоштовно чи на пільгових умовах відповідних приміщень, устаткування й ін.).

При описі збутової політики доцільно вказати канали розподілу і збуту з визначенням частки обсягів продукції по кожному каналу.

Стратегія організації сервісного обслуговування передбачує передпродажний і післяпродажний сервіс.

Передпродажний сервіс орієнтований на постійне вивчення й аналіз вимог споживачів з метою удосконалювання якісних параметрів пропонованої продукції.

Післяпродажний сервіс передбачає комплекс робіт з гарантійного і післягарантійного обслуговування (ремонт, постачання запасних частин і ін.).

9. Оцінка ризиків та страхування

У ринкових умовах цей розділ особливо важливий, і від глибини його опрацювання в значній мірі залежить довіра потенційних інвесторів, кредиторів і партнерів по бізнесу.

Слід зазначити, що важливим є не стільки точність розрахунків, скільки необхідність заздалегідь передбачити всі можливі ризикові ситуації.

На практиці розрізняють наступні види ризиків: виробничі, комерційні, фінансові (кредитні), інвестиційні, ринкові і ризики, зв'язані з форс-мажорними обставинами.

Виробничі ризики зв'язані з різними порушеннями у виробничому процесі чи в процесі постачань сировини, матеріалів та комплектуючих виробів.

Як правило, заходами для зниження виробничих ризиків є дієвий контроль за ходом виробничого процесу і посилення впливу на постачальників шляхом диверсифікованості і дублювання постачальників, застосування імпортозаміщаючих комплектуючих та інші міри.

Комерційні ризики зв'язані з реалізацією продукції на товарному ринку (зменшення розмірів і ємності ринків, зниження платоспроможного попиту, поява нових конкурентів і т.п.)

Мірами зниження комерційних ризиків можуть бути:

- систематичне вивчення кон'юнктури ринку;

- створення дилерської мережі;

- відповідна цінова політика;

- утворення мережі сервісного обслуговування;

- формування суспільної думки і фірмового стилю;

- реклама і т.д.

Фінансові ризики викликаються інфляційними процесами, загальними неплатежами, коливаннями валютних курсів і ін. Вони можуть бути знижені завдяки створенню системи ефективного фінансового менеджменту на підприємстві, роботі з дилерами на умовах передоплати і т.д.

Причиною інвестиційного ризику може бути зниження цінності інвестиційно-фінансового портфелю, що складений з власних та куплених цінних паперів.

Ринковий ризик пов’язаний з можливими коливаннями ринкових процентних ставок, національної грошової одиниці або зарубіжних курсів валют. Будь-який ризик залежить від партнерів за угодою. Для прийняття рішення про доцільність участі потенційних партнерів у здійсненні проекту проводиться аналіз ризику.

Блок-схему аналізу ризику наведено на рис. 1.

Ризики, зв'язані з форс-мажорними обставинами – це ризики, обумовлені непередбаченими обставинами (від зміни політичного курсу країни до страйків і землетрусів). Заходом для їхнього зниження служить робота підприємства з достатнім запасом фінансової міцності.

Джерелами політичного ризику є: зниження ділової активності людей, зниження рівня трудової і виконавчої дисципліни, невиконання діючих законодавчих актів, порушення платежів та взаєморозрахунків, нестійкість податкових платежів, відчуження майна або грошових коштів, примусове відрахування платежів, котре не має правової та економічної підстав.

Для зниження загального впливу ризиків на ефективність підприємства необхідно передбачити комерційне страхування за діючими системами (страхування майна, транспортних перевезень, ризиків, закладених у комерційних контрактах на угоди, що укладаються, перестрахування й ін.).

Імовірність кожного типу ризиків і збитки, викликувані ними, різні, тому необхідно їх прогнозувати і, по можливості, розрахувати. Методи розрахунків різноманітні й у достатній мірі освітлені в економічній літературі.

Втрати від ризиків у підприємницькій діяльності розподілені на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати – це витрати, що не передбачені проектом або прямі втрати матеріальних об’єктів у натуральному виразі (споруди, матеріали, сировина тощо).

Трудові втрати – втрати робочого часу, яки викликані випадковими або непередбаченими обставинами, наприклад, застосуванням статистичних норм часу замість технічно обґрунтованих.

Рис. 1 - Алгоритм аналізу ризику

Фінансові втрати виникають у результаті прямого грошового збитку (втрати у виді платежів, що не передбачені підприємницьким проектом, штрафні сплати, виплати по прострочених кредитах, додаткові податки тощо). Вони можуть бути також результатом недоотримання грошей з передбачених проектом джерел, неповернення боргів тощо.

Втрати часу виникають у тому випадку, коли процес підприємницької діяльності йде не досить швидко, як це передбачено проектом.

До спеціальних видів втрат віднесено: втрати, що пов’язані з завданням шкоди здоров’ю та життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця і з іншими несприятливими соціальними та морально-психологічними факторами.

В роботі слід визначити всі види ризиків, втрати які можуть виникнути та розробити заходи щодо зниження, керування чи усунення їх на практиці в підприємницької діяльності.

10. Фінансовий план і фінансова стратегія

Ціль фінансового плану – визначити ефективність пропонованого бізнесу. У даному розділі необхідно представити:

- баланс доходів і витрат;

- баланс грошових витрат і надходжень;

- прогнозний баланс активів і пасивів (для підприємства);

- аналіз беззбитковості;

- стратегію фінансування.

Розрахунки виробляються по трьох варіантах – оптимістичному, песимістичному і найбільш ймовірному. Розходження в прибутках і готівці при переході від одного варіанта до іншого виявлять ступінь можливого ризику.

Баланс доходів і витрат показує, як буде формуватися, і змінюватися прибуток, і, власне кажучи, є прогнозом фінансових результатів (табл. 13). У ньому враховані також усі види податків підприємства (табл. 14).

Оподаткування підприємства

Поняття податку і збору (обов'язкового платежу) до бюджетів та до державних цільових фондів, системи оподаткування

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податки можна поділити на загальнодержавні і місцеві (федеральні і муніципальні).

За формою стягування: прямі і непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо щодо платника і їхній розмір залежить від об'єкта оподатковування (податок із прибутки і прибутковий податок). Непрямі податки включаються в ціну чи товару послуг (ПДВ, акциз).

По джерелах оплати: оплачувані за рахунок коштів споживачів продукції (акциз, ПДВ); оплачувані з прибутку (податок на прибуток, за використанням ПО); віднесені на витрати виробництва (соціальні, страхові, пенсійні).

За формою відрахування: прогресивні (ставка податку збільшується зі збільшенням доходу); пропорційні (визначає відсоток, податок на власність, соціальні виплати); регресивні (ставка податку зменшується зі збільшенням доходу).

Види оподатковувань підприємств.

ПДВ входить у ціну товару і сплачується на всіх етапах його просування до кінцевого споживача. В оподатковувану суму входить не весь виторг від продажу товарів, а тільки вартість, додана на даному етапі.

Акцизний збір – це непрямий податок, стягнутий з кінцевого споживача у виді надбавки до ціни чи товару послуг (податок на розкіш).

Покладене мито – це збір стягнутий при ввозі-вивозі товару за межі митної території, що можуть уключити вільні економічні зони.

Увізні мита обмежують витрата валюти на товари не першої необхідності, знижують конкурентноздатність іноземних товарів.

Вивізні – стимулюють постачання товару на внутрішній ринок.

Транзитні мита – поповнюють доходи бюджету при провозі товарів через територію країни.

Мита можуть братися з одиниці товару (специфічні) чи у відсотках від його вартості.

Податок на прибуток. Цей податок вносять усі підприємства не залежно від форми власності. Податком обкладається вся сума балансового прибутку.

Принципи побудови та призначення системи оподаткування

Принципами побудови системи оподаткування є:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України

В Україні справляються:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

- місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

17) збір до Державного інноваційного фонду;

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

19) фіксований сільськогосподарський податок;

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

26) збір за проведення гастрольних заходів;

27) судовий збір;

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі)

1. До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

2. До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак;

стосовно доходу (прибутку), одержаного

На сьогодні існує три системи оподаткування приватних підприємців:

- традиційна система оподаткування;

- оподаткування за фіксованим податком;

- спрощена система оподаткування приватних підприємців (єдиний податок).

Загальна характеристика систем оподаткування представлена в таблиці:

Таблиця 13

Звіт про прибутках та збитках

Таблиця 14

Розрахунок оподатковування

Баланс грошових витрат і надходжень (табл. 15) дозволить оцінити скільки грошей необхідно вкласти в бізнес у розбивці за часом, перевірити синхронність надходження і витрати коштів, а значить - перевірити майбутню ліквідність (ліквідність у даному випадку - це здатність вчасно погашати зобов'язання перед кредиторами за рахунок засобів, що надходять на розрахунковий рахунок).

Таблиця 15

Баланс грошових витрат і надходжень

Приведений баланс грошових витрат і надходжень може бути перетворений у модель грошових потоків з дисконтуванням витрат і надходжень для приведення їх до моменту вкладення інвестицій.

Прогнозний баланс активів і пасивів підприємства (табл. 16) складається на початок і кінець кожного року планового періоду і має надзвичайно важливе значення для потенційних інвесторів і кредиторів, оскільки він дозволяє оцінити, які саме активи нарощуються в динаміці і за рахунок яких засобів (пасивів).

На основі складеного балансу розробляється прогноз фінансового стану підприємства по роках планового періоду (табл. 17).

Аналіз беззбитковості проводиться з метою визначення обсягу продаж, при якому підприємство покриває свої видатки, не маючи прибутку, але і не несучи збитків (крапка беззбитковості, чи поріг рентабельності). Для розрахунку крапки беззбитковості складається табл. 18 на основі кошторису витрат на виробництво.

Крапка беззбитковості визначається розрахунком по наступній формулі:

,

де Т _б/з – крапка беззбитковості; Р _пост – умовно-постійні витрати; К._пер. – питома вага умовно-перемінних витрат в обсязі продажів.

Запас фінансової міцності розраховується як різниця обсягу продаж аналізованого року й обсягу крапки беззбитковості.

Таблиця 16

Прогнозний баланс активів і пасивів

Таблиця 17

Показники фінансової діяльності

Таблиця 18

Розрахунок беззбитковості і запасу фінансової міцності

Описуючи стратегію фінансування, необхідно викласти план залучення інвестицій для створення чи розвитку виробництва чи підприємства відповівши на такі питання:

- Скільки потрібно засобів для реалізації задуманої справи?

- Відкіля намічено одержати засоби і у якій формі?

- Коли можна чекати повного повернення вкладених коштів і одержання інвесторами доходу на них (оцінка термінів повернення засобів)?

- Якими будуть доходи на вкладений капітал?

Потреба в інвестиціях, розрахована в розділі "План виробництва" із вказівкою можливих джерел їхнього покриття, оформляється у вигляді табл. 19. Крім того, складається графік погашення кредиту і виплати відсотків.

Таблиця 19

Потреба в інвестиціях і джерела їх фінансування

У даному розділі необхідно також вказати:

- наскільки чуттєвий прогноз обсягу продаж до змін у настільки важливих тимчасових величинах, як ціна, вартість, обсяг продажів;

- рух, готівки, потреба в ній і основні фактори, що впливають на неї, наприклад керування кредитами;

- фінансові вимоги (на що підуть гроші); результат для інвестора (очікувані прибутки).

Для спрощення розрахунків можна результати фінансової діяльності представити в таблиці 20.

Таблиця 20

1. Чистий дисконтний дохід (NPV):

,

де В_і – повні вигоди за і-ий рік; С_і – повні витрати за і-ий рік; (1+r)^t – коефіцієнт дисконту.

2. Коефіцієнт співвідношення вигоди/витрати:

.

3. Точку, окупності інвестицій на життєвому циклі проекту:

.

4. Внутрішню норму рентабельності. Для визначення внутрішньої норми рентабельності необхідно визначити при якому значенні r чистий дисконтований дохід дорівнює 0,тобто розв’язати рівняння:

.

Після проведення оцінки ефективності проекту необхідно зробити висновки про його доцільність.

Визначення точки беззбитковості

11. Висновки

12. Література

13. Додатки

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!