Методичні рекомендації до написання кваліфікаційних робіт з курсу Сучасні проблеми фізико-математичних наук та методики їх викладання

Навчально-науковий інститут точних наук і економіки

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Глушко І.М., Чернишова Е.О.

Методичні рекомендаціїдо написання кваліфікаційних робіт з курсу Сучасні проблеми фізико-математичних наук та методики їх викладання

Ніжин 2017

 

Зміст

ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ.. 5

1.1. Зміст. 6

1.2. Вступ. 6

1.3. Основна частина. 8

1.3.1. Теоретична частина (розділ) 8

1.3.2. Практична частина (розділ) 11

1.4. Висновки. 11

1.5. Список використаних джерел. 12

1.6. Додатки. 13

РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ.. 14

2.1. Оформлення переліку умовних позначень та скорочень. 15

2.2. Оформлення заголовків структурних одиниць. 15

2.3. Оформлення рисунків. 16

2.4. Оформлення таблиць. 17

2.5. Оформлення формул та рівнянь. 18

2.6. Оформлення переліків (списків) 19

2.7. Оформлення посилань. 19

2.8 Оформлення списку використаних джерел. 21

2.9. Оформлення додатків. 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 23

ДОДАТКИ.. 24

 

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні наше життя переповнене всілякою інформацією, необхідною нам для роботи, навчання, хобі, організації побуту і досягнення всіляких інших цілей. Запам'ятати всі ці величезні обсяги відомостей практично нереально, саме тому починаємо заводити різні блокнотики-щоденники, щоб хоч якимось чином впорядкувати дані. Проте мало хто знає, що для складання планів та впорядкування уявного хаосу набагато ефективніше використовувати метод ментальних карт.

Такий спосіб подачі інформації найбільш підходить для ефективного сприйняття, так як все найважливіше видно відразу, і мозок відразу фіксує це. А підкріплюють інформацію візуальні образи, тобто картинки.

Метою дипломної роботи є розробка власної програми для побудови карт знань. Із огляду на мету в роботі ставляться такі задачі:

1. Розглянути основні поняття та техніку створення карт знань.

2. Розглянути області застосування карт знань.

3. Проаналізувати безкоштовні офлайн та онлайн середовища створення карт знань.

4. Здійснити порівняльну характеристику середовищ створення карт знань.

5. Розробити програму для створення карт знань.

Об’єкт дослідження. Карти знань.

Предмет дослідження. Розробка програми для побудови карт знань

Апробації результатів дослідження. Опубліковано статтю у збірнику наукових праць [6]. Результати дослідження також оприлюднені у доповіді на ХІ Всеукраїнській науковій конференції «Сучасні проблеми фізико-математичних наук та методики їх викладання» (Ніжин, Україна, 21-22 квітня, 2016 р.) [7].

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, 2-ох розділів, висновку, списку використаних джерел (21 найменувань). Загальний обсяг дипломної роботи становить 66 с., основний зміст викладено на 65 с. Праця містить 23 рисунків та 2 таблиці.

 

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ

Кваліфікаційні дипломні та магістерські (надалі кваліфікаційні) роботи чітко структуруються й містять низку обов'язкових і додаткових структурних одиниць, які розташовуються в певній послідовності. До таких структурних одиниць належать:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст.

3. Перелік умовних позначень та скорочень (за необхідності);

4. Вступ.

5. Основна частина, що складається з розділів та підрозділів, які містять теоретичну і практичну складові роботи.

6. Висновки.

7. Список використаних джерел.

8. Додатки (за необхідності).

Кожен з цих елементів, а також розділи основної частини та додатки мають починатися з нової сторінки.

Структурні одиниці, які не є обов'язковими, додаються до роботи, якщо цього вимагають її зміст і принципи викладення матеріалу.

У процесі підготовки кваліфікаційної роботи слід застосувати методичні й технічні прийоми наукової роботи.

Норми наукової комунікації суворо регламентують характер викладу інформації, передбачаючи відмову від висловлювання власної думки від першої особи. У зв'язку з цим вживаються мовні конструкції, в яких замість особового займенника «я» вживається займенник «ми», оскільки робота здійснюється під постійним консультуванням з боку керівника.

Кваліфікаційна робота має бути написана українською літературною мовою, без зловживань (наприклад, запозичення наукових термінів, цитат зі статей, монографій, підручників та з мережі Інтернет без певних посилань на них). Робота не повинна носити компілятивний характер.

Розглянемо структурні одиниці роботи більш детально.

 

1.1. Зміст

Структура роботи відображається в її змісті. Зміст повинен містити назви всіх структурних елементів, заголовки та підзаголовки (за їх наявності) із зазначенням нумерації та номери їх початкових сторінок. Приклад оформлення змісту див. у Додатку В.

 

1.2. Вступ

Вступ – це частина роботи, на яку всі і завжди звертають увагу, тому у роботі він має бути бездоганним.

Хоча вступ є першим елементом роботи, починати написання роботи з нього не варто. Справа в тім, що він повинен містити інформацію, що буде відома авторові тільки по закінченні роботи.

Вступ розміщується в роботі після змісту або переліку умовних скорочень (за його наявності) перед першим розділом. Основним призначенням вступу є стисла характеристика досліджуваної теми теоретичного і прикладного значення та формулювання проблеми, яку передбачається вирішити в роботі. Вступ характеризується стійкою послідовністю викладу його основних змістових частин. У ньому повинно бути розкрито:

1. Актуальність теми.

2. Мета і завдання дослідження.

3. Об'єкт і предмет дослідження.

4. Апробація результатів дослідження (за наявності).

5. Структура та обсяг кваліфікаційної роботи.

При обґрунтуванні актуальності теми необхідно стисло викласти доцільність вирішення основних проблем, пов'язаних із цією темою. Основними методами при цьому виступають методи критичного аналізу та порівняння.

Мета дослідження формулюється одним реченням і узагальнено відповідає на питання, що є об’єктом і предметом дослідження, які перед ним ставляться основні завдання і яким повинен бути кінцевий результат.

У завданнях дослідження необхідно конкретизувати й найбільш повно розкрити його мету. Як правило, для досягнення мети кваліфікаційної роботи потрібно проводити дослідження в різних напрямах, які й необхідно послідовно окреслити в завданнях. Кожне з поставлених до роботи завдань повинне відповідати загальній темі дослідження, охоплювати відповідний спектр наукових пошуків і не дублювати положення, що викладаються в інших завданнях. При формулюванні завдань рекомендується використовувати такі слова: «вивчити», «визначити», «виявити», «відстежити», «встановити», «дослідити», «здійснити» (наприклад, аналіз), «з'ясувати», «навести», «надати» (наприклад, порівняльну характеристику), «обґрунтувати», «ознайомитися», «окреслити», «охарактеризувати», порівняти», «проаналізувати», «розглянути», «розкрити», «розробити», «сформулювати» тощо.

Під об’єктом дослідження розуміється те явище (процес), яке створює досліджувану автором проблемну ситуацію і існує незалежно від дослідника. Формулювання об'єкта дослідження повинне містити пояснення, в якій галузі знань та практичної діяльності воно проводиться.

Предмет дослідження – це конкретна сторона об'єкта дослідження, яка безпосередньо підлягає вивченню та аналізу. Основною відмінністю предмета дослідження від об’єкта досліджень є те, що предмет дослідження є частиною об’єкта дослідження. Тобто під предметом дослідження розуміються значущі з теоретичної або практичної точки зору властивості, особливості або сторони об’єкта.

У кожному об’єкті дослідження може бути декілька предметів дослідження та концентрація дослідника на одному з них означає, що інші предмети дослідження залишаються осторонь від інтересів дослідника.

Щоб не плутатися в цих термінах, рекомендуємо будувати формулювання, відповідаючи на питання:

Об'єкт дослідження: Що саме розглядається? Об'єкт – це поле дослідження.

Предмет дослідження: Яку саме сторону об'єкта ми розглядаємо?

В якості сторін розуміються елементи об'єкта, нові властивості, функції, відношення.

Виділення предмета і об'єкта задають межі дослідження.

В апробації результатів дослідження необхідно зазначити, на яких наукових форумах (конференціях, семінарах, нарадах тощо) були представлені та оприлюднені результати проведених досліджень. Публікації в вигляді статей, тез доповідей на конференціях також є апробацією результатів досліджень. При написанні апробації результатів дослідження використовуються наступні формулювання: «Основні результати кваліфікаційної роботи були представлені на науково-практичній конференції, симпозіумі, нараді», «По темі кваліфікаційної роботи опубліковані 2 статті, в яких знайшли відображення теоретичні принципи і результати роботи».

Наприкінці вступу подається структура та обсяг кваліфікаційної роботи. У цій частині слід вказати структурні одиниці роботи (розділи, підрозділи, висновки тощо), розміщення в ній графічного матеріалу (таблиці, рисунки), кількість використаних джерел, аркушів основної частини роботи й додатків.

На початку роботи над кваліфікаційною роботою рекомендується скласти вступ у чорновій формі або у вигляді загальних тез. Це дає можливість визначитися з метою та межами дослідження, усвідомити та окреслити для себе його основні положення. Наприкінці роботи, коли вже написані основні її розділи, слід довести формулювання основних положень вступу до максимальної досконалості, що зробить їх достатньо переконливими, а саму роботу – доступною для широкого загалу фахівців.

 

1.3. Основна частина

Дана частина роботи складається з розділів та підрозділів, які містять теоретичну і практичну складові. Розглянемо кожну з них більш детально.

 

1.3.1. Теоретична частина (розділ)

Призначення теоретичної частини роботи полягає в систематизованому аналізі спеціальної літератури за обраною темою, на основі результатів якого студент робить короткі висновки щодо повноти вирішення проблемної ситуації іншими авторами. У цьому розділі розглядаються та порівнюються їхні погляди на досліджувані проблеми. Виклад матеріалу в теоретичному розділі повинен характеризуватися цілісністю і критичністю підходу або мати узагальнюючий характер. Матеріал може викладатися у хронологічній послідовності або за принципом виділення окремих тематичних блоків і проблемних питань. Відповідно, теоретичний розділ повинен бути поділений на підрозділи.

Ознайомлюватися з джерелами слід у порядку, зворотному хронологічному, тобто спочатку доцільно вивчити найсвіжіші публікації. Вивчення матеріалу потрібно починати з найбільш фундаментальних робіт. Надалі необхідно продовжити пошук теоретичних джерел у напрямку від загального до окремого, тобто від базисних положень до більш конкретних. Доцільно звертатися до джерел, автори яких мають максимальний науковий авторитет у цій галузі. Завдання дипломника/магістранта – знайти самостійну позицію, яка спиралася б на все краще, що можна почерпнути з авторитетних джерел.

Під час підбору літератури не слід відбирати якомога більше джерел. Необхідно пам'ятати, що надлишок інформації так само небезпечний, як і її відсутність, чим більше буде зібрано літератури, тим більшу частку серед неї будуть складати не дуже потрібні для роботи публікації. Ознайомлення з літературою дає можливість розібратися в найважливіших питаннях теми і розпочати планування своєї діяльності з написання роботи. Перед початком написання роботи, слід усвідомити, що від студента вимагається серйозна власна творча діяльність щодо вивчення та оцінки змісту літературних першоджерел.

Мета роботи з літературою – встановити існуючі уявлення про предмет дослідження. Критерієм оцінки прочитаного є можливість використання цього матеріалу в роботі. Вивчення матеріалу складається з: ознайомлення з текстом, його осмислення, запам'ятовування головних відомостей, оцінки прочитаного, синтезу нових ідей, формування кінцевих висновків.

Оскільки кваліфікаційна робота носить науково-практичний характер, то при вивченні літератури слід виявити дискусійні питання за темою, що вивчається. При знаходженні таких питань слід навести висловлювання ряду авторів, які базуються на різних позиціях, дати критичну оцінку їхнім точкам зору і висловити власне судження щодо даного питання. Викладення поглядів інших дослідників і формування власної позиції підвищують цінність роботи, сприяють більш глибокому засвоєнню обраної теми.

Роботу над літературним оглядом рекомендується проводити в декілька етапів:

1. Пошук спеціальної літератури та інших джерел і складання відповідного каталогу.

2. Осмислене опрацювання всіх зібраних джерел, в ході якого студент намагається зрозуміти основні ідеї та думки інших дослідників стосовно проблематики кваліфікаційної роботи.

3. Чорновий запис основного тексту підрозділів, в якому викладаються опрацьовані теоретичні положення.

4. Обробка і редагування складеного тексту.

Кожен абзац теоретичного розділу рекомендується подавати у формі порівняльного аналізу або резюме того чи іншого висновку із першоджерела з припущеннями чи висновками інших авторів. Цінність викладеного матеріалу підвищується, якщо студенту вдалося виявити суперечності у вирішенні якоїсь певної проблеми, подати якомога більше думок і поглядів на проблему, описаних у різних джерелах. Це підтверджує, що проблему до кінця ще не вирішено, отже, доцільні подальші дослідження із даної проблематики. Якщо в реченні чи абзаці не відображається власна думка студента, після них у квадратних дужках або у вигляді виносок потрібно давати посилання на конкретне джерело або декілька джерел, з яких запозичено представлену в роботі інформацію.

Логічним завершенням роботи з науковою інформацією є констатація стану проблеми, ступеня вивченості і розробки на сьогоднішній момент. Отже, потрібно чітко і ясно охарактеризувати стан проблеми у вигляді невирішеного питання або ситуації, уточнення теоретичної чи практичної мети тощо. Завершувати теоретичний розділ рекомендується коротким підсумком (резюме) з повторними обґрунтуваннями в лаконічній формі проблемних ситуацій, робочої гіпотези, основних положень дослідження.

Всі літературні та електронні джерела, на які є посилання в літературному огляді, повинні бути пронумеровані та включені у список використаних джерел.

Інформація, отримана з джерел, може використовуватися в тексті роботи прямо або опосередковано. Опосередковано або всередині авторського тексту в переробленому вигляді, або у вигляді цитат, тобто переказу в довільній формі змісту джерела з посиланням на нього, але без лапок. Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, які використовуються для того, щоб без спотворення передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору тощо.

Відштовхуючись від їх змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об'єктивної характеристики досліджуваного питання. Цитати можуть використовуватися і для підтвердження окремих положень роботи. В усіх випадках число використовуваних цитат має бути оптимальним, тобто визначатися потребами розробки теми, цитатами не слід зловживати, їх надлишок може сприйматися як висловлення слабкості власної позиції автора.

 

1.3.2. Практична частина (розділ)

Практичний розділ містить інформацію, якої немає в опрацьованих джерелах. Це основна за обсягом частина роботи, в якій викладаються результати власної діяльності студента, що аналізуються порівняно з висновками інших авторів. Отже, для підготовки даного розділу студент обов'язково повинен провести власні розробки, на основі результатів яких довести істинність чи помилковість знайдених закономірностей, зв’язків, пояснень тощо. Кількість підрозділів, які доцільно включити в цей розділ, залежить від інтеграційних характеристик результатів дослідження, що обговорюються.

Основною вимогою щодо змісту цієї частини є вичерпна повнота викладення власної роботи з висвітленням того нового, що студент вносить у розробку проблеми. Найважливішим в інтерпретації результатів роботи є оцінка повноти вирішення поставлених завдань, оцінка достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними результатами, що містяться в опрацьованих джерелах, обґрунтування проблеми подальших досліджень. Виклад матеріалу в цьому розділі повинен бути підпорядкований провідній ідеї, яку студент чітко визначає ще на етапі підготовки до роботи.

 

1.4. Висновки

Логічним завершенням кваліфікаційної роботи є висновки. Їх основна мета – вказати на кінцеві положення, що їх було досягнуто в результаті дослідження, найважливіші наукові і практичні результати, подальшу перспективу розробок у рамках даної теми або проблематики. Висновки повинні містити відповіді на всі завдання, поставлені у вступі (при цьому одному завданню можуть відповідати від одного до декількох висновків), і, таким чином, засвідчити, що в роботі було досягнуто поставленої мети. Варто наголосити на окремих важливих здобутих результатах, обґрунтувати їхню достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання.

За формою висновки подаються у вигляді конкретних лаконічних положень, вони повинні бути стислими, чітко сформульованими, мати кінцевий характер і подаватися так, щоб сутність роботи була зрозуміла без читання основного тексту. Як правило, висновки формулюються за пронумерованими пунктами. Їх кількість не обмежується, але загалом обсяг висновків не повинен перевищувати розміру кількох стандартних аркушів.

Висновки повинні бути конкретними, тобто містити чітку інформацію з обраної проблеми. Ця інформація повинна витікати безпосередньо з результатів проведених власних досліджень і містити наукову новизну. У висновках особливо слід остерігатися неперевіреної інформації, тавтології, повторень, припущень, пишномовних слів та зайвих епітетів. При формулюванні висновків рекомендується використовувати такі слова: «визначено», «виявлено», «встановлено», «досліджено», «здійснено» (наприклад, аналіз), «з'ясовано», «наведено», «надано» (наприклад, порівняльну характеристику), «обґрунтовано», «ознайомлено», «охарактеризовано», «проаналізовано», «розглянуто», «розкрито», «розроблено», «сформульовано» тощо.

При написанні висновків слід відштовхуватися від завдань і використовувати результати практичної частини кваліфікаційної роботи.

 

1.5. Список використаних джерел

Після висновків, починаючи з нового аркуша, в роботі розміщується список використаних джерел, до якого повинні бути включені всі джерела (паперові та електронні), що були використані студентом при підготовці та проведенні дослідження. Найбільш зручно складати такий список на основі попередньо підготовленого робочого каталогу, в якому всі джерела структуровані за алфавітним принципом. Складаючи його, необхідно дотримуватися вимог державного стандарту. Рекомендується такий приблизний обсяг списку використаних джерел: для кваліфікаційної роботи бакалавра – не менше 15 джерел, для кваліфікаційної роботи магістра – не менше 20 джерел. Принаймні половину з використаних паперових джерел повинно бути видано за останні десять років.

Правила оформлення списку використаних джерел див. у наступному розділі.

 

1.6. Додатки

За необхідності наприкінці роботи оформляються додатки. Додатки не є обов'язковим розділом: вони включаються в роботу, якщо необхідно проілюструвати її деякі положення допоміжним матеріалом, важливим для забезпечення повноти їх сприйняття.

До додатків рекомендується включати матеріал, який:

 – є необхідним для повноти звіту, але включення його до основної частини звіту може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;

– не може бути послідовно розміщений в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення.

Зміст додатків можуть становити:

1.Інструкції і методики, опис алгоритмів та код програм, що були використані в ході дослідження.

2. Ілюстрації допоміжного характеру (графіки, діаграми, схеми, фотографії тощо);

3. Таблиці допоміжних цифрових даних.

4. Проміжні математичні доведення, формули і розрахунки.

5. Протоколи та акти випробувань, впровадження, розрахунки економічних ефектів і т. п.

РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Оформлення кваліфікаційної роботи слід проводити з урахуванням Державного стандарту України ДСТУ 3008:2015 «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання».

Мова викладу основного тексту кваліфікаційної роботи – українська з використанням спеціальної термінології; стиль викладення – діловий, лаконічний; слід уникати речень та словосполучень, які не несуть необхідної інформації.

Текст роботи набирається на комп’ютері на стандартних аркушах А4 (298×210 мм).

Загальні вимоги до форматування:

– розміри полів сторінки: верхнє й нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве

– 15 мм;

– шрифт Times New Roman;

– кегль 14;

– міжрядковий інтервал 1,5;

– абзацний відступ – не менш ніж 1 см;

– вирівнювання – по ширині.

Абзацний відступ має бути однаковий упродовж усього тексту роботи.

Код програм оформлюється шрифтом Courier New або Consolas.

Загальний обсяг тексту роботи в аркушах визначається без урахування титульного аркушу та додатків. Орієнтовний загальний обсяг кваліфікаційної роботи – 40-90 аркушів.

Сторінки роботи нумеруються наскрізно арабськими цифрами (без знака №), охоплюючи додатки, а також сторінки, на яких розміщено рисунки й таблиці. Номер сторінки проставляють праворуч у верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Першою сторінкою роботи є титульна, яка враховується в нумерацію, але не нумерується.

УВАГА!

1. НІКОЛИ не встановлюйте абзацний відступ за допомогою пробілів.

2. Між словами у тексті скрізь має бути рівно по одному пробілу.

3. Лапки у тексті мають бути скрізь одного виду.

4. Розділові знаки ставляться після слів без пробілів, крім тире.

5. Не слід плутати дефіс (-) і тире (–). Дефіс з'єднує частини складних слів, наприклад: фізико-математичні науки, а тире – це пунктуаційний знак, відокремлений пробілами, як у цьому реченні. Щоб поставити тире в документі Word, можна використати поєднання клавіш: «Ctrl + -». Використовуйте знак «-», який знаходиться справа на малій цифровій клавіатурі.

 

2.1. Оформлення переліку умовних позначень та скорочень

Перелік умовних позначень, символів, одиниць вимірювання, скорочень подається за необхідності у вигляді окремого списку. Додатково їхнє пояснення наводиться у тексті при першому згадуванні. Скорочення, символи, позначення, які повторюються не більше двох разів, до переліку не вносяться. Перелік умовних позначень та скорочень подається на окремому аркуші у вигляді окремого списку, в якому зліва в алфавітному порядку наводяться скорочення та абревіатури, а справа через тире – їхні розшифровки. Приклад оформлення перелік умовних позначень та скорочень див. у Додатку Г.

 

2.2. Оформлення заголовків структурних одиниць

Розділи роботи можуть поділятися на підрозділи (нумерація складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою), пункти (нумерація – з номера розділу, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, відокремлених крапкою), підпункти (нумерація – з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою). Розділи, підрозділи, пункти і підпункти нумеруються арабськими цифрами. Наприклад, 1.2.3 – третій пункт другого підрозділу першого розділу.

Усі розділи в кваліфікаційній роботі починаються з нових аркушів, а підрозділи – продовжуються на тих же аркушах з незначним інтервалом перед їхніми заголовками.

Зміст, перелік умовних позначень та скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ І СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» набирають великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки).

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», без крапки, а потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Наприклад: РОЗДІЛ 1 НАЗВА РОЗДІЛУ

Відстань між заголовком, приміткою, прикладом і подальшим або попереднім текстом має бути не менше ніж два міжрядкових інтервали.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів потрібно друкувати з абзацного відступу з великої літери без крапки в кінці.

Не дозволено розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту на останньому рядку сторінки.

 

2.3. Оформлення рисунків

Усі графічні матеріали (рисунки, ескізи, фотографії, схеми, діаграми, графіки тощо) позначаються словом «Рисунок», після якого ставиться їх номер і назва. Нумерація проводиться послідовно в межах кожного розділу (наприклад, перший рисунок другого розділу: Рисунок 2.1 – Назва рисунка). За необхідності до назви можуть бути додані пояснювальні коментарі. Рисунки кожного додатка нумерують окремо. Номер рисунка додатка складається з позначки додатка та порядкового номера рисунка в додатку, відокремлених крапкою (наприклад, Рисунок В.1 – Назва рисунка, тобто перший рисунок додатка В). Рисунки, розміри яких більше формату А4, рекомендується розміщувати у додатках. Підпис до рисунку ставиться під рисунком по центру симетрично до зображення. У назвах та коментарях до рисунків скорочення та абревіатури не використовуються.

Рисунки подаються в тексті безпосередньо після згадок про них або на наступному аркуші, якщо це буде більш зручним для сприйняття. На всі рисунки мають бути посилання в тексті. Якщо рисунок займає окремий аркуш, він включається до наскрізної нумерації сторінок на загальних підставах.

Якість розміщуваних рисунків, особливо фотографій та інших ілюстрацій, повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування).

 

2.4. Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою (наприклад, Таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу).

Назву таблиці друкують з великої літери і розміщують над таблицею з абзацного відступу. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. Потрібно уникати повторів тематичного заголовка у заголовках колонок. Лаконічності потребують і назви боковика. Слова, що повторюються, слід виносити до узагальнюючих заголовків, об'єднувальних рубрик.

Слово «Таблиця _» вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці _» із зазначенням номера таблиці.

Якщо рядки або колонки таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами колонок чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Заголовки колонки таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки колонок указують в однині.

У таблиці слід обов'язково зазначати одиницю виміру (відповідно до стандартів); числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не наводяться, то в ньому ставиться прочерк «-».

 

2.5. Оформлення формул та рівнянь

Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписуються всередині рядків тексту. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами наступне: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому наприкінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставляться відповідно до правил пунктуації.

Формули та рівняння, оформлені самостійно, повинні бути чітко видимі. Їх подають посередині сторінки симетрично тексту окремим рядком безпосередньо після тексту, у якому їх згадано. Формули та рівняння відокремлюються від попереднього й наступного тексту одним рядком. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта подаються з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова « де» без двокрапки без абзацного відступу.

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою, записаний в круглих дужках (наприклад: (2.1) – перша формула другого розділу). Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули або на рівні її горизонтальної риски. У багаторядкових формулах або рівняннях їхній номер проставляють на рівні останнього рядка. Якщо в тексті немає посилання на формулу, її нумерування не обов'язкове.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок дозволено лише на знаках виконуваних операцій, які пишуть у кінці попереднього рядка та на початку наступного. У разі перенесення формули чи рівняння на знакові операції множення застосовують знак «×». Перенесення на знаку ділення «:» слід уникати.

 

2.6. Оформлення переліків (списків)

Маркований список

1. Усі марковані списки у тексті повинні мати однаковий маркер.

2. Якщо список маркований, то кожний пункт переліку починається з маленької літери і закінчується символом «;».

Нумерований список

Якщо список нумерований, то кожний пункт переліку починається з великої літери і закінчується символом «.».

 

2.7. Оформлення посилань

У тексті роботи доцільно робити посилання на структурні елементи самої роботи та інші джерела.

Посилання на джерела в тексті можна оформляти в декілька способів. Найбільш зручний – давати посилання наприкінці речення чи абзацу в квадратних дужках з позначенням номера/номерів (у вигляді числа), під яким дане джерело подане у списку використаних джерел (наприклад: [5] або [2, 7, 12]). Якщо в тексті подається цитата з прямою мовою, взята з літературного джерела, після його номера через кому необхідно вказувати сторінку (сторінки), з якої запозичено дану цитату (наприклад: [4, с. 51-52]).

Загальні вимоги до цитування наступні:

1. Текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий».

2. Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні авторського тексту позначається трьома крапками, які можуть ставитися на початку, всередині та в кінці цитати.

3. Кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело.

4. При непрямому цитуванні (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним щодо думок автора, коректним в оцінюванні його результатів і робити відповідні посилання на джерела.

5. Цитування повинно бути оптимальним, враховуючи, що надмірне цитування створює враження компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Рекомендується робити посилання на останні видання авторів, публікації, з яких запозичені матеріали або окремі результати. На більш ранні видання можна посилатися у тих випадках, коли праці, в яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися.

При використанні відомостей, матеріалів з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, в посиланні слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, на які є посилання в роботі.

У разі посилання на структурні елементи самої кваліфікаційної роботи зазначають відповідно номери розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, позицій переліків, рисунків, формул, рівнянь, таблиць, додатків.

Посилаючись, треба використовувати такі вирази: «у розділі 4», «див. 2.1», «відповідно до 2.3.4.1», «(рисунок 1.3)», «відповідно до таблиці 3.2», «згідно з формулою (3.1)», «у рівняннях (1.23)–(1.25)», «(додаток Г)» тощо. Крім того, в посиланні можна використовувати загальноприйняті та застандартовані скорочення, наприклад, «згідно з рис. 10», «див. табл. 3.3» тощо.

 

2.8. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел формується одним із таких способів:

– у порядку появи посилань у тексті;

– в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Джерела іноземною мовою розміщуються після всіх джерел кирилицею, виключенням є коли список формується у порядку появи посилання в тексті.

Бібліографічний опис списку використаних джерел оформляється з урахуванням Державного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання».

Всі джерела у списку подаються виключно мовою оригіналу (видання або електронного ресурсу), нумеруються арабськими цифрами.

Задля правильного оформлення джерел варто скористатися сервісом автоматичного оформлення джерел відповідно до вимог ВАК http://vak.in.ua/.

Наведемо деякі приклади оформлення використаних джерел.

1. Чепінога В. Г. Економічна теорія / В. Г. Чепінога. – Київ: Юрінком Інтер, 2011. – 656 с. (Приклад оформлення книги з одним автором).

2. Петренко Ф. М. Економічна теорія / В. Г. Чепінога, Ф. М. Петренко. – Київ: Академія, 2012. – 700 с. (Приклад оформлення книги з 2–4 авторами).

3. Democracy Index [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://www.eiu.com/public/DemocracyIndex2016. (Приклад оформлення електронного джерела).

4. Лазаренко Н. Техніка декупаж у художньому проектуванні об’єктів дизайну / Н. Лазаренко, О. Пипенко. // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково- практичної заочної конференції «Дизайн-освіта майбутніх фахівців: теорія і практика». – 2010. – С. 139-145. (Приклад оформлення тез конференції).

5. Захарова О. Процесуальні гарантії в цивільному процесі / О. Захарова. // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. – 2010. – №83. – С. 32–34. (Приклад оформлення статті).

 

2.9. Оформлення додатків

Додатки оформлюються як продовження наукової роботи на наступних її сторінках після списку використаних джерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Кожний додаток повинен мати заголовок, який друкують вгорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Над заголовком, але посередині рядка, друкують слово «ДОДАТОК» і відповідну велику літеру української абетки, крім літер Ґ, Є, З, І, І, Й, О, Ч, Ь, яка позначає додаток. Наприклад, ДОДАТОК А.

Кожний додаток друкується з нової сторінки. Текст додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатку А.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка. Наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатку Д.

У разі якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому кутку зазначається «Продовження додатку…».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про затвердження Вимог до оформлення дисертації: Наказ міністра освіти і науки України від 12.01.2017 № 40 [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0155- 17#n13.

2. ДСТУ 3008:2015 Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання / Нац. стандарт України. Вид. офіц. [На заміну ДСТУ 3008- 95; чинний від 2017-07-01]. – Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 26 с. (Інформація та документація).

3. ДСТУ 8302:2015. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. Вид. офіц. [Уведено вперше; чинний від 2016-07-01]. – Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 17 с. (Інформація та документація). – З внесеними поправками.

4. Бондарчук Н. Я., Дуло О. А., Чернов В. Д., Мелега К. П. Методичні рекомендації з підготовки та написання дипломних (бакалаврських і магістерських) робіт за спеціальністю 227 – Фізична реабілітація: Метод. посібник / Н. Я. Бондарчук, О. А. Дуло, В. Д. Чернов, К. П. Мелега – Ужгород: Ужгородський національний університет; Видавництво «Говерла», 2016. – 40 с.

ДОДАТКИ