МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

 

Методичні рекомендації до виконання комплексної курсової роботи з курсу Управління промисловим підприємством

для студентів IV курсу спеціальності 6201

«Менеджмент організацій» (спеціалізація 6201/1 — «Менеджмент промислових підприємств»)

 

КИЇВ КНЕУ 2010

Методичні рекомендації до виконання комплексної курсової роботи «Управління промисловим підприємством» для студентів IV курсу спеціальності 6201 «Менеджмент організацій» (спеціалізація 6201/1 — «Менеджмент промислових підприємств») / уклад. Т. В. Омельяненко; Міністерство освіти і науки України; ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана». – 2-ге вид., доопрац. — К.: КНЕУ, 2010. — 42 с.

Зміст

1. Мета і завдання комплексної курсової роботи. 4

2. Порядок виконання курсової роботи. 6

3. Зміст, структура та обсяги курсової роботи. 10

4. Рекомендації щодо оформлення курсової роботи. 17

5. Підготовка до захисту та захист курсової роботи. 27

6. Рекомендована література. 35

Перелік використаних джерел. 37

 

1. Мета і завдання комплексної курсової роботи

Практичний управлінський досвід, набутий в Україні за час проведення економічних реформ, виявляє гострий дефіцит передусім на нижніх і середніх управлінських щаблях яскравих особистостей, спроможних застосовувати творчі методи роботи та прогресивні дослідницькі підходи як до управління в цілому, так і до окремих функціональних сфер і напрямів менеджменту. З огляду на це одним з найважливіших завдань навчального процесу постає виховання та розвиток у майбутніх менеджерів творчих здібностей та креативних підходів до виконуваної роботи, прагнення до пошуку нових форм, засобів і методів організації управління, упровадження справді наукового підходу до управління підприємством.

Зважаючи на це, виконання комплексної курсової роботи, присвяченої актуальним проблемам управління діяльністю промислового підприємства, стає важливим етапом процесу підготовки бакалаврів з напряму «Менеджмент» за професійним спрямуванням «Менеджмент організацій» (спеціалізація — «Менеджмент промислових підприємств»).

Відповідно до робочого навчального плану комплексна курсова робота виконується у завершальному семестрі навчального процесу підготовки бакалаврів.

Метою виконання комплексної курсової роботи є поглиблення набутих теоретичних знань з дисциплін фахового спрямування («Організація управління промисловим підприємством», «Антикризове управління підприємством», «Операційний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Управління конкурентоспроможністю підприємства»); формування компетенцій і навичок визначення й викладення авторських позицій щодо існуючих у діяльності промислового підприємства економічних і управлінських проблем і можливих шляхів їх розв’язання; реалізація набутого студентом у процесі навчання в бакалавраті науково-дослідницького потенціалу.

У процесі досягнення зазначеної мети вирішуються такі
завдання:

- закріплення та поглиблення знань з дисциплін фахового спрямування;

- вивчення, поглиблення та узагальнення теоретико-методологічних засад обраного напряму дослідження;

- критичний аналіз існуючих підходів до розгляду проблем обраного напряму дослідження;

- систематизація методичного інструментарію, оволодіння конкретними методами та специфічними методиками аналізу та діагностики проблем, що виникають у різноманітних сферах управлінської діяльності;

- розроблення та обґрунтування власного погляду на проблемне поле;

- визначення та опрацювання шляхів розв’язання проблеми.

Мета й завдання дослідження в межах конкретної курсової роботи визначаються її темою, структурою, специфікою об’єкта, предмета та інформаційною базою дослідження.

Комплексний характер курсової роботи зумовлений тим, що:

- орієнтовна, рекомендована до виконання тематика охоплює широке коло різнопланових управлінських проблем, із сутністю яких, наслідками та шляхами розв’язання студент ознайомлюється в процесі вивчення ряду різноманітних дисциплін фахового спрямування;

- структурна композиція роботи передбачає органічне поєднання теоретичних, конкретно-прикладних та конструктивно-пропозиційних елементів;

- виконання курсової роботи вимагає від студента інтегрування знань з дисциплін циклів гуманітарної, природничо-наукової, загальноекономічної та професійної підготовки, що опановувалися ним у процесі навчання для здобуття бакалаврського ступеня.

2. Порядок виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи складається з таких основних етапів:

1. Вибір теми курсової роботи.

2. Складання плану курсової роботи та графіка її виконання.

3. Добір та вивчення літератури.

4. Проведення досліджень і формування їхніх результатів.

5. Оформлення рукопису роботи.

Вибір теми курсової роботи. Тему курсової роботи студент обирає самостійно, керуючись наведеною в додатку А тематикою, яка має орієнтовний характер і періодично коригується та уточнюється з урахуванням змін, що спричинюються невпинним розвитком сучасної теорії та практики управління.

У процесі вибору теми студенту слід виходити з таких критеріїв:

- відповідність спрямованості обраного напряму своїм науковим і практичним інтересам, напрацюванням, здобутим у процесі виконання попередніх науково-дослідних робіт;

- можливість отримання релевантної інформації, на базі якої буде виконуватись дослідження;

- узгодженість спрямованості дослідження з можливою темою майбутньої магістерської дипломної роботи (для цього студентам рекомендується завчасно ознайомитися з тематикою магістерських дипломних робіт).

Вибравши тему, студент звертається з письмовою заявою на ім’я завідувача кафедри менеджменту з проханням її затвердити. Заява студента є підставою для призначення наукового керівника.

Складання плану курсової роботи та графіка її виконання. План курсової роботи складається студентом самостійно на основі ознайомлення з літературними джерелами щодо обраної теми. Планом передбачається: вступ; декілька ключових, взаємопов’язаних, розміщених у логічній послідовності розділів, в яких має бути розкрита сутність обраної теми; висновки. Складений студентом план обговорюється з науковим керівником, який його корегує (якщо в цьому є необхідність) та затверджує.

Задля забезпечення чіткості організації написання курсової роботи студентом складається календарний графік виконання робіт. Для спрощення процесу розроблення такого графіка рекомендується скористатися наведеним у додатку Б орієнтовним регламентом виконання курсової роботи. Складений студентом графік обговорюється з науковим керівником, який його корегує (у разі необхідності) та затверджує.

Добір та вивчення літератури. На стадії добору літератури студент складає бібліографію, у чому йому своїми рекомендаціями допомагає науковий керівник; корисні поради під час пошуку літератури можна також отримати від працівників бібліотеки. Значно прискорює цей процес використання алфавітних і систематизованих каталогів літератури, реферативних журналів, бібліографічних довідників, комп’ютерних пошукових систем типу «Гугл», «Рамблер», «Яндекс» та інших джерел і засобів пошуку інформації.

Поглиблене вивчення визначених джерел доцільно починати з розгляду найновіших публікацій, оскільки в них висвітлюються останні досягнення в галузі теорії та практики управління діяльністю промислового підприємства. Решту літератури вивчають у порядку, зворотному до хронологічного. Можна порекомендувати студентам здійснювати свою роботу щодо добору та вивчення літератури таким чином:

- для того щоб скласти для себе перше уявлення про проблему, слід опрацювати відповідні підручники та посібники, що вийшли друком за останні роки;

- для того щоб визначити шляхи вирішення цієї проблеми, що вважаються актуальними на сьогодні, слід ознайомитися з публікаціями в журналах відповідного спрямування.

Далі доцільними будуть пошук та ознайомлення з ґрунтовними науковими виданнями монографічного характеру.

Оскільки, як уже зазначалося, одним із критеріїв вибору теми комплексної курсової роботи є узгодженість орієнтації поточного напряму дослідження з можливою спрямованістю теми майбутньої магістерської дипломної роботи, доречним буде опрацювання літератури, що стосується проблем управління промисловим підприємством конкретної галузевої належності (машинобудівної, поліграфічної, харчової тощо).

Дедалі більшого поширення останнім часом набуває практика залучення інформації з комп’ютерних мереж. Такий спосіб добору інформації є цілком припустимим, але слід пам’ятати, що вся ця інформація має підлягати критичному осмисленню, бажано — з перевіркою достовірності наведених даних за друкованими джерелами інформації. Адреси електронних сторінок, з яких запозичені відомості, обов’язково слід внести до переліку використаних першоджерел, що вміщується наприкінці тексту курсової роботи.

Безпосереднє ознайомлення з конкретним літературним джерелом розпочинають з перегляду змісту. Розділи, глави та параграфи, що викликали особливу зацікавленість, слід ретельно опрацювати. Ця робота має бути спрямована на пошук ідей та пропозицій щодо вирішення проблемних питань обраної теми. Особливу увагу при цьому потрібно зосередити на виявленні дискусійних питань, аналізі протилежних або суперечливих позицій.

У процесі вивчення літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки окремих даних, цитат тощо. Слід обов’язково записувати прізвище та ініціали автора книги (підручника, брошури, статті тощо), а також назву публікації, видавництво, місто та рік видання, номер сторінки. Усе це стане в пригоді при використанні матеріалів у курсовій роботі, для того щоб зробити посилання на першоджерела.

Проведення досліджень і формування їхніх результатів. Фактично процес дослідження вже триває — його розпочато вибором напряму дослідження, формулюванням теми курсової роботи й попереднім опрацюванням літератури. Тепер настає черга збирання та осмислення різноманітних інформаційних даних, піддавши які відповідному опрацюванню, аналізу, узагальненню (а можливо, і трансформаціям), студент підтверджує або спростовує робочу гіпотезу, формулює висновки щодо сутності проблеми, розробляє пропозиції відносно можливих шляхів, методів, засобів, інструментарію її розв’язання, здійснює техніко-економічні розрахунки та формує інші аргументи на користь правильності власного погляду.

Оформлення рукопису роботи. Зібраний на попередньому етапі матеріал класифікується, систематизується та опрацьовується відповідно до послідовності пунктів плану курсової роботи; у разі необхідності здійснюється пошук додаткової інформації. До курсової роботи слід включати лише ретельно підібрані та цілеспрямовано опрацьовані матеріали. На цьому ж етапі проводяться розрахунки, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбираються ілюстрації (схеми, графіки, таблиці) та здійснюється редагування. У процесі редагування поліпшується стиль викладу матеріалу, переробляються окремі частини тексту, удосконалюється формулювання фраз, перевіряються орфографія та пунктуація, усуваються архаїзми та мовні штампи. У тексті курсової роботи слід уникати частого повторення однакових слів, замінюючи їх синонімами. Етап завершується оформленням курсової роботи згідно з вимогами, переліченими в четвертому розділі цих методичних вказівок.

3. Зміст, структура та обсяги курсової роботи

Курсова робота повинна мати чітку та логічну побудову. Складовими частинами курсової роботи мають бути: вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (у разі необхідності). Зразок структуризації курсової роботи на тему «Управління конкурентоспроможністю промислового підприємства» наведено в додатку В.

У вступі до курсової роботи (1—2 сторінки) стисло характеризується сучасний стан розроблення проблеми та питань, що вимагають вирішення, обґрунтовується актуальність теми, чітко визначаються мета та завдання, об’єкт і предмет, методи та інформаційна база дослідження, вказується рівень опрацювання проблеми у вітчизняній і зарубіжній науці та практиці, виділяються дискусійні питання.

В основній частині (загальним обсягом 40—50 сторінок) глибоко та всебічно розкривається сутність обраної теми, її найважливіші питання та проблеми. Тут необхідно показати, як досліджувана проблема з позицій сучасності висвітлена в літературі, викласти сутність існуючих підходів до її вирішення, здійснити її критичний аналіз, провести порівняння та сформулювати власний погляд. Виклад теоретичних положень має супроводжуватися (по можливості) аналізом статистичної інформації, прикладами з практики управлінської діяльності. У цій частині курсової роботи студент повинен продемонструвати свої знання з питань, що досліджувалися, уміння узагальнювати матеріали, послідовно їх викладати, робити висновки, обґрунтовувати свої пропозиції та рекомендації.

Основну частину курсової роботи рекомендується поділити на п’ять розділів обсягом 8—10 сторінок кожний. Рекомендації щодо змістового наповнення кожного з розділів основної частини наводяться нижче. Студентам слід узяти до уваги, що залежно від специфіки обраного напряму та конкретної теми допускаються й інші структуризація, змістове наповнення та обсяги кожного з розділів.

Перший розділ основної частини. У цьому розділі слід представити понятійно-категоріальний апарат дослідження та викласти теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми; в обов’язковому порядку тут необхідно виділити сутнісні риси та ознаки того предмета, явища, характеристики, процесу, що виступає як об’єкт управління.

Коментар № 1

Другий розділ основної частини. Цей розділ має бути присвячений дослідженню суто управлінських аспектів проблеми, тобто тут повинно бути з’ясовано, що являють собою суб’єкт, система, процес, функції та методи керівного впливу на об’єкт управління, охарактеризований у першому розділі. Крім того, в обов’язковому порядку необхідно визначити місце даної управлінської підсистеми в загальній системі управління підприємством та її взаємозв’язки з іншими управлінськими підсистемами.

Третій розділ основної частини. Якщо в другому розділі викладаються результати систематизації закономірностей взаємодії досліджуваних керівної та керованої систем у межах підприємства, то третій розділ має бути присвячений вивченню специфічних особливостей управління, що виникають через різницю в розмірах, масштабах діяльності, галузевій належності сучасних підприємств, їхніх організаційно-правових формах тощо.

Четвертий розділ основної частини. На відміну від попередніх, суто теоретичних розділів курсової роботи, цьому розділові має бути притаманний прикладний характер. Фокусом уваги тут є методика аналізу стану справ на підприємстві (безперечно, стану справ не взагалі, а в досліджуваному аспекті), зокрема методика організаційного аналізу, та методи діагностики проблем, що можуть виникати в досліджуваній сфері. Розкриття сутності методів діагностики та методик аналізу має здійснюватися коректно, з наведенням форм аналітичних таблиць і викладом усіх алгоритмів і формул, необхідних для здійснення розрахунків.

П’ятий розділ основної частини. В останньому розділі основної частини курсової роботи необхідно охарактеризувати шляхи розв’язання проблем, сформулювати узагальнені рекомендації щодо усунення слабких місць у системі управління діяльністю підприємства, визначити напрями вдосконалення діяльності та покращання отримуваних кінцевих результатів. Крім цього, рекомендується охарактеризувати підходи до оцінки ефективності та результативності впровадження запропонованих заходів.

У висновках (3—4 сторінки) потрібно стисло викласти основні результати проведених досліджень і визначити, якою мірою вирішені завдання та досягнуто мету курсової роботи, що були сформульовані у вступі.

Список використаних джерел повинен включати перелік усіх першоджерел, на які були посилання в тексті роботи або які використовувалися під час написання курсової роботи.

У додатки, обсяг яких не обмежується, рекомендується включати відносно самостійні частини тексту, складні розрахунки, громіздкі таблиці, виокремлення яких поліпшує цілісність сприйняття основної частини роботи.

4. Рекомендації щодо оформлення курсової роботи

Текст курсової роботи має бути належним чином оформлено — як стилістично, так і граматично й технічно. Рукопис комплектується в такій послідовності:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) вступ;

4) основна частина;

5) висновки;

6) список літератури;

7) додатки (у разі необхідності).

На титульному аркуші зазначаються: назва вищого навчального закладу, тема курсової роботи, прізвище студента та інші ідентифікаційні відомості (зразок оформлення титульного аркуша наведено в додатку Г). Після титульного аркуша вміщується сторінка змісту, в якому наводяться найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовки) основної частини, а також вступу, висновків, додатків, списку використаної літератури.

Загальні вимоги до оформлення рукопису

Текст рукопису роздруковується на принтері на аркушах білого паперу стандартного формату А4 і розміщується з одного боку аркуша. Друкують текст, залишаючи береги таких розмірів:

- лівий — не менше 20 мм;

- правий — не менше 10 мм;

- верхній — не менше 20 мм;

- нижній — не менше 20 мм.

У разі використання текстового редактора Word слід закладати такі параметри:

- тип шрифту — Times New Roman;

- розмір шрифту — 14;

- міжрядковий інтервал — 1,5.

Текст основної частини поділяють на розділи, а в разі необхідності — на підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту, заголовки підрозділів — маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапки наприкінці заголовків не ставляться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Розділи нумерують по черзі арабськими цифрами; підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад «2.3» (третій підрозділ другого розділу). У кінці номера підрозділу перед його назвою ставиться крапка.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку; у кінці номера перед назвою також повинна стояти крапка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти.

Мова й стиль

Мова й стиль курсової роботи не мають містити емоційно-експресивних елементів. Для наукового тексту характерними є змістова завершеність, цілісність і зв’язність. Бажано використання конструкції з невизначено-особовими реченнями, наприклад: «Вважається за доцільне запропонувати…», а не «Я пропоную…». Викладаючи матеріал, слід користуватися загальноприйнятою термінологією, приділяючи увагу точності її застосування та чіткості формулювань. Скорочення слів у тексті та ілюстраціях, крім використання загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Матеріал має бути викладений у логічній послідовності. Неприпустимим є перехід до розгляду іншого питання, допоки не завершено висвітлення попереднього. Кілька речень, що передають окрему думку, повинні бути чіткими і мати стислу форму.

Подання таблиць

Цифровий матеріал, вміщений у текст, як правило, оформляється у вигляді таблиць. У таблицях цифровий або текстовий матеріал групується в рядки та стовпчики, відокремлені горизонтальними (рядки) та вертикальними (стовпчики) лініями.

Звичайно таблиця складається з таких елементів: порядкового номера й тематичного заголовка, боковика та заголовків стовпчиків (головки), рядків і граф (основної частини, тобто прографки).

Назву таблиці розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву та слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому кутку над заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в тексті роботи є лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

У разі перенесення частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» та її номер вказують лише один раз — праворуч над першою частиною таблиці; над іншими частинами пишуть «Продовження табл.» із зазначенням номера таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Заголовки стовпчиків пишуть з великої літери, підзаголовки — з малої, якщо вони становлять одне речення з заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

Таблиці вміщуються в текст роботи одразу після посилання на них. Розміщувати таблиці слід так, щоб їх можна було читати, не повертаючи рукопису; якщо це неможливо — так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника. На всі таблиці роботи в тексті мають бути посилання, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено (наприклад, «... у табл. 1.2»), у повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись» (наприклад: «див. табл. 1.3»). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом і висновками. Повторювати кількісні відношення, наведені в таблиці, у тексті не треба.

Колонку «№ п/п» у таблицю не включають. У разі необхідності нумерації рядків їхні порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

Під час побудові таблиці слід дотримуватися збереження певних пропорцій між її частинами: боковик не може бути більше третини її формату, а висота заголовочної частини — понад третину висоти таблиці.

Стовпчики таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання в тексті роботи або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.

Якщо всі дані, наведені в таблиці, мають однакову одиницю виміру, її вказують у тематичному заголовку, якщо різні — у заголовках стовпчиків або рядків через кому. Позначення одиниць виміру при цьому має відповідати загальноприйнятим стандартам.

Числа в таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Дробові числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки заведено позначати знаком тире «—», відсутність даних — трьома крапками «...» або літерами «н. в.» (немає відомостей). Якщо наведені в таблиці дані мають які-небудь особливості (є попередніми, стосуються частини явища, що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати в примітках, які розміщують під таблицею.

В таблиці не слід наводити зайві подробиці, які ускладнюють аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не мають змісту. Якщо це неможливо, то в них треба проставляти знак «´», який означає, що вони не заповнюються.

Викладаючи наукові результати на письмі, дуже часто використовують спрощені таблиці-виводи. Вивід, як правило, містить боковик, крапки та одну чи дві графи (стовпці). Його наводять без заголовка, якщо він є безпосереднім продовженням матеріалу та граматично пов’язаний із вступною фразою тексту або із заголовком, якщо він (вивід) має самостійне значення. Наведений нижче приклад демонструє ситуацію, коли вивід слід давати без заголовка, оскільки він випливає з тексту, що передує самому виводу:

При побудові матриці конкурентного профілю досліджуваного підприємства за ключовими чинниками успіху застосовувалися коефіцієнти вагомості:

продажна ціна 0,3

обсяг продажу продукції 0,3

реклама та стимулювання попиту на продукцію 0,3

канали збуту продукції 0,1

Подання ілюстрацій

У процесі оформлення роботи часто використовують наочні ілюстративні матеріали у вигляді схем, діаграм, графіків, фотографій, креслень, технічних рисунків, карт тощо. Ілюстрації в роботі слід подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Розміщувати рисунки слід так, аби їх можна було читати без повороту рукопису, а якщо це неможливо, то так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника.

Кожна ілюстрація в роботі повинна мати порядковий номер, який складається з двох цифр, розділених крапкою (номер розділу та номер рисунка всередині розділу), тематичну назву, а в разі необхідності — ще й пояснення (підрисунковий текст). Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення «Рис.» (рисунок). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на рисунок в тексті роботи зазначають його вид (діаграма, графік, схема) і номер. У разі повторного посилання використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»). На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання.

Найчастіше в наукових дослідженнях економічного та управлінського спрямування застосовуються ілюстрації у вигляді схем, діаграм і графіків.

Схема — це зображення, котре передає, зазвичай за допомогою умовних позначень, основну ідею якогось пристрою, споруди або процесу та показує взаємозв’язок їхніх головних елементів.

Діаграма — один зі способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні та об’ємні. Найчастіше використовують лінійні діаграми, а з площинних діаграм — стовпчикові (стрічкові) та секторні.

Для побудови лінійних діаграм звичайно застосовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладаються час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат — показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з’єднуються відрізками, у результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпців) однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна зображуваним величинам. У разі вертикального положення прямокутників діаграма називається стовпчиковою, горизонтального — стрічковою.

Секторна діаграма є колом, поділеним на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображуваного об’єкта чи явища. Секторна діаграма — поширена форма порівнювання різних частин одного цілого. Площі секторів і є основою для порівняння.

Результати оброблення числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їхніх співвідношень через геометричні фігури, точки та лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Осі координат графіка креслять суцільними лініями. Стрілок на кінцях координатних осей не ставлять; умовні позначення та розміри відкладених величин вказують у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, прийняті в тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки в тому разі, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні написи замінюють цифрами, розшифровування яких наводять під рисунком.

Подання формул, приміток, посилань

Формули, що наводяться в роботі, нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу). Нумерувати варто лише ті формули, на які далі в тексті є посилання.

Найбільші, а також довгі й громіздкі формули, котрі у своєму складі мають знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, подаються окремими рядками (це стосується і всіх нумерованих формул). Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння й формули треба відокремлювати від тексту вільними рядками. Вище та нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (–), множення (´), ділення (:).

Під час написання роботи може з’явитися потреба в примітках до тексту або до таблиць. Примітки містять довідкову або пояснювальну інформацію. Їх нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо на сторінці примітка лише одна, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку; якщо приміток кілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку. Такі примітки нумерують арабськими цифрами з крапкою.

На інформацію, запозичену з інших джерел, а також на цитати, наведені в тексті, обов’язково мають бути зроблені посилання. Посилання даються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де зазначається порядковий номер джерела в списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад: «[4, c. 35]»). Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати правилам бібліографічного опису.

Загальні правила цитування

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу певного друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точного відтворювання цитованого тексту, оскільки найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться в тій граматичній формі, в якій його подано в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту та позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, у середині, наприкінці).

Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

У разі непрямого цитування (переказ, викладення думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути дуже точним у передаванні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати посилання на відповідне джерело.

Оформлення списку використаних джерел і додатків

Бібліографічний апарат у науковій праці — це ключ до використаних дослідником джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику та культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат складається з бібліографічного списку (списку використаних джерел) і бібліографічних посилань, які оформляються відповідно до чинних стандартів.

Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список — одна із суттєвих складових наукової роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора та демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Список використаних джерел повинен мати суцільну нумерацію. Найпоширенішим способом групування джерел у списку є їх розміщення за абеткою (за першою літерою прізвища автора або першого слова заголовка); джерела можна розміщувати й в один з таких способів: у порядку розташування посилань у тексті, у хронологічному порядку. Набір елементів бібліографічного опису джерел різних видів (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладне видання, статистичний щорічник і т. ін.), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо наведено в додатку Д.

У процесі оформлення роботи іноді виникає потреба в збагаченні її тексту додатками. Додатки, як правило, містять проміжні математичні розрахунки, первинні матеріали, громіздкі таблиці та інші матеріали допоміжного характеру. Додатки розміщують після списку літератури в порядку здійснення на них посилань у тексті. Кожен додаток починають з нової сторінки. Їм присвоюють заголовки, надруковані вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» і велика буква, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятками літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, пронумеровані в межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» (другий розділ додатка А).

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: «Рис. Д.1.2» (другий рисунок першого розділу додатка Д).

5. Підготовка до захисту та захист курсової роботи

Виконана курсова робота у встановлений термін здається на кафедру. Після реєстрації вона передається науковому керівникові для перевірки та оцінювання рівня якості її виконання. Науковий керівник кількісно (у межах від 0 до 75 балів) визначає рівень якості виконання курсової роботи згідно параметрів та критеріїв, наведених у табл. 1, та приймає рішення про можливість допуску роботи до захисту.

У разі, коли якість виконання курсової роботи оцінюється науковим керівником нижче за 35 балів, робота повертається студентові для доопрацювання. До переробленої курсової роботи, зданої на повторну перевірку, обов’язково додається бланк відомостей про результати первісного оцінювання.

У разі, коли науковий керівник оцінює якість виконання курсової роботи вище, ніж у 35 балів, курсова робота допускається до захисту.

Захист комплексної курсової роботи є обов’язковою складовою навчального процесу. Підсумкова оцінка курсової роботи виставляється у відомість лише після її успішного захисту. Терміни та графік захисту робіт встановлюються кафедрою; захист здійснюється на відкритому засіданні комісії, склад якої визначається завідувачем кафедри.

До захисту студент готує доповідь та ілюстративні матеріали, які демонструють результати дослідження, основні висновки, узагальнення та пропозиції. Кількість та форму ілюстративних матеріалів студент визначає спільно з науковим керівником. Рекомендована тривалість доповіді студента 8—10 хвилин; рекомендована кількість ілюстративних матеріалів 4—6 од. Узагальнені критерії оцінювання рівня презентації курсової роботи та її захисту, а також деталізовані бальні шкали наведено у табл. 1.

При аналізі та оцінюванні як самої курсової роботи, так і рівня презентації її результатів увага звертається на:

- уміння студента визначати найсуттєвіші проблемні питання, що потребують концептуального вирішення;

- відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

- обсяг масиву опрацьованої інформації;

- різноманітність залучених інформаційних джерел;

- широту й адекватність використаних першоджерел;

- наявність нестандартних елементів аналізу та діагностики;

- різноманітність використаних способів зіставлення інформації;

- здатність студента до комбінування та рекомбінування вихідної інформації;

- глибину опрацювання вихідного матеріалу;

- глибину опрацювання проблеми;

- адекватність запропонованих заходів виявленим проблемам;

- наявність чітко визначеної позиції автора;

- аргументованість, переконливість обґрунтування запропонованих рішень;

- уміння студента стисло, послідовно і чітко викласти сутність і результати дослідження;

- розвиненість мови викладення роботи, оригінальність стилю;

- наявність посилань на джерела, з яких запозичено будь-яку інформацію, та дотримання етики цитування;

- ступінь самостійності у проведенні дослідження;

- загальне оформлення дослідження;

- логічність, конкретність і переконливість доповіді;

- якість підготовки наочного матеріалу;

- повноту відповідей на запитання;

- здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

- вільне володіння економічною та управлінською термінологією;

- загальний рівень підготовки студента.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні комісії приймається остаточне рішення щодо оцінки рівня якості виконання курсової роботи, презентації її результатів та захисту за 100-бальною шкалою, котра враховує:

1) попереднє оцінювання якості курсової роботи, здійснене науковим керівником – 0-75 балів;

2) оцінювання захисту курсової роботи – 0-25 балів.

Після чого оцінка, отримана за 100-бальною шкалою, переводиться у 4-бальну та в оцінку за шкалою ECTS в порядку, поданому в табл. 2.

Рішення комісії оголошується у той самий день, після чого оцінка записується на титульному аркуші курсової роботи та проставляється в екзаменаційну відомість і залікову книжку студента.

Таблиця 1

Параметри та критерії оцінювання курсової роботи

Параметри оцінювання	Діапазон оцінки, бали	Критерії оцінювання за бальною шкалою
Оцінювання якості виконаної курсової роботи
1. Відповідність змісту курсової роботи темі та затвердженому плану	0 —15	0 — зміст жодного з параграфів курсової роботи не відповідає затвердженому плану; 5 — зміст тільки одного або двох параграфів курсової роботи відповідає затвердженому плану; 10 — зміст трьох або чотирьох параграфів курсової роботи відповідає затвердженому плану; 15 — зміст усіх параграфів курсової роботи відповідає затвердженому плану
2. Ступінь розкриття теоретичних аспектів проблеми, обраної для дослідження; коректність використання понятійного апарату	0 —15	0 — понятійний апарат не сформовано; теоретичні аспекти проблеми не розкрито; 5 — понятійний апарат сформовано, але теоретичні аспекти проблеми не розкрито; 10 — понятійний апарат сформовано, теоретичні аспекти проблеми розкрито частково; 15 — понятійний апарат сформовано, теоретичні аспекти проблеми розкрито у достатній мірі
3. Наявність критичних зіставлень та узагальнень різних точок зору та підходів до постановки проблеми та шляхів її розв’язання	0 —15	0 — критичні зіставлення та узагальнення відсутні; 10 — критичні зіставлення наявні, але узагальнення відсутні або некоректні; 15 — критичні зіставлення наявні та супроводжені коректними узагальненнями
4. Ступінь використання фактологічного матеріалу; висвітлення особливостей прояву досліджуваної проблеми у практиці функціонування вітчизняних підприємств	0 —10	0 — фактологічний матеріал не використано; 5 — фактологічний матеріал загального характеру залучено, але висвітлення особливостей вияву та розв’язання досліджуваної проблеми у практиці функціонування вітчизняних підприємств не здійснено; 10 — фактологічний матеріал загального характеру залучено, вітчизняний досвід висвітлено

Закінчення табл. 1

Параметри оцінювання	Діапазон оцінки, бали	Критерії оцінювання за бальною шкалою
5. Обсяг та адекватність використаних під час написання роботи першоджерел; додержання етики посилань	0 —10	0 —залучено матеріали лише навчальних підручників та посібників (до 10 джерел); етика посилань не дотримана; 5 —залучено матеріали не лише навчальних підручників та посібників, а й періодичних видань економічного та управлінського характеру (від 11 до 15 джерел); етика посилань додержання частково; 10 —залучено матеріали не лише навчальних підручників та посібників, а й монографій, статистичних збірників та довідників, періодичних видань економічного та управлінського характеру, інформація з мережі Internet тощо (більше 15 джерел); етику посилань додержано
6. Відповідність оформлення курсової роботи встановленим вимогам	0 —10	0 — текст курсової роботи оформлено із суттєвими порушеннями встановлених вимог; 5 — текст курсової роботи оформлено з незначними порушеннями встановлених вимог; 10 — текст курсової роботи оформлено відповідно до встановлених вимог
Максимальна кількість балів — 75
Оцінювання захисту курсової роботи
7. Уміння чітко та стисло викласти основні результати дослідження	0 —10	0 — студент неспроможний чітко та стисло викласти основні результати дослідження; 5 — студент плутано та невпорядковано викладає основні результати дослідження; 10 — студент чітко, ясно та стисло викладає основні результати дослідження
8. Використання ілюстративного матеріалу	0 —5	0 — ілюстративні матеріали не використано; 5 — доповідь супроводжена ілюстративними матеріалами
9. Повнота, глибина, обґрунтованість відповідей на питання	0 —10	0 — студент неспроможний надати відповіді на поставлені питання; 5 — студент дає неповні, поверхові, необґрунтовані відповіді на поставлені питання; 10 — студент дає повні, глибокі, обґрунтовані відповіді на поставлені питання
Максимальна кількість балів — 25
Всього сумарно — 100

Примітка: додатковим критерієм оцінювання якості курсової роботи (+ 15 балів) є наявність елементів наукової новизни та оригінальність методів дослідження (за умови, що загальна сума балів оцінки якості роботи не перевищує 75 балів).

Таблиця 2

ECTS-, НАЦІОНАЛЬНА ТА УНІВЕРСИТЕТСЬКА ШКАЛИ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

6. Рекомендована література

Докладні переліки основної та додаткової літератури, що може бути використана в процесі написання комплексної курсової роботи, наведені в навчально-методичному забезпеченні вивчення дисциплін «Організація управління промисловим підприємством», «Антикризове управління підприємством», «Операційний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Управління конкурентоспроможністю підприємства», а саме:

1. Бабічев М. П. Організація управління промисловим підприємством: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / М. П. Бабічев, С. В. Карпенко, Є. В. Шевчук; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 90 с.

2. Краснокутська, Н. В. Інноваційний менеджмент: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Н. В. Краснокутська, С. В. Гарбуз; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2005. – 276 с.

3. Омельяненко Т. В. Операційний менеджмент: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Т. В. Омельяненко, Н. В. Задорожна; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 235 с.

4. Омельяненко Т. В. Управління конкурентоспроможністю підприємства: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Т. В. Омельяненко. Д. О. Барабась, А. В. Вакуленко; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2009. – 275 с.

5. Шершньова З. Є. Антикризове управління підприємством: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2004. — 196 с.

Постійно оновлювані переліки основної та додаткової літератури містяться також у методичних матеріалах щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з дисциплін «Організація управління промисловим підприємством», «Антикризове управління підприємством», «Операційний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Управління конкурентоспроможністю підприємства»; ці методичні матеріали розміщено на FTP-сервері КНЕУ.

Перелік використаних джерел

1. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: (ГОСТ 7.1-2003, IDT): ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — К.: Держспоживстандарт України, 2007. — 47 с. — (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи) (Національний стандарт України).

2. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення: ДСТУ 3008–95. — К.: Держстандарт України, 1995. — 38 с. — (Державний стандарт України).

3. Методичні вказівки до виконання дипломної роботи // Магістерські програми. Економіка підприємства: Програма «Менеджмент проектів і консалтинг». — 2004/2005 навч. рік / кол. авт. під кер. В. А. Верби; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2004. — 356 с.

4. Методичні вказівки до виконання курсових робіт з дисципліни «Менеджмент» для студентів спеціальностей 0201, 0204, 0207 усіх форм навчання / уклад. С. М. Соболь, Т. В. Омельяненко; М-во освіти України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 1997. — 36 с.

5. Методичні вказівки до виконання курсових робіт із дисципліни «Операційний менеджмент» для студентів спеціальності 6201/1 усіх форм навчання / уклад. Т. В. Омельяненко; М-во освіти України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 36 с.

6. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Організація управління промисловим підприємством» для студентів спеціальності 7201/1 «Менеджмент промислових підприємств» / уклад. Д. М. Колотило, М. П. Бабічев, Н. Д. Тимошевська, А. В. Вакуленко; М-во освіти України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 24 с.

7. Методичні рекомендації до виконання комплексної курсової роботи «Управління промисловим підприємством» для студентів IV курсу спеціальності 6201 «Менеджмент організацій» (спеціалізація 6201/1 — «Менеджмент промислових підприємств») / уклад. Т. В. Омельяненко; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2005. — 36 с.

8. Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з дисципліни “Менеджмент” для студентів III курсу спеціальності 6201/1 “Менеджмент організацій” / уклад. С. М. Соболь, В. М. Багацький, Л. М. Хоменко. – К.: КНЕУ, 2006. – 32 с.

9. Методичні рекомендації щодо виконання наукових досліджень та оформлення їх результатів // Омельяненко Т. В. Операційний менеджмент: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Т. В. Омельяненко, Н. В. Задорожна; М-во освіти і науки України; Київський нац. екон. ун-т. — К.: КНЕУ, 2003. - С. 157-179.

10. Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті // Бюлетень ВАК України. - 2008. - № 3. - С. 9-13.

Додаток А

ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ[1]

1. Управління організаційним розвитком промислового підприємства.

2. Організаційне моделювання в системі управління промисловим підприємством.

3. Управління організаційними змінами.

4. Удосконалення системи управління промисловим підприємством.

5. Удосконалення інформаційного забезпечення організації управління промисловим підприємством.

6. Формування системи управління персоналом на промисловому підприємстві.

7. Розроблення механізму до проектування схеми розподілу відповідальності в системі управління промисловим підприємством.

8. Формування системи інформаційного забезпечення управління організацією.

9. Удосконалення комунікаційних зв’язків у системі управління промисловим підприємством.

10. Обґрунтування проекту організаційної структури управління підприємством.

11. Інноваційний процес: особливості управління основними етапами.

12. Управління життєвим циклом інновації.

13. Управління формуванням та впровадженням інноваційної стратегії підприємства.

14. Управління інноваційним потенціалом підприємства.

15. Управління змінами при впровадженні нововведень.

16. Управління інноваційними проектами.

17. Антикризове управління на основі інновацій.

18. Ефективність інноваційної діяльності: поняття, види, методи оцінки та управління.

19. Управління ризиками в інноваційному підприємництві.

20. Управління знаннями в організаціях.

21. Оперативне планування та контроль операційної діяльності.

22. Управління якістю продукції та (або) послуг.

23. Управління продуктивністю та (або) результативністю операційної діяльності.

24. Управління диверсифікацією виробництва.

25. Управління технічним переозброєнням виробництва.

26. Управління ресурсним забезпеченням виробництва.

27. Управління інформаційними та матеріальними потоками.

28. Управління обсягами виробництва та збуту продукції.

29. Управління товарною номенклатурою та асортиментом.

30. Управління розвитком виробництва на основі процесного підходу.

31. Управління конкурентоспроможністю підприємства на основі процесного та (або) ситуаційного підходу.

32. Управління конкурентними перевагами підприємства.

33. Управління конкурентною поведінкою підприємства.

34. Управління формуванням та реалізацією конкурентної стратегії підприємства - ринкового лідера (підприємства - ринкового аутсайдера).

35. Управління конкурентоспроможністю продукції.

36. Управління ринковою поведінкою підприємства зі слабкою конкурентної позицією.

37. Управління ринковою поведінкою підприємства із сильною конкурентною позицією.

38. Обґрунтування комплексу дій підприємства в межах захисної конкурентної стратегії.

39. Обґрунтування комплексу дій підприємства в межах наступальної конкурентної стратегії.

40. Обґрунтування комплексу дій підприємства в межах коопераційної стратегії.

41. Кризові явища в реально існуючих системах.

42. Тенденції виникнення та розв’язання економічних криз.

43. Обґрунтування та вибір підсистеми антикризового управління (ПАУ).

44. Системна криза підприємства та форми її ліквідації.

45. Технологія розроблення управлінських рішень в антикризовому управлінні.

46. Формування та ідентифікація локальної кризи збуту.

47. Формування та ідентифікація локальної фінансової кризи підприємства.

48. Стратегія й тактика запобігання та (або) подолання локальної кризи постачання.

49. Стратегія й тактика запобігання та (або) подолання виробничо-технологічної кризи.

50. Стратегія й тактика запобігання та (або) подолання організаційної кризи.

 

Додаток Б

Орієнтовний регламент виконання курсової роботи

Етап	Зміст виконуваних робіт	Рекомендовані терміни виконання робіт
Вибір напрямку дослідження та теми курсової роботи	Студент Ознайомлення з рекомендованою тематикою, визначення напряму досліджень і вибір конкретної теми. Подання на кафедру письмової заяви з проханням затвердити обрану тему та призначити наукового керівника Завідувач кафедри Призначення наукового керівника	Для студентів денної та вечірньої форм навчання — протягом перших двох тижнів 8-го семестру Для студентів заочної форми навчання — протягом лекційного періоду
Складання плану роботи та його затвердження науковим керівником	Студент Ознайомлення з літературними джерелами, в яких викладено сучасні погляди на обрану для дослідження проблему. Складання першого варіанта плану роботи, подання його науковому керівникові. Обговорення теми, плану, послідовності етапів, структури та змісту роботи з науковим керівником Науковий керівник Уточнення, коригування (у разі необхідності) й затвердження теми та плану роботи, деталізація графіка виконання роботи (призначення строків подання окремих розділів роботи, терміну закінчення виконання курсової роботи та подання остаточно оформленого варіанта тексту курсової роботи)	Для студентів денної та вечірньої форм навчання — протягом третього тижня семестру Для студентів заочної форми навчання — протягом лекційного періоду (але не пізніше останнього дня сесії)
Виконання дослідження	Студент Добір інформації за допомогою роботи з різноманітними джерелами. Опрацювання та узагальнення зібраної інформації. Формулювання власних висновків по суті обраної для дослідження проблеми. Визначення та обґрунтування способів розв’язання проблеми. Обговорення на консультаціях з науковим керівником суперечливих моментів, що виникли під час здійснення аналізу та в процесі формулювання висновків. Коригування отриманих результатів після обговорення Науковий керівник Надання студентові допомоги консультаційного характеру	Для студентів денної та вечірньої форм навчання — щонайменше протягом періоду з четвертого по восьмий тиждень семестру Для студентів заочної форми навчання — протягом періоду, відведеного для самостійної роботи студентів між двома черговими сесіями
Викладення результатів дослідження в письмовій формі	Студент Підготовка попереднього варіанта тексту, в якому в письмовій формі викладено результати, отримані в процесі проведення дослідження, оформлення тексту курсової роботи відповідно до загальноприйнятих вимог, подання остаточно відкоригованого варіанта тексту курсової роботи науковому керівникові Науковий керівник Ознайомлення з друкованим варіантом тексту курсової роботи, прийняття рішення щодо можливості оприлюднення отриманих результатів, підготовка відгуку на роботу	Для студентів усіх форм навчання — робота має бути подана науковому керівникові не пізніше як за три тижні до початку сесії
Презентація результатів	Студент Ознайомлення з зауваженнями наукового керівника, що містяться у відгуку на роботу. Підготовка до презентації та публічне представлення результатів у вигляді виступу на захисті курсової роботи	Не пізніше передостаннього тижня семестру

 

---