Дані Методичні рекомендації розроблені відповідно до чинного законодавства у сфері освіти України, наказів Міністерства освіти і науки України, нормативних документів Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Зміст

1. Загальні положення. 4

2. Структура роботи. 7

3. Приклади оформлення списку використаних джерел. 22

1. Загальні положення

Відповідно до навчального плану студентами Навчально-наукового центру «Інститут біології» виконуються та захищаються курсові, кваліфікаційні та випускні кваліфікаційні роботи:

Денна форма навчання:

3 курс – курсова робота (може бути оглядовою);

4 курс – курсова робота (експериментальна)*;

1 рік магістратури - курсова робота (експериментальна);

2 рік магістратури – випускна кваліфікаційна робота магістра (експериментальна)**.

Заочна форма навчання:

4 курс - курсова робота (може бути оглядовою);

5 курс - курсова робота (експериментальна)*;

спеціалісти - кваліфікаційна робота спеціаліста (експериментальна)**;

1 рік магістратури - курсова робота (експериментальна);

2 рік магістратури – випускна кваліфікаційна робота магістра (експериментальна)**.

* ДО РОБОТИ НЕОБХІДНО ДОДАТИ ВІДГУК НАУКОВОГО КЕРІВНИКА ЗА МІСЦЕМ ВИКОНАННЯ РОБОТИ, ЗАСВІДЧЕНИЙ ПЕЧАТКОЮ УСТАНОВИ.

** ДО РОБОТИ НЕОБХІДНО ДОДАТИ ВІДГУК НАУКОВОГО КЕРІВНИКА ЗА МІСЦЕМ ВИКОНАННЯ РОБОТИ ТА ЗОВНІШНЮ РЕЦЕНЗІЮ, ЗАСВІДЧЕНІ ПЕЧАТКОЮ УСТАНОВИ.

Зовнішньою є рецензія, надана фахівцем з тематики роботи, який не є співробітником структурного підрозділу (кафедри, лабораторії, відділу), у якому виконувалась дана курсова, кваліфікаційна або випускна кваліфікаційна робота.

Курсові роботи є початковим етапом у процесі професійної підготовки спеціалістів та магістрів. Кваліфікаційна робота спеціаліста або випускна кваліфікаційна робота магістра є її кінцевим результатом, який дає можливість виявити рівень засвоєння студентом теоретичних знань а також практичної підготовки, здатність до самостійної роботи за обраним науковим напрямком: вони мають бути завершеними науковими роботами, характеризуватися елементами наукової новизни й актуальністю теми, мати практичне й теоретичне значення, містити сукупність результатів, положень, що пропонуються для публічного захисту. Кваліфікаційна робота спеціаліста або випускна кваліфікаційна робота магістра виконується відповідно до напрямів наукових і прикладних досліджень кафедри або лабораторії науково-дослідної установи за місцем виконання роботи та має засвідчити: рівень професійної підготовки випускника; вміння застосовувати здобуті знання для розв’язання складних науково-практичних завдань; свідоме засвоєння знань та їхню систематизацію; наявність у студента навичок наукової роботи; здатність критично та креативно мислити, вміння аргументувати власні погляди.

Всі зазначені форми робіт виконуються на основі поглибленого вивчення спеціальної вітчизняної та зарубіжної літератури, передового досвіду з обраної проблеми, повинні містити результати власних теоретичних і прикладних досліджень, мають бути написані науковим стилем, логічно та аргументовано й давати чітке уявлення, наскільки якісно студент оволодів методикою й технікою експерименту, здатний самостійно проводити наукові дослідження та аналізувати результати, проводити обговорення отриманих власних даних, порівнюючи їх з даними інших дослідників, робити власні висновки, працювати з науковою літературою.

Керівником курсової, кваліфікаційної роботи спеціаліста або випускної кваліфікаційної роботи магістра призначається за рішенням кафедри викладач, який має науковий ступінь доктора або кандидата наук. Асистенти кафедр, що не мають наукового ступеню кандидата наук, можуть керувати курсовими, проте не кваліфікаційними роботами.

Теми робіт визначаються і затверджуються кафедрами. Студентам надається право вибору теми роботи. Студент може запропонувати для роботи свою тему з обов’язковим обґрунтуванням доцільності її розробки. Тематика робіт повинна відповідати науковому напряму, за яким здійснюється підготовка фахівця на даній кафедрі, реальним завданням господарства, науки та суспільства. Вона розробляється на основі виконання кафедрою (та/або лабораторією науково-дослідної установи за місцем виконання роботи) держбюджетних, госпдоговірних і пошукових науково-дослідних робіт.

Закріплення за студентом конкретної теми роботи та призначення наукового керівника здійснюється на засіданні кафедри (не пізніше 15 жовтня поточного навчального року). Назва роботи має бути чіткою, лаконічною та містити однозначне тлумачення.

Курсові, кваліфікаційні та випускні кваліфікаційні роботи, оформлені у відповідності до даних вимог, перевірені науковими керівниками, зі всіма необхідними супровідними документами (відгуком наукового керівника за місцем виконання роботи, засвідченим печаткою установи або відгуком наукового керівника за місцем виконання роботи та зовнішньою рецензію, засвідченими печаткою установи, див. вище) мають бути подані секретарям кафедри не пізніше як за тиждень до встановленої дати офіційного захисту.

2. Структура роботи

ДЛЯ ОГЛЯДОВИХ РОБІТ:

- ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ;

- ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (АБО ПОЗНАЧЕНЬ) (за необхідності);

- ЗМІСТ;

- ВСТУП;

- РОЗДІЛ 1.-РОЗДІЛ Х (від двох до п'яти розділів, що містять огляд літератури, розділи можуть включати підрозділи, останній розділ є узагальнюючим)

- ПІДСУМКИ;

- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ;

- ДОДАТКИ (за необхідності).

ДЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РОБІТ:

- ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ;

- РЕФЕРАТ (для кваліфікаційної роботи спеціаліста та випускної кваліфікаційної роботи магістр; вкладається у роботу);

- ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (або ПОЗНАЧЕНЬ) (за необхідності);

- ЗМІСТ;

- ВСТУП;

- РОЗДІЛ 1. Огляд літератури(розділ може включати підрозділи);

- РОЗДІЛ 2. Матеріали і методи досліджень (розділ може включати підрозділи);

- РОЗДІЛ 3. Результати досліджень та їхнє обговорення (розділ може включати підрозділи);

АБО

- РОЗДІЛ 3. Результати досліджень (розділ може включати підрозділи);

- РОЗДІЛ 4. Обговорення результатів (розділ може включати підрозділи);

- ВИСНОВКИ;

- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ;

- ДОДАТКИ (за необхідності).

ОБСЯГ роботи, БЕЗ УРАХУВАННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, має становити:

Денна форма навчання:

3 курс – курсова робота – 30-35 сторінок;

4 курс – курсова робота – 40-45 сторінок;

1 рік магістратури – курсова робота – 40-45 сторінок;

2 рік магістратури – випускна кваліфікаційна робота магістра – 50-60 сторінок.

Заочна форма навчання:

4 курс – курсова робота – 30-35 сторінок;

5 курс – курсова робота – 40-45 сторінок;

спеціалісти – кваліфікаційна робота спеціаліста – 45-55 сторінок;

1 рік магістратури – курсова робота – 40-45 сторінок;

2 рік магістратури – випускна кваліфікаційна робота магістра – 50-60 сторінок.

Робота включає друкований текст, ілюстрації та список використаних джерел (від 30 джерел – для курсових, від 40 джерел – для кваліфікаційних та випускних кваліфікаційних робіт). Вкладена сторінка реферату, а також сторінки з представленими додатками до загального обсягу роботи не входять.

Робота оформлюється на стандартному папері формату А4 (210×297 мм) за наступними вимогами:

- гарнітура шрифту текстового редактора Times New Roman, розмір 14 пт;

- інтервал між знаками у тексті звичайний;

- поля: зліва складають 30 мм, справа – 1,5 мм, зверху та знизу – 20 мм;

- абзацний відступ – 1,0;

- інтервал між рядками – 1,5.

Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту – однаковою. Відстань між заголовком і текстом має становити 1 рядок.

Такі структурні частини роботи, як ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (або ПОЗНАЧЕНЬ), ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ (або ПІДСУМКИ), СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не мають порядкового номера, кожну з них слід починати з нової сторінки, їхні назви розташовувати симетрично до тексту по центру сторінки та друкувати великими жирними літерами без крапки у кінці.

Розділи й підрозділи нумеруються.

Заголовки розділів роботи слід розташовувати симетрично до тексту по центру сторінки та друкувати великими жирними літерами. У першому рядку пишеться РОЗДІЛ Х, у другому рядку – його назва без крапки у кінці. Кожний розділ слід починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів розташовуються посередині рядка і друкуються малими жирними літерами. Підрозділи з нової сторінки друкувати не потрібно, між попереднім підрозділом та заголовком наступного підрозділу має бути відстань 2 рядки.

Розділи, підрозділи слід нумерувати арабськими цифрами. Нумерація розділів у всій роботі наскрізна. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу, наприклад: 2.4 (четвертий підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу (Додаток А).

Підрозділи можуть ділитися на пункти, які повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного підрозділу, наприклад: 2.1.2. Пункт може не мати заголовка. Заголовок пункту друкується так само, як і заголовок підрозділу.

В назві розділів та підрозділів не має бути скорочень, крім загальновживаних (наприклад, ДНК, АТФ, цАМФ).

Номер сторінки проставляється арабськими цифрами без знаку «№» у правому верхньому куті без крапки у кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації, але номер сторінки не проставляють (проставляють нумерацію сторінок, починаючи зі ЗМІСТУ або (за наявності) з ПЕРЕЛІКУ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (або ПОЗНАЧЕНЬ), сторінка з рефератом не нумерується).

Робота повинна бути підписана автором (на останній сторінці, після списку використаних джерел), кваліфікаційні роботи спеціаліста та випускні кваліфікаційні роботи магістра повинні подаватись у твердій палітурці.

ТИТУЛЬНИЙ аркуш є першою сторінкою, яка містить:

- найменування вищого навчального закладу, інституту, кафедри, де навчається студент;

- назву роботи;

- прізвище, ім’я, по батькові студента;

- науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника;

- місце виконання роботи та дані наукового керівника за місцем виконання роботи (посада, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я та по батькові (повністю).

На титульному аркуші кваліфікаційної роботи або випускної кваліфікаційної роботи містяться позначки про допуск до офіційного захисту за підписом завідуючого кафедрою на основі протоколу засідання кафедри та оцінка роботи за даними протоколу засідання екзаменаційної комісії (Додаток Б1–Б4).

РЕФЕРАТ є коротким викладенням змісту роботи (об’ємом до 1 сторінки), в якому зазначаються матеріали, методи, мета і задачі роботи, найбільш суттєві з отриманих автором результатів, підкреслюється їхня новизна, наводиться інформація щодо структури й обсягу роботи у сторінках, кількості ілюстрацій, таблиць, додатків, використаних джерел, ключові слова у називному відмінку – 5–7 (Додаток В). Реферат подається на окремій сторінці одразу після титульного аркуша роботи.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ складають, якщо в роботі ужито специфічну термінологію, використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення, а також за умови повторення термінів у тексті більше трьох разів. Перелік друкують двома колонками: у лівій за абеткою, наводять скорочення (спочатку україномовні, потім англомовні), у правій – їхнє детальне розшифрування (Додаток Г). Англомовні скорочення повинні бути додатково перекладені українською мовою. У разі застосування загальновідомих скорочень (наприклад, ДНК і РНК), їх можна не включати до переліку умовних скорочень.

ЗМІСТ має відповідати плану роботи. На сторінці зі змістом навпроти кожної складової роботи проставляються номери сторінок, які вказують на початок викладення матеріалу (Додаток Д1, Д2).

ВСТУП знайомить з питаннями, яким присвячена робота. Об’єм цього розділу не повинен перевищувати дві сторінки. У вступі стисло викладається історія дослідження питання та дається оцінка сучасного стану вивченості теми, що досліджується. З посиланням на джерела, обґрунтовується необхідність проведення дослідження, актуальність роботи, її мета та завдання, наукова новизна, практичне значення роботи, а також, за потреби, подяки.

Наукова новизна включає розроблені при виконанні роботи наукові положення і теоретичні висновки, які мають певні особливості й характеристики, що відрізняють їх від попередніх досліджень. Наукова новизна може полягати як у зміні, так і в розширенні й доповненні кола відомих даних, їхньому уточненні: нові теоретичні положення та результати експерименту, нова постановка або новий метод вирішення відомих проблем або задач, нові або вдосконалені критерії та показники, розробки оригінальних моделей процесів та явищ, розробки корисних моделей.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ (Розділ 1 експериментальної роботи або всі розділи оглядової роботи) має виявити обізнаність студента зі спеціальними фаховими науковими публікаціями, його вміння систематизувати та критично оцінювати результати експериментальної роботи інших авторів. В огляді літератури розглядаються теоретичні та методологічні аспекти проблеми, що досліджується, наводиться аналітичний огляд джерел літератури з предмету наукового дослідження, критично аналізуються різні погляди, здійснюється їхня наукова класифікація, основні фактори впливу на стан і розвиток об’єкта дослідження тощо. Наводиться теоретичне обґрунтування, сутність, значення, класифікаційні характеристики, історія та тенденції розвитку предмета дослідження. Методологічні підходи повинні мати елементи полемічності, розкривати власну позицію щодо предмета дослідження, що створює в експериментальних роботах передумови для викладення у наступних розділах результатів власних наукових досліджень.

Найважливіше в такій роботі – аналіз та порівняння джерел літератури, які безпосередньо стосуються теми роботи. Текст огляду повинен відповідати наступним вимогам: повнота і достовірність інформації, логічність структури, наявність критичної оцінки, ясність і чіткість викладу. Огляд доцільно закінчити коротким резюме стосовно необхідності проведення дослідження з даного напряму.

Огляд літератури в експериментальних роботах може включати декілька підрозділів, а в оглядових роботах – від двох до п'яти розділів.

РОЗДІЛ, ЩО МІСТИТЬ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ, МАЄ СТАНОВИТИ ВІД ЗАГАЛЬНОГО ОБСЯГУ РОБОТИ (БЕЗ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ та ДОДАТКІВ):

Денна форма навчання:

3 курс – курсова робота (експериментальна) – 30-70 %;

4 курс – курсова робота (експериментальна) – 30-40 %;

1 рік магістратури – курсова робота (експериментальна) – 30-40 %;

2 рік магістратури – випускна кваліфікаційна робота магістра (експериментальна) – до 30 %.

Заочна форма навчання:

4 курс – курсова робота (експериментальна) – 30-70 %;

5 курс – курсова робота (експериментальна) – 30-40 %;

спеціалісти - кваліфікаційна робота спеціаліста (експериментальна) – до 30 %;

1 рік магістратури – курсова робота (експериментальна) – 30-40 %;

2 рік магістратури – випускна кваліфікаційна робота магістра (експериментальна) – до 30 %.

Джерела літератури, на які опирається студент при викладенні певних положень (порівнянні своїх результатів з результатами інших дослідників), бажано не цитувати дослівно. Проте, при такому непрямому цитуванні слід бути максимально точним у викладенні думок автора. Текст роботи обов’язково повинен включати посилання на джерела літератури.

Посилання на джерело можуть наводитися двома способами:

1) зазначати порядковим номером за переліком посилань (тобто порядковим номером, під яким це джерело знаходиться у СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ) у квадратних дужках, наприклад: " у працях [2, 5, 7]…". Прізвища авторів, включених у контекст речення, пишуться без ініціалів, наприклад: "У процесі дослідження Іванов [5] довів…". Прізвища іноземних авторів, включені у контекст речення, подаються без ініціалів мовою оригіналу, наприклад: "У процесі дослідження Coleman [8] показала...". Краще, коли прізвище та/або посилання у квадратних дужках наводиться у середині або в кінці речення. При посиланні на роботи декількох авторів з певного питання, роботи подаються у порядку цитування, наприклад, [5, 6, 9-11]. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ у цьому випадку може складатися або за послідовністю посилань у тексті, або за алфавітом (див. далі).

2) вказувати у круглих дужках прізвище автора роботи (без ініціалів) та рік її видання через кому (Іванов, 2015). Незалежно від кількості авторів статті, у дужках вказується лише прізвище першого з них. Якщо прізвища авторів включені у контекст речення, вони пишуться з ініціалами, наприклад: "У процесі дослідження В.І.Іванов (2015) довів…". Прізвища іноземних авторів, включені у контекст речення, подаються з ініціалами в українській транслітерації і наводяться в дужках без ініціалів мовою оригіналу разом з роком видання роботи, що цитується, наприклад: "У процесі дослідження А.Колеман (Coleman, 2015) показала...". При посиланні на роботи декількох авторів з певного питання, роботи слід подавати у порядку їхнього видання (відокремлюючи крапкою з комою), скажімо, (Іванов, 2013; Петров, 2014; Сидоров, 2016). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ у цьому випадку складається за алфавітом (див. далі).

Рекомендується у кінці кожного розділу зробити загальний підсумок наведених наукових даних, наголосити на актуальності розглянутих питань, окреслити проблеми, які потребують вирішення і які є предметом даної роботи.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ (РОЗДІЛ 2 експериментальної роботи). Опис об’єктів (матеріалів) повинен містити вичерпну інформацію, яка дозволить повторити аналогічні дослідження та порівняти їхні результати. Розділ зазвичай поділяють на підрозділи: опис використаних речовин (реактивів) із зазначенням країни і фірми-виробника, характеристика експериментальних груп біологічних об’єктів (тварин, рослин, клітинних або тканинних культур тощо), обґрунтування використаних доз досліджених речовин, застосовані методи досліджень, методи математичного чи статистичного опрацювання отриманих даних.

Залежно від теми роботи кількість підрозділів і пунктів у кожному з них може коливатися.

При описанні методів дослідження слід обов’язково давати посилання на роботи, з яких вони запозичені. У курсових роботах студент повинен наводити опис всіх методів, навіть відомих та широко вживаних. У випускних роботах загальноприйняті методи не потребують детального опису, наводяться лише їхні принцип та необхідні формули розрахунків. Якщо метод є оригінальним, слід описати його детально, вказати зроблені модифікації та обґрунтувати їхню необхідність.

При характеристиці тривіальних методів статистичної обробки даних не потрібно їх описувати, достатньо навести посилання на статтю чи монографію, в якій вони детально охарактеризовані. Оригінальні методи математичного опрацювання матеріалу повинні бути детально висвітлені та обґрунтовані. Первинні, статистично не опрацьовані матеріали не доцільно наводити у роботі.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХНЄ ОБГОВОРЕННЯ є найбільш вагомою і визначальною частиною роботи. Ця частина має включати викладення власних результатів експериментів або спостережень (оформлюється як підрозділ/підрозділи РОЗДІЛУ 3 "Результати досліджень та їхнє обговорення" або окремий РОЗДІЛ 3 "Результати"), та порівняння викладених оригінальних даних з літературними і проведення узагальнень теоретичного або прикладного характеру, які свідчать про досягнення мети роботи і дозволяють обґрунтувати основні висновки роботи (оформлюється як заключний підрозділ РОЗДІЛУ 3 "Результати досліджень та їхнє обговорення" або як самостійний РОЗДІЛ 4 "Обговорення").

Для кваліфікаційних робіт спеціаліста і випускних кваліфікаційних робіт магістра обов’язково оформлювати одержаний експериментальний матеріал у вигляді окремих підрозділів, пунктів і підпунктів у логічній послідовності за наведеним планом. Дані експериментів чи спостережень наводять у вигляді таблиць, діаграм, рисунків, схем, фотографій, графіків тощо, які докладно описуються. Вибір форми ілюстративного матеріалу залежить від мети і характеру дослідження. Ілюстрації і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. На всі матеріали мають бути посилання в тексті.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу "Результати досліджень та їхнє обговорення" (за винятком ілюстрацій, поданих у додатках, нумерація яких іде послідовно лише в межах додатків). Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації через крапку (наприклад «Рис. 4.3. Мікрофотографія зони СА1 гіпокампу піддослідних піщанок монгольських, прекондиціонування з наступною ішемізацією (забарвлення толуїдиновим синім і крезилвіолетом; Ок.×10, Об.×40). Ілюстрації повинні бути органічно пов'язані з текстом, збагачувати його зміст, допомагати читачеві глибше зрозуміти проблему, мету і завдання досліджень з обраної теми. Не слід включати в роботу випадкові ілюстрації, що мають відношення до другорядних питань. Номер (рекомендується жирний шрифт), назва ілюстрації та пояснювальні підписи (звичайний шрифт) розміщують послідовно під ілюстрацією. У назві рисунку бажано не використовувати скорочення. Наприкінці крапку не ставлять. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи (кількість таких сторінок не повинна перевищувати 10% від загального обсягу роботи), включають до загальної нумерації сторінок. У тексті посилання на рисунки подається у дужках, наприклад, "(рис. 4.3) ".

Мікрофотографії можна роздруковувати на фотопапері, а потім вклеювати, а можна друкувати одразу на кольоровому принтері (на папері підвищеної щільності) на тій самій сторінці, де іде текст.

У підписах до мікрофотографій крім назви вказують метод забарвлення та збільшення (Додаток Е4). Або на фото наводять масштабну шкалу.

Цифровий матеріал можна оформлювати у вигляді таблиць.Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці і у такий спосіб, щоб було зручно читати без повороту, або з поворотом за годинниковою стрілкою. Цифрова інформація в таблицях повинна бути компактною.

На всі таблиці, як й ілюстрації, мають бути посилання в тексті. При цьому по тексту слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «... у табл. 3.4» або «(табл. 3.4)». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад «(див. табл. 3.4)».

Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу (за винятком таблиць, що наводяться у додатках). Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Назву таблиці друкують малими (крім першої великої) жирними літерами і розміщують над таблицею, розташовувати симетрично до неї по центру сторінки. Назва має бути стислою і, одночасно, вичерпною, відбивати зміст таблиці (Додаток Е1). Слово "Таблиця" пишеться без скорочення і розміщується у правому верхньому куті таблиці над її тематичним заголовком.

Потрібно відмітити, що числові дані не мають бути продубльовані в тексті, в таблиці й у діаграмі. Обирається лише одна форма подачі числових результатів (для недопущення роздування об’єму роботи за рахунок повторення результатів).

Кількість знаків після коми у таблиці повинна бути однакова для кожного цифрового параметра у всіх експериментальних групах, в яких він вимірювався. Кількість знаків після коми не повинна бути більшою, ніж кількість знаків після коми у вихідних даних, тобто, не більшою за точність вимірювальних приладів, якими ці дані вимірювалися.

Таблиці з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При поділі таблиці на частини допускається заміняти заголовки стовпців або рядків номерами, нумеруючи їх в першій частині таблиці.

У роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення одиниць вимірів та термінів: секунда – с, хвилина – хв, джоуль – Дж, нанограми – нг, рисунок – рис. тощо.

Ілюстрації слугують додатковим поясненням і доповненням до тексту роботи. Художньо-графічні прийоми і засоби зображення завдяки наочності особливо часто використовуються у ботанічних, зоологічних і фізіологічних дослідженнях.

Графіки наводять для зображення функціональної залежності і швидкого знаходження функції за значеним аргументу (Додаток Е2). Осі абсцис і ординат на графіках креслять суцільними лініями. Якщо числові значення занадто великі, тенденція зміни параметра є відомою і незмінною, допускається розрив осі ординат. При характеристиці динаміки розвитку процесу на осі абсцис відкладають проміжки часу, через які проводились визначення, аналізи.

Багатофакторні досліди ілюструють складнішими графіками, кілька вертикальних осей із відповідними позначеннями параметрів на кожній з них. Більш інформативними є об’ємні графіки, які потребують додаткової осі – аплікати. Вони дають можливість робити перспективне, об’ємне зображення. Експериментальний матеріал може бути представлений також у вигляді діаграм (Додаток Е3).

Документальний матеріал (записи самописних приладів, мікрофотографії; Додаток Е5) необхідно представляти у вигляді зменшеної копії на папері з усіма необхідними позначеннями.

При оформленні таблиць та діаграм з результатами статистичної обробки даних слід дотримуватись українських та міжнародних стандартів представлення таких результатів. Так, якщо дані підпорядковані закону нормального розподілу, то їх найчастіше представляють у вигляді: середнє арифметичне ± похибка середнього арифметичного (M±m) (згідно з міжнародним стандартом допустимою є також форма запису: середнє арифметичне ± середнє квадратичне відхилення (M±σ)). Зірочкою або іншим знаком вказують наявність достовірної різниці між значенням, отриманим у даній експериментальній групі, та значенням, отриманим у контрольній групі (або іншій еталонній групі, з якою проводилося статистичне порівняння). При цьому під таблицею або діаграмою вказують, при якому рівні значущості (p) проводилося дане статистичне порівняння. Можна також замість зірочки зазначати величину p біля кожного значення.

Завершують роботу ВИСНОВКИ, які мають відповідати її меті, змісту та завданням, в них викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в роботі, вони повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), а також, за можливості, її значення для науки і практики.

Висновки формулюють у вигляді окремих пронумерованих лаконічних і конкретних положень, які підсумовують результати проведених експериментальних досліджень. У пункти висновків можуть бути включені узагальнені цифрові дані, одержані автором (проте не слід занадто перевантажувати висновки числовими даними). Висновки повинні містити відповідь на питання, що були сформульовані у вступній частині. Останній пункт висновків доцільно зробити узагальнюючим, він може містити рекомендації щодо можливого використання одержаних результатів. Висновки не мають містити цілком відому до початку виконання досліджень інформацію (цифрові дані, положення тощо).

Курсова оглядова робота містить ПІДСУМКИ (1-2 сторінки), в яких робиться узагальнення даних огляду літератури, зазначається сучасний стан даної проблеми і питання, що потребують детального вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ – це перелік всіх джерел, які були використані в роботі при викладенні наукових положень і на які є посилання в тексті. Забороняється включати до списку роботи, на які не було посилання в тексті, чи дублювати вже наведені роботи. Бібліографічний опис літератури повинен бути повним, оскільки він дає можливість судити про поінформованість автора в межах даної тематики. Список складається із вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, інформаційних ресурсів Інтернету, законодавчих актів, нормативних матеріалів тощо. До списку бажано не включати підручники, навчальні посібники, інші навчальні видання. При написанні роботи мають бути використані сучасні наукові джерела – переважати (становити не менше половини) мають джерела з даної проблематики за останні 5-10 років.

Дані про джерело в списку не перекладаються українською мовою, а вказуються мовою оригіналу (російською, англійською тощо).

Джерела можна розміщувати:

1) за послідовністю посилань у тексті: джерела розташовуються в тому номерному порядку, в якому робляться посилання на них в тексті роботи. Таким чином, зв'язок бібліографічних записів з основним текстом встановлюється за допомогою порядкового номера цитати;

2) в алфавітному порядку: джерела розташовуються в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв робот (заголовків), якщо автор відсутній. Назви робіт авторів однофамільців розташовуються згідно з алфавітом їхніх ініціалів, а роботи одного автора – в хронології їхньої публікації. Спочатку наводять літературу, видану кирилицею, далі – латиною і мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською тощо).

ДОДАТКИ (подаються за необхідності). У додатках наводяться допоміжні матеріали: копії документів, витяги із законодавчо-нормативних документів, звіти, інструкції, положення, правила, проміжні математичні докази, формули, розрахунки, комп’ютерні програми, а також результати досліджень (великі таблиці, рисунки тощо), які б ускладнили розуміння змісту роботи, якщо б знаходились в її основній частині.

У тексті роботи обов’язково повинні бути посилання на додатки. Кожний додаток починається з нової сторінки, має спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки), над заголовком у правому верхньому куті аркуша друкують слово "Додаток". Позначають додатки послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Якщо один додаток складається з кількох частин, то їх позначають номерами: Додаток А 1, Додаток А 2 тощо.

Нумерація рисунків, таблиць тощо в ДОДАТКАХ є наскрізною.

3. Приклади оформлення списку використаних джерел

Книга одного-трьох авторів:

1. Сиволоб А. В. Молекулярна біологія: навч. посіб. / А. В. Сиволоб. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. – 384 с.

2. Марри Р. Биохимия человека: в 2 т. / Р. Марри, Д. Греннер, В. Родуэлл. – М.: Мир, 2004. – Т. 1. – 381 с., Т. 2. – 415 с.

3. Sambrook J. Molecular cloning: a laboratory manual / J. Sambrook, E. Fritsch, T. Maniatis. - Second edition. – Cold Spring Harbor Laboratory Pr. – 1659 p.

Книга чотирьох та більше авторів:

1. Біологічна хімія. Лабораторний практикум для студентів заочної форми навчання / Л. М. Вороніна, Л. Г. Савченко, В. М. Кравченко, О. І. Набока. – Х.: Вид-во НФАУ: Золоті сторінки, 2002. – 96 с.

2. Molecular Biology of the Cell / B. Alberts [et al.]. – Sixth edition. – Garland Science, 2014. – 1464 p.

Книга без зазначення автора:

1. Цитофізіологія і біохімія травлення. Практикум / за ред. Л. І. Остапченко, В. К. Рибальченко. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2006. – 271 с.

2. Protein Engineering and Design / Edited by S.J. Park, J.R. Cochran. – CRC Press, Taylor & Francis Group, Boca Raton, FL, 2010. – 418 p.

Стаття одного-трьох авторів із журналів та наукових збірників

1. Корнелюк О. І. Білкова інженерія / О. І. Корнелюк // Біополімери і клітина. – 2001. – Т. 17, № 6. – С. 459-466.

2. Ellis R. J. Molecular chaperones: assisting assembly in addition to folding / R. J. Ellis // Trend. Biochem. Sci. – 2006. – Vol. 31, № 7. – P. 395-401.

3. Lambret P. Plant preference during oviposition in the endangered dragonfly Lestes macrostigma (Odonata: Zygoptera) and consequences for its conservation / P. Lambret, A. Besnard, N. Matushkina // J. Insect. Conserv. - 2015. - Vol. 19. - P. 741-752.

Стаття чотирьох та більше авторів із журналів та наукових збірників

1. Рівень прозапальних цитокінів у сироватці крові щурів за умов експериментального цукрового діабету 2 типу / Т. І. Галенова [та ін.]. // Доповіді національної академії наук України. – 2010. – № 3. – С. 184-189.

2. Modular protein engineering in emerging cancer therapies / E. Vazquez [et al.]. // Curr. Pharm. Des. – 2009. – Vol. 15, № 8. – P. 893-916.

Опис тез доповідей:

1. Конопельнюк В. В. Функціонування серотонінергічної системи при введенні препарату м-хлорофенілпіперазину за умов експериментального цукрового діабету 2 типу / В. В. Конопельнюк, Т. І. Галенова, О. М. Савчук // Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології: V міжнародна наукова конференція, 6-8 жовтня 2010 р.: збірник тез. – К., 2010. – С. 95.

Опис авторефератів:

1. Михайлик І.В. Функціонування інтерферонозалежних систем трансудкції сигналу в лімфоїдних клітинах щурів за умов дії іонізуючої радіації: автореф. дис. канд. біол. наук: 03.00.04 / Михайлик Ірина Володимирівна; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2002. – 19 с.

Опис електронних ресурсів:

1. Cell [Електронний ресурс]: англійська версія / Режим доступу: http://www.cell.com (дата звернення: 19.12.2010).

2. Public Library of Science [Електронний ресурс]: Boughorbel S. Model Comparison for Breast Cancer Prognosis Based on Clinical Data / S. Boughorbel, R. Al-Ali, N. Elkum // PLOS One. — 2016. — Vol. 11, № 1. - Режим доступу: http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0146413 (дата звернення: 16.01.16).

У разі внесення НМР Київського національного університету імені Тараса Шевченка змін у Рекомендації щодо оформлення курсових, кваліфікаційних та випускних кваліфікаційних робіт, відповідні зміни будуть внесені й у дані Методичні рекомендації.

Додаток А

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКЗОСОМ ЯК МЕДІАТОРІВ МІЖКЛІТИННОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Везикулярний міжклітинний транспорт біологічних речовин є явищем, яке зустрічається у різних організмів, починаючи від прокаріотів та нижчих еукаріотів і закінчуючи багатоклітинними організмами. Еукаріотичні клітини виробляють декілька типів мікровезикул, які істотно різняться за шляхом утворення та своїми біохімічними й функціональними властивостями [1].

1.1. Особливості макромолекулярного складу екзосом

Розмір екзосом визначається загальними характеристиками ліпідного бішару і особливостями їхнього біогенезу, і зазвичай становить від 30 до 100 нм у діаметрі. Відповідний внутрішній об’єм подібних мікровезикул складає приблизно 4,8-380´10^-24 л і за теоретичними розрахунками може вмістити у себе до 100 білків середнього розміру та 10000 нуклеотидів [2].

1.2. Загальні принципи біогенезу екзосом

Утворення екзосом (ознака, що відрізняє їх від інших типів секретованих везикул) відбувається внаслідок злиття мультивезикулярних тіл із зовнішньою мембраною клітини.

Додаток В

Приклад оформлення реферату

РЕФЕРАТ

Гістофізіологічними, морфометричними, статистичними методами проаналізовано розвиток адаптаційної реакції тимуса одномісячних птахів на холодовий стрес та участь в цих процесах адрено- та холінорецепторів головного мозку. У роботі на тлі хронічного охолодження (до 14 днів) птахам вводили фармакологічні препарати (мезатон, празозин, карбахолін). Встановлено, що в тимусі птахів при дії хронічної гіпотермії розвиваються прояви акцидентальної інволюції: спустошення паренхіми та зменшення розмірів часточок тимуса. При стимуляції a-адренорецепторів мезатоном на тлі хронічного охолодження посилюється проліферація Т-лімфоцитів і збільшується загальний об’єм часточок тимуса. Блокада a-адренорецепторів празозином на тлі гіпотермії переважно стимулює виселення тимоцитів до мозкової речовини часточки тимуса. Стимуляція М-холінорецепторів карбахоліном на тлі охолодження має позитивний вплив на адаптаційну реакцію тимуса. Отже, адрено- та холінорецептори головного мозку залучаються до адаптаційної реакції організму нахолодовий стрес, пригнічуючи прояви акцидентальної інволюції в тимусі.

Випускна кваліфікаційна робота викладена на 50 сторінках, ілюстрована 8 таблицями та 6 мікрофотографіями. Список використаних джерел включає 60 робіт.

Ключові слова: тимус, холодовий стрес, акцидентальна інволюція.

Додаток Г

Приклад оформлення переліку умовних скорочень (позначень або символів)

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Додаток Д1

Приклад оформлення змісту (оглядова робота)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Дифузна ендокринна система

1.1. Історія створення концепції дифузної ендокринної системи

1.2. Ембріологічні аспекти дослідження дифузної ендокринної системи

1.3. Проблеми структурно-функціональної організації дифузної ендокринної системи

1.4. Секреторна здатність нейроендокринних клітин

1.5. Ефекти гормонів дифузної ендокринної системи

РОЗДІЛ 2. Морфо-функціональні особливості нейроендокринних пухлин

2.1. Патогенез нейроендокринних пухлин

2.1.1. Високодиференційовані нейроендокринні пухлини G1 та G2

2.1.2. Низькодиференційовані (дрібноклітинні) карциноми G3

2.1.3. Змішані екзокринно-ендокринні карциноми

2.2. Молекулярна генетика нейроендокринних пухлин

РОЗДІЛ 3. Вплив пухлинної прогресії на фенотип клітин нейроендокринних пухлин

ПІДСУМКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток Д2

Приклад оформлення змісту (експериментальна робота)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика екзосом як медіаторів міжклітинної комунікації та роль екзосом у розвитку злоякісних новоутворень (огляд літератури)

1.1. Особливості макромолекулярного складу екзосом

1.2. Загальні принципи біогенезу екзосом

1.3. Функція екзосом у регуляції мікросередовища пухлини

1.4. Участь пухлинних екзосом у регуляції агресивної поведінки ракових клітин

РОЗДІЛ 2. Матеріали та методи досліджень

2.1. Культура клітин

2.1.1. Клітини та клітинні лінії

2.1.2. Отримання первинної культури дермальних фібробластів людини

2.2. Ізоляція екзосом

2.3. Трансмісійна електронна мікроскопія

2.4. Імунологічний аналіз екзосом

РОЗДІЛ 3. Результати досліджень та їхнє обговорення

3.1. Використання експлантантного методу для отримання первинної культури дермальних фібробластів людини

3.2. Ізоляція та характеристика екзосом із кондиціонованого середовища пухлинних та стромальних клітин

3.3. Аналіз взаємодії стромальних екзосом із раковими клітинами

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток Е1

Приклад оформлення таблиць

Таблиця 1.1

Зміни морфологічних показників в тимусі птахів при охолодженні (M ± m; n=20)

* – різниця між інтактним контролем та серією з охолодженням вірогідна при р < 0,05

Таблиця 1.2

Зміни кількості нервових закінчень в шкірі щурів у різних серіях експерименту (M±σ)

* – р < 0,05 (порівняно з контрольною групою)

# – р < 0,05 (порівняно з діабетичною групою)

Додаток Е2

Приклади оформлення графіків

Рис. 1.1 - Криві загальних показників виживання хворих на рак яєчника в залежності від експресії у пухлинах гену білка CD44

Рис. 1.2 - Глікемічні криві, отримані у ході інсуліно-глюкозотолерантного тесту

1 – група контрольних тварин, 2 – щури з експериментальною моделлю цукрового діабету 2 типу

Додаток Е3

Приклади оформлення діаграм

Рис. 1.3 - Концентрація гастрину в плазмі крові піддослідних щурів (M±s, n = 10).

* – р < 0,05 в порівнянні з контролем

Рис. 1.4 - Фенілаланін аміак-ліазна (ФАЛ) активність в тканинах коренів проростків Fagopyrum esculentum Moench. за умов хронічного алюмокислого стресу

* – різниця статистично значуща за р ≤ 0,05.

Додаток Е4

Приклади оформлення мікрофотографій

Рис. 1.5 - Мікрофотографія зрізу часточки тимусу піддослідних птахів на 7-й день охолодження при введенні празозину (забарвлення гематоксиліном і еозином; Об.×90, Ок.×15)

Рис. 1.6 – Мікрофотографія

Утворення амніону в курки: 1 – ектодерма, 2 – нервова трубка, 3 – хорда, 4 – соміт, 5 – мезонефрична область, 6 – парієнтальний листок мезодерми, 7- вісцеральний листок мезодерми, 8 – ембріональний целом, 9 – аорта, 10 – ентодерма, 11 – позазародкова ентодерма, 12 – жовткові судини, 13 – вісцеральний листок мезодерми амніотичної складки, 14 – клітини крові, 15 – амніотична складка, 16 - позазародкова ектодерма хоріону, 17 – парієнтальний листок мезодерми амніотичної складки (забарвлення гематоксиліном; Об.×4, Ок.×10).

Рис. 1.7 - Імуноцитохімічне визначення цілісного багатоклітинного агрегату клітин MCF7 за оптимізованою методикою

Мікрофотографія частини цілісного агрегату (А) та послідовних оптичних зрізів на краю сфероїда (Б-Г) (імуноцитохімічне визначення кератину (зелений), mTOR (червоний) та ДНК (синій); розмір лінійки становить 50 мкм (А) та 10 мкм (Б-Г)).

Додаток Е5

Приклади оформлення мікрофотокарток

Рис. 1.8 - Блотограма результатів аналізу лізату екзосом на наявність певних білків (пояснення в тексті)

Рис. 1.9 - Хроматограма розділення за молекулярною масою фрагментів стрептокінази на колонці Superose 12B 10/300 в 0.02 М Na₂HPO₄-цитратному буфері, рН 8.0, що містив 5 мМ NaCl: 1 - білково-пептидна фракція з молекулярною масою 42-47 кДа; 2 - білково-пептидна фракція – 31-37 кДа, яка відповідає 36-ФСК; 3 - білково-пептидна фракція – 13-22 кДа; 4 - білково-пептидна фракція – 6-8 кДа; 5 - F1 – фракція 36-ФСК, яка збиралася для наступного аналізу.

Рис. 1.10 - Хроматограма виділення 36-ФСК на колонці з DEAE Sepharose HP з використанням лінійного градієнту NaCl із фракції 2, одержаної після гель-фільтрації гідролізату стрептокінази на Superose 12 B 10/300 (А – аплікація зразка, Б – відмивка, В – елюція градієнтом рН): 1 – фракція, що не зв’язалася з DEAE Sepharose HP; 2 – фракція 2, яка імовірно вміщує низькомолекулярні домішкові пептиди; 3 – фракція 3, яка імовірно вміщує 36-ФСК; 4 – фракція 4, яка імовірно вміщує суміш 36-ФСК і домішкових пептидів

Рис. 1.11 - Комп’ютерний запис моторної активності шлунку щура 24-х місячного віку після 10-денного введення нанокристалічного діоксиду церію (5 мл, в/ш), введення карбахоліну в дозі 0,01 мг/кг, інтраперитонеально

Рис. 1.12 - Електрофореграма фракцій 1-4, отриманих з колонки Superose 12B 10/300 після гель-фільтрації гідролізату стрептокінази: 1, 9 – набір стандартів молекулярної маси LMW; 2, 8 – стандарт стрептокінази; 3 – фракція 1 (42-47 кДа), 4 – фракція 2 (31-37 кДа); 5 – фракція F1; 6 – фракція 3 (13-22 кДа); 7 – фракція 4 (6-8 кДа)

Рис. 1.13 - Двовимірна електрофореграма фракції 5 фрагменту 7-ФСК, отриманої після поліровочної хроматографії методом звернених фаз на RESOURCE RPC. Густина (градієнт) гелю 4-15%. Візуалізація пептидів проведена азотнокислим сріблом. На лівому треку нанесені маркери молекулярної маси білків і пептидів. 1, 2 і 3 – зони пептидів, що піддавалися мас-спектрометричному аналізу

Рис. 1.14 - Мас-спектр фрагменту стрептокінази 36-ФСК в лінійно-позитивній іонній модифікації, отриманого після хроматографічної очистки

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!