Програма виробничої практики з дисципліни Управління персоналом та економіка праці, ДСЗУ

МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Кафедра управління персоналом та економіки праці

Програма виробничої практики з курсу Управління персоналом та економіка праці

для студентів спеціальності

8.03050501 «Управління персоналом та економіка праці»

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

1. ЗМІСТ І ВИД ПРАКТИКИ.. 3

2. ОРГАНІЗААЦІЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПРАКТИКОЮ СТУДЕНТІВ.. 4

3. ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА ПРАКТИКИ.. 7

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ.. 12

5. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ.. 16

ВСТУП

Виробнича практика студентів ІПК ДСЗУ є невіддільною складовою освітньо-професійної підготовки фахівців, основним завданням якої є закріплення теоретичних знань, отриманих у процесі навчання, формування професійного вміння приймати професійні рішення в певних виробничих умовах, оволодіння студентами сучасними методами, формами управління персоналом.

У період практики закладаються основи досвіду професійної діяльності, практичних умінь і навичок, професійних якостей особистості майбутнього фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр".

Практика є обов'язковою частиною навчального процесу підготовки магістрів в Інституті і проводиться на підприємствах, в установах і організаціях різних галузей господарства будь-якої форми власності, що відповідають вимогам програми практики.

У процесі професійної підготовки студентів увага відповідальних за проведення практики осіб повинна акцентуватися: на розвитку творчих здібностей студента; систематизації знань, набутих у процесі перепідготовки; умінні самостійно приймати певні управлінські рішення; умінні використовувати теоретичні знання на практиці.

Під час практики студент вчиться самостійно практично виконувати види робіт, з вибраної спеціальності. Він ознайомлюється з реальним становищем справ. Під патронатом керівника від бази практики робить необхідні розрахунки та формує навички. Мета виробничої практики: набуття практичних навичок студентом-магістром, як необхідна передумова його професійного становлення; одержання на базі практики необхідної інформації для розробки аналітичної частини дипломної магістерської роботи; формування цілісної картини з обраної спеціальності.

1. ЗМІСТ І ВИД ПРАКТИКИ

Види практики, їх тривалість і терміни проведення визначаються навчальним планом.

Зміст практики регламентується Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 року № 93, Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року № 161, Положенням про порядок проведення практики студентів (слухачів) Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, затвердженим наказом ректора ІПК ДСЗУ від 19 травня 2008 року № 267.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПРАКТИКОЮ СТУДЕНТІВ

Практика студентів Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України проводиться на базах практики, які забезпечують виконання програми для відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Об'єктами практики є державні установи та організації, підприємства різних форм власності та організаційно-правових форм, які є юридичними особами і здійснюють один чи декілька видів економічної діяльності за Державним класифікатором видів економічної діяльності ДК 009-96. Це повинні бути підприємства, що застосовують передові форми та методи ведення господарства та управління. Високий рівень професіоналізму фахівців базових підприємств має забезпечувати можливість сприяння студентам у здобутті професійних умінь та навичок. З такими підприємствами Інститут укладає відповідні договори на проведення практики магістрів.

Відповідальність за організацію та проведення практики покладається на керівника вищого навчального закладу. Загальну організацію практики та контроль за її проведенням здійснює декан факультету. Безпосереднє навчально-методичне керівництво і виконання програми практики забезпечують випускові кафедри інституту.

Основним організаційно-методичним документом, що регламентує діяльність студентів і керівників практики, є наскрізна програма практики.

Координатор практики від Інституту забезпечує ефективність проходження практики студентом-практикантом наступним чином:

- до початку практики забезпечує проведення всіх організаційних заходів (інструктаж з техніки безпеки та охорони праці, консультації про порядок проходження практики, ведення щоденника, методичні рекомендації зі збору й аналізу інформації тощо);

- забезпечує надання необхідних документів та перевіряє правильність їх ведення та оформлення, здійснює відповідний контроль;

- розглядає звіти студентів з практики, бере участь в роботі комісії з захисту звітів з практики;

- представляє завідуючому кафедри письмовий звіт про проходження практики разом з висновками та пропозиціями з вдосконалення практичної підготовки студентів.

Викладач-керівник практики від кафедри проводить свою роботу в тісному контакті з керівниками практики від підприємства:

- розробляє індивідуальні завдання, які враховують передбачувані теми курсових та дипломних робіт, узгоджує з керівником практики від підприємства, установи, організації індивідуальні завдання з урахуванням особливостей місця практики; бере участь у розподілі студентів за місцями практики; здійснює контроль за виконанням програми практики та строками її проведення;

- надає методичну допомогу студентам під час виконання ними індивідуальних завдань і збору матеріалів до курсової та дипломної магістерської роботи, проводить консультації щодо обробки зібраного матеріалу та його використання для звіту про практику;

- аналізує і оцінює подану студентами документацію.

Керівник практики від підприємства:

- до початку практики здійснює проведення всіх організаційних заходів (інструктаж з техніки безпеки та охорони праці, консультації про порядок проходження практики);

- здійснює безпосереднє керівництво практикою студентів-практикантів згідно погодженої програми;

- сприяє в забезпеченні студентів-практикантів під час проходження практики на підприємстві належними умовами праці;

- проводить знайомство практикантів із організацією виробничого процесу в просторі та часі;

- здійснює постійний контроль за роботою практикантів, додержування ними трудової дисципліни, допомагає у виконанні практичних завдань, знайомить із передовими методами роботи;

- контролює ведення щоденників, підготовку звітів, складає виробничі характеристики на студентів-практикантів; надає практичні рекомендації щодо покращення їх підготовки зі спеціальності.

При проходженні практики студент зобов'язаний:

- до початку практики отримати від керівника практики зі сторони Інституту консультації про особливості проходження практики й оформлення всіх необхідних документів;

- своєчасно прибути на базу практики;

- в повному обсязі виконати всі завдання, передбачені програмою практики та вказівками її керівників;

- вивчити та суворо дотримуватись правил охорони праці; техніки безпеки та виробничої санітарії;

- пройти інструктаж з охорони праці та техніки безпеки на робочому місці бази практики та розписатись у відповідному журналі підприємства. Студент, який не пройшов цей інструктаж, не допускається до проходження практики;

- нести відповідальність за роботу, яка виконується;

- своєчасно оформити звіт та здати диференційований залік.

3. ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА ПРАКТИКИ

Виробнича практика студентів, які навчаються за програмою підготовки магістрів зі спеціальності 8.03050501 “Управління персоналом та економіка праці”, являє собою невід'ємну складову частину процесу професійної підготовки студентів. Вона призначена для закріплення отриманих теоретичних знань, набуття і розвитку вмінь та навичок щодо проведення емпіричних досліджень, застосування форм та методів професійної орієнтації і управління в різних сферах освіти, науки та виробництва, в центрах зайнятості. При цьому перевага віддається активній участі студентів в організації та забезпеченні ефективного функціонування кадрової служби підприємства чи установи, які виступають базою виробничої практики.

Виробнича практика носить характер науково-дослідної практики, яка сформована у відповідності з навчальним планом спеціальності і є одним з основних елементів навчально-виховного процесу. Якщо теоретична підготовка магістрів визначається дисциплінами нормативної та вибіркової частин навчального плану, його практичну підготовку забезпечують виробнича практика, підготовка і захист дипломної магістерської роботи. Мета виробничої практики полягає у завершенні процесу підготовки висококваліфікованих фахівців-управлінців, підготовлених до активної творчої професійної та економічної діяльності, які вміють самостійно опановувати нові знання, прагнуть постійно підвищувати свій професійний рівень і забезпечувати належну ефективність надання управлінських та кадрових послуг організації.

Під час виробничої практики студент отримує можливість осмислити, узагальнити та надійно закріпити знання, набуті за весь попередній період навчання, і визначити доцільні шляхи і способи ефективного їх використання у професійній діяльності, сформувати та розвинути практичні навички. Крім того, в період виробничої практики студент повинен зібрати необхідні матеріали для підготовки дипломної магістерської роботи, а також підготувати базу до самостійної професійної діяльності в якості фахівця з управління персоналом та економіки праці.

Організація виробничої практики повинна мати комплексний характер та сприяти практичній підготовці майбутніх фахівців. Це зумовлює необхідність розробки методичних рекомендацій щодо виконання програми виробничої практики.

Виробнича практика проводиться у 2 семестрі після завершення теоретичного навчання й передує комплексній практиці з фаху і підготовці дипломної магістерської роботи. Тривалість виробничої практики складає 3 тижні, протягом яких студент має зібрати необхідний для дипломної роботи фактичний матеріал.

Базами виробничої практики, як правило, є промислові підприємства, організації, установи та підприємства невиробничої сфери різних форм власності (з урахуванням майбутніх тем дипломної магістерської роботи).

Студенти можуть самостійно з дозволу кафедри підбирати для себе місце проходження виробничої практики і пропонувати його для використання за умови, що воно буде відповідати вимогам програми практики.

Офіційною основою для проходження виробничої практики є договір, який укладається між інститутом і підприємством (організацією). Директор підприємства (організації), яке є базою виробничої практики, видає наказ, у якому визначається порядок організації та проведення виробничої практики, призначається керівник від бази практики.

Перед початком виробничої практики студент повинен одержати:

1. Щоденник практики з направленням на виробничу практику.

2. Індивідуальне завдання.

Протягом усієї виробничої практики студент зобов'язаний вести щоденник, у якому стисло і регулярно фіксується зміст і характер функцій і завдань, які йому довелось виконувати, хід виконання графіка виробничої практики, присутність на лекціях, бесідах, службових нарадах та екскурсіях, вивчення літературних, нормативно-технічних та інших джерел.

Відповідальність за якість проходження виробничої практики та здійснення контролю за повнотою виконання завдання покладається на керівників виробничої практики від інституту.

За результатами виробничої практики студент складає звіт, за змістом якого проводиться співбесіда з керівником практики. Результатом такої співбесіди є здача заліку із виробничої практики. При незадовільних результатах студенту надається можливість протягом одного тижня урахувати зауваження, виправити звіт і підготуватись до повторної співбесіди.

У період проходження виробничої практики студент зобов'язаний підпорядковуватись режиму роботи, встановленому на підприємстві. Окремі відхилення від цього режиму допускаються тільки з дозволу керівників практики від підприємства або адміністрації підрозділу, де здійснюється проходження виробничої практики.

Цілі, зміст і характер виробничої практики ґрунтуються на знаннях, отриманих при вивченні студентами матеріалу базових нормативних та вибіркових навчальних дисциплін. Це передбачає можливість і спроможність кожного випускника належним чином розробляти, організовувати, аналізувати і впроваджувати у практику кращі досягнення в управлінні персоналу та економіки праці.

Мета виробничої практики полягає у закріпленні та поглибленні теоретичних знань, отриманих студентами в процесі вивчення циклу теоретичних дисциплін, практичних навичок зі спеціальності, а також у зборі матеріалу для виконання дипломної магістерської роботи. Виробнича практика студентів проводиться в умовах, максимально наближених до умов професійної діяльності, і є її аналогом.

Завдання виробничої практики: ознайомитися з функціями менеджера по персоналу в установі, з організацією роботи управління персоналом, з системою відбору і розміщення кадрів; набути навички проведення досліджень в управлінні та економіці праці при виконанні конкретних практичних завдань.

При проходженні виробничої практики студент повинен виявити своє володіння методами збору емпіричних даних та методами управління персоналом, знання економіко-управлінського організаційного розвитку. Він має показати розуміння економіки управління, знання методики та організації наукових досліджень тощо. Це зумовлює зростання ефективності функціонування людини на підприємствах, в установах та організаціях і у цілому покращення життя суспільства, як головну мету і визначальну тенденцію розвитку науки, в тому числі й в управлінсько-економічній сфері. Під час виробничої практики студент повинен широко використовувати комп'ютерну техніку та перспективні інформаційні технології; здійснювати пошук і використовувати наукову інформацію; формулювати і теоретично обґрунтовувати пропозиції, спираючись на сучасні технології та методи дослідження в управлінні персоналом та економіці праці.

Під час проходження виробничої практики студент повинен здобути досвід прийняття самостійних рішень щодо оптимізації кадрової політики, методики та організації наукових досліджень, необхідних для виконання дипломної роботи.

Спочатку студенти проходять інструктаж з техніки безпеки та охорони праці.

Проходження виробничої практики здійснюється відповідно до календарно-тематичного плану (табл. 1).

План-графік проходження виробничої практики затверджується керівником від кафедри та керівником бази практики.

Таблиця 1

Календарно-тематичний план проходження виробничої практики

Контроль за виконанням програми виробничої практики здійснюють керівники від кафедри та бази практики; хід виробничої практики розглядається на засіданні кафедри управління персоналом та економіки праці. Остаточні підсумки з результатами оцінки звітів передаються до деканату факультету економіки та управління.

У процесі проходження виробничої практики студенти повинні вивчити основні характеристики діяльності підприємства, організації чи установи, виконати індивідуальне завдання, яке полягає в аналізі результатів управлінських та кадрових досліджень щодо оптимізації функціонування діяльності підприємства (згідно з обраною темою дипломної магістерської роботи), зробити висновки та надати рекомендації щодо ефективного надання послуг у сфері управління персоналу та економіки праці.

В процесі проходження виробничої практики студент повинен:

1) розкрити сутність і стан дослідження наукової чи практичної проблеми, яка складає предмет його дипломної роботи, показати її актуальність та значущість;

2) сформулювати мету роботи і завдання, які необхідно розв'язати для досягнення поставленої мети виробничої практики та дипломної роботи;

3) здійснити науковий пошук інформації та скласти літературний огляд досліджень та інших джерел з розглянутого питання;

4) обґрунтувати вибір напрямку досліджень, розробити загальну методику проведення необхідних досліджень;

5) викласти кількісний та якісний аналіз результатів власних досліджень;

6) оформити зібраний матеріал у вигляді звіту.

Керівник виробничої практики може в рамках індивідуального завдання доповнити та конкретизувати перелік завдань також іншими питаннями, крім наведених вище, виходячи із специфіки організації та перспектив подальшої роботи магістра у відповідному напрямку.

Індивідуальне завдання студенту складається керівником виробничої практики від інституту на початку проведення практики, тобто після розподілу практикантів по робочих місцях, і ставить своєю метою інтерпретацію розділів робочої програми виробничої практики стосовно конкретних умов організації, де проводиться практика.

Завдання на виробничу практику повинно містити перелік тих питань, які підлягають вивченню практикантом на даному робочому місці, перелік його дій для формування і розвитку передбачених програмою умінь і навичок.

Індивідуальне завдання повинно містити також і перелік питань та матеріалів, що підлягають збору та вивченню для виконання дипломної магістерської роботи.

Індивідуальне завдання на виробничу практику видається студенту, як правило, у формі доповнення до основного. Його зміст залежить від:

- специфіки підприємства, де проходить виробнича практика;

- особливостей організації управління персоналом та економіки праці на підприємстві;

- перспектив подальшої діяльності майбутнього спеціаліста в цьому напрямку (написання дипломної роботи зі спеціальності "Управління персоналом та економіки праці" та практичної діяльності на цьому підприємстві);

- побажань керівництва підприємства, де проходить виробнича практика (якщо це не суперечить навчальній програмі).

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ

За структурою звіт повинен мати: титульний аркуш, зміст, вступ, основні розділи програми практики, висновки, список літератури, додатки.

За змістом звіт повинен мати розгорнуті письмові відповіді на всі питання програми практики; містити всі необхідні матеріали, зведені протоколи досліджень, дані математико-статистичної обробки результатів, висновки та рекомендації. У звіті повинна бути коротко і конкретно описана робота, виконана особисто студентом.

Рекомендований обсяг звіту складає 5-10 сторінок друкованого тексту на листах формату А4 для навчально-ознайомчої практики, 10-15 сторінок для виробничої практики і 20-30 сторінок для комплексної практики з фаху. Звіт повинен поміщатися в прозору папку (стандарт).

Звіт про проходження практики підписується студентом на титульній сторінці з зазначенням дати. Керівник практики від підприємства дає рецензію на звіт і робить висновки щодо готовності студента до практичної роботи (допускається цей висновок зробити в характеристиці на студента про проходження практики). Керівник практики від інституту ретельно перевіряє звіт про практику, дає загальну оцінку проведеної роботи в рецензії та вирішує питання про допуск студента до захисту звіту при комісії.

Звіт повинен бути набраний на комп'ютері на одному боці стандартного аркуша білого кольору формату А4 (210х 297 мм) з відповідними полями: верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм, ліве - 30 мм, праве - 10 мм з міжрядковим Інтервалом - 1,5, або з розміщенням 30 рядків на сторінці. Шрифт – Times New Roman, кегль 14 рt. При оформлення звіту необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення по всій роботі. У роботі мають бути чіткі, не розпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки.

Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення.

Помилки, описки та графічні неточності дозволяється виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки.

Скорочення слів і словосполучень у роботі мають відповідати чинним стандартам бібліотечної та видавничої справи.

Титульний аркуш звіту повинен бути оформлений за зразком, який наведено в додатку А.

Виклад вступу, кожного розділу, висновків, списку використаних джерел, додатків треба починати з нової сторінки.

Структурні елементи вступ, зміст, висновки, література не нумерують, а назви є заголовками структурних елементів.

Розділи тексту звіту повинні бути пронумеровані арабськими цифрами в межах всієї роботи, а підрозділи - в межах кожного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номера розділу та номера підрозділу, розділених крапкою.

Заголовки розділів слід розташовувати посередні рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Не допускається розміщення назви розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розташовано тільки один рядок тексту,

Нумерація сторінок має бути наскрізною, а сторінки - зшиті. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами в правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці. Нумерація починається з другої сторінки вступу (на попередніх сторінках номери не ставлять, але їх обов'язково включають у загальну нумерацію сторінок звіту).

Цифровий матеріал слід оформлювати у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією, за винятком таблиць, поданих у додатку.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих - якщо вони є самостійними.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш назву вміщують тільки над її першою частиною. Слово «Таблиця» і її номер вказують один раз праворуч над верхньою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження табл.» із зазначенням номера таблиці, наприклад «Продовження табл. 1».

Ілюстрації, розміщені у звіті (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в роботі.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією і друкують з абзацного відступу. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Джерела рекомендованої літератури вказуються в алфавітному порядку. Заголовок книги, якщо автор не зазначений, треба розмістити в алфавітному порядку.

Додатки оформляються як продовження звіту на наступних його сторінках і розташовуються в порядку появи посилань у тексті. Додатки розміщуються після бібліографії і відокремлюються від неї аркушем, на якому посередині друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Кожен новий додаток починається з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера, що його позначає, наприклад: Додаток А.

Якщо в роботі більше одного додатка, їх позначають послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Ґ, Е, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Рисунки, таблиці, формули, що поміщаються в додатках, нумерують арабськими цифрами в межах кожного додатка, наприклад, рисунок А.1 -перший рисунок додатка А; таблиця Б.2 - друга таблиця додатка Б; формула (А.1)- перша формула додатка А.

На останній сторінці звіту студент повинен поставити свій підпис і дату закінчення написання звіту. Звіт перевіряється і затверджується керівниками практики від бази практики та кафедри. До звіту додається щоденник з практики, який вівся студентом, підписаний керівником підприємства (чи підрозділу підприємства), та скріплений печаткою підприємства у відповідних місцях. Форму щоденника з практики студент одержує у методиста деканату факультету.

Структура звіту

Вступ.

1. Загальна характеристика підприємства (організації, установи) та структурних підрозділів.

1.1. Основні напрямки діяльності підприємства.

1.2. Призначення підрозділів та їх структура.

1.3. Характеристика кадрової політики підприємства.

1.4. Організація охорони праці на підприємстві, установі, організації.

2. Індивідуальне завдання. Аналіз проблеми дослідження відповідно до теми дипломної (курсової) роботи.

2.1. Аналіз літературних джерел з наукової проблеми.

2.2. Емпіричне дослідження відповідно до теми дипломної роботи.

2.3. Кількісний та якісний аналіз отриманих результатів.

3. Рекомендації щодо оптимізації кадрової політики підприємства, спрямованих на підвищення ефективності роботи організації.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

5. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ

Захист звіту. Оформлений звіт і щоденник практики подаються студентом на кафедру управління персоналом та економіки праці не пізніше останнього дня до її закінчення. При цьому звіт про практику та щоденник повинні бути підписані керівником від бази практики та засвідчені печаткою. До звіту додається матеріал, необхідний для виконання курсової (дипломної магістерської) роботи: схеми, графіки, таблиці даних тощо.

Захист звіту проводиться перед комісією, яка призначається завідуючим кафедрою та включає координатора практики від кафедри й провідних викладачів. Захист звіту з практики проводиться в комісії в терміни, передбачені навчальним процесом. В процесі захисту комісія оцінює якість звіту з практики і щоденника проходження практики, характеристику на студента, повноту та рівень засвоєння студентом матеріалів програми практики, отримані практичні вміння та навички.

Оцінка результатів комплексної практики виставляється диференційовано за чотирьохбальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно» та «незадовільно».

Результати здачі диференційованого заліку заносяться в заліково-екзаменаційну відомість, проставляються в заліковій книжці та в журналі обліку успішності.

Студент, який не виконав програму практики або отримав негативний відгук від підприємства, або отримав незадовільну оцінку при здачі заліку, за рішенням ректорату направляється на повторну практику або відраховується з інституту.

Критерії оцінки:

"відмінно" - відповідність звітної документації програмним вимогам. Акуратне оформлення. Грамотність матеріалів.

"добре" - деякі недоліки при оформленні звітної документації, хоча всі параметри звіту в наявності.

"задовільно" - поверхове висвітлення матеріалів практики, наприклад, неглибокий аналіз отриманих матеріалів.

"незадовільно" - фрагментарне виконання поданих матеріалів.

Результати здачі диференційованого заліку заносяться в заліково-екзаменаційну відомість, проставляються в заліковій книжці та в журналі обліку успішності.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

90-100 балів – відмінно (А);

82-89 балів – добре (В);

75-81 балів – добре (С);

68-74 балів – задовільно (D);

60-67 балів – задовільно (E);

35-59 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!