Вимоги до оформлення курсової роботи з навчальної дисципліни Історія міжнародних відносин, КНУКіМ

Київський національний університет культури і мистецтв

Кафедра міжнародних відносин

Вимоги до оформлення курсової роботи з курсу Історія міжнародних відносин

КИЇВ - 2013

1. Курсова робота пишеться українською мовою.

2. У роботі мають бути висвітлені найважливіші питання, пов’язані з її темою, з урахуванням найновіших досягнень історичної науки. Назва роботи має відповідати її змісту.

3. Аркуші мають бути зшитими. Роботу виконують і оформлюють з дотриманням таких технічних вимог:

а) текст роботи має бути надрукований з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297);

б) текстовий редактор – MS Word;

в) шрифт основного тексту – Times New Roman;

г) розмір шрифту (кегель) – 14;

ґ) відстань між рядками – 1,5;

д) поля тексту: зверху – 1,5 см; знизу – 1,5 см; ліворуч – 2,5 см; праворуч – 1,5 см;

е) нумерація сторінок – праворуч зверху, без крапки в кінці;

є) кількість сторінок основного тексту (без титульної сторінки, переліку умовних позначень, змісту, списку використаних джерел і додатків) – 30-35;

ж) структуру курсової роботи (розділи, підрозділи, параграфи тощо) і сторінку змісту формують за допомогою функції редактора MS WORD;

з) упродовж усієї роботи необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення. Лінії, літери, цифри та інші знаки мають бути однаково забарвлені – чорні;

и) окремі слова, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення;

і) помилки, описки та графічні неточності дозволяється виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинне бути чорного кольору;

ї) першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. Зразок оформлення титульного аркуша наведено в додатку А.

Обов’язковими структурними елементами курсової роботи є:

а) титульний аркуш;

б) зміст;

в) перелік умовних позначень (за необхідності);

г) вступ;

ґ) основна частина;

д) висновки (заключна частина);

е) додатки (за необхідності);

є) список використаних джерел.

Вступ, кожний розділ, висновки і список використаної літератури починаються з нової сторінки, а наступний підрозділ – одразу після закінчення попереднього. Такі структурні частини письмової роботи, як "зміст", "перелік умовних позначень", "вступ", "висновки", "список використаних джерел", не мають порядкового номера.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту роботи і позначатись арабськими цифрами без крапки з додаванням слова на початку "РОЗДІЛ", наприклад, РОЗДІЛ 1, РОЗДІЛ 2 і т.д. (слово "РОЗДІЛ" разом з номером друкується на окремому рядку посередині, під ним розташовується назва розділу).

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти реферату слід нумерувати арабськими цифрами.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2, 1.3 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2 або 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 і т.д.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад 1.1.1.1, 1.1.1.2 і т.д.

Заголовки структурних елементів реферату і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи, виділяючи жирним шрифтом.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці, виділяючи жирним шрифтом. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенос слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має дорівнювати 1 – 2 інтервалам. Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

На останній сторінці курсової роботи зазначається дата написання і ставиться підпис.

4. Сторінки курсової роботи слід нумерувати цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту роботи.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок роботи. Номер сторінки на титульному аркуші, змісті, додатках не проставляють.

Ілюстрації й таблиці для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту роботи розміщуються у додатках. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті. За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Під графічним матеріалом зазначається його джерело.

5. У кінці курсової роботи подається список використаної літератури. Ця структурна частина реферату має назву "Список використаних джерел". Інші назви, такі як "Література", "Бібліографія", не дозволяється використовувати.

При написанні курсової роботи студент зобов’язаний робити посилання на джерела, матеріали, на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати матеріали і документи, перевірити їх достовірність, правильність цитування, допомагають з’ясувати зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання студент повинен робити тільки на ті праці, які він особисто опрацював. Забороняється посилатися на ті джерела, які вказані в літературі і студент особисто їх не опрацьовував.

Посилання на джерела в тексті роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у працях [1– 5]...”.

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Наприклад:

Цитата в тексті: "…Рішельє з усією рішучістю намагався відвернути перемогу контрреформації" [16, с. 48-49].

Відповідний опис у переліку посилань:

16. Киссинджер Г. Дипломатия. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.

Посиланням на авторитетне джерело для підтвердження власних аргументів або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору, слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Цитування може бути мовою оригіналу, а може бути перекладене українською мовою. У випадку цитування англійською, французькою чи іншою мовою студент повинен навести переклад українською у підстрочному посиланні на відповідній сторінці із вказівкою "Переклад автора".

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати береться в лапки та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками;

в) при заміні прямої мови непрямою (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

г) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

ґ) коли студент, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований в одному із таких порядків:

а) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширеніший та універсальний);

б) у хронологічному порядку;

в) за порядком появи посилань у тексті.

Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів. Авторів, які мають однакові прізвища, записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу видану кирилицею, після неї – видану латинкою, відтак – мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Звичайно публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою. Порядок такої подачі зазначено нижче.

Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, які послуговуються кирилицею, подається відповідно до зведеного кириличного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.

Зведений кириличний алфавіт складається з 42 букв:

АБВГҐДЂЕЄЖЗИІЇЙJКЛЉМНЊОПРСТЋУФХЦЧЏШЩЪЫЬЭЮЯ

абвгґдђеєжзиіїйjклљмнњопрстћуфхцчџшщъыьэюя

Латинський алфавіт складається з 26 букв:

abcdefghijklmnopqrstuvwxyz

abcdefghijklmnopqrstuvwxyz

Діакритичні значки – додаткові значки до латинських літер, які вказують на вимову звука (наприклад, ż, ö, ł, ń, č, ü), зберігаються, але при формуванні списку за алфавітом до уваги не беруться.

Переклад або транслітерація кирилицею чи латинкою бібліографічного опису видань, виданих мовами з особливою графікою, включається до відповідного алфавітного ряду, із зазначенням в кінці (через крапку тире) мови видання Наприклад:

Фуджіта В. Робітничі дискусії у повоєнній Японії // Сякай каґаку кєнкю. – 1965. – Т.17, №2. – С.57 – 93. – Яп.

Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в і т.д.) до порядкових номерів не застосовуються.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку.

Додаток Б

Приклади оформлення списку використаних джерел, що наводяться у курсовій роботі

Примітка.

Посилання на іншу використану літературу робляться відповідно до вимог діючих бібліографічних стандартів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!