Методичні рекомендації до написання курсового проекту 2018 року, НУХТ

ЗМІСТ

1. Зміст і оформлення пояснювальної записки. 4

2. Оформлення графічної частини проекту. 13

2.1. Оформлення креслення загального вигляду. 15

2.2. Оформлення апаратурно-технологічної схеми. 23

2.3. Оформлення графіків. 37

1. ЗМІСТ І ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Пояснювальну записку слід писати, як правило, від руки (чорнилом або пастою синього, фіолетового чи чорного кольору) на стандартних аркушах паперу формату А4. Від рамки, в межах якої розміщують текст, залишаються поля: ліворуч - 20 мм, праворуч - 5, зверху і знизу - по 10 мм. У правому нижньому кутку рамки креслять штамп (рис.1).

Рис. 1 - Напис на аркушах пояснювальної записки

Текст пояснювальної записки рекомендовано викладати від третьої особи множини (наприклад, «значення коефіцієнтів вибирають»).

Обсяг пояснювальної записки становить 30…40 сторінок. Термінологія і визначення, використані в записці, мають бути єдиними і відповідати загальноприйнятим у науково-технічній літературі; скорочення слів у тексті, на рисунках і в таблицях не допускаються (крім загальноприйнятих: рис., дод. тощо). Не дозволяється поєднувати в тексті літерні позначення і слова (наприклад, не можна писати «D труби = 50 мм»).

Таблиці й рисунки, вміщені в пояснювальній записці, мають бути наскрізь пронумеровані.

Перша сторінка пояснювальної записки - титульна (рис. 2); друга - бланк «Завдання на курсовий проект»; третя - зміст, який охоплює вступ, заголовки всіх розділів, підрозділів і пунктів записки, список використаної літератури та номери сторінок, з яких починається текст; четверта - вступ.

Сторінки, за винятком титульної та другої, нумерують. Номери сторінок проставляють у нижній частині штампа. Розділи курсового проекту слід поділяти на підрозділи і пункти. Розділи нумерують арабськими цифрами. Після номера розділу ставлять крапку. Номер підрозділу складається з номера розділу і номера підрозділу, розділених крапкою: наприклад 3.1 - перший підрозділ третього розділу. Тоді номер пункту в підрозділі буде, приміром, 3.1.1.

Рис. 2 - Приклад оформлення титульної сторінки пояснювальної записки

Пояснювальну записку оформляють, як правило, за такою схемою: Вступ.

1. Описування проектованого апарата (машини, установки).

2. Місце і призначення проектованого апарата (машини, установки) в технологічній схемі.

3. Розрахунки.

3.1. Матеріальний баланс (розрахунок кількості та складу продуктів).

3.2. Тепловий розрахунок.

3.2.1. Тепловий баланс.

3.2.2. Розрахунок основних робочих параметрів (витрати теплоти, витрати пари, коефіцієнта теплопередачі, середньої різниці температур, площі поверхні теплопередачі тощо).

3.3. Конструктивний розрахунок.

3.4. Гідравлічний розрахунок.

3.5. Механічний розрахунок.

3.6. Розрахунок теплової ізоляції.

4. Техніко-економічні показники роботи апарата.

5. Умови безпечної експлуатації спроектованого апарата і питання екології. Список використаної літератури.

Механічний розрахунок (підрозділ 3.5) виконують тільки студенти спеціальності «Обладнання переробних і харчових виробництв». Залежно від теми проекту третій розділ «Розрахунки» доповнюють новими підрозділами або вилучають з нього відповідні підрозділи. Так, у разі проектування фільтрувального обладнання з розрахунків вилучають підрозділи 3.2, 3.4, 3.6, але доповнюють іншими, специфічними для конкретного типу фільтра.

Пояснювальну записку оформляють на основі виконаних розрахунків та креслень.

У вступі потрібно описати суть і призначення певного процесу в харчових виробництвах, навести порівняльну характеристику конструкцій апаратів для його здійснення й обґрунтувати прийняті рішення.

У першому розділі після виконання креслення загального вигляду описують будову і принцип дії проектованого апарата з посиланнями на позначення позицій на кресленні загального вигляду, конструктивні відмінності апарата та технологічні процеси, що в ньому відбуваються.

Другий розділ має містити: опис апаратурно-технологічної схеми ділянки виробництва, яка включає проектований апарат; виклад призначення апарата в схемі; перелік точок вимірювання та контролю технологічних параметрів роботи апарата (тиск, температура, витрата тощо).

У третьому розділі за визначеним планом подають розрахунки. На початку кожного підрозділу (пункту) розрахунків пояснюють і обґрунтовують вибрані вихідні дані (крім заданих), до яких належать стандартні конструктивні елементи апарата та їх матеріал, як-то діаметр, довжина, матеріал теплообмінних трубок.

Необхідні дані студенти вибирають за літературними джерелами. На ці джерела, як і в попередніх розділах, так і в подальших розрахунках, роблять посилання: спочатку в квадратних дужках наводять порядковий номер літературного джерела зі списку використаної літератури, потім номер сторінки, наприклад: [12, c.34]. Після обґрунтування вибраних вихідних даних пишуть заголовок із назвою елемента розрахунку (приміром, у п. 3.2.2: 1) Визначення коефіцієнта тепловіддачі α₁; 2) Визначення коефіцієнта тепловіддачі α₂ і т.д.) і викладають хід розрахунку.

Вибір матеріалу апарата та його окремих робочих елементів зумовлений агресивністю середовища, санітарно-гігієнічними вимогами виробництва тощо. Здебільшого у харчовій промисловості робочі середовища мало агресивні, тому для апаратури застосовують переважно звичайну конструкційну (вуглецеву) сталь (Ст2-Ст5) з λ = 46 Вт/(м*К). Якщо робоче середовище має кислу реакцію (рН < 7) або потрібна особлива чистота продукту (скажімо, в молочному виробництві), то використовують леговані (нержавійні) сталі з λ = 17,5 Вт/(м*К). Для виготовлення теплообмінної апаратури і ректифікаційних колон спиртового виробництва використовують як мідь (λ = 380 Вт/(м*К)), так і нержавійну сталь. Для виготовлення місткостей у пивоварній, виноробній, молочній та інших галузях харчової промисловості застосовують алюміній із спеціальним покриттям.

Розрахунки слід виконувати за розгорнутою методикою з поступовим накопиченням розрахункових даних, щоб у процесі виконання розрахунків ставали зрозумілими взаємозв'язки різних факторів, знання яких потрібні для складання схеми алгоритму розрахунків на ЕОМ.

Під час розрахунків студент має користуватися винятково міжнародною системою одиниць (СІ).

Усі потрібні для розрахунку формули наводять у загальному вигляді з відповідним посиланням на джерела літератури, з якої їх взято, як-то: [5, с.114, формула (5)]. Формули розміщують посередині рядка. Наводячи загальновідомі формули, на літературні джерела можна не посилатися. Літерні позначення (символи) величин, що входять у формули, слід розшифровувати безпосередньо після формули з вибором числового значення, його коротким обґрунтуванням, посиланням на літературне джерело і наведенням одиниць виміру. Кожний параметр проставляють з нового рядка в послідовності, наведеній у формулі. Перший рядок експлікації (розшифровки символів) має починатися зі слова «де». Символи, що повторно трапляються у формулах, не розшифровують. Нумерують формули арабськими цифрами з правого боку аркуша на рівні формули в круглих дужках, наприклад:

 (14)

де F - площа поверхні, м²; Q - теплове навантаження, Вт; k - коефіцієнт теплопередачі, Вт/(м²*К); Δt_ср - середня різниця температур, °С.

Далі у формули в тому самому порядку, в якому наведені літерні позначення, підставляють числові значення параметрів і після обчислення отримують остаточний результат із записом одиниць розрахованої величини (проміжні обчислення не наводять). Закреслювати числа при скороченні або переносити коми в числах не дозволяється. Округлення отриманих числових результатів має забезпечувати точність до 1 % (приміром, 2150; 128; 11,9; 2,17; 0,128; 0,0245 = 2,45 * 10^–2 тощо). У разі розрахунку концентрацій розчину та кількості випареної води у корпусах випарної установки, концентрацій водно-спиртової рідини та пари на тарілках ректифікаційних колон тощо точність розрахунків збільшують до 0,1 % (наприклад, 12,75 %; 2,286 %). Числові значення середньої температури рідини t_ср, середньої різниці температур Δt_ср, температури стінки, корисної різниці температур тощо округлюють з точністю 0,5 °С.

У разі виконання однотипних за методикою розрахунків у записці наводять розрахунок з формулами і експлікаціями до них лише для одних умов розрахунку. Для решти подають лише вихідні дані, вибір коефіцієнтів тощо, а результати розрахунків зводять у таблицю і роблять висновки на основі табличних даних. Кожна таблиця повинна мати заголовок і порядковий номер (приміром, таблиця 1), розміщений праворуч угорі. Однотипні розрахунки виконують за розробленою програмою за допомогою ЕОМ. Програму обчислень додають до розрахунку.

За потреби в тексті посилаються на формули, наведені раніше. При цьому порядковий номер формули проставляють у круглих дужках, наприклад: у формулі (1).

Розрахунки можна супроводжувати отриманими графіками, які наводять у записці або на другому аркуші. Використані для розрахунків графіки з літературних джерел також слід наводити у пояснювальній записці або вказувати джерела, з яких вони запозичені. Обов’язково потрібно описувати методики використання цих графіків. Рисунки (схеми, графіки) виконують олівцем одного кольору. Їх нумерують арабськими цифрами протягом усього тексту. Вони повинні мати підрисункові підписи, а у разі потреби - пояснювальні дані.

Виконуючи розрахунки для вибору оптимальних параметрів процесу чи оптимальних розмірів апарата, слід використовувати ЕОМ. При цьому перший варіант розрахунку виконують уручну, а повторні розрахунки за змінних вхідних даних - на ЕОМ. Так, за вказівкою керівника студент може розрахувати характер зміни окремих робочих або вихідних параметрів зі зміною вхідних тощо. Результати розрахунків студент зводить до відповідної таблиці й графічно оформлює на кресленні, аналізуючи отримані результати. Конструктивний розрахунок передбачає обчислення розмірів апарата (діаметр, висота, довжина, ширина), кількості його робочих елементів (тарілок у ректифікаційній колоні, теплообмінних трубок та ходів у теплообміннику тощо), діаметри штуцерів і т.д. Після розрахунку кількості тарілок, трубок, ходів тощо отримане числове значення округлюють до більшого цілого, записуючи: приймаємо z = 6; n = 240 тощо. Незалежно від типу апарата слід дотримуватися таких базових внутрішніх діаметрів D_вн циліндричних апаратів, до числових значень яких округлюють отримані результати, мм: 200, 250, 300, 350, 400, 500, 600, 700, 800, 900, 1000, 1100, 1200, 1400, 1600, 1800,2000, 2200, 2400, 2600, 2800, 3000, 3200, 3400, 3600, 3800, 4000.

Товщину стінки апарата δ, мм, у курсовому проекті, як правило, не розраховують, а орієнтовно знаходять залежно від робочого тиску в апараті та його внутрішнього діаметра D_вн.

Товщина стінок сталевих апаратів, що працюють під наливом і атмосферним тиском:

Товщина стінок сталевих апаратів, що працюють під внутрішнім (до 0,5 МПа) або зовнішнім надлишковим тиском:

Товщину стінки апарата із чавуну і міді орієнтовно можна вибирати в 1,2…1,5 раза більшою порівняно зі сталевою.

Для приєднання труб або арматури (кран, вентиль, засувка) апарат забезпечують штуцером - патрубком (відрізком труби відповідної довжини), привареним одним кінцем до апарата. Другий кінець патрубка обладнують фланцем (рис. 3).

Розраховуючи внутрішні діаметри штуцерів, складають таблицю для всіх штуцерів апарата за формою табл. 1.

Таблиця. 1. Розрахунок внутрішніх діаметрів штуцерів

Діаметр штуцерів (патрубків), м, обчислюють за даними табл. 1:

і для встановлення вибирають найближчий більший умовний прохід. Стандартні умовні проходи (діаметри) труб, мм: 10, 15, 20, 25, 32, 40, 50, 70, 80, 100,120, 150, 175, 200, 225, 250, 300, 350, 400, 450, 500, 600, 700, 800, 900, 1000.

У розрахунках діаметрів штуцерів і трубопроводів вибирають такі швидкості, м/с: для малов’язких рідин (вода, пиво, соки та ін.) у разі подачі: насосом - 1,0...2,5, самопливом - 0,2...0,7; для конденсату водяної пари - 0,4...0,5; для водяної пари за тиску, вищого від атмосферного, - 20...30, нижчого - 35...50; для водно-спиртової пари в ректифікаційних установках - 10...15.

Рис. 3 - Зображення штуцерів (патрубків) для підведення (відведення) рідких середовищ, газів, пари

Гідравлічний розрахунок виконують найчастіше у разі проектування теплообмінних апаратів. Він передбачає визначення втрати напору (тиску) під час переміщення теплоносія через апарат та потужності насоса на подолання цих втрат. У сушильних установках втрати напору визначають при підборі вентиляторів.

Механічний розрахунок передбачає: визначення товщини стінок апаратів, кришок, днищ, люків, трубних решіток кожухотрубних теплообмінників, фланців та ін.; обчислення опор апаратів тощо на основі умов експлуатації апарата та його технічної характеристики.

Розділ «Техніко-економічні показники роботи апарата» охоплює вихід продукту з одиниці об’єму апарата чи його робочої площі поверхні, витрату пари, води, електроенергії, фільтрувальної тканини тощо на одиницю виробленого продукту або переробленої сировини. З урахуванням вартості 1 м³ води, 1 кВт*год електроенергії, 1 ГДж теплоти, 1 м² фільтрувальної тканини за отриманими витратами визначають витрати коштів у гривнях на одиницю виробленого продукту (переробленої сировини).

У розділі «Умови безпечної експлуатації спроектованого апарата і питання екології» подають перелік контрольно-вимірювальних приладів і запобіжних пристроїв, потрібних для ведення технологічного процесу в апараті, що створюють умови його безпечної експлуатації, наводять умови та порядок безпечної експлуатації апарата, а також характеристику шкідливих викидів і відходів, наявних на ділянці конкретного виробництва, поданій на апаратурно-технологічній схемі, методи їх знешкодження, очищення чи утилізації.

До списку використаної літератури входять усі використані джерела, розміщені в порядку згадки їх у тексті курсового проекту. Опис джерела складається із прізвища та ініціалів автора (ів), назви книги, місця видання, видавництва, року видання, кількісної характеристики (обсяг у сторінках). Відомості про проектну та іншу технічну документацію (промислові каталоги, прейскуранти та ін.) містять заголовки, вид документації, організацію, що опублікувала документ, місце і рік видання.

Список використаної літератури розміщують у кінці записки (зразки опису джерел див. у списку рекомендованої літератури цього навчального посібника).

2. ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТУ

Графічна частина охоплює загальний вигляд проектованого апарата (пер- ший аркуш формату А1), апаратурно-технологічну схему ділянки харчового виробництва, безпосередньо пов'язаної з проектованим апаратом (перша половина другого аркуша формату А2), графіки зміни робочих чи вихідних параметрів процесу залежно від зміни вхідних, температурні графіки, схему алгоритму розрахунку тощо (друга половина другого аркуша формату А2).

На рис. 4. і 5 показано орієнтовне розміщення графічної частини курсового проекту на першому і другому аркушах. Якщо до складу апаратурно-технологічної схеми входить значна кількість апаратів, то (з дозволу керівника) вона може займати всю площу другого аркуша. У цьому разі графіків тощо креслити не потрібно.

Креслення треба виконувати олівцем на відповідному папері згідно з вимогами системи конструкторської документації. Виконання креслень на комп’ютері допускається лише з дозволу керівника проекту.

а

б

Рис. 4 - Розміщення креслення загального вигляду апарата за його розташування: а - вертикального; б - горизонтального

Рис. 5 - Розміщення апаратурно-технологічної схеми, графіків та схеми алгоритму розрахунку

2.1. ОФОРМЛЕННЯ КРЕСЛЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ВИГЛЯДУ

Креслення загального вигляду виконують на аркуші формату А1 (594×841 мм). Воно містить:

а) зображення апарата в одному-двох видах з розрізами, перерізами, що дають повне уявлення про його будову;

б) основні розміри - конструктивні, габаритні;

в) вид або схему з дійсним розміщенням штуцерів, люків, лазів;

г) таблицю призначення штуцерів (патрубків);

д) технічну характеристику;

е) лінії-виноски з порядковими номерами (номерами позицій), що позначають основні частини (деталі) апарата;

є) перелік основних частин (деталей) апарата (специфікацію).

Кількість видів, перерізів, розрізів має бути мінімальною, але достатньою для розуміння конструкції, взаємодії складових частин і принципу дії апарата. Її уточнюють у процесі проектування під час консультацій із керівником проекту. Загальний вигляд апарата в робочому положенні розміщують уздовж аркуша, а на вільному місці виконують інші види, розрізи, перерізи та виносні елементи, які, як правило, креслять у збільшеному масштабі.

Масштаби зображень відповідно до стандарту на кресленнях слід вибирати такого ряду: масштаби зменшення - 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10;1:15;1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; масштаби збільшення - 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1. Загальний вигляд рекомендується креслити у найбільшому із можливих масштабів і, у разі потреби, з розривом креслення вигляду апарата.

На рис. 4, а, б показано приблизне розміщення креслення загального ви- гляду. Спочатку на аркуші креслять основний напис (рис. 6) і таблицю специфікації (рис. 7), а потім - загальний вигляд та інші види. Розташування технічної характеристики і таблиці штуцерів на аркуші можна змінювати.

Рис. 6 - Основний напис на аркуші креслення

Апарати харчових виробництв досить різноманітні за своєю конструкцією, проте складаються переважно з невеликої кількості однотипних частин, деталей і вузлів: обичайок, днищ, кришок та ін. Обичайкою називають циліндричну частину апарата. Якщо вона складається з кількох частин, то їх називають царгами і з’єднують зварюванням або за допомогою фланців. Аналогічно приєднують до корпусів апаратів кришки і днища залежно від того, знімні вони чи ні (рис. 8). Фланцеві з’єднання за допомогою відповідних ущільнень забезпечують герметичність з’єднань і дають можливість багаторазово збирати і розбирати з’єднання.

Рис. 7 - Форма переліку елементів загального вигляду

Рис. 8 - Зображення частини загального вигляду апарата з рознімним з’єднанням днища (кришки)

Днища циліндричних апаратів із внутрішнім надлишковим тиском менш як 0,07 МПа можуть бути плоскими завтовшки, мм, δ_д = (1,0...1,25) δ, де δ - товщина циліндричної стінки, мм.

Апарати, навантажені внутрішнім тиском, як правило, проектують циліндричними зі сферичними, еліптичними або конічними днищами. Плоскі елементи допускаються лише для люків і лазів. Днища сферичної форми застосовують для апаратів діаметром понад 2500 мм. Найпоширеніші - еліптичні днища, які оснащують циліндричним бортом заввишки 25…50 мм (рис. 9, а). Радіус днища дорівнює діаметру апарата (R = D).

Рис. 9 - Приклади нерознімного з’єднання з корпусом апарата днища: а - еліптичного; б - конічного

Конічні днища з кутом вершини конуса 60°, 90° або 120° (рис. 9, б) застосовують у вертикальних апаратах для роботи з сипкими матеріалами, суспензіями і в’язкими рідинами, а також для переходу від одного діаметра до іншого (наприклад, у барометричному конденсаторі перехід від корпусу апарата до барометричної труби) тощо.

У процесі виконання креслення загального вигляду допускаються умовності та спрощення. Так, рознімні з’єднання можна показувати умовно, не креслячи деталі (див. рис. 8).

Якщо вид, розріз чи переріз є симетричною фігурою, допускається креслити половину чи трохи більше від половини зображення з проведенням в останньому випадку лінії обриву.

У разі, якщо предмет має кілька однакових, рівномірно розміщених елементів, то на його зображенні повністю показують один-два таких елементів (приміром, один отвір, одну трубку, один ковпачок на тарілці тощо), а решту елементів зображують спрощено або умовно. Так, обов’язково в теплообмінниках і випарних апаратах потрібно показати на загальному вигляді в розрізі одну-дві трубки (як правило, без масштабу). Решту трубок показують осьовими лініями (див. рис. 8).

Елементи деталей (стінки тонкостінних апаратів, теплообмінних трубок тощо) розміром (або з різницею в розмірах) 2 мм і менше на кресленні зображують з відхиленням від масштабу, вибраного для всього зображення, в бік збільшення.

Якщо предмет, поданий на складальному кресленні, має кілька однотипних з’єднань, то відповідні кріпильні деталі слід зображувати спрощено в одному-двох місцях кожного з'єднання, а в решті - умовно центрами чи осьовими лініями (див. рис. 8).

На зображенні загального вигляду допускається показувати умовно зміщеними (якщо вони не потрапляють у площину перерізу) штуцери, люки, лази тощо, не змінюючи їх розміщення за висотою чи шириною апарата. При цьому слід зробити напис, наприклад: «Штуцери умовно повернуті». На вигляді апарата зверху (або збоку) слід показати дійсне розміщення штуцерів, люків тощо.

На кресленні загального вигляду вказують розміри: основні розрахункові; габаритні; основних складових частин (деталей).

На рис. 3, 10 наведено приклади креслення штуцерів (патрубків) для підведення (відведення) в апарат (з апарата) різних технологічних середовищ. У разі підведення пари у випарні апарати можна застосовувати розподільні (відбивні) перегородки (рис. 10, а). Часто конденсат відводять так, як показано на рис. 10, б.

Рис. 10 - Приклади зображення патрубків: а - підведення пари у випарний апарат; б - відведення конденсату із апарата

Штуцери, патрубки, люки, виносні елементи тощо на загальному вигляді та інших виглядах позначають літерами українського алфавіту розміром 5…7 мм (літери Й, О, З, Х не використовують).

Діаметр штуцерів, люків тощо на кресленні не проставляють, а вказують у таблиці штуцерів (рис. 11), яку, як правило, розміщують у правому верхньому кутку аркуша, можна - внизу, ліворуч від основного напису (див. рис. 6).

Рис. 11 - Таблиця штуцерів

Діаметри штуцерів (патрубків) розраховують за даними табл. 1. Штуцери для відведення газів, що не конденсуються (повітря), із парового простору теплообмінників беруть діаметром 20 мм, випарних апаратів - 50 мм.

Довжину патрубка (штуцера) для апаратів без теплової ізоляції вибирають залежно від умовного проходу (діаметра) патрубка d, мм:

За наявності теплової ізоляції довжина патрубка збільшується на 60 мм. Для креслення зовнішній діаметр фланця D для патрубків і його товщину δ орієнтовно визначають залежно від умовного проходу d патрубка (табл. 2).

Таблиця 2. Зовнішній діаметр фланця для патрубків і його товщина залежно від умовного проходу патрубка, мм

Зовнішній діаметр фланців для апаратів діаметром понад 1600 мм орієнтовно беруть на 200 мм більшим від зовнішнього діаметра апарата, а для апаратів меншого діаметра - із наведених вище даних.

Для внутрішнього огляду апарати забезпечують люками і лазами. Стандартні діаметри люків - 120 і 150 мм. Лази виконують овальної (300 × 400) або круглої (400, 450 і 500 мм) форми в апаратах діаметром понад 800 мм.

Для нагляду за рівнем рідини, ходом процесу в апараті (наприклад, у випарних апаратах) передбачають встановлення круглих або прямокутних оглядових вікон. Нормовані круглі оглядові вікна роблять діаметром 50, 80, 125, 150 мм, прямокутні - завширшки 60 і заввишки 140 і 340 мм. Для освітлення внутрішнього простору на апараті з діаметрально протилежного боку розміщують світлові вікна таких самих конструкції та розмірів, як і оглядові.

Перелік складових частин апарата (специфікацію) розміщують над основним написом креслення (див. рис. 6) стані не менш як 10 мм. На рис. 7 наведено форму переліку складових частин апарата. Графу «Позначення» здебільшого не заповнюють, оскільки вона призначена для позначення складових одиниць нижчого порядку і деталей, які в курсовому проекті не розробляються. Рекомендують залишати незаповненими 3-4 нижніх рядки переліку. У рядках переліку не допускаються скорочення та «двоповерхові» записи в тому самому рядку. Якщо запис не вміщується в одному рядку, його слід переносити на другий рядок. Запис переліку ведуть згори вниз за порядком номерів позицій.

Над таблицею переліку складових частин розміщується технічна характеристика апарата, в якій зазначають:

– назву апарата (машини, установки) та його продуктивність;

– основний характерний параметр (площа поверхні теплопередачі, робочий об'єм апарата, площа поверхні фільтрування тощо);

– параметри робочих середовищ (температура, тиск, концентрація, рН тощо);

– матеріал для виготовлення основних робочих елементів.

2.2. Оформлення апаратурно-технологічної схеми

Будь-яке харчове виробництво - це послідовна сукупність технологічних процесів, які відбуваються у певних апаратах і машинах. Графічне зображення послідовності цих процесів називають апаратурно-технологічною схемою. На цій схемі в певній технологічній послідовності на відповідних поверхах зображується все технологічне устаткування, в якому відбуваються технологічні процеси, та взаємно пов'язані з ним інші види заводського устаткування (наприклад, збірники, стрічкові конвеєри), а також елементи самостійного функціонального призначення (насоси, арматура тощо).

Апаратурно-технологічна схема зображує дільницю конкретного виробництва, безпосередньо пов'язану з проектованим апаратом. Основний напис виконують за тією самою формою, що й на аркуші загального вигляду; в середній графі записують також повну назву проекту (приміром, «Випарний апарат»), а у нижній - «Апаратурно-технологічна схема».

На схемі наводять: графічно спрощене зображення устаткування у взаємному технологічному і монтажному зв’язках; таблицю основних елементів схеми; таблицю точок вимірювання і контролю параметрів процесу; таблицю умовних позначень комунікацій (трубопроводів).

Перелік елементів (апаратів, збірників, насосів тощо) схеми розміщують над основним написом (на відстані не менш як 10 мм від неї) у вигляді таблиці, заповненої згори вниз (рис. 12).

Рис. 12 - Форма переліку елементів апаратурно-технологічної схеми

У кінці таблиці рекомендується по можливості залишати кілька незаповнених рядків. Продовження переліку елементів розміщують ліворуч від основного напису.

Креслення апаратурно-технологічної схеми починають з нанесення на аркуш креслярського паперу основного напису і таблиці елементів схеми, а потім тонкими горизонтальними лініями подають позначки за висотою поверхів виробничих приміщень, на яких потім розміщують відповідні умовно-графічні позначення технологічного устаткування, у тому числі допоміжного (сховища, збірники, вимірники, уловлювачі, насоси, компресори, спеціальні транспортні пристрої тощо).

Розміщення устаткування на схемі має відповідати його розміщенню поверхами, оскільки воно, зокрема, пов’язане з наявністю транспортних пристроїв.

Позначення поверхів як приклад наведено на рис. 13, розмір сторін стрілки 5 мм, кут 90°. Графічно зображуючи умовні позначення устаткування, не дотримуються масштабу, але зберігають певну пропорційність.

Рис. 13 - Приклад оформлення апаратурно-технологічної схеми

Устаткування показують умовно згідно з рекомендованими графічними позначеннями. Якщо стандартизованих умовних графічних позначень немає, то схематично зображують конструктивні контури основних технологічних апаратів, збірників тощо. Розводку трубопроводів до устаткування показують схематично. Вона має відходити від основних магістральних трубопроводів, показаних також схематично нижче або вище від устаткування, вказаного на схемі. Під час креслення апаратурно-технологічної схеми з метою розрізнення трубопроводів (комунікацій), якими транспортуються технологічні носії, користуються чинними стандартами. Найуживаніші в харчових виробництвах умовні позначення трубопроводів для рідин і газів на схемах наведено у табл. 3.

Таблиця 3 - Умовні позначення трубопроводів для рідин і газів

Рух основного продукту від сировини до готового продукту показують суцільною потовщеною лінією, а інші комунікації - лініями з розривами через кожні 20...30 мм із відповідними умовними позначеннями. У стандарті наведено позначення для 27 рідин і газів. Якщо на схемі потрібно показати трубопроводи для інших рідин і газів, то на трубопроводах проставляють число, починаючи з 28 і далі. Для детальнішої характеристики речовини умовне цифрове позначення може бути доповнене літерним індексом, приміром:  вторинна пара.

Умовні зображення і позначення трубопроводів, використані на схемі, розшифровують в таблиці умовних позначень (рис. 14), яку розміщують у лівому нижньому кутку аркуша.

Рис. 14 - Форма переліку умовних позначень трубопроводів апаратурно-технологічної схеми

На кожному трубопроводі в місці його відведення (підведення) від магістрального чи у місці його підключення (відведення) до апарата потрібно ставити стрілки, що вказують напрямок руху потоку.

На проектованому апараті та відповідних трубопроводах, під’єднаних до нього, вказують умовно основні контрольно-вимірювальні прилади, необхідні для забезпечення належного контролю і керування технологічним процесом, та запірну арматуру (табл. 4).

Таблиця 4 - Умовно-графічні позначення елементів апаратурно-технологічних схем

Продовження табл. 4

Продовження табл. 4

Продовження табл. 4

Продовження табл. 4

Продовження табл. 4

Продовження табл. 4

Продовження табл. 4

Закінчення табл. 4

Показані на апараті та трубопроводах точки встановлення приладів для вимірювання і контролю температури, тиску, витрати робочого середовища тощо заносять у таблицю (рис. 15).

Рис. 15 - Форма переліку точок вимірювання і контролю

Арматуру та інші прилади, встановлювані на устаткуванні, слід показувати на схемі згідно з їх дійсним розміщенням і зображувати відповідно до умовних графічних зображень.

Точка вимірювання параметра позначається кружечком з порядковим номером усередині (рис. 16), наприклад: 1 - концентрація; 2 - температура; 3 - тиск; 4 - витрата.

Початок технологічного процесу на аркуші обов’язково слід зображувати ліворуч, кінець - праворуч, хоча розміщення устаткування у виробничому приміщенні не завжди відповідає цим умовам. На схемі устаткування потрібно розміщувати за основним продуктовим потоком.

Рис. 16 - Позначення точок вимірювання параметрів

На апаратурно-технологічній схемі не потрібно креслити всю апаратуру, що працює паралельно (наприклад, усі збірники, фільтри, теплообмінники), оскільки в таблиці (див. рис. 12) вказується їхня кількість. Креслять кількість апаратів, потрібну для створення повного уявлення про послідовність технологічних процесів.

Лінії трубопроводів слід показувати на схемі горизонтально і вертикально відносно ліній рамки формату. Зображення комунікацій не повинні перетинати зображення апаратури. У разі взаємного перетину комунікацій обводять одну з них. Якщо довжина лінії продуктової комунікації між окремими апаратами велика, у виняткових випадках її можна перервати. При цьому на одному кінці перерваної лінії зазначають, до якої саме позиції на схемі ця лінія має бути підведена, а на протилежному - від якої позиції відведена. У цьому разі слід дотримуватися горизонтального або вертикального рівня розриву.

На рис. 13 наведено приклад оформлення апаратурно-технологічної схеми. Проектований апарат на схемі виділяють кольоровим затушовуванням або обводять штрихпунктирною лінією.

На лініях комунікацій, що показують підведення сировини на виробництво або відведення відходів і готової продукції, роблять написи, які вказують, звідки надходить чи куди відводять той чи інший продукт. Наприклад, на лінії, що позначає підведення соку, пишуть «Після фільтрування», на лінії, що позначає відведення сиропу з випарного апарата, - «На сульфітацію» тощо.

Деякі умовні графічні позначення обладнання і трубопроводів, установлені стандартами, наведено в табл. 4.

2.3. Оформлення графіків

Графіки зміни параметрів технологічного процесу, температурні графіки тощо та схему алгоритму розрахунку креслять за довільною формою на аркушах формату А3. Осі координат графіків повинні мати відповідні позначення із зазначенням одиниць параметрів.

Основний напис подають за тією самою формою, що і на аркуші загального вигляду: в середній графі також записують назву проекту (наприклад, «Випарний апарат»), у нижній графі - відповідно назву графіка (графік залежності, приміром, U = f(∆t) та схеми алгоритму розрахунку.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!