Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни Політологія, ТК ТНТУ ім. Пулюя
« Назад Міністерство освіти і науки України Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни Політологіядля освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст» Напрям підготовки 6.050901 «Радіотехніка» Спеціальність 5.05090101 «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв» Напрям підготовки 6.050102 «Комп’ютерна інженерія» Спеціальність 5.05010201 «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж»
Тернопіль-2016
Загальні вказівки щодо організації самостійної роботиСамостійна робота над навчальним матеріалом є індивідуальним видом роботи на семінарах, конференціях, передбачає виконання практичних завдань і здійснюється відповідно до навчальних планів, навчальної і робочої програм з курсу. Мета самостійної роботи: - забезпечення фундаментальної загальноосвітньої та практичної підготовки студентів; - засвоєння методів самостійного вивчення навчального матеріалу, навичок пошуку більш глибоких знань; - підвищення ефективності навчального процесу за допомогою організації позааудиторного навчання відповідно до особистих здібностей кожного студента; - оволодіння культурою розумової праці, вмінням орієнтуватися у потоці наукової інформації, розвиток незалежності мислення, формування власного погляду на питання, що вивчаються. - знаходити серед великої кількості джерел потрібну інформацію; - працювати з декількома джерелами, аналізувати одне і те ж явище з точки зору різних авторів і підходів; - аналізувати матеріал з метою виділити головне або суть питання, яке розглядається. Ефективність самоосвіти, яка є одним із основних методів навчання студентів, визначається постійністю, послідовністю і наполегливістю в роботі з навчальним матеріалом, здійсненням самоконтролю, систематичністю занять, вмінням поєднати практичні навички з теорією. Самостійна робота студентів починається після вступної лекції, на якій викладач дає основні рекомендації щодо методики самостійного опанування курсу. Основні форми самостійної роботи: - робота з підручниками та посібниками; - робота з науковою літературою; - самостійне вивчення окремих тем і питань до семінарських та практичних занять на основі навчальної, монографічної літератури, документів, матеріалів, періодичних видань; - підготовка реферату; - підготовка до аудиторної контрольної роботи; - підготовка до консультації з викладачем; - підготовка до заліку. Робота з літературою Студентові варто працювати одночасно з 2–3 підручниками. У списку рекомендованої літератури з кожної теми курсу подано монографії і статті вітчизняних вчених близького й далекого зарубіжжя. Але при підготовці не обов’язково обмежуватись цим списком. Перш ніж розпочинати вивчення монографії чи статті, рекомендується ознайомитись з відповідним розділом підручника, щоб мати загальне уявлення про проблему, що досліджується. Працюючи з монографією, найбільш цікаві факти, судження й висновки доцільно занотувати, обов’язково посилаючись на автора. Якщо в науковій літературі зустрілась незрозуміла дефініція, обов’язково треба звернутися до відповідних словників чи довідників. Екзамени та заліки є підсумковими формами контролю знань студентів і проводяться у письмовій формі. Основними формами контролю самостійної роботи студентів є: - усне опитування на семінарських заняттях; - тестові завдання; - співбесіди на консультаціях; - перевірка персональних опорних конспектів; Перелік тем1. Політика і наука про політику 2. Основні етапи розвитку науки про політику. Політична і правова думка в Україні 3. Політична влада і політична система 4. Політичний процес та особистість у політиці 5. Політичні партії, партійні та виборчі системи 6. Держава і громадянське суспільство 7. Політичні режими 8. Система державного правління в Україні 9. Україна в системі міжнародних відносин Тема 1. Політика і наука про політикуУ результаті вивчення теми студент повинен знати: - основні підходи до визначення предмету політології; - етапи розвитку політології як науки, її роль у житті суспільства; - систему категорій політології; - методи і функції політології як науки; - місце політології в системі гуманітарних дисциплін; - сутність і основні визначення політики; роль політики в суспільстві; - аспекти політики; - поняття “суб’єкт” та об’єкт “політики”; - типологію суб’єктів політики та форми їх взаємодії. У результаті засвоєння теми студент повинен вміти: - характеризувати об’єкт і предмет політології; - виділяти основні етапи розвитку політології як науки, її методи і функції; - визначати місце політології в системі гуманітарних наук; - порівнювати теоретичні підходи до визначення політики; - визначати роль політики в житті суспільства; - розмежовувати поняття “суб’єкт” та “об’єкт” політики; - характеризувати типологію суб’єктів політики; - з’ясовувати основні форми взаємодії суб’єктів політики. План 1. Політологія - наука про політику, основні етапи її виникнення та формування. 2. Основні категорії політології, її об’єкт, предмет та методи дослідження. 2.1. Предмет, методи та функції політології. 2.2. Структура політичної науки. 3. Функції політології. 4. Політологія та її зв’язок з іншими суспільними науками. Методичні рекомендації Розкриваючи перше питання, необхідно окреслити структуру політології як науки. Значну увагу варто зосередити на характеристиці методологічної бази політології, яка охоплює різні методи дослідження політичного життя. Також необхідно розглянути етапи її виникнення та формування, що є важливим для визначення ролі науки у житті суспільства Особливу увагу слід приділити сутності різноманітних підходів до розуміння та визначення політичної науки, її сутності та структури, ролі в сучасному суспільстві. Варто наголосити на етапах становлення політології як науки, виділити основні сфери політологічних досліджень, показати її зв’язок із суміжними гуманітарними науками. Необхідно з’ясувати сутність та специфіку складових політичної науки: історії політичних вчень, теорії політики, політичної філософії, вчення про політичні інститути та процеси, теорії міжнародної політики, політичної соціології, політичної антропології тощо [1, 12-57; 2, c. 11-72; 3, с. 12-37; 4, c. 7-15; 5, c. 37-204; 6, c. 11-40; 7, с. 8-33]. Під час вивчення другого питання слід усвідомити, що кожна наука має свій предмет пізнання або предмет вивчення. Предметом вивчення політології є політична система суспільства як інтегроване поняття, що містить такі важливі складові, а саме: держава, державний устрій, влада, владні відносини, політичні партії та громадсько-політичні організації й рухи, політична діяльність, політична свідомість, політична культура, ідеологія та ін., а об’єктом її дослідження є політична сфера, яку вивчають і аналізують у поєднанні з особливостями її функціонування, розвитку та зв’язками з іншими сферами суспільства (економічною, соціальною, духовною та ін.). Насамперед, політична наука зосереджує свою увагу на дослідженні держави, влади та владних відносин, які розглядає як соціальні феномени й інститути політичної організації суспільства, котрі своєю основною метою мають реалізацію загального інтересу. Необхідно з’ясувати і розкрити зміст загальнонаукових, емпіричних і логічних методів політології, охарактеризувати її функції – описову, пояснювальну, прогностичну, інструментальну, нормативно-орієнтуючу; дати характеристику основним категоріям політології. [1, 12-57; 2, c. 11-72; 3, с. 12-37; 4, c. 7-15; 5, c. 37-204; 6, c. 11-40; 7, с. 8-33]. Під час розгляду третього питання необхідно з’ясувати місце і роль політики в системі суспільних відносин, розглянути її регулятивну функцію (через взаємодію між виробничою, соціальною, духовною, політичною та родинною сферами життя). Важливо висвітлити трансформацію основних уявлень про політику від античних часів до сьогодення, а також виокремити і розкрити зміст теоретичних підходів до розуміння політики: директивного, функціонального, комунікативного, плюралістичного тощо. При визначенні терміну “політика”, потрібно вказати на багатоаспектність його трактуванні через виділення нормативного, інституційного, процесуального аспектів. Сформоване і цілісне уявлення про сферу політики дасть можливість довести її значення для сучасного процесу державотворення в Україні [1, с. 7-12; 2, c. 5-10; 3, с. 17-20; 4, c. 15-29; 6, c. 40-45; 7, с. 150-155, 158-169]. Вивчення четвертого питання варто розпочати із з’ясування зв’язку політології з іншими суспільними науками, які усі разом утворюють систему політичного знання. Особливу увагу потрібно зосередити на самому головному в політиці – владу, реалізацію владних відносин. Також варто вияснити зміст понять “суб’єкт” і “об’єкт” політики і, на цій основі, дати визначення суб’єкта політики. Важливо усвідомити різні рівні політичної суб’єктивності індивіда – від пересічного пасивного громадянина до політичного лідера, а також визначити фактори, які впливають на політичну активність особи. Окремо слід зупинитися на класифікації суб’єктів політики, виділити й охарактеризувати індивідуальні та групові суб’єкти політики (первинні, вторинні і базові). Розгляду потребує і поняття “приховані суб’єкти політики”: кліки, родинно-земляцькі угруповання, мафіозні утворення тощо. З огляду на актуальність теми доцільно проаналізувати особливості діяльності та структуру суб’єктів політики в Україні. Іншим важливим моментом є визначення і розкриття змісту основних форм взаємодії учасників політичного процесу: конфлікту і консолідації. Варто не лише виділити причини соціальних і політичних конфліктів, а й засвоїти їхні функції (сигнальну, інформаційну, диференціювальну, інтегрувальну, динамічну), типи (конфлікт інтересів, ціннісні конфлікти, конфлікти ідентифікації) та технологію розв’язання. Консолідацію суспільства необхідно розглядати через поняття консенсусу як важливої умови політичної стабільності [2, c. 257-276; 3, с. 202-224; 4, c. 103-123; 5, c. 459-478; 6, c. 83-86, с. 180-181, 193-198; 7, с.155-158, 209-220].
Питання і завдання для самоконтролю
1. Об’єктом політології є вивчення політичного життя суспільства: а) так; б) ні. 2. Наведіть приклади категорій політології запропонованих видів: а) базових; б) таких, що відображають історичні особливості політичних вчень; в) таких, що стосуються окремих напрямів чи дисциплін політичної науки. 3. Виділіть загальнонаукові методи політології: а) порівняльний; б) історичний; в) аналіз і синтез; г) опитування; ґ) аналіз статистичних даних; д) системний; є) структурно-функціональний; ж) бігейвіористський. 4. Інструментальна функція політології дає відповідь на запитання: що треба зробити, які прийняти рішення, як їх впроваджувати в життя, щоб досягнути бажаного результату політичної діяльності: а) так; б) ні. 5. Яка із названих дефініцій найбільш точно відтворює поняття “політика”: а) політика – це постійне змагання одних за панування над іншими і мистецтво володарювання; б) політика – це розподіл обов’язків і повноважень у цілісному суспільному організмі за умови їх узгодження; в) політика – це специфічний засіб взаємодії, за допомогою якого з’ясовується мета спільноти, загальні інтереси суб’єктів взаємодії, розробляються спільні і обов’язкові правила поведінки; г) політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади. 6. Зазначте базові суб’єкти політики: а) нації; б) класи; в) політичні лідери; г) політичні партії; ґ) етнічні та релігійні групи; д) владні структури. 7. Типами політичних конфліктів є: а) конфлікт інтересів; б) ціннісний конфлікт; в) конфлікт ідентифікації; г) міжнародний конфлікт. Список рекомендованої літератури 1. Гелей С. Д. Політологія: Навч. посіб. – 7-ме вид, перероб і доп. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К.: Знання, 2008. – 415 с. 2. Політологія: Посіб. [для студ. ВНЗ] / Бабкіна О. В., Безродний Є. Ф., Горбатенко В. П. [та ін.]; за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: Академія, 1998. – 368 с. 3. Політологія: Підручн. / [За ред. М. М. Вегеша]. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384 с. 4. Політологія: Навч. посіб. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.]: за ред. М. П. Гетьманчука. – Серія «Дистанційне навчання». – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2005. – 360 с. 5. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручн. / Ф. М. Кирилюк, А. Є. Конверський, В. Ф. Білик [та ін.]; за ред. Кирилюка Ф. М. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с. 6. Політологія / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина [та ін.]; за ред. А. Колодій. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 7. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – 576 с. Тема 2. Основні етапи розвитку науки про політику. Політична і правова думка в УкраїніУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Політичні думки Стародавнього Світу, Середньовіччя та Відродження. 1.1. Політична думка Стародавнього Світу. 1.2. Політична думка в епоху Середньовіччя. 1.3. Політична думка в епоху Відродження. 2. Політична думка Нового та Новітнього часу. 2.1. Політична думка в епоху Нового часу. 2.2. Німецька класична філософія. 2.3. Політична думка Новітнього часу. 3. Розвиток політичної думки в Україні. 3.1. Політична думка Київської Русі. 3.2. Політична думка XVІ – першої половини XVII століття. 3.3. Політичні ідеї періоду Козацько-гетьманської держави. 3.4. Політична думка України ХІХ – початку ХХ століття Методичні рекомендації У першому питанні необхідно простежити процес зародження та формування політичних уявлень, ідей та концепцій у цивілізаціях Давнього Сходу й Античного світу, розкрити їх зміст та виявити вплив соціальних, політичних й духовно-культурних умов епохи. Головну увагу слід приділити політико-правовим вченням Стародавнього Єгипту, Месопотамії, Китаю, Індії, Греції. Під час вивчення політичної думки Античності важливо звернутися до творчої спадщини Платона й Арістотеля [2, с. 24-70; 4, с. 16-17; 5, с. 36-49; 6, с. 16-33, 80-174; 7, с. 18-145; 10, с. 33-42]. Необхідно охарактеризувати роль християнства у формуванні світоглядних та ідеологічних засад європейської політичної думки Середньовіччя. Слід з’ясувати головні положення теократичних теорій, полеміку довколо питання примату церковної чи світської влади. Тематику й зміст політичних вчень середньовічної доби варто розглянути на прикладі праць “отців церкви” (передусім св. Августина), Томи Аквінського, Марсилія Падуанського [2, c. 70-97; 5, c. 43-48; 6, c. 262-412; 7, c. 181-302; 10, c. 43-48]. Далі належить розглянути зміни в ідеології західноєвропейського суспільства в умовах кризи феодалізму та розвитку раціоналістичної критики релігійного світогляду, поширення ренесансних ідей та руху за реформу церкви. Особливу увагу слід приділити політичній філософії Н.Макіавеллі, теорії державного суверенітету Ж.Бодена, релігійно-політичним концепціям М.Лютера, Т.Мюнцера, Ж.Кальвіна. На прикладі суспільно-політичних поглядів Т.Мора й Т.Кампанелли потрібно з’ясувати суть вчення утопічного соціалізму [2, c. 205-238; 5, c. 52-54; 6, c. 414-441; 7, c. 304-391; 10, c. 48-55]. При висвітленні другого питання необхідно зупинитися на історичних умовах формування та загальній характеристиці ранньобуржуазних ліберальних концепцій Нового часу: прав та свобод людини, природного права, суспільного договору, народного та державного суверенітету, поділу влади, правової держави, громадянського суспільства [2, c. 239-265; 4, c. 17-20; 5, c. 54-56; 6, c. 457-466, 476-477, 498-540; 7, c. 373-479; 10, c. 55-62]. Треба проаналізувати погляди представників європейського Просвітництва на природу людини, походження та сутність держави і влади, ідеальний суспільний устрій, узгодження державного й приватного інтересів, соціальної рівності, функцій права та моралі [2, c. 291-353; 3, c. 5-59; 5, 56-58; 6, c. 571-584; 7, c. 481-528; 10, c. 62-66]. Окремого вивчення вимагає політична теорія І.Канта та Г.Гегеля [1, c. 290, 320-325; 2, c. 387-403; 3, c. 123-140; 5, 58-61; 6, c. 584-618; 7, c. 549-584; 10, c. 66-71]. Потрібно охарактеризувати процес становлення й розвитку основних ідейно-політичних доктрин Нового часу: лібералізму, консерватизму, соціалізму, націоналізму та їх різновидів [1, c. 135-147, 228-241, 280-290, 305-335, 373-398; 2, c. 404-457, 504-537; 3, c. 79-122, 141-235; 4, c. 283-301; 6, c. 651-658; 7, c. 529-548, 585-692; 10, c. 71-85, 540-566]. Вивчення питання політичних доктрин Новітнього часу треба розпочати з огляду причин та логіки історичної трансформації традиційних політичних ідеологій у ХХ ст., з’ясування основних положень неолібералізму, неоконсерватизму, соціал-демократизму, марксизму, фашизму, націонал-соціалізму [1, c. 153-227, 241-304, 335-372; 2, c. 578-603, 615-651; 4, c. 287-295, 302-304; 7, c. 693-813; 8, c. 50-75; 9, c. 82-184; 10, c. 543-566]. Необхідно розкрити особливості становлення та зміст “нових” ідеологій сучасності (екологізм, фемінізм, комунітаризм, релігійний фундаменталізм, технократизм, антиглобалізм та ін.), які розвинулись в умовах глобальних економічних, соціо-культурних та національно-етнічних зрушень, спричинених процесом глобалізації, переходу до постіндустріального, інформаційного суспільства, що супроводжувався поширенням постматеріальних цінностей [1, c. 403; 4, c. 304-306; 8, c. 76-81; 9, c. 185-276]. У третьому питанні першого підпункту потрібно виокремити чинники, які визначили зміст та характер політичної думки Київської Русі; насамперед варто розглянути вплив процесів державотворення та розвитку феодальних відносин на зміни в політичних уявленнях та способах осмислення владних відносин у давньоруському суспільстві періоду Княжої доби. Слід охарактеризувати види писемних пам’яток Київської Русі як основних джерел вивчення політичної думки того часу, а також політичні ідеї, які містилися у них [10, c. 93-98; 11; 12, c. 6-24; 15, c. 8-11, 38-60, 109-122; 16; 17, c. 66-68; 19;]. Розгляд другого підпункту треба розпочати з опису уявлень польсько-українського мислителя С. Оріховського-Роксолана щодо організації держави, взаємодії світської та церковної влади, ідеального суспільного устрою. Варто зупинитися на політичному вимірі церковної унії у поглядах мислителя та його баченні вирішення етнополітичних проблем Речі Посполитої. Друге питання передбачає вивчення політичних аспектів православно-католицької полеміки кінця XVI – XVII ст., представленої працями П.Скарги, Х.Філалета, І.Вишенського, М.Смотрицького, І.Борецького та ін. [10, c. 93-98; 11; 12, c. 6-24; 15, c. 8-11, 38-60, 109-122; 16; 17, c. 66-68; 19;]. У третьому підпункті необхідно розглянути роль української шляхти та церковних братств (політичні ідеї чільних представників Острозької академії, Києво-Могилянської колегії, Лаврської школи) у формуванні української політичної свідомості та політичної думки, охарактеризувати їхній вплив на політичні орієнтації українського козацтва. Слід висвітлити політичні ідеї та проекти державного устрою Б.Хмельницького, Ю.Немирича, П.Дорошенка, І.Мазепи. Окремого розгляду потребує проблема суверенітету України та організації владних відносин в Україні згідно Конституції Пилипа Орлика [4; 5, c. 91-103; 6; 7, c. 74-76; 8; 9, c. 115-123; 10; 11, c. 104-108; 12, c. 55-100;]. Для розкриття четвертого підпункту потрібно звернутися до вивчення ідейних основ політизації національного руху в Україні середини ХІХ ст., сформульованих провідними діячами Кирило-Мефодіївського товариства та Головної руської ради Східної Галичини; слід охарактеризувати політичні погляди ідеологів громадівського руху, насамперед внесок М.Драгоманова у розвиток української політичної думки. Особливу увагу належить приділити умовам формування, специфіці та головним положенням напрямів політичної ідеології, які сформувалися в Україні наприкінці ХІХ – першій половині ХХ ст. [10, c. 111-148; 12, c. 121-347; 13; 16; 17, c. 79-86; 18, c. 56-107; 19;].
Питання і завдання для самоконтролю
8. Розробником патріархально-патерналістської концепції держави є: а) Конфуцій; б) Арістотель; в) Ж.-Ж. Руссо; г) Н. Макіавеллі; ґ) К. Маркс. 9. Погляд на наявні реальні форми держави як спотворене відображення ідеальної справедливої держави був властивий: а) Конфуцію; б) Платону; в) Арістотелю; г) Т. Аквінському; ґ) Н. Макіавеллі. 10. Ідею подвійної підлеглості людини «Граду земному» й «Граду Божому» розробив: а) Платон; б) Арістотель; в) св. Августин; г) Т. Аквінський; ґ) М. Лютер. 11. Засновником концепції «народного суверенітету», згідно якої народ є джерелом державної влади та її носієм, сувереном є: а) Конфуцій; б) Арістотель; в) Ж.-Ж. Руссо; г) Н. Макіавеллі; ґ) К. Маркс. 12. Який ідейно-політичний напрям вважає запорукою гармонійного суспільного устрою дотримання дисципліни, суспільної ієрархії, поваги до авторитетів, традицій, моральних норм, інститутів сім’ї, релігії, громади? а) лібералізм; б) консерватизм; в) соціалізм; г) націоналізм; ґ) анархізм; д) соціал-демократизм. 13. Давньоруська писемна пам’ятка, у якій вперше висунута ідея політичної самостійності Київської Русі, називається: а) «Ізборник Святослава»; б) «Повість минулих літ»; в) «Повчання дітям» Володимира Мономаха; г) «Слово о полку Ігоревім»; ґ) «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. 14. Хто з письменників-полемістів ідеалізував устрій первісних християнських громад і окреслив суспільно-політичний ідеал в образі суспільства заснованого на принципах рівності, братерства і колективної власності? а) Юрій Немирич; б) Іван Вишенський; в) С. Оріховський-Роксолан; г) Петро Скарга; ґ) митрополит Іларіон. 15. Яка з названих організацій, виходячи з позицій панславізму, пропонувала ввести Україну до складу федерації слов’янських народів? а) Львівське Успенське братство; б) «Руська трійця»; в) Організація українських націоналістів; г) «Братство тарасівців»; ґ) Кирило-Мефодіївське товариство. 16. Автором концепції української держави як «вільної спілки» окремих громад є: а) митрополит Іларіон; б) Пилип Орлик; в) Михайло Драгоманов; г) Дмитро Донцов; ґ) Іван Франко. 17. Автором концепції «класократії», як влади найкращих представників усіх суспільних класів і станів є: а) Д. Донцов; б) В. Липинський; в) М. Міхновський; г) В. Винниченко; ґ) М. Грушевський. Список рекомендованої літератури 1. Алексеева Т. А. Современные политические теории: Курс лекц. / Т. А. Алексеева. – М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет) МИД РФ: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2007. – 464 с. 2. История политических и правовых учений: Учебн. / Воротилин Е. А., Лейст О. Э., Мачин И. Ф. [и др.]; под ред. О. Э. Лейста. – М.: Зерцало, 1999. – 688 с. 3. Кирилюк Ф. М. Політологія Нової доби: Посібн. / Ф. М. Кирилюк. – К.: Академія, 2003. – 304 с. – (Альма-матер). 4. Політологія / [А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко]; за наук. ред. А. Колодій. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 5. Політологія: Підручн. / В. Г. Антоненко, В. Д. Бабкін, О. В. Бабкіна [та ін.]; за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: Академія, 2006. – 568 с. – (Альма-матер). 6. Рассел Б. Історія західної філософії / Бертран Рассел; [пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Таращука]. – К.: Основи, 1995. – 759 с. 7. Себайн Д. Історія політичної думки / Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон; [пер. з англ.]. – К.: Основи, 1997. – 838 с. 8. Хейвуд Э. Политология: Учебн. [для студентов вузов] / Эндрю Хейвуд; [пер. с англ. под ред. Г. Г. Водолазова, В. Ю. Бельского]. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 544 с. – (Серия «Зарубежный учебник»). 9. Шварцмантель Д. Идеология и политика / Джон Шварцмантель; [пер. с англ.]. – Х.: Гуманитарный Центр, 2009. – 312 с. 10. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – 3-тє вид., стер. – К.: Либідь, 2005. – 576 с. 11. Дашутін Г. П. Політичний ідеал: світовий досвід і сучасна Україна / Григорій Дашутін. – К.: Академ-Прес, 2006. – 304 с. 12. Кухта Б. Л. З історії української політичної думки: [Текст лекц.: Навч. посібн.] / Борис Кухта. – К.: Генеза, 1994. – 368 с. 13. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) / Ю. Левенець. – К.: Стилос, 2001. – 584 с. 14. Литвинов В.Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в українській філософії ХV – початку ХVІІ століття [Електронний ресурс] / Володимир Литвинов. – К.: Основи, 2000. – 472 с. – Режим доступу до джерела: http://izbornyk.org.ua/lytv/lyt.htm 15. Макарчук С. Писемні джерела з історії України: Курс лекц. / Степан Макарчук. – Львів, Світ, 1999. – 353 с. 16. Політологія: Підручн. [для студ. ун-тів] / О. І. Семків, А. І. Пашук, Г. М. Світа [та ін.]: За ред. О. І. Семківа. – Львів: Світ, 1994. – 592 с. 17. Полтавець С. В. Українська політична думка середини XVII століття / С. В. Полтавець. – К.: Світогляд, 2009. – 170 с. 18. Потульницький В. А. Теорія української політології. Курс лекц. / В. А. Потульницький. – К.: Либідь, 1993. – 192 с. 19. Салтовський О. І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку ХХ сторіччя) [Електронний ресурс] / О. І. Салтовський. – К.: ПАРАПАН, 2002. – 396 с. – Режим доступу до джерела: http://litopys.org.ua/salto/salt.htm Тема 3. Політична діяльність і владаУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Поняття та структура влади. 1.1. Джерела і структура політичної влади. 1.2. Функції політичної влади. 2. Засоби, процес і види влади. 2.1. Види засобів влади. 2.2. Види влади. 3. Законодавча, президентська, виконавча та судова влада в Україні 4. Політична система суспільства: поняття, структура та функції. 4.1. Основі моделі політичних систем. 4.2. Типи політичних систем. Методичні рекомендації Під час самостійної підготовки студент повинен опрацювати основний теоретичний матеріал до запропонованої теми, що з’ясовує зміст таких понять: «політична влада», «ресурси», «джерела влади» та її типи; «легітимність» політичної влади та її типологія, «політична система суспільства», її структура, функції та типи. У першому питанні слід з’ясувати сутність політичної влади як категорії політичної науки, що тісно пов’язана з поняттям «політика», визначити структуру влади. Аналізуючи, необхідно виходити з того, що політична влада – це відносини панування та підкорення, що яскраво демонструє схематичне зображення «піраміди влади». Аналіз «піраміди влади» сприятиме з’ясуванню структури влади, визначенню її суб’єкта, об’єкта, основних засобів, джерел та ресурсів (економічних, демографічних, соціальних, силових, культурно-нормативних тощо) [1, с. 65-68; 3, с. 158-162, 164-167; 5, с. 33-38; 6, с. 51-63; 10, с. 172-177, 183-187]. У другому питанні увагу слід зосередити на проблемі типологізації влади в залежності від різноманітних критеріїв. Передусім необхідно співвіднести політичну та державну влади з визначенням їх спільних та відмінних ознак. Доцільно також розглянути типологію політичного правління, запропоновану Б. Гаврилишиним, яка відповідає трьом формам сучасної влади. Особливу увагу слід також звернути на еволюцію уявлень щодо проблеми децентралізації та розподілу влад, принцип стримувань і противаг, які є надійним засобом проти зловживань владою [1, с. 70-72; 2; 6, с. 58-62; 8, с. 51-61; 9; 10, с. 178-182]. У третьому питанні необхідно виявити основні проблеми становлення та розвитку політичної системи України. Йдеться про глибокий і всебічний аналіз шляхів реформування всіх структурних елементів політичної системи українського суспільства. Слід зосередити увагу на основних характерних ознаках трьох гілок української політичної влади: легальності, верховенстві, всезагальності, моноцентричності, легітимності, ефективності. [1, с. 59-62, 72-80; 2; 6, с. 70-73; 9; 10, с. 220-243]. У процесі самостійної підготовки до четвертого питання, слід з’ясувати сутність, основні структурні елементи політичної системи суспільства, її функції та проаналізувати характерні риси основних її типів. Особливу увагу необхідно звернути на аналіз основних моделей політичної системи, наголосивши на теоретичних розробках Д. Істона. Вивчення четвертого питання слід завершити аналізом особливостей різних різновидів політичних систем [1, с. 53-59; 3, с. 96-104; 4, с. 268-269; 5, с. 63-75; 6, с. 63-75].
Питання і завдання для самоконтролю
18. Політична влада - це: а) здатність суспільних груп та індивідів, які їх представляють, впроваджувати у суспільне життя рішення, що виражають їхню волю; б) специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, що має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення; в) функціональна характеристика політичної системи. 19. Стан, коли правочинність даної влади визнають суспільство та міжнародне співробітництво - це: а) нелегальність влади; б) вплив влади; в) верховенство влади; г) легітимність влади; ґ) значення влади. 20. Назвіть типи легітимності політичної влади (за М. Вебером): а) національно-патріотична легітимність; б) легальна легітимність; в) ідеологічна легітимність; г) традиційна легітимність; ґ) харизматична легітимність; е) структурна легітимність. 21. Ідею розподілу влад в історії політичної думки висловив: а) Е. Кант; б) Платон; в) Ш.-Л. Монтеск'є; г) М. Вебер. 22. Елементами структури політичної системи є: а) політична влада; б) політико-правові норми; в) політичні інститути; г) політичні відносини; ґ) політичні культура та ідеологія; д) держава. Список рекомендованої літератури 1. Гелей С. Д. Політологія: Навч. посібн. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів: Світ, 2001. – 384 с. 2. Конституція України. Закон України «Про внесення змін до Конституції України»: Текст відповідає офіц. – К.: Школа, 2008. – 48 с. 3. Піча В. М. Політологія: Навч. посібн. / В. М. Піча, Н. М. Хома. – К.: Каравела, Львів: Новий світ - 2000, 2000. – 328 с. 4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. [для студ. ВНЗ]. – К.: Ґенеза. – 1997. – 395 с. 5. Політологія: Навч. посіб. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай, С. І. Дорошенко [та ін.]. – Львів: НУ «Львівська політехніка”, 2005. – 360 с. – Серія “Дистанційне навчання”. – № 28. 6. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 7. Політологія: Підручн. / За ред. О. В. Бабкіної, В. Л. Горбатенка. – К.: Академія, 2003. – 528 с. – (Альма-матер). 8. Політологія: Підручн. / За заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К.: Вища школа, 1998. – 415 с. 9. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави / Рябов С. Г. – К.: ТАНДЕМ, 1996. – 240 с. 10. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – К., 2002. – 576 с. Тема 4. Політичний процес та особистість у політиціУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Політичний процес: суть і типологія. 1.1. Політичний процес: суть та типологія. 1.2. Поняття, рівні та форми політичної діяльності. 2. Процес політичної соціалізації. 2.1. Теорії та моделі політичної соціалізації. 2.2. Етапи, агенти та типи політичної соціалізації. 3. Політична участь та її форми. 3.1. Політична участь як наслідок політичної соціалізації. 3.2. Форми політичної участі. 3.3. Мотиви та структурні елементи політичної бездіяльності. 4. Інститут політичного лідерства. 4.1. Суть та мотиви політичного лідерства. 4.2. Типологія політичних лідерів та їх функції. 4.3. Системи відбору політичних лідерів. Методичні рекомендації Під час вивчення першого питання теми, особливу увагу варто зосередити на різноманітних тлумаченнях поняття «політичний процес», аналіз якого є одним з найважливіших проблем сучасної політології. Виходячи з того, що політичний процес як функціональна характеристика політичної системи може мати різні просторові межі, доцільно розглянути світові (глобальні), регіональні та національні (внутрішньодержавні) різновиди політичного процесу [3, с. 53–55; 4, с. 79–81; 5, с. 34-35]. Оскільки зміст політичного процесу розкривається через політичну діяльність, засвоєння другого підпункту першого питання вимагає детального розгляду елітарного та масового рівня політичної діяльності. До першого рівня належить діяльність владних структур, до другого – участь рядових громадян у політиці. Окремої уваги потребує питання класифікації політичної діяльності за такими критеріями: 1) кількість та взаємозалежність суб’єктів політики (індивідуальна, колективна, групова, тотальна); 2) тип об’єктів (діяльність, спрямована на здобуття влади; діяльність, спрямована на створення, удосконалення і заміну політичних інституцій; діяльність, спрямовану на вироблення, здійснення та модифікацію політичних курсів); 3) спрямування у майбутнє чи минуле (інноваційна, стабілізуюча, консервуюча, реставраційна) [1; 3, с. 55–59; 4, с. 81–89; 5, с. 35–42, 44-48]. Розглядаючи друге питання теми необхідно: проаналізувати основні теорії політичної соціалізації (бігейвіористську, ролеву, психоаналітичну); розкрити роль агентів політичної соціалізації на різних її етапах. Особливої уваги потребує визначення залежності моделі та типу політичної соціалізації від політичного режиму (демократія, авторитаризм, тоталітаризм) [3, с. 83-91; 4, с. 131–139; 5, с. 52–54; 7, с. 7, 178]. Розкриваючи питання політичної участі, варто наголосити, що вона є наслідком політичної соціалізації, під час якої формується мотивація залучення людини до політики. Аналізуючи політичну участь, варто зосередити увагу на різновидах політичної участі та більш детально охарактеризувати пряму та опосередковану форми політичної участі. Оскільки політична соціалізація не завжди призводить до бажаного результату, в даному контексті доцільно розглянути мотиви та структурні елементи політичної бездіяльності (неучасті) [3, с. 91–96; 4, с. 139–14; 6]. Найбільш авторитетною та дієвою особою у політиці є політичний лідер. Аналіз інституту політичного лідерства передбачає дослідження природи лідерства та мотиваційних основ боротьби за владу, які визначають психологічний тип лідера. Особливої уваги вимагає вивчення критеріїв класифікації та відповідних їм типів політичних лідерів; аналіз концепцій та механізмів політичного лідерства, виявлення відмінностей між антрепренерською та організаційно-консервативною (гільдій) системами відбору політичних лідерів [2; 3, с. 131–138; 4, с. 146–161; 7].
Питання і завдання для самоконтролю
23. Процес демократизації України є прикладом парцелярного політичного процесу? а) так; б) ні. 24. Діяльність політичної партії є прикладом: а) групової діяльності; б) колективної діяльності; в) індивідуальної діяльності; г) загальносуспільної діяльності. 25. До прямої форми політичної участі не належить: а) референдум; б) плебісцит; в) абсентеїзм; г) нейтралітет. 26. За способом утвердження в групах та організаціях виділяють наступні типи лідера: а) харизматичний; б) формальний; в) функціональний; г) неформальний; ґ) раціонально-легальний; д) традиційний. 27. Яка з систем відбору політичних лідерів характерна для сучасної України? а) антрепренерська система; б) організаційно-консервативна (система гільдій). Список рекомендованої літератури 1. Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності / Головатий М. Ф. – К.: МАУП, 2002. – 176 с. 2. Кухта Б. Політичні еліти, політичне лідерство / Б. Кухта, Н. Теплоухова. – Львів: Кальварія, 1996. – 221 с. 3. Політологія: Навч. посіб. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.] – Львів: НУ «Львівська політехніка», 2005. – 360с. – (Серія «Дистанційне навчання»). – №28. 4. Політологія: Підруч. [для ВНЗ] / А. Ф. Колодій, Л. Д.Климанська, Я. М. Космина, В. І. Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 5. Політологія у схемах таблицях та визначеннях: Навч. посіб. [для курсантів та студентів вищих військових навч. закл.]. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.]. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 272 с. 6. Ротар Н. Політична участь громадян України в умовах демократизації / Н. Ротар // Політичний менеджмент. – 2006. – №2. – С. 78–92. 7. Словник–довідник політологічних термінів / Ред.-упоряд. М. Гетьманчук, П. Ткачук. – Львів, 2006. – 228 с. Тема 5. Політичні партії, партійні та виборчі системиУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Політична партія як політична агрегація: визначення, виникнення, розвиток. 1.1. Суть та передумови виникнення політичних партій. 1.2. Ознаки та функції політичних партій. 2. Типологія політичних партій. 2.1. Підходи до класифікації політичних партій. 2.2. Підходи до класифікації політичних партій. 3. Особливості демократичного інституту виборів: поняття, принципи та різновиди. 3.1. Суть, різновиди та функції виборів. 3.2. Демократичні принципи виборів. 4. Типологія та особливості основних виборчих систем. 4.1. Суть, різновиди та особливості мажоритарної виборчої системи. 4.2. Пропорційна виборча система, її переваги та недоліки. 4.3. Особливості змішаної виборчої системи. Методичні рекомендації Метою теми є дослідження суті та особливостей політичних партій та партійних систем, а також аналіз інституту демократичних виборів. Розглядаючи перше питання, необхідно зосередити увагу на з’ясуванні суті та ознак політичних партій, передумов їх виникнення. Також варто наголосити на впливі політичних партій на політичне життя суспільства [9; 10, с. 203-207; 17, с. 6-80, 233-261]. Дослідження другого питання потребує здійснення детальної класифікації політичних партій за різноманітними критеріями. Особливу увагу рекомендовано приділити загальноприйнятій класифікації політичних партій за місцем у спектрі політичних сил на ліві, центристські й праві. Крім того, необхідно розглянути класифікацію партійних систем, проаналізувати особливості різновидів альтернативних і неальтернативних партійних систем на прикладі сучасних країн [10, с. 210-215, 219-223; 17, с. 289-335, 386-490]. У третьому питанні потрібно здійснити аналіз інституту виборів, як ключового механізму реалізації сучасної демократії, як невід’ємного її атрибуту, розглянути суспільні функції виборів і здійснити їхню класифікацію. Також рекомендується звернути увагу на особливості демократичних принципів виборів як умови функціонування стабільної демократичної політичної системи [4; 5; 8; 13; 15]. У четвертому питанні потрібно розкрити поняття “виборча система”, проаналізувати три основні різновиди виборчих систем (мажоритарну, пропорційну та змішану), розглянути найбільш поширені на практиці приклади їх використання, визначити переваги й недоліки кожної з виборчих систем та їх вплив на розвиток політичної системи [6; 8; 10, с. 215-219; 10].
Питання та завдання для самоконтролю
28. За організаційною структурою політичні партії поділяють на ліві, праві і центристські: а) так; б) ні. 29. В Україні на парламентських виборах застосовується мажоритарна виборча система: а) так; б) ні. 30. Альтернативні партійні системи характерні для демократичних країн: а) так; б) ні. 31. Назвіть види політичних партій за підставою для організаційного оформлення: а) прагматичні; б) структурні; в) традиційні; г) ідеологічні; ґ) кадрові; д) харизматично-вождистські. 32. Принцип вільних виборів передбачає: а) виборці можуть агітувати за кандидатів; б) активне залучення громадян до виборів; в) заборону агітувати в день виборів; г) заборону примушувати виборців голосувати «за» чи «проти» певного кандидата, йти чи не йти на вибори; ґ) однаковий доступ кандидатів до ЗМІ; д) відсутність критики кандидатів. Список рекомендованої літератури 1. Бучин М. А. Демократичні принципи виборів: суть та типологія / М. А. Бучин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – Львів: Ін-т народознавства НАН України, Ін-т українознавства НАН України, 2008. – Вип. 20. – С. 37-42. 2. Дмитриев Ю. А. Референдум в системе народовластия / Ю. А. Дмитриев, В. В. Комарова. – М., 1995. 3. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже / Пер. с франц. – М.: Академический проект, 2000. – 558 с. 4. Закон України “Про вибори Президента України” від 18 березня 2004 р. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 129 с. 5. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 38-39. – С. 1454-1574. 6. Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки / Т. Кіс // Нова політика. – 1996. – №2. – С. 21-31. 7. Коліушко І. Пропорційна виборча система та досвід її застосування / І. Коліушко // Громадянське об’єднання “Нова хвиля”: Зб. аналіт. матер. – 1995. – Вип. 2. – С. 16-24. 8. Конституційне право України / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фріцький, О. В. Городецький [та ін]; за ред. В. Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с. 9. Політичні партії в незалежній Україні: роль та місце у політичній трансформації суспільства: Наук. збірн. / Укладач В. В. Нікітін. – Х.: ХарРі УАДУ, 2001. – 140 с. 10. Політологія / Л. Климанська, А. Колодій, Я. Космина, В. Харченко; за ред. А. Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 11. Примуш М. Історія та теорія політичних партій / М. Примуш. – Донецьк, 2000. 12. Скібіна О. Вибори як основоположна форма участі громадян України в політичному процесі / О. Скибіна // Проблеми законності. – 2003. – Вип. 61. – С. 28-33. 13. Скрипкина Ж. Б. Избирательные системы и технологии: Учеб. пособ. / Ж. Б. Скрипкина. – М.: Вузовский учебник, 2006. – 174 с. 14. Ставнійчук М. Вибори в умовах політичної реформи / М. Ставнійчук // Віче. – 2003. – № 3. 15. Сучасний виборчий PR: Навч. посібн. / В. В. Лісничий, В. О. Грищенко, В. М. Іванов [та ін.]. – К: Професіонал, 2004. – 384 с. 16. Цибенко А. Політична партія в парламенті України: принципи організаційного функціонування / А. Цибенко. – К., 1997. – 44 с. 17. Шведа Ю. Р. Теорія політичних партій і партійних систем: Навч. посібн. / Ю. Р. Шведа – Львів: Тріада плюс, 2004. – 528 с. 18. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – 576 с. 19. Яворський В. Роль інституту виборів в політичній системі суспільства / В. Яворський // Проблеми законності. – 2003. – Вип. 60. – С. 64-73. Тема 6. Держава і громадянське суспільствоУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Поняття держави та її природа. 1.1. Сутність і теорії походження держави. 1.2. Ознаки та функції держави. 1.3. Парадигми держави. 1.4. Форми держави та її складові. 2. Форма державного правління. 2.1. Сутність та різновиди монархічної форми правління. 2.2. Республіка як форма державного правління. 3. Державно-територіальний устрій. 3.1. Суть та особливості простих (унітарних держав). 3.2. Складні держави та їх різновиди. 4. Місце держави в політичній системі суспільства. 4.1. Сутність та структура громадянського суспільства. 4.2. Ознаки та функції громадянського суспільства. 4.3. Моделі взаємодії держави та громадянського суспільства. 4.4. Проблема формування громадянського суспільства в Україні. Методичні рекомендації Вивчення теми передбачає аналіз держави як основного інституту політичної системи і громадянського суспільства як позадержавної сфери об’єднання індивідів. У першому питанні необхідно розглянути історію виникнення та теорії походження держави. Потрібно дати характеристику держави як базового елемента політичної організації суспільного життя, розкрити її ознаки та функції. Необхідно також розглянути парадигми держави, виділяючи їх основні ознаки та особливості функціонування [5, с. 145-149; 6, с. 39-370; 373-374]. Крім того, потрібно розкрити зміст поняття «форма держави», що виражається через форму державного правління, державно-територіальний устрій та політичний режим [4; 5, с. 151-158; 6, с. 383-392]. У другому питанні необхідно охарактеризувати монархію як форму державного правління, окремо проаналізувати такі її різновиди, як абсолютна, дуалістична та парламентська монархія [1, с. 96-97; 5, с. 183-184; 6, с. 387, 407-413]. Також потрібно дати характеристику парламентської, президентської і змішаної республіки і проаналізувати особливості їх функціонування у різних країнах світу [1; 6, с. 385-386, 414-418]. Під час підготовки до третього питання необхідно звернути увагу на характеристику і порівняння простих (унітарних) і складних (федерації, конфедерації, імперії) різновидів державно-територіального устрою [1; 5; 6]. У четвертому питанні варто розкрити трансформацію уявлень про правову державу, підкреслити, що її функціонування базується на дотриманні низки взаємопов’язаних принципів, серед яких базовими є верховенство права, підзаконність державної влади та захист державою прав і свобод людини [7, с. 255-256]. У цьому контексті слід з’ясувати проблеми та перспективи утвердження України як правової держави [2; 4, с. 280-282; 12, с. 48-60, 127-129, 194-199]. У п’ятому питанні слід розглянути громадянське суспільство як особливу позадержавну сферу буття людини, що покликана обмежити зловживання державної влади і є одним із елементів самоорганізації суспільства. Особливу увагу слід звернути на елементи структури громадянського суспільства і розглянути його основні ознаки та функції. Також потрібно розкрити основні моделі взаємовідносин між громадянським суспільством та державою, які зумовлені типом політичного режиму. На підставі цього слід визначити тип взаємодії між державою та громадянським суспільством в Україні, звернувши увагу на історичний аспект становлення та особливості громадянського суспільства в Україні [4, с. 79-80; 5, с. 125-128; 7, с. 124-128; 11, с. 74-83, 201-204].
Питання і завдання для самоконтролю
33. Які парадигми держави виділяє іспанський політолог Х. Карраседо? а) парадигма демократичної держави; б) парадигма правової держави; в) парадигма справедливої держави; г) парадигма несправедливої держави; ґ) парадигма держави політичного реалізму; д) парадигма соціальної держави. 34. Назвіть різновиди державно-територіального устрою: а) федерація; б) анклав; в) автономія; г) унітарна держава; ґ) конфедерація; д) альянс. 35. Які різновиди монархій ви знаєте? а) демократична; б) парламентська; в) президентська; г) абсолютна; ґ) дуалістична; д) змішана. 36. Вкажіть принципи правової держави: а) контроль влади за суспільством; б) поділ влади; в) верховенство права; г) презумпція вини; ґ) повага до прав і свобод громадян; д) легітимність влади. 37. Суб’єктами громадянського суспільства є: а) вільні та рівні індивіди; б) добровільні асоціації; в) вільна преса; г) органи державної влади; ґ) приховані суб’єкти політики; д) політичні партії. Список рекомендованої літератури 1. Гелей С. Д. Політологія: Навч. посібн. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів: Світ, 2001. – 384 с. 2. Основи політології: Навч. посібн. / Ф. М. Кирилюк, М. О. Корж, І. П. Федірко [та ін.]. – К.: Здоров’я, 1995. – 248 с. 3. Піча В. М. Політологія: Навч. посібн. / В. М. Піча, Н. М. Хома. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2000. – 328 с. 4. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. [для студентів ВНЗ]. – К.: Ґенеза. – 1997. – 395 с. 5. Політологія: Навч. посіб. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.]. – Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2005. – 360 с. 6. Політологія / Л. Климанська, А. Колодій, Я. Космина, В. Харченко; за ред. А. Колодій. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 7. Політологія: Підручн. / За ред. О. В. Бабкіної, В. Л. Горбатенка. – К.: Академія, 2008. – 568 с. 8. Політологія: Підручн. / За заг. ред.: І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К.: Вища школа, 2001. – 415 с. 9. Політологія: Підручн. / За заг. ред. проф. Кременя В. Г., проф. Горлача М. І. – Х.: Єдинорог, 2001. – 640 с. 10. Романюк А. С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи. Інституційний вимір: Моногр. / А. С. Романюк. – Львів, 2007. – 391 с. 11. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави / Рябов С. Г. – К.: ТАНДЕМ, 1996. – 240 с. 12. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручн. / Шляхтун П. П. – К: Либідь, 2002. – 576 с. Тема 7. Політичні режимиУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Теоретичні засади демократії. 1.1. Витоки, зміст та організаційні форми демократії. 1.2. Античне й сучасне розуміння демократії та історична еволюція уявлень про демократію. 1.3. Політичні принципи демократії. 1.4. Сучасні концепції демократії. 2. Демократія як політичний режим та його головні ознаки. 3. Тоталітаризм – політичний феномен ХХ ст. 3.1. Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму. 3.2. Ознаки тоталітарного режиму. 4. Авторитаризм як недемократичний спосіб правління. 4.1. Сутність, особливості та ознаки авторитарного режиму. 4.2. Різновиди авторитаризму. Методичні рекомендації Опрацьовуючи тему, необхідно наголосити, що політичний режим (поряд із формою державного правління та державно-територіальним устроєм) визначає форму держави. Політичний режим розглядається як спосіб функціонування державної влади; система методів та прийомів її здійснення, що характеризується ставленням органів державної влади до правових підстав своєї діяльності, принципами взаємовідносин з громадянським суспільством, правовим статусом особистості, можливостями для реалізації людських прав і політичних свобод у суспільстві.У сучасній політичній науці політичні режими поділяють на демократичні та недемократичні. Питання 1.1. передбачає висвітлення походження терміну “демократія”, аналіз змісту та організаційних форм демократії. Особливу увагу слід звернути на багатозначність поняття демократії [3, с. 21-26; 4, с. 97-99; 5, с. 28-30; 6, с. 398-399; 7, с. 191; 9, с. 301; 11, с. 51-52; 12, с. 395-396]. З'ясовуючи проблему історичної еволюції уявлень про демократію (пит. 1.2.), варто детально розглянути характерні риси античної демократії, розкрити сутність прямої демократії, проаналізувати механізми її здійснення. Необхідно виділити головні відмінності між античною та сучасною демократією, вказати на наслідки розширення масштабів демократії в сучасних умовах (за Р. Далем) та розкрити суть поняття “поліархія” [3, с. 26-29; 4, с. 100-101; 5, с. 30-36; 6, с. 399-403; 7, с. 192-194; 8, с. 176-179]. Політичні принципи демократії (пит. 1.3.) формувались і конкретизувались в історичному розвитку суспільно-політичних відносин. Аналізуючи їх, необхідно звернути увагу на принципи народного суверенітету; виборність органів влади; представництва; свободи; рівності; мажоритаризму (тобто, правління більшості); захисту прав меншості; громадського контролю тощо [4, с. 102-103; 9, с. 306-308; 12, с. 396-398]. Головна суперечність демократії – це суперечність між ідеєю демократії як повновладдям народу і неможливістю її практичного здійснення. Різне теоретичне вирішення суперечності між ідеалом демократії та її реальним втіленням знаходить свій вияв в існуванні багатоманітних концепцій демократії (пит. 1.4.), які відображають різні підходи в тлумаченні ступеня участі широких мас в управлінні державою. Розкриваючи сутність цих концепцій, необхідно відзначити особливості, специфіку, переваги й недоліки кожної з них. Значну увагу варто приділити теорії поліархії, запропонованої Р.Далем, яка є різновидом плюралістичної концепції демократії. Доцільно також зробити порівняльний аналіз сучасних концепцій та визначити найбільш оптимальну для України [4, с. 101-102; 5, с. 36-42; 6, с. 403-407; 8, с. 194-199; 9, с. 303-305; 10, с. 398-406; 12, с. 398-406]. У другому питанні, розглядаючи демократію як політичний режим, важливо з’ясувати основні ознаки демократичного режиму: визнання суверенності народу, як єдиного джерела влади; виборність вищих органів державної влади; загальність, регулярність, чесність і конкурентність виборів; забезпечення представництва інтересів усіх соціальних груп; конкуренцію політичних сил не лише при здобутті, а й під час здійснення влади; легалізацію політичної опозиції; поділ влади; волевиявлення більшості, висловлене через вибори і поєднане з гарантіями прав меншин; правову захищеність особи тощо [4, с. 128; 5, с. 60-63; 6, с. 424-425; 8, с. 179-183; 10, с. 264-267; 12, с. 389-391, 395-398]. Розглядаючи третє питання, необхідно наголосити, що тоталітаризм є деспотичним недемократичним режимом ХХ століття. Варто зазначити, що тоталітаризм є і політичним режимом, і певною суспільною системою, які визначаються насильницьким, політичним, економічним та ідеологічним пануванням правлячої еліти, організованої у цілісний бюрократичний партійно-державний апарат, що очолюється вождем. Тоталітаризм характеризується нічим не обмеженим втручанням держави в усі сфери життя громадян, функціонуванням єдиної масової політичної партії, існуванням єдиної офіційної ідеології, відкрита незгода з якою жорстоко карається. Виcвітлення питання 3.1. вимагає аналізу двох різновидів тоталітаризму: праворадикального (фашизму (нацизму)) та лівоекстремістського (сталінізму) [4, с. 130-131; 5, с. 72-80; 6, с. 434-436; 7, с. 101-103]. Питання 3.2. передбачає чітке формулювання та аналіз основних ознак тоталітарного режиму. Необхідно приділити увагу злочинним виявам тоталітарних режимів: Голодомору в Україні 1932-1933 рр., як акту геноциду українського народу та Голокосту – політики послідовного і тотального винищення європейського єврейства [6, с. 438-445; 7, с. 97-101; 8, c. 203-208; 9, с. 288; 10, c. 261-263; 12, с. 385-386]. Аналіз авторитарного режиму (пит. 4), як недемократичного способу правління, передбачає визначення його сутності, специфічних особливостей та ознак. Значну увагу слід приділити порівняльній характеристиці авторитаризму та тоталітаризму. Порівнюючи тоталітарний та авторитарний режими, необхідно наголосити на умови, при яких він набуває поширення, на характер влади, на розвиток політичних інститутів тощо [4, с. 128-129; 6, с. 446-447; 7, с. 93-94; 11, с. 97-98; 12, с. 387-388]. Під час вивчення питання важливо охарактеризувати різновиди авторитаризму (пит. 4.2), до яких належать: абсолютні монархії, військово-бюрократичні диктатури; персональні тиранії; теократичні і неототалітарні режими [4, с. 129; 5,с. 86-90; 6, с. 446-450; 7, с. 94-97; 8, с. 209-211; 10, с. 263-264; 11, с. 98-99; 12, c. 387-388].
Питання і завдання для самоконтролю
38. Назвіть ознаки демократичного політичного режиму: а) командно-адміністративна економіка; б) єдина офіційна ідеологія; в) визнання народу як джерела влади; г) активна несвобода особи; ґ) виборність вищих органів державної влади; д) правова захищеність особи. 39. Яка із концепцій демократії передбачає активну участь широких верств населення у процесі прийняття політичних рішень? а) ліберальна; б) соціальна; в) плюралістична; г) партисипаторна; ґ) плебісцитарна; д) елітарна. 40. Хто із мислителів є автором теорії поліархії? а) М. Вебер; б) З. Бжезінський; в) У. Ліппман; г) Д. Істон; ґ) Р. Дал; д) А. Бентлі. 41. Назвіть європейську країну, де вперше в історії було встановлено тоталітарний режим: а) Франція; б) Німеччина; в) Іспанія; г) Італія; ґ) Португалія. 42. Які із зазначених ознак властиві тоталітаризму? а) контроль громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади; б) активна несвобода особи; в) відсутність офіційної політичної ідеології; г) монополізація влади єдиною партією та зрощення партійного й державного апаратів; ґ) поєднання механізмів командно-адміністративної економіки із ринковою; д) тотальний контроль держави над усіма сферами суспільно-політичного життя. 43. Як називається політичний режим, що характеризується зосередженням необмеженої влади в руках однієї особи або групи осіб і обмеженням політичних прав і свобод громадян? а) мажоритаризм; б) тоталітаризм; в) поліархія; г) авторитаризм; ґ) анархізм; д) демократизм. 44. Авторитаризм – це: а) влада натовпу; б) влада однієї особи або групи осіб; в) влада середнього класу; г) влада народу; ґ) влада багатих; д) влада партії. Список рекомендованої літератури: 1. Бебик В. М. Політологія: наука і навчальна дисципліна: Підручн. / В. М. Бебик. – К.: Каравела, 2009. – 496 с. 2. Гелей С. Д. Політологія: Навч посіб. / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – 7-ме вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 415 с. 3. Основи демократії: Навч. посібн. [для студентів ВНЗ] / М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук [та ін.].; за заг. ред. А. Колодій. – К.: Ай-Бі, 2002. – 684с. 4. Піча В. М. Політологія / В. М. Піча, Н. М. Хома – Львів: Новий світ-2000, 2002. – 344 с. 5. Політичні режими сучасності і перехід до демократії / Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В. – Львів, 1999.—168 с. 6. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко.– 2-е вид., перероб. та доп.–К.: Ельга, Ніка–Центр, 2003.– 664 с. 7. Політологія: лекційний курс і практикум: Навч. посібн. / За ред. докт. філос. наук, доцента Т. В. Гончарук. – Тернопіль: Астон, 2009. – 376 с. 8. Політологія: Навч. посібн. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай, С. І. Дорошенко [та ін.]. – Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2005. – 360 с. — (Серія "Дистанційне навчання"). – № 28. 9. Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / За ред. проф. Ф. М. Кирилюка – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с. 10. Політологія: Підручн. [для студентів ВНЗ] / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: Академія, 2001. – 528 с. 11. Політологія: Підручн. / За ред. М. М. Вегеша. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 384с. 12. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручн. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – 576 с. 13. Юрій М. Ф. Основи політології: Навч. посібн. / М. Ф. Юрій – К.: Кондор, 2005.–336 с. Тема 8. Система державного правління в УкраїніУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Процес становлення української незалежної держави. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні. 1.1. Основні положення Основного Закону України. 1.2. Структура та повноваження Верховної Ради України. 1.3. Конституційний статус Президента України. 1.4. Кабінет Міністрів: процедура формування та повноваження. 1.5. Судова влада. 1.6. Система стримувань і противаг у структурі владної горизонталі. 2. Особливості системи місцевого самоврядування. Методичні рекомендації У першому питанні необхідно висвітлити процес становлення української незалежної держави та проаналізувати національно-визвольну боротьбу українського народу. Слід звернути увагу на політичні передумови, що сприяли утвердженню Української державності – прийняття Верховною Радою 24 серпня 1991 року Акту незалежності та її підтвердження Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року. На особливу увагу заслуговують передумови та специфіка розгортання конституційного процесу, завершенням якого стало прийняття Конституції України 28 червня 1996 року [1, с.78-80; 3; 9, с.477-482; 10, с.225-231; 13]. Також варто проаналізувати події, пов'язані із президентськими виборами 2004 р. та “Помаранчевою революцією” і наголосити, що завершальним етапом цих подій було ухвалення 8 грудня 2004 р. внесення змін до Конституції та проаналізувати зміни у вертикалі влади [3; 11; 12; 13]. Друге питання передбачає висвітлення особливостей організації державної влади в Україні та аналіз конституційних засад системи правління. Необхідно розглянути особливості законодавчої, виконавчої та судової гілок влади в Україні, їх функції, порядок формування та вплив на політичну систему України. Слід проаналізувати структуру, спосіб формування та повноваження Верховної Ради України – органу представницької влади. Значну увагу варто зосередити на аналізі її основних функцій: законодавчій, установчій, фінансовій, контрольній. Також необхідно визначити роль Парламенту України у суспільному житті нашої держави [3, розд. IV; 8; 9, с. 485-488; 10, с. 231-236; 11; 12]. Далі варто розглянути конституційний статус Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальну цілісність, додержання Конституції України, прав і свобод громадянина. Значну увагу необхідно зосередити на висвітленні повноважень Президента у сфері внутрішньої та зовнішньої політики. Доцільно проаналізувати зміни повноважень Президента України, які відбулись внаслідок конституційної реформи, а також пояснити, як це вплинуло на політичну систему нашої держави [3, розд. V; 9, с. 488-491; 10, с. 229-230; 11; 12]. Наступне питання стосується особливостей формування Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади. Особливу увагу необхідно приділити висвітленню процедури призначення на посаду Прем'єр-Міністра України та формуванню Кабінету Міністрів; визначенню ролі Президента та Верховної Ради в процесі формування Кабінету Міністрів. Слід детально розглянути та окреслити повноваження Кабміну, а також проаналізувати важелі впливу Верховної Ради і Президента на його діяльність [2; 3, розд. VI; 9, с. 488-491; 10, с. 229-231; 11]. Характеристику судової влади в Україні треба розпочати з висвітлення структури системи судів України та аналізу конституційних засад їх діяльності. Необхідно визначити принципи здійснення правосуддя в Україні та виокремити основні засади судочинства. Характеризуючи судову владу в Україні, значну увагу необхідно зосередити на Конституційному Суді України — єдиному органі конституційної юрисдикції – висвітленні його структури, процедурі формування та аналізі повноважень [1, 3, розд. VIII; 6; 9, с. 491-493; 10, с. 229-248]. З'ясовуючи механізм взаємодії Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, варто охарактеризувати систему "стримувань" і "противаг", визначити її спрямування на запобігання концентрації влади в державі. Слід виділити та детально проаналізувати важелі впливу кожного суб’єкта владної “горизонталі”, розглянути взаємовідносини Парламент – Президент, Парламент – Кабмін, Президент – Кабмін та роль судової гілки влади у цих відносинах [3; 9, с. 493-494]. Розкриваючи зміст поняття місцевого самоврядування як гарантованого права і реальної здатності місцевих територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення, доцільно зробити акцент на ухваленні законопроекту №3207-1, який передбачає розширення повноважень регіонального самоврядування, ліквідацію районних держадміністрацій, а також обмеження повноважень обласних. Необхідно охарактеризувати структуру органів місцевого самоврядування, проаналізувати порядок формування і межі їх компетенції. Слід розкрити призначення та роль місцевого самоврядування у суспільному житті територіальних громад. Потрібно чітко розмежовувати завдання та функції органів державної влади та місцевого самоврядування [3, розд. XI; 6, с. 53; 9, с. 43-53; 11, с. 494-498; 12, с.229-248].
Питання і завдання для самоконтролю
45. Скільки років поспіль можна обіймати посаду Голови Конституційного Суду України? а) 1 рік; б) 3 роки; в) 6 років; г) 9 років. 46. Хто може оголосити недовіру Генеральному Прокурору України і усунути його з посади? а) Президент; б) Верховна Рада; в) Міністр юстиції; г) народ України. 47. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є: а) народ України; б) Президент; в) Конституційний Суд; г) Верховна Рада. 48. Для створення фракції у Верховній Раді України необхідно: а) 20 депутатів; б) 3 депутати; в) 30 депутатів; г) 15 депутатів. 49. Державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України забезпечує: а) органи місцевого самоврядування; б) Верховна Рада України; в) Кабінет Міністрів України; г) коаліція депутатів Верховної Ради України. 50. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади: а) Президентом України; б) Верховною Радою України; в) Кабінетом Міністрів України; г) органами місцевого самоврядування. Список рекомендованої літератури 1. Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. – Дніпропетровськ: ДРIДУ НАДУ, 2009. – Вип. 1 (35). – 320 с. 2. Гелей С. Політологія: Навч. посібн. / Гелей С., Рутар С. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, КОО, 2004. – 645с. 3. Конституція України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-4. – К.: Атіка, 2007. 4. Корніюк В. Місцева влада має бути прагматична // Віче. – 2007. – № 1/2. 5. Мішина Н. В. Органи самоорганізації населення: минуле, перспективи: Моногр. / Н. В. Мішина. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. – 240 с. 6. Онопенко В. Справедливість у державі може забезпечити лише незалежний суд // Віче. – 2007. – № 7/8. 7. Основи місцевого самоврядування: Наук.-практ. посіб. / За заг. ред. В. М. Олуйка. – Хмельницький: ЦППК, 2008. – 730 с. 8. Погорєлова А. Культура парламентаризму – масштабне інтелектуальне завдання держави і суспільства // Віче. – 2007. – № 3/4. 9. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 10. Політологія: Навч. посібн. / О. О. Волинець. М. П. Гетьманчук. В. В. Гулай, С І. Дорошенко [та ін.]. – Львів: НУ "Львівська політехніка", 2005. – 360 с. – (Сер. "Дистанційне навчання"). – №28. 11. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні: Моногр. / В. М. Козаков. – К.: НАДУ, 2007. – 284 с. 12. Томенко М. Уроки новітнього конституційного процесу в Україні // Віче. – 2007. – № 13. 13. Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес: Матер. всеукр. теорет. й наук.-практ. конф. з правознавства, політології та соціології (22 травня 2007). – К.: Віче, 2007. – №12. – 32 с. 14. Україна: Оцінювання системи врядування. Березень 2006 р. – Ukraine: Governance Assessment. March 2006 / SIGMA; [пер. з англ. О. Шаленко]. – К.: Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби, 2007. – 248 с. Тема 9. Україна в системі міжнародних відносинУ результаті вивчення теми студент повинен знати:
У результаті засвоєння теми студент повинен вміти:
План 1. Поняття міжнародних відносин і зовнішньої політики. Перелік міжнародних організацій. ООН 1.1. Сутність та типологія міжнародних відносин. 1.2. Формування та види зовнішньої політики держави. 2. Міжнародні конфлікти: суть, причини та способи врегулювання. 2.1. Причини виникнення міжнародних конфліктів та їх суб’єкти. 2.2. Типологія міжнародних конфліктів та способи їх врегулювання. 3. Становлення України як суб’єкта міжнародних відносин. 3.1. Україна як суб’єкт міжнародних відносин. 3.2. Основні сфери зовнішньої політики та геополітичні пріоритети України. Методичні рекомендації Метою вивчення теми є формування знань про особливості найважливіших явищ та процесів у міжнародних відносинах, а особливо про місце, значення та перспективи України як важливого актора на міжнародній арені. Розкриваючи зміст першого питання, необхідно звернути увагу на суть та специфіку міжнародних відносин та зовнішньої політики, що є важливими сферами політичної діяльності. Слід наголосити, що зовнішня політика держави визначається її внутрішнім життям, а також вносить певні корективи у внутрішньополітичні процеси. Міжнародні відносини є багатогранними і різноманітними, однак варто проаналізувати таку типологію міжнародних відносин, як: 1) відносини, які базуються на балансі сил; 2) відносини, що базуються на балансі інтересів. Особливу увагу слід звернути на зміст поняття «національний інтерес» держави на міжнародній арені та способи його втілення через різноманітні види зовнішньої політики. Варто засвоїти, що кожна держава на міжнародній арені має свій національний інтерес, що полягає у гарантуванні державної безпеки, внутрішньої стабільності, економічного розвитку, створення позитивного міжнародного іміджу тощо [6, с. 5–11; 8; 13; 14, с. 295–305; 15, с. 531–535; 18; 20; 22; 23, с. 10–33]. Розглядаючи друге питання, важливо наголосити, що зміст сучасних політичних відносин становить боротьба за владу (силу, вплив) на міжнародній арені. Саме тому вивчення міжнародних конфліктів доцільно розпочати з висвітлення таких понять, як «сила» та «інтерес» у міжнародних відносинах, проаналізувати їх основні параметри, до яких можна віднести геополітичне становище, населення, природні ресурси, індустріальні можливості, військову могутність, волю до дії, політичне керівництво, дипломатію, імідж держави тощо. Знання цих параметрів дає змогу зрозуміти, що спричиняє конфлікти у міжнародних відносинах, якими можуть бути їх види, і що найголовніше – які існують способи запобігання їх виникненню та шляхи подолання [4, с. 282–286; 9, с. 444–486; 11; 14, с. 306–308; 15, с. 537–549; 21 с. 24-30; 22; 23, с. 354–381]. Під час вивчення третього питання варто наголосити на процесі та перспективах становлення України як активного суб’єкта міжнародних відносин, розглянути національні інтереси України на міжнародній арені, виявити фактори сили України у зовнішній політиці. Розкриваючи зміст цього питання, слід проаналізувати зовнішньополітичну діяльність України у таких сферах, як розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі у європейському, євроатлантичному та регіональному співробітництві тощо [1; 3, с. 169-1198; 6, с. 42–106; 7; 9; 10; 14, с. 319–332; 15, с. 553–570; 17; 24].
51. Вкажіть основні принципи міжнародних відносин: а) повага до державного суверенітету і суверенної рівності; б) незастосування сили чи погрози силою; в) активний обмін товарами та послугами; г) непорушність кордонів і територіальної цілісності; ґ) участь у міжнародних організаціях; д) невтручання у внутрішні справи. 52. Назвіть типи зовнішньої політики: а) консенсусна; б) консервативна; в) пасивна; г) компромісна; ґ) активна; д) агресивна. 53. Ознаками міжнародних організацій є: а) договірна основа; б) організаційна структура; в) наявність спільної цілі та мети; г) відповідність нормам міжнародного права; ґ) ситуативний характер розвитку. 54. Назвіть типи міжнародних конфліктів: а) міжнародна криза; б) зіткнення збройних сил; в) міжнародний тероризм; г) конфлікт малої інтенсивності; ґ) світова війна; д) громадянська війна і революція 55. Членом яких міжнародних урядових організацій не є Україна? а) ООН; б) ЮНЕСКО; в) МАГАТЕ; г) Ради Європи; ґ) НАТО; д) ОБСЄ. Список рекомендованої літератури 1. Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: Матеріали регіон. наук.-практ. конф. (17 трав. 2004 р., м. Дніпропетровськ) / Редкол.: Л. Л. Прокопенко (голов. ред.) [та ін.]; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. − Дніпропетровськ, 2004. – 146 с. 2. Барановський Ф. Євроатлантична інтеграція України – крок у майбутнє / Ф. Барановський // Економічний часопис. − 2005. − №11-12. − С. 22-23. 3. Геополітика: Військово-політичні аспекти: Навч. посібн. / О. Бойко, Ю. Бураков, С. Власюк. – Львів: ЛІСВ, 2008. – 343 с. 4. Гелей С. Д. Політологія: Навч посіб. – 7-ме вид., переробл. і доп. / С. Гелей, С. Рутар – К.: Знання. 2008. – 415 с. 5. Голуб Н. В. Україна та міжнародні організації / Н. Голуб, П. Клімкін. – К., 2003. 6. Зовнішня політика України – 2006: стратегічні оцінки, прогнози та пріоритети / За ред. Г. М. Перепелиці. − К.: “Стилос”, 2007. − 272 с. 7. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекц. / А. Камінський. – Львів: Світ,1995. 8. Маддісон В. В. Політологія міжнародних відносин / В. Меддісон, В. Шахов. – К., 1997. 9. Мальський М. З.Теорія міжнародних відносин: Підручн. – 2-ге вид., доп. та випр. / М. Мальський, М. Мацях. – К.: Кобза, 2003. 10. Марущак В., Степанюк Є. Особливості національної конкурентоспроможності / В. Марущак, Є. Степанюк // Політика і час (ПіЧ). − 2006. − №10. – С. 43-48. 11. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України: Підручник [для ВНЗ] / Ред. Голопатюк Л. С.; Нац. акад. оборони України. – К.: Освіта України, 2005. – 403 c. 12. Міжнародні організації: Навч. посібн. / За ред Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського. – К.: ЦУЛ, 2003. 13. Обушний М. І. Політологія: Довідн. / М. Обушний. – К.: Довіра, 2004. – 599 с. 14. Політологія: Навч. посібн. / О. О. Волинець, М. П. Гетьманчук, В. В. Гулай [та ін.]. – Львів: НУ “Львівська політехніка”, 2005. – 360 с. – (Серія “Дистанційне навчання”). – № 28. 15. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / [А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко]. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с. 16. Політологія: Підручн. / За ред. Бабкіної О. В. – К.: Академія, 2006. – 567 с. 17. Рудич Ф. М. Політологія: Підручн. / Ф. Рудич. – К.: Либідь, 2005. – 478 с. 18. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади / За ред. Я. Й. Малика, М. З. Мальського. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – 402 с. 19. Ткачов В. Європейська та євроатлантична інтеграція в контексті національної безпеки України: Розширення відносин з НАТО для України ї запорукою її успішного наближення до ЄС / В. Ткачов // Військо України. − 2005. − №11. − С. 6-9. 20. Троян С. С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. посібн. / С. Троян.—К: НМЦВО, 2000. 21. Храбан І. Концепції колективної та кооперативної міжнародної безпеки / І. Храбан // Політика і час (ПіЧ). − 2006. − №1. − С. 24-30. 22. Цыганков П. А. Теория международных отношений / П. Цыганков. – М., 2003. 23. Шепелєв М. А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. / М. Шепелєв. – К.: Вища школа, 2004. – 622 с. 24. Щербак Ю. Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі ХХІ ст. / Ю. Щербак. − К.: Дух і Літера, 2003. – 578 с. 25. Юрій М. Ф. Основи політології: Навч. посібн. / М. Юрій – К.: Кондор, 2005. – 336 с. Список електронних джерел з мережі інтернет для самостійної підготовки з курсу «Політологія»1. Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина: [Монографія]. — К.: МАУП, 2003. — 424 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://chitalka.info/po_10/po_10index.htm; 2. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібн. / А. Ю. Брегеда. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: кнеу, 2000. — 312 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://6201.org.ua/files/2/politolog.zip; 3. Іщенко М. П. Політологія: Навчальний посібн. / Іщенко М. П. – Черкаси: Черкаський національний університет, 2004. – 388 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://readbookz.com/books/191.html; 4. Політологія: Підручн. [для студентів вищих навчальних закладів] / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.: Академія, 2002. — 528 с. – (Альма-матер) [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://rapidshare.com/files/63884112/Babkina_Horbatenko_Politolohiia.djvu; 5. Політологія: Підручн. / І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко [та ін.]; За заг. ред.: І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. — 2-ге вид., випр. і допов. — К.: Вища школа, 2001. — 415 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://readbookz.com/books/180.html; 6. Політологія. Підручн. / За заг. ред.: проф. Кременя В. Г., проф. Горлача М. І. – Х.: Єдіно-poг, 2001. – 640 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://readbookz.com/books/186.html; 7. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. / А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко.– 1-е вид. – К., 1999. (вступ) [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.political-studies.com/studies/textbook.html; 8. Політологія: Курс лекц. – Б. в., Б. а. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.ukrreferat.com/lib/politika/politolog/index.htm; 9. Політологія: Шпора [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://6201.org.ua/load/0-0-1-188-20; 10. Юрій М. Ф. Політологія: Підручн. / М. Ф. Юрій; МОН України. – К.: Дакор; КНТ, 2006. – 416 с. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://ebk.net.ua/Book/political_science/uriy_politologiya/ zmist.htm; 11. Андреус Дмитрий Теория и история политической науки [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.andreus.kiev.ua/teoriyar.html; 12. Юрій Мацієвський Між функціоналізмом та нормативізмом: академічна політологія в Україні на початку XXI ст // Людина і політика. – 2004. – №5. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.uosa.uar.net/doc/ polit/matsievsky/normatism.doc 13. Чи справді політологія в Україні перебуває у глибокій кризі? [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.znannya.org.ua/ post/2/26_1.htm; 14. Кириченко М. В. Концептуальні засади сучасної порівняльної політології [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://s-journal.cdu.edu.ua/ base/2008/v5/v5pp239-241.pdf; 15. Фелікс Рудич: Сьогодні за політологію часто беруться ті, хто не має високої кваліфікації // День. – 2005. – П'ятниця, 28 жовтня. – №198. [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.day.kiev.ua/ 151428/; 16. Бесплатная электронная он-лайн библиотека Национальная безопасность Российской Федерации [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.nationalsecurity.ru/library/ 17. Библиотека политолога [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.policy03.narod.ru/ 18. Библиотека Михаила Грачева (политология, история политической мысли кибернетика) [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://grachev62.narod.ru/; 19. Библиотечка политических исследований. Специальные проекты iPolitics [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www. ipolitics.ru/projects/lib/index.htm; 20. Електронна бібліотека – Політологія (підручники онлайн) [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://politics.ellib.org.ua/; 21. Журнал "ПОЛИС" ("Политические Исследования") [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://politstudies.ru/; 22. Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації. Розділ Політологія [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://izbornyk. org.ua/links/inpolit.htm; 23. Кафедра политических наук: Каталог виртуальной библиотеки [Електронний ресурс] http://stepanov01.narod.ru/; 24. Lib.Ru: Политология, политика [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://lib.ru/POLITOLOG/; 25. Персональный сайт Николая Баранова: Политология [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://nicbar.narod.ru/; 26. Факультет Социологии и Политологии ЮФУ: Библиотека [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://polittheory.narod.ru/library.htm; 27. Центр по совершенствованию методов обучения, преподавания и исследований в области политической науки в Украине [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.ps.crimea.edu/; 28. Шабров Олег Федорович: Персональный сайт [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://shabrov.info/. З повагою ІЦ "KURSOVIKS"! |