Вступ

«Каждый день, в который вы не пополнили своего

образования хотя бы маленьким, но новым для вас

куском знания... считайте бесплодно и невозвратно

для себя погибшим».

К. С. Станиславский

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

При виконанні курсової роботи З «Вікової психології» перед студентом виникає цілий ряд питань щодо вибору теми роботи, опрацювання літературних джерел, складання плану, порядку організації виконання та представлення курсової роботи до захисту в комісії.

Метою написання даних методичних рекомендацій є надання методичної допомоги студенту 3-ого курсу при написанні курсової роботи з дисципліни «Вікова психологія» та доведення її до логічного завершення. 

Розділ 1. Загальні положення

Курсова робота - це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів. Відповідно до навчального плану студенти 3-го курсу виконують курсову роботу з дисципліни «Вікова психологія». При підготовці до написання курсової роботи вони оволодівають навичками самостійного аналізу різних теоретичних підходів до вивчення проблем вікової психології, засвоюють основні методи цього аналізу, вчаться добирати необхідний матеріал з наукових, літературних, статистичних та інших джерел, систематизувати його й робити відповідні висновки.

Тематика курсових робіт відповідає завданням навчальної дисципліни «Вікова психологія» і тісно пов'язується з практичними потребами конкретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Тематику курсових робіт затверджує завідувач кафедрою за поданням викладача, що веде лекційний курс.

Виконання курсових робіт визначається графіком.

Робота повинна мати науковий характер та певну наукову цінність і НЕ МОЖЕ БУТИ переказом написаного в науковій літературі, простим описом мовного явища, або інформацією про конкретну подію.

Результати курсової роботи ґрунтуються на глибокому, осмисленому вивченні наукової літератури, узагальненні результатів дослідження лінгвістичних явищ, що вивчаються. Висновки з даної роботи повинні містити пропозиції щодо перспективи подальших наукових розвідок у цьому напрямку.

Курсова робота допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань.

Курсова робота є однією з найефективніших форм самостійної роботи студентів. Мета курсової роботи — допомогти студентові закріпити та поглибити теоретичні знання, здобуті у процесі вивчення дисципліни «Вікова психологія».

Курсова робота як важлива форма навчального процесу покликана навчити майбутнього фахівця самостійно узагальнювати й аналізувати інформаційні джерела (монографії, підручники, навчальні посібники, публікації періодичної преси), статистичні і практичні матеріали.

Курсова робота свідчить, наскільки знання, здобуті студентами в процесі вивчення курсу «Вікова психологія», є глибокими і фундаментальними; характеризує вміння студентів самостійно дослідити поставлені проблемні питання.

Виконується курсова робота та проводиться публічний захист державною мовою. Після написання курсової роботи і перевірки її керівником проводиться публічний захист. Студент повинен вміло і чітко сформулювати основні положення курсової роботи, дати відповідь на запитання членів комісії.

Досвід, набутий при виконанні та захисту курсової роботи, має бути використаний у подальшій підготовці випускних кваліфікаційних робіт бакалавра, спеціаліста, магістра. 

Розділ 2. Організація виконання курсових робіт

Комісією розробляється тематика курсових робіт, яка доводиться до відома всіх студентів. Кожний студент самостійно вибирає тему майбутньої курсової роботи. Орієнтована тематика курсових робіт наведена в Додатку А. При виборі теми слід приймати до уваги можливість отримання аналітичної інформації для конкретного дослідження.

Вибравши тему, студент подає заяву з зазначенням теми роботи. Студентам, які вчасно не використали надану можливість самостійного вибору, тема курсової роботи визначається комісією.

Студенти самостійно складають проект плану курсової роботи і обов’язково погоджують його з керівником. План курсової роботи повинен відрізнятися своєю логічністю та послідовністю. Передбачені в ньому питання мають поступово розкривати теоретичні аспекти вибраної теми дослідження з переходом до практичної частини, яка виконується на конкретному матеріалі.

Курсова робота має бути переплетена, на титульній сторінці роботи повинні знаходитись підписи виконавця, керівника роботи та завідувача кафедри.

Раціональніше організувати роботу над курсовою роботою, правильно розподілити свій час, спланувати його, глибоко і своєчасно розробити вибрану тему допоможе алгоритм написання курсової роботи. Він дисциплінує виконавця, лімітує термін, відведений на вибір теми, підбір та аналіз літератури з теми дослідження, написання, оформлення і захист курсової роботи.

Розділ 3. Обов’язки студента

Курсова робота є самостійною роботою студента. Автор роботи несе повну відповідальність за використання першоджерел, обґрунтування та прийняття рішень і виклад матеріалу в цілому. Керівник знайомить студента з графіком виконання окремих етапів курсової роботи, датою захисту та дотриманням цих термінів. Здавати роботу на подальшу перевірку бажано разом з попередньо перевіреним чорновим варіантом курсової роботи, не менш, ніж 1-2 рази на місяць. Про виконання етапів, встановлених графіком написання курсової роботи, студент звітується перед своїм керівником. 

Розділ 4. Обов’язки керівника курсової роботи

Керівник курсової роботи допомагає студенту в її написанні впродовж усього відведеного часу. Обов’язком керівника є затвердження плану виконання курсової роботи, контроль за дотриманням графіку її написання, координація роботи в цілому та рецензування підготовленої до захисту роботи.

Завізувавши «до захисту» та поставивши свій підпис на титульній сторінці курсової роботи, керівник несе відповідальність за дотримання нормативних вимог щодо виконаної роботи та засвідчує її достатню якість.

Керівник готує відзив на курсову роботу за встановленою формою, наведеною у Додатку Б.

Керівник включається до складу членів комісії, яка приймає захист курсових робіт. 

Розділ 5. Структура курсової роботи

Курсова робота, як самостійне дослідження, повинна відповідати нормативним вимогам.

Обсяг курсової роботи становить 35-40 сторінок друкованого тексту.

Виконання курсової роботи передбачає такі етапи:

- вибір теми;

- підбір та вивчення літератури;

- складання попереднього плану;

- консультація з викладачем — керівником й уточнення плану курсової роботи;

- написання та оформлення тексту курсової роботи;

- передання завершеної курсової роботи на кафедру для рецензування;

- доопрацювання роботи згідно із зауваженнями керівника;

- захист курсової роботи.

Структура курсової роботи включає наступні елементи:

– титульна сторінка;

– реферат;

- зміст;

– вступ;

– теоретико-методологічний розділ;

– практичний розділ з описом констатувального етапу дослідження та запропонованими практичними рекомендаціями;

– висновки до кожного розділу;

– висновки;

– список використаної літератури;

- додатки.

У змісті відображають розділи та підрозділи курсової роботи та проставляють їх нумерацію.

Розділи, як правило, мають параграфи (підрозділи). Усі структурні елементи роботи підлягають нумерації, окрім титульних аркушів, реферату та листа із змістом роботи.

Основна частина курсової роботи представлена двома розділами.

Перший розділ є теоретико-методологічною частиною. В ньому повинні бути описані: аналіз наукової літератури з досліджуваної проблематики; надана характеристика вікової групи, яка є експериментальною при проведенні констатувального експерименту; охарактеризовано об’єкт дослідження.

Другий розділ роботи є практичною, експериментальною частиною. В ньому аналізується предмет дослідження та вивчаються окремі його аспекти, описуються методи і методики, які були використані для проведення констатувального експерименту, описується кількісний та якісний склад експериментальної вибірки, надається психологічний та статистичний аналіз результатів експерименту, а також пропонуються розроблені практичні рекомендації щодо корекції, розвитку чи формування виявлених в ході емпіричного дослідження недоліків психічного розвитку. 

Розділ 6. Порядок викладу матеріалу відповідно до структури роботи

Передусім необхідно скласти попередній план майбутньої роботи. З цією метою слід провести бібліографічний пошук, виявити опубліковані праці, які стосуються обраної теми. Починати бібліографічний пошук раціонально з бібліотечних каталогів. Для тематичного пошуку використовуються систематичні каталоги, в яких опис книг розміщується у відповідності з їхнім змістом за галузями знань.

В алфавітному каталозі, який має кожна бібліотека, легко виявляються праці наукових колективів і авторів, відомих своїм внеском у розробку теми, а також видання їм присвячені.

Після попереднього знайомства з літературою складають план роботи, тобто перелік найважливіших питань, які будуть розкриватися автором. Складання плану є важливим моментом, оскільки вдало складений план значною мірою полегшує дослідження і написання роботи. Підготовлений студентом план обговорюється з науковим керівником, уточнюється і є для студента ніби компасом, який не дозволяє йому заплутатись у матеріалі, «потонути» в ньому. В подальшому план може удосконалюватись, оскільки в ході написання роботи виникають певні корективи, пов'язані з розширенням чи скороченням матеріалу, з приведенням його до оптимальних пропорцій, уточненням формулювань тощо.

Після цього приступають до опрацювання літератури, збору і оформлення матеріалу. Працюючи над літературою слід особливо уважно відбирати ті розділи, параграфи, сторінки, які безпосередньо стосуються обраної теми. Важливо їх глибоко опрацювати, зробити відповідні виписки з них. Робити виписки можна різними способами: виписки в зошиті, виписки на картках або окремих листах (з одного боку). Кожна виписка повинна супроводжуватись ясними і точними даними про джерело, з якого вона взята, якщо це книга – про автора, її заголовок, рік і місце видання, сторінки. Якщо виписується матеріал із журнальної або газетної статті, необхідно вказати номер і рік видання журналу, сторінку. Зверху картки слід коротко вказати, про що йде мова в даному тексті. Виписані цитати слід брати в лапки, щоб відрізнити їх від власного викладення прочитаного тексту. Якщо в книгах зустрічається компактний матеріал, який значною мірою може бути використаний у роботі, тоді, по можливості, роблять ксерокопії окремих сторінок. На ксерокопії зазначаються дані про автора, заголовок книги, при необхідності – розділу. Виписки на картках або окремих листах (з одного боку) відкривають широкі можливості сортування, класифікації, розміщення зібраного матеріалу. Таким чином, сукупність ксерокопій, виписок на картках або окремих листках з конкретної теми дає дослідникові немов би первинний, чорновий варіант роботи. Далі потрібно тільки приступити до літературного оформлення цього розрізненого матеріалу, зробити плавні переходи між окремими його частинами.

При літературному оформленні праці одночасно використовуються як ксерокопії, виписки, так і текст книг з закладками. Щоб писати таким способом, потрібно попередньо добре оволодіти залученими літературою і джерелами, постійно пам'ятати їх загальний зміст.

Збір і оформлення матеріалу з обраної теми – це є не механічний, а творчий процес, в ході якого уже відбувається початковий етап створення праці, її контури все ясніше вимальовуються в уяві автора.

Наступним етапом роботи над обраною темою є літературне оформлення дослідження (написання тексту роботи). На етапі написання роботи слід чітко розподіляти намічений її обсяг по окремих підрозділах робочого плану. Розподіл обсягу праці по підрозділах значною мірою залежить від самої теми, її значення, вивченості і наявності відповідних матеріалів. При написанні роботи автор повинен давати системний виклад теми, пропорційно розкривати її компоненти. Зібраний матеріал, навіть згрупований по окремих питаннях, підрозділах необхідно викласти в одному стилі, послідовно, переконливо. До того ж потрібно звернути увагу на науковість стилю викладення матеріалу. Часто молоді дослідники використовуючи науково-популярну літературу запозичують популярний стиль викладення матеріалу. Слід мати на увазі, що курсова робота є різновидом наукової праці, відповідно й стиль викладення має бути науковим, а не популярним. Розкриття теми повинно бути чітким, послідовним, цілеспрямованим. Слід остерігатися введення у виклад матеріалу дрібниць, і навіть значних фактів, якщо вони не стосуються теми, хоча й можуть бути вельми цікавими. Дослідження має бути самостійним і завершеним. Завершальним етапом роботи є підведення підсумків дослідження, формулювання висновків, узагальнення і пояснення фактичного матеріалу, винесення рекомендацій.

Виконану роботу (чорновий варіант) подають науковому керівнику. Потім її доопрацьовують, враховуючи зауваження і побажання. Після доопрацювання текст передруковують і подають на кафедру.

Титульна сторінка. Титульна сторінка містить інформацію про навчальний заклад, де виконується робота, вид роботи, назву теми, дані про виконавця роботи та керівника, про допуск студента до захисту курсової роботи. Зразок титульних листів наведено у Додатку В. Титульний лист на сторінці не нумерується.

Реферат. Реферат призначений для ознайомлення з курсовою роботою. Він має бути стислим, інформативним і містити короткі відомості, які дозволять прийняти рішення про доцільність читання всієї роботи. В структуру реферату входять:

- кількість сторінок тексту курсової роботи;

- кількість додатків, таблиць, рисунків, діаграм, джерел літератури;

- перелік ключових понять (їх перелік надається на в алфавітному порядку, а по мірі появи у тексті роботи);

- перелік основних положень роботи.

Текст реферату починається з таких стандартних висловлювань: “Курсова робота складається...”; „Перший розділ присвячено....”. Далі використовуються висловлювання такого типу, як: “Аналізуються протиріччя...”, “Викладаються результати...”, “Досліджуються проблеми...”, “Характеризуються особливості...”, “Мова йде...”, “Проаналізовано коло проблем...”, “Аналіз завершується висновком про те, що...”; “Робота присвячена актуальній проблемі...”.

Зміст. Зміст роботи оформляється на одній сторінці. Зміст також не нумерується, проте враховується в загальній нумерації. Зміст включає:

– вступ;

– послідовний перелік усіх розділів та підрозділів;

– висновки до кожного розділу;

– висновки;

- список використаної літератури;

– додатки.

Зміст курсової роботи можна робити за допомогою таблиці з невидимими межами. Але це не дуже зручно, оскільки постійно виникають проблеми з нумеруванням сторінок.

Зразок змісту наведено у Додатку Д.

Вступ. В структуру вступу входять:

- актуальність дослідження (не менш, ніж 0,5 сторінки тексту); актуальність відображає важливість, реальність, сучасність та злободенність дослідження обраної теми, її відповідність сучасним потребам психологічної науки, а також, хто із видатних психологів займався дослідженням даної проблеми. Відразу ж після крапки необхідно перерахувати те, що вже зроблено у висвітленні досліджуваної проблеми різними авторами. В кінці цього аналізу не забудьте окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені (об’єм – 1 сторінка);

- об’єкт дослідження (об’єктом дослідження є те, на що спрямований процес пізнання; це вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Об’єкт дослідження – це частина психологічної реальності, в межах якої знаходиться предмет дослідження і яка містить передумови для пізнання предмета. Слова «об’єкт дослідження» пишуться з абзацу жирним шрифтом, ставиться тире і одним реченням розкривається зміст). У курсовій роботі з дисципліни «Вікова психологія» об’єктом дослідження повинні виступати вікові особливості того періоду розвитку, який зазначений в темі курсової роботи;

- предмет дослідження (предметом дослідження є найбільш значущі властивості, сторони об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі; предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт. Це та строго окреслена частина об’єкта, яку ви безпосередньо досліджуєте. Слова «Предмет дослідження» пишуться з абзацу жирним шрифтом, ставиться тире і одним реченням розкривається зміст);

- мета дослідження (це очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або прикладного). Мета визначається відповіддю на запитання: “Для чого проводиться дослідження?”). На думку С. Л. Рубінштейна «Масштаб особистості визначається масштабом цілей, які вона перед собою ставить». Визначення мети дослідження повинно починатися словами: «Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні…..» (викладається предмет дослідження);

- завдання дослідження (не менш, ніж 5); (у завданні формулюються запитання, на які слід дати відповідь для реалізації мети дослідження. Вони розкривають зміст предмета дослідження (проаналізувати……, з’ясувати……, виявити…….., провести емпіричне дослідження….., на основі результатів констатувального експерименту розробити……);

- методологічна та теоретична основа дослідження (які теорії та концепції, яких авторів були покладені в основу дослідження. Методологічні положення наводяться як постулат, який не підлягає доказу або критиці). Наприклад: «Методологічною основою дослідження стали вихідні положення теорії навчальної діяльності (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Г.С.Костюк, О.В.Скрипченко); дослідження пам’яті у процесі навчання (П.І.Зінченко, О.О.Смирнов) тощо;

- методи (методики) дослідження (методи дослідження повинні відповідати меті і завданням дослідження, відбивати специфіку об’єкта, що вивчається; дається перелік методів та методик дослідження. Основні з них: теоретичний аналіз проблеми дослідження на базі вивчення наукової літератури, психолого-педагогічний експеримент (тільки констатувальний), спостереження, бесіди, тестування (з обов’язковою назвою використаних методик), методи якісної та кількісної обробки даних);

- теоретичне значення дослідження повинне розкривати наукове пояснення його дослідження у новому якісному й кількісному аспектах (розширення, поглиблення або уточнення відомих раніше теоретичних закономірностей, з’ясуванні характеру прояву психологічних явищ в різних ракурсах (чи з точки зору статевих, гендерних, вікових, індивідуально-психологічних характеристик; чи виявленні певних причино-наслідкових закономірностей);

- практичне значення отриманих результатів дослідження (треба описати, як та ким можна використати отримані вами дані в психологічній, педагогічній практиці. Конкретизуйте галузі застосування ваших даних, користуйтесь словами «деякі», «певні», «в окремих випадках» тощо).

Висновки. Висновки до кожного розділу повинні бути не менш, ніж на 1-2 сторінки. Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки. Висновки до розділів курсової роботи повинні бути чіткими та лаконічними і розкрити основні питання, викладені у підрозділах.

Завершується текстова частина роботи відповідними висновками. В стислій, конкретній формі слід представити основні результати проведеного дослідження. Вони повинні бути викладені в лаконічній формі, наприклад: «За результатами проведеного дослідження в даній курсовій роботі можна зробити наступні висновки…».

Також у висновках мають знайти своє відображення теоретичні прогнози про тенденції розвитку об’єкта дослідження, результати експериментальних досліджень, вплив різних факторів на зміну стану об’єкта та предмета дослідження.

У висновках присутній порядковий перелік позицій згідно з завданнями, які представлені у вступі. Необхідно наголосити на тому, що мету дослідження досягнуто, а всі поставлені завдання – вирішено.

Приблизний обсяг висновків – 3 сторінки тексту, їх кількість залежить від поставлених у вступі до курсової роботи завдань.

Список використаної літератури. Список використаної літератури становить одну із суттєвих частин курсової роботи. Він розміщується після ВИСНОВКІВ. Його рекомендується розміщувати в алфавітному порядку (абетковому), за алфавітом прізвищ авторів. Кількість використаної літератури повинна бути не менш, ніж 50 джерел. Література друкується на мові оригіналу. Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті і які фактично не були використані, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», ГОСТ 7.11.-78 «СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании». Дотримання студентом вимог чинних стандартів є обов’язковим. Відомості про джерела, які включені до списку літератури, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковою назвою праць. Використовувати цитати з наукової та навчальної літератури БЕЗ ПОСИЛАНЬ на джерело НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ. Приклади оформлення бібліографічного опису в списках літератури надаються у Додатку Е.

Додатки. Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках. При оформленні додатків після списку літератури на наступному аркуші друкують великими літерами слово „ДОДАТОК” або „ДОДАТКИ”. Кожний додаток має починатися з нової сторінки. Посередині рядка малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток __” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, „Додаток А”. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1. додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула А.1 – перша формула додатка А. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту.

Якщо є необхідність, до додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

- зразки анкет, опитних листів, тестів;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи випробувань;

- інструкції і опис методик;

- ілюстрації допоміжного характеру. 

Розділ 7. Вимоги до оформлення курсової роботи

Оформлення - одна з найважливіших стадій роботи. Надання відповідної форми текстові має принципове значення, а її оформлення має відповідати загальноприйнятим вимогам. Курсову роботу друкують з використанням комп'ютерної техніки на одній стороні стандартного листа білого папера (А 4, 210 х 297 мм). Великі таблиці й ілюстрації можуть бути подані в Додатках. Обсяг курсової роботи має бути не менш, ніж 40-45 сторінок. У зазначений обсяг не входять список використаної літератури і додатки. При друкуванні роботи роблять наступні поля: ліве –30 мм, праве –15 мм, верхнє – 25 мм, нижнє – 20 мм.

Робота має значний обсяг і переплітається у палітурку. Гарнітура шрифту роботи - Times New Roman, кегль - 14, колір друку - чорний, міжрядковий інтервал - 1,5. Щільність тексту має бути рівномірною (без розріджень і ущільнень). Назви структурних частин роботи друкують тим же кеглем, але великими буквами, наприклад: РЕФЕРАТ, ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ, і вирівнюють за центром сторінки. Заголовки підпунктів друкують з абзацного відступу з великої букви звичайним шрифтом. За умови набору на комп'ютері прийнято виділяти структурні частини і заголовки жирним шрифтом. Відстань між заголовком і підзаголовком має бути 3-4 інтервали, що відповідає одному пропущеному рядку при наборі на комп'ютері. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Після кожного розділу повинні бути ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ (наприклад, Висновки до розділу 1), який починається з нової сторінки. Кожний розділ курсової роботи починається з нової сторінки, а кожний підрозділ - розташовується на відстані 2-3 інтервали від попереднього.

Усі сторінки роботи повинні бути пронумеровані. Нумерація сторінок починається зі вступу; порядковий номер сторінки проставляється у правому верхньому куті без крапки в кінці. Вступ - це 5 сторінка.

Таблиці, формули, рисунки і підпункти нумеруються усередині кожного розділу. Наприклад, рисунок 1.1., таблиця 2.3., формула 3.2. і т.д. При цьому слово "таблиця" пишеться без скорочень, а слово "рисунок" скорочується "рис." (але не "мал."). Слово "таблиця" пишеться праворуч угорі таблиці. Рядком нижче по центру пишеться її назва. Ілюстрації і таблиці варто розміщати нижче по тексту відразу після згадування або на наступній сторінці. Громіздкі таблиці і рисунки краще розміщати в додатках. Використання формул у роботі також підпорядковується існуючим правилам. Формули, на які доведеться посилатися надалі, варто пронумерувати, а ті, на які посилань не буде, нумерувати необов'язково. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках у правому куті сторінки. Якщо номер не уміщається в одному рядку з формулою, його розташовують у наступному рядку нижче формули. Формули набираються в спеціальній комп'ютерній програмі або вписуються в текст ретельно і розбірливо від руки чорним чорнилом. Прописні і малі літери, надрядкові і підрядкові індекси у формулах повинні позначатися чітко. Рекомендуються наступні розміри знаків для формул: прописні букви і цифри 7-8 мм, рядкові 4 мм, показники ступенів і індекси не менше 2 мм. Кількісні числівники записуються цифрами, якщо вони є багатозначними, і словами, якщо вони однозначні (наприклад: десять автомобілів). Якщо при числівнику даються в скороченому позначенні одиниці величини, то такий числівник завжди записується цифрами (наприклад: 28 кг, 5 л тощо). Порядкові числівники пишуться словами (наприклад: сьомий, двадцять п'ятий, сто сорок перший). Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами не мають відмінкових закінчень, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться (наприклад: у розділі 2, на рис. 2.9., у таблиці 2.6.), і мають відмінкові закінчення, якщо вони стоять перед іменником (наприклад: 3-й раунд). Записані римськими цифрами порядкові числівники відмінкових закінчень не мають (наприклад: IV курс, XX століття).

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаної літератури, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами (наприклад: Таблиця 2.1).

Порядок розташування перших листів курсової роботи наступний: титульний лист з підписами студента, керівника, завідувача кафедри; реферат; зміст та вступ.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць (див. табл. 7.1).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

Розміщують таблицю таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатку.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 1.2 – друга таблиця першого розділу.

Якщо у роботі одна таблиця, її не нумерують.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу за порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку. При перенесенні таблиці на іншу сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в іншому випадку – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками, якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід, якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця” і її номер (наприклад: Таблиця 1.1) вказують один раз праворуч над верхньою частиною таблиці. Якщо ця таблиця має продовження на наступній сторінці, то вказується про її продовження (наприклад: “Продовження таблиці 1.1”).

Рисунки рівномірно розміщаються по всьому аркуші. Нумерація виробляється також, як й у випадку з таблицями. Назви рисунків вказуються під ними. До рисунків відносяться: схеми, графіки, діаграми, гістограми, сегментограми тощо (див. рис. 7.1- 7.3).

Рис. 7.1 – Гістограма результатів дослідження за тестовою методикою Стресори у випробуваних експериментальної групи

Рис. 7.2 - Сегментограма частоти вибору стратегій адаптивної поведінки респондентами

Рис. 7.3 - Діаграма ваги стратегій адаптивної поведінки

Формули, які наводяться в роботі, слід нумерувати арабськими цифрами. Формули вирівнюються по центру сторінки відносно рядків тексту. Порядковий номер наводиться в круглих дужках праворуч від формули, з вирівнюванням по правому краю тексту роботи. Він повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, що розділені крапкою. Наприклад: (1.3) – третя формула першого розділу, до якого вона відноситься.

Пояснення умовних позначень наводиться після слова «де» списком, кожен елемент якого розташовується з абзацу з вирівнюванням по ширині сторінки.

Між текстом і формулою, формулою і поясненням до неї необхідно залишати по одному вільному рядку 14 пт. Наприклад:

е_вТФі=ц_вТФі×і_Ті-∑ З-д,х (7.1) 

Розділ 8. Вимоги до захисту

Захист курсової роботи має на меті перевірку самостійності виконання роботи, тобто, наскільки глибоко студент розуміє матеріал теми, чи правильно обґрунтовує подані в роботі висновки. Студент повинен бути готовим пояснити будь які використані в роботі терміни. Захист курсової роботи зазвичай відбувається на відкритих засіданнях комісії з захисту курсових робіт. До захисту роботи студент ознайомлюється з рецензією на неї наукового керівника і готує свій виступ для захисту роботи (в межах 5-10 хв.). До захисту допускаються роботи, які мають резолюцію керівника: «Робота допускається до захисту».

Не допускаються до захисту курсові роботи:

– зміст яких не відповідає затвердженій темі;

– виконані з порушенням викладених вище вимог;

– виконані без використання вітчизняної наукової літератури та періодичних видань;

– виконані не самостійно, списані цілком і частково;

– здані невчасно.

Роботу слід старанно вичитати, виправити помилки, переплести й підписати.

Під час захисту роботи студент називає її тему і обґрунтовує свій вибір. Коротко викладає план і зміст роботи, методику її виконання, літературні та наукові джерела, використані в роботі, висловлює своє ставлення до рецензії наукового керівника, дає оцінку недоліків курсової роботи, названих в рецензії, визначає шляхи подальшої роботи з удосконалення теми, якщо така робота передбачається.

Після доповіді, студент, який захищає курсову роботу, відповідає на запитання присутніх. Присутні на захисті викладачі і студенти обговорюють роботу. Таким чином, кінцева оцінка складається з трьох аспектів: 1) відповідності виконаної роботи її назві і вимогам; 2) вичерпність доповіді; 3) відповіді на запитання присутніх.

Виходячи з цінності роботи, а також у разі успішного її захисту, комісія оцінює роботу і повідомляє про це студента. Водночас комісія може дати висновок про доцільність подальшої роботи над темою з тим, щоб підготувати її як бакалаврську роботу, або рекомендувати підготувати виступ по темі курсової роботи на науковій студентській конференції, чи для друку у науковому фаховому збірнику.

Якщо курсова робота визнана такою, що заслуговує незадовільної оцінки, то студент виконує роботу за даною темою повторно. Студент, який отримав незадовільну оцінку, не допускається до іспиту з даної дисципліни «Вікова психологія». Якість виконання курсової роботи та результати її захисту оцінюється за шкалою оцінювання ECTS, для студентів, що навчаються за кредитно-модульною системою. У випадку порушення термінів здачі робіт без поважних причин на кафедру (терміни визначені кафедрою), курсова робота лаборантом не приймається, а студент не допускається до захисту і це вважається академічною заборгованістю. Ліквідація академічної заборгованості здійснюється аналогічно до інших форм підсумкового контролю.

Курсову роботу рецензує викладач — керівник курсової роботи. У рецензії відзначаються позитивні сторони і недоліки роботи, допущена чи не допущена вона до захисту. Роботи, які не відповідають установленим вимогам, повертаються на доопрацювання. Робота з незадовільною оцінкою підлягає переробленню протягом терміну, встановленого кафедрою.

При оцінці курсової роботи враховуються:

1. Науково-теоретичний рівень змісту, теоретична обґрунтованість теми, чітко розроблений науковий апарат.

2. Вироблення навичок щодо розробки і вирішення наукової проблеми: вміння самостійно працювати з літературними джерелами, виділяти й аналізувати провідні концепції, ставити експеримент, грамотно оформляти бібліографію.

3. Використання методів дослідження, самостійний і творчий підхід до аналізу явищ і процесів.

4. Планомірний і систематичний характер роботи студента над темою.

5. Правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі.

Додаток А

Орієнтована тематика курсових робіт

1. Психологічні особливості розумового розвитку дитини раннього віку.

2. Психологічні особливості емоційних порушень у дитини в період раннього дитинства.

3. Вплив кризи трьох років на формування особистості дитини в ранньому віці.

4. Психологічні особливості розвитку психічних пізнавальних процесів в дошкільному віці.

5. Психологічні особливості ігрової діяльності дитини-дошкільника.

6. Психологічні особливості розвитку самосвідомості та самооцінки в дошкільному віці.

7. Психологічна готовність дитини-дошкільника до шкільного навчання та методи її діагностики.

8. Особливості формування та розвитку емоційно-почуттєвої сфери в дошкільному віці. Емоційні порушення.

9. Психологічна роль мовленнєвого розвитку в формуванні Я-концепції дитини-дошкільника.

10. Психологічні особливості розумового та мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника.

11. Роль музики в інтелектуальному розвитку дитини дошкільного віку.

12. Основні напрямки діагностичної та корекційної роботи з пізнавального розвитку дитини дошкільного віку.

13. Психологічні особливості статевого розвитку молодших школярів.

14. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів в молодшому шкільному віці.

15. Вплив особливостей сімейного виховання на розвиток особистості молодшого школяра.

16. Вікові особливості взаємовпливу самооцінки та успішності у навчанні дитини молодшого шкільного віку.

17. Статева ідентичність і сексуальна поведінка в підлітковому віці.

18. Особливості розвитку психічних пізнавальних процесів в підлітковому віці.

19. Психологічні особливості прояву кризи підліткового віку.

20. Особливості впливу психологічного насильства в сім’ї на агресивну поведінку підлітків.

21. Психологічні чинники агресивності та конфліктності підлітків.

22. Особливості взаємовідносин з дорослими та однолітками акцентуйованих підлітків.

23. Психологічні особливості соціального та професійного самовизначення в старшому шкільному віці.

24. Психологічні особливості особистісного розвитку в молодіжному віці (23-30 років).

25. Емоційні особливості прояву юнацької дружби та любові.

26. Психологічні особливості розвитку особистості в студентському віці.

27. Психологічна характеристика ревнощів та її прояв в період ранньої юності.

28. Гендерні особливості „Я-концепції” в період ранньої юності.

29. Динаміка розвитку інтелекту в період середньої дорослості (від 40 до 60 років).

30. Психологічні чинники стресових станів в період середньої дорослості.

31. Психологічні особливості подружніх стосунків в середньому віці.

32. Критерії когнітивної зрілості в період ранньої юності.

33. Психофізіологічні та морфо-функціональні зміни в зрілому віці.

34. Психологічні особливості „Я-концепції” особистості, яка прагне до самоактуалізації.

35. Психологічні особливості здоров’я та хвороби у зрілому віці.

36. Психологічні особливості особистості людини похилого віку.

37. Вплив індивідуально-типологічних особливостей особистості на сприйняття нею похилого віку.

38. Психологічні особливості змін в емоційній сфері у людини похилого віку.

39. Психологічні особливості відношення до смерті в літньому віці.

40. Особливості когнітивного розвитку в пізній дорослості та старості.

Додаток Б

Приклад оформлення відзиву наукового керівника на курсову роботу

Відзив

на курсову роботу, виконану студенткою 3 курсу, група ФЛ-101

за темою „Психологічні особливості прояву кризи підліткового віку

Курсова робота Іванової С.І. за темою „Психологічні особливості прояву кризи підліткового віку” присвячена актуальній темі. Підлітковий вік відрізняється могутнім підйомом життєдіяльності і глибокою перебудовою організму. В цей час відбувається не тільки фізичне дозрівання людини, але інтенсивне формування особистості підлітка і розвитку характеру, енергійне зростання моральних і інтелектуальних сил. Важливість підліткового віку визначається і тим, що в ньому закладаються основи і намічаються загальні напрями формування моральних і соціальних установок особистості.

У першому розділі Іванова С.І. проаналізувала основні теоретичні підходи до проблеми дослідження психічного розвитку підлітків у вітчизняній та зарубіжній психологічній літературі, розкрила психологічні особливості підліткового віку. У другому розділі представлено етапи проведення констатувального експерименту, спрямованого на виявлення психологічних особливостей прояву кризи підліткового віку, охарактеризовано вибірку респондентів і представлено кількісний та якісний аналіз результатів дослідження. Особливої уваги заслуговують розроблені на основі результатів констатувального експерименту практичні рекомендації щодо подолання негативних проявів кризи підліткового віку.

Курсова робота виконана в повному обсязі, тема розкрита цілком, результати дослідження повністю відповідають меті і поставленим завданням дослідження.

Взагалі, курсова робота відповідає вимогам вищої школи щодо написання робіт такого рівню і може бути рекомендована до захисту. 

Додаток Е

Вимоги до оформлення бібліографічного переліку літератури

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!