1. Мета і завдання комплексної курсової роботи

Набутий на сьогодні в Україні практичний управлінський досвід свідчить про гостру потребу у яскравих особистостях, спроможних застосовувати творчі методи роботи та прогресивні дослідницькі підходи як до управління в цілому, так і до окремих функціональних сфер і напрямів менеджменту. З огляду на це одним з найважливіших завдань навчального процесу постає виховання та розвиток у майбутніх менеджерів творчих здібностей і креативних підходів до виконуваної роботи, прагнення до пошуку нових форм, засобів і методів організації управління. Зважаючи на це, виконання комплексної курсової роботи, присвяченої актуальним проблемам управління діяльністю промислового підприємства, стає важливим етапом процесу підготовки бакалаврів напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» (спеціалізація – «Менеджмент промислових підприємств»).

Метою виконання комплексної курсової роботи є поглиблення набутих теоретичних знань з наук і дисциплін циклу професійної та практичної підготовки («Організація управління промисловим підприємством», «Управління конкурентоспроможністю підприємства», «Управління якістю», «Операційний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Стратегічне управління», «Організаційний аналіз», «Організаційно-економічне проектування розвитку підприємства», «Технологічний менеджмент»); формування компетенцій і навичок визначення й викладення авторських позицій щодо існуючих у діяльності промислового підприємства економічних та управлінських проблем і можливих шляхів їх розв’язання; реалізація набутого студентом у процесі навчання в бакалавраті науково-дослідницького потенціалу.

У процесі досягнення зазначеної мети вирішуються такі завдання:

• закріплення та поглиблення знань з наук і дисциплін фахового спрямування;

• вивчення й узагальнення теоретичних засад обраного напряму дослідження;

• критичний аналіз існуючих підходів до розгляду проблем обраного напряму дослідження;

• розроблення й обґрунтування власного погляду на проблемне поле;

• систематизація методичного інструментарію, оволодіння конкретними методами та специфічними методиками аналізу та діагностики проблем, що виникають у різноманітних сферах управлінської діяльності;

• визначення й опрацювання можливих шляхів розв’язання діагностованих проблем.

Мета й завдання дослідження в межах конкретної комплексної курсової роботи визначаються її темою, структурою, специфікою об’єкта, предмета та інформаційної бази дослідження.

Комплексний характер курсової роботи зумовлений тим, що:

• орієнтовна, рекомендована до виконання тематика охоплює широке коло різнопланових управлінських проблем, із сутністю яких, наслідками та шляхами розв’язання студент ознайомлюється в процесі вивчення цілої низки наук і дисциплін фахового спрямування;

• структурна композиція роботи передбачає органічне поєднання теоретичних, конкретно-прикладних, аналітико-дослідницьких та конструктивно-пропозиційних елементів;

• виконання курсової роботи вимагає від студента інтегрування знань з дисциплін циклів соціально-гуманітарної, природничонаукової, загальноекономічної та професійної підготовки, що опановувалися ним у процесі навчання для здобуття освітнього ступеня рівня «бакалавр»;

• виконання курсової роботи зорієнтоване на активізацію дальших наукових пошуків студента з представленням їх результатів у доповідях на науковій конференції студентів КНЕУ та на наукових конференціях молодих вчених всеукраїнського та міжнародного рівнів, а також з викладом набутих результатів у публікаціях тез доповідей або наукових статей.

2. Порядок виконання комплексної курсової роботи

Виконання комплексної курсової роботи складається з таких основних етапів:

1. Вибір напряму дослідження та теми курсової роботи.

2. Складання плану курсової роботи.

3. Проведення досліджень теоретичного характеру та формування їх результатів.

4. Проведення досліджень прикладного характеру та формування їх результатів.

1-й етап – Вибір напряму дослідження та теми курсової роботи. Тему комплексної курсової роботи студент обирає самостійно, керуючись наведеною в додатку А тематикою, яка має орієнтовний характер і періодично коригується та уточнюється з урахуванням змін, що спричинюються невпинним розвитком сучасної теорії та практики управління.

У процесі вибору теми студенту слід виходити з таких критеріїв:

• відповідність спрямованості обраного напряму своїм науковим і практичним інтересам, напрацюванням, здобутим у процесі виконання попередніх науково-дослідних робіт;

• можливість отримання релевантної інформації, на базі якої буде виконуватись дослідження;

• узгодженість спрямованості дослідження з можливою темою майбутньої дипломної магістерської роботи (для цього студентам рекомендується завчасно ознайомитися з тематикою дипломних робіт магістерських, яка наведена у додатку Б).

Обравши тему, студент звертається з письмовою заявою на ім’я завідувача кафедри менеджменту з проханням її затвердити. Заява студента є підставою для призначення наукового керівника.

2-й етап – Складання плану курсової роботи. План комплексної курсової роботи складається студентом самостійно на основі ознайомлення з літературними джерелами щодо обраної теми. 

Планом передбачається: вступ; п’ять ключових, взаємопов’язаних, розміщених у логічній послідовності розділів, в яких має бути розкрита сутність обраної теми (вимоги до їх змісту та обсягів подано в розділі 3); висновки. Складений студентом план обговорюється з науковим керівником, який його корегує (якщо в цьому є необхідність) і затверджує.

Задля забезпечення чіткості організації підготовки курсової роботи складається календарний графік виконання робіт. Для спрощення процесу розроблення такого графіка рекомендується скористатися наведеним у додатку В орієнтовним регламентом виконання курсової роботи.

3-й етап – Проведення досліджень теоретичного характеру та формування їх результатів. Виконання цього етапу триває протягом 7-го семестру. Фактично процес дослідження вже розпочато – попереднім опрацюванням літератури, здійснюваним для вибору напряму дослідження та формулювання теми комплексної курсової роботи. Тепер настає черга збирання та осмислення різноманітних інформаційних даних, піддавши які відповідному опрацюванню, аналізу, узагальненню (а можливо, і трансформаціям), студент формує понятійно-категоріальний апарат предметної сфери дослідження, визначає закономірності та специфічні особливості менеджменту обраної сфери, обирає найдоречніші для подальшого аналізу практичної управлінської діяльності методики, формулює висновки щодо сутності проблеми, розробляє пропозиції відносно можливих шляхів, методів, засобів, інструментарію її розв’язання, формує інші аргументи на користь правильності власного погляду.

Етап завершується:

- оформленням тексту курсової роботи згідно з вимогами, переліченими в розділі 4 цих методичних вказівок;

- передачею роботи науковому керівникові для перевірки та підготовки зауважень;

- проходженням процедури попереднього захисту.

4-й етап – Проведення досліджень прикладного характеру та формування їх результатів. Виконання цього етапу триває протягом 8-го семестру. Цей етап передбачає підготовку аналітичного та пропозиційного розділів комплексної курсової роботи, а також доопрацювання теоретичних її розділів згідно зауважень і рекомендацій наукового керівника, наданих по результатах попереднього захисту.

Для забезпечення високого рівня якості підготовки аналітичного та пропозиційного розділів студентам денної форми навчання науковий керівник не пізніше як за тиждень до початку виробничої практики видає «Індивідуальне завдання» на збирання інформаційних даних на підприємстві–базі практики, їх аналітичну обробку та постановку діагнозу проблеми, а також формування конкретних пропозицій щодо шляхів і методів її розв’язання.

Для забезпечення високого рівня якості підготовки аналітичного та пропозиційного розділів студентам заочної форми навчання науковий керівник після проведення процедури попереднього захисту видає «Індивідуальне завдання» на збирання інформаційних даних на конкретному підприємстві–місці роботи студента, їх аналітичну обробку та постановку діагнозу проблеми, а також формування конкретних пропозицій щодо шляхів і методів її розв’язання.

Форма індивідуального завдання наведена у додатку Г.

Етап завершується:

- оформленням тексту доопрацьованої курсової роботи згідно з вимогами, переліченими в розділі 4 цих методичних вказівок;

- передачею роботи науковому керівникові для перевірки та підготовки відгуку;

- проходженням процедури захисту комплексної курсової роботи та виставленням підсумкової оцінки в екзаменаційну відомість та залікову книжку студента («Індивідуальний навчальний план студента і результати його виконання»).

3. Зміст, структура та обсяги курсової роботи

Курсова робота повинна мати чітку та логічну побудову. Складовими частинами курсової роботи мають бути: вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (у разі необхідності). Приклад структуризації курсової роботи на тему «Управління конкурентоспроможністю промислового підприємства» наведено в додатку Д.

У вступі до курсової роботи (1–2 сторінки) стисло характеризується сучасний стан розроблення проблеми та питань, що вимагають вирішення, обґрунтовується актуальність теми, чітко визначаються мета та завдання, об’єкт і предмет, методи та інформаційна база дослідження, вказується рівень опрацювання проблеми у вітчизняній і зарубіжній науці та практиці, виділяються дискусійні питання.

В основній частині (загальним обсягом 40–50 сторінок) глибоко та всебічно розкриваються сутність і найважливіші питання обраної теми. Тут необхідно показати, як досліджувана проблема з позицій сучасності висвітлена в літературі, викласти сутність існуючих підходів до її вирішення, здійснити їх критичний аналіз, провести порівняння та сформулювати власний погляд. Виклад теоретичних положень має супроводжуватися аналізом практики управлінської діяльності конкретного промислового підприємства. У цій частині курсової роботи студент повинен продемонструвати свої знання з питань, що досліджувалися, уміння узагальнювати матеріали, послідовно їх викладати, обґрунтовувати свої пропозиції та рекомендації.

Основну частину курсової роботи рекомендується поділити на п’ять розділів обсягом 8–10 сторінок кожний. Рекомендації щодо змістового наповнення кожного з розділів основної частини наводяться нижче. Студентам слід узяти до уваги, що залежно від специфіки обраного напряму та конкретної теми допускаються й інші структуризація, змістове наповнення та обсяги кожного з розділів.

Перший розділ основної частини. У цьому розділі слід представити понятійно-категоріальний апарат і виділити сутнісні риси та ознаки того предмета, явища, процесу, властивості, що виступає як об’єкт управління.

Другий розділ основної частини. Цей розділ має бути присвячений дослідженню суто управлінських аспектів проблеми, тобто тут повинно бути з’ясовано, що являють собою суб’єкт, система, процес, функції та методи керівного впливу на об’єкт управління, охарактеризований у першому розділі. Крім того, в обов’язковому порядку необхідно визначити місце даної управлінської підсистеми в загальній системі управління підприємством та її взаємозв’язки з іншими управлінськими підсистемами.

Третій розділ основної частини. Якщо в другому розділі викладаються результати систематизації закономірностей взаємодії досліджуваних керівної та керованої систем у межах підприємства, то третій розділ має бути присвячений вивченню специфічних особливостей управління, що виникають через різницю в організаційно-правових формах сучасних підприємств, їх розмірах, галузевій належності, сферах ринкової активності тощо.

Четвертий розділ основної частини. На відміну від попередніх, суто теоретичних розділів курсової роботи, цьому розділові має бути притаманний комбінований теоретико-прикладний характер. Фокусами уваги тут є:

1) методики аналізу стану справ на підприємстві (безперечно, стану справ не взагалі, а саме у досліджуваному аспекті) та методи діагностики проблем, що можуть мати місце у досліджуваній сфері. Розкриття сутності методів діагностики та методик аналізу має здійснюватися коректно, з наведенням форм аналітичних таблиць і викладом алгоритмів і формул, необхідних для здійснення розрахунків;

2) власне аналіз ключових питань досліджуваного аспекту, здійснений на інформаційних матеріалах конкретного підприємства, та діагностування, за результатами аналізу, наявних на підприємстві проблем.

П’ятий розділ основної частини. Останньому розділу основної частини курсової роботи також має бути притаманний комбінований теоретико-прикладний характер. Тут з теоретичної точки зору необхідно охарактеризувати можливі шляхи розв’язання проблем, сформулювати узагальнені рекомендації щодо усунення слабких місць у системі управління діяльністю підприємства, визначити напрями вдосконалення діяльності та покращання отримуваних кінцевих результатів. А з практично-прикладної точки зору слід виділити ті заходи, шляхи та методи вдосконалення управлінської діяльності, що є найбільш доречними для застосування конкретним підприємством, яке виступає в якості бази практики.

У висновках (3–4 сторінки) потрібно стисло викласти основні результати проведених досліджень і визначити, якою мірою вирішені завдання та досягнуто мету курсової роботи, що були сформульовані у вступі.

Список використаних джерел повинен включати перелік усіх першоджерел, на які були посилання в тексті роботи або які використовувалися під час написання курсової роботи.

У додатки, обсяг яких не обмежується, рекомендується включати відносно самостійні частини тексту (наприклад, методики аналізу), інформаційні матеріали (наприклад, сформовані для здійснення аналізу масиви первинних інформаційних даних з підприємства–бази практики), складні розрахунки, громіздкі таблиці, виокремлення яких поліпшує цілісність сприйняття основної частини роботи.

4. Рекомендації щодо оформлення курсової роботи

Текст курсової роботи має бути належним чином оформлено – як стилістично, так і граматично й технічно. Рукопис комплектується в такій послідовності:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) вступ;

4) основна частина;

5) висновки;

6) список літератури;

7) додатки (у разі необхідності).

На титульному аркуші зазначаються: назва вищого навчального закладу, тема курсової роботи, прізвище студента та інші ідентифікаційні відомості (зразок оформлення титульного аркуша наведено в додатку Е). Після титульного аркуша вміщується сторінка змісту, в якому наводяться найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовки) основної частини, а також вступу, висновків, додатків, списку використаної літератури.

Загальні вимоги до оформлення рукопису

Текст рукопису роздруковується на принтері на аркушах білого паперу стандартного формату А4 і розміщується з одного боку аркуша. Друкують текст, залишаючи береги таких розмірів:

• лівий – не менше 20 мм;

• правий – не менше 10 мм;

• верхній – не менше 20 мм;

• нижній – не менше 20 мм.

У разі використання текстового редактора Word слід закладати такі параметри:

• тип шрифту – Times New Roman;

• розмір шрифту – 14;

• міжрядковий інтервал – 1,5:

• абзацний відступ – 1, 25.

Текст основної частини поділяють на розділи, а в разі необхідності – на підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту, заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не дозволяються. Крапки наприкінці заголовків не ставляться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Розділи нумерують по черзі арабськими цифрами; підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад «2.3» (третій підрозділ другого розділу). У кінці номера підрозділу перед його назвою ставиться крапка.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку; у кінці номера перед назвою також повинна стояти крапка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти.

Мова й стиль

Мова й стиль курсової роботи не мають містити емоційно-експресивних елементів. Для наукового тексту характерними є змістова завершеність, цілісність і зв’язність. Бажано використання конструкції з невизначено-особовими реченнями, наприклад: «Вважається за доцільне запропонувати…», а не «Я пропоную…». Викладаючи матеріал, слід користуватися загальноприйнятою термінологією, приділяючи увагу точності її застосування та чіткості формулювань. Скорочення слів у тексті та ілюстраціях, крім використання загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Матеріал має бути викладений у логічній послідовності. Неприпустимим є перехід до розгляду іншого питання, допоки не завершено висвітлення попереднього. Кілька речень, що передають окрему думку, повинні бути чіткими і мати стислу форму.

Подання таблиць

Цифровий матеріал, вміщений у текст, як правило, оформляється у вигляді таблиць. У таблицях цифровий або текстовий матеріал групується в рядки та стовпчики, відокремлені горизонтальними (рядки) та вертикальними (стовпчики) лініями.

Звичайно таблиця складається з таких елементів: порядкового номера й тематичного заголовка, боковика та заголовків стовпчиків (головки), рядків і граф (основної частини, тобто прографки).

Назву таблиці розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву та слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Слово «Таблиця» та її номер виділяють курсивом.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому кутку над заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в тексті роботи є лише одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

У разі перенесення частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» та її номер вказують лише один раз – праворуч над першою частиною таблиці; над іншими частинами пишуть «Продовження табл.» із зазначенням номера таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Заголовки стовпчиків пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення з заголовком. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

Таблиці вміщуються в текст роботи одразу після посилання на них. Розміщувати таблиці слід так, щоб їх можна було читати, не повертаючи рукопису; якщо це неможливо – так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника. На всі таблиці роботи в тексті мають бути посилання, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено (наприклад, «... у табл. 1.2»), у повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись» (наприклад: «див. табл. 1.3»). Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом і висновками. Повторювати кількісні відношення, наведені в таблиці, у тексті не треба.

Колонку «№ п/п» у таблицю не включають. У разі необхідності нумерації рядків їхні порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.

Під час побудові таблиці слід дотримуватися збереження певних пропорцій між її частинами: боковик не може бути більше третини її формату, а висота заголовочної частини – понад третину висоти таблиці.

Стовпчики таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання в тексті роботи або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.

Якщо всі дані, наведені в таблиці, мають однакову одиницю виміру, її вказують у тематичному заголовку, якщо різні – у заголовках стовпчиків або рядків через кому. Позначення одиниць виміру при цьому має відповідати загальноприйнятим стандартам.

Числа в таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Дробові числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки заведено позначати знаком тире «–», відсутність даних – трьома крапками «...» або літерами «н. в.» (немає відомостей). Якщо наведені в таблиці дані мають які-небудь особливості (є попередніми, стосуються частини явища, що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати в примітках, які розміщують під таблицею.

В таблиці не слід наводити зайві подробиці, які ускладнюють аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не мають змісту. Якщо це неможливо, то в них треба проставляти знак «´», який означає, що вони не заповнюються.

Викладаючи наукові результати на письмі, дуже часто використовують спрощені таблиці-виводи. Вивід, як правило, містить боковик, крапки та одну чи дві графи (стовпці). Його наводять без заголовка, якщо він є безпосереднім продовженням матеріалу та граматично пов’язаний із вступною фразою тексту або із заголовком, якщо він (вивід) має самостійне значення. Наведений нижче приклад демонструє ситуацію, коли вивід слід давати без заголовка, оскільки він випливає з тексту, що передує самому виводу:

При побудові матриці конкурентного профілю досліджуваного підприємства за ключовими чинниками успіху застосовувалися коефіцієнти вагомості:

продажна ціна 0,3

обсяг продажу продукції 0,3

реклама та стимулювання попиту на продукцію 0,3

канали збуту продукції 0,1

Подання ілюстрацій

У процесі оформлення роботи часто використовують наочні ілюстративні матеріали у вигляді схем, діаграм, графіків, фотографій, креслень, технічних рисунків, карт тощо. Ілюстрації в роботі слід подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Розміщувати рисунки слід так, аби їх можна було читати без повороту рукопису, а якщо це неможливо, то так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника.

Кожна ілюстрація в роботі повинна мати порядковий номер, який складається з двох цифр, розділених крапкою (номер розділу та номер рисунка всередині розділу), тематичну назву, а в разі необхідності – ще й пояснення (підрисунковий текст). Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення «Рис.» (рисунок). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на рисунок в тексті роботи зазначають його вид (діаграма, графік, схема) і номер. У разі повторного посилання використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»). На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання.

Найчастіше в наукових дослідженнях економічного та управлінського спрямування застосовуються ілюстрації у вигляді схем, діаграм і графіків.

Схема – це зображення, котре передає, зазвичай за допомогою умовних позначень, основну ідею якогось пристрою, споруди або процесу та показує взаємозв’язок їхніх головних елементів.

Діаграма – один зі способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні та об’ємні. Найчастіше використовують лінійні діаграми, а з площинних діаграм – стовпчикові (стрічкові) та секторні.

Для побудови лінійних діаграм звичайно застосовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладаються час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з’єднуються відрізками, у результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпців) однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна зображуваним величинам. У разі вертикального положення прямокутників діаграма називається стовпчиковою, горизонтального – стрічковою.

Секторна діаграма є колом, поділеним на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображуваного об’єкта чи явища. Секторна діаграма – поширена форма порівнювання різних частин одного цілого. Площі секторів і є основою для порівняння.

Результати оброблення числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їхніх співвідношень через геометричні фігури, точки та лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу.

Осі координат графіка креслять суцільними лініями. Стрілок на кінцях координатних осей не ставлять; умовні позначення та розміри відкладених величин вказують у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, прийняті в тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки в тому разі, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні написи замінюють цифрами, розшифровування яких наводять під рисунком.

Подання формул, приміток, посилань

Формули, що наводяться в роботі, нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу). Нумерувати варто лише ті формули, на які далі в тексті є посилання.

Найбільші, а також довгі й громіздкі формули, котрі у своєму складі мають знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, подаються окремими рядками (це стосується і всіх нумерованих формул). Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння й формули треба відокремлювати від тексту вільними рядками. Вище та нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності ( = ), плюс ( + ), мінус ( – ), множення ( ´ ), ділення (: ).

Під час написання роботи може з’явитися потреба в примітках до тексту або до таблиць. Примітки містять довідкову або пояснювальну інформацію. Їх нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо на сторінці примітка лише одна, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку; якщо приміток кілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку. Такі примітки нумерують арабськими цифрами з крапкою, наприклад:

Примітки:

1. ........

2. ........

На інформацію, запозичену з інших джерел, а також на цитати, наведені в тексті, обов’язково мають бути зроблені посилання. Посилання даються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де зазначається порядковий номер джерела в списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад: «[4, c. 35]»). Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати правилам бібліографічного опису.

Загальні правила цитування

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу певного друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точного відтворювання цитованого тексту, оскільки найменше ско­рочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться в тій граматичній формі, в якій його подано в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту та позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, у середині, наприкінці).

Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

У разі непрямого цитування (переказ, викладення думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути дуже точним у передаванні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати посилання на відповідне джерело.

Оформлення списку використаних джерел і додатків

Бібліографічний апарат у науковій праці – це ключ до використаних дослідником джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику та культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат складається з бібліографічного списку (списку використаних джерел) і бібліографічних посилань, які оформляються відповідно до чинних стандартів.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Такий список – одна із суттєвих складових наукової роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора та демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін.

Список використаних джерел повинен мати суцільну нумерацію. Найпоширенішим способом групування джерел у списку є їх розміщення за абеткою (за першою літерою прізвища автора або першого слова заголовка); джерела можна розміщувати й в один з таких способів: у порядку розташування посилань у тексті, у хронологічному порядку. Набір елементів бібліографічного опису джерел різних видів (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладне видання, статистичний щорічник і т. ін.), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо наведено в додатку Ж.

У процесі оформлення роботи іноді виникає потреба в збагаченні її тексту додатками. Додатки, як правило, містять проміжні математичні розрахунки, первинні матеріали, громіздкі таблиці та інші матеріали допоміжного характеру. Додатки розміщують після списку літератури в порядку здійснення на них посилань у тексті. Кожен додаток починають з нової сторінки. Їм присвоюють заголовки, надруковані вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» і велика буква, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятками літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, пронумеровані в межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» (другий розділ додатка А).

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: «Рис. Д.1.2» (другий рисунок першого розділу додатка Д). 

5. Підготовка до захисту та захист курсової роботи

Виконана курсова робота у встановлений термін здається на кафедру. Після реєстрації вона передається науковому керівникові для перевірки та оцінювання рівня якості її виконання. Науковий керівник кількісно (у межах від 0 до 75 балів) визначає рівень якості виконання курсової роботи згідно параметрів та критеріїв, наведених у табл. 1, та приймає рішення про можливість допуску роботи до захисту.

У разі, коли якість виконання курсової роботи оцінюється науковим керівником нижче за 35 балів, робота повертається студентові для доопрацювання. До переробленої курсової роботи, зданої на повторну перевірку, обов’язково додається бланк відомостей про результати первісного оцінювання. 

Таблиця 1

ПАРАМЕТРИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Параметри оцінювання	Діапазон оцінки, бали	Критерії оцінювання за бальною шкалою
Оцінювання якості виконаної курсової роботи
1. Відповідність змісту курсової роботи темі та затвердженому плану	0 – 15	0 – зміст жодного з параграфів курсової роботи не відповідає затвердженому плану; 5 – зміст тільки одного або двох параграфів курсової роботи відповідає затвердженому плану; 10 – зміст трьох або чотирьох параграфів курсової роботи відповідає затвердженому плану; 15 – зміст усіх параграфів курсової роботи відповідає затвердженому плану
2. Ступінь розкриття теоретичних аспектів проблеми, обраної для дослідження; коректність використання понятійного апарату	0 – 15	0 – понятійний апарат не сформовано; теоретичні аспекти проблеми не розкрито; 5 – понятійний апарат сформовано, але теоретичні аспекти проблеми не розкрито; 10 – понятійний апарат сформовано, теоретичні аспекти проблеми розкрито частково; 15 – понятійний апарат сформовано, теоретичні аспекти проблеми розкрито достатньою мірою
3. Наявність критичних зіставлень та узагальнень різних точок зору та підходів до постановки проблеми та шляхів її розв’язання	0 – 15	0 – критичні зіставлення та узагальнення відсутні; 10 – критичні зіставлення наявні, але узагальнення відсутні або некоректні; 15 – критичні зіставлення наявні та супроводжені коректними узагальненнями
4. Ступінь використання фактологічного матеріалу; висвітлення особливостей прояву досліджуваної проблеми у практиці функціонування конкретного промислового підприємства	0 – 10	0 – фактологічний матеріал не використано; 5 – фактологічний матеріал загального характеру залучено, але висвітлення особливостей вияву та розв’язання досліджуваної проблеми у практиці функціонування конкретного промислового підприємства не здійснено; 10 – фактологічний матеріал загального характеру залучено, практичний досвід висвітлено

Продовження табл. 1

Параметри оцінювання	Діапазон оцінки, бали	Критерії оцінювання за бальною шкалою
5. Обсяг та адекватність використаних під час написання роботи першоджерел; додержання етики посилань	0 – 10	0 – залучено матеріали лише навчальних підручників та посібників (до 10 джерел); етика посилань не дотримана; 5 – залучено матеріали не лише навчальних підручників та посібників, а й вітчизняних і закордонних періодичних видань економічного та управлінського характеру (від 11 до 20 джерел); етика посилань дотримана частково; 10 – залучено матеріали не лише навчальних підручників і посібників, а й монографій, статистичних збірників і довідників, вітчизняних і закордонних періодичних видань економічного та управлінського характеру тощо (більше 20 джерел); етику посилань дотримано
6. Відповідність оформлення курсової роботи встановленим вимогам	0 – 10	0 – текст курсової роботи оформлено із суттєвими порушеннями встановлених вимог; 5 – текст курсової роботи оформлено з незначними порушеннями встановлених вимог; 10 – текст курсової роботи оформлено відповідно до встановлених вимог
Максимальна кількість балів – 75
Оцінювання захисту курсової роботи
7. Уміння чітко та стисло викласти основні результати дослідження	0 – 10	0 – студент неспроможний чітко та стисло викласти основні результати дослідження; 5 – студент плутано та невпорядковано викладає основні результати дослідження; 10 – студент чітко, ясно та стисло викладає основні результати дослідження
8. Використання ілюстративного матеріалу	0 – 5	0 – ілюстративні матеріали не використано; 5 – доповідь супроводжена відповідними ілюстративними матеріалами
9. Повнота, глибина, обґрунтованість відповідей на питання	0 – 10	0 – студент неспроможний надати відповіді на поставлені питання; 5 – студент дає неповні, поверхові, необґрунтовані відповіді на поставлені питання; 10 – студент дає повні, глибокі, обґрунтовані відповіді на поставлені питання
Максимальна кількість балів – 25
Всього сумарно – 100

Примітка: додатковим критерієм оцінювання якості курсової роботи (+ 15 балів) є наявність елементів наукової новизни та оригінальність методів дослідження (за умови, що загальна сума балів оцінки якості роботи не перевищує 75 балів).

Захист комплексної курсової роботи є обов’язковою складовою навчального процесу. Підсумкова оцінка курсової роботи виставляється у відомість лише після її успішного захисту. Терміни та графік захисту робіт встановлюються кафедрою; захист здійснюється на відкритому засіданні комісії, склад якої визначається завідувачем кафедри.

До захисту студент готує доповідь та ілюстративні матеріали, які демонструють результати дослідження, основні висновки, узагальнення та пропозиції. Кількість та форму ілюстративних матеріалів студент визначає спільно з науковим керівником. Рекомендована тривалість доповіді студента 8–10 хвилин; рекомендована кількість ілюстративних матеріалів 4–6 од. Узагальнені критерії оцінювання рівня презентації курсової роботи та її захисту, а також деталізовані бальні шкали наведено у табл. 1.

При аналізі та оцінюванні як самої курсової роботи, так і рівня презентації її результатів увага звертається на:

• уміння студента визначати найсуттєвіші проблемні питання, що потребують концептуального вирішення;

• відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

• обсяг масиву опрацьованої інформації;

• різноманітність залучених інформаційних джерел;

• широту й адекватність використаних першоджерел;

• наявність нестандартних елементів аналізу та діагностики;

• різноманітність використаних способів зіставлення інформації;

• здатність студента до комбінування та рекомбінування вихідної інформації;

• глибину опрацювання вихідного матеріалу;

• глибину опрацювання проблеми;

• адекватність запропонованих заходів виявленим проблемам;

• наявність чітко визначеної позиції автора;

• аргументованість, переконливість обґрунтування запропонованих рішень;

• уміння студента стисло, послідовно і чітко викласти сутність і результати дослідження;

• розвиненість мови викладення роботи, оригінальність стилю;

• наявність посилань на джерела, з яких запозичено будь-яку інформацію, та дотримання етики цитування;

• ступінь самостійності у проведенні дослідження;

• загальне оформлення дослідження;

• логічність, конкретність і переконливість доповіді;

• якість підготовки наочного матеріалу;

• повноту відповідей на запитання;

• здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

• вільне володіння економічною та управлінською термінологією;

• загальний рівень підготовки студента.

Після обговорення підсумків захисту на закритому засіданні комісії приймається остаточне рішення щодо оцінки рівня якості виконання курсової роботи, презентації її результатів та захисту за 100-бальною шкалою, котра враховує:

1) попереднє оцінювання якості курсової роботи, здійснене науковим керівником – 0-75 балів;

2) оцінювання захисту курсової роботи – 0-25 балів.

Після чого оцінка, отримана за 100-бальною шкалою, переводиться у 4-бальну та в оцінку за шкалою ECTS в порядку, поданому в табл. 2.

Таблиця 2

ECTS-, НАЦІОНАЛЬНА ТА УНІВЕРСИТЕТСЬКА ШКАЛИ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Рішення комісії оголошується у той самий день, після чого оцінка записується на титульному аркуші курсової роботи, проставляється в екзаменаційну відомість, вноситься до залікової книжки студента («Індивідуальний навчальний план студента і результати його виконання»).

6. Рекомендована література

Постійно поновлювані переліки основної та додаткової літератури з наук «Стратегічне управління», «Організація управління промисловим підприємством», «Інноваційний менеджмент», «Операційний менеджмент», «Управління якістю», «Управління конкурентоспроможністю підприємства», а також із вибіркових дисциплін «Організаційний аналіз», «Організаційно-економічне проектування розвитку підприємства» та «Технологічний менеджмент» містяться у методичних матеріалах щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань, розміщених на сайті КНЕУ за адресою: http://kneu.edu.ua/ua/Information_for/students/metod/km/ («Головна – Інформація – Студентам – Навчально-методичні матеріали для бакалаврів – Кафедра менеджменту»).

Додаток А

Орієнтовна тематика комплексних курсових робіт[1]

1. Управління конкурентоспроможністю продукції підприємства.

2. Управління конкурентоспроможністю підприємства на основі процесного (або – ситуаційного, або – …) підходу.

3. Управління формуванням (або – підтримкою, або – розвитком) конкурентних переваг підприємства.

4. Управління розробленням та реалізацією конкурентної стратегії підприємства - ринкового лідера.

5. Управління розробленням та реалізацією конкурентної стратегії підприємства - ринкового аутсайдера.

6. Управління ринковою поведінкою підприємства зі слабкою конкурентної позицією.

7. Управління ринковою поведінкою підприємства із сильною конкурентною позицією.

8. Управління формуванням програми дій підприємства в межах захисної конкурентної стратегії.

9. Управління формуванням програми дій підприємства в межах наступальної конкурентної стратегії.

10. Управління формуванням програми дій підприємства в межах коопераційної конкурентної стратегії.

11. Управління процесом вибору моделей і методів дослідження середовища функціонування підприємства.

12. Управління процесом вибору моделей і методів прогнозування розвитку процесів та явищ на підприємстві та навколо нього.

13. Управління процесом вибору моделей і методів обґрунтування стратегії підприємства.

14. Управління процесом вибору моделі стратегічного планування.

15. Управління процесом створення стратегічних господарських центрів.

16. Управління процесом створення підсистеми фінансово-економічного забезпечення стратегічного управління.

17. Управління процесом створення підсистеми соціально-психологічного забезпечення стратегічного управління.

18. Управління процесом створення підсистеми інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного управління.

19. Управління процесом формування баз стратегічних даних.

20. Управління процесом створення системи стратегічного аналізу.

21. Управління розробкою стратегії розвитку підприємства.

22. Управління реалізацією стратегії розвитку підприємства.

23. Управління розвитком підприємства.

24. Управління розробкою стартап-проекту.

25. Управління диверсифікацією діяльності підприємства.

26. Управління перепрофілюванням підприємства.

27. Управління реструктуризацією підприємства.

28. Управління санацією (фінансовим оздоровленням) підприємства.

29. Управління розширенням виробничих потужностей підприємства.

30. Управління підготовкою виробництва нової продукції.

31. Управління обсягами виробництва продукції.

32. Управління товарною номенклатурою (або – товарним асортиментом) підприємства.

33. Управління технічним переозброєнням виробництва.

34. Управління ресурсним забезпеченням операційної діяльності.

35. Управління виробничими запасами.

36. Управління виробничими потоками.

37. Оперативне управління операційною діяльністю.

38. Управління продуктивністю (або – результативністю) операційної діяльності.

39. Управління якістю на підприємстві на основі процесного підходу.

40. Побудова на підприємстві системи менеджменту якості на базі міжнародних стандартів.

41. Побудова на підприємстві системи екологічного менеджменту на базі міжнародних стандартів.

42. Управління процесами створення на підприємстві інтегрованої системи менеджменту якості.

43. Формування на підприємстві системи управління якістю на базі концепції ТQM.

44. Формування на підприємстві системи управління якістю на базі концепції безперервного покращання Кайдзен.

45. Формування на підприємстві системи управління якістю на базі концепції «шість сигм».

46. Управління впровадженням на підприємстві статистичних інструментів контролю якості.

47. Управління процесами розвитку системи якості на підприємстві та забезпечення її ефективного функціонування.

48. Управління інноваційно-технологічним розвитком підприємства.

49. Організація процесів технологічної діагностики підприємства.

50. Управління створенням на підприємстві власного науково-дослідного підрозділу.

51. Управління розробкою нових технологій.

52. Управління придбанням нових технологій.

53. Управління трансфером створених технологій.

54. Управління комерціалізацією інтелектуальної власності підприємства.

55. Управління взаємодією підприємства із суб’єктами ринку трансферу технологій.

56. Управління формуванням інтелектуального капіталу підприємства.

57. Управління інтелектуальною власністю на підприємстві.

58. Управління інноваційним процесом на підприємстві.

59. Управління формуванням та впровадженням інноваційної стратегії підприємства.

60. Управління інноваційним потенціалом підприємства.

61. Управління змінами на підприємстві при впровадженні інновацій.

62. Управління інноваційними проектами підприємства.

63. Управління інноваційною діяльністю підприємства на засадах відкритої бізнес-моделі.

64. Управління ефективністю інноваційної діяльності підприємства.

65. Управління ризиками інноваційного проекту.

66. Стимулювання інноваційної діяльності на підприємстві.

67. Управління процесом вибору моделей і методів організаційного аналізу цілей, стратегій і стратегічного набору підприємства.

68. Управління процесом вибору моделей і методів організаційного аналізу системи контролю та підпорядкованості в апараті управління підприємства.

69. Управління процесом вибору моделей і методів організаційного аналізу системи комунікацій підприємства.

70. Управління процесом вибору моделей і методів організаційного аналізу компетенцій підприємства.

71. Управління процесом вибору моделей і методів організаційного аналізу систем документообігу та інформаційних мереж підприємства.

72. Управління процесом вибору моделей і методів організаційного аналізу конкурентних переваг підсистем управління підприємства.

73. Управління процесом вибору типу організаційної форми підсистеми з організаційного аналізу.

74. Планування та організація проведення організаційного аналізу на підприємстві.

75. Обґрунтування вибору критеріїв і системи показників для організаційного аналізу.

76. Організаційне моделювання в системі управління підприємством.

77. Управління організаційними змінами на підприємстві.

78. Проектування схеми розподілу повноважень та відповідальності в системі управління підприємством.

79. Формування системи інформаційного забезпечення управління підприємством.

80. Управління процесом проектування організаційної структури підприємства.

Додаток Б

Орієнтовна тематика дипломних магістерських робіт

Випускова кафедра формує напрями наукових досліджень, на основі яких визначається тематика дипломних магістерських робіт (ДМР) у поточному навчальному році.

У межах науково-дослідної роботи кафедри менеджменту за темою «Трансформація менеджменту бізнес-організацій» виділені напрями досліджень, які визначають тематику ДМР для магістерських програм «Менеджмент малого бізнесу», «Менеджмент корпорацій (АТ)», «Менеджмент інновацій»:

Магістерська програма «Менеджмент малого бізнесу» –

 розробка механізмів активізації інноваційної діяльності суб’єктів малого бізнесу;

 удосконалення управління стратегічним розвитком малого підприємства;

 розвиток підсистеми управління матеріально-технічною базою малого підприємства;

 удосконалення управління операційною діяльністю малого підприємства;

 удосконалення управління збутовою діяльністю малого підприємства;

 розвиток підсистеми управління антикризовою діяльністю малого підприємства;

 ринково-виробничі аспекти забезпечення конкурентоспроможності малого підприємства;

 удосконалення управління виробничо-технологічною підсистемою малого підприємства;

 удосконалення управління фінансово-економічною підсистемою малого підприємства;

 удосконалення управління зовнішньо-економічною діяльністю малого підприємства;

 розвиток підсистеми інформаційного забезпечення управління малим підприємством;

Магістерська програма «Менеджмент корпорацій (АТ)» –

 розвиток системи корпоративного управління в акціонерних товариствах;

 методичні та практичні аспекти управління корпораціями в умовах інноваційної економіки;

 розробка механізмів підвищення ефективності управління організаціями корпоративного типу;

 формування підсистеми стратегічного управління АТ;

 обґрунтування стратегій розвитку АТ;

 стратегічний організаційний розвиток корпорацій як основа удосконалення управління;

 ринково – виробничі аспекти забезпечення конкурентоспроможності корпорацій;

 розвиток системи інноваційного менеджменту в організаціях різних форм власності;

 удосконалення процесів управління знаннями в організаціях як складова формування корпоративної культури;

 управління конфліктами інтересів в АТ;

 управління виробничим потенціалом в АТ;

 розвиток системи антикризового управління корпораціями (в тому числі антирейдерський захист АТ) в умовах інноваційної економіки;

Магістерська програма «Менеджмент інновацій» –

 розробка механізмів активізації інноваційної діяльності суб’єктів малого бізнесу;

 розроблення та реалізація інноваційної стратегії (політики) підприємства;

 удосконалення управління стратегічним розвитком інноваційно активного підприємства;

 удосконалення окремих складових системи управління інноваційною діяльністю підприємства;

 управління формуванням та реалізацією інноваційного потенціалу підприємства;

 обґрунтування (бізнес-планування) та управління реалізацію інноваційних проектів;

 управління фінансуванням інноваційної діяльності та інноваційних проектів підприємства;

 управління інноваційними змінами по функціональним напрямам розвитку підприємства;

 управління технічним (технологічним) розвитком підприємства; оновлення виробничого потенціалу та розширення виробничих потужностей;

 управління процесами створення та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності на підприємстві;

 управління створенням та фінансуванням стратап-проекту.  

Додаток В

Орієнтовний регламент виконання комплексної курсової роботи

№№	Етап	Зміст виконуваних робіт	Рекомендовані терміни виконання робіт
1.	Вибір напряму дослідження та теми курсової роботи	Студент Ознайомлення з рекомендованою тематикою комплексних курсових робіт, визначення напряму досліджень і вибір конкретної теми. Подання на кафедру письмової заяви з проханням затвердити обрану тему та призначити наукового керівника Завідувач кафедри Призначення наукового керівника	Для студентів денної форми навчання – протягом перших двох тижнів 7-го семестру Для студентів заочної форми навчання – протягом періоду контактних занять 7-го семестру
2.	Складання плану роботи та його затвердження науковим керівником	Студент Ознайомлення з літературними джерелами, в яких викладено сучасні погляди на обрану для дослідження проблему. Складання першого варіанта плану роботи, подання його науковому керівникові. Обговорення теми, плану, структури, змісту, послідовності етапів виконання роботи з науковим керівником Науковий керівник Уточнення, коригування (у разі необхідності) й затвердження теми та плану роботи, деталізація графіка виконання роботи	Для студентів денної форми навчання – протягом третього-четвертого тижнів 7-го семестру Для студентів заочної форми навчання – протягом періоду контактних занять 7-го семестру (але не пізніше останнього дня сесії)
№№	Етап	Зміст виконуваних робіт	Рекомендовані терміни виконання робіт
3.	Проведення досліджень теоретичного характеру та формування їх результатів
3.1.	Виконання дослідження	Студент Добір інформації за допомогою роботи з різноманітними джерелами. Опрацювання та узагальнення зібраної інформації. Формулювання власних висновків по суті обраної для дослідження проблеми. Визначення та обґрунтування способів розв’язання проблеми. Обговорення на консультаціях з науковим керівником суперечливих моментів, що виникли під час здійснення досліджень теоретичного характеру та в процесі формулювання висновків. Коригування отриманих результатів після обговорення Науковий керівник Надання студентові допомоги консультаційного характеру	Для студентів денної форми навчання – щонайменше протягом періоду з п’ятого по десятий тиждень 7-го семестру Для студентів заочної форми навчання – протягом періоду, відведеного для самостійної роботи студентів між двома черговими сесіями
3.2.	Викладення результатів дослідження в письмовій формі	Студент Підготовка попереднього варіанта тексту, в якому в письмовій формі викладено результати, отримані в процесі проведення досліджень теоретичного характеру, оформлення тексту курсової роботи відповідно до загальноприйнятих вимог, подання відкоригованого варіанта тексту курсової роботи науковому керівникові Науковий керівник Ознайомлення з друкованим варіантом тексту курсової роботи, прийняття рішення щодо можливості її допуску до передзахисту	Для студентів денної форми навчання – робота має бути подана науковому керівникові не пізніше як за три тижні до кінця 7-го семестру Для студентів заочної форми навчання – робота має бути подана науковому керівникові не пізніше як за три тижні до початку контактних занять 8-го семестру
3.3.	Презентація результатів (попередній захист)	Студент Ознайомлення з зауваженнями наукового керівника. Підготовка до презентації та представлення результатів у вигляді виступу на передзахисті захисті курсової роботи	Для студентів денної форми навчання – не пізніше передостаннього тижня 7-го семестру Для студентів заочної форми навчання – протягом періоду контактних занять 8-го семестру
№№	Етап	Зміст виконуваних робіт	Рекомендовані терміни виконання робіт
4.	Проведення досліджень прикладного характеру та формування їх результатів
4.1.	Підготовка та видача студентові індивідуального завдання	Науковий керівник Підготовка та видача студентові індивідуального завдання на збирання інформаційних даних на конкретному підприємстві (для студентів денної форми навчання – на підприємстві–базі практики; для студентів заочної форми навчання – по місцю роботи), їх аналіз та оброблення з метою діагностування управлінських проблем і формування пропозицій щодо шляхів і методів їх розв’язання Студент Отримання індивідуального завдання	Для студентів денної форми навчання – не пізніше як за тиждень до початку виробничої практики Для студентів заочної форми навчання – після проходження процедури попереднього захисту (але не пізніше останнього дня контактних занять 8-го семестру)
4.2.	Виконання дослідження	Студент Збирання інформації на підприємстві. Аналіз зібраної інформації та діагностика проблем. Формулювання власних висновків щодо можливих шляхів розв’язання діагностованих проблем. Обговорення на консультаціях з науковим керівником суперечливих моментів, що виникли під час здійснення аналізу та в процесі формулювання висновків. Коригування отриманих результатів після обговорення Науковий керівник Надання студентові допомоги консультаційного характеру	Для студентів денної форми навчання – протягом періоду виробничої практики Для студентів заочної форми навчання – протягом періоду, відведеного для самостійної роботи студентів між двома черговими сесіями
4.3.	Викладення результатів дослідження в письмовій формі	Студент Підготовка фінального варіанта тексту, в якому в письмовій формі викладено результати, отримані в процесі проведення дослідження, оформлення тексту курсової роботи відповідно до загальноприйнятих вимог, подання остаточно відкоригованого варіанта тексту курсової роботи науковому керівникові Науковий керівник Ознайомлення з друкованим варіантом тексту курсової роботи, прийняття рішення щодо можливості допуску до захисту та оприлюднення отриманих результатів, підготовка відгуку на роботу	Для студентів денної форми навчання – робота має бути подана науковому керівникові не пізніше як за тиждень до дати захисту Для студентів заочної форми навчання – робота має бути подана науковому керівникові не пізніше як за тиждень до дати захисту
4.4.	Презентація результатів (захист комплексної курсової роботи)	Студент Ознайомлення з зауваженнями наукового керівника, що містяться у відгуку на роботу. Підготовка до презентації та публічне представлення результатів у вигляді виступу на захисті курсової роботи	Для студентів денної форми навчання – не пізніше як за тиждень до початку сесії Для студентів заочної форми навчання – за розкладом сесії

Додаток Ж

---