Методичні рекомендації для виконання курсових робіт з курсу Банківські операції

Вступ

Важливою складовою навчального процесу підготовки майбутніх фахівців фінансового профілю є виконання курсових робіт з дисциплін фахового спрямування. Курсова робота є одним з різновидів наукової роботи студентів.

Метою виконання курсової роботи з дисципліни «Банківські операції» є забезпечення участі кожного студента в науково-дослідницькій роботі, закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань студентів, розвиток навиків ведення самостійної наукової роботи, оволодіння основними методами наукового дослідження, досягнення вміння аргументувати власну точку зору, проводити розрахунки, узагальнювати, систематизувати й аналізувати фінансові та економічні показники, формулювати конкретні висновки та практичні рекомендації за темою курсової роботи.

У курсовій роботі необхідно показати вміння правильно використовувати теоретичні положення економічної науки, вміння користуватися науковим апаратом, як загальноприйнятою економічною, так і спеціальною фінансовою термінологією, висловлювати свою точку зору з питань, що розглядаються; вміти зробити науково обґрунтовані висновки й конкретні пропозиції з вирішення виявлених під час аналізу фінансово-економічних проблем та удосконалення існуючих фінансових і організаційно-економічних механізмів.

Для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст виконання курсових робіт, за умови вибору відповідної теми, може бути додатковою можливістю якісно опрацювати окремі аспекти майбутньої дипломної роботи, винести на попередній розгляд та перевірити ті положення, що в наступній розробці стануть основою її наукової новизни, пропозицій і рекомендацій. Успішне виконання студентами курсової роботи залежить від чіткості розуміння ними основних вимог до теоретичного та практичного рівнів опрацювання, змісту, структури, обсягу та оформлення матеріалу за обраною темою дослідження. 

Загальні вимоги до написання курсової роботи

Основною формою ефективної організації самостійної роботи студента з підготовки курсової роботи є планування розподілу часу на виконання необхідних видів робіт з урахуванням їх трудомісткості та взаємозв’язку. Виконання студентом курсової роботи передбачає послідовну реалізацію таких етапів:

- вибір теми та об’єкта дослідження;

- огляд літератури за темою роботи: законодавчої, нормативно-правової, спеціальної (в тому числі тієї, що міститься в періодичних виданнях), підбір фактичного матеріалу;

- складання плану;

- аналіз і обробка теоретичного та фактичного матеріалу;

- написання та оформлення курсової роботи;

- подання роботи на рецензування;

- захист курсової роботи.

Обов’язковим є додержання студентами орієнтовного графіка виконання курсової роботи, наведеного в табл. 1, оскільки це забезпечує можливість своєчасного виявлення та усунення недоліків і помилок щодо її змісту та оформлення.

Таблиця 1

Орієнтовний графік виконання курсової роботи

Вибір теми курсової роботи

Тематика курсових робіт повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Тематика курсових робіт має проблемно-практичну спрямованість, розробляється та затверджується кафедрою фінансів і кредиту та оновлюється на кожний навчальний рік і повинна бути подана в деканат до початку семестру, в якому розпочинається вивчення навчальної дисципліни з якої заплановано виконання курсової роботи.

Тема курсової роботи вибирається студентом відповідно до проблемно-практичної спрямованості власних науково-дослідницьких інтересів згідно з переліком тематики наведеної в даних методичних вказівках, за погодженням із викладачем.

Вибираючи тему курсової роботи, необхідно враховувати наступне:

- ступінь розвитку в науковій літературі;

- наявність публікацій у навчальній, науковій і періодичний літературі;

- зацікавленість студента в розробці даного напрямку;

- необхідність та можливості розробки практичних порад у цілях поглиблення теорії чи дослідження практичних результатів.

Студенти повинні вибирати і закріплювати за собою теми в установлений термін (протягом двох перших тижнів від початку навчального семестру). Уточнення або зміна теми курсової роботи можливі лише в окремих випадках за наявності достатньо аргументованих причин з дозволу викладача.

Обравши тему, студент має чітко визначити мету курсової роботи, окреслити коло завдань, які мають бути вирішені для її досягнення, підібрати відповідну наукову літературу та нормативно-інструктивні матеріали з обраної тематики, фактологічний і статистичний інформаційний матеріал.

Огляд літератури за темою курсової роботи

У процесі складання плану та написання курсової роботи студент підбирає та вивчає відповідні літературні джерела і складає бібліографію. Правила бібліографічного опису джерел наведені в додатку А.

Перегляду мають підлягати всі види джерел, зміст яких пов’язаний з темою курсової роботи. До них належать матеріали, які опубліковані в різних вітчизняних і зарубіжних виданнях, з урахуванням періодичних, а також статистичні збірники, закони, постанови Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, укази Президента, а також інші нормативно-правові документи, фактичні статистичні показники та дані бухгалтерського обліку й фінансової звітності, планові та прогнозні показники.

Для самостійного пошуку літературних джерел студент використовує бібліографічні каталоги (алфавітний і систематичний), бібліографічні довідники, реферативні журнали, а також автоматизовані інформаційно-пошукові системи, бази та банки даних, на підставі чого формує список літератури за темою дослідження. Добираючи літературу, необхідно звертати увагу на рік видання, при цьому, якщо йдеться про стереотипне видання, варто використовувати те, що видано останнім. Більш ранні видання доцільно використовувати у тих випадках, коли в них міститься важливий для роботи матеріал, що не включений у пізніші видання, або, якщо з поважних та незалежних від студента причин пізніше видання не можна отримати. Необхідно також враховувати, що законодавчі акти, нормативні документи, статистичні дані піддаються змінам, тому треба посилатися на щойно видані.

При вивченні літератури не слід прагнути тільки до запозичення матеріалу. Паралельно необхідно осмислювати знайдену інформацію. Цей процес повинен відбуватися протягом всієї роботи над темою, тоді власні думки, що виникають у процесі опрацювання зібраного матеріалу, стають основою курсової роботи та висновків.

При викладенні матеріалу з обраної теми використовується не вся інформація, а тільки та її частина, яка безпосередньо стосується теми курсової роботи і є найбільш цінною та корисною для розв’язання поставлених завдань дослідження.

Складання плану курсової роботи

Попереднє ознайомлення з досліджуваною проблематикою на підставі опрацювання літературних джерел є підґрунтям для складання плану курсової роботи. Що виступає одним із найважливіших етапів підготовки курсової роботи, оскільки на його основі формується загальне уявлення про якість виконання роботи, реалізовані напрями дослідження обраної теми, логічний зв’язок між її окремими складовими частинами, проблемну постановку окремих питань.

Зі складеного плану видно, наскільки студент розібрався в обраній темі, як він зрозумів проблему в цілому і зумів виділити суттєві, головні напрями дослідження. Від правильно складеного плану багато в чому залежить і кінцевий результат виконаної роботи – рівень досягнення поставленої мети.

План складається з переліку вузлових питань, що пов’язані внутрішньою логікою дослідження за темою. Структура плану визначається обсягом і складністю дослідження і чим ширше коло розглянутих питань, тим детальніше повинний бути план, що забезпечує внутрішню погодженість роботи.

План курсової роботи складається студентом самостійно і погоджується з керівником. У плані курсової роботи рекомендується давати не тільки назви розділів, але і розбити їх на окремі питання (підрозділи). Це дозволяє запобігти пропуску важливих питань, виключаючи повторення при викладі матеріалу, а також опустити другорядні питання, що не повинні висвітлюватися в курсовій роботі. Основна увага повинна бути зосереджена на розгляді проблемних (перспективних) питань.

Формулювання назв розділів і підрозділів повинно відповідати таким вимогам: конкретність, стислість, відсутність двозначності. При складанні плану базові питання необхідно розмістити в такій послідовності, яка є найбільш логічною і прийнятною для даного дослідження схемою викладення матеріалу. План курсової роботи студент складає самостійно і погоджує його з керівником. У подальшому він може уточнюватися, залишаючи основне завдання роботи незмінним.

До основного тексту курсової роботи відноситься: титульний аркуш (1 арк.); зміст роботи (1 арк.); вступ (1,5–2 арк.); розділи (20–23 арк.); висновки (2-3 арк.).

Вимоги щодо структури та змісту курсової роботи

Структурно курсова робота виконується за наступною схемою:

- титульна сторінка (форма титульної сторінки наведена в додатку Б);

- зміст;

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- список використаної літератури;

- додатки (за необхідності).

Курсова робота розпочинається титульним аркушем, у якому зазначаються: офіційна назва навчального закладу та кафедри, де виконана робота; дисципліна з якої виконується курсова робота; тема курсової роботи; прізвище, ім’я та по батькові автора; прізвище, ім’я та по батькові, посада, науковий ступінь, вчене звання керівника курсової роботи; вказівки про результати захисту; місто та рік написання роботи.

Зміст роботи подається на початку курсової роботи і повинен бути оформлений як розгорнутий план. Зміст містить назву та нумерацію усіх розділів і підрозділів.Зміст курсової роботи повинен бути логічним, послідовним та зрозумілим. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні. При цьому, у роботі не може бути менше двох розділів.

Якщо у роботі використано понад п’ять умовних позначень (абревіатур, символів, скорочень, які не є загальноприйнятими), то це зазначається на окремому аркуші, який розташовується перед текстом роботи як «Список умовних позначень».

Гармонійне поєднання структурних частин курсової роботи суттєво впливає на її результативність. Ось чому основні розділи курсової роботи мають бути органічно пов’язані між собою: теоретичні положення повинні служити відправним моментом для виконання конкретних розрахунків та здійснення аналізу, а запропоновані заходи повинні бути всебічно обґрунтовані.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, розкривається її значення, подається огляд ступеня розробки даної проблеми без чіткої аргументації окремих позицій, підкреслюється необхідність вирішення конкретних питань теми в контексті сучасних економічних перетворень, зазначаються мета й завдання курсової роботи, об’єкт і предмет дослідження, вказуються методи, прийоми дослідження та інформаційна база, що використовуються в роботі.

Актуальність теми роботи, що обумовила її вибір. Визначення актуальності будь-якої теми має бути ясним, конкретним і повинно розкривати доцільність дослідження теми її значення. Правильне окреслення актуальності визначає стратегію дослідження, дозволяє відокремити головне від другорядного та визначити напрямок пошуку.

Визначення об’єкта та предмета дослідження.

Визначаючи об’єкт і предмет дослідження курсової роботи, необхідно враховувати, що об’єкт – це частина об’єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення, а предмет міститься в межах об’єкта, це більш конкретна характеристика визначених аспектів об’єкта і визначає тему курсової роботи.

Наприклад, об’єктом дослідження виступає процес складання балансу та аналізу фінансового стану підприємства. Предметом дослідження є теоретико-методичні аспекти складання балансу та аналізу фінансового стану підприємства.

Найбільш важлива частина вступу – визначення мети та завдань дослідження. Мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Наприклад: «Вивчити і науково обґрунтувати…..». Відповідно до визначеної мети формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету. Характер завдань випливає з назв розділів (у разі наявності і підрозділів) роботи і їх зміст формулюють, використовуючи такі поняття: визначити …, встановити …, охарактеризувати…, розробити…, виявити…., сформулювати …, розкрити… тощо.

Методи дослідження – визначаються особливостями розв’язуваних ними завдань, специфікою змісту проблем і можливостями дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає у тому що досліджувана проблематика розглядається вперше (або досягнуті нові результати, дані нові формулювання)

Практичне значення роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

Оптимальний обсяг вступу становить 1-1,5 сторінки. Остаточний варіант вступу доцільно писати після завершення основної частини роботи.

В основній частині викладається зміст дослідження: основні теоретичні положення, що визначають сутність обраної теми, об’єкту дослідження, з урахуванням мети та завдань курсової роботи; пропонуються можливі шляхи вирішення існуючих проблем.

Найбільш оптимальний варіант структурування тексту – 3 - 4 розділи. У разі наявності складних розділів вони не повинні складатись з одного підрозділу. Як правило, розділ включає 2 – 4 підрозділи. Кожний розділ курсової роботи повинен закінчуватися короткими висновками. Курсова робота повинна бути ілюстрована таблицями, схемами, графіками, діаграмами і т.п.

Основна частина передбачає безпосередній виклад змісту теми курсової роботи, глибоке і всебічне висвітлення її основних положень. Вона містить:

- огляд літератури за темою;

- узагальнення теоретичної та аналітичної інформації;

- розробку основних пропозицій.

Огляд літератури за темою курсової роботи є теоретичною основою досліджуваної проблеми і використовується для аргументації, узагальнення та поглиблення основних положень теми, конкретизації подальших пропозицій.

При написанні першого розділу роботи рекомендується звернути увагу на дискусійні питання, не обмежуючись при цьому лише простим переказом існуючих в економічній літературі точок зору, обов’язково потрібно викладати власну авторську позицію щодо їх вирішення. Узагальнення теоретичної та аналітичної інформації передбачає, що при реферативному запозиченні думок з опублікованих праць необхідно робити посилання на використані джерела інформації.

У першому розділі необхідно розкрити теоретичні напрацювання з обраної теми дослідження, проаналізувати існуючі різноманітні точки зору на досліджувану проблему, а також обґрунтувати вибір найбільш доцільного методу аналізу. Даний розділ курсової роботи використовується для аргументації, узагальнення і поглиблення основних положень теми, конкретизації подальших пропозицій. Матеріал, що міститься в першому розділі роботи, повинен стати своєрідною базою для прикладного дослідження, яке здійснюватиметься в другому розділі.

У другому розділі основної частини роботи студент досліджує особливості практичного вирішення питань тематичної спрямованості на прикладі обраного об’єкта дослідження. Всебічний ґрунтовний аналіз повинен бути основою курсової роботи, на підставі якого формуються подальші висновки та пропозиції. Другий розділ повинен містити ґрунтовний аналіз фактичного стану досліджуваної проблеми тільки на матеріалах реального підприємства. У цьому розділі можна виділити 2–3 порівняно самостійні підрозділи, що містять аналіз та оцінку конкретних сфер діяльності підприємства.

Описувати історію виникнення і розвитку підприємства недоцільно. Аналітичний розділ повинен бути максимально насиченим фінансово-статистичною і розрахунково-аналітичною інформацією, поданою у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем. Інформація повинна відображати стан, структуру і динаміку відповідних кількісних показників діяльності досліджуваного підприємства за останні 3 – 5 років. Бажано порівняти показники діяльності підприємства з відповідними середньогалузевими показниками, з показниками конкурентів. Таке порівняння дасть змогу охарактеризувати ринкову позицію підприємства, його можливості для подальшого розвитку і шанси в конкурентній боротьбі.

У текстовій частині другого розділу необхідно чітко розмежовувати джерела походження інформації, використаної при аналізі: що запозичена з літератури, що одержано з документів підприємства, а які дані отримані шляхом власних спостережень, розрахунків. Усі форми подання фактичних даних повинні мати відповідні посилання, наприклад, «за власними розрахунками», «власні розрахунки за даними додатка А», «за даними [12, с. 33]».

Не допускається пряме посилання в тексті другого розділу на дані фінансової звітності підприємства без формування на їх основі аналітичних таблиць або застосування іншої форми обробки та подання фінансової інформації. На основі вивчення реального стану управління об’єктом дослідження студент має сформулювати власні узагальнюючі висновки за кожним підрозділом даного розділу курсової роботи. Наприкінці розділу мають бути чітко визначені фінансово-економічні проблеми, на розв’язання яких будуть спрямовані рекомендації та пропозиції, що обґрунтовуються в третьому розділі.

Метою третього розділу є розробка й обґрунтування пропозицій, направлених на вирішення теоретичних і практичних проблем, виявлених у попередніх розділах курсової роботи.

Третій розділ курсової роботи повинен містити теоретично та розрахунково обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення поточного стану обраного об’єкта дослідження відповідно до мети, визначеної у вступі.

Характер і зміст заходів, що пропонуються, повинні базуватися на результатах аналізу, що був проведений у другому розділі. При цьому бажано, щоб розроблені пропозиції передбачали комплекс альтернативних або взаємопов’язаних заходів, використання яких дозволить усунути наявні фінансово-економічні проблеми в управлінні об’єктом дослідження, а розрахунково-аналітичне обґрунтування – порівняльну оцінку ефективності їх застосування.

У висновках до роботи викладаються найбільш важливі результати та висновки автора, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язання поставлених завдань, акцентувати увагу на пропозиціях, їх значущості для успішної реалізації питань і проблем, окреслених у курсовій роботі. Висновки автора повинні носити обґрунтований характер, бути результатом самостійного дослідження. Оптимальний обсяг висновків становить 2 сторінки.

Курсова робота завершується списком використаних джерел, на які є посилання в тексті роботи та які використані при її підготовці.

Цифрові, інформативні матеріали, які не використовуються в роботі при аналізі, а тільки підтверджують якісь положення, бажано подавати в додатках, які подаються в кінці роботи, після списку використаних джерел. Обсяг додатків у загальному обсязі курсової роботи не враховується. Додатки складаються з громіздких таблиць допоміжного характеру, діаграм, схем, фінансової документації і нумеруються в тій послідовності, в якій на них надаються посилання в тексті.

У курсовій роботі не допускається:

- зміст роботи не відповідає плану курсової роботи або не розкриває тему повністю чи її частини;

- безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

- логічні помилки, невміння виокремити головне;

- автор не виявив самостійності, робота є плагіатом або виконана шляхом копіювання з електронних баз рефератів;

- не зроблено аналізу спеціальної літератури з теми дослідження;

- кількість використаних джерел є недостатньою для всебічного вивчення теми;

- у роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичені матеріали, чи з порушенням нумерації тощо;

- бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання вимог державного стандарту;

- обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, робота виконана неохайно, з помилками. 

1. Вимоги до оформлення курсової роботи

Загальні вимоги.

Загальний обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 35-40 сторінок рукописного тексту (25-30 сторінок тесту надрукованого на комп'ютері на одному боці стандартного аркуша формату А4 розміром 210х297 мм (60 знаків в рядку, включаючи проміжки між словами, 28-30 рядків), шрифт Times New Roman, розмір шрифту 14; міжрядковий інтервал 1,5), за виключенням схем, таблиць, списку літератури та додатків. Стиль тексту – звичайний, із полями ліворуч – 30 мм, праворуч – 10 мм, зверху і знизу - по 20 мм.

При складанні змісту роботи слід враховувати такі вимоги:

- треба зазначати у змісті номери аркушів, на яких починаються відповідні структурні частини роботи (вступ, розділи, підрозділи тощо);

- такі структурні частини роботи як вступ, висновки, список використаних джерел, додатки – у змісті подаються без нумерації, тобто перед ними номери не проставляються;

- назви структурних частин роботи у змісті друкуються від межі лівого берега;

- назви структурних частин роботи – «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» друкуються великими літерами звичайним жирним шрифтом;

- номери розділів проставляються арабськими цифрами, після яких крапка не ставиться;

- номер підрозділу є складним і складається з номера розділу в межах роботи і порядкового номера підрозділу в межах розділу, які між собою розділяються крапкою;

- номер підрозділу починається від межі лівого поля, після номера ставиться крапка. У цьому ж рядку після крапки з великої літери рядковими літерами звичайним світлим шрифтом друкується назва підрозділу;

- крапка в кінці жодної структурної частини роботи не ставиться.

Текст кожної структурної частини роботи починається з нового аркуша. Слова «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаних джерел», «Додатки» і назви розділів, друкуються центровано до тексту великими літерами жирним шрифтом.

Слово «Розділ» і номер розділу друкуються центровано в одному рядку, а назва розділу – також центровано в наступному рядку. Крапка після номера розділу не ставиться.

Назви підрозділів починаються з великої літери, друкуються центровано до тексту рядковими літерами жирним шрифтом. Крапка після назв структурних частин роботи не ставиться (зразок оформлення сторінки наведено в додатку В).

Посилання. Особливу увагу при виконанні курсової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформленихпосилань.

При виконанні курсової роботи студент зобов’язаний робити посилання на джерело, звідки він запозичив матеріал. Послання на використані джерела зазначаються в тексті роботи проставлянням порядкового номера посилання за списком використаних джерел.

Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. У разі виникнення необхідності послатися на думки авторів, праці яких є рідкісними (або давніми) і не можуть бути безпосередньо опрацьовані студентом, допускається використання цитат таких авторів з інших джерел.

Посилання по тексту робляться у квадратних дужках з позначенням порядкового номеру за списком використаних джерел. Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело чи групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань, наприклад, «... у працях О. Я. Базілінської, І. М. Боярко, Н. І. Власюк, Р. О. Костирко [1, 3, 4, 5] зазначається, що...».

Коли необхідно зробити посилання на конкретні сторінки використаних джерел, то слід зазначати і номери посилань, і номери сторінок у джерелах, наприклад, «...Н. І. Власюк та Б. М. Литвин [4, с. 86–88; 7, с. 21–27] стверджують про...».

У випадку, коли автор курсової роботи бажає в тексті запозичити думку іншого автора, він може вчинити це двома способами: за допомогою точної цитати, або передати думку іншого автора без точного цитування. В обох випадках посилання є обов`язковим.

Необхідною умовою виконання курсової роботи є вміння студента на підтвердження своєї правоти посилатися на авторитетні джерела або дискутувати зі своїми опонентами. У цьому випадку академічний етикет вимагає правильно відтворювати текст цитати. Текст цитати береться в лапки, приводиться в тій же граматичній формі, що в джерелі, зі збереженням особливостей авторського тексту. При непрямому цитуванні (викладі думок інших авторів своїми словами) варто гранично точно викладати авторські думки й коректно оцінювати думки опонента. Цитування не повинне бути ні надлишковим, ні недостатнім: надлишкове цитування створює враження компілятивного характеру роботи, а недостатнє – знижує цінність роботи студента.

У разі використання чужого матеріалу (цитат, таблиць, схем і т.д.) без посилання на джерело, курсова робота повертається автору для доопрацювання.

Примітки. У роботі допускається використання приміток. Приміткидо тексту, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

 Примітки:

1. …

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Нумерація.

Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою курсового проекту є титульна сторінка. Номер сторінки ставиться з другої сторінки вступу у правому верхньому куті сторінки без будь-яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Рисунки і таблиці включаються у загальну нумерацію в межах розділу.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», наприклад «РОЗДІЛ 2», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка набирають заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.1.» (перший підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Оформлення ілюстративного матеріалу.

Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми тощо) необхідно подавати в курсовому проекті безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Ілюстрації необхідно розташувати на сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення рисунку чи таблиці сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою.

Приклад оформлення ілюстрації наведений у додатку Г.

Оформлення таблиць.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При посиланні на таблицю вказують її повний номер, а слово «Таблиця» пишуть скорочено, наприклад «(табл. 1.2)». Під словом «Таблиця» розміщується заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово «Таблиця» і заголовок починаються з великої букви. Назва не підкреслюється.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

Приклад оформлення таблиць наведений у додатку Д.

Оформлення формул.

Формули в нумерують у межах розділу, тобто номер складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номер пишеться арабськими цифрами біля правої сторони аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках без крапок від формули до її номера, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад «У формулі (2.4)...».

Приклад оформлення формули наведений у додатку Е.

Оформлення списку використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складається безпосередньо за друкованою працею або за каталогами та бібліографічними покажчиками повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв. Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: в порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні курсового проекту), або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (за винятком законодавчої та нормативної бази).

Алфавітний порядок складання списку використаних джерел має загальну нумерацію і повинен поділятися на дві рубрики:

1. Законодавчі акти, нормативні акти, інструктивні матеріали.

2. Спеціальна економічна література, включаючи періодичні видання в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв при відсутності прізвищ авторів на титульному листі.

Алфавітний порядок без поділу на рубрики передбачає наскрізну нумерацію, при цьому спочатку подається література кирилицею, а після неї латиницею.

Формування списку використаних джерел за появою посилань у тексті є більш простим способом і полягає у наскрізній нумерації джерел незалежно від того чи це нормативний акт, чи автор прізвище якого починається з будь-якої літери абетки.

Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має містити: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Список використаних джерел повинен мати не менше 15 джерел. На кожне з наявних у списку джерело має бути в роботі хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів. Приклад оформлення списку використаної літератури наведений у додатку Ж.

Оформлення додатків. Додатки розташовуються після списку використаних джерел в порядку появи посилань на них у тексті роботи з продовженням нумерації аркушів. При цьому кожний додаток починається з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої центровано стосовно тексту сторінки. У правому верхньому кутку над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток...» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Студентам, які недбало оформили курсові роботи, або подали роботи, що містять помилки (в тому числі і орфографічні), може бути відмовлено в допуску до захисту.

Після остаточного оформлення робота має бути вичитана і зшита. Курсову роботу рекомендується виготовляти у двох екземплярах, один для передачі на рецензування, другий – студенту. Приклад оформлення додатків наведений у додатку З. 

2. Рецензування та захист курсової роботи

Курсова робота підписується автором на останній сторінці. Завершена, підшита курсова робота не менш ніж за 6 днів до встановленої дати її захисту (згідно з графіком захисту курсових робіт, який розробляється кафедрою), подається для її подальшої перевірки на предмет виконання вимог щодо змісту та оформлення на кафедру.

Не пізніше ніж за два тижні до захисту курсова робота подається науковому керівникові, який рецензує її та оцінює за п’ятибальною системою. У рецензії науковий керівник дає її стислу характеристику, оцінює теоретичний рівень, глибину проведених досліджень, доцільність і обґрунтованість запропонованих рекомендацій, переваги та недоліки, якість і відповідність оформлення методичним рекомендаціям.

У разі негативної оцінки курсова робота із рецензією повертається студенту, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень, після чого допрацьований варіант із рецензією подається науковому керівникові для повторного рецензування. Якщо попередня оцінка позитивна, студент допускається і готується до захисту курсової роботи.

Курсова робота в залежності від відповідності вимогам методичних вказівок або допускається до захисту, або не допускається. Захист курсових робіт відбувається перед комісією, кількісний та персональний склад якої визначається кафедрою.

На захисті студент робить 5–7-ми хвилинний виступ і відповідає на запитання членів комісії. У виступі студент обґрунтовує висновки, зроблені в роботі, дає пояснення по суті критичних зауважень, відповідає на запитання керівника та інших викладачів кафедри.

За результатами захисту курсової роботи, її змістом і оформленням виставляється оцінка. Під час захисту студент повинен показати правильність розуміння теоретичних основ і тенденцій розвитку сучасних проблем фінансової науки, аргументувати власну точку зору тощо. При рецензуванні курсової роботи вихідною кількістю балів за системою ECTS вважається 0. Збільшення кількості балів проводиться відповідно до критеріїв оцінювання курсової роботи, викладених у рецензії (додаток И).

Курсова робота оцінюється за 100-бальною шкалою (табл. 2) з наступним переведенням даних 100-бальної шкали оцінювання в шкалу за системою ECTS.

Таблиця 2

Розподіл балів, які отримують студенти за виконання курсового проекту (роботи)

За результатами захисту курсової роботи студент отримує оцінку за системою ECTS, яку викладач виставляє в екзаменаційну відомість (табл. 3).

Таблиця 3

Шкала оцінювання за системою ECTS

При оцінці курсової роботи враховується:

– рецензія на курсову роботу;

– якість курсової роботи загалом;

– творчий характер курсової роботи;

– опрацювання наявної наукової літератури;

– володіння та використання нормативного матеріалу;

– самостійність виконання курсової роботи;

– обґрунтованість висновків;

– якість оформлення роботи (оформлення посилань, списку використаних джерел, додатків тощо);

– результати захисту курсової роботи.

Рейтинговий бал студента з курсової роботи визначається остаточно за результатами захисту у термін, що передбачається семестровим графіком, виходячи з максимальної суми балів.

У разі відсутності допуску курсової роботи до захисту студент повинен врахувати зауваження керівника курсової роботи та доопрацювати її з повторною подачею керівникові.

Неявка на захист курсової роботи вважається пропуском без поважної причини, про що у відомості робиться запис «не з’явився».

В разі отримання за результатами захисту курсової роботи незадовільної оцінки студент повинен переробити її з урахуванням висловлених зауважень і протягом 7 днів подати керівнику для перевірки та повторного захисту. Пропуск строку, встановленого для доопрацювання курсової роботи, вважається неявкою на захист курсової роботи.

Студент допускається до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він захистив курсову роботу, передбачену навчальним планом з цієї навчальної дисципліни.

Курсові роботи зберігаються у навчальному відділі і по завершенню навчального року у встановленому порядку передаються в архів, де зберігаються 1 рік, після чого знищуються у встановленому порядку.

3. Тематика курсових робіт

1. Антикризове управління діяльністю комерційного банку.

2. Ефективність реалізації грошово-кредитної політики НБУ та її аналіз.

3. Банківські операції з платіжними картками.

4. Валютні операції комерційних банків.

5. Впровадження нових операцій та банківських технологій в сучасних умовах.

6. Депозитні операції комерційних банків.

7. Діяльність банків на фондовому ринку.

8. Електронний банкінг в Україні.

9. Страхування вкладів фізичних осіб.

10. Засоби забезпечення кредитів.

11. Контроль за використанням та поверненням кредитів.

12. Кредитна політика та управління кредитним портфелем комерційного банку.

13. Операції банків з пластиковими картками.

14. Лізингові операції комерційних банків.

15. Міжнародні операції комерційних банків.

16. Операції комерційних банків з банківськими металами.

17. Операції комерційних банків з векселями.

18. Операції комерційних банків з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

19. Операції комерційних банків у галузі інвестиційної діяльності.

20. Організація банківського кредитування.

21. Організація безготівкових розрахунків.

22. Організація касової роботи в комерційному банку.

23. Організація міжбанківських розрахунків.

24. Організація міжнародних розрахунків.

25. Організація споживчого кредитування.

26. Оцінка кредитоспроможності позичальника.

27. Прибуток комерційного банку та його розподіл.

28. Управління доходами та витратами комерційного банку.

29. Ліквідність комерційного банку: сутність і показники, що її визначають.

30. Управління активами комерційного банку.

31. Управління пасивами комерційного банку.

32. Управління ризиками в банківській діяльності.

33. Факторингові операції комерційних банків.

34. Фінансова стійкість банку та проблеми її забезпечення.

35. Рейтингова оцінка діяльності банку.

Рекомендована література

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5 – 6 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001. – № 1.

2. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29.

3. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 03.10.2005 р. № 358.

4. Інструкція з організації емісійно-касової роботи в системі Національного банку України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. №273.

5. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22.

6. Інструкція про касові операції в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003 р. № 337.

7. Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006р. № 320.

8. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492.

9. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. №368.

10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637.

11. Положення про депозитарну діяльність, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 999.

12. Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування, затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.02.1996 р. № 37.

13. Положення про іпотечне покриття звичайних іпотечних облігацій, порядок ведення реєстру іпотечного покриття та управління іпотечним покриттям звичайних іпотечних облігацій, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.09.2006 р. № 774.

14. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 р. № 1000.

15. Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 р. № 322.

16. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного капіталу акціонерного товариства, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2007 р. № 387.

17. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління НБУ від 03.12.2004 р. № 516.

18. Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.04. 2005 р. № 137.

19. Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.03.2007 р. № 487.

20. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затверджене постановою Правління НБУ від 31.08.2001 р. № 375.

21. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління Національного банку України від 06.07. 2000 р. № 279.

22. Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.03.2007 р. № 31.

23. Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків України, затверджене постановою Правління НБУ від 17.11.1997 р. № 380.

24. Положення щодо організації діяльності банків та їх відокремлених підрозділів при здійсненні ними професійної діяльності на ринку цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.03.2006 р. № 160.

25. Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 р. № 1449.

26. Банківські операції: Підруч. / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.

27. Банківські операції: Підруч. / А. М. Мороз, M. I. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за ред. д.е.н., проф. А. М. Мороза. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

28. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с

29. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-ге вид., випр. і доп. / О. В. Васюренко–К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007. – 455 с.

30. Вовчак О. Д., Рущишин Н. М. Банківська справа: Навч. посіб. / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин – Львів: Новий світ-2000, 2008. – 560 с.

31. Капран В. І., Кравченко М. С., Коваленко О. К., Омельченко С. І. Банківські операції: Навч. посіб. / В. І. Капран, М. С. Кравченко, О. К. Коваленко, С. І. Омельченко – К.: Центр навч. літ. 2006. – 208 с.

32. Косова Т. Д., Циганов О. Р. Банківські операції: Навч. посіб. / Т. Д. Косова, О. Р. Циганов – К.: Центр учбової літ., 2008. – 372 с.

33. Кочетков В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах: Монограф. / В. М. Кочетков – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 300 с.

34. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. / В. Д. Лагутін – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 215 с.

35. Міллер Р. І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення / Р. І. Міллер – К.: Наук. думка, 1998. – 159 с.

36. Романишин В. О., Уманців Ю. М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. / В. О. Романишин, Ю. М. Уманців – К.: Атіка, 2005. – 480 с.

37. Тиркало Р. І., Кравчук І. С. Банківські операції з цінними паперами: Монограф. / Р. І. Тиркало, І. С. Кравчук – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 211 с.

38. Чайковський Я. І. Платіжні системи: Навч. посіб. / Я. І. Чайковський – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 210 с.

39. Череп А. В. Банківські операції: навч. посібник / А. В. Череп, О. Ф. Андросова. — К: Кондор, 2008. – 410 с.

Інформаційні ресурси

1. Львівська обласна бібліотека (пр. Шевченка, 13).

2. Наукова бібліотека від Інституту регіональних досліджень НАН України (вул. Козельницька, 4).

3. Наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України (вул. В.Стефаника, 2).

4. Обласна бібліотека для юнацтва (площа Ринок, 9).

ДОДАТКИ

Додаток А

Правила оформлення бібліографічного опису використаних джерел

Таблиця А 1

Продовження таблиці А 1

Примітка: бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якому описі. Проміжки між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

Додаток Б

Зразок оформлення сторінки

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ

1.1. Сутність споживчого кредиту в системі кредитних операцій банку

Банківські ресурси – це основа діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозв’язку; коли від розміру банківських ресурсів залежать масштаби діяльності комерційних банків, і цілком зрозуміло, що важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення, тобто активна сторона діяльності банку. Обґрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку. Активні операції являють собою розміщення банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності.

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу , є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції це найбільш ризикований вид операцій банку.

Додаток Г

Зразок оформлення ілюстрацій

Текст

Рис. 1.3 - Система безготівкових розрахунків

Текст 

Додаток Г

Зразок оформлення таблиць

Текст

Таблиця 2.1

Активні й пасивні операції комерційного банку

Продовження таблиці 2.1

Додаток Д

Зразок оформлення формул

Коефіцієнт Бівера розраховується за допомогою формули 3.13:

К_Б = (ЧП + А) / ПК, (3.13)

де ЧП - чистий прибуток підприємства;

 А – амортизаційні відрахування;

 ПК - довгострокові та поточні зобов’язання підприємства.

Ще одним показником визначення ймовірності банкрутства є «Z-параметр» моделі Альтмана [17]. Найбільш розповсюджений варіант моделі Альтмана зображується таким чином (формула 3.14):

Z_А = 1,2×Х₁ + 1,4×Х₂ + 3,3×Х₃ + 0,6×Х₄ + 0,99×Х₅ , (3.14)

де 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,99 – коефіцієнти регресії, що характеризують ступінь впливу показників на індекс Z_А відповідно;

Х₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми активів;

Х₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

Х₃ – відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до суми активів;

Х₄ – відношення власного капіталу до залученого капіталу;

Х₅ – відношення чистого доходу (виручки) до суми активів.

Наступним методом діагностики банкрутства виступає R-модель прогнозу ризику банкрутства (формула 3.15):

Додаток Е

Зразок оформлення списку використаної літератури

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Банківські операції: Підруч. / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.

2. Банківські операції: Підруч. / А. М. Мороз, M. I. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; за ред. д.е.н., проф. А. М. Мороза. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

3. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О. В. Дзюблюка. – Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. – 696 с

4. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. – 4-ге вид., випр. і доп. / О. В. Васюренко–К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007. – 455 с.

5. Вовчак О. Д., Рущишин Н. М. Банківська справа: Навч. посіб. / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин – Львів: Новий світ-2000, 2008. – 560 с.

6. Капран В. І., Кравченко М. С., Коваленко О. К., Омельченко С. І. Банківські операції: Навч. посіб. / В. І. Капран, М. С. Кравченко, О. К. Коваленко, С. І. Омельченко – К.: Центр навч. літ. 2006. – 208 с.

7. Косова Т. Д., Циганов О. Р. Банківські операції: Навч. посіб. / Т. Д. Косова, О. Р. Циганов – К.: Центр учбової літ., 2008. – 372 с.

8. Кочетков В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах: Монограф. / В. М. Кочетков – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 300 с.

9. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. / В. Д. Лагутін – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 215 с.

10. Міллер Р. І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення / Р. І. Міллер – К.: Наук. думка, 1998. – 159 с.

Додаток Ж

Зразок оформлення додатків

Додаток А

Аналіз власних оборотних коштів

Таблиця А.2

Аналіз власних оборотних коштів

тис. грн.

розрив сторінки

Продовження таблиці А.1

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!