Методичні вказівки до лабораторної роботи №10 на тему Застосування моделі Кейнса для дослідження економіки

Методичні вказівки до лабораторної роботи №10 на тему Застосування моделі Кейнса для дослідження економіки

Мета роботи: набути навички застосування моделі Кейнса до дослідження економіки та економічних процесів.

Хід роботи

Класична модель давала відповідь на завдання пошуку рівноваги в економіці в умовах повної зайнятості. У моделі Кейнса показано, що рівновага при повній зайнятості не є загальним випадком. Загальний випадок - це рівновага за наявності безробіття, а повна зайнятість лише особливий випадок. Але як прийти до рівноваги, якщо економіка при певному збігу обставин далеко відійшла від рівноважного стану і характеризується масовим безробіттям? Аби досягти бажаного стану повної зайнятості, держава зобов'язана проводити особливу політику для досягнення стану повної зайнятості, оскільки ринкові сили, що автоматично діють, без цієї підтримки не гарантують її досягнення. Розглянемо, як визначається рівноважний стан економіки в моделі, запропонованій Кейнсом.

1. Визначення умов рівноваги на ринках грошей і товарів

У моделі передбачається, що існує три види активів: гроші, об­лігації, фізичний капітал. Відносна ціна грошей, виражена в облігаціях, - це ставка відсотка по облігаціях. Покладається, що в умовах рівноваги норма прибутку на фізичний капітал (тобто на наявний запас інвестиційних товарів) дорівнює ставці доходу по облігаціях.

Таким чином, з'являється можливість прослідити, як грошово-кредитна політика впливає на виробництво. Наприклад, збільшення грошової маси шляхом друкування нових грошей змінює пропорції обміну між грошима і облігаціями. Якщо грошей стане більше, їх зберігатимуть лише при зниженні норми відсотка на облігації (альтернативний вигляд активів), при цьому норма прибутку також повинна знизитися, оскільки облігації і капітал – близькі предмети.

Розглянемо тепер критерій максимуму прибутку по відношенню до капіталу (фондам) при фіксованому рівні зайнятості. Прибуток визначається по формулі:

П = p*F(K, L) – r*К (1)

де р – ціна одиниці валового внутрішнього продукту;

K – капітал, залучений у виробництво;

L – трудові ресурси, залучені у виробництво;

r – норма прибутку (ставка відсотка).

Необхідна умова екстремуму:

, (2)

Оскільки , то дійсно отримаємо умову максимуму:

, (3)

тобто гранична продуктивність фондів у вартісному вираженні дорівнює нормі прибутку (ставці відсотка).

Таким чином, падіння норми прибутку згідно (3) означає падіння граничного продукту капіталу, а оскільки граничний продукт падає із зростанням K, то падіння норми прибутку з необхідністю передбачає збільшення попиту на інвестиційні товари, отже, і на товари в цілому. Прослідивши весь причинно-наслідковий ланцюжок, бачимо, що порівняно невелике збільшення грошової маси приводить до зростання попиту на товари, відповідно, до зростання пропозиції товарів, тобто до збільшення кінцевого продукту.

Розглянемо детальніше ринок праці в моделі Кейнса. Пригадаємо, що в класичній моделі рівновага наставала при повній зайнятості, і рівноважне значення реальної заробітної плати визначалося з умови:

 (4)

При цьому рівноважний кінцевий продукт визначається формулою:

Y⁰ = F(K, L⁰), де L⁰ - число зайнятих при повній зайнятості.

Передбачимо тепер, що з певних причин попит Е (на продукцію) виявився менше пропозиції Y⁰ при повній зайнятості. В цьому випадку, як вважав Кейнс, фактично вироблений кінцевий продукт Y дорівнюватиме попиту: Y = E. Таким чином, фактична зайнятість буде менше повної зайнятості Y < Y⁰. Це негайно вплине на ринок робочої сили у зв'язку з тим, що за інших рівних умов менший об'єм продукту можна виробити за допомогою меншого числа робітників, тобто L < L⁰.

Таким чином, якщо в класичній моделі реальна заробітна плата (w/p)⁰ визначала число зайнятих, то в моделі Кейнса попит Е на товари визначає рівень зайнятості L. При цьому DL = L⁰ - L і є той рівень безробіття, який диктується ринками грошей і товарів.

Річ у тому, що виробники не можуть продати стільки, скільки вони хотіли б, а виробляють і продають лише в об'ємі попиту. Тому крива попиту на робочу силу, яка виводилася в припущенні максимізації прибутку, не може бути застосована.

Отже, основна новизна моделі Кейнса в порівнянні з класичною моделлю полягає в наступному:

1. Рівновага на ринку товарів досягається при рівності планованого попиту і фактичної пропозиції.

2. Фактичний попит на робочу силу визначається продуктом, що фактично затребуваний, і, значить, рівновага на ринку робочої сили може бути досягнута тоді, коли ринок товарів знаходиться в рівновазі.

В цілому модель Кейнса можна записати в наступному вигляді:

Ринок робочої сили:

L^S = L^S (w / p), L^D = L^D(Y ⁰). (5)

Ринок грошей:

M ^S = M ^S ; M ^D = k * p * Y + Lq(r),  < 0, (6)

M ^S = M ^D, (7)

де Lq(r) - попит на облігації залежно від процентної ставки.

Ринок товарів:

Y=Y(L), E=C(Y)+I(r), (8)

Y=E. (9)

При дослідженні поведінки економіки формули (5) – (9) мають бути замінені конкретними залежностями, що відображають поведінку ринків.

Розглянемо рівновагу на ринку товарів, вважаючи, що залежності C(Y), I(r) лінійні. В цьому випадку попит на споживчі товари зростає лінійно із зростанням пропозиції товарів:

C(Y)= а + b * Y (10)

де а > 0, 0 < b < 1.

Попит на інвестиційні товари лінійно убуває із зростанням норми відсотка:

I(r)= d – f * r (11)

де d >0, f > 0.

В цьому випадку умова рівноваги (9) запишеться в наступній формі:

, (12)

звідки

, (13)

тобто крива рівноваги на ринку товарів (крива IS) є лінійно-спадною функцією r і, отже, при фіксованому зна­ченні r є єдине рівноважне значення

Y ^G (r).

Розглянемо тепер рівновагу на ринку грошей в припущенні, що попит на облігації Lq(r) лінійний:

Lq (r) = h – j*r. (14)

Умова рівноваги (7) при цьому запишеться в наступному вигляді:

. (15)

Таким чином, крива рівноваги на ринку грошей (крива LM) є зростаючою лінійною функцією r, отже, при фіксованому r існує єдине рівноважне значення

Y ^M (r).

Загальна рівновага на ринках грошей і товарів досягається у тому випадку, коли:

Y^G (r₀ ) = Y ^M (r₀) = Y₀ (16)

причому точка рівноваги (Y₀, r₀), тобто точка перетину кривих IS і LM, єдина.

Загальна картина рівноваги може бути представлена графічно. При цьому в першому квадранті зображені криві IS і LM, а в четвертому квадранті виробнича функція економіки ВФ як функція трудових ресурсів, в третьому - криві попиту LD і пропозиції LS на робочу силу.

На рис. 1. прийняті наступні позначення:

- r₀, Y₀, L₀, (w/p)₀, (w/p)_n – відповідно, процентна ставка, кінцевий продукт, зайнятість, максимальний і мінімальний рівні реальної заробітної плати при неповній зайнятості;

- r⁰, Y⁰, L⁰, (w/p)⁰ – відповідно, процентна ставка, кінцевий продукт, зайнятість, рівень реальної заробітної плати при повній зайнятості.

Причинні зв'язки направлені від ринків товарів і грошей до ринку робочої сили через виробничу функцію. Причому ринок праці не є визначеним.

Сукупна рівновага на ринках грошей і товарів однозначно визначає фактичну потребу в робочій силі Y₀= F(K, L₀) і, якщо класична модель передбачає автоматичну тенденцію до повної зайнятості, то в моделі Кейнса такої немає.

Дійсно, нехай рівновага встановилася при зайнятості L₀ < L⁰. Тоді, для того, щоб добитися повної зайнятості L⁰, треба збільшити випуск продукції до Y⁰= F(K, L⁰), що зажадало б змістити криву LM в положення LM⁰(див.рис.1). Як це видно з (15), такий зсув можна забезпечити при екзогенно заданій пропозиції грошей M^S і фіксованих коефіцієнтах k і h лише шляхом зниження цін р, але жодного механізму зниження цін при фіксованій ставці заробітної плати w₀ в моделі Кейнса не закладено. Отже, для переходу до повної зайнятості потрібна спеціальна державна політика. (!!! Вміти пояснити міркування, висловлені у цьому абзаці, за допомогою рис.1!)

І ще одна особливість: рівень планованих витрат Е буває настільки високий, що виробництво Y не може досягти цього рівня. Це відбувається тоді, коли точка перетину кривих IS і LM має від’ємне значення норми відсотка. (!!! Вміти пояснити міркування, висловлені у цьому абзаці, за допомогою рис.1!)

Корекцією підходу Кейнса є монетаристський підхід до аналізу еко­номіки, розвинений на початку 70-х років XX ст. Фрідменом. Суть відмінності в підходах Кейнса і Фрідмена в наступному. Кейнс вважав, що найзначніший вплив на рух основних макроекономічних показників надає попит на товари, тоді як, на думку Фрідмена, головне - це контроль над пропозицією грошей.

Монетаристи вважають, що спекулятивний попит на гроші не залежить від ставки відсотка, тому збільшення пропозиції грошей приводить до зростання цін, але не обсягів виробництва, як це виходило б з моделі Кейнса. Монетаристи вважають, що грошово-кредитна політика не може вплинути в довгостроковому плані на реальний обсяг виробництва і безробіття, хоча в короткостроковому плані це можливо.

Як свідчить досвід України, Росії і інших країн, інколи виправдовувався підхід Кейнса, інколи підхід Фрідмена. При малій і контрольованій державою інфляції діє кейнсіанський підхід. При гіперінфляції і слабкому контролі держави діє монетаристський підхід.

Перелік питань до захисту лабораторної роботи

1. Що розуміють під економічною рівновагою?

2. Чим відрізняється модель Кейнса від класичної моделі економічної рівноваги?

3. Запишіть модель ринку праці за класичною моделлю.

4. Запишіть модель ринку праці за Кейнсом.

5. Запишіть модель ринку грошей за Кейнсом.

6. Запишіть модель ринку товарів за Кейнсом.

7. Як досягнути економічної рівноваги за Кейнсом?

8. Як задається пропозиція грошей в моделі Кейнса?

9. Яка функціональна залежність для попиту на гроші закладена в моделі Кейнса?

10. Які інструменти державної політики закладені в моделі Кейнса?

11. Як досягнути рівноваги на ринку праці за поглядами Кейнса?

12. Як досягнути рівноваги на ринку праці за поглядами Фрідмена?

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!