ВСТУП

По мірі розвитку суспільства і розширення свідомості людей у населення збільшується інтерес до проблем збереження свого фізичного і психічного здоров’я, психопрофілактики захворювань та забезпечення зі сторони кваліфікованих спеціалістів психологічної допомоги при розв’язанні різноманітних проблем життєдіяльності в складних соціально-економічних умовах перехідного періоду розвитку України. Закономірним стає те, що все більше людей звертається до психологів-практиків за допомогою. А це, в свою чергу, потребує від спеціаліста в галузі психології глибоких теоретичних і практичних знань, професійної обізнаності.

Фахівці зі спеціальності „Психологія” мають вміло використовувати теоретичні знання у своїй практичній діяльності, підбирати діагностичний інструментарій з метою вивчення тієї чи іншої проблеми, робити правильні висновки та знаходити оптимальні шляхи допомоги в кожній конкретній ситуації.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Виконання курсової роботи є одним з головних елементів навчального процесу у системі підготовки фахівця з психології.

Курсова робота - це своєрідне явище вузівської  дійсності. Її виконання є одним з етапів навчання студентів у вищому навчальному закладі і має своєю метою:

- систематизацію, закріплення і розширення теоретичних знань зі спеціальності та їх застосування на практиці;

- розвиток навичок ведення самостійної роботи, оволодіння методикою дослідження і експериментування при розв’язанні необхідних проблем;

- виявлення рівня підготовленості студентів до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва, техніки та культури.

Курсова робота повинна бути написана на підставі глибокого вивчення наукової літератури з проблеми дослідження як вітчизняного, так і іноземного походження, а також проведення констатуючого експерименту.

Підготовка курсової курсової роботи складається з ряду взаємообумовлюючих та взаємопов’язаних між собою етапів, головними з яких є:

Підготовчий етап:

- вибір і затвердження теми курсової роботи;

- складання плану роботи;

- формулювання гіпотези, мети, завдань дослідження;

- визначення теоретико-методологічної основи комплексного багатопараметричного діагностування досліджуваної проблеми;

- вивчення стану розробленості досліджуваної проблеми у науковій літературі, виявлення різних підходів до її розв’язання;

- підбір та розробка відповідних методичних засобів, що дозволяють виявити критерії діагностування та рівні становлення досліджуваного феномену;

- проведення пілотажного дослідження щодо ефективності підібраного комплексу методичного інструментарію;

- розробка та обгрунтування програми формуючого експерименту дослідження.

Експериментальний етап:

- експериментальна перевірка гіпотези, концептуальних положень дослідження;

- апробація в експериментальних групах розробленої програми з розвитку (корекції) досліджуваного феномену;

- аналіз результатів та їх порівняння з контрольними групами.

Узагальнюючий етап:

- опис ходу та результатів дослідження, обробка результатів, їх аналіз і зіставлення з гіпотезою дослідження;

- оформлення курсової роботи;

- подання роботи на кафедру та її захист відповідно до встановленого графіка.

Студент повинен дотримуватися встановлених вимог до змісту, оформлення курсової роботи та регламенту її виконання. Загальний обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 30-35 сторінок друкованого тексту, формат аркуша А4 (210х297 мм), при цьому теоретичні питання не повинні займати більш як 50 % загального обсягу тексту.

Курсова робота є однією із форм науково-дослідної роботи студентів, тож має включати елементи самостійних досліджень – психологічного експерименту,  підтвердження одержаних  даних методами математичної статистики, наявність обґрунтованих висновків і рекомендацій.

ПІДГОТОВКА ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Тематика курсових робіт визначається науковим керівником. Подальша її зміна, або коригування можливе лише з дозволу завідувача кафедри при достатньому обґрунтуванні доцільності змін студентом. Вибір теми та її закріплення за студентами здійснюється на початку навчального семестру, у якому має бути написана курсова робота. Курсові роботи, виконані студентами на інші теми, які не погоджені з викладачем, не розглядаються.

Після визначення теми курсової роботи студент самостійно повинен підібрати літературні джерела (книги, монографії, статті, матеріали та тези конференцій з теми) та досконало їх вивчити. Вивчення найкраще розпочинати з підручників та навчальних посібників, в яких матеріал викладений логічно, послідовно та систематизовано. Необхідно використовувати періодичні видання: збірники наукових праць, журнали, газети та іншу оглядову інформацію. Позитивним є використання студентами даних інформаційної системи Internet.

Глибоке вивчення наукових джерел з проблеми дослідження дає змогу з’ясувати сучасний стан найважливіших питань теми та рівень їх розробки, визначити найбільш доцільний план курсової роботи, чітко визначити напрями та методику досліджень, обсяг та характер інформації, необхідної для виконання курсової роботи.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота має складатися з наступних структурних елементів:

– титульний аркуш;

–  зміст;

– вступ;

– розділи основної частини;

– загальні висновки;

– перелік використаних літературних джерел;

– додатки.

Титульний аркушє першою сторінкою роботи і має оформлюватися згідно зі встановленими правилами: містити назву вищого навчального закладу, кафедри, на якій виконана робота, назву роботи, прізвище, ім’я та по-батькові виконавця, прізвище та ініціали наукового керівника, місто та рік написання. Приклад оформлення титульної сторінки наведений в додатку.

Зміст подають на початку курсової роботи. Він містить найменування та номери  початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної  літератури,  додатків та ін. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті. Всі заголовки повинні починатися з великої літери без крапки в кінці.

Вступрозкриває сутність і стан наукової проблеми, її значущість, підстави та вихідні дані для розроблення теми, обгрунтування необхідності проведення дослідження і відображає такі основні характеристики роботи:

-проблема дослідження, її актуальність;

-об’єкт і предмет дослідження, мета, гіпотеза і завдання дослідження;

-методи дослідження;

-експериментальна база дослідження;

-теоретичне та практичне значення роботи;

-вірогідність та надійність результатів дослідження;

-структура та обсяг роботи.

Актуальність теми

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми  необхідно обгрунтувати актуальність і доцільність роботи для царини психологічних знань. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Достатньо кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми. Після цього дуже коротко (до 1стор.) необхідно зазначити те, що вже зроблено у висвітленні даної проблеми іншими авторами. В кінці аналізу варто окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені і які зумовили вибір теми дослідження.

Основними аспектами актуальності психологічного дослідження можуть бути:

- необхідність доповнення теоретичних положень, що стосуються досліджуваної теми;

- потреба у нових фактах, які дозволяють розширити теорію та сферу її застосування;

- потреба у більш ефективних психодіагностичних та дослідницьких методах, здатних забезпечити одержання нових даних;

- потреба у розробці методів (технологій), що мають більш широкі можливості (ефективність психологічного впливу, навчання, тренування, реабілітації і т.д.);

- потреба у розробці психологічних рекомендацій чи в розв’язанні практичних проблем на основі використання психологічних знань.

Виділення об’єкта і предмета дослідження є необхідною умовою наукового аналізу, оскільки окреслює коло аналізу, дисциплінує  думку, допомагає у визначенні завдань і методів дослідження. Чітке формулювання об’єкт-предметного відношення (не занадто широкого і не занадто вузького) дає змогу отримати справді наукові, конкретні знання і уникнути нікому не потрібних загальновідомих банальностей.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, визначеної на титульному аркуші як назва.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Це частина реальності, на яку спрямований науковий пошук.

Найбільш часто помилки у визначенні об’єкта дослідження пов’язані з уявленнями про конкретних досліджуваних (а це – емпірична база дослідження, яку необхідно описати в емпіричній частині роботи) чи деякого процесу, зв’язку між явищами, характеристиками певних феноменів (а це цілком може стати предметом роботи).

Приклад 1.

Неправильне формулювання:

“Об’єктом нашого дослідження був вплив рок-культури на рівень інтелектуального розвитку студентської молоді”.

Правильне формулювання:

“Об’єкт дослідження – молодіжна субкультура”.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Це вузька, строго окреслена частина психологічної реальності, що безпосередньо підлягає дослідженню і “висвічується” в об’єкті, як правило, через призму проблеми.

Цілком доречно буде наочно показати співвідношення між проблемою, об’єктом і предметом наукового дослідження.

Мета дослідження – це очікуваний результат Вашої роботи, який дозволяє вирішити поставлену проблему. Можливими цілями психологічного дослідження можуть бути:

- визначення характеристики явища, що підлягає вивченню. Передумовою для постановки такої мети можуть бути виявлені при огляді літератури неповнота опису психічного явища чи протиріччя між емпіричними даними різних авторів. Неповнота опису може бути виявлена і при спробі скласти цілісну картину явища, спираючись на обрану методологію. Варто замислитись над тим, які саме характеристики Ви будете вивчати. Важливо, щоб цей набір не був випадковим, відносився б до одного чи декількох аспектів досліджуваного явища. Також бажано вказати, яке значення має його вивчення: теоретичне, методичне, практичне чи прикладне.

- Виявлення взаємозв’язку психічних явищ. Варто підкреслити, що встановлення самого факту існування зв’язку недостатньо, оскільки положення про єдність психіки вже давно відоме у психологічній науці і не потребує додаткових доказів. Дослідження взаємозв’язків передбачає вивчення їх особливостей: міцності, спрямованості, стійкості, загальної  структури і т.д.

- Вивчення вікової динаміки явища. Дослідження процесів росту, дозрівання і розвитку, вікової мінливості психіки завжди мало велике теоретичне і практичне значення. Проведення досліджень, спрямованих на змінну “вік”, носить специфічний характер і передбачає використання двох основних методів: вікових “поперечних” чи “продольних” зрізів.

- Опис нового феномену. Найчастіше новий феномені відкривають у ході проведеного емпіричного дослідження, перевірки гіпотези. Він може бути зафіксований, тому що був очікуваним, а може бути помічений уважним, вдумливим дослідником при розв’язанні інших завдань. Завданнями дослідження при досягненні такого роду мети можуть  бути: виявлення факторів, що визначають наявність чи відсутність ефекту, визначення сили його прояву, умов існування, розмаїття проявів, їх стійкості, теоретичне пояснення феномена.

- Відкриття іншої (нової) природи явища. Дослідник окреслює клас явищ, які будуть для нього предметом розгляду. Потім зазначає спротиріччя, недостатність пояснення сутності явищ даного класу, вводить нові терміни, пов’язуючи їх між собою. Дослідника-початківця часто підстерігає омана в тих випадках, коли автор переказує своїми словами вже опубліковані ідеї, думки, застосовуючи при цьому не нові терміни, а лише нові синоніми,  чи переносячи акценти на феномени, яким раніше відводилося другорядне місце.

- Створення класифікації, типології. Розробка класифікації передбачає насамперед пошук і обгрунтування критеріїв класифікації, окреслення області явищ, що охоплюються класифікацією, яка, в свою чергу має бути чітко співвіднесеною з певною теорією.

- Створення психологічної методики. Необхідність розробки нової методики може бути зумовлена багатьма причинами. Без сумніву наукову та прикладну цінність курсова робота може мати для обгрунтування самої можливості вимірювання параметрів досліджуваного явища, підвищення точності і надійності вимірювань, скорочення часу обстеження і т.д. Рекомендувати ж створену методику до широкого застосування можна лише в тому випадку, за рідким виключенням, якщо здійснено всі етапи її апробації. Як правило, це стосується і задачі адаптації зарубіжних методик, для чого необхідним є комплекс психометричних перевірок, а не лише переклад на українську мову стимульного матеріалу та текстів інтерпретації.

- Доведення ефективності розробленої психокорекційної методики. Такої мети можна досягти лише в експериментальній процедурі з використанням контрольної групи і при дотриманні інших вимог до обгрунтування висновків із одержаних результатів. Необхідно, як мінімум, довести, що саме запропонований Вами корекційний вплив є фактором, що призводить до очікуваних змін, і що ці зміни дійсно відображають покращення в тій чи іншій сфері психічних явищ та не є випадковими.

Гіпотеза – це висловлене припущення про наявність чи відсутність певного зв’язку чи залежності між відповідними явищами, про характер цього зв’язку, про закономірності динаміки явища (як протікає процес?) і т.д. Це зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних умовисновків і спостережень припущення про основні результати Вашого дослідження. Якщо раптом виявиться, що гіпотеза не підтвердилася, або ж, імовірніше, не повністю підтвердилася, не треба впадати у відчай і не слід намагатися фальсифікувати результати дослідження. Негативний результат – це також результат. Він допомагає побудувати нову модель досліджуваного явища, висунути  нові гіпотези і провести нові дослідження, які вже дадуть остаточні відповіді на поставлені питання.

Щоб сформулювати “гарну” наукову гіпотезу, яку можна емпірично перевірити, слід пам’ятати, що гіпотеза:

- не повинна містити понять, які емпірично не можуть бути конкретизовані, тобто “операціоналізовані”;

- не повинна містити оцінних суджень;

- не повинна включати занадто багато обмежень і припущень;

- має бути такою, щоб її можна було перевірити.

Приклад 2.

Неправильне формулювання:

“Гіпотеза нашого дослідження полягала в тому, що позитивним впливом на навчання навичкам конструктивного розв’язання конфліктних ситуацій буде емпатійне розуміння партнера”.

Правильне формулювання:

“Гіпотезою дослідження виступило припущення про наявність зв’язку між рівнем розвитку у індивіда емпатії та стратегією поведінки у конфлікті, яку він обирає в якості превалюючої, а саме: чим вище рівень емпатії, тим частіше індивідом обирається стратегія до співробітництва”.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези у курсовій роботі ставляться завдання, які повинні віддзеркалювати ті результати, яких Ви прагнете досягти при написанні роботи.  Як правило, у курсовій роботі їх має бути декілька. Вони повинні бути узгоджені з темою, метою, об’єктом та предметом дослідження.

Студенти часто вдаються до помилки, яка виникає внаслідок невміння розрізняти задачі дослідження та етапи його організації. Звісно, вони взаємопов’язані, але, при формулюванні завдань дослідження, не треба описувати свої дії (аналіз літератури, збір емпіричних даних, їх аналіз, формулювання висновків і т.д.), а слід розкривати, для чого ви здійснюєте кожну з цих дій і як це сприяє досягненню загальної мети дослідження.

Приклад 3.

Якщо тема курсової роботи сформульована як “Особливості ставлення до себе жінок, які перебувають у клімактеричному періоді”, то завданнями можуть бути такі:

1.Визначити та проаналізувати теоретичні підходи до вивчення особливостей переживання кризи пізньої зрілості жінками, які перебувають у клімактеричному періоді, на соціальному, соціально-психологічному, індивідуально-психологічному та медико-біологічному рівнях.

2.Розробити та апробувати методику діагностики впливу психічного стану жінок на перебіг клімактерію.

3.Дослідити зміни характеристик самоставлення жінок, які перебувають у клімактеричному періоді за якісними та кількісними показниками.

4.Розробити та апробувати систему методів психологічної підтримки та соціально-психологічної реабілітації жінок у клімактеричному періоді.

Методи дослідження. Тут  дуже коротко перераховуються методи та методики, які використовувалися при проведенні дослідження.

Всі дослідницькі методи можна поділити на: методи збору емпіричної інформації (спостереження, опитування аналіз продуктів діяльності, експеримент і т.д.) і методи теоретичні. Від цих двох груп наукових методів слід відрізняти методи обробки одержаних даних (якісні і кількісні, серед останніх – методи математичної статистики).

Обгрунтований вибір методів спирається передусім на розуміння специфіки об’єкта і предмета дослідження, а вже конкретні прийоми і техніки (методики) визначаються поставленими завданнями і умовами проведення дослідження. Обгрунтування вибору методів дослідження наводиться у програмі дослідження.

Характеризується експериментальна база дослідження (де і протягом якого часу Ви проводили дослідження, вік та чисельний склад досліджуваної групи і т.д.)

Теоретичне значення роботи.  Подаєте коротку анотацію наукових положень, запропонованих Вами. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку).

Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основу сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому  новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). Не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що у курсовій роботі зроблено те й те, а сутності та новизни із написаного виявити неможливо.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді пристроїв, методик, схем, алгоритмів. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку автора.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної у курсовій роботі наукової проблеми.

Практичне значення одержаних результатів забезпечується розробкою та апробацією системи практичної роботи з розвитку (корекції, профілактики)того чи іншого явища. У даному пункті слід подати відомості про практичне застосування одержаних результатів, вказати де і ким можуть бути використані результати Вашого дослідження.

Приклад 4.

Практичне значення дослідження забезпечується розробкою та апробацією системи практичної роботи з розвитку особистісних  детермінант успішної професійної підготовки майбутніх підприємців. Комплекс діагностичних методик може бути використаний практикуючими психологами у навчально-виховному процесі закладів, зорієнтованих на підготовку спеціалістів економічного профілю, в практиці позашкільної роботи, в роботі департаментів праці і зайнятості, центрів профорієнтації. Самостійну практичну цінність має розроблена і експериментально перевірена програма “Розвитку особистісної суб’єктності майбутніх підприємців”, яку можна використовувати в умовах професійної підготовки майбутніх підприємців.

Вірогідність та надійністьрезультатів дослідження, як правило,  забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням роботи, репрезентативністю вибірки досліджуваних, поєднанням методів якісного та кількісного аналізу отриманого експериментального матеріалу, а також позитивними результатами впровадження авторської системи роботи у той чи інший процес.

Структура та обсяг курсової роботи. Вказується, з яких частин складається курсова робота, на скількох сторінках викладено основний текст, скільки у тексті таблиць, рисунків і який загальний об’єм роботи.

За обсягом вступ повинен займати 2-3 сторінки.

Основна частина складається, як правило, із трьох розділів, які за змістом мають відповідати темі, підпорядковуватися основній меті та завданням, бути органічно взаємопов’язаними, мати приблизно однаковий обсяг. Кожний розділ необхідно починати з нової сторінки. Підрозділи продовжують писати на тому ж самому аркуші, на якому закінчили написання попереднього.

Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму й обгрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У першому розділі мають бути представлені узагальнені результати теоретичного аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми. В його назву Ви можете включити тему свого дослідження, але в дещо більш широкому контексті.  Іншими словами, назва та й зміст першого розділу мають відображати те предмет-об’єктне відношення, про яке йшлося вище. Загалом же, назва та зміст цього розділу мають відображати стан досліджуваної Вами проблеми в сучасній психології.

Як правило, всі розділи курсової роботи мають бути структурованими, тобто поділеними на 2-3 підрозділи (параграфи). У першому параграфі Ви повинні аналізувати проблему, так би мовити, ближче до об’єкта дослідження, а в другому – до предмета. Це має бути відображено в назвах підрозділів. У параграфі 1.1. Ви аналізуєте, як представлена вибрана вами проблема у психологічних дослідженнях. Доречно скласти для себе план аналізу, який би виділяв основні напрямки таких досліджень. Ви можете структурувати аналіз за такими критеріями як дослідження у вітчизняній і зарубіжній психології, дослідження різних психологічних шкіл та напрямків, дослідження у різних галузях психології тощо.

У кінці параграфа Ви робите узагальнення, в якому коротко викладаєте висновки про те, до чого Ви прийшли в  результаті аналізу. Ці узагальнення не слід  спеціально виділяти, можна обмежитися лише певним пасажем на зразок: “З огляду сказаного, можна зробити висновок про те, що…” або: “Отже,  в результаті проведеного дослідження виявилося …”

У параграфі 1.2 Ви повинні впритул наблизитися до предмета Вашого дослідження, дати аналіз тих наукових робіт, які  присвячені саме Вашій науковій проблемі. Якщо саме таких досліджень не виявилося, то потрібно брати найбільш близькі за тематикою. У цьому параграфі Ви маєте відмітити деякі прояви та характеристики досліджуваного Вами явища, які вже вивчені іншими авторами. Але разом з цим слід також написати, що про окремі характеристики даних немає, і на виявлення їх буде спрямована емпірична частина Вашого дослідження.

При написанні першого розділу студент повинен вміти не просто констатувати висвітлення проблеми в літературі, а й формулювати власну думку з приводу того чи іншого твердження. Розділ не повинен бути простим переписуванням кількох літературних джерел. Матеріали, зібрані студентом, мають бути ретельно проаналізовані, узагальнені і лише потім використані в роботі. Важливо викласти різні точки зору на досліджувану проблему та зробити критичний їх аналіз. Літературних джерел повинно бути не менше п’ятидесяти. Приблизний обсяг першого розділу – 10 сторінок.

У другому розділі, як правило, параграф 2.1 відображає обгрунтування методів та методик дослідження. При цьому Ви посилаєтесь на дослідження інших авторів. Не зайвим буде прослідкувати релевантність (відповідність) методів тим теоретичним викладкам, які Ви зробили у розділі 1.

Якщо застосовані Вами методики стандартизовані і широко розповсюджені, то у тексті можна обмежитися коротким описом методики (вказати хід проведення, сутність обробки та аналізу результатів), зіславшись при цьому на автора методики і джерело, звідки вона взята. Але, якщо Ви розробили власну методику (опитувальник, план бесіди тощо), то доцільно їх привести повністю.

Характеризується вибір бази дослідження (місце і час проведення дослідження, контингент та кількість досліджуваних, їх соціальні та психологічні характеристики, наявність експериментальної та контрольної груп і т.д.).

Вказуються способи обробки первинних даних. Кількісна обробка даних передбачає використання математичної статистики.

У параграфі 2.2 наводиться аналіз результатів проведеного Вами дослідження. Аналіз має бути структурованим, тобто Ви маєте виділити напрямки, по яких аналізуватимете отримані в результаті дослідження дані. Ці напрямки в ідеалі мають визначати зміст і назви підрозділів (параграфів).

У цьому параграфі Ви систематизуєте і аналізуєте отримані результати, порівнюєте їх з результатами отриманими іншими дослідниками і робите проміжні висновки. Використовуєте методи математичної статистики, вибір яких залежить від стратегій дослідження.

Орієнтовний розмір другого розділу – 10 сторінок.

Третій розділ (не є обов’язковим) відображає формуючу частину дослідження. Тут ви теоретично обгрунтовуєте умови, шляхи і засоби розвитку (корекції, профілактики) досліджуваного явища. Наводите авторську систему роботи, на основі якої здійснюється розвиток та обговорюєте результати експериментального навчання, які підтверджуєте методами математичної статистики.

В крайньому варіанті при написанні цього розділу курсової роботи можна обмежитися рекомендаціями щодо оптимізації (розвитку, корекції, профілактики) того чи іншого феномену, який підлягав вивченню у дослідженні.

Орієнтовний розмір третього розділу – 5 сторінок.

Висновки є дуже важливоючастиною роботи. Вони роблять підсумок вашому емпіричному дослідженню, показують, наскільки Ви спроможні узагальнити одержані результати, обгрунтувати свої узагальнення з позицій обраної теоретичної концепції, пов’язати їх з уже наявними подібними результатами інших дослідників та застосувати на  практиці.

Загальна кількість висновків не повинна перевищувати 4-6. Вони повинні, по-перше, відповідати поставленим завданням, а по-друге, відображати результати перевірки висунутої на початку дослідження гіпотези.

У кінці висновків необхідно вказати сферу застосування результатів та перспективу Ваших подальших досліджень.

Орієнтовний обсяг висновків – 2-3 сторінки.

Список використаної літератури подається в алфавітному порядку і складається з літературних джерел, які були використані при написанні курсової роботи і на які є посилання в тексті.

Додатки містять необхідний матеріал для повного та суцільного сприйняття роботи. Зазвичай у додатки виносять тексти методик, громіздкі таблиці, ілюстрації, рисунки, подання яких по тексту значно ускладнює сприйняття матеріалу.

ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота має бути літературно та технічно грамотно виконана і відповідати певним вимогам оформлення. Основними вимогами до викладу курсової роботи є: грамотність, чіткість побудови, логічна послідовність викладу матеріалів, доказовість аргументів, точність формулювань, обґрунтованість висновків та пропозицій.

При оформленні роботи необхідно дотримуватись таких вимог:

У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься 38 - 40 рядків по 68 - 70 знаків у кожному.

Заголовки розділів („ЗМІСТ", „ВСТУП", „РОЗДІЛ", „ВИСНОВКИ", „СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ", „ДОДАТКИ")  пишуться великими, жирними літерами і розміщуються посередині. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 1,5 інтервалам. Заголовки підрозділів пишуться малими літерами, виділеними жиром, посередині. Викладення тексту кожного розділу слід починати з нової сторінки. Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Сторінки роботи нумеруються у верхньому правому куті. Першою сторінкою є титульний аркуш, який має бути оформлений згідно з додатком, другою – зміст роботи. Розділи позначають порядковими номерами арабськими цифрами (1, 2, 3), підрозділи - номером розділу та підрозділу через крапку (1.1, 1.2. або 2.1.,2.2., 2.3. тощо). Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки та пропозиції і список використаних джерел не мають порядкового номера (не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 5. ВИСНОВКИ»).

Таблиці та ілюстрації (фотографії, схеми, графіки, діаграми тощо) розміщуються по тексту роботи, а якщо мають великий формат, додаються як додатки (з обов'язковими посиланнями на них у тексті) та включаються в загальну нумерацію. Кожна таблиця повинна мати заголовок (найменування), що відображає її зміст, та порядковий номер. Нумерація таблиць здійснюється таким чином: праворуч над заголовком з прописної букви пишуть слово „Таблиця" та її порядковий номер (знак № перед цифрою не ставиться). Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в цьому розділі, наприклад: Таблиця 1.3 - третя таблиця першого розділу. Допускається й інший підхід до нумерації табличного матеріалу: всі таблиці, вміщені у роботі, нумеруються підряд з першої до останньої. Нумерацію таблиць здійснюють окремо від нумерації формул та малюнків.

При оформленні таблиць слід дотримуватись певних правил. Зокрема, колонки таблиці нумерують тільки в тих випадках, коли у тексті є на них посилання або у випадку переносу таблиці та її продовження на наступній сторінці (у цьому разі у правому верхньому кутку сторінки пишуть «Продовження табл.» і ставлять той же порядковий номер, не повторюючи заголовка таблиці та найменування граф, указують номери граф і продовжують таблицю).

Назви таблиць мають відображати основний зміст ілюстративного матеріалу, період часу, за який наводяться дані. Якщо всі показники, вміщені у таблиці, мають одну й ту ж одиницю виміру, то її виносять у заголовок таблиці. Якщо використовуються показники з різними одиницями виміру, то у відповідних колонках або рядках таблиці одиниці виміру наводять окремо. Таблицю вміщують у текст після першого посилання на неї. Посилання в тексті мають бути на всі таблиці. Після кожної таблиці повинен бути її аналіз, який полягає не в переказі цифрових даних, а у виявленні зв'язку показників і причин, які їх зумовили.

Формули, які наводяться в роботі у рукописному варіанті, слід вписувати чорним кольором і нумерувати арабськими цифрами. Порядковий номер наводиться в круглих дужках праворуч від формули. Він повинен складатися з номера розділу та порядкового номера формули, розділених крапкою. Наприклад: (1.3) означає третю формулу першого розділу. Допускається й інший підхід до нумерації формули: усі формули, вміщені в текст курсової роботи, нумеруються підряд з першої до останньої. Нумерацію формул здійснюють окремо від нумерації таблиць та малюнків. Формули обов’язково пояснюються.

Ілюстративний матеріал у формі схем, діаграм та графіків, вміщений в основну частину курсової роботи, оформляється наступним чином: знизу під ілюстрацією з прописної букви пишуть слово „Рис.", проставляється порядковий номер, ставиться крапка (знак № перед цифрою не ставиться). Далі, продовжуючи той самий рядок, з великої літери виписують назву ілюстрації, яка повинна відображати її зміст. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номеру у цьому розділі (наприклад: Рис. 2.1. - перша ілюстрація другого розділу). Допускається й інший підхід до нумерації ілюстративного матеріалу: усі рисунки, вміщені в роботі, нумеруються наскрізне, підряд, починаючи з першого до останнього. Нумерація ілюстрацій ведеться окремо від нумерації таблиць та формул.

Ілюстративний матеріал уміщується у відповідний підрозділ тільки після посилання на нього. У тексті роботи мають бути посилання на всі вміщені малюнки.

У тексті обов'язково мають бути зроблені посилання на джерела, з яких була запозичена будь-яка інформація. Назву джерел вказують, використовуючи список літературних джерел, який наводиться у кінці роботи. У такому разі після цитати у квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела відповідно до загального списку використаних джерел, а після коми - сторінка на якій розміщено текст цитати, наприклад [24, 41]. У роботі не повинно бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно пов'язуватися з основним текстом.

Список літератури має містити не менше 20 найважливіших літературних джерел, які використані у роботі, на які є конкретні посилання у тексті. При оформленні списку слід звернути увагу на рік видання того чи іншого літературного джерела. Користуватися необхідно лише новими виданнями. Обов'язково слід вивчити та використати у процесі написання курсової роботи нормативні акти (закони, укази, постанови тощо), що стосуються обраної теми.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів та скорочення назв (табл. 1). Джерела рекомендується розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Таблиця 1

Приклади оформлення списку використаних джерел, які наводяться у курсовій роботі

Якщо курсова робота має додатки, то вони оформляються як її продовження після списку літератури. Кожний додаток починається з нової сторінки, при цьому в правому верхньому куті пишуть слово „Додаток”, порядковий номер (наприклад: Додаток А), потім по центру заголовок, у якому відображено зміст інформації, що містить той чи інший додаток. Послідовність розміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті. Нумерація додатків здійснюється підряд від першого до останнього.

Курсову роботу підписує студент і проставляє дату виконання.

Зшивається курсова робота у такій послідовності: титульний аркуш, зміст наукової роботи (зазначити сторінки, на яких розміщено розділи і підрозділи), вступ, основна частина, висновки та пропозиції, список літератури, додатки.

ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота подається на кафедру у завершеному вигляді за місяць до дня початку сесії (для студентів заочної форми навчання). На роботу пишеться рецензія наукового керівника, де відмічаються позитивні і негативні моменти, оцінюється ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку, обсяг опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи.

При підготовці до захисту курсової роботи студент повинен уважно ознайомитись зі змістом рецензії, підготувати обґрунтовані відповіді на окремі зауваження.

Захист відбувається перед комісією. До захисту студент готує доповідь до 5-7 хвилин, упродовж яких студент розкриває актуальність теми, об’єкт, предмет дослідження, мету, поставлені завдання, коротко висвітлює результати проведеного дослідження. Процедура захисту передбачає відповіді на запитання членів комісії. При оцінюванні роботи враховується як рівень написання, так і вміння студента відстоювати свої пропозиції.

ДОДАТОК

ТИТУЛЬНА СТОРІНКА КУРСОВОЇ РОБОТИ

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра  психології

Спеціальність «ПСИХОЛОГІЯ»

КУРСОВА РОБОТА

на тему: _______________________________________

_______________________________________________

Виконав:

групи ________

________________________________

Прізвище, ім’я, по батькові

Науковий керівник:

____________________________

Вчений ступінь, звання

____________________________

Прізвище, ініціали

Житомир – 2011

З повагою "ІЦ “KURSOVIKS”!