Методичні вказівки до оформлення курсових та дипломних проектів Промислове та цивільне будівництво, ТНТУ Пулюя

ВСТУП.. 3

1. ТЕКСТОВА ЧАСТИНА ПРОЕКТІВ.. 4

2. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТІВ.. 7

2.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 7

2.2. КРЕСЛЕННЯ ЗБІРНИХ КОНСТРУКЦІЙ.. 8

2.3. КРЕСЛЕННЯ МОНОЛІТНИХ КОНСТРУКЦІЙ.. 22

ДОДАТКИ.. 29

Рекомендовані джерела. 55

ВСТУП

Навчальними планами спеціальності "Промислове та цивільне будівництво" передбачено виконання курсових проектів та робіт із залізобетонних конструкцій. А також, більше 40 % дипломних проектів використовують конструкції із залізобетону.

1. ТЕКСТОВА ЧАСТИНА ПРОЕКТІВ

Текстову частину проекту оформляють у вигляді зброшурованої пояснювальної записки, яка включає в себе титульний лист, завдання на проект, зміст, розділи записки, список використаної літератури та, при потребі, додатки. Всі сторінки пояснювальної записки нумеруються арабськими цифрами. На титульний лист записки, завдання на проектування та титульні листи розділів (стосується тільки ДП) номер сторінки не ставиться.

В залежності від змісту і об’єму пояснюючої записки її текст ділять на розділи і підрозділи, які позначають арабськими цифрами. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, причому номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою (наприклад, 2.1, 4.3 і т. д.). У разі необхідності застосовують більш детальну нумерацію (наприклад, 2.1.2, 4.3.2 або навіть 2.1.2 а, 4.4.1 б тощо).

Назви розділів оформляють у вигляді заголовків прописними буквами. Назви підрозділів записують у вигляді заголовків малими літерами (крім першої – прописної). Усі заголовки виконують тим же кольором, що й весь текст без підкреслення. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапку наприкінці заголовка не ставлять.

В тексті пояснюючої записки обов'язково повинні наводитись розрахункові схеми елементів та конструкцій, а також рисунки, що полегшують розуміння і читання тексту. Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту записки (по можливості ближче до відповідної частини тексту, бажано відразу ж після посилання), так і в кінці записки у додатку. Усі рисунки, якщо їх більше одного, нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу (наприклад: рис. 4.1 відповідає першому рисунку в четвертому розділі). Заголовок з номером поміщують під рисунком.

Формули текстового документу записують окремим рядком і нумерують з правої сторони аркушу арабськими цифрами в круглих дужках. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номера формули, які розділені крапкою. Після написання формули, підставляють числові значення кожного символу у відповідному порядку, записують результат без проміжних обчислень і ставлять розмірність.

Кожне речення після формули починається з абзацу.

Цифровий матеріал пояснюючої записки зручно подавати у табличній формі. Усі таблиці, якщо їх у тексті більше однієї, нумерують у межах розділу арабськими цифрами. При переносі частини таблиці на іншу сторінку номери граф таблиці повторюють і над нею пишуть слово "Продовження", якщо таблиця не має номера, чи "Продовження табл. ", якщо таблиць у записці дві чи більше і вони пронумеровані.

На всі таблиці у тексті повинні бути посилання. При цьому таблицю розміщують у тексті тільки після посилання на неї. Це ж стосується й ілюстрацій. Якщо таблиця йде без номера (тобто в розділі вона одна), слово "таблиця" у тексті пишуть повністю (наприклад, "див. таблицю"). Якщо ж таблиця пронумерована – користуються скороченням, наприклад: "... у табл. 3.2".

У кінці пояснюючої записки розміщують список джерел, які використовувались під час виконання роботи. Їх записується у такій послідовності: для книг – прізвище та ініціали автора, назва книги, місто видання, видавництво, рік видання. Якщо авторів більше трьох, вказують тільки прізвище першого автора, за яким пишуть слово "інші". Якщо книжка видана групою авторів під редакцією одного з них, спочатку записують назву книги, потім вказують, під чиєю редакцією вона видана та інше. Незважаючи на мову пояснюючої записки, відомості про джерело записується на мові оригіналу.

Для нормативних документів – спочатку шифр, потім назва і все інше в аналогічному книгам порядку.

Ілюстративний, довідковий матеріал чи допоміжний текст допускається подавати у вигляді додатків. Додаток до пояснювальної записки оформлюють як її продовження на наступних за списком використаної літератури аркушах.

2. ГРАФІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТІВ

2.1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Робочі креслення бетонних та залізобетонних конструкцій у загальному згідно вимог [3] повинні містити:

1) основний комплект робочих креслень (креслення марки КЗ – конструкції залізобетонні), котрі призначені для виконання будівельно-монтажних робіт;

2) креслення бетонних і залізобетонних елементів збірних конструкцій (балок, колон, ферм тощо);

3) креслення арматурних та закладних виробів монолітних залізобетонних конструкцій (сіток, каркасів, закладних деталей і т. д.);

4) відомості потреб матеріалу на бетонні і залізобетонні конструкції.

Виходячи із даного переліку, розробляючи збірну бетонну чи залізобетонну конструкцію, послідовно виконують креслення за пунктами 1, 2, 4; монолітну конструкцію – виконують пункти 1, 3, 4.

Масштаби зображень приймають такими, щоб всі необхідні креслення компактно розмістились на листах і зображення при цьому були достатніми для читання та користування ними. Креслення рекомендується виконувати в масштабах, наведених у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Масштаби зображень на кресленнях КЗ

Основний комплект робочих креслень дає інформацію про об’єми і розташування збірних конструкцій у складі будівлі, армування монолітних конструкцій тощо, тобто всі необхідні дані для виконання будівельно-монтажних робіт збірних та виготовлення монолітних конструкцій. Виходячи з цього робочі креслення залізобетонних конструкцій повинні містити:

- загальні дані креслень (інформація про розрахункові схеми конструкцій та значення діючого навантаження, відомості об’ємів збірного бетону і залізобетону);

- схеми розміщення елементів збірних бетонних та залізобетонних конструкцій;

- робочі креслення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій (подаються зображення необхідних виглядів, розрізів перерізів та схеми армування монолітних конструкцій, окрім креслення арматурних та закладних виробів);

- специфікації і відомості витрати арматури на один елемент

- Робочі креслення бетонних і залізобетонних елементів збірних конструкцій у загальному випадку складаються із необхідних виглядів, розрізів та перерізів, а для залізобетону – додатково схем армування елементів.

- Робочі креслення арматурних, закладних та з’єднувальних виробів несуть в собі усю потрібну інформацію для їх виготовлення та контролю.

Таким чином, проектуючи бетонну чи залізобетонну конструкцію, поетапно виконують її розробку – від указання місця розташування конструкції в складі будівлі чи споруді до детальних виробничих і монтажних креслень з підрахунком витрат матеріалів на її виготовлення.

2.2. КРЕСЛЕННЯ ЗБІРНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Вихідними даними для проектування збірних бетонних та залізобетонних конструкцій служать креслення архітектурно-планувального розділу, а також нормативна література, на основі якої виконують необхідні розрахунки.

Розробку графічної частини будь-якого розрахунково-конструктивного розділу розпочинають із креслень схеми розміщення елементів збірних конструкцій. Вона являє собою креслення, на якому у вигляді умовних або спрощених зображень показані елементи конструкцій і зв'язки між ними. У разі необхідності схему розміщення доповнюють вказівками з порядку монтажу, вимог до монтажних з'єднань, замонолічування швів і стиків тощо.

На схемі розміщення елементів збірних конструкцій (рис. 2.1, 2.2, 2.3) у відповідності з [1] показують:

- координаційні осі будівлі чи споруди, відстань між суміжними та крайніми осями;

- прив’язку елементів до координаційних осей чи до інших елементів конструкцій;

- марки елементів збірних конструкцій, монолітних ділянок і з’єднувальних виробів;

- відмітки найбільш характерних рівнів (підошви фундаменту, верху консолей, стиків колон, низу несучої конструкції тощо);

- посилання на вузли, закладні деталі і інші особливості.

Схеми розміщення складають на групу конструкцій, зв’язаних між собою послідовністю монтажу. Наприклад, фундаменти, фундаментні балки та інші підземні конструкції (рис. 2.1); колони, підкранові балки, в’язі по них; несучі конструкції покриття (ферми, балки, арки); плити покриття; стінові панелі; рами одноповерхових будівель; міжповерхові перекриття і т. д.

Рис. 2.1 - Фрагмент схеми розташування фундаментів і фундаментних балок

Рис. 2.2 - Фрагмент схеми розташування колон і балок багатоповерхової будівлі

Дозволяється суміщати деякі схеми елементів конструкцій (за умови послідовного їх монтажу). Наприклад, несучі конструкції покриття з плитами покриття (рис. 2.3).

Рис. 2.3 - Схема розміщення елементів перекриття

Для відображення монтажних та інших особливостей, схеми розміщення доповнюють розрізами та вузлами. У курсовому чи дипломному проекті схема розміщення обов’язково повинна супроводжуватись хоча б одним розрізом.

Закінчується виконання схеми розміщення елементів складанням специфікації (рис. 2.4) у відповідності з [2].

Специфікація до схеми розміщення елементів перекриття

Рис. 2.4 - Специфікація до схеми розміщення і приклад її заповнення

У графі "Марка, позиція" записують умовне позначення елемента або конструкції на схемі розміщення. При цьому слід користуватись умовними позначеннями елементів та конструкцій згідно [4] або за табл. 2.2.

У графі "Позначення" дають повну марку даного елемента згідно стандарту або робочого креслення типових виробів. Повну назву елемента або конструкції вказують у графі "Найменування". Додаткові дані про елемент чи конструкцію наводять, у разі потреби, у графі "Примітки".

Таблиця 2.2

Умовні буквені позначення найменувань основних конструкцій та виробів

Визначивши розташування конструкцій у складі будівлі чи споруди, приступають до розробки робочих креслень конструкцій.

Кількість і перелік конструкцій, які необхідно розробити у курсовому чи дипломному проекті, визначається завданням на проектування або керівником проекту.

Робочі креслення елементів збірних конструкцій складаються з виглядів, розрізів та перерізів, необхідних для виготовлення даного елемента, тобто у сумі вони являють собою опалубочне креслення елемента конструкції. На цих кресленнях (рис. 2.5, 2.6), незалежно від розміру показують:

- контури і геометричні розміри конструкцій;

- отвори, ніші, борозни, закладні деталі, пробки, фіксуючі стержні тощо;

- риски, мітки і написи, котрі забезпечують правильну орієнтацію елемента під час його транспортування, складування і монтажу.

Окрім опалубочного креслення, для збірних залізобетонних елементів показують схему їх армування. Якщо опалубочне креслення дає уяву про зовнішній вигляд елемента, то за допомогою схеми армування розміщують арматуру в елементі на етапі його виготовлення.

На схемі армування показують контури конструкції чи елемента, арматурні вироби, закладні та з’єднувальні деталі, всі розміри, які визначають їх проектне положення, товщину захисного шару бетону, фіксатори для забезпечення проектного положення арматури. Тобто зображують елемент, умовно прийнявши бетон повністю прозорим (рис. 2.7).

Доповнюють схему армування характерними перерізами (зазвичай в місцях зміни розміру перерізу елемента та арматури) і розміщують їх на одному листі з арматурною схемою. При цьому на схемі армування слід позначати тільки зображення арматурних виробів (сіток, каркасів, деталей), не вдаючись до їх докладного деталювання (позначення стержнів, їх діаметрів тощо).

На схемах армування додатково рекомендується наводити дані з виглядів, перерізів та розрізів елемента, тобто координаційні осі, прив’язки, характерні відмітки, закладні деталі тощо.

Рис. 2.5 - Опалубочне креслення колони К-12

Рис. 2.6 - Опалубочне креслення плити П-2

Усім виробам, зображених на схемі армування, присвоюють марку, яка складається із букви і порядкового номеру:

Сітки С-1, С-2,…

каркаси плоскі КР-1, КР-2,…

каркаси просторові КП-1, КП-2,…

закладні деталі МН-1, МН-2,…

з’єднувальні деталі МС-1, МС-2,….

Каркаси і сітки на схемах армування прийнято зображувати спрощено:

- викреслюючи каркаси, поперечні стержні показують тільки на краях каркасу та в місцях зміни кроку;

- на зображеннях сіток також випускають стержні, розміщені з однаковим кроком.

Для елементів дозволяється суміщати опалубочне креслення зі схемою армування, розмежувавши їх віссю симетрії.

Рис. 2.7 - Схема армування плити П-2

На розроблені в курсовому проекті конструкції і елементи складають специфікацію, форма якої і порядок заповнення наведені на рис. 2.8.

Специфікація складається: із документації; складальних одиниць, в тому числі закладні деталі; окремих деталей і стандартних виробів; матеріалів. У графі "Найменування" пишеться слово "Документація" і підкреслюється двома лініями. Нижче в графі "Позначення" записується слово "КЗІ" (конструкції залізобетонні індустріальні) і повна марка конструкції (в курсовому чи дипломному проекті дозволяється вказувати не повну марку, а позначення, прийняте на схемі розміщення елементів), а також слова "Складальне креслення" в графі найменування. При цьому в графі "Формат" вказують формат креслення, що займає на аркуші дана конструкція. Нижче перераховують, всі складальні одиниці, що входять до конструкції (сітки, каркаси, закладні деталі), потім окремі деталі (стержні напруженої арматури, петлі, арматурні стержні, котрі не входять до складу арматурних виробів), а в кінці дають відомості про бетон конструкції (клас, об’єм). Описуючи складальні одиниці і деталі, на кожну з них передбачають десять позицій, хоча потреба в них, як правило, менша (на стадії курсового та дипломного проектування цим правилом можна нехтувати, залишаючи тільки по кілька рядків після кожного розділу для можливості внесення додаткових записів).

Специфікація плити П-1

Рис. 2.8 - Специфікація збірного елемента і приклад її заповнення

Визначивши положення та кількість арматурних виробів і деталей в елементі, приступають до їх детальної розробки. Креслення арматурних, закладних і з’єднувальних виробів повинні містити всі необхідні дані для їх виготовлення (рис. 2.9-2.11).

Арматурні і закладні вироби зображують у такій послідовності: просторові каркаси (КП), плоскі каркаси (КР), сітки (С), закладні вироби (МН, МС).

Каркаси і сітки зображують як на схемі армування, тобто не показують стержні з однаковим кроком. Всі вироби ретельно оброзмірюють і позначають деталі (стержні, пластини, труби тощо), з яких складається виріб.

Просторові каркаси збірних залізобетонних елементів збирають найчастіше із плоских сіток, об’єднуючи їх між собою зварюванням (рис. 2.9, а) чи за допомогою з’єднувальних стержнів (рис. 2.9, б, поз. 1).

Рис. 2.9 - Креслення просторових каркасів КП-1, КП-2

Нумерація позицій деталей повинна бути наскрізною. При цьому, якщо на арматурні вироби збірного елемента складається специфікація, то на кресленні кожну деталь виробу позначають скорочено, вказавши тільки її позицію і крок (рис. 2.10, 2.11, б). У випадку, коли специфікацію не складають (дозволяється тільки на стадії курсового чи дипломного проектування), кожну деталь маркують повністю (рис. 2.11, а), доповнивши номер позиції усіма необхідними даними (діаметр, клас арматури, номер профілю чи габарити листової сталі).

Рис. 2.10 - Креслення плоского каркасу КР-1

Якщо проектом передбачено виготовлення арматурних каркасів чи сіток шляхом згину плоских заготовок, то на кресленні заготовки (рис. 2.11, б) необхідно вказати лінію згину та виріб у готовому (зігнутому) стані.

Рис. 2.11 - Креслення зварних сіток С-1, С-2

На арматурні вироби та деталі складають специфікацію (рис. 2.12), яка за формою подібна до специфікації збірних елементів.

Специфікація арматурних виробів П1

Рис. 2.12 - Специфікація арматурних виробів і приклад її заповнення

В курсових та дипломних проектах дозволяється суміщати специфікацію збірних елементів і специфікацію арматурних виробів, розмішуючи останню після специфікації кожного збірного елементу.

На основі специфікацій збірних елементів і арматурних виробів складають відомість витрат сталі на кожний запроектований елемент (рис. 2.13). В графі "Марка елементу" на стадії курсового та дипломного проектування дозволяється вказувати не повну марку елемента згідно стандарту чи робочого креслення, а прийняту на схемі розміщення елементів.

Відомість витрат сталі на елемент, кг

Рис. 2.13 - Відомість витрати сталі на елемент і приклад її заповнення

До загальних даних робочих креслень, якими у курсових чи дипломних проектах є відомості витрат сталі та бетону (із специфікації елементів), відносять також розрахункові схеми розроблених елементів збірних конструкцій (рис. 2.14).

На зображенні розрахункової схеми конструкції показують її статичну схему та діюче навантаження:

- характер обпирання кінців і з’єднання елементів між собою;

- розрахункові прольоти;

- вид, значення та місце прикладання навантаження.

Рис. 2.14 - Розрахункова схема плити П-1

Закінчують розробку збірних залізобетонних конструкцій примітками, у яких вказують:

- способи захисту закладних деталей від корозії;

- шляхи забезпечення проектного положення арматури під час бетонування;

- послідовність натягування стержнів напруженої арматури та значення контрольованого зусилля в одному стержні (для попередньо напружених конструкцій);

- місця нанесення рисок та інших позначень, що забезпечують правильність монтажу;

- правила транспортування і складування конструкцій;

- послідовність монтажу і заходи забезпечення міцності конструкцій та загальної стійкості споруди на всіх стадіях зведення (у разі необхідності);

- марки електродів для зварювання арматури і закладних деталей в місцях з'єднання конструкцій та елементів.

2.3. КРЕСЛЕННЯ МОНОЛІТНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Для будівель із монолітного залізобетону схему розміщення елементів складають рідко, оскільки для їх зведення, як правило, достатньо робочих креслень монолітних елементів та креслень архітектурно- будівельного розділу. Якщо все ж виникає така потреба, то показують схему розміщення не на групу конструкцій, а на будівлю в цілому, переважно у вигляді розрізу(рис. 2.15). При цьому маркують елементи аналогічно збірним (табл. 2.2), додаючи до марки літеру "м" (Бм-1, Пм-1 тощо).

Рис. 2.15 - Схема розміщення елементів монолітної будівлі

Робочі креслення монолітних бетонних та залізобетонних конструкцій складаються з виглядів, розрізів, перерізів (опалубочного креслення), а також схем армування конструкцій чи їх елементів.

На опалубочному кресленні монолітних конструкцій показують те ж, що й для збірних конструкцій: координаційні осі з прив’язками елементів, характерні відмітки, отвори, ніші, пробки і т. д. Якщо монолітна конструкція складається з кількох елементів (наприклад, балок, плит), на які окремо виконують схеми армування, то ці елементи маркують і показують марки на виглядах розрізах та перерізах (рис. 2.16).

Рис. 2.16 - Робоче креслення монолітного ребристого перекриття

Виконання окремого зображення схеми армування виникає у тих випадках, коли важко або неможливо сумістити опалубочне креслення конструкції зі схемою армування її елементів. Це стосується в основному монолітних балок. Армування плит, як правило показують на опалубочному кресленні перекриття (рис. 2.17), додаючи до нього розрізи з розміщенням арматури.

Рис. 2.17 - Фрагменти армування плити монолітного перекриття окремими стержнями (а) та зварними сітками (б)

Аналогічно збірному варіанту, сітки і каркаси на схемах армування монолітних конструкцій показують спрощено. Якщо окремі стержні на певних ділянках розміщуються з однаковим кроком, показують тільки один стержень, вказавши його крок (рис. 2.17, а). Приблизно так само зображують армування зварними має декілька ділянок сітками чи каркасами: якщо залізобетонна конструкція з рівномірно розміщеними однаковими сітками, то їх контури наносять тільки на одній ділянці, а на інших проставляють тільки марку і кількість сіток (рис. 2.17, б).

Схему армування згинальних монолітних конструкцій (балок) на стадії курсового та дипломного проектування супроводжують епюрою матеріалів (рис. 2.18).

Рис. 2.18 - Схема армування другорядної балки монолітного ребристого перекриття

В дуже складних схемах армування лінії виноски з позначенням позицій рекомендується виводити з обох кінців одного й того ж арматурного виробу чи окремого стержня (рис. 2.19).

Рис. 2.19 - Приклад складної схеми армування

На схемах армування монолітної конструкції арматуру елементів, які перетинають даний елемент, не показують.

Робочі креслення арматурних, закладних і з’єднувальних виробів монолітних конструкцій виконують за тими ж правилами, що й для збірних конструкцій (рис. 2.9 – 2.11).

При армуванні монолітного елемента окремими стержнями, рекомендується викреслювати їх у проекції елемента (рис. 2.18), а за великої кількості стержнів та інших деталей дозволяється наводити всі дані про них у відомості деталей (рис. 2.20) та специфікації (рис. 2.21).

Рис. 2.20 - Відомість деталей

Специфікацію арматурних, закладних і з’єднувальних виробів поєднують зі специфікацією монолітних залізобетонних конструкцій. Якщо конструкція складається з елементів, на які окремо виконані схеми армування, то специфікацію складають по розділах на кожний елемент (рис. 2.21).

Специфікація перекриття РКм-1

Рис. 2.21 - Специфікація монолітної конструкції і приклад її заповнення

Креслення монолітних конструкцій повинні містити також розрахункові схеми розроблених елементів, відомість витрат сталі та, при потребі, примітки. У курсовому проекті суміщають відомість витрат сталі збірних і монолітних конструкцій. Правила заповнення відомості та складання розрахункових схем такі ж як для збірних конструкцій.

Робочі креслення деяких конструкцій та їх арматурних виробів наведені у додатках.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Схема армування плити монолітного ребристого перекриття (армування окремими стержнями)

Додаток 2

Опалубочне креслення, схема армування (а) та арматурні вироби (б) плити монолітного ребристого перекриття (армування зварними рулонними сітками)

Додаток 3

Схема армування та креслення арматурних виробів другорядної балки монолітного ребристого перекриття (армування зварними сітками)

Додаток 4

Схема армування та креслення арматурних виробів головної балки монолітного ребристого перекриття (армування окремими стержнями)

Додаток 5

Робоче креслення та креслення арматурних виробів колони К-1

Закладні деталі колони К-1

Додаток 6

Робоче креслення та креслення арматурних виробів фундаменту Фм-2

Додаток 7

Схема розміщення елементів збірного перекриття, армування збірного ригеля та збірної плити

Додаток 8

Суміщений план розташування конструкцій та плит покриття, розрізи, розрахункова схема рами

Додаток 9

Робоче креслення та креслення арматурних виробів колони середнього ряду та фундаменту під неї

Додаток 10

Робоче креслення та креслення арматурних виробів безрозкісної ферми довжиною 18 м

Додаток 11

Робоче креслення та креслення арматурних виробів сегментної ферми довжиною 24 м

Додаток 12

Робоче креслення та креслення арматурних виробів ферми з паралельними поясами довжиною 18 м

Додаток 13

Робоче креслення та креслення арматурних виробів двотаврової балки довжиною 24 м

Додаток 14

Робоче креслення та креслення арматурних виробів арки довжиною 18 м

Додаток 15

Робоче креслення та креслення арматурних виробів двоскатної балки прямокутного перерізу довжиною 18 м

Рекомендовані джерела

1. ГОСТ 21.502-78. Схемы расположения элементов сборных конструкций.

2. ГОСТ 21.104-79. Спецификации.

3. ГОСТ 21.503-80. Конструкции бетонные и железобетонные. Рабочие чертежи.

4. ГОСТ 23.009-78. Конструкции и изделия бетонные и железобетонные. Условные обозначения марок.

5. ГОСТ 2.105-79*. Общие требования к текстовым документам.

6. СНиП 2.03.01-84. Бетонные и железобетонные конструкции / Госстрой СССР. - М.: ЦИТП Госстроя СССР, 1985. – 79 с.

7. Рускевич Н. Л., Ткач Д. И., Ткач М. Н. Справочник по инженерно-строительному черчению. / Н. Л. Рускевич, Д. И. Ткач, М. Н. Ткач. – Киев. Будівельник, 1987. – 264 с.

8. Будасов Б. В., Каминский В. П. Строительное черчение: Учебн. для вузов. – 4-е изд., перераб. и доп. / Б. В. Будасов, В. П. Каминский. – М.: Стройиздат, 1990. – 464 с.

9. Байков В. Н., Сигалов Э. Е. Железобетонные конструкции: Общий курс: Учеб. для вузов. / В. Н. Байков, Э. Е. Сигалов. – М.: Стройиздат, 1991. – 767 с.

10. Вахненко П. Ф. та інші. Залізобетонні конструкції. / П. Ф. Вахненко. – К.: Вища школа, 1999. – 508 с.

11. Голышев А. Б. и другие. Проектирование железобетонных конструкций. Справочное пособие. / А. Б. Голышев. – К.: Будівельник, 1985. – 496 с.

12. ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення. – Київ: Мінрегіонбуд України, 2011. – 71 с.

13. ДСТУ Б В.2.6-156:2010. Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування. – Київ: Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, 2010.– 166 с.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!