Методичні рекомендації щодо підготовки дипломної роботи, МАУП, Міжрегіональна Академія управління персоналом

Підготовлено методичним центром навчально-методичного департаменту НМІМО ПУ

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 1 від 28.01.09)

Методичні рекомендації щодо підготовки дипломної роботи (для спе­ціалістів) / Уклад. Л. А. Якимова. — К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. — 19 с.

Методичні рекомендації містять загальні положення щодо написання дипломної роботи, її мету і завдання, структуру написання і оформлення, послідовність виконання, порядок підготовки до захисту.

© Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП), 2009 © ДП «Видавничий дім «Персонал» 2009

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо­би, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у пев­ному виді діяльності.

Дипломна робота — виконується на завершальному етапі навчан­ня студентів у вищому навчальному закладі і передбачає:

систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і прак­тичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань;

розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою роботи.

Працюючи над дипломною роботою, студент виявляє свою здат­ність ставити і вирішувати актуальні, теоретично і практично значу­щі проблеми науки та практики, вміння використати здобуті знання в розробці наукової проблематики, демонструє свої потенціальні мож­ливості в проведенні дослідницької роботи і тим самим розкриває рі­вень і якість своєї професійної підготовки, здобутої за час навчання.

1. Основні вимоги до дипломної роботи

1.1. Загальні зауваження

Студент, який виконує дипломну роботу, повинен насамперед ознайомитися з вимогами до таких досліджень. Оскільки дипломні роботи повинні мати ознаки наукового дослідження, то, звичайно, особлива увага в них звертається на глибоке теоретичне висвітлення проблеми як у цілому, так і окремих її складових.

Написання дипломної роботи починається з визначення та ви­світлення основного питання кожного розділу. Виклад змісту кожно­го питання повинен бути доказовим, науково аргументованим і пояс­неним (а не описовим і декларативним!). Теоретичні положення та висновки повинні грунтуватись на конкретних матеріалах реальної дійсності, факти і приклади повинні бути не випадковими, а типови­ми.

Вміння теоретично обгрунтовано подати матеріал свідчить про сформованість знань студента, їх систематизацію та свідоме засвоєн­ня. Опанувавши методи наукового дослідження, студент може само­стійно, логічно, послідовно, відповідно до зазначеної мети письмо­во розкрити питання щодо плану вибраної теми. Дипломна робота повинна бути написана доброю літературною мовою, без зловжи­вань транслітерованими з чужих мов науковими термінами. Слід пам'ятати, що в науковій термінології немає синонімів — інше слово має інше значення.

Планування роботи

Підготовка дипломної роботи потребує виділення її певних етапів та визначення конкретних завдань, які необхідно розв'язати на кож­ному із них. Планування передбачає розподіл часу для написання роботи, дотримання визначених термінів та обсягів. Для виконання дипломної роботи слід виділити щонайменше шість етапів: (1) вибір та затвердження теми; (2) пошуки та вивчення літератури; (3) скла­дання та погодження з науковим керівником плану дипломної робо­ти; (4) підбір та опрацювання фактичного та статистичного матеріа­лу; (5) написання роботи; (6) захист роботи.

Вибір теми

Студент-випускник має право на самостійний вибір актуальної теми для дипломного дослідження, яку він виносить на затверджен­ня випускної кафедри. Рішенням кафедри тема затверджується або відхиляється з відповідним обгрунтуванням мотивів. Вибрати тему дипломної роботи можна з орієнтовної тематики дипломних робіт, що є на кафедрах інститутів. Кафедра має рекомендувати випускникові тематику дипломної роботи відповідно до проблематики науково-дослідної роботи кафедри згідно з комплексним планом її наукових досліджень. Після попереднього узгодження теми дипломної роботи на кафедрі студент подає особисто заяву на ім'я завідувача кафедри, на якій забезпечуватиметься наукове керівництво роботою. Кафедра затверджує тему дипломної роботи та наукового керівника.

Затвердження тем та керівників дипломних робіт оформляється розпорядженням директора навчального підрозділу не пізніше, ніж за півроку до проведення державної атестації для студентів заочної та дистанційної форм навчання, за рік — для студентів денної форми нав­чання. Зміна теми дипломної роботи допускається в окремих випадках за погодженням завідувача кафедри та директора навчального підроз­ділу. Нова тема затверджується в установленому порядку.

1.4. Складання плану роботи

Після ознайомлення з літературою студент вже має певну думку про напрям свого дослідження і готовий до складання плану, який повинен мати вступ, 3-4 розділи (в свою чергу поділяються на кіль­ка підрозділів), висновки, список використаних джерел та за потреби додатки. Наприклад: План

Вступ

Розділ 1. Назва першого розділу

Назва першого підрозділу 1 -го розділу

Назва другого підрозділу

Назва третього підрозділу Розділ 2. Назва другого розділу

Назва першого підрозділу 2-го розділу

Назва другого підрозділу

Назва третього підрозділу Розділ 3. Назва третього розділу

Назва першого підрозділу 3-го розділу

Назва другого підрозділу

Назва третього підрозділу Висновки

Список використаних джерел Додатки

План роботи обов'язково погоджується з науковим керівником.

1.5. Обсяг дипломної роботи та основні вимоги до її друкування

Дипломна робота подається у друкованому вигляді. Текст дип­ломної роботи повинен бути надрукований чорною фарбою на білому аркуші формату A4 (210x297мм). Обсяг дипломної роботи без ураху­вання додатків має складати 100-120 сторінок. Для виконання робо­ти найкраще застосовувати Microsoft Word версії не нижче 6.0.

Вимоги до параметрів сторінок: розмір лівого поля — 25 мм, правого — не менше 10 мм; розмір верхнього і нижнього полів — не менше 20 мм. Вимоги до тексту: шрифт — Times New Roman, розмір 14 пт або Arial, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,5, вирівнювання за шириною, відступ абзацу — 12,5 мм.

Вимоги до назв розділів: жирним шрифтом, вирівнювання по цен­тру. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту — всюди однакова. Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час напи­сання дипломної роботи, можна виправляти підчищенням або зафар­буванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між ряд­ками виправленого тексту машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Вимоги до тексту в таблицях: шрифт Times New Roman, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,0, відступи не допускаються. Вимоги до тексту в ілюстраціях: шрифт Times New Roman або Arial, розмір не більше 14 пт. Формули в дипломній роботі повинні бути виконані у редакторі формул Microsoft Eguation 3.0, графіки та діаграми — за допомогою редакторів Microsoft Excel або Microsoft Graph.

До списку використаних джерел входить приблизно 50 наймену­вань.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи "(ЗМІСТ", "ПЕРЕ­ЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВ­КИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ") дру­кують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім пер­шої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка крапки не став­лять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розді­ляють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка, над­рукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Після заголовка (за винятком заголовка пункту) та текстом пропускають один рядок.

Нумерація

Сторінки, розділи, параграфи, пункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторін­ки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у право­му верхньому куті сторінки без крапки. Зміст, перелік умовних поз­начень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крап­ки не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділа складається з номера розділу і порядкового номера підрозділа, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стоя­ти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Порядок посилань на джерела

Посилання в тексті дають у квадратних дужках []. Посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посила­ються на джерело в цілому). Наприклад:

"Тіньовий сектор економіки України у 1999 році складав 47 % [З, с.453]".

"Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті Ю. Біленком у статті [1]".

"Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті у працях Ю. Біленка та М. Павловського [1; 6, с.114— 165]".

"Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у пра­цях [1,2, 7]".

"Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у пра­цях [1-7]". Цифри в [] відповідають порядковому номеру джерела у списку використаних джерел:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Біленко Ю. Девальваційний шок: мікро- та макроекономічні наслідки для України // Зовнішньоекономічний кур'єр. — 1999. — №7-8.- С.12-14.

Боринець С. Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (на­ціональний і міжнародний аспекти). — К.: Педагогіка, 1997.160 с.

Державне регулювання економіки / За ред. Михасюка І. Р. — Львів: Українські технології, 1999. — 640 с.

Заставний Ф. Населення України // Голос України.- 2001, ЗО травня.

Корягина Т. Теневая экономика в СССР // Вопросы эконо­мики. - 1990. - № 3. - С. 117.

Павловський М. Шлях України. — К.: Техніка, 1997. — 149 с.

Шнітцер М. Порівняння економічних систем. — К.: Основи, 1997.-520 с.

Varoli J. Economic Reform Casts a Long Shadow in Russia // Transition. - 1997. - Vol.3, No.5. - P.6-10.

1.8. Ілюстрації

Ілюструють дипломну роботу, керуючись певним загальним за­думом, за ретельно продуманим тематичним планом, що допома­гає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст — ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис."; порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

• експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають циф­рами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

Рис. 1.14. Розміщення мережі АРМів:

— АРМ головного бухгалтера;

— АРМ бухгалтера з оплати праці;

— АРМ внутрішнього контролера.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: рисунок, схема, діаграма, графік, креслення та ін.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, необхідно оформлювати у виг­ляді таблиці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в. тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку дип­ломної роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з ве­ликою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна діли­ти на частини та розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, має лише одне сло­во, його можна замінювати лапками; якщо два або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те саме", а далі лап­ками. Ставити лапки замість цифр, знаків, марок, певних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних пра­вил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокрем­лених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.

Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводи­ти безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх подано у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі сло­ва "де" без двокрапки.

Рівняння та формули відокремлюють від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подаль­шому тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її но­мера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують ззовні рамки з правого боку навпроти основно­го рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ста­виться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: форму­ла є складовою речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у ви­падках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед фор­мулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою без­посередньо за формулою до її номера.

1.11. Цитування та посилання на використані джерела

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номе­ром за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад: "... у працях [1-7]...".

Коли в тексті необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити поси­лання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відпові­дати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті:"... сприяє своєчасному виявленню порушень про­цесу виробництва продукції, вжиттю заходів для попередження нега­тивних наслідків [21, С. 305]".

Відповідний опис у переліку посилань:

21. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2003.-412 с.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстра­ції, наприклад: "рис. 1.2". Посилання на формули вказують порядко­вим номером формули в дужках, наприклад: "... у формулі (2.1)". На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово "таблиця" у тексті пишуть скорочено, наприклад: "...у табл.1.2". У повторних по­силаннях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитет­не джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного від­творення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного ви­тягу може змінити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, у якій його подано в джерелі, зі збере­женням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення ав­торського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекру­чення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авто­рів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

2. Структура дипломної роботи та вимоги до виконання

Порядок розташування частин дипломної роботи

Титульний аркуш містить (у такій послідовності):

а) назву міністерства та вищого навчального закладу, де ви­конано дипломну роботу;

б) гриф допущення до захисту;

в) прізвище, ім'я, по батькові автора роботи;

г) повну назву роботи;

д) відомості про наукового керівника; є) місто і рік виконання;

План (в плані вказуються вступ, розділи з параграфами і позначеннями їх розміщення в тексті, висновки, список лі­тератури, додатки);

Вступ;

Розділи (1-3);

Висновки;

Список використаних джерел та літератури;

Додатки.

Вимоги до структурних елементів дипломної роботи

Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової про­блеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи у такій послідовності:

Актуальність проблеми, що зумовила вибір теми дослідження (формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної га­лузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми);

Об'єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення);

Предмет дослідження (міститься в межах об'єкта — саме на нього повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему ДР);

Мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення постав­леної мети;

Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;

Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досяг нення поставленої в дипломній роботі мети;

Наукова новизна (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов'язковою вказівкою на від­мінність цих положень від вже відомих);

Практичне значення одержаних результатів;

Апробація результатів дослідження (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій з теми);

Структура дипломної роботи (наприклад: "Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ,... розділи, висновки, список використаних джерел із... найменувань,... додатків. Загальний обсяг... сторінок").

Основна частина складається з розділів (підрозділів, підпунктів тощо). В розділах основної частини подають:

огляд спеціальної літератури (з особливим наголосом на наукові джерела останніх років і літературу іноземними мовами) і вибір напрямів дослідження (загальний обсяг огляду не повинен пе­ревищувати 20 % обсягу основної частини дипломної роботи);

аналіз і результати власних досліджень автора з обов'язковим висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.

Основна частина дипломної роботи для напрямів "Економіка та підприємництво", "Менеджмент та адміністрування" поділяється на такі частини:

Теоретична частина — містить огляд сучасного стану проблем, які ввійшли в завдання ДР. При цьому необхідно відобразити динаміку розвитку об'єкта, залучити наукові дослідження тощо. Результатом цього розділу має бути певна теоретична модель (графічна, таблична, математична тощо) пошуку шляхів розв'язання проблеми, поставле­ної в ДР.

Аналітична частина включає такі елементи:

• вид підприємства;

• форма власності;

• види продукції (послуг);

• технологічна характеристика виробництва;

• конкурентоспроможність;

• організаційна структура управління;

• механізм господарювання;

• динаміка результатів підприємницької діяльності;

• ресурсні характеристики перспектив розвитку;

• поглиблений аналіз проблем і виявлення напрямів удоскона­лення об'єкта і предмета проектування.

Вихідними даними для аналізу слугують технічна, економічна, фінансова, адміністративна, організаційна та інші види документації підприємства (організації), а також статистична інформація держав­них і недержавних установ.

Аналітична частина має завершуватися висновками, де формулю­ються напрями проектних розробок.

Виконуючи аналітичну частину, доцільно розробляти блок-схеми алгоритму аналізу показників, здійснювати розрахунок величин зміни аналізованих показників і визначити вплив факторів на них. За підсумками аналізу розробляються заходи щодо зміни показників у бажаному напрямі.

Проектна частина містить матеріал, який обґрунтовує розроблені проектні пропозиції (рішення), спрямовані на розв'язання проблеми, визначеної в завданні ДР, на конкретному об'єкті підприємницької діяльності.

Рекомендована послідовність викладення матеріалу проектної час­тини:

• визначення мети та підстав для розробки з посиланням на тео­ретичну та аналітичну частини

• обґрунтування проектних пропозицій (опис змісту, очікуваних наслідків тощо)

• характеристика передумов практичного впровадження проект­них пропозицій.

Рекомендації щодо змісту

Проектні розрахунки проводять на альтернативних засадах, тоб­то окремі рішення, елементи проектних пропозицій, фрагменти бізнес-плану повинні розроблятись у декількох варіантах. Фор­ма альтернативності залежить від теми проекту і узгоджується з керівником ДР.

Проектні пропозиції можуть мати вигляд організаційних, еко­номічних, фінансових, маркетингових, інноваційних, техніч­них, технологічних та інших заходів, бізнес-плану (або його фрагмента), інвестиційного проекту та ін.

Загальні вимоги до побудови проектної частини

Вона повинна містити розробку певної однієї ідеї, яка за своєю сутністю є комплексним заходом з удосконалення різних видів (сторін) діяльності об'єкта проектування.

Зміст розділу може відображати обгрунтування декількох заходів, пов'язаних між собою ідеєю вдосконалення предмета та об'єкта проектування. Окремий захід спрямовано на усунення конкрет­ного недоліку в діяльності підприємства (організації), а інші — на досягнення цілей проектування.

Обов'язковою умовою є застосування в проектному розділі інформаційних технологій сучасної комп'ютерної техніки (напри­клад, системи Progect Expert для розрахунку та аналізу елементів біз­нес-плану, пакета програм Spider Progect для управління проектами різного призначення та ін.).

В економічній частині, яка є складовою Проектної частини (одним із її розділів), наводяться розрахунки, що обґрунтовують економічні та спеціальні результати пропонованих заходів.

Під ефектом розуміють результат зіставлення нової якості стану явища після досягнення продиктованих потребами суб'єкта цілей з якістю його вихідного стану. Залежно від сфери виникнення виділя­ють такі види ефекту від проектних рішень:

• економічний;

• фінансово-економічний;

• науково-технічний;

• соціально-політичний;

• екологічний.

З погляду достовірності результатів оцінки виділяються точні та ймовірнісні види оцінок. Це пов'язано із місцем проектного рішення в життєвому циклі продукту або організації (ідея — виготовлення (матеріалізація ідеї) — споживання (експлуатація).

Спеціальна частина може включати матеріали з розробки таких заходів:

• охорона праці;

• техніка безпеки;

• охорона довкілля;

• забезпечення життєдіяльності об'єктів у надзвичайних ситуаціях.

У таких випадках тема вибирається з консультантом кафедри

БЖД і повинна бути логічно пов'язана з темою ДР.

Висновки

Висновки бувають двох видів — висновки до розділі в і загальні вис­новки. Висновки до розділів можуть містити пронумероване викла­дання результатів дослідження, одержаних у відповідному розділі.

Загальні висновки мають містити стисле викладання теоретичних і практичних результатів, отриманих автором дипломної роботи в ході дослідження, а також обгрунтування перспектив проведення подаль­ших досліджень у даній галузі (посилання на інших авторів, їх циту­вання, а також наведення загальновідомих істин не допускається).

3. Захист дипломної роботи

До захисту дипломної роботи допускаються студенти, які повніс­тю виконали навчальний план підготовки спеціаліста, склали всі за­ліки та екзамени і одержали позитивний відгук наукового керівника та рецензента, пройшли попередній захист дипломної роботи.

На захист дипломних робіт державній комісії подаються:

виконана дипломна робота із висновком завідувача випускної кафедри про допуск студента до захисту;

письмовий відгук керівника про дипломну роботу;

письмова рецензія на дипломну роботу спеціаліста відповідної кваліфікації, який не працює в Академії. Рецензія повинна мати оцінку роботи за чотирибальною шкалою оцінювання знань. Негативна рецензія не є підставою для відхилення роботи від її захисту. Підпис рецензента повинен бути затверджений за міс­цем його основної роботи.

Склад рецензентів затверджується директором навчального підрозділу за поданням завідувача відповідної кафедри не пізніше як за місяць до захисту.

Державній комісії можуть бути подані також інші матеріали, що характеризують наукову і практичну цінність виконаної роботи: дру­ковані статті з теми дослідження, документи, що вказують на прак­тичне його застосування тощо. Для виступу дипломникам надається 5-7 хвилин (це 2 сторінки машинописного тексту). У своєму виступі студент повинен коротко і змістовно викласти:

• чітко поставлену проблему дипломного дослідження;

• обґрунтувати актуальність;

• розкрити ступінь її наукової розробки на сьогоднішній день;

• визначити мету та основні завдання дослідження, а також засоби їх реалізації;

• коротко викласти структуру роботи та її основні ідеї і досягнен­ня, дати аналіз і обґрунтування висновків, узагальнень, особливо відзначити конкретні пропозиції, рекомендації практичного і те­оретичного характеру.

Захист дипломної роботи проходить на відкритому засіданні Дер­жавної екзаменаційної комісії.

Результати захисту дипломної роботи визначаються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно" і оголошуються в день проведення захисту після оформлення протоколу засідання Державної комісії.

4. Критерії оцінювання дипломної роботи

Дипломна робота, в якій прореферовано опубліковані джерела і на їх основі розкрито тему, допускається до захисту, але не може бути оцінена вище ніж оцінкою "задовільно".

Робота, в якій зроблено власну оцінку наукових джерел, само­стійно підібрано та проаналізовано статистичний матеріал, зроблено аргументовані висновки та обгрунтовано пропозиції, може бути оці­нена на "добре".

Робота, в якій зроблено власну оцінку джерел, використані кіль­кісні методи дослідження, побудовано формалізовану модель про­блеми, зроблено власні розрахунки і на їх основі — аргументовано пропозиції, може бути оцінена на "відмінно".

Складаючи план дипломної роботи, визначаючи глибину науко­вого дослідження, студент враховує свої можливості та претензію на конкретну оцінку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Положення про організацію навчального процес}' у вищих нав­чальних закладах: Затв. наказом Міністерства освіти і науки Ук­раїни від 2 червня 1993 р. № 161

Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців: Затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004 р. № 48.

Рекомендації щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації: Затв. на­казом МОН України від ЗО грудня 2005 р. № 774.

Методичні рекомендації щодо забезпечення навчального про­цесу: 36. док. / Міжрегіон. Акад. упр. персоналом. — К.: МАУП, 2006. - С. 72-78.

Положення про організацію самостійної та індивідуально-кон­сультативної роботи у Київському національному університеті. — К: Вид-во КНЕУ, 2005. - 22 с.

Положення про самостійну роботу студентів економічного фа­культету Київського національного університету імені Тараса Шевченка// К: Вища шк. - 2005. - 22 с.

Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследова­ния. - К: МАУП, 2004. - 216 с.

Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. — К.: АБУ, 2002. - 480 с.

Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Підручник. — К: Вища шк., 1997. - 272 с.

Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закла­дах освіти: Навч. посіб. — К., 1997. — 64 с.

Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. — 2000. — № 2. — 96 с.

Грищенко І. М., Григоренко О. М., Борисенко В. О. Основи нау­кових досліджень. — К: Вид-во КНТЕУ, 2001. — 186 с.

Довідник здобувача наукового ступеня: 36. нормат. док. та ін- форм. матеріалів з питань атестації наук, кадрів вищої кваліфіка­ції. — 3-тє вид., випр. і допов. / Упоряд. Ю. І. Цеков. — К.: Вид-во "Толока", 2003. - 69 с.

Здобувачу наукового ступення: Метод, рек./ Упоряд. С. В. Сьо­мій. - К: МАУП, 2002. - 184 с.

Вища освіта України і Болонський процес // Навч. посіб. / За ред. В. Г. Кременя; Упоряд.: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, 1.1. Бабин — К; Тернопіль, 2004. — 286 с.

Болонський процес і навчання впродовж життя / Упоряд. М. Ф. Степко, Б. В. Клименко, Л. Л. Товажнянський. — Харків, 2004. — 110 с.

Підготовлено методичним центром навчально-методичного департаменту НМІМО ПУ

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 1 від 28.01.09)

Методичні рекомендації щодо підготовки дипломної роботи (для спе­ціалістів) / Уклад. Л. А. Якимова. — К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. — 19 с.

Методичні рекомендації містять загальні положення щодо написання дипломної роботи, її мету і завдання, структуру написання і оформлення, послідовність виконання, порядок підготовки до захисту.

© Міжрегіональна Академія

управління персоналом (МАУП), 2009 © ДП «Видавничий дім «Персонал» 2009

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо­би, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у пев­ному виді діяльності.

Дипломна робота — виконується на завершальному етапі навчан­ня студентів у вищому навчальному закладі і передбачає:

систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і прак­тичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних, виробничих та інших завдань;

розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою роботи.

Працюючи над дипломною роботою, студент виявляє свою здат­ність ставити і вирішувати актуальні, теоретично і практично значу­щі проблеми науки та практики, вміння використати здобуті знання в розробці наукової проблематики, демонструє свої потенціальні мож­ливості в проведенні дослідницької роботи і тим самим розкриває рі­вень і якість своєї професійної підготовки, здобутої за час навчання.

1. Основні вимоги до дипломної роботи

1.1. Загальні зауваження

Студент, який виконує дипломну роботу, повинен насамперед ознайомитися з вимогами до таких досліджень. Оскільки дипломні роботи повинні мати ознаки наукового дослідження, то, звичайно, особлива увага в них звертається на глибоке теоретичне висвітлення проблеми як у цілому, так і окремих її складових.

Написання дипломної роботи починається з визначення та ви­світлення основного питання кожного розділу. Виклад змісту кожно­го питання повинен бути доказовим, науково аргументованим і пояс­неним (а не описовим і декларативним!). Теоретичні положення та висновки повинні грунтуватись на конкретних матеріалах реальної дійсності, факти і приклади повинні бути не випадковими, а типови­ми.

Вміння теоретично обгрунтовано подати матеріал свідчить про сформованість знань студента, їх систематизацію та свідоме засвоєн­ня. Опанувавши методи наукового дослідження, студент може само­стійно, логічно, послідовно, відповідно до зазначеної мети письмо­во розкрити питання щодо плану вибраної теми. Дипломна робота повинна бути написана доброю літературною мовою, без зловжи­вань транслітерованими з чужих мов науковими термінами. Слід пам'ятати, що в науковій термінології немає синонімів — інше слово має інше значення.

Планування роботи

Підготовка дипломної роботи потребує виділення її певних етапів та визначення конкретних завдань, які необхідно розв'язати на кож­ному із них. Планування передбачає розподіл часу для написання роботи, дотримання визначених термінів та обсягів. Для виконання дипломної роботи слід виділити щонайменше шість етапів: (1) вибір та затвердження теми; (2) пошуки та вивчення літератури; (3) скла­дання та погодження з науковим керівником плану дипломної робо­ти; (4) підбір та опрацювання фактичного та статистичного матеріа­лу; (5) написання роботи; (6) захист роботи.

Вибір теми

Студент-випускник має право на самостійний вибір актуальної теми для дипломного дослідження, яку він виносить на затверджен­ня випускної кафедри. Рішенням кафедри тема затверджується або відхиляється з відповідним обгрунтуванням мотивів. Вибрати тему дипломної роботи можна з орієнтовної тематики дипломних робіт, що є на кафедрах інститутів. Кафедра має рекомендувати випускникові тематику дипломної роботи відповідно до проблематики науково-дослідної роботи кафедри згідно з комплексним планом її наукових досліджень. Після попереднього узгодження теми дипломної роботи на кафедрі студент подає особисто заяву на ім'я завідувача кафедри, на якій забезпечуватиметься наукове керівництво роботою. Кафедра затверджує тему дипломної роботи та наукового керівника.

Затвердження тем та керівників дипломних робіт оформляється розпорядженням директора навчального підрозділу не пізніше, ніж за півроку до проведення державної атестації для студентів заочної та дистанційної форм навчання, за рік — для студентів денної форми нав­чання. Зміна теми дипломної роботи допускається в окремих випадках за погодженням завідувача кафедри та директора навчального підроз­ділу. Нова тема затверджується в установленому порядку.

1.4. Складання плану роботи

Після ознайомлення з літературою студент вже має певну думку про напрям свого дослідження і готовий до складання плану, який повинен мати вступ, 3-4 розділи (в свою чергу поділяються на кіль­ка підрозділів), висновки, список використаних джерел та за потреби додатки. Наприклад: План

Вступ

Розділ 1. Назва першого розділу

Назва першого підрозділу 1 -го розділу

Назва другого підрозділу

Назва третього підрозділу Розділ 2. Назва другого розділу

Назва першого підрозділу 2-го розділу

Назва другого підрозділу

Назва третього підрозділу Розділ 3. Назва третього розділу

Назва першого підрозділу 3-го розділу

Назва другого підрозділу

Назва третього підрозділу Висновки

Список використаних джерел Додатки

План роботи обов'язково погоджується з науковим керівником.

1.5. Обсяг дипломної роботи та основні вимоги до її друкування

Дипломна робота подається у друкованому вигляді. Текст дип­ломної роботи повинен бути надрукований чорною фарбою на білому аркуші формату A4 (210x297мм). Обсяг дипломної роботи без ураху­вання додатків має складати 100-120 сторінок. Для виконання робо­ти найкраще застосовувати Microsoft Word версії не нижче 6.0.

Вимоги до параметрів сторінок: розмір лівого поля — 25 мм, правого — не менше 10 мм; розмір верхнього і нижнього полів — не менше 20 мм. Вимоги до тексту: шрифт — Times New Roman, розмір 14 пт або Arial, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,5, вирівнювання за шириною, відступ абзацу — 12,5 мм.

Вимоги до назв розділів: жирним шрифтом, вирівнювання по цен­тру. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка — чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту — всюди однакова. Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час напи­сання дипломної роботи, можна виправляти підчищенням або зафар­буванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між ряд­ками виправленого тексту машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Вимоги до тексту в таблицях: шрифт Times New Roman, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,0, відступи не допускаються. Вимоги до тексту в ілюстраціях: шрифт Times New Roman або Arial, розмір не більше 14 пт. Формули в дипломній роботі повинні бути виконані у редакторі формул Microsoft Eguation 3.0, графіки та діаграми — за допомогою редакторів Microsoft Excel або Microsoft Graph.

До списку використаних джерел входить приблизно 50 наймену­вань.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи. Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи "(ЗМІСТ", "ПЕРЕ­ЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВ­КИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ") дру­кують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім пер­шої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка крапки не став­лять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розді­ляють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці заголовка, над­рукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Після заголовка (за винятком заголовка пункту) та текстом пропускають один рядок.

Нумерація

Сторінки, розділи, параграфи, пункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторін­ки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у право­му верхньому куті сторінки без крапки. Зміст, перелік умовних поз­начень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крап­ки не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділа складається з номера розділу і порядкового номера підрозділа, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стоя­ти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Порядок посилань на джерела

Посилання в тексті дають у квадратних дужках []. Посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посила­ються на джерело в цілому). Наприклад:

"Тіньовий сектор економіки України у 1999 році складав 47 % [З, с.453]".

"Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті Ю. Біленком у статті [1]".

"Мікроекономічні наслідки девальваційного шоку для України розглянуті у працях Ю. Біленка та М. Павловського [1; 6, с.114— 165]".

"Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у пра­цях [1,2, 7]".

"Проблеми сучасних міжнародних відносин розглядаються у пра­цях [1-7]". Цифри в [] відповідають порядковому номеру джерела у списку використаних джерел:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Біленко Ю. Девальваційний шок: мікро- та макроекономічні наслідки для України // Зовнішньоекономічний кур'єр. — 1999. — №7-8.- С.12-14.

Боринець С. Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (на­ціональний і міжнародний аспекти). — К.: Педагогіка, 1997.160 с.

Державне регулювання економіки / За ред. Михасюка І. Р. — Львів: Українські технології, 1999. — 640 с.

Заставний Ф. Населення України // Голос України.- 2001, ЗО травня.

Корягина Т. Теневая экономика в СССР // Вопросы эконо­мики. - 1990. - № 3. - С. 117.

Павловський М. Шлях України. — К.: Техніка, 1997. — 149 с.

Шнітцер М. Порівняння економічних систем. — К.: Основи, 1997.-520 с.

Varoli J. Economic Reform Casts a Long Shadow in Russia // Transition. - 1997. - Vol.3, No.5. - P.6-10.

1.8. Ілюстрації

Ілюструють дипломну роботу, керуючись певним загальним за­думом, за ретельно продуманим тематичним планом, що допома­гає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст — ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис."; порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

• експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають циф­рами, що виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:

Рис. 1.14. Розміщення мережі АРМів:

— АРМ головного бухгалтера;

— АРМ бухгалтера з оплати праці;

— АРМ внутрішнього контролера.

Основними видами ілюстративного матеріалу є: рисунок, схема, діаграма, графік, креслення та ін.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі.

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, необхідно оформлювати у виг­ляді таблиці. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в. тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку дип­ломної роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з ве­ликою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна діли­ти на частини та розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Коли текст, який повторюється в графі таблиці, має лише одне сло­во, його можна замінювати лапками; якщо два або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те саме", а далі лап­ками. Ставити лапки замість цифр, знаків, марок, певних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних пра­вил. Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокрем­лених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.

Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводи­ти безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій їх подано у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі сло­ва "де" без двокрапки.

Рівняння та формули відокремлюють від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал не менше одного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подаль­шому тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її но­мера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то її номер записують ззовні рамки з правого боку навпроти основно­го рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ста­виться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямоване в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: форму­ла є складовою речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у ви­падках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед фор­мулою є узагальнююче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою без­посередньо за формулою до її номера.

1.11. Цитування та посилання на використані джерела

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номе­ром за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад: "... у працях [1-7]...".

Коли в тексті необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити поси­лання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відпові­дати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті:"... сприяє своєчасному виявленню порушень про­цесу виробництва продукції, вжиттю заходів для попередження нега­тивних наслідків [21, С. 305]".

Відповідний опис у переліку посилань:

21. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник. — К.: Центр навч. л-ри, 2003.-412 с.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстра­ції, наприклад: "рис. 1.2". Посилання на формули вказують порядко­вим номером формули в дужках, наприклад: "... у формулі (2.1)". На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово "таблиця" у тексті пишуть скорочено, наприклад: "...у табл.1.2". У повторних по­силаннях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитет­не джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точного від­творення цитованого тексту, бо найменше скорочення наведеного ви­тягу може змінити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а)      текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, у якій його подано в джерелі, зі збере­женням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б)      цитування має бути повним, без довільного скорочення ав­торського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекру­чення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в)      кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г)      при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авто­рів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д)якщо       необхідно виявити ставлення студента до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

2. Структура дипломної роботи та вимоги до виконання

Порядок розташування частин дипломної роботи

Титульний аркуш містить (у такій послідовності):

а)      назву міністерства та вищого навчального закладу, де ви­конано дипломну роботу;

б)      гриф допущення до захисту;

в)      прізвище, ім'я, по батькові автора роботи;

г)      повну назву роботи;

д)      відомості про наукового керівника; є) місто і рік виконання;

План (в плані вказуються вступ, розділи з параграфами і позначеннями їх розміщення в тексті, висновки, список лі­тератури, додатки);

Вступ;

Розділи (1-3);

Висновки;

Список використаних джерел та літератури;

Додатки.

Вимоги до структурних елементів дипломної роботи

Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової про­блеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи у такій послідовності:

Актуальність проблеми, що зумовила вибір теми дослідження (формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної га­лузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми);

Об'єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення);

Предмет дослідження (міститься в межах об'єкта — саме на нього повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему ДР);

Мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення постав­леної мети;

Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;

Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досяг нення поставленої в дипломній роботі мети;

Наукова новизна (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов'язковою вказівкою на від­мінність цих положень від вже відомих);

Практичне значення одержаних результатів;

Апробація результатів дослідження (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій з теми);

Структура дипломної роботи (наприклад: "Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ,... розділи, висновки, список використаних джерел із... найменувань,... додатків. Загальний обсяг... сторінок").

Основна частина складається з розділів (підрозділів, підпунктів тощо). В розділах основної частини подають:

огляд спеціальної літератури (з особливим наголосом на наукові джерела останніх років і літературу іноземними мовами) і вибір напрямів дослідження (загальний обсяг огляду не повинен пе­ревищувати 20 % обсягу основної частини дипломної роботи);

аналіз і результати власних досліджень автора з обов'язковим висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.

Основна частина дипломної роботи для напрямів "Економіка та підприємництво", "Менеджмент та адміністрування" поділяється на такі частини:

Теоретична частина — містить огляд сучасного стану проблем, які ввійшли в завдання ДР. При цьому необхідно відобразити динаміку розвитку об'єкта, залучити наукові дослідження тощо. Результатом цього розділу має бути певна теоретична модель (графічна, таблична, математична тощо) пошуку шляхів розв'язання проблеми, поставле­ної в ДР.

Аналітична частина включає такі елементи:

- вид підприємства;

- форма власності;

- види продукції (послуг);

- технологічна характеристика виробництва;

- конкурентоспроможність;

- організаційна структура управління;

- механізм господарювання;

- динаміка результатів підприємницької діяльності;

- ресурсні характеристики перспектив розвитку;

- поглиблений аналіз проблем і виявлення напрямів удоскона­лення об'єкта і предмета проектування.

Вихідними даними для аналізу слугують технічна, економічна, фінансова, адміністративна, організаційна та інші види документації підприємства (організації), а також статистична інформація держав­них і недержавних установ.

Аналітична частина має завершуватися висновками, де формулю­ються напрями проектних розробок.

Виконуючи аналітичну частину, доцільно розробляти блок-схеми алгоритму аналізу показників, здійснювати розрахунок величин зміни аналізованих показників і визначити вплив факторів на них. За підсумками аналізу розробляються заходи щодо зміни показників у бажаному напрямі.

Проектна частина містить матеріал, який обґрунтовує розроблені проектні пропозиції (рішення), спрямовані на розв'язання проблеми, визначеної в завданні ДР, на конкретному об'єкті підприємницької діяльності.

Рекомендована послідовність викладення матеріалу проектної час­тини:

- визначення мети та підстав для розробки з посиланням на тео­ретичну та аналітичну частини

- обґрунтування проектних пропозицій (опис змісту, очікуваних наслідків тощо)

- характеристика передумов практичного впровадження проект­них пропозицій.

Рекомендації щодо змісту

Проектні розрахунки проводять на альтернативних засадах, тоб­то окремі рішення, елементи проектних пропозицій, фрагменти бізнес-плану повинні розроблятись у декількох варіантах. Фор­ма альтернативності залежить від теми проекту і узгоджується з керівником ДР.

Проектні пропозиції можуть мати вигляд організаційних, еко­номічних, фінансових, маркетингових, інноваційних, техніч­них, технологічних та інших заходів, бізнес-плану (або його фрагмента), інвестиційного проекту та ін.

Загальні вимоги до побудови проектної частини

Вона повинна містити розробку певної однієї ідеї, яка за своєю сутністю є комплексним заходом з удосконалення різних видів (сторін) діяльності об'єкта проектування.

Зміст розділу може відображати обгрунтування декількох заходів, пов'язаних між собою ідеєю вдосконалення предмета та об'єкта проектування. Окремий захід спрямовано на усунення конкрет­ного недоліку в діяльності підприємства (організації), а інші — на досягнення цілей проектування.

Обов'язковою умовою є застосування в проектному розділі інформаційних технологій сучасної комп'ютерної техніки (напри­клад, системи Progect Expert для розрахунку та аналізу елементів біз­нес-плану, пакета програм Spider Progect для управління проектами різного призначення та ін.).

В економічній частині, яка є складовою Проектної частини (одним із її розділів), наводяться розрахунки, що обґрунтовують економічні та спеціальні результати пропонованих заходів.

Під ефектом розуміють результат зіставлення нової якості стану явища після досягнення продиктованих потребами суб'єкта цілей з якістю його вихідного стану. Залежно від сфери виникнення виділя­ють такі види ефекту від проектних рішень:

- економічний;

- фінансово-економічний;

- науково-технічний;

- соціально-політичний;

- екологічний.

З погляду достовірності результатів оцінки виділяються точні та ймовірнісні види оцінок. Це пов'язано із місцем проектного рішення в життєвому циклі продукту або організації (ідея — виготовлення (матеріалізація ідеї) — споживання (експлуатація).

Спеціальна частина може включати матеріали з розробки таких заходів:

- охорона праці;

- техніка безпеки;

- охорона довкілля;

- забезпечення життєдіяльності об'єктів у надзвичайних ситуаціях.

У таких випадках тема вибирається з консультантом кафедри

БЖД і повинна бути логічно пов'язана з темою ДР.

Висновки

Висновки бувають двох видів — висновки до розділі в і загальні вис­новки. Висновки до розділів можуть містити пронумероване викла­дання результатів дослідження, одержаних у відповідному розділі.

Загальні висновки мають містити стисле викладання теоретичних і практичних результатів, отриманих автором дипломної роботи в ході дослідження, а також обгрунтування перспектив проведення подаль­ших досліджень у даній галузі (посилання на інших авторів, їх циту­вання, а також наведення загальновідомих істин не допускається).

Захист дипломної роботи

До захисту дипломної роботи допускаються студенти, які повніс­тю виконали навчальний план підготовки спеціаліста, склали всі за­ліки та екзамени і одержали позитивний відгук наукового керівника та рецензента, пройшли попередній захист дипломної роботи.

На захист дипломних робіт державній комісії подаються:

- виконана дипломна робота із висновком завідувача випускної кафедри про допуск студента до захисту;

- письмовий відгук керівника про дипломну роботу;

- письмова рецензія на дипломну роботу спеціаліста відповідної кваліфікації, який не працює в Академії. Рецензія повинна мати оцінку роботи за чотирибальною шкалою оцінювання знань. Негативна рецензія не є підставою для відхилення роботи від її захисту. Підпис рецензента повинен бути затверджений за міс­цем його основної роботи.

Склад рецензентів затверджується директором навчального підрозділу за поданням завідувача відповідної кафедри не пізніше як за місяць до захисту.

Державній комісії можуть бути подані також інші матеріали, що характеризують наукову і практичну цінність виконаної роботи: дру­ковані статті з теми дослідження, документи, що вказують на прак­тичне його застосування тощо. Для виступу дипломникам надається 5-7 хвилин (це 2 сторінки машинописного тексту). У своєму виступі студент повинен коротко і змістовно викласти:

- чітко поставлену проблему дипломного дослідження;

- обґрунтувати актуальність;

- розкрити ступінь її наукової розробки на сьогоднішній день;

- визначити мету та основні завдання дослідження, а також засоби їх реалізації;

- коротко викласти структуру роботи та її основні ідеї і досягнен­ня, дати аналіз і обґрунтування висновків, узагальнень, особливо відзначити конкретні пропозиції, рекомендації практичного і те­оретичного характеру.

Захист дипломної роботи проходить на відкритому засіданні Дер­жавної екзаменаційної комісії.

Результати захисту дипломної роботи визначаються оцінками "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно" і оголошуються в день проведення захисту після оформлення протоколу засідання Державної комісії.

4. Критерії оцінювання дипломної роботи

Дипломна робота, в якій прореферовано опубліковані джерела і на їх основі розкрито тему, допускається до захисту, але не може бути оцінена вище ніж оцінкою "задовільно".

Робота, в якій зроблено власну оцінку наукових джерел, само­стійно підібрано та проаналізовано статистичний матеріал, зроблено аргументовані висновки та обгрунтовано пропозиції, може бути оці­нена на "добре".

Робота, в якій зроблено власну оцінку джерел, використані кіль­кісні методи дослідження, побудовано формалізовану модель про­блеми, зроблено власні розрахунки і на їх основі — аргументовано пропозиції, може бути оцінена на "відмінно".

Складаючи план дипломної роботи, визначаючи глибину науко­вого дослідження, студент враховує свої можливості та претензію на конкретну оцінку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Положення про організацію навчального процес}' у вищих нав­чальних закладах: Затв. наказом Міністерства освіти і науки Ук­раїни від 2 червня 1993 р. № 161

Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців: Затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004 р. № 48.

Рекомендації щодо впровадження кредитно-модульної системи у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації: Затв. на­казом МОН України від ЗО грудня 2005 р. № 774.

Методичні рекомендації щодо забезпечення навчального про­цесу: 36. док. / Міжрегіон. Акад. упр. персоналом. — К.: МАУП, 2006. - С. 72-78.

Положення про організацію самостійної та індивідуально-кон­сультативної роботи у Київському національному університеті. — К: Вид-во КНЕУ, 2005. - 22 с.

Положення про самостійну роботу студентів економічного фа­культету Київського національного університету імені Тараса Шевченка// К: Вища шк. - 2005. - 22 с.

Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследова­ния. - К: МАУП, 2004. - 216 с.

Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. — К.: АБУ, 2002. - 480 с.

Білуха М. Т. Основи наукових досліджень: Підручник. — К: Вища шк., 1997. - 272 с.

Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закла­дах освіти: Навч. посіб. — К., 1997. — 64 с.

Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. — 2000. — № 2. — 96 с.

Грищенко І. М., Григоренко О. М., Борисенко В. О. Основи нау­кових досліджень. — К: Вид-во КНТЕУ, 2001. — 186 с.

Довідник здобувача наукового ступеня: 36. нормат. док. та ін- форм. матеріалів з питань атестації наук, кадрів вищої кваліфіка­ції. — 3-тє вид., випр. і допов. / Упоряд. Ю. І. Цеков. — К.: Вид-во "Толока", 2003. - 69 с.

Здобувачу наукового ступення: Метод, рек./ Упоряд. С. В. Сьо­мій. - К: МАУП, 2002. - 184 с.

Вища освіта України і Болонський процес // Навч. посіб. / За ред. В. Г. Кременя; Упоряд.: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, 1.1. Бабин — К; Тернопіль, 2004. — 286 с.

Болонський процес і навчання впродовж життя / Упоряд. М. Ф. Степко, Б. В. Клименко, Л. Л. Товажнянський. — Харків, 2004. — 110 с.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!