Лекція на тему Перспективи інтелектуалізації інформаційних ресурсів Інтернет на основі технології відкритих джерел

 Перспективи інтелектуалізації інформаційних ресурсів  Інтернет на основі технології відкритих джерел. Форми мережного співробітництва

Розглянуто технології колективного збору та аналізу інформації на основі технології Open Source Intelligence. Рух  відкритих джерел (Open Source) є новим проявом колективної праці, унікально пристосований до мережі Інтернет та розробки високоякісних інформаційних продуктів.

Останнім часом усе більш популярної стає ідея вільно розповсюджуваного програмного забезпечення, тобто програм, що поширюються разом з вихідними текстами. Це означає, що будь-який програміст може виправляти таку програму відповідно до власних потреб і навіть розповсюджувати виправлений варіант. Такий підхід дозволяє працювати над однією програмою сотням людей по всій Мережі, що, звичайно, приносить свої плоди.

На початку Open Source відносився тільки до розробки програмного забезпечення, але зі зростанням кількості та кваліфікації користувачів мережі Інтернет прикласти цей підхід поширився і на інші галузі. Однією з таких галузей є колективний збір та аналіз інформації, що в практичному застосуванні отримало назву „Інтелект Відкритих Джерел” (Open Source Intelligence - OS-INT).

Головні засади руху Відкритих Джерел

В 70-і роки минулого століття програмне забезпечення використовувалося розробниками спільно, але потім компанії-розробники почали створювати обмеження його вільне використання, пов'язані з використанням ліцензійних угод. Але це викликало негативну реакцію у багатьох програмістів та користувачів. У 1983 р. Сталлман ввів терміни "вільне програмне забезпечення" та  "copyleft" і почав працювати над проектом GNU, спрямованим на те, щоб дати користувачам незалежність і стримати приватизацію інформації.

Сьогодні забезпечити на практиці спільне, вільне та відкрите використання продуктів досить важко. Потрібний новий спеціалізований підхід, який би досяг балансу між відкритістю інформації та безконтрольністю в її розповсюдженні. Внаслідок цього в процесі розвитку Інтернет-технологій в рамках руху “Відкриті джерела програмного забезпечення” (Open Source Software) виник новий напрямок - „Інтелект Відкритих Джерел” (Open Source Intelligence - OS-INT), метою якого є  колективний збір та аналіз інформації. OS-INT базується на таких принципах спільної праці, як експертна оцінка, практика взаємного оцінювання експертами власної роботи, превалювання незалежної репутації над адміністративним контролем, вільний обіг продуктів та гнучкі рівні залежності та відповідальності. Оцінки тих спеціалістів, що мають високу репутацію, мають більшу вагу. Знання  здобуваються в процесі уточнень та досягнення консенсусу.

OS-INT складається з великої кількості незалежних проектів (приміром, Nettime, Wikipedia та Web-сайт NoLogo.org), які мають різну історію, різну технічну та соціальну стратегію для реалізації принципів спільного використання відкритих джерел.

У OS-INT є вагоме теоретичне та технологічне підґрунтя. Багато з базових Інтернет-технологій були створені для сприяння вільному та доступному обміну інформацією між експертами, в процесі якого інформація не тільки ефективно розповсюджується, але і спільно оцінюється. Найпростіші платформи OS-INT – поштові списки розсилання (e-mail lists) –  з`явилися в середині 1970-х. В 1980-ті  дошки FidoNet та Usenet надавали користувачам деякі можливості OS-INT, але вони були досить складними в використанні. В 1990-х багато з цих платформ було трансформовано в світі появлення Word Wide Web. Створення Web-стандартів було спрямоване на співробітництво між науковцями, що розташовані по свій землі, але сутність Інтернету в процесі його розвитку значно комерціювалася. Принципи вільного спільного використання, що характеризували його початок, змінилися на товарно-орієнтовані контролюючі структури, які традиційно домінували в індустрії вироблення контенту.

Реальна цінність OSS складається як співтовариство, що бере участь у тій чи іншій ініціативі, у тому, що його члени здатні спроектувати і побудувати. Як приклад можна привести такі ініціативи OSSLinux, Apache і Grid, робота над який залучила до себе видатних програмістів, учених і технічних експертів, спільна праця яких став можливий завдяки наявності Internet і відкритих стандартів.

Особливий вплив на відношення до OSS зробила високу якість продуктів, створених у відкритих кодах. Воно стало несподіванкою для тих, хто був вихований у класичних корпоративних традиціях, де все чітко структуровано, від початкових етапів досліджень і розробок до реалізації, тестування окремих компонентів і систем у цілому, аж до підтримки й обслуговування.

На користь OSS звичайно наводяться наступні аргументи:

• Найбільш популярні продукти OSS збирають навколо себе велику кількість кваліфікованих експертів, тому вони більш ефективні, а швидкість їхньої розробки і внесення виправлень може бути вище;

• Відкритість кодів дозволяє їх повторно використовувати й адаптувати під потреби задачі;

• Велика прихильність стандартам у процесі розробки забезпечує високу здатність до взаємодії;

• Конкуренція постачальників OSS-рішень веде до високої якості обслуговування.

Але при цьому є і недоліки:

• Якщо проект не занадто великий і популярний, то немає гарантії, що в ньому бере участь висококваліфіковане співтовариство і буде забезпечена достатня якість продукту;

• Орієнтація на рівних собі приводить до того, що недостатньо враховуються інтереси користувачів, і якість інтерфейсів у OSS-продуктах звичайно нижче;

• Істотно нижче контроль над процесом появи нових версій: під час відсутності формально організованого адміністрування є імовірність фрагментації кодів і появи рівнобіжних версій (code forking).

У порівнянні з вільним програмним забезпеченням для приєднання до вільного проекту інформації набагато простіше. Помилки різного роду не можуть призвести комп'ютер до поломки і не викличуть втрату коштовних даних.

Проекти, подібні до Wikipedia, базовані на вільному програмному забезпеченні, підтверджують, що існує набагато більше людей, що можуть виправити орфографічну помилку, ніж програмістів, що можуть виправити помилку у програмі. Постачальники контенту  можуть бути розділені на три групи: коректори записів помилок в буквах та орфографічних помилок, користувачі, які час від часу додають деякі рядки, і професійні додавачі вмісту (контенту).

Майбутнє OS-INT

Open Source Intelligence ще досить молода галузь, що стоїть перед необхідністю деяких змін.

По-перше, це необхідність маштабування. В порівнянні з традиційними широкомовними медіа, проекти OS-INT досить малі [[1]]. Оскільки маштаб та відкритість значно зачіпають соціальну динаміку, зріст не може пройти легко для багатьох проектів.

По-друге, це економічна проблема. Більшість проектів OS-INT є суто добровільними. Ресурси для них є пожертвою. Наприклад, Wikipedia, залежить в апаратній частині та смуга пропуску від Bomis Inc. NoLogo.org фінансується з ліцензійних платежів від продажу книг. Більшість проектів OS-INT не має свого достатнього прибутку для покриття деяких з неминучих витрат. Тому на цей час вони досить вдало поклалися на пожертвування (від співчуваючих окремих персон, корпорацій чи фондів), але продовжена криза Інтернет-економіки не обов`язково полегшує зрост капіталу, який стає дедалі все більш важливим з ростом проектів в розмірі та збільшенням інфраструктури та смуги пропускання.

В порівняні з традиційними моделями виробництва та видавництва, проекти OS-INT в більшості приймають участь за межами традиційної товарно-грошової економіки. Вкладники проектів, в цілому, не мотивовані безпосередньою фінансовою вигодою. Однак, не всі ресурси можуть бути забезпечені без грошей, тому повинні бути винайдені нові моделі фінансування таких проектів. Ймовірно, що проекти OS-INT, з економічної точки зору, будуть розвиватися в гібрид, що буде включати прямі доходи (наприклад підписка, реклама), добровільні пожертвування і волонтерські зусилля. Як ці різні елементи будуть відноситися один до одного буде змінюватися від проекту до проекту. Для творчого експерименту існує багато простору і потреби.

Незважаючи на ці зміни, є серйозні підстави для того, щоб бути оптимістичним в його майбутньму. По-перше, соціо-технологічний процес навчання поглиблюється. Платформи і методи OS-INT стають більш зрозумілими, і отже перешкоди для користувачів як і для постачальників зменшуються.

З боку користувачів, досвід вивчення роботи в спільноті замість широкомовлення росте. Їхній відмінний характер розвивається, відшліфовується й оцінюється.

Для постачальників, досвід вивчення OS-INT, вкладений у складне, але вільно доступне програмне забезпечення за ліцензією GPL. Кошти для запуску нових проектів мінімальні, а можливості адаптування платформи до особливих потреб кожного проекту максимальні. Результат цього розмаїття, у свою чергу, збагачує спільний навчальний процес.

По-друге, оскільки засоби масової інформації (ЗМІ) змінюються на все меншу кількість конгломератів, які неухильно просувають і контролюють свою безліч медіа-продуктів, підвищується потреба в альтернативних каналах інформації, принаймні серед людей, що інвестують час і енергію пізнання в те, щоб бути критично інформованим.

Технологія Wiki

Сьогодні одним з найпоширеніших напрямків OS-INT є технологія Wiki.

Wiki (від "Wiki Wiki" - "швидко" по-гавайськи) – це гіпертекстове середовище (зазвичай - Web-сайт), яке дозволяє користвачам Інтернет відносно легко створювати та модифіувати його контент. Історія говорить, що автор цієї концепції Уорд Каннингхэм почув його в аеропорті Гонолулу – місцеві жителі називали так автобуси. Він вирішив назвати так свою технологію, тому що це слово дійсне відображає її сутність – адже wiki здатна значно спростити життя компанії і прискорити обмін інформацією між співробітниками.

Термін Wiki може також стосуватися спільного програмного забезпечення (collaborative software), яке створюєтся для створення такого сайту.

Wiki-технологія - це технологія побудови веб-сайта, що дозволяє відвідувачам брати участь у редагуванні його вмісту - виправленні помилок, додаванні нових матеріалів, без необхідності використання спеціальних програм, реєстрації на сервері і знання HTML.

Для створення вики-середовища необхідне спеціальне ПЗ – Wiki-двигун. Wiki-двигун забезпечує роботу такого Web-сайту. Інформація, представлена у Wiki, має нелінійну навігаційну структуру. Кожна сторінка зазвичай містить велику кількість гіперпосилань на інші сторінки.

Оригінальна система Wiki була винайдена у 1995 В.Канінгемом. Вона була створена для web-вузла Pattern Languages Community з метою спростити спільне створення і документування програмних зразків (software patterns).

В таких системах написання та редагування є колективним процесом. Читач, який бачить в статті помилку чи недолік, може негайно її виправити чи додати відсутню інформацію. Оскільки процес перегляду та уточнення є публічним та безперервний, то не існує принципової різниці між попередніми та фінальними версіями інформації. Використання принципу експертного перегляду відкритих джерел дозволяє проекту зростати не тільки за кількістю статей, але й за глибиною внаслідок колективного вкладу читачів, що є експертами в цій галузі.

Спочатку  wiki-системи являли собою просто сайти, сторінки яких міг редагувати хто завгодно, прямо з web. У сучасному варіанті – це система для збору і структурування інформації, що характеризується наступними ознаками:

1) Багато авторів, якими зазвичай можуть бути всі користувачі Wiki-ресурсу.

2) Багатокористувацький режим роботи – усе редагування здійснюється через web-інтерфейс, є центральний сервер (чи кластер), що зберігає весь масив даних.

2) Можливість багаторазово редагувати текст за допомогою самого wiki-середовища (вебсайта) без застосування особливих пристосувань на стороні користувача.

3) Прояв змін відразу після їхнього внесення.

4) Поділ інформації на однозначно ідентифіковані документи – сторінки, в кожної з яких є власна назва.

5) Нескладна мова розмітки, що дозволяє легко відокремити контент від оформлення.

6) Облік змін (версій) тексту і можливість повернення до попередньої версії.

Переваги Wiki:

1) Іменування й ідентифікація. Wiki являє собою колекцію довільних документів, єдиний спосіб доступу до яких – ідентифікатор (у самому документі посилання на інший документ створюється автоматично).

2) Шаблони надають можливість збереження і подання структурованих даних.

3) Автоматичне створення різноманітних списків і класифікацій. Один із прикладів реалізації таких механізмів – це механізм категорій, який полягає в тому, що документ позначається, як приналежної до якоїсь категорії. Після цього при звертанні до документа "Категорія:Задане ім'я" (у просторі імен "Категорія") буде виведений список документів, позначених заданим ім'ям.

4) Цілісність посилальна: wiki надає можливість відстежити як усі посилання з поточної сторінки, так і усі посилання звідкись на поточну сторінку.

Програмне забезпечення і контент, що міститься на Wiki-сторінках, найчастіше використовують ліцензію вільного розповсюдження документації - GNU Free Documentation License (GFDL), що гарантує сумісність ліцензії з існуючою сукупністю тексту GFDL. Це дає  можливість мати один Wiki зі сторінками, що мають різну ліцензію.

Wiki-сайти - перспективний шлях розвитку приватних і публічних баз знань. Простота та зручності у підтримці коллективної творчості, притаманні технології Wiki, дозволили засновникам енциклопедичного проекту Nupedia - Д.Уельса (Jimbo Wales) та Л.Сенгера (Larry Sanger)  використати її в якості основи електронної енциклопедії. В результаті цього у січні 2001 року було створено найпопулярнішу Інтернет-енциклопедію "Wikipedia" (спочатку вона працювала на базі програмного забезпечення UseMod, але потім перейшла на власну відкриту базу кодів, яку тепер використовують і багато інших Wiki).

Платформа Wiki реалізувала одну з базових концепцій Бернерса Лі, надавши користувачам можливості бачити відправний код й вільно редагувати контент сторінок, які вони бачать. Зміни у контенті, внесені користувачами, набувають чинності відразу, без усякої перевірки та перегляду навіть автором чи модератором, але обов’язково підтримуються функції, що дозволяють користувачам переглядати зміни та, в разі виникнення необхідності, повертати сторінки до попередніх версій.

Всесвітньо відомий приклад застосування технології Wiki – створена в 2001 році Вікіпедія, найбільша з безкоштовних онлайн-енциклопедій. Ця «суспільна» енциклопедія, нараховує сьогодні 1,5 млн. статей 100 мовами (для порівняння: Encyclopedia Britannica 2007 року містить близько 100 тис. статей). Невдоволення повільністю паперових енциклопедій було очевидно вже давно, але створення оперативних енциклопедій вимагає багато людей і економічно невиправдано. У Вікіпедії платою авторам стають не гроші, а соціальний статус. Її особливість у тім, що усі відвідувачі сайту wikipedia.org. можуть її редагувати і доповнювати власними статтями. За коректністю поданої в енциклопедії інформації стежать тисячі чоловік, тому окремі вандали не в змозі зашкодити репутації порталу, і його наповнення залишається на досить високому рівні.

Інші цікаві проекти, що базуються на технології Wiki –  словники Wiktionary, колекції книг Wikibooks, цитат Wikiquotes, документів Wikisource, новин Wikinews і матеріалів для самоосвіти Wikiversity.

На початку використання Wiki поширювався на підприємствах як спільне програмне забезпечення для комунікації в рамках проектів, intranet і обміну документацією. У грудні 2002 р. Socialtext випустив перше комерційне рішення Wiki з відкритим кодом. Після цього відкритий код програмного забезпечення Wiki широко розповсюджувався, легко завантажувався і встановлювався. Сьогодні для деяких компаній Wiki стало єдиним спільним програмним забезпеченням і повністю замінило статичний intranet.

Створення і редагування Wiki-сторінок

Кожна окрема сторінка Wiki називається "Wiki-сторінка" (Wiki page). Створення та режагування Wiki-сторінок  не вимагає від користувачів знання мови HTML: механізм Wiki надає можливість написання документів за допомогою простої мови розмітки та Web-броузеру. Усі сторінки wiki-сайта – це статті, у яких є назва, на яку можна посилатися з інших статей, і вміст.

Скориставшись спеціальним посиланням або кнопкою, відвідувач wiki-сайта може відредагувати текст сторінки, яку він розглядає, безпосередньо усередині свого Web-броузера і зберегти змінений варіант на сервері.

Усі виправлення статей на wiki-сайтах зберігаються в базі даних. У будь-який момент кожен користувач може запросити будь-який попередній варіант статті чи проглянути різницю між будь-якими двома минулими варіантами статей (за допомогою посилання Останні виправлення, що дозволяє легко і швидко відстежувати випадки вандалізму.

Формат Wiki-сторінок (Wiki-text) - це спрощена мова розмітки, яка використовується для того, щоб вказати або виділити в тексті різні структурні та візуальні елементи. Кожна Wiki-система має власний стиль та синтаксис залежно від реалізації. У багатьох (але не в усіх) реалізаціях Wiki гіперпосилання показується таким, яким воно є насправді, на відміну від HTML, де невидиме гіперпосилання може мати довільний видимий текст або зображення.

Характерною ознакою Wiki-технології є легкість, з якою сторінки можуть бути створені і модифіковані. Взагалі, для того, щоб модифікації були прийняті (з`явилися на сторінці), ніякого механізму попереднього перегляду (коректором, модератором тощо) до публікування немає. Більшість Wiki відкриті для широкої публіки навіть без необхідності реєстрування, але деякі приватні Wiki-сервери вимагають авторизації користувача. Більшість редагувань, однак, можуть бути зроблені в режимі реального часу і миттєво з`являтися на сторінці. Це може часто вести до зловживання системою або виведенню системи з ладу (автоматичне генерування спаму, тощо).

Двигун Wiki-сайту робить запис змін таким чином, щоб у будь-який час сторінка може бути повернена до кожного з її попередніх станів. Wiki-система може також включати різні інструментальні засоби для простого контролювання постійно змінюючогося стану Wiki, а також для обговорювання та розрішення багатьох неминучих проблем, що виникають при різних поглядах на зміст Wiki-сторінок. Контент  Wiki може містити неправдиву та некоректну інформацію, що введена користувачами навмисно або випадково.

Більшість Wiki надає користувачам необмежений доступ таким чином, щоб була можливість доступу та редагування сторінок без обов'язкової необхідності регістрації, що звичайно потрібно при користуванні іншими типами інтерактивних сайтів, наприклад інтернет-форумів або чатів. Для багатьох споживачів цей факт є дуже вагомим.

Деякі останні версії Wiki-двигунів використовують різні методи: вони дозволяють редагування методом WYSIWYG (що вижно, то й є), що реалізується за допомогою JavaScript або ActiveХ, які переводять графічно введені команди форматування, наприклад шрифти "жирний" і "курсив"  у відповідні теги HTML. У таких реалізаціях HTML-розмітка Wiki-сторінки генерується і постачається на сервер автоматично, таким чином від користувача скриті всі технічні деталі. Споживачі, які не мають необхідного плагіну, можуть редагувати сторінку, набираючи безпосередно код HTML. Останні Wiki-двигуни генерують синтаксис Wiki замість HTML.

Хоча протягом років стандартом де-факто був синтаксис першого WikiWikiWeb, зараз команди форматування змінюються в залежності від Wiki-двигуна. Простий Wiki дозволяє тільки основне форматування тексту, в той час як більш складні системи забезпечують підтримку таблиць, зображень, формул, або навіть інтерактивні елементи типу голосувань та ігор. Загального стандарту для розмітки Wiki на даний час не має.

Контроль за змінами у контенті Wiki-сторінок

Wiki-система надає можливість перегляду історії сторінок, що видає зміни між двома ревізіями (версіями) сторінки.

Усі Wikis спроектовані за основним принципом - краще, щоб помилку було легко виправити, ніж щоб її було важко зробити. Так, у той час як Wikis є відкритими, вони мають засоби для перевірки правильності нових здійснених редагувань існуючих сторінок. Для цього майже на кожному Wiki є сторінка "Останні Зміни" (Recent Changes), яка показує пронумерований список усіх редагувань сторінок, що зроблені за обраний інтервал часу. Деякі Wikis мають можливість фільтрувати список, щоб видалити старі редагування і редагування, зроблені автоматично за допомогою скриптів імпортування ("bots").

В більшості Wikis окрім журналу змін, реалізовані такі функції: Хронологія ревізій (Revision History), що показує попередні версії сторінки; функція пошуку розбіжностей (diff), яка висвічує рядки, що є різними в двох ревізіях. Редактор Wiki за допомогою Хронології ревізій може переглядати і відновлювати попередню версію статті. Постійний користувач Wiki може дивитися розбіжності редагувань, що вказані на сторінці "Останніх Змін" і в випадку, якщо це редагування є неприпустимим, може перевірити хронологію та відновити попередню ревізію. Цей процес є більш-менш спрощеним, в залежності від використаного програмного забезпечення Wiki.

Постійні користувачі, що користуються логіками, часто перевіряють зміни, які були внесені і ким. Анонімні редагування розглядаються більш прискіпливо.

У випадку, якщо на сторінці "Останніх Змін" неприпустимі виправлення пропущені, деякі Wiki-двигуни мають додатковий механізм для керування змістом (контентом) щоб гарантувати, що сторінка або набір сторінок, зберігає свою „якість”. Користувач - автор, який розмістив сторінки, буде попереджений щодо модифікацій його сторінок, що дозволяє йому швидко перевірити коректність нових редагувань.

Вандалізм у Wiki-середовищі

Відкрита філософія більшості Wiki - дозволяти будь-якому коритстувачеві змінювати вміст сторінок. Але наміри таких редакторів не завжди добрі. Більшість публічних Wiki уникають обов'язкових реєстраційних процедур, але багато з найбільших Wiki-систем включно з MediaWiki, MoinMoin, UseModWiki та TWiki) мають певні методи з обмеження доступу до написання тексту. Деякі Wiki-системи дають можливість забороняти редагування певним індивідуальним користувачам, блокуючи конкретні IP-адреси або імена користувачів, які відомі своїми шкідливими діями.

Загальновживаним способом захисту від настирливих "вандалів" є просто дозволити їм зіпсувати стільки сторінок, скільки ті бажають, знаючи, що ці сторінки легко відстежити та змінити назад після того, як вандал піде. Однак ця стратегія швидко може стати непрактичною, оскільки злість або почуття власної неповноцінності таких осіб можуть змусити їх систематично псувати чужі статті.

В разі надзвичайних ситуацій, деякі Wiki дозволяють перемикати бази даних в режим, коли вони доступні тільки для читання. Інші застосовують політику, що дозволяє продовжувати редагування тільки давнім користувачам, які зареєструвалися до якоїсь довільно обраної дати. Однак загалом кажучи, будь-яку шкоду, завдану "вандалом", можна швидко та легко виправити. Більш проблематичними є непомітні помилки, які вставляють у сторінки. Приклад: зміни в датах випусків альбомів співаків, їхньої дискографії.

Багато Wiki дозволяють захистити певні сторінки від редагування: захищені сторінки Wikiпедії можуть редагувати тільки адміністратори, які можуть встановлювати та знімати такий захист. Але така практика суперечить основній філософії Wiki, а тому її, як правило, уникають. Наприклад, англійська Wikiпедія водночас має близько тридцяти захищених сторінок із понад трьохсот тисяч.

Wiki-спільноти

Сьогодні найбільшою з Wiki є англійська версія Wikipedia. Деякі інші великі Wiki -  це WikiWikiWeb, Wikitravel, World66. Також існують WikiNodes – вузли Wiki – сторінки, що розташовані на Wiki, які містять описи пов'язаних за темою Wikis. Вони звичайно організовані (та мають відповідну назву) як родичі і делегати. Родинний Wiki – є просто Wiki, який може мати обговорення подібного змісту (контенту) або може якимось інакшим чином входити в коло питань, що пов`язані з предметом обговорення. Делегат Wiki - Wiki, що погоджується делегувати деякий зміст своїх сторінок до цього Wiki.

Частина Wiki-спільнот – приватні і вузько спеціалізовані (приміром, в межах підприємств, де вони використовуються як спільне програмне забезпечення). Такі Wiki часто використовуються для ведення внутрішньої документації для локальних систем і прикладних програм. Вони зростають та розвиваються повільніше за загальнопоширені, такі, як  Wikipedia. Чим більше користувачів має Wiki-спільнота, тим вище темп її зростання та вдосконалення.

Тим, хто зацікавлений створенням власного Wiki, існують багато загальнодоступних "Wiki-ферм" (Wiki farm), деякі з яких можуть бути зроблені приватним, захищеними паролем. JotSpot [2], OddWiki [3], PeanutButterWiki [4], SeedWiki [5], Socialtext, Wetpaint, Wiki.com [6], Wikia, і Wikispaces [7] - популярні приклади таких служб.

Відмінності  Wikis від систем керування контентом

Wikis мають спільне використання і підтримують деякі функції, що подібні до звісних систем керування контентом (content management systems – CMS), які використовуються підприємствами і спільнотами, орієнтованими на практичне застосування. В порівнянні CMS з технологією Wiki необхідно вказати такі базові особливості:

1. Назва статті одночасно є гіперпосиланням.

2. Статті можуть бути створені або редаговані у будь-який час кожним користувачем (за деякими обмеженнями для захищених статей).

3. Статті доступні для редагування в Web-броузері.

4. Кожна стаття одним кліком надає доступ до перегляду та редагування хронології/версій текстових варіантів сторінки, що підтримує пошук розбіжностей та доступ до попередніх версій.

5. Кожна стаття одним кліком надає доступ до сторінки обговорення цієї статті.

6. Найбільш останні додавання та інші модифікації статей можуть бути перевірені (відслідковані) в активному або пасивному режимі.

Всі ці особливості не є специфічними для Wiki, деякі з них розвилися незалежно. Однак поняття Wiki недвозначно відноситься до цього основного набору характерних особливостей. Поєднані разом, вони відповідають породжувальній, змінній природі інтернету (як зазначив учений Jonathan Zittrain [8]) і направлені на підштовхування кожного користувача сприяти його розбудівлі (тобто інтернет).

Теоретичний базис Wiki

Незважаючи на простовґту використання, технологія Wiki грунтується на серйозному теоретичному базисі та використовує здобутки з інших областей знань. Термін "наука Wiki" (Wiki Science) – це набір відомостей, точок зору та рекомендацій щодо створення та розвитку  Wiki-застосувань. Наука Wiki використовує результати, отримані у рамках таких наукових напрямків, як (рис.1):

- теорія хаосу (Chaos teory);

- теорія емерджентної  поведінки (Emergent behaviour), автор Е.Бонабью;

- штучне життя (Artificial life);

- когнітивна нейробіологія (Cognitive neuroscience);

- загальне управління якістю (Total Quality Management).

Розвиток Wiki-ресурсів

Ефект брунькування (budding effect) – термін, введений для опису явища, коли один Wiki породжує інший Wiki, по аналогії з рослиною, що породжує зародок. Великий батьківський Wiki може 'народити' кілька менших дочірніх Wikis, створюючи свого роду генеалогічне дерево Wiki.

Wiki може брунькуватися як повільно, так і швидко. Вони можуть викидатися як результат зіткнення на батьківському Wiki, або можуть поступово формуватися з членів батьківського Wiki, що відносять себе і до батька і до дитині. Існує багато технологій, що підтримують процес брунькування, починаючи з близького гіперпосилання, і до сторінки кластеру з простору найменувань (name spaces).

Еволюція статей Wiki  – це процес, коли стаття Wiki розвивається, починаючи з кореня (stub) або спеціально виділеного місця для майбутньої статті з невеликою кількістю інформації. Такий корінь вводиться тим, хто хоче ідентифікувати потребу в статті, але не має часу або знань для створення повної версії. З часом користувачі додають, розширюють цю статтю, поки вона не стає актуальною. Якщо корінь оригіналу не буде створений, то й інші користувачі не будуть спонукані на створення кінцевої версії статтю. Це є співробітництвом серед нестачі, де невелике початкове зусилля змушує інших виконувати певні дії і створювати завершений продукт, цікавий для усіх, навіть за умов того, що кожний з учасників розробки не мав усіх необхідних складових.

Самозагоєння (self healing) є здатністю Wiki швидко зцілитися після акту вандалізму або іншого ушкодження.

Використання Вікіпедії в освіті

Вікіпедія - дуже вдалий інструмент, що спонукує активно працювати з інформацією замість того, щоб пасивно її сприймати. Користувачі  можуть не тільки читати й аналізувати статті, але і брати участь у їхньому написанні. Наприклад, у рамках російськомовного проекту "Школи й університети" (ссылка) планується застосовувати відкриту енциклопедію не тільки як джерело інформації, але і як площадку для виконання практичних робіт.

Проект Wikiversity - є найбільш потенційним в рамках WikiМедіа (Wikimedia), він спрямован на навчання за допомогою Wiki. Введен термін Wiki-студент (WikiU student).

Запроваджуються світові конференції та симпозіуми стосовно досліджень, що проводяться в рамках WikiResearch, розробляється система для проведення експертного оцінювання академічних публікацій.

На базі Wiki розробляється цікава наукова теорія процесу здобуття знань, яка базується на теорії «виникаючої поведінки» (Emergent behaviour). Ця нова теорія освіти вважає, що використання Wiki спрощує здобуття знань індивідуумами. Процес здобуття знань розглядається ях шлях між двома точками - точкою, що характеризує знання, які в індивідуума вже є, і точкою нових знань. Зазвичай перехід з однієї точки в нову здійснюється з докладанням великих зусилль і траєкторія переходу є крива. Скорочення шляху між цими точками здійснюється за допомогою того, що Wiki структурно складається певним чином, за певною логікою, а також групова творчість поступово викристалізовує найбільш чіткі та зрозумілі вирази та образи, що сприйнятливі для засвоєння. Таким чином траєкторія переходу між точками набуває вигляд прямої, відстань між точками зменшується, а кількість необхідних для досягнення зусиль зменшується. Ця теорія зараз знаходиться в стані зародження.

Реалізації Wiki 

Найбільш поширені реалізації системи Wiki є серверними. Це значить, що функції редагування, відображення і керування забезпечуються на сервері за допомогою Wiki-двигуна, який відтворює зміст сторінки у форматі HTML для відображення в Web-броузері.

З боку клієнту Wiki-системи необхідно тільки, щоб сервер "обслуговував" Wiki за допомогою протоколу HTTP. У цьому типі Wiki-систем все виконання складається з необхідності конвертування первинного Wiki-тексту в екранне відформатоване зображення сторінки в Web-броузері клієнта. Аналогічно, інструментальні засоби редагування та інших функціональних можливостей знаходяться в програмі броузера.

Wiki-системи, реалізовані на стороні клієнта відповідає HTML-коду, у якому сторінка містить команди для виконання, що інтерпретуються Web-броузером. Такі системи можуть бути небагато більше ніж код плагіну для більш традиційних броузерів.

На даний момент про Wiki потрібно говорити саме як про технологію, а не про програмний продукт чи систему, оскільки існує багато реалізацій Wiki. Загальною рисою всіх реалізацій є швидкість уведення контента і простота управління ім. Багато редакторів контента Wiki мають функції WYSIWYG, а замість досить складної HTML-розмітки використовується спрощена Wiki-розмітка, яка, на жаль, не зовсім збігається в різних реалізаціях. Крім оформлення тексту редактори Wiki надають засоби введення математичних формул, символів інших кодувань та інші корисні функції. Уведення контента прискорюється також за рахунок автоматизації деяких задач і використання шаблонів, що дозволяють швидко перетворити вид документа.

Популярність технологій Wiki привела до появи величезної кількості реалізацій практично для всіх можливих платформ і конфігурацій ПЗ. Крім того, різні реалізації Wiki по-різному розширюють основні можливості технології, додаючи, наприклад, убудовані графічні редактори чи сервіси WAP.

Блоги

Блог  - поповнювана через Web-интерфейс колекція записів. Термін "Блог" - blog - походить від Weblog (веб-журнал). Це новий, особистий спосіб еволюції електронного співтовариства. Він може бути прикладом того, як люди використовують мережу Інтернет для побудови власного середовища спілкування. Як правило, блог – це послідовні записи, що веде одна людина.

Найчастіше ці записи містять анотовані посилання на інші ресурси, опубліковані в мережі. Блоги відрізняє не стільки структура записів, скільки простота додавання нових записів. Користувач просто звертається до Web-серверу, проходить процес упізнання і додає новий запис до своєї колекції. Сервер представляє інформацію як послідовність повідомлень, поміщаючи в самому верху самі свіжі повідомлення. Структура колекції дуже нагадує звичну послідовну структуру чи щоденника журналу.

Передісторія блогів починається з віртуальних співтовариств. Першими були Usenet і Bulletin Board Systems (BBS), а безпосереднім попередником блогів стали онлайнові щоденники (Open Diary), що активно публікувалися з 1994-го по 1996 рік співробітниками MIT Media Lab, мабуть, найвідомішої дослідницької лабораторії Массачусетського технологічного інституту. Так народилося явище, що назвали «Web-листом» (webring), а тих, хто писав, називали «авторами щоденників» (diarist), «журналістами» (journalist) чи навіть «журналерами» (journaler). Прообрази блогів були звичайними Web-сайтами, де вручну модернізувалися ті або інші компоненти. Але в міру того, як технології еволюціонували, блоги знайшли сучасний вигляд; і характерними рисами стали публікація статей у зворотному хронологічному порядку, а також доступність для широкої публіки, що не має спеціальних знань.

З технологічної точки зору, блоги відрізняються набором особливостей, що роблять їх набагато більш зручними для самовираження, чим персональні сайти. Серед них - permalink («постійний зв'язок», permanent link), тобто локатор URL, зв'язаний з якоюсь статтею блога, не міняється, якщо стаття переміщається з головної сторінки в архів блога. Завдяки цьому вдається позбутися від застарілих зв'язків, коли між даними і посиланням на ці дані, зафіксованим пошуковою машиною, губиться відповідність.

Інший характерний приклад - blogroll, набір посилань на інші блоги, які розміщуються автором блога на головній сторінці.

Характерні риси блогів:

• • Зворотний порядок записів - самі останні свіжі записи публікуються зверху. Як правило, у блогу на першій сторінці публікуються тільки останні записи, а всі інші доступні в архіві.
• • Відгуки. Блог запрошує читачів писати відгуки. Запрошення до відгуків публікується відразу ж слідом за записом. У цьому плані блог схож на форум.
• • Єдиний автор. Як правило, автором записів у блогу є одна людина. Тільки хазяїн й автор блога можуть задавати тему й ініціювати обговорення.
• • Можливість об'єднання. Формат блога дозволяє поєднувати кілька авторських блогів в одній сторінці
• • Редагування за допомогою звичайного броузера.
• • Стійкі посилання. Кожне повідомлення, опубліковане усередині блога, має власний URL - адреса, по якому до повідомлення можна звернутися.

Ця остання ознака – стійкість посилань –  відіграє важливу роль для встановлення відносин між людьми і повідомленнями. Якщо в повідомлення немає стійкої мережної адреси, то воно не має статусу мережного документа. На таке повідомлення не можна послатися з іншого мережного документа, і воно не може бути знайдено програмними агентами.

З програмної точки зору блог - це інструмент, що автоматизує публікацію в Мережі. Зовні він виглядає як сайт інформаційної стрічки новин, а відрізняється від неї тим, що кожна «новина» може бути відразу прокоментована читачами. Блог може вестися як однією людиною, так і групою людей, об'єднаних спільною ідеєю

Один з поширених сервісів для ведення блогів - Blogger.com. Основне призначення — ПЗ для блога. Керуюча програма знаходиться на сервері Blogger, сам блог може знаходитися на безкоштовному сервері blogspot.com або на сервері клієнта. При реєстрації пропонує обрати один з цих варіантів — щоб вести щоденник на власному сервері, потрібно вказати параметри FTP-доступу на цей сервер.

Незважаючи на те, що блоги бувають різних форм і розмірів, більшість з них володіють кількома загальними рисами:

• Зворотний хронологічний порядок, де останні повідомлення розміщені на початку сторінки
• Наявність архівів для доступу до минулих повідомлень
• Секція для читачів, призначена для коментарів за введеними повідомленнями
• Посилання на інші сайти, які звичайно називають «blogroll»
• Синдикація інформації, що дозволяє користувачам «підписатися» на блог

Сукупність блогів утворить ще одне середовище обитания людини - блогосферу (blogosphere), під якою розуміють співтовариства і соціальні мережі учасників блогів. Взаємозалежні між собою блоги сприяють формуванню своєї власної культури. Блогосфера - термін, створений для опису світу блогів і відділення їх у самостійну частину Інтернету. У широкому розумінні «блогосфера» містить у собі кожен окремий блог незалежно від його змісту. Блогосфера поділяється на менші співтовариства, що також найчастіше називаються блогосферами. Існують також блоги, що служать посиланнями між співтовариствами блогів.

Назва «блогосфера» було запропоновано спочатку як жарт у 1999 році, але винайдена заново в 2002 році Вільямом Квиком. Ідея блогосфери дуже важлива для розуміння феномена блогів. Окремо узятий блог — усього лише тексти, опубліковані автором, але спільно вони утворять мережі, і це вже явище соціальне. Соціальна спрямованість блогів відрізняє їх від звичайних Web-сайтів та форумів. Блогосфера істотно відрізняється від звичайних сайтів не тільки більшою динамічністю, але і сильною персоналізацією. .

З технологічної точки зору виникнення блогів стало можливим не тільки на певному рівні розвитку WWW, але і, що не менш важливо, на сучасному етапі розвитку технологій передачі даних: без широкополосного доступу в Internet блоги немислимі. До цього щоденники, нехай навіть в електронній формі, залишалися особистими записами.

З погляду технологій у самому блогу немає нічого нового - це лише проста система керування контентом (Content Management System, CMS), що дозволяє вести послідовні текстові записи. Класичні представники цього класу систем — Livejournal і його російський аналог Liveinternet. Головна відмінність цього проекту, та й усього Web 2.0, не в технологіях, а в соціальної складовий.

Технічно блог - це урізаний форум з деякими соціальними розширеннями, але в блогах простіше отримати необхідний соціальний статус.

Невелика модифікація підписки дозволяє створити стрічку повідомлень від друзів члена співтовариства, що фактично дозволяє створити синдикований блог, більш зручний для читання: не потрібно відкривати сотні повідомлень про нові повідомлення. Крім того, така стрічка має самостійне соціальне значення: деякі блоггери відомі не власними творами, а авторами, яких вони включають у свої стрічки.

Про блоги можна говорити як про показник соціальної активності й інкубатор нових культурних феноменів, що тепер прийнято називати «мемами». Класичні приклади мема — слова типу «превед». Термін «мем» запропонував Ричард Доукинс, автор книги «Егоїстичний ген», де він визначив його як «одиницю передачі культури». Неологізм «мем» походить від грецького слова «подоба», а по співзвуччю нагадує «ген». Меми, як і гени, здатні копіювати самих себе, вони відтворюються в інших носіях, здатних поширювати мем. І мемы і гени проходять природний відбір. Звичайно меми поширяться між представниками одного покоління. Дослідження мемів є предметом науки меметики.

Блог і ведучий його блоггер є членами співтовариства, тому їхній можна оцінювати по двох параметрах - по частоті звертання до них і по впливовості. Це дві різні системи оцінок. Очевидно, що кількість звертань може свідчити про популярність, але не про авторитетність блога. Для цього використовують  «аналіз цитування», в якому враховується, скільки й у якому джерелі зустрічаються посилання на ту чи іншу публікацію. Посилання в авторитетному виданні важать  більше, ніж у прохідній публікації. Оскільки посилання органічно притаманні блогам, те цей інструмент тут непогано працює. Посилання виділяються і перетворюються в складну систему рівнянь, для рішення якої застосовується математичний апарат, який розробив відомий економіст В.Леонтьєв. Використовуючи ці методи, можна відфільтрувати ту частину блогів, що відноситься до свого роду спаму, зберігши джерела, що володіють реальною значимістю.

Корпоративні блоги

Відносно недавно з'явилися специфічні блоги. Їх стали називати бізнес-блогами, чи корпоративними блогами. Це теж свого роду персональні щоденникові записи, але не особистого характеру. Авторами таких блогів звичайно є провідні спеціалісти компаній; вони відображають певні аспекти корпоративної політики, персональні погляди авторів на технології, не виходячи на рівень сугубо індивідуальних оцінок, припустимий у звичайних блогах. Корпоративні блоги служать формуванню й удосконалюванню соціальної мережі підприємства.

Традиційна форма використання блогів у компанії - ведення персоналізованих щоденників, відображуваних у зворотному хронологічному порядку. Сьогодні вважається гарним тоном, коли керівники і ключові співробітники компанії ведуть блоги. Це дозволяє не тільки представити бізнес компанії широкої громадськості — партнерам, інвесторам і клієнтам, але і відкрити широкий форум для дискусій. У компаніях блоги використовуються як засіб внутрішніх комунікацій, управління розробками і проектами, а також для аналізу ситуацій. Досить ефективне застосування блога - корпоративна «дошка оголошень», у відповідних розділах якої щодня публікуються зведення про поточні плани, події і заходи, відгуках преси, приклади передового досвіду, успішної, чи навпаки, невдалої діяльності і т.д. Наявність такого ресурсу дозволяє не тільки різко скоротити обсяги внутрікорпоративних поштових розсилань, але і створити більш сприятливий інформаційний «тло» діяльності співробітників, у тому числі працюючих удома чи знаходяться у відрядженні.

Наявність блогів робить корпоративний сайт більш цікавим й істотно збільшує кількість його відвідувань, що також впливає на ріст бізнесу.

Структурно бізнес-блоги складаються з тих же самих чотирьох основних компонентів, що і звичайні особисті блоги - власне поточні записи, посилання на джерела й інші блоги і інформаційні ресурси, що рекомендуються, інструменти для коментарів відвідувачів, а також архів з доступом за календаремі. Однак за жанром вони більш різноманітні; можна виділити шість основних .

• Блог-проспект (Tour Guide Blog). Цей тип блога покликаний дати неформальне уявлення про компанію. Це може бути опис поточних подій, відомості про співробітників, що прийшли в компанію чи одержали нове призначення тощо.
• Блог-порадник (Recommender Blog). Блоги-порадники не припускають наявності власних інформаційних матеріалів; вони містять посилання на цікаві відомості, тому їхній також називають посилальними блогами (link blog). Цей тип блога можна розглядати як непряму рекламу, у ньому не проглядається прямого зв'язку між автором і тією організацією, на яку він працює. Зрозуміло, такий блог повинен бу досить змістовн і корисн, щоб залуча доД с уваг читач, але одночасно він повинен направля ц читач у потрібн сторон.
• Блог-знавець (Maven Blog). Слово maven ввійшло в американську англійську мову зовсім недавно, у 80-і роки, і в основному використовується в теорії соціальних мереж з відтінком іронії для позначення персонажа, чия роль знавця і розповсюджувача знань може бути перебільшена.
• Блог підтримки клієнтів (Customer Advocate Blog). У цих блогах установлюються мости між компаніями і їхніми клієнтами, розвиваються ідеї управління відносинами з клієнтами (Customer Relation Management, CRM), у тому числі організація зворотного зв'язку з користувачами, відповіді на їхні питання.
• Блог фахівців (Do’er Blog). У назві цього типу блогів використано ще один новий термін, який можна перевести як «той, хто робить». Цей тип блога є антиподом Maven, він глибше і змістовніше. Поки такими блогами володіють усього кілька високотехнологічних .
• Блоги директорів (CEO Blog). Такий блог або повинний бути дуже цікавим, або його не повинно бути зовсім.

Стандарти подання блогів

Сьогодні існує два сімейства стандартів на базі XML, розроблених для передачі вмісту блогів, — RSS і Atom. Інформація з різних джерел, оформлена в одному з цих форматів, може бути зібрана, оброблена і подана користувачу в зручному для нього вигляді засобами програм-агрегаторів. За допомогою RSS дається короткий опис нової інформації, що з'явилася на сайті, і посилання на її повну версію. Ресурс у форматі RSS називається RSS-каналом або RSS-стрічкою. Atom — альтернативний XML-формат, призначений для агрегування інформації, у першу чергу з Web-сайтів. Обидва формати досить легко конвертуються один в одний і відрізняються лише деталями.

Впровадження цих форматів передачі даних мало масштабні наслідки. Поява стандартного механізму передачі контента зробила реальністю ситуаці., коли газети і журнали формуються під потреби одного читача.

З переходом у віртуальний простір з його законами і метриками залишилася необхідність у захисті території, тільки територією стали доменні імена і сайти. Але RSS скасовує і цю територіальну належність. Нехай А — відомий фахівець з управління проектами, що веде свій блог і дозволяє передплатникам одержувати його зміст через RSS. Сайт-інтегратор В може одержати його зміст і розмістити в себе. Але сайт-інтегратор також доступний по RSS, тому студент Сз може розмістити посилання на RSS-стрічку B у себе. Що ж у результаті подумає читач D, що прочитав цей текст у С? Чи буде він знати, де исходно розташовувався текст? Чи знає А, що його читає D? (Але ж для A важливо знати, скільки в нього читачів; це допомогло б йому одержати чи рекламу спонсорську підтримку, що часто залежать від розміру аудиторії.)

Основна перевага RSS у порівнянні з іншими методами доставки інформації полягає в об'єднанні різних потоків новин в один. Завдяки цьому користувачі можуть консолідувати доступ практично до необмеженого числа ресурсів Інтернет і корпоративних мереж - від інформаційних сайтів до блогів і wiki.

Технологія RSS створювалася в інтересах обміну інформацією між людьми, але, виявилося, що її можливості значно ширше — оскільки формат RSS базується на XML, можна представити нестандартні типи і перетворення даних. Механізм публікації і підписки на RSS-повідомлення дозволяє організувати асинхронна взаємодія між застосуваннями і бізнесами-процесами. Зміст повідомлень може бути найрізноманітнішим, наприклад, відомості про зміну значень технічних параметрів, ключових показників ефективності бізнес-процесів і інших подій, що відбуваються як у бізнесі-середовищі, так і на рівні інфраструктури. У якості «видавців» і «передплатників» можуть виступати не тільки люди, але і програмні компоненти: корпоративні інформаційні системи, процедури відновлення після збоїв, системи баз даних, корпоративні портали.

Пошук у блогах

Сьогодні у світі нараховується приблизно 60 млн. блогів. Щоб знайти цікавлячу його інформацію, користувач може використовувати ІПС (приміром, Google або Яндекс) або скористатися спеціалізованими машинами, призначеними для пошуку в блогах, такими як, наприклад, Technorati, IceRocket і ін.

Майбутнє  блогів пов'язане зі значним посиленням семантичної складової. Semantic Blogging зможе, використовуючи метадані, трансформувати блогосферу зі зборів окремих щоденників у систему, що забезпечує спільний доступ до інформації.

Нові  досягнення в області аналізу соціальних мереж, зокрема, появу технологій, що використовують так називані «мікроформати», розширили це подання, дали поштовх численним новим дослідженням. Очевидний прогрес пропонованих ними методів екстрагування інформації (information extraction) і відстеження контента (concept tracking) дає підставу припустити, що в Web 3.0 блоги знайдуть своє місце.

Pipes

Компанія Yahoo розробила Web-сервіс Pipes (pipes.yahoo.com), що забезпечує візуальне проектування і зборку композитного застосування (у термінології Web 2.0 — «mashup»), що консолідує дані різних потоків новин. Назва Pipes («трубопровід», але також і «те, що дуже просто зробити») точно відображає особливості зовнішнього інтерфейсу (модулі з'єднуються гнучкими трубками) і орієнтацію на користувача-непрограміста. Web-застосування, що створюється за допомогою сервісу Pipes, розміщується і виповнюється на серверах Yahoo. Під час виконання може передбачатися введення даних користувачем, наприклад, критеріїв фільтрації. Результат роботи застосування представляє RSS-потік, на який можна підписатися. У Pipes є Web-інтерфейс, за допомогою якого можна визначити формат вихідного потоку, адреси підписки, ознайомитися зі структурою модулів, а також скопіювати для чи модифікації включення в бібліотеку як готовий модуль. Поточна версія сервісу Pipes дозволяє консолідувати дані з різних потоків у форматі RSS чи Atom. Розроблювачі планують реалізувати підтримку інших вхідних і вихідних форматів, Web-сервісів, розширити функціональність стандартних модулів. Зокрема, планується відкрити інтерфейси прикладного програмування Pipes і забезпечити зв'язок з Google Earth і сайтом Google Maps.

Живий журнал

Серед російської аудиторії найбільшу популярність і популярність завоювали LiveJournal - Живий Журнал, скорочено ЖЖ. Розроблювачі технології ЖЖ приділили велику увагу можливостям знайомства і взаємодії своїх користувачів. У результаті їм удалося створити дуже ясний і послідовний механізм утворення співтовариства.

За допомогою засобів ЖЖ людин може вести свої дневниковые запису. Він може нікому їх не показувати, і сервіс усе рівно буде працювати. Однак велика частина можливостей живого журналу зв'язана саме з взаємодією і спостереженнями за повідомленнями інших користувачів. Ці повідомлення відслідковуються через механізм дружби. Дружба в ЖЖ – досить специфічне поняття. Кожен автор Живого Журналу формує свою сторінку, на якій з'являються повідомлення, що він пише. Додати людини в список своїх друзів усередині ЖЖ означає не більш ніж підписатися на ті новини, що він пише у своєму мережному щоденнику. Підписка на новині з будь-якої сторінки Живого Журналу виглядає як формування стрічки друзів. У результаті безлічі таких «додавань друзів» чи підписок на новостные потоки, у кожного користувача ЖЖ формується так називана «френд-лента». Т.е. на авторській сторінці ми можемо прочитати запису, що робить сама людина, а на сторінці «Друзі» запису, на одержання яких він підписався. Людина може не відбутися, як автор власних записів, але бути дуже цікавим читачем, тобто, тим, хто знаходить і формує чудові новостные потоки.

Користь від читання новостной стрічки може бути більше, ніж користь від ведення власних записів. Завдяки «френд- стрічці» людин одержує можливість організації потоку новин від обраних і перевірених інформаторів.

Іноді група людей поєднується на базі ЖЖ у співтовариство. Членство в співтоваристві дає можливість публікувати свої повідомлення в загальному новостном потоці. На сторінках співтовариства вказується посилання-команда «Вступити в Співтовариство» і поруч з нею приводиться

Флікр (Flickr)

Сервіс Flickr.com призначений для збереження і подальшого використання людиною своїх цифрових фотографій. Користувач системи, що зареєструвався, може поміщати на віддалений сервер свої фотографії. Безкоштовний сервіс припускає можливість завантажити 20 мгб фотографій щомісяця. До кожної фотографії її хазяїн може додати назву, короткий опис і ключові слова для подальшого пошуку. Можна робити замітки і на самих фотографіях. Якщо на фотографії зображено кілька об'єктів (наприклад, кілька будинків), то можна виділити кожний з об'єктів і додати до нього опис. Фотографія може мати статус особистої, сімейної, групової чи загальнодоступної. Якщо фотографія загальнодоступна, то на неї можуть подивитися всі бажаючі. Крім того, її можуть знайти за ключовими словами, зазначеним користувачем. Наприклад, пошук по ключових словах «кажан» принесений нам перелік посилань на усі фотографії кажанів, до яких їхні власники прикріпили відповідний ярличок. Система дозволяє вести пошук одночасно за кількома ключовими словами. Додатковий інтерес представляє можливість використовувати колекції своїх фотографій чи окремі фотографії на сторінках своїх сайтів чи свого Живого Журналу. Для того, щоб одержати html-код посилання на окрему фотографію, досить попросити систему показати фотографію в різних розмірах. Під кожною фотографією буде прописаний html-код, за яким можна скопіювати на потрібну сторінку.

До цього зрозумілого і корисного для людини сервісу додаються додаткові можливості. Сервіс дозволяє усім своїм користувачам обмінюватися фотографіями, поділятися своїми фотографіями і мітками на фотографіях. Людина може не вступати ані в які переговори і соціальні контакти усередині сервісу і, проте, одержувати від самого сервісу користь. Розвішування наклейок-ярликів на свої фотографії приносить негайні переваги – з ними фотографії легше шукати. Надалі користувач поступово відкриває нові можливості й одержує додаткову вигоду від об'єднання фотографій у загальні пули співтовариств. Після того, як ви зв'язали мітку з об'єктом, ви відразу бачите, які ще фотографії позначені іншими людьми такими ж ключовими словами. Ви можете підігнати свої ключові слова під найбільше часто уживані, чи навпаки вплинути на групову норму у відношенні ключових слів. Такий зворотний зв'язок приводить до комунікації між користувачами за допомогою метаданих.

Флікр підтримує можливість переписування між користувачами і їхній вступ у дружні відносини. Однак ці відносини не мають помітного впливу на формування загальної чи картини карти ярличків, якими користається все співтовариство. Сервіс Флікр дозволяє одержати карту множини ключових слів, якими користаються люди, класифікуючи свої фотографії. При цьому на екрані видні тільки ті ключові слова, що зустрічаються досить часто. Користувачі системи Флікр  можуть утворювати групи по інтересах і наповняти груповий пул фотографій.

У випадку, якщо для місця, де зроблена фотографія визначені точні GPS координати, то вони теж додаються як мітки. Застосування таких міток і мережного сервісу GeoBloggers дозволяє сполучити розповіді і фотографії, розміщені в колекції учасниками проекту, із сервісом цифрових карт Гугл (maps.google.com) і одержати зображення крапки, у якій зроблена фотографія, на карті Гугл. Кожна цифрова фотографія одержує не тільки тимчасове, але і просторове значення. Користувачі, що позначили свої фотографії ярличками geotagged, geo:lat=координата, geo:long=координата одержують від сервісу geobloggers карту, на якій розміщені ці фотографії.

Соціальні мережі

Сьогодні  комп'ютер використовується як комунікаційний пристрій значно частіше, ніж прилад для обчислень. Він може використовуватися як комунікаційний пристрій лише при наявності відповідного програмного забезпечення. Найбільш загальна назва для таких програмних інструментів - колаборативне програмне забезпечення (collaborative software). Зараз частіше використовують термін соціальне програмне забезпечення (social software). Проблема перекладу і наступної інтерпретації терміна social software ускладнена не тільки тим обставиною, що англійське слово social зовсім не є однозначним синонімом російського слова «соціальний»; його ще можна трактувати і як «суспільний», «компанійський».

Основне розходження між collaborative software у корпоративному контексті і social software у відкритому просторі, наприклад у WWW, визначається тим, як формується соціальна мережа. Традиційні підходи до коллаборацій орієнтовані на спільну роботу в проектах, при умовах, коли групи учасників, що утворять соціальні мережі, заздалегідь визначені. Ці мережі служать для централізованого об'єднання учасників по напрямку зверху вниз. Спільна діяльність  орієнтована на рішення задач управління знаннями (knowledge management). Навпроти, соціальні мережі, що знаходять останнім часом популярність, утворяться у віртуальному просторі самостійно, самими учасниками. Ця діяльність спрямована знизу нагору, здійснюється без якої-небудь єдиної організуючої сили, її можна порівняти з вільним поширенням інформації. Але в обох випадках використовуються практично ті самі технологічні засоби - блоги, wiki, системи миттєвого обміну звичайними і мультимедійними повідомленнями, «підкасти», канали RSS,  а також  методи, подібні Clicker, Jybe і FURL.

Витрати на створення соціальної мережі вимагаються тільки для організації і розкручування ресурсу (фіксована сума) і підтримки його функціонування (ростуть лінійно разом з числом користувачів), у той час як цінність мережі (кількість її користувачів) росте як квадрат числа учасників (так називаний «закон Меткалфа»). Таким чином, ріст цінності системи випереджає інвестиції в неї. Додаткову вартість приносять самі учасники мережного співтовариства: прагнучи підвищити свій статус чи придбати нові зв'язки, вони вносять додаткову інформаційну цінність у систему. Тепер, якщо користувач захоче залишити свою соціальну мережу, він буде змушений відмовитися від цих цінностей і почати на новому місці з початку. Втрати мають грошовий еквівалент: дійсно, членам співтовариства можна показувати рекламу чи просити їх залишити деякі персональні дані для рекламних розсилань на суму меншу, чим ціна незручності від переходу на інший ресурс. Характерно, що у всіх рекомендаціях з Web 2.0 підкреслюється, що на етапі розвитку проекту авторам не потрібно платити грошима.

Web 2.0

Web 1.0  –  контент; Web 2.0 –  мержне співробітництво; Web 3.0  –  менеджери знань.

Від класичного Web 1.0 залишилися системи управління контентом (CMS), що дозволяють добре структурувати інформацію, але не дуже придатні для використання співтовариствами. Управління в них звичайно побудовано по простій і заздалегідь визначеній схемі — адміністрація тощо.   Web 2.0 пропонує сервіси для «співтовариств» і «соціальних мереж», у яких можливі різні «ролі» і «статуси». Однак такі проекти не мають надбудови у вигляді CMS, що дозволяла б учасникам співтовариства створювати різноманітний суспільно-значимий контент (крім спілкування в «одномірних» групах і форумах).

Таким чином, основна технологія Web 3.0 –  це соціальна CMS, тобто CMS з доданої до неї системою управління співтовариством, що дозволяла б співтовариству  отримуати власних менеджерів знань і надавати їм додаткові можливості і права при роботі з контентом: модерація форумів, редагування і публікація статей, проведення консультацій і підготовка офлайнових заходів, дизайн і програмні доробки сайту тощо.

Сам термін Web 2.0 ще не цілком устоявся. Він був запропонований Тімом О’Рейли досить недавно — наприкінці 2005 року, який розумів під Web 2.0 бізнес-революцію в комп'ютерній індустрії, викликану тим, що Internet став платформою, а також спроби зрозуміти правила досягнення успіху на цій новій платформі. Можна розглядати Web 2.0 як набір сервісів, що формують публічний контент та орієнтовані не на професійналів з ІТ, а на некваліфікованих користувачів.

Термін  Web 2.0 часто асоціюється з технологіями, що забезпечують перехід від статичних технологій створення Web-сторінок до їх динамічного поповнення користувачами і створення композитних Internet-застосування. До таких технологій відносяться засоби публікації, поширення і обміну інформацією (блоги, wiki, підкасти, потоки новин) і програмної взаємодії (мережні інтерфейси прикладного програмування і стандарти, AJAX, REST і ін.).

Можливість самостійно створювати і поширювати інформацію веде до децентралізації керування, розкріпаченню творчих початків працівників, формуванню систем корпоративного знання, а виходить, і до збільшення цінності Internet-технологій для бізнесу.

Проекти Web 2.0 не вимагають складних технологій, але вони дали різке прискорення іншим відомим технологіям, що не одержали раніше значного поширення в силу тих або інших причин.

Приміром, візьмемо відеосервіси. Розміри відеофайлів завжди були такі великі, що сильно перевантажували канали зв'язку. Імовірно, з цієї причини блоги виявилися небагаті мультимедійними можливостями. Мультимедійні сервіси з'явилися як окремі проекти і тільки потім були інтегровані в блогосферу; отут у першу чергу слід зазначити такі проекти, як Flickr (збереження фотографій) і YouTube (бібліотека відео). Проте популярною стала інша технологія мультимедійного розширення текстових блогів –  підкасти. Ця технологія досить проста - автор готує аудіофайл у форматі mp3 і викладає в себе на сайті. Його можна прослухати, зберегти на локальному диску чи скопіювати. Єдиною технологічною відмінністю є можливість автоматичної підписки, тобто при запуску синхронізації автоматично завантажаться аудіофайли з контентом. Таке просте розширення викликало величезну популярність цієї технології, тому що  на шляху поширення віщального контенту стояла необхідність виконувати деякі рутинні операції, і автоматизація цієї функції різко змінила ситуацію.

Інтернет усе більше наближається до звичайних інформаційних джерел, роблячи доступними для всіх не тільки споживання телевізійних програм, але і їхнє власне виробництво. Основна відмінність віщання через Інтернет  від звичайного телебачення полягає в тому, що для передачі не потрібний доступ до ефірного передавача. У результаті головна умова телебачення — синхронність передачі і прийому — більше не потрібна. IP-віщання дозволяє дати кожному глядачу власний канал, дивитися який він буде, коли захоче, та й зворотний зв'язок також може бути асинхронною: глядач дивиться передачу, коли йому зручно, задає питання, а автор відповідає, коли зручно йому.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!