Індивідуальна робота з дисципліни Антикризове фінансове управління, Управління та адміністрування, УДФСУ

Державна фіскальна служба України

Університет державної фіскальної служби України

Навчально-науковий інститут фінансів, банківської справи

Кафедра фінансів

Затверджено

Кафедрою фінансів,

протокол від _29.08.2018_ №_1_

Завідувач кафедри ________М. Д. Бедринець

Індивідуальна робота студента навчальної дисципліни Антикризове фінансове управління підготовки здобувачів вищої освіти другого (магістерського) рівня (денної та заочної форми навчання) галузь знань 07 «Управління та адміністрування» спеціальність 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»

для всіх спеціалізацій

статус дисципліни: обов’язкова

Ірпінь 2018

«ПЛАН ЗАХОДІВ АНТИКРИЗОВОГО ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ»

Складовою вивчення дисципліни ,,Антикризове фінансове управління’’ є виконання студентом комплексного завдання – розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства (план заходів антикризового управління, або план фінансової санації підприємства) в залежності від фази кризи..

План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та пяти розділів.

У вступі відображається загальна характеристика суб’єкта господарювання, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та дається коротка історична довідка про розвиток підприємства.

У першому розділі слід провести оцінку кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства підприємства.

Рекомендується використання основних методик прогнозування стану неплатоспроможності і банкрутства підприємств, які зустрічаються в науковій літературі. Умовно їх можна розділити на дві групи: багатофакторні моделі прогнозування банкрутства і комплексні методики прогнозування стану платоспроможності підприємств і можливого їх банкрутства. Перші базуються на використанні багатофакторних функцій, побудованих за допомогою дискримінантного аналізу. Другі ж являють собою комплексний аналіз фінансового стану підприємства за багатьма показниками.

Основні моделі прогнозування банкрутства:

1. двофакторна модель:

С1= -0.387 + Kn*(-1.0736) + Kз*0.0579,

де Kn – показник поточної ліквідності (покриття),

Кз – показник питомої ваги позикових засобів у пасивах підприємства.

Якщо результат (С1) виявляється від’ємним, імовірність банкрутства невелика. Додатнє значення С1 вказує на високу імовірність банкрутства.

Вагові коефіцієнти моделі враховують темпи інфляції, цикли макро- і мікроекономіки, а також рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, податковий тягар, які в різні проміжки часу і для різних підприємств повинні піддаватися коректуваню. У силу цього дані такого прогнозування є субєктивними.

2. модель Альтмана:

Z = 1.2X1 + 1.4X2 + 3.3X3 + 0.6X4 + X5,

Де Х1 – оборотний капітал /сума активів;

Х2 – нерозподілений прибуток /сума активів;

Х3 – операційний прибуток /сума активів;

Х4 – ринкова вартість акцій / заборгованість;

Х5 – обсяг продажу /сума активів.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення в межах [-14; +22], при цьому підприємства, для яких Z>2,99, попадають у число з низькою імовірністю банкрутства, підприємства, для яких Z<1,81, є безумовно фінансово неспроможними, а проміжок [1,81;2,70] складає зону з високою імовірністю банкрутства.

3. модель Ліса:

Z + 0.063X1 + 0.092X2 + 0.057X3 + 0.001X4,

де Х1 – оборотний капітал /сума активів;

Х2 – прибуток від реалізації /сума активів;

Х3 – нерозподілений прибуток/сума активів;

Х4 – власний капітал/позичковий капітал.

В цій моделі граничне значення показника Z дорівнює 0,037.

4. універсальна дискримінантна функція:

Z = 1.5X1 + 0.08X2 + 10X3 + 5X4 + 0.3X5 + 0.1X6,

Де Х1 – чистий грошовий потік/зобов’язання;

Х2 – валюта балансу /зобов’язання;

Х3 – прибуток /валюта балансу;

Х4 – прибуток / виручка від реалізації;

Х5 – виробничі запаси /виручка від реалізації;

Х6 – виручка від реалізації /валюта балансу.

Можливі значення показника Z інтерпретуються так:

Z>2 – підприємство вважається фінансово стійким і йому не загрожує банкрутство;

1<Z<2 – фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

0<Z<1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z<0 – підприємство є напівбанкрутом.

5. модель R (модель прогнозу ризику банкрутства розроблена російськими вченими):

R = 8.38K₁ + K₂ + 0.054K₃ + 0.63K₄,

Де K₁ – оборотний капітал /активи;

K₂ – чистий прибуток /власний капітал;

K₃ – обсяг від реалізації /активи;

K₄ – чистий прибуток /інтегральні витрати.

Імовірність банкрутства підприємства у відповідності зі значеннями моделі R визначається в такий спосіб:

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пл) при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов’язань, що визначається за формулою:

Пл = А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₃₀ + А₂₄₀ – П₆₂₀,

Де А₀₄₀, А₀₄₅, А_230, А₂₄₀ – відповідні рядки активу балансу;

П₆₂₀ – підсумок IV розділу пасиву балансу.

Від’ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності. Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного періоду, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кп) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного періоду менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою:

Кп = А₂₆₀ /П₆₂₀,

Де А₂₆₀ – підсумок ІІ розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається так:

Кз = (П₃₈₀ – А₀₈₀)/А_260,

Де П₃₈₀ – підсумок І розділу пасиву балансу;

А₀₈₀ –підсумок І розділу активу балансу.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб’єкта підприємницької діяльності застосовується коефіцієнт Бівера, який розраховується так:

Кб = (Ф₂₂₀ - Ф₂₄₀)/ (П₄₈₀ + П₆₂₀),

Де Ф₂₂₀, Ф₂₄₀ – чистий прибуток і амортизація, наведені в рядках 220 і 260 форми №2 відповідно;

П₄₈₀, П₆₂₀ – довгострокові і поточні зобов’язання.

Ознакою незадовільної стуктури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу(1,5-2 роки) Кб<0,2.

У другому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.

Аналіз вихідних даних включає в себе такі підрозділи:

- Аналіз фінансово-господарського стану.

- Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.

- Наявний потенціал.

Аналіз фінансово-господарського стану проводиться по двох напрямках

- аналіз виробничо-господарської діяльності;

- аналіз фінансового стану.

В ході аналізу наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо). Для проведення поглибленого аналізу фінансового стану підприємства рекомендується нижче наведена система показників.

СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їх локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на основі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежуючі чинники (слабкі місця) можуть проявлятися в наступних сферах:

- залучення капіталу (наприклад, втрата довіри перед кредиторами);

- ринок (бар’єри на шляху вступу чи виходу з ринку);

- персонал (позиція профспілок, висока мобільність, психологічні фактори);

- законодавство (податки, заборона звільнення працюючих).

При розробці плану слід враховувати, що у разі довготривалої фінансової кризи фактори, що визначають потенціал підприємства поступово вихолощуються, як наслідок, позиції підприємства послаблюються.

Наявний потенціал. Тут наводяться сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал в кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

- фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

- наявність кваліфікованого персоналу;

- наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;

- наявність ринків збуту продукції;

- виробничий потенціал;

- ефективна організаційна структура;

- висока якість менеджменту.

Ефективне проведення санації можна забезпечити шляхом планомірного розвитку та використання наявного у підприємства потенціалу, а також на основі послаблення обмежуючих проведення санації чинників.

На основі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У третьому розділі плану змальовуються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства. Окрім цього розділ повинен містити оперативну (Crash-) програму, в якій відображаються заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови вдалої реалізації даної програми підприємство може отримати можливість реалізувати план санації, тобто здійснити заходи щодо відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг.

Розділ 4 включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є:

- План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конкурентів.

- План виробництва та капіталовкладень: містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов’язані з відновленням (придбання нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його “вузькі” місця, комерційні зв’язки з постачальниками факторів виробництва. Конкретні заходи щодо покращення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг.

- Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонуються заходи щодо посилення мотивації працюючих та покращення організації менеджменту. У разі необхідності, визнаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

- Фінансовий план включає в себе

а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції,

б) баланс грошових надходжень та витрат,

в) зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під час санації та після її проведення),

г) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів,

д) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів (якщо їх було залучено на поворотній основі).

У фінансовому плані також відображається сума затрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту (у разі необхідності). На основі фінансового плану розраховується загальна потреба підприємства в фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах (інвестиції в основні та оборотні засоби) та прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих об’єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Одержана величина коригується на позитивний чи негативний Cash-Flow, який очікується в період проведення санації.

Розділ 5 містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за ходом реалізації. В цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.

Основними критеріями оцінки ефективності санації є такі:

- ліквідність та платоспроможність;

- прибутковість;

- додаткова вартість, створена в результаті санації;

- конкурентні переваги.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (Е) можна визначити за такою формулою:

Е = (Прогнозований обсяг додаткового прибутку) / (Розмір вкладень на проведення санацій).

Результати санації (окрім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток підприємства (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення).