Тема: ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОБ'ЄКТ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ОБРОБКИ

План

1. Поняття економічної інформації, її види..
2. Структура, форми подання та відображення ЕІ.
3. Оцінка ЕІ, властивості ЕІ.
4. Методи класифікації.
5. Методи кодування
6. Моделювання елементів економічної інформації

1. Поняття економічної інформації, її види та властивості

Управління народним господарством — складний динамічний процес. На будь-якому об'єкті управління з плином часу змінюються параметри і характеристики, які описують стан системи. Тому вироблення управлінських рішень — це зрештою безперервний процес перетворення інформації. Термін «інформація» означає пояснення, викладання, повідомлення. Відомо багато визначень цього поняття.

Наприклад: під Інформацією розуміють ті відомості, які зменшують ступінь невизначеності нашого знання про конкретний об'єкт (сукупність відомостей про будь-що або будь-кого). Кібернетика, для якої інформація є центральним поняттям, визначає як відомості будь-які дані, які містять знання відносно будь-чого і будь-кого.

Необхідно чітко визначити, який зміст вкладається в інформацію. Залежно від того чи іншого тлумачення інформації застосовується відповідний йому апарат аналізу. Пригадаємо ще одне відоме тлумачення терміна «інформація» — як об'єкта зберігання, передачі і обробки. Такий зміст вкладається в інформацію в разі технологічного до неї підходу. Мають право на існування інші погляди на зміст інформації, якщо вони обґрунтовані відповідними науковими та прикладними позиціями. Дані – це інформація подана у формалізованому вигляді.

Кожна наукова галузь, а також людська практика пов'язані зі «своєю» інформацією. Економічна наука, господарська діяльність суспільства пов'язані з інформацією, яка називається економічною. Поняття економічної інформації є центральним у економічній кібернетиці і слугує основним предметом теорії інформаційних систем обробки даних. Економічна інформація як поняття, з одного боку, належить до категорії «інформація», а з іншого — нерозривно пов'язана з економікою та управлінням народним господарством. Тому на економічну інформацію можна поширити різні тлумачення, притаманні інформації, але водночас підкреслити її особливості, які випливають з економічних категорій. ЕІ – це інформація  про процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Економічна інформація є інструментом управління і воднораз належить до його елементів. Економічна інформація невіддільна від інформаційного процесу управління, який відбувається у виробничій або невиробничій сфері.

Економічній інформації притаманні деякі особливості, що випливають із її сутності. Найважливішими з них є: залежність від об'єкта управління; переважання алфавітно-цифрових знаків як форми подання даних із зображенням числових величин у дискретному вигляді; забезпечення високої точності результатів обчислень; необхідність оформлення таких результатів у формі, зручній для сприйняття людиною, значне поширення документів як носіїв вхідних даних та результатів обробки даних; значні розміри перероблюваної інформації в разі використання у процесах обробки поряд зі змінними і сталих (постійних) даних; необхідність одержання значної кількості підсумків при обробці одних і тих самих даних за різними критеріями; необхідність стиснення розмірів при передачі з нижчої ланки управління до вищої; необхідність нагромадження і тривалого зберігання тощо.

Властивості економічної інформації слід брати до уваги при розробці комп'ютерних інформаційних систем обробки даних, при визначенні вимог до всіх видів забезпечення цих систем.

Економічна інформація налічує багато різновидів (типів), які виділяються на основі відповідних класифікаційних схем за вибраними критеріями.

Економічну інформацію розрізнюють за належністю до сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, далі за галузями народного господарства і підгалузями згідно з прийнятим групуванням. Розглядаються також види інформації за її належністю до органів регіонального управління та інших підрозділів народного господарства.

Економічну інформацію розрізнюють за стадіями управління, Розглядаючи різновиди прогнозованої, планової, облікової, нормативної інформації та інформації для аналізу господарської діяльності, оперативного управління.

Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова — з плануванням (перспективним, техніко-економічним, оперативно-виробничим), облікова - з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу, оперативного управління і регулювання — з відповідними функціями. Нормативна інформація використовується і виникає на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад при формуванні цін, тарифікації. Нормативна інформація містить всілякі норми і нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибуткового податку з громадян тощо).

Економічна інформація за критеріємвідповідності відображуваним явищам поділяється на вірогідну та невірогідну.

З позицій стадій виникнення економічна інформація буває первинною та повторною. Первинна виникає під час дії джерел, інформації, до яких належить діяльність народного господарства і його ланок, діяльність органів загальнодержавного управління та інших громадських організацій.

Тому первинна інформація за джерелами виникнення поділяється на виробничо-господарську та директивну, а також на. колективну та індивідуальну залежно від характеру джерела інформації. Повторна інформація виникає в результаті обробки первинної та іншої повторної, або лише первинної, або лише повторної, Безпосереднього зв'язку з джерелами інформації тут не вимагається. Серед повторної розрізняють проміжну та результатну ін формацію. Результатна інформація і є метою обробки даних. Проміжна інформація, роль якої значна, виникає під час досягнення цієї мети. Дуже часто на базі такої інформації робиться вибір варіанта завершення обробки даних у тому чи іншому напрямку.

За повнотою економічна інформація поділяється на достатню, надмірну і недостатню Для розв'язування задач необхідна досить конкретна за змістом мінімальна інформація — достатня. Надмірна містить зайві дані, що або зовсім не використовуються при розв'язуванні конкретних задач, або виконують контрольно-дублюючі функції.

Економічна інформація за стабільністю поділяється на постійну (сталу), умовно-постійну і змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати).

З позицій технології розв'язування економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Інформація, яка підлягає обробці (предмети праці), в управлінському процесі називається вхідною, або вхідними даними: наприклад, первинна і повторна інформація та константи — постійні величини. До вхідної інформації може належати не лише змінна, а й умовно-постійна і постійна інформація за особливо великої ролі умовно-постійної, вихідна інформація є підсумком обробки (продуктом праці) вхідних даних, але вона містить поряд з результатною інформацією деякі первинні дані. Специфічного значення набуває проміжна інформація, яка потрібна для розв'язування цих самих задач у наступних періодах.

(Відомі Й інші схеми класифікації економічної інформації: вхідна і вихідна, внутрішня і зовнішня, алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, оперативна і т. д.

Різновиди економічної інформації слід враховувати при організації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування тих чи інших економічних задач.

2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Структурою економічної інформації (ЕІ) визначається її будова, виділення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утворюються складні, складові, виникають неначе ієрархічні рівні структурної побудови інформації.

Інформаційна база становить основу інформаційної системи будь-якого об'єкта, передусім об'єкта управління, тому вона є частиною інформаційної системи (ІС).

3 погляду логіки управління та розміщення даних на носи розрізняють логічну та фізичну структуру даних.

Під логічною розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця) на дані, тобто таку, що будується на логіці: управління, а не на його техніці. Як правило, вона багаторівнева виділяти інформаційні одиниці можна як з нижчого, так і з вищого рівня. Наприклад, для логічних структур даних у порядку агрегування (укрупнення) характерне таке виокремлення елементів даних: символ —> реквізит –> масив -> інформаційний потік ---> інформаційна база.

Символ — це елемент даних, який не має змісту. Це елемент (тарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (атрибут) — це інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу. Доцільність виділення такої одиниці пояснюється тим, що потрібна однобічна характеристика конкретних об'єктів управління — або лише кількісна, або лише якісна. Тому реквізити бувають двох видів: реквізити - основи (реквізити-величини) та реквізити-ознаки. Реквізит-основа розкриває абсолютне або відносне значення реквізиту ознаки. Реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності і характеризує обставини, за яких відбувався той чи інший господарський процес.

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізит виявляється в його назві (наприклад, професія, сума), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії, наприклад, апаратник, ливарник, зварювальних тощо.

Реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення в процесі обробки інформації: над реквізитами-основами виконуються арифметичні операції, над реквізитами ознаками—логічні.

Набір взаємопов'язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями являє собою масив даних. Прикладом масиву може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах.

Сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої дільниці управлінської роботи, називають Інформаційним потоком.

Фізична структура. При створенні інформаційних систем обробки даних великого значення набувають машинні структури даних. Це пов'язано з розміщенням масивів даних у пам'яті ЕОМ. Внутрішньою структуризацією масивів даних, як правило, виділяють такі одиниці інформації (від нижчого до найвищого):

- символ -> поле -> агрегат даних -> запис -> файл -> база даних.

Поле — поєднання символів, яке приводить до створення мінімального семантичного елемента масиву (дата, цех, дільниця).

Агрегат даних — це пойменована сукупність двох і більше елементів нижчого рівня. Загалом до агрегату даних можуть належати як елементи, так і інші агрегати даних. Прикладом агрегату даних можуть бути групи елементів, які утворюють АДРЕСУ або ДАТУ НАРОДЖЕННЯ.

3апис — пойменована сукупність полів, об'єднаних за змістовним принципом, яка є об'єктом та результатом одного кроку обробки даних. Прикладом запису можуть бути відомості про робітника.

Файл (інформаційний масив) — пойменована сукупність записів для об'єктів одного типу. Як правило, записи, що входять до файла, мають однакову структуру. Прикладом файла можуть бути відомості про всіх робітників.

База даних — пойменована сукупність взаємопов'язаних файлів з мінімальною надмірністю, яка призначена для одночасного користування   багатьма   користувачами. Прикладом бази даних може бути гіпотетична база ЦЕХ, яка об'єднує файли РОБІТНИКИ, ВЕРСТАТИ, ВИРОБИ.

3. Оцінка економічної інформації

При створенні інформаційних систем обробки даних оцінюють економічну інформацію на об'єкті управління. Це необхідно для визначення ресурсів ІС, розрахунку потреби в управлінських кадрах, добору корисних відомостей для управлінських рішень і т. ін.

У світі ідей науки про знакові системи — семіотики, адекватність інформації, тобто відповідність змісту образу відображуваному об'єкту, може виявитися у трьох формах: синтаксичній, семантичній, прагматичній.

Синтаксична адекватність пов'язана зі сприйняттям формально-структурних характеристик відображення абстраговано від змістових та споживчих (корисних) параметрів об'єктів. На синтаксичному рівні враховується тип носія і спосіб подання інформації, швидкість її передачі та обробки, розміри кодів, надійність і точність перетворення цих кодів і т. ін.

Семантична адекватність виражає відповідність образу, знака та об'єкта, тобто відношення інформації та джерела її виникнення. Семантичний аспект має на увазі врахування змісту інформації: на цьому рівні аналізуються ті відомості, які відображає інформація, розглядаються зміст і зв'язки між кодами подання інформації.

Прагматична адекватність відбиває відповідність інформації цілям управління, які реалізуються на її основі. Прагматичний аспект оцінки інформації пов'язаний з її цінністю і корисністю для прийняття ефективного управлінського рішення.

Згідно з трьома формами адекватності виконується й вимірювання інформації. Термінологічне говорять про кількість інформації та розміри даних.

Синтаксична міра інформації. Розмір даних у повідомленнях вимірюється кількістю символів (розрядів) узятого для цього повідомлення алфавіту. Дуже часто інформація подається числові кодом у тій чи іншій системі числення. Природно, що одна й сама кількість рядків у різних системах числення може передавати різну кількість (число) станів відображуваного об'єкта. ому в різних системах числення один розряд має різну вагу і відповідно змінюється одиниця вимірювання даних. Так, у двійковій системі числення одиницею вимірювання інформації є біт, а у десятирічній системі одиниця може нести різні значення – десть, сто і т.д.

Властивості

Якість Інформації. Інформація в комп'ютерних системах обробки даних є і предметом праці, і її продуктом, а тому від якості такої інформації суттєво залежить ефективність функціонувань системи.

Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволенні визначених згідно з її призначенням потреб.

Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості, як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, точність, достовірність і цінність.

Репрезентативність інформації пов'язана з правильністю добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкта. Найважливішого значення тут надають при вільності концепції, на базі якої сформульовано вхідне поняття обгрунтованності добору істотних показників і зв'язків відображуваного явища; правильності методики вимірювання та алгоритм формування інформації.

Змістовність інформації — це її питома семантична місткість яка дорівнює відношенню кількості семантичної інформації повідомленні до розміру даних, що його відтворюють. Зі збільшенням змістовності інформації зростає семантична пропускна здатність інформаційної системи, оскільки щоб дістати одні й ті самі відомості, необхідно переробити менший обсяг даних.

Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників. Як неповна, тобто недостатня для прийняття правильного рішення, так і надмірна інформація знижує ефективність управління; найвищі якості притаманні лише повній інформації.

Доступність інформації для сприйняття при прийнятті управлінського рішення в комп'ютерних системах забезпечується виконанням відповідних процедур її одержання і переробки.

Актуальність визначається ступенем збереження цінності інформації для управління в момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об'єкта (від інтервалу зміни цих характеристик) і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення даної інформації.

Релевантність – цей показникхарактеризує  відповідність проблемам задачі, яка розв’язується.

Толерантність –показник, що характеризує зручність сприйняття та використання інформації.

Стійкість — це властивість управлінської інформації реагувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність. Стійкість інформації, як і її репрезентативність, зумовлені методичною правильністю її відбору і формування.

Точність інформації – визначається ступенем наближення відображуваного інформацією параметра і його істинного значення.

Достовірність інформації – це властивість інформації відображати реально діючий об’єкт з необхідною точністю.

Цінність інформації – комплексний показник її якості і міри.

4. Методи класифікації

Основу ІС становить ІБ, що являє собою сукупність упорядкованої інформації. Успіх створення ІБ істотно залежить від уніфікації і стандартизації її складових. Тут класифікація та кодування відіграє особливу роль. Класифікація і кодування – це дві невід’ємні частини одного процесу, вони забезпечують взаємодію між ЕОМ і людиною.

Класифікація – це поділ множини об’єктів на підмножини за їх схожістю або згідно з певними методами. Сукупність методів і правил класифікації та її результат становлять систему класифікації.

Об’єкт класифікації – це елемент класифікаційної множини, що має ті чи інші властивості, так звані ознаки класифікації, за якими класифікуються об’єкти.

До основних систем класифікації економічної інформації належать ієрархічна, фасетна і змішана.

Ієрархічна система класифікації – це система, в якій поділ множини всіх об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Тобто первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значенням наступної ознаки. Ці групи, у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т.д. Отже, між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина належить лише одній вищій множині.

Переваги ієрархічної системи: простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручної обробки. Недоліки: жорсткість структури (через фіксованість ознак і порядку їх розміщення), складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

Ієрархічна система класифікації характеризується тим, що на будь-якому рівні підмножини  елементи не повинні перетинатись.

Фасетна класифікація полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини (класифікація угруповання)

Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, що являє собою список значень найменованої ознаки класифікації.

Система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації.

Фасетний спосіб більш гнучкий, вибирати можна по будь-яким ознакам і простий. Можна використовувати комбінації.

Наприклад:

1) Одяг – чоловічий – літній – бавовна.

2) Одяг – бавовна – дитячий – зимовий.

Одні й ті ж самі об’єкти можуть входити у різні підмножини.

Переваги фасетної класифікації: гнучкість структури, можливості включення нових фасет і виключення старих. Недоліки: не традиційність  і складність використання в разі ручної обробки даних, не завжди можна практично застосовувати.

Змішана система класифікації передбачає використання обох систем.

5. Методи кодування

Кодування – присвоєння об’єктам класифікації та їх групам цифровим, символьних позначень (кодів).

Кожен код характеризується алфавітом, основою та структурою. Алфавіт коду – це сукупність знаків, використовуваних для його створення. Основа коду – це число знаків у цьому коді. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Існують чотири системи кодування економічної інформації:

1. Порядкова, або реєстраційна система створення коду з чисел натурального ряду (ідентифікаційний номер).

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об’єктами з однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів послідовно розміщених класифікаційних угрупувань, здобутих у результаті застосування ієрархічної класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у разі фасетної класифікації.

Класифікатори економічної інформації  - це документи, що являють собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угрупувань.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

А) особисті – для особистого користування;

Б) локальні – використовувані під час розв’язування задач чи комплексу задач у системі;

В) галузеві – застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі;

Г) загальнодержавні – обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави.

На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації. Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації, автоматизовану систему їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення.

Уся множина класифікаторів поділяється на  групи:

1. Класифікатори ресурсів;

2. Класифікатори предметів праці і діяльності;

3. Класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління;

4. Класифікатори управляючої інформації одиниць вимірювання документів та ін.

В усіх сучасних автоматизованих системах обов’язково є бази даних колів і класифікаторів (коди і назви областей і міст України, коди і назви банків МФО банків, найменування і типи  і коди рахунків, план рахунків, коди і назви органів управління і форм власності, типи і коди організацій).

Штрихова систем кодування

Штрихова система кодування виникла в США, як один з методів маркування товарів. Маркування має бути простою і доступною операцією, нести мінімальну кількість інформації. При цьому необхідною умовою є простий, надійний спосіб зчитування за допомогою технічних засобів. З часом штрихове кодування як тип автоматизації ідентифікації товарів та послуг за допомогою оптичного зчитування інформації набуло великого поширення як елемент управління рухом одиниць обліку та електронної обробки даних. В Україні штрихове кодування було введено Постановою Кабінету Міністрів від 29 травня 1996 року №547. кодування здійснюється Асоціацією Товарної нумерації України. Штрихове кодування основується на застосуванні війкової системи, інформація запам’ятовується як послідовність нулів і одиниць (причому широкі смуги означають 1, а вузькі – 0).

В даний час застосовуються кілька видів штрихових кодів. В США та Канаді застосовується код UPC (універсальний код). На його основі в Європі створена міжнародна система EAN.

Ця система базується на трьох технологіях:

- Ідентифікаційний номер – ідентифікує товари і послуги;

- Штрихові коди – дозволяють автоматизувати введення, відображення ат зчитування ідентифікаційних номерів і іншої інформації про товари і послуги.

- Стандарт EAN – забезпечує електронний обмін даними (документами) між діловими партнерами у стандартизованому форматі.

Ці технології створені для підвищення ділових процесів.

Зчитування інформації штрих-коду здійснюється сканером. Це оптичні прилади, які випромінюють інфрачервоне світло на зображення коду та передають сигнал для подальшої обробки.

Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) розробила коди кожної країни. Щодо України, традиційно вживаються такі блоки буквеної та цифрової ідентифікації:

- Двобуквений алфавітний код України – UA, який дає змогу утворювати візуальну асоціацію із загальноприйнятою назвою України;

- Трибуквений алфавітний код України – UKR – вживається в особливих випадках як більш доцільний;

- Цифровий порядковий код – 804 – присвоєний Статистичним бюро ООН і використовується для статистичних розрахунків.

6. Моделювання елементів економічної інформації

Модель – це такий матеріально чи образно поданий об’єкт, який у процесі дослідження замінює об’єкт-оригінал і використовується для вивчення об’єкта оригіналу. Модель як інструмент наукового пізнання має відтворити найхарактерніші ознаки досліджуваної системи. Відображатися можуть як самі об’єкти (реальні або абстрактні), так і зв’язки між ними. Моделі можуть бути подані у вигляді графіків, малюнків, формул, макетів, різного роду механічних, електричних та інших засобів.

Існують наступні моделі:

Моделі прямих розрахунків – характеризуються, як правило, трудомістким обробленням даних з використанням відносно простих алгоритмів, які враховують основні функціональні залежності між економічними  змінними.

Компаративні моделі(порівняльні) моделі – призначені для виявлення відомостей та розбіжностей, мета застосування таких моделей це ідентифікація ситуацій, та вибір альтернатив.

Оптимізаційні моделі  - дають можливість знайти найкраще рішення за певними критеріями, без оцінювання альтернатив людиною тобто автоматично.

Моделі прогнозування – дають змогу оцінити вплив рішень, які приймаються, на майбутнє. Досить точне прогнозування підвищує ефект та успіх у бізнесі. Моделі прогнозування поділяються на каузальні та не каузальні. Некаузальні пропонують прогноз за минулими значеннями без пояснень механізму генерації прогнозованого значення. Казуальні використовують взаємозв’язки між змінними і намагаються пояснити їх поведінку.

Статистичні моделі – базуються на використанні математичних моделей і методів, призначених для прийняття рішень під час пошуку, аналізу та оцінювання можливих варіантів рішень у ситуаціях, що характеризуються невизначеністю, пов’язаних із статистичним характером аналізованих явищ.

Імітаційні моделі – є засобом вивчення поведінки об’єктів чи систем в умовах, що визначаються дослідником, шляхом нагромадження та аналізу даних отриманих в процесі експериментів.

Мікро імітаційні моделі – це аналітичні обчислювальні моделі, засновані на використанні звітних даних (дані мікрорівня). Моделі цього класу дуже широко використовуються в податкові системі у якості інструменту аналізу можливих наслідків рішень у галузі податкової політики.

Моделі можуть бути статичними та динамічними. Статичні використовуються для імітації можливих короткострокових наслідків, а динамічні для довгострокових. Одним з основних компонентів моделей є масив даних про економічні суб’єкти мікрорівня (підприємства, фізичні особи).

Біонічне моделювання (перший підхід до вирішення задач штучного інтелекту) – безпосередньо моделювання людського мозку, тобто моделювання кожної нервової клітини, процесори подібно нейромережевій системі, але дуже складні процеси. Деякі успіхи є в цьому напрямку, але при збільшенні інформації чи швидкості починається різкий спад продуктивності, процесори „губляться” перестають контролювати ситуацію. Таке моделювання на сьогодні використовується у системах розпізнавання образу.

Евристичне програмування (моделювання) – (другий підхід) вирішує творчі задачі, цей метод пропонує вирішення задач з деякою вірогідністю правильності. Аналізується мета, засоби і методи планування.

Еволюційне моделювання – (третій підхід) є спробою змоделювати не те що є, а те що може бути.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!