ЛЕКЦІЯ (10 годин)

ТЕМА: Призначення, характеристика, основні етапи розвитку та класифікація ІС та інформаційних технологій  для розв’язування економічних задач

ПЛАН:

1. Автоматизоване розв’язуванняекономічних задач
2. Покоління ІС
3. Класифікація ІС
4. Структура ІС

4.1 Види структур ІС

4.2 Класифікація елементів ІС

5. Перспективні засоби і напрямки розвитку ІС

5.1 ІС організаційного типу

5.2 Сучасні підходи до створення ІС:

* об’єктно - орієнтована технологія;

* case – технологія;

* інтелектуальна технологія.

6. Основні ІС , якими користуються фахівці для розв’язування економічних задач

ЛЕКЦІЯ 1 

ТЕМА: Призначення, характеристика, основні етапи розвитку та класифікація ІС та інформаційних технологій

1. Розвиток комп'ютерної інформаційної технології нерозривно пов'язаний з розвитком інформаційних систем, які в економіці використовуються для автоматизованого (людино-машинного) розв'язування економічних задач. Для розв'язування будь-якої задачі з допомогою комп'ютера необхідно створити інформаційне забезпечення (забезпечити розрахунки потрібними даними) і математичне забезпечення (створити математичну модель розв'язування задачі, за якою складається програма для ЕОМ). Спрощену схему автоматизованого розв'язування економічної задачі (наприклад, розрахунок оптимальної виробничої програми) зображено на рис.1. Необхідна для розв'язування інформація може надходити безпосередньо (вхідна інформація) або через систему інформаційного забезпечення, яка може поповнюватися і за рахунок нової інформації. Визначальною особливістю інформаційної системи є те, що вона забезпечує користувачів інформацією з кількох організацій.

Математичні моделі й алгоритми можуть бути подані у вигляді, який передбачає етап програмування, і у формі, придатній для прямого використання при розв'язуванні задачі. Вихідна інформація може бути подана в різних варіантах.

У системах обробки інформації головними її компонентами є дані та обчислення. Більшість інформаційних систем управління інформаційними ресурсами в організаціях містять і багато інших компонентів, таких як вимоги, запити,  звіти. І всі вони, можуть містити великі описи свого власного змісту в тій чи іншій формі. Ці описи необхідні для інтерпретації і для коректного використання наданої інформації (коли в системі немає повного опису, то передбачається, що користувачі отримують його з іншого джерела).

Для головних компонентів інформації (даних і обчислень) важливе значення має така характеристика, як їх надмірність. Означення надмірності суттєво залежить від одиниці інформації. Коли одиниця вибрана, то надмірність — це просто дублювання однієї й тієї самої одиниці в системі. Важливим у виборі одиниці інформації є її розмір. Вибір занадто малої одиниці призводить до високого рівня незалежності блоків інформації, але водночас і до збільшення накладних витрат затрат на їх підтримку; у разі взяття великої одиниці неможливо виключити численне дублювання підблоків інформації.

2.За час виникнення і розвитку інформаційних систем організаційного типу структура і надмірність даних і обчислень значно змінювались, чим визначались покоління цих систем. Схему розвитку інформаційних систем, що ілюструє особливості розв'язування функціональних задач залежно від характеру інформаційного і математичного забезпечення.

В інформаційних системах першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою Data Processing System — DPS («Системи обробки даних», синоніми — «Електронна обробка даних», «Системи електронної обробки даних»), а у вітчизняній — «Автоматизовані системи управління (АСУ) — позадачний підхід» — для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалася математична модель. Такий підхід зумовлював інформаційну надмірність (одні й ті самі дані могли використовуватись для розв'язування різних задач) і математичну надмірність (моделі розв'язування різних задач мали загальні блоки). Типовими прикладами систем обробки даних є системи керування запасами, виписування рахунків, нарахування зарплати.

Системи обробки даних були вузько прикладними й орієнтованими на автоматизацію робіт з паперами за рахунок комп'ютеризації великих масивів і потоків даних на операційному рівні. Розпізнавальною ознакою цих систем є ефективна обробка запитів, використання інтегрованих файлів для пов'язування між собою задач і генерування зведених звітів для керівництва. Оскільки кожна система була націлена на конкретне застосування, то опис її функцій (як правило, у формі надрукованих керівництв (інструкцій) до процедур або у вигляді стандартів) подавався мінімально і призначався для спеціаліста в цій предметній галузі. Крім того, передбачалось, що користувачі мають належний досвід як у прикладній галузі, так і в роботі із системами, які обслуговують відповідне застосування.

Створення ІC першого покоління в нашій країні відносять до початку 60-х років XX століття, коли на великих підприємствах почали використовувати ЕОМ для розв'язування задач організаційно-економічного управління. Перші такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних управлінських задач, наприклад задач бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої обробки економічної інформації в зазначений період характеризувалася частковістю та локальністю. Протягом наступних років поступово переходять від локальних систем обробки даних, призначених для тих чи інших ділянок управлінських робіт, до систем, що охоплюють широке коло задач управління. Подальший розвиток інформаційних систем пов'язаний з концепцією баз даних. На цій основі з'явились інформаційні системи другого покоління. —

Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою Management Information System — MIS («управлінські (адміністративні) інформаційні системи» або «інформаційні системи в менеджменті»), у нашій літературі використовується термін «АСУ — концепція баз даних». Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів.

В управлінських інформаційних системах (УІС) вже були визнані переваги колективного користування даними, а також відзначено, що в одній організації багато прикладних програм використовують одні й ті самі робочі дані і відбувається дублювання робіт у процесі збирання, зберігання і пошуку цих даних. Зі збільшенням кількості прикладних програм, що обслуговують всі рівні управління та обробляють одні й ті самі робочі дані, зростав обсяг дублювання, що ставало гальмом на шляху комп'ютеризації управління. Більш того, це дублювання часто було неефективним, оскільки призводило до несумісності прикладних програм. Виходом із цієї ситуації стала концепція створення єдиної централізовано керованої бази даних, яка за допомогою спеціального програмного продукту — СУБД обслуговує всі прикладні програми організацій.

Основною проблемою створення великих розподілених баз даних є складність опису даних, що має на меті об'єктивного, незалежного від окремих прикладних програм, спростити колективне використання даних різними прикладними програмами. Для опису даних широко застосовуються моделі та словники даних. Семантика даних, тобто вивчення їх змісту незалежно від окремих прикладних програм, стала самостійною галуззю досліджень.

Подальшим розвитком інформаційних систем в економіці в колишньому СРСР саме й було створення АСУ (ІC) на основі ідеології автоматизованих банків даних і баз даних. Цей етап створення  ІС другого покоління розпочався 1972 року, коли вперше до державного плану було внесено питання розвитку економіки і створення АСУ. Розширилися технічна та програмна бази АСУ, урізноманітнилися варіанти їх побудови з орієнтуванням на окремі класи та моделі ЕОМ, зокрема міні- та мікрокомп'ютери. Зросла також варіантність  ІС завдяки збільшенню кількості технологічних режимів експлуатації ЕОМ та всього комплексу технічних засобів, зокрема почалося впровадження діалогового режиму та режиму телеобробки даних.

У середині 80-х років був нагромаджений значний досвід створення та використання інформаційних систем організаційного управління. Створено багато автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП), систем автоматизованого проектування конструкцій та технологій (САПР).

Економічна ефективність АСУ була значна. Крім прямого економічного ефекту впровадження АСУ мало великий вплив на зміну характеру діяльності управлінського персоналу. Підвищилась оперативність, наукова обґрунтованість та об'єктивність прийнятих управлінських рішень; стало можливим розв'язувати принципово нові економічні задачі, які до впровадження  ІС не розв'язувалися апаратом управління; збільшився час на творчу роботу працівників за рахунок скорочення обсягів виконання рутинних операцій вручну; у результаті автоматизації процесів інформаційного обслуговування підвищилася інформованість управлінського персоналу.

Системи підтримки прийняття рішень — СППР (Decision Support Systems — DSS) — це Інформаційні системи третього покоління. СППР — інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабко структурованих або неструктурованих проблем.

Інтерес до СППР як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці у сфері управління економікою постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається.

СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення — бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень подібно до того, як розподіл даних став вирішальним фактором у звичайних інформаційних системах.

Усвідомлення важливості розподілу обчислень в автоматизованих розрахунках виникло тоді, коли було помічено, що в багатьох прикладних програмах використовуються аналогічні обчислення, а індивідуальні фактори, які впроваджуються в прикладні програми для допомоги конкретному користувачеві, вносять незначні відмінності. Крім того, спостерігалося значне дублювання дій і процедур під час розробки, реалізації та тестування цих обчислювальних функцій.

Зі зростанням кількості прикладних програм для надання персоналізованої оперативної підтримки а також кількості інформаційних систем збільшувався обсяг обчислювального дублювання, що стало значною мірою гальмівним фактором: для індивідуальної оперативної підтримки необхідно виконувати досить багато персоналізованих версій однієї й тієї самої прикладної програми, причому кожна версія підлягає багаторазовій модифікації протягом періоду її експлуатації з тією метою, щоб вона відповідним чином реагувала на зміни в можливостях, знаннях, позиції і побажаннях користувача. Більш того, дубльована версія часто виявлялась менш ефективною, призводила до взаємної несумісності програм і меншої продуктивності обчислень. Виходом із такої ситуації стала концепція утворення єдиної централізовано керованої бази моделей.

Оскільки у вітчизняній літературі питання створення бази моделей практично не висвітлене, доцільно дати опис концепції бази моделей на простому прикладі.

Нехай на підприємстві діють дві прикладні задачі:

Задача А — обчислення повного обсягу збуту продукції за п періодів часу (наприклад, місяць);

Задача В — обчислення середнього обсягу збуту продукції за п періодів часу.

Математичні моделі цих задач і інші характеристики наведені на рис. 3. В інформаційних системах першого покоління для розв'язування цих задач необхідно створити дві незалежні системи зі своїми файлами даних і своїми обчислювальними функціями:

для задачі А — файл даних М1 і обчислювальна функція ПОВН, що охоплює операції підсумовування і присвоєння;

для задачі В — файл даних М1 і величина п; обчислювальні функції: ПОВН, ДІЛ (ділення), ПРИС (присвоєння).

В інформаційних системах другого покоління дані про обсяг збуту розглядались як загальний компонент і були створені два незалежні алгоритми для обробки колективно використовуваних даних.

В третьому поколінні було усвідомлено, що обчислення повного обсягу також необхідне для середнього обсягу збуту, тому один і той самий алгоритм ПОВН застосовувався в обох системах.

На цьому простому прикладі відразу помітна задача розпізнавання одиниць обчислювальних функцій, оскільки у другій прикладній задачі можна не побачити, що обчислення повного обсягу — незалежна частина алгоритму і що можна використати уже створений алгоритм. Отже, одна з важливих проблем створення єдиної бази моделей полягає в опису обчислень об'єктивно і незалежно від застосування, що має на меті охоплення якомога ширшого діапазону прикладних задач.

Підсумовуючи сказане з приводу трьох поколінь розвитку інформаційних систем, слід зазначити, що інформаційні системи нового покоління не витісняли попередні інформаційні системи, а просто розширювався діапазон застосування інформаційних систем. Більш того, у деяких сучасних гібридних інформаційних системах присутні елементи всіх трьох поколінь  ІС. Загальний огляд розвитку перспективних інформаційних систем буде наведено далі.

Лекція 2

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Створенню інформаційних систем у всьому світі приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на процеси управління проблему створення  ІС слід розглядати як велике народногосподарське завдання. Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером і обсягом розв'язуваних задач та низкою інших ознак.

Загальноприйнятої класифікації  ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками. Найбільш поширеними протягом тривалого часу були такі класифікаційні угруповання систем.

1. За рівнем або сферою діяльності — державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

2. За рівнем автоматизації процесів управління — інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні  ІС тощо.

3. За ступенем централізації обробки інформації — централізовані  ІС, децентралізовані  ІС, інформаційні системи колективного використання.

4. За ступенем інтеграції функцій -— багаторівневі  ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство — об'єднання, об'єднання — галузь і т. ін.), багаторівневі  ІС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.

Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланок народного господарства, розробляють Державний бюджет, контролюють його виконання і т. ін.

Центральне місце в мережі державних  ІС належить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування всіх державних та регіональних  ІС.

Серед  ІС, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце посідає автоматизована система планових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої с АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв'язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств.

АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України. АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування Державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витра­ти фінансових ресурсів і т. ін.

Відомі й інші державні  ІС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління Національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і т. ін.

Територіальні (регіональні)  ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать  ІС області, міста, району. Ці системи обробляють інформацію, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві  ІС діють у промисловості та сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві  ІС різняться за сферами застосування — промислова, непромислова, наукова.

Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП)— це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів (робота верстата, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає, передусім, у характері об'єкта управління — для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання, а для державних, територіальних та інших АСУ — це колективи людей. Друга відмінність полягає у формі передавання інформації. Для АСУ ТП основною формою передавання інформації є сигнал, а в інших АСУ — документи.

Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на  ІС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи  ІС: інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі (управлінські), інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Розглянемо питання створення інтегрованих інформаційних систем, котрі раніше були відомі під назвою інтегровані автоматизовані системи управління (ІАСУ.) Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи управління, які забезпечують комплексну автоматизацію останнього на всіх рівнях.

Складність функціонування таких великих соціально-економічних систем, як народне господарство України, зумовлює неможливість реалізації процесу управління з допомогою однієї або кількох локальних АСУ. З цією метою потрібний комплекс (група) АСУ, кожна з яких забезпечує вирішення своїх функціональних задач управління. При цьому йдеться не просто про об'єднання і зв'язок локальних АСУ між собою, а про забезпечення інформаційного діалогу між ними та доступу однієї АСУ до інформаційних баз інших АСУ.

Отже, інтегрована автоматизована система управління (ІАСУ) може розглядатися як ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об'єкта управління.

Центральним поняттям в інтегрованих АСУ є поняття «інтеграція». Інтеграцію можна визначити як спосіб організації окремих компонентів в одну систему, що підтримує узгоджену і цілеспрямовану їх взаємодію, забезпечуючи високу ефективність функціонування всієї системи.

Інтеграцію в АСУ можна розглядати в кількох аспектах: функціональному, організаційному, інформаційному, програмному, технічному, економічному.

Функціональна інтеграція забезпечує єдність цілей та узгодження критеріїв і процедур виконання виробничо-господарських та технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізація функціональної структури всієї системи, декомпозиція системи на локальні частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи взаємодії підсистем.

Організаційна інтеграція полягає в організації раціональної взаємодії персоналу управління на різних рівнях ієрархії ІАСУ та різних локальних її підсистем, що зумовлює узгодження дій персоналу з метою досягти поставлених цілей та погодженість управлінських рішень.

Інформаційна інтеграція передбачає єдиний комплексний підхід до створення й ведення інформаційної бази всієї системи та її . компонентів на основі єдиного технологічного процесу збору, зберігання, передавання та обробки інформації, який забезпечує узгоджені інформаційні взаємодії всіх локальних АСУ та підсистем ІАСУ.

Програмна інтеграція міститься у використанні узгодженого та взаємозв'язаного комплексу моделей, алгоритмів і програм для забезпечення спільного функціонування всіх компонентів ІАСУ.

Технічна інтеграція — це використання єдиного комплексу сумісних обчислювальних засобів, автоматизованих робочих місць спеціалістів та локальних мереж ЕОМ, об'єднаних в одну розподілену обчислювальну систему, яка забезпечує автоматизовану реалізацію всіх компонентів ІАСУ.

Економічна інтеграція є узагальненим комплексним показником інтеграції системи і полягає в забезпеченні цілеспрямованого та узгодженого функціонування всіх компонентів ІАСУ для досягнення найбільшої ефективності функціонування всієї системи.

Сучасний етап розробки інформаційних систем в економіці характеризується створенням нових видів інформаційних систем, до яких належать експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, інформаційно-пошукові системи, системи зі штучним інтелектом, виконавчі інформаційні системи та інші, які будуть охарактеризовані окремо.

Лекція 3

4. СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Для розв'язання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробкою і впровадженням різних видів забезпечення визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій. За час виникнення і розвитку  ІС в економіці мали різну структуру цих компонентів, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик об­числювальної техніки, що в той чи інший період використовувалася для автоматизації економічних задач.

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних  ІС потрібно визначати їх структуру.

Загалом під структурою комп'ютерної  ІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

4.1 При описуванні  ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв'язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура — це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції  ІС або її частини, а зв'язки між елементами — це потоки інформації, що циркулює між ними під час функціонування  ІС.

Технічна структура — це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів  ІС, а зв'язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами — інформаційні, супідрядності та взаємодії.

Документальна структура — це структура, елементами якої є неподільні складові і документи  ІС, а зв'язки між елементами — взаємодії, вихідності і супідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура — це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними — операції перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв'язками — операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т. ін.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії  ІС.

4.2. Повної і загальноприйнятої класифікації елементів  ІС досі не існує. Але практика їх функціонування показує, що майже в усіх  ІС вирізняють такі елементи, як «функція  ІС» і «компонент (підсистема)  ІС».

Функція  ІС — це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної  ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виокремлюють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема)  ІС — це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як єдине ціле. Компоненти комп'ютерної системи за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечувальні і функціональні. Забезпечувальні містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

Для забезпечення функціонування  ІС необхідно мати ряд ресурсів і обов'язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в  ІС належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби  ІС, які виконують функції технічного забезпечення. Така сама функція покладена певною мірою й на засоби математичного та програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій  ІС.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування  ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування  ІС.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази — об'єкта управління. До інформаційного забезпечення належать методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови та ведення інформаційної бази і т. ін.

Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуваних під час функціонування системи.

До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв'язування задач, які застосовуються в  ІС; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та об'єкта автоматизації належать, здебільшого, до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для налагодження, функціонування і перевірки працездатності  ІС.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються для спілкування користувачів та експлуатаційного персоналу  ІС із комплексом засобів автоматизації під час функціонування  ІС.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини під час функціонування  ІС та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які описують технологію функціонування  ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів під час функціонування  ІС.

Ергономічне забезпечення  ІС являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в  ІС, умови для взаємодії людини та ЕОМ.

Функціональний підхід до структури  ІС дає змогу виокремити підсистеми (компоненти) в разі різного визначення поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем за ознакою управління об'єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріальними та трудовими ресурсами і т. ін.

В інформаційних системах органів загальнодержавного управління і невиробничої сфери така структура пов'язана з функціями, які виконуються установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т. ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється склад функціональних підрозділів Держкомітету статистики України.

У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т. ін.

Перелік таких функціональних підсистем у різних  ІС неоднаковий. Певною мірою це пояснюється відсутністю єдиного погляду на склад функцій управління в народному господарстві.

Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми  ІС, то воно єдине -— розв'язування економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

Задача в комп'ютерній  ІС або задача обробки даних визначається як функція чи її частина, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду. Наприклад, задачею в АСУП може бути нарахування відрядної заробітної плати бригаді, облік розрахунків з постачальниками сировини, облік валютних операцій і т. ін.

Задачі, що розв'язуються в комп'ютерних інформаційних системах, мають ряд характерних особливостей, які впливають на технологію автоматизованої обробки даних.

1.  Інформаційний взаємозв'язок, який виявляється в тому, що результати розв'язування одних задач є вхідними даними для розв'язування інших. Ця особливість впливає на склад та зміст інформаційної бази комп'ютерної системи, потребуючи також вибору способів і методів нагромадження та зберігання інформації в системі.

2.  Масовість та груповий характер вирішення. Як правило, економічні розрахунки виконуються через певний термін, причому визначається не один, а група взаємозв'язаних економічних показників. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів розв'язування задач, а також на склад та зміст програмного забезпечення систем.

3. Потреба багатоваріантного розв'язування. Це стосується за дач прогнозування, планування та прийняття рішень. Саме тому в комп'ютерній системі мають бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні та апаратні засоби, наприклад база моделей для задоволення згаданої потреби.

4. Чітко регламентовані терміни подання вхідних даних і результатів розв'язування задач, а також вимоги до точності вхід них даних і результатів розв'язування задач. Тому при створенні комп'ютерної  ІС необхідно вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки (перетворення).

5. Постійні зміни складу економічних показників та методик їх розрахунку. Ця особливість впливає на склад та зміст програмного забезпечення, особливо на прикладну його частину.

З огляду на різноманітність розв'язуваних у комп'ютерних інформаційних системах задач потрібна їх класифікація. Класифікацію задач обробки даних за шістьма основними ознаками, які найчастіше застосовується у спеціальній літературі, наведено на рис. 6.

За функціями управління розрізняють планові, облікові, контрольні задачі, задачі нормування показників, складання звітності і т. ін.

За характером перетворення інформації задачі в  ІС поділяються на обчислювальні, імітаційні, підтримки прийняття рішень.

За роллю у процесі управління розрізняють інженерно-технічні, економічні та інформаційно-довідкові задачі.

За математичною суттю задачі комп'ютерної  ІС поділяються на оптимізаційні, прямого розрахунку та інформаційно-пошукові.

Оптимізаційні задачі розв'язуються пошуком одного рішення серед багатьох можливих варіантів. Вони характеризуються складною методикою розрахунків (що зумовлює необхідність використання різноманітних моделей), а також відносно невеликими обсягами вхідних даних.

В основній своїй масі задачі сучасної комп'ютерної  ІС належать до задач прямого розрахунку. Для них характерні великі розміри та складність вхідних даних, проста методика розрахунку й одноваріантність розв'язування.

Інформаційно-пошукові задачі, тобто задачі типу «запитання — відповідь» характеризуються складною методикою розрахунку та значними обсягами вхідної інформації.

За можливістю формалізованого опису задачі  ІС поділяються на формалізовані та неформалізовані. Розв'язування перших можна описати у вигляді математичних формул та залежностей, а щодо других цього зробити не можна.

За регулярністю розв'язування задачі  ІС поділяються на систематичні, епізодичні та випадкові.

Лекція 4

5. ПЕРСПЕКТИВНІ ЗАСОБИ І НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Сучасний етап розвитку економіки і бізнесу характеризується широким застосуванням для обробки інформації та комп'ютерної підтримки рішень новітніх засобів інформаційної технології, основним вираженням яких є інформаційні системи різного призначення і різної проблемної орієнтації. У загальному вигляді ін­формаційну систему можна визначити як автоматизовану людино-машинну систему, визначальною особливістю якої є те, що вона забезпечує інформацією користувачів з різних організацій. Для проблематики економіки й бізнесу використовуються здебільшого інформаційні системи організаційного типу.

5.1. Інформаційні системи організаційного типу (ІСОТ) мають низку особливостей, котрі зумовлюють значні труднощі їх розробки і побудови:

а) організаційне середовище, в котрому функціонують ІСОТ , доволі складне, не повністю визначене і важко піддається формалізованому опису;

б) системи організаційного типу мають складне сполучення з оточуючим середовищем, що включає безліч різноманітних вхідних і вихідних ланцюгів інформаційних послідовностей;

в) функціональні взаємозв'язки вхідних і вихідних повідомлень складні як у структурному, так і в алгоритмічному плані, їх ідентифікація вимагає створення великих розподілених баз даних і баз знань;

г) організації-замовники, як правило, потребують постійної і довготривалої безвідмовної роботи таких систем, при цьому терміни початкового вводу в експлуатацію і подальших модифікацій установлюються вкрай стислими;

д) надзвичайно широкий діапазон їх застосування як за ієрархічними рівнями організаційного управління, так і за функціями управління;

е) важливість урахування вимог кінцевих користувачів інформаційних систем з погляду створення комфортних умов їх роботи і забезпечення «дружньої» підтримки.

Ці, а також інші передумови привели до того, що на даний час застосовуються сотні типів прикладних програм інформаційних систем різного призначення і різної проблемної орієнтації, причому це число постійно зростає.

 Полярні позиції в цьому діапазоні посідають два типи систем: інформаційні системи в менеджменті (ІСМ), котрі інколи називаються системами обробки трансакцій (СОТ), та експертні системи (EC). Цю полярність легко простежити за наступною таблицею.

Порівняльні характеристики інформаційних систем в менеджменті та експертних систем

Проміжне місце між цими полярними інформаційними системами, виходячи з конкретних описів названих трьох визначальних характеристик (логіка рішень, забезпечення звітів, підтримка рішень), посідають системи підтримки прийняття рішень (СППР) і виконавчі інформаційні системи (ВІС) як особлива форма СППР. Зрозуміло, що існують десятки типів гібридних інформаційних систем, яким можна поставити у відповідність певну позицію на рис. 7. Водночас і для основних типів інформаційних систем існує багато різновидів.

5.2.  Перш ніж дати узагальнену характеристику перспективних зразків інформаційних систем ( ІС), слід спинитися на сучасних прогресивних підходах до їх створення, а також на новітніх засобах інформаційної технології, котрі тією чи іншою мірою відбивають поточний стан методології створення  ІС.

Сучасні концепції створення інформаційних систем різного призначення ґрунтуються, в основному, на трьох підходах: об'єктно-орієнтована технологія, CASE- технологія та заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія .

Об'єктно-орієнтована технологія (Object-Oriented Technologies) стосується, насамперед, створення програмного забезпечення  ІС. Спонукальним мотивом появи принципово нового підходу у програмуванні стало те, що в динамічному і конкурентному середовищі застосування  ІС вимагаються часті зміни прикладних програм. Отже, програмне забезпечення (ПЗ), створене на основі технології процедурних мов програмування (BASIC, COBOL), мало бути пристосоване до частих змін. Не виправдалися надії на застосування декларативних (непроцедурних) засобів створення ПЗ (LIPS, Prolog), оскільки вони вимагали спеціалізованих машин або інтенсивних машинних ресурсів, а також виникали проблеми із загальноприйнятими носіями. Тому з об'єктно-орієнтованими інструментальними засобами (С1++, Level 5 Object) пов'язана можливість багатократного використання створених раніше програм, що полегшує як швидке створення прикладних програм  ІС, так і швидку адаптацію їх у використанні. Це досягається за рахунок того, що основні компоненти концепції обробки інформації—дані і операції — розглядаються пов'язаними в єдине ціле і приховані в окремих модулях - об'єктах, доступ до яких здійснюється лише інтерфейсними засобами.

Принциповим питанням в об'єктно-орієнтованому програмуванні є визначення об'єктів (класів об'єктів), що є важливими для проектованої системи. Ідентифікація об'єктів здійснюється за допомогою аналізу характеристик проблемної області, що включає розпізнавання доречних матеріальних об'єктів, а також каталогізацію всіх ролей, що стосуються розв'язуваної задачі, взаємодії елементів системи, важливі події, технічні умови тощо. Наприклад, для інформаційної системи підтримки рішення щодо купівлі автомобілів можна визначити такі класи об'єктів: «споживач», «автомобіль», «стратегія придбання», «БД автомобілів». Установлюються співвідношення (взаємозв'язки) між класами. Наприклад, «споживач» оволодіває «стратегією придбання».

Кожний клас є вмістилище, куди входять як дані, так і команди для дій над даними. Компоненти об'єктно-орієнтованого програмування зображено на рис.9, де термін «методи» відповідає повідомленням, що зрозумілі як об'єктом, так і дією, здійсненою об'єктом в результаті повідомлення, а «фасети» — грані, що мають атрибути. Наприклад, якщо об'єкт є дано-орієнтований, то доречними гранями можуть бути: початкове значення; значення за замовчуванням; команда пошуку для визначення значення примірника: методи для адресації невідомих значень; методи для адресування повної інформації; відображення, в якому система запитує користувача щодо інформації; інформація, що забезпечується тоді, коли користувач просить більше інформації. Важливим поняттям в об'єктно-орієнтованому програмуванні є функція успадкування, завдяки якій створювані класи можуть діставати «у спадок» властивості класів об'єктів, якими вони «породжувалися».

Об'єктно-орієнтована методологія на даний час є досить ґрунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продуктів. Виокремленні і розроблені основні його компоненти: об'єктно-орієнтований аналіз; об'єктно-орієнтоване проектування; об'єктно-орієнтоване програмування. Технологія об'єктно-орієнтованого проектування стала, у свою чергу, підґрунтям інженерії інформаційних систем — CASE-технології.

CASE (Computer-Aided Software/System Engineering) — технологія — сукупність технологічних і інструментальних засобів, що дозволяють максимально систематизувати і автоматизувати всі етапи створення програмного забезпечення інформаційних систем та інших ділових та комерційних програмних продуктів. Інжиніринг програмного забезпечення вимагає принципово нового підходу до життєвого циклу ПЗ, зокрема послідовність етапів розробки така: прототипування (макетування), проектування специфікацій, контроль проекту, генерація кодів, системне тестування, супроводження. Кожний із цих етапів має бути максимально автоматизований.

Одним із етапів використання CASE-технології для створення інформаційних систем є етап прототипування систем. Сутність прототипування (від англ. prototyping) полягає в тому, що розробник спочатку створює макет (прототип) системи, який має основні властивості потрібної системи, а потім у результаті спільної роботи розроблювача і користувача цей зразок доводиться до кінцевої стадії.

Серед інструментальних засобів створення інформаційних систем на основі однієї із найбільш відомих CASE-засобів фірми PLATINUM technology е засоби BPwin та Erwin. За допомогою BPwin створюють модель процесів підприємства. Цей засіб може поєднуватися із засобами імітаційного моделювання BPSimuIator 3.0 фірми Systems Modeling Corporation. Erwin використовується для створення моделі даних, котра пов'язується з моделлю процесів. Окрім того, передбачена групова розробка моделей даних і моделей процесів за допомогою PLATINUM Model Mart. Для автоматизації створення звітів застосовується RPTwin.

Заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія передбачає впровадження в інформаційні системи та відповідні прикладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації і природної мови для створення інтерфейсу користувача. Інформаційні системи, котрі містять у собі елементи штучного інтелекту, називаються інтелектуальними інформаційними системами.

До інформаційних систем, котрі повністю базуються на знаннях і правилах маніпулювання з ними, належать експертні системи, які описані далі. Створені також окремі продукти на базі комерційних технологій штучного інтелекту. Зокрема, продукт INTELLECT фірми АІ Corp. дає змогу збирати, показувати і аналізувати дані завдяки запитанням англійською мовою. Таких продуктів щодня стає все більше.

Останніми роками створено нові засоби інформаційної технології, зокрема OLAP, сховища даних, програмні агенти, котрі застосовуються як самостійно, так і в компонентах інформаційних систем. Безумовно, використання їх в інформаційних системах має комплексний характер, проте вони можуть розглядатися як окремі типи програмних засобів, право на розробку яких виборюють десятки найбільших фірм світу.

OLAP (абревіатура від On-line Analytical Processing) фактично означає не окремі конкретні програмні продукти, а технологію многовимірного аналізу даних, основу якої започаткувала опублікована в 1993 р. праця Е. Ф. Кода (Е. F. Codd) «OLAP для користувачів-аналітиків: яким він повинен бути», в котрій він запропонував 12 правил, що виражали концепції оперативної аналітичної обробки даних. У 1995 р. до них було додано ще кілька правил, що у своїй сукупності визначили основні традиційні вимоги до OLAP-систем. Ці правила згодом були розбиті на 4 групи:

1.  Базові характеристики: багатовимірність моделі даних; інтуїтивні механізми маніпулювання даними; доступність; пакетне отримання даних; клієнт-серверна архітектура; прозорість (для користувача); багатокористувацька робота.

2.  Спеціальні характеристики: обробка неформалізованих даних; зберігання результатів окремо від вхідних даних; виокремлення відсутніх даних (тобто вони мають відрізнятися від нульового значення); обробка відсутніх значень (усі відсутні значення мають бути зігноровані під час аналізу).

3.  Характеристики побудови звітів: гнучкі можливості одержання звітів; стабільна продуктивність при підготовці звітів; автоматичне регулювання фізичного рівня.

4.  Керування розмірністю: загальна функціональність; необмеженість щодо вимірності та кількості рівнів агрегування; необмежені операції між даними різної вимірності.

Технологія OLAP, яку називають також інтерактивною (діалоговою) аналітичною обробкою, дає змогу на основі багатовимірної (гіперкубічної) моделі даних (на відміну від плоскої реляційної моделі даних) моделювати реальні структури й зв'язки, що є виключно важливими для аналітичних систем. Вона призначена для створення багатопараметричних моделей з метою більш адекватно відбивати реальні процеси. Технологія OLAP дозволяє швидко змінювати погляди на дані залежно від вибраних параметрів і забезпечити особі, котра приймає рішення, повну картину аналізованих ситуацій.

Всі OLAP-системи побудовані на двох базових принципах:

1) всі дані, необхідні для прийняття рішень, мають бути попередньо агреговані на всіх відповідних рівнях і організовані так, аби забезпечити максимально швидкий доступ до них;

2) мова маніпулювання даними ґрунтується на бізнес-поняттях.

Дані параметруються кількома рівноправними вимірами, наприклад дані щодо продажу у великій торговельній компанії можна аналізувати в таких вимірах:

* час (день, тиждень, місяць, квартал, рік);

* географія (місто, штат, країна);

* товар (фірма-виробник, тип товару);

* покупець (стать, вік).

Засобами інтерфейсу користувача OLAP- системи можна виконувати такі базові операції над гіперкубом моделі даних: поворот; проекція (значення в комірках, що лежать на осі проекції, підсумовуються згідно з визначеною ознакою); розкриття (drill-down), тобто коли одне зі значень виміру замінюється сукупністю значень із наступного рівня ієрархії виміру, при цьому замінюються значення в комірках гіперкуба; згортка (roll-up/drill-up), що є операцією, оберненою до операції розкриття; перетин (slice-and-dice). Незважаючи на те, що екран комп'ютера плоский, користувач має змогу спостерігати гіперкуб моделі даних за допомогою відповідних плоских зрізів, використовуючи зазначені операції.

Оскільки в основі технології OLAP лежить концепція гіперкуба моделі даних, то залежно від відповіді на запитання про те, чи існує гіперкуб як окрема фізична структура чи це є лише віртуальна модель даних, розрізняють два основні типи аналітичної обробки даних: MOLAP і ROLAP.

MOLAP (Multidimensional OLAP) — це багатовимірна OLAP-система, в котрій гіперкуб реалізується як окрема база даних не-реляційної структури, яка забезпечує багатовимірне зберігання, обробку і подання даних. Програмні продукти, що належать до цього типу OLAP-технології, як правило, мають сервер багатовимірних баз даних. Ця структура забезпечує максимально ефективний щодо швидкості доступ до даних, проте потребує додаткового ресурсу пам'яті. Крім того, велика розмірність моделі даних і розрідженість гіперкубів призводить до витрат великих апаратних ресурсів, що не завжди може бути доцільним.

В ROLAP (Relational OLAP) багатовимірна структура реалізується реляційними таблицями, тобто гіперкуб — це лише інтерфейс користувача, котрий емулюється на звичайній реляційній СУБД. Така структура забезпечує зберігання великих обсягів інформації, проте є менш продуктивною з погляду ефективності OLAP-операцій.

Недоліки основних типів OLAP- технології зумовили появу нового класу аналітичних інструментів — HOLAP- системи, що забезпечує гібридну (hybrid) оперативну аналітичну обробку даних із реалізацією обох підходів, тобто з доступом як до даних багатовимірних баз даних, так і до даних реляційного типу.

На даний час розроблено досить багато аналітичних систем, сконструйованих з використанням OLAP- технології (Hyperion OLAP, Elite OLAP, Oracle Express та багато інших). Ринок програмних OLAP- продуктів постійно розширюється. Сучасні системи оперативної аналітичної обробки дають користувачам змогу вирішувати ключові задачі управління бізнес-процесом, зокрема прикладні програми Hyperion OLAP дозволяють виконувати аналіз прибутковості; аналіз напрямків розвитку продукції; аналіз продажу; аналіз становища на ринку; аналіз асортименту продуктів; аналіз ризику; аналіз конкурентоспроможності; складання звітів з продуктивності; моделювання сценарію; аналіз бюджету і прогнозів тощо. Зауважимо, що згідно із сучасними поглядами на створення інформаційних систем OLAP- системи мають базуватися на спеціальній базі даних — сховищі даних.

Сховище даних (Data WarenHouse) як особлива форма організації бази даних, котра призначена для зберігання в погодженому вигляді історичної інформації, що надходить з різних оперативних систем та зовнішніх джерел, в останній час набуває широкого розповсюдження в інформаційних системах, зокрема в системах підтримки прийняття рішень. І хоча з формального погляду сховище даних являє собою різновид звичайної БД, проектують їх по-різному.

Для звичайних БД процес створення відбувається за схемою: вивчення предметної області; побудова інформаційної моделі; розробка на основі інформаційної моделі проекту бази даних; створення бази даних. Обов'язкові етапи створення сховищ даних інші, а саме:

·  визначення інформаційних потреб користувачів стосовно даних, котрі нагромаджуються в базах даних операційних систем — систем обробки трансакцій OLTP-систем, що є джерелами оперативних даних;

·  вивчення локальних баз даних OLTP-систем;

·  виокремлення для кожної бази даних підмножини даних, необхідних для завантаження у сховище даних;

· інтегрування локальних підмножин даних і розробка загальної погодженої схеми сховища.

Для виконання створення сховищ даних за поданою схемою існують різні інструментальні засоби, зокрема програмний продукт Oracle Designer та його спрощена версія Oracle Data Mart Designer, де вираз Data Mart означає вітрину даних як спеціалізоване сховище, що обслуговує один з напрямків діяльності компаній, наприклад облік запасів чи маркетинг. У вітрини даних інформація надходить або зі сховища (залежні вітрини), або безпосередньо з джерел даних, проходячи попередні узгодження та перетворення (незалежні вітрини).

Схему формування та використання сховища даних в СППР зображено на рис.10. Дані беруться з різноманітних джерел оперативних даних. Після їх переміщення відбираються дані для гарантування того, що вони мають сенс, є неперервними і точними. Потім дані завантажуються в реляційні таблиці, здатні підтримувати різноманітні види аналізу та запитів, і оптимізуються для тих таблиць, котрі, як очікується, найчастіше використовуватимуться. І нарешті дані зберігаються для подальшого використання в СППР.

Коли сховища даних уже створені та оптимізовані, необхідно ефективно завантажувати нові дані в систему, завантажувати їх без переривання процесу підтримки прийняття рішень. Проте зі збільшенням кількості даних розробники змушені визначати нові синтаксичні формати та формат запитів, які є більш швидкими та легкими, а також вишукувати нові підходи до поєднання реляційних таблиць і добування даних із цих дуже великих баз даних з використанням різновиду програмних агентів — інтелектуальних («розумних») агентів (Intelligent agents).

Програмні агенти — це автономні програми, котрі автоматично виконують конкретні задачі з моніторингу комп'ютерних систем і збору інформації в мережах. Термін «агент» використовується в обчислювальній техніці вже понад 10 років; початковими функціями агентів-програм був поточний контроль за діяльністю центрального процесора та периферійного обладнання. Сучасні програмні агенти, котрі постійно еволюціонують, не тільки ведуть спостереження і виконують різні вимірювання, а й вирішують задачі управління мережами. Зокрема, інтелектуальні агенти здатні автоматизувати численні операції керування мережами, наприклад вибір оптимального графіка, контроль за завантаженням, поновлення даних при порушеннях у процесі обміну тощо. Окрім того, інтелектуальні агенти можуть застосовуватися й для передавання повідомлень, вибору інформації, автоматизації ділових процедур (наприклад, агенти покупців і продавців, зустрічаючись у Web, можуть укладати комерційні угоди). Ціна інтелектуальних агентів в межах 50 дол. США, а отриманий в 2004 році обсяг ринку програмного забезпечення інтелектуальних агентів становить 3,6 млрд. дол.

Існує багато типів програмних агентів (стаціонарні і мобільні, послужливі та інші), котрі розроблені із застосування результатів досліджень у нейронних мережах, а також нечіткої логіки, інтерпретації текстів природною мовою, колаборативної фільтрації. Найбільш відомими представниками цього виду програмного продукту є Agent Ware 1.0 фірми Autonomy (дозволяє користувачам усіх рівнів автоматизувати багатократно повторювані операції у Web) та його різновид Agent Ware Press Agent для пошуку публікацій в Internet, News Tracker компанії Excite (дозволяє отримувати новини з більш ніж 300 періодичних видань у Web), Live Agent 1.1 фірми AgentSoft, агент Unicenter TNG компанії СА, Tivoli Management Agent компанії Tivoli та ін.

З метою глибшого розуміння суті поняття потрібно відповісти на запитання: яким має бути програмний агент?

•  Функції. Агент виконує ряд задач за дорученнями користувача (або іншого агента).

•  Можливості обміну інформацією. Агент повинен мати можливість обмінюватися інформацією з користувачем (а іноді й з іншими агентами), щоб отримувати від нього інструкції, повідомляти йому про хід і завершення виконання задачі і подавати здобуті результати.

•  Автономність. Агент працює без прямого втручання користувача (наприклад, як фоновий процес у той час, коли на комп'ютері виконуються інші задачі). Задачі, що виконуються агентом, можуть бути найрізноманітнішими — від резервного копіювання даних до пошуку (за дорученням користувача) продавця, який пропонує найнижчу ціну на зазначений продукт.

•  Моніторинг. Щоб мати змогу виконувати свої задачі в автономному режимі, агент повинен мати здатність контролювати середовище, в якому він діє.

•  Активація. Щоб працювати в автономному режимі, агент має бути здатним впливати на своє робоче середовище за допомогою механізму активації

• «Розумність». Агент повинен бути здатний інтерпретувати події, що контролюються ним, щоб ухвалювати належні рішення.

Крім перелічених характеристик, деякі агенти можуть мати ще й такі:

•  Безперервність роботи. Багато агентів повинні бути безперервно діючими процесами.

• «Індивідуальність». Деякі агенти можуть мати добре виражений індивідуальний «характер» і «емоційні стани».

• Адаптивність. Деякі агенти, ґрунтуючись на нагромадженому досвіді, автоматично пристосовуються до звичок і переваг своїх користувачів і можуть автоматично пристосовуватися до змін середовища.

•  Мобільність. Деякі агенти мають допускати можливість перенесення їх на інші комп'ютери, у тому числі й на системи іншої архітектури та інші платформи.

В інформаційних системах програмні агенти можуть застосовуватися для пошуку в базах даних потрібної для користувача інформації, для її аналізу з метою виявлення тенденцій або моделей, які ОПР міг пропустити або не помітити. Окрім того, інтелектуальні агенти можуть швидше діставати інформацію для ідентифікації незвичайних випадків, що дозволить користувачеві негайно на них зреагувати.

Користувачі можуть знаходити інформацію з використанням розумних агентів на конкретну дату або провадити пошук за подіями. Наприклад, ОПР може виконувати регулярну перевірку щодо відсутності або пропуску звітних даних для висвітлення на основі індикаторів тих проблем, на які необхідно звернути увагу. Або ОПР за допомогою розумного агента може знайти інформацію про просування товарів вище від спланованого рівня або після досягнення конкретним показником точно визначеного рівня. Результати роботи агентів можуть поєднуватися з іншими блоками інформаційної системи. Наприклад, агент може знайти інформацію, яку слід автоматично імпортувати до задачі формування прогнозу для визначення майбутнього попиту. При потребі іншого агента може перемкнути на результати розв'язування задач для автоматичного інформування управлінського персоналу.

6. Основні ІС, якими користуються фахівці для розв’язування економічних задач

Інформаційні системи в менеджменті (адміністративні інформаційні системи), більш відомі під застарілою назвою як «автоматизовані системи організаційного управління — АСУ», уже понад 20 років успішно використовуються в різних галузях економіки. За цей час їх еволюція пройшла кілька етапів, починаючи від простих систем обробки даних до інтегрованих систем, котрі побудовані на сучасній апаратній та програмній базі. Перспективні типи інформаційних систем побудовані на клієнт-серверній архітектурі. Вони поділяються на дві основні групи: Інтегровані та вузькоспеціалізовані системи.

До першого типу належать корпоративні інформаційні системи (КІС), котрі інтенсивно витісняють традиційні АСУП у сфері управління виробництвом. Вони підтримують конкретні бізнес-процеси підприємств, виконуючи найбільш відповідальні функції: складання і аналіз консолідованого балансу та аналітичних звітів, управління фінансами і персоналом, собівартістю і торговельними операціями тощо, їх характерна особливість — здатність працювати в територіальне розподілених структурах. В Україні найбільшого поширення набули такі корпоративні інформаційні системи: система R/3 компанії SAP AG, система «ГАЛАКТИКА» однойменної корпорації, «BAAN-IV» американсько-голландської компанії Baan, SCALA шведської компанії Bestlutsmodeller AB, пакет бізнес-прикладних програм Oracle Application американської корпорації Oracle, інформаційна система АВД українсько-російської фірми «ИНЭК».

Клас інформаційних систем другого типу досить широкий. Сюди можна віднести: інформаційні системи для автоматизації банківської діяльності, інформаційні системи в статистиці, інформаційні системи для фінансового і бухгалтерського обліку (наприклад, 1С, FinExpert, SoNet), інформаційні системи в маркетингу, інформаційні системи в інвестиційному менеджменті (наприклад, Project) та ін. Слід зауважити, що кількість різновидів таких систем постійно збільшується, а діапазон функціональних можливостей їх розширюється.

Системи підтримки прийняття рішень (Decision Support Systems — DSS) належать до інформаційних систем нового покоління, основне призначення яких полягає в забезпеченні комп'ютерною підтримкою прийняття рішень зі слабоструктурованих та неструктурованих проблем організаційного управління на різних фазах створення рішень і моніторингу . Незважаючи на те, що на даний час у світі розроблено сотні типів СППР (сам термін DSS уперше був запроваджений 1971 року Горрі і Мортоном), такі системи в Україні практично не використовуються. Більш того, існує плутанина із самим терміном СППР.

Не маючи змоги докладно спинитися на цій проблемі , лише зауважимо, що у класичному розумінні СППР є інформаційна система, котра має компоненти (рис.11.): інтерфейс користувача, систему управління базами даних (СУБД), систему управління базами моделей (СУБМ), систему управління повідомленнями (СУП), причому підсистема СУП з'явилася лише останніми роками. Ця структура може бути основою для виокремлення дійсних СППР.

СППР широко застосовуються у США (ринок створюваного програмного забезпечення СППР тут щорічно досягає мільярда доларів) та в інших розвинутих країнах у різних сферах людської діяльності (економіка, бізнес, юриспруденція, державне управління тощо). Наприклад, для управління фінансами корпорацій (а також в управлінні виробництвом, у статистиці) ефективно використовується СППР Visual IFPS/Plus, котра була створена ще на початку 70-х років минулого століття і модифікувалася згодом під клієнт-серверну платформу (компанія COMSHARE продає Visual IFPS/Plus під Windows NT за 15000 дол. США). На ринку України пропонується російськомовна СППР для маркетингових досліджень Marketing Expert. Перспективними напрямками розвитку СППР є групові системи підтримки прийняття рішень (ГСППР), котрі призначені для комп'ютерної підтримки прийняття рішень групами індивідів, а також виконавчі інформаційні системи (ВІС).

 Виконавчі інформаційні системи або інформаційні системи для керівників (Executive Information System — EIS) — це спеціалізовані СППР, що допомагають виконавцям аналізувати важливу інформацію і використовувати відповідні інструментальні засоби, щоб направляти її для створення стратегічних рішень в межах певної організації. Зокрема, ВІС допомагають керівникам розробляти більш точне і актуальне цілісне зображення операцій своєї організації, а також конкурентів, постачальників та споживачів (замовників).

Термін EIS виник усередині 80-х років. Першим продуктом, що чітко продемонстрував цей напрямок, був Pilot's Command Center. Проте через обмеженість потужностей персональних комп'ютерів на той час продукт недовго продавався. Згодом Command Center еволюціонував в програмне оточення для ВІС Pilot's Decision Support Suite, що включає редактори, налагоджувані (debuggers), форматери (formatters) екрана, мости (що з'єднують локальні мережі) надбання даних, можливості OLAP тощо. Найбільш популярним програмним забезпеченням ВІС є Command EIS фірми COMSHARE. На ринку програмних продуктів представлені й інші виконавчі інформаційні системи, зокрема EIS-EpiC фірми ЕріС Software, Executive Decisions корпорації IBM, причому кількість пропозицій постійно зростає. За умови стабілізації ринкових відносин в Україні слід очікувати на появу та широке використання таких систем.

Експертні системи — це інформаційні системи, що базуються на знаннях. Таким системам кілька років тому приділялася виключно серйозна увага, мали місце великі сподівання на використання експертних систем в організаційному управлінні. Є приклади успішного використання їх для розв'язування бізнесових задач, зокрема компанія American Express, використовуючи експертну систему Credit Authorizer's Assistant, дозволяє ідентифікувати «погані» ризики більш ніж серед 23 мільйонів держателів кредитних карток і завдяки цьому скоротити на 60% витрати від обмінних операцій. Багато японських компаній зробили реальні інвестиції в експертні системи із суттєвим обсягом і виграшем. Проте цілком сподівання не справдилися.

Експертні системи мають суттєві недоліки, що обмежують їх використання в організаційному управлінні. Такі системи працюють лише у вузько визначених проблемних доменах і розуміння ними середовища, в якому вони використовуються, є певною мірою поверховим. Вони не володіють властивістю «здорового глузду», не можуть навчатися і т. ін. Сучасна концепція використання експертних систем зводиться до того, що їх модулі мають застосовуватися всередині прикладних програм СППР і ВІС, допомагаючи людині-професіоналу або керівникові вивчати проблему, але робити однобічний вибір або розв'язувати проблему самостійно такі системи не повинні.

Насамкінець зауважимо, що наведена концепція розвитку інформаційних систем значною мірою не відбиває всієї гами застосувань інформаційних систем. Більш того, зазначена галузь інтелектуальної діяльності людей є настільки динамічною та прогресивною, що нові ідеї та відкриття впроваджуються в реальне виробництво так швидко, що будь-який прогноз стосовно розвитку інформаційної технології може відстати від реальних звершень, зокрема й проектів розвитку інформаційних систем. Наприклад, останнім часом у розробці інформаційних систем застосовуються елементи штучного інтелекту — нейромережі, де відтворюється процес обробки інформації живими організмами.

Комп’ютерні системи управління проектами та підприємствами

Проектний менеджмент як сучасна методологія керування сформувався в останні 30 – 40 років на основі принципів забезпечення високої ефективності бізнесу. Проект це комплекс заходів, у результаті реалізації якого у встановлений термін повинна бути досягнута визначена система взаємно залежних цілей при обмежених ресурсах

Характерними рисами проекту є конкретні терміни виконання й унікальність продукції (послуги). Як приклади проектів можна привести: будівництво заводу, розробку будь-якої нової продукції, проведення ремонтних робіт на деякому об'єкті, впровадження інформаційної системи на підприємстві, навчання студентів по індивідуальній програмі, проведення виборчої компанії, зйомку кінофільму, випуск журналу і багато чого іншого, що відповідає приведеному визначенню.

Керування проектами це – діяльність (додаток знань, досвіду, методів і засобів керування людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами, а також мінімізації ризиків), спрямована на безумовне виконання проекту у встановлений термін і з найкращою якістю.

MicrosoftProject – програмний продукт корпорації Microsoft, призначений для календарного планування і керування проектами. MS Project вважається однієї з кращих систем керування проектами офісного класу, орієнтованих на підтримку менеджменту невеликих і середніх проектів промислового призначення.

Новий проект починається з відкриття нового файлу по команді меню «Файл ® Создать»чи натискання кнопці «Создать» на панелі інструментів «Стандартная». При цьому відкривається діалогове вікно «Сведения о проекте», у якому задаються і редагуються більшість параметрів проекту. У подальшому це вікно можна викликати командою меню «Проект ® Свеения о проекте». Планувати проект можна, спираючись на один із двох варіантів завдання початкового моменту відліку проектного часу: від дати старту проекту або від дати його завершення. У першому варіанті MS Project автоматично визначає дату закінчення проекту після того, як будуть уведені всі роботи. Спроба почати діяльність до дати початку проекту викликає повідомлення про помилку, у відповідь на яке користувач може підтвердити або відмовитися від змін показників робіт. За замовчуванням усі роботи, що додаються в план проекту, розглядаються як такі, що повинні виконуватися у можливо найбільш раннітерміни. Якщо в якості моменту початку відліку визначена дата завершення робіт (наприклад, коли проект повинен бути закінчений до певної дати), то  при розрахунку графіка проекту автоматично обчислюється дата початку робіт.

Перший крок при плануванні ресурсів – створення списку ресурсів. Список ресурсів формується у вхідний таблиці ресурсів (Resource Sheet), що відкривається щигликом на однойменному значку панелі представлень або командою меню «Вид ® Лист ресурсов», а потім при необхідності. У поле «Название ресурса» рекомендується вносити смислове ім'я ресурсу, наприклад, прізвище виконавця, посаду, назва устаткування чи матеріалу і т.п. У списку поля «Тип»вибирається значення «Трудовой» (Work) або – «Материальный» (Material). Після заповнення цього поля в поле «Краткое название» з'являється перша буква назви ресурсу, а в більшості інших полів – значення параметрів, установлених за замовчуванням, зокрема, стандартна і понаднормова погодинні ставки оплати робіт, що задаються на вкладці «Общие» діалогового вікна «Параметры», що відкривається командою меню «Сервис ® Параметры».

Аналіз і оптимізація проекту здійснюється з метою:

• виявлення переобтяження ресурсів;

• визначення відповідності тривалості проекту запланованої;

• уточнення бюджету проекту;

• оцінки ризиків проекту – ймовірностей порушення розкладу, невиконання всіх задач і перевищення бюджету.

Оптимізація плану проекту полягає у вирівнюванні навантаження ресурсів, регулюванні тривалості задач, що складають критичний шлях, зменшенні або збільшенні витрат на задачі і ресурси з метою забезпечення виконання проекту в заданий термін без перевищення бюджету і з найвищою якістю.

Аналіз і оптимізація вартості проекту. За рідкісним винятком сумарні витрати на проект (бюджет проекту) не є визначальним чинником його доцільності. Від того, як у часі розподіляються витрати, залежить фінансова політика керівників проекту.

Для оцінки вартості будь-якої роботи і загальної вартості проекту у кожнім із представлень, що містять список задач, за допомогою команди меню «Вид → Таблица: …→ Затраты» відкривається таблиця «Затраты», що містить поле «Общие затраты», у якому і відображається відповідна сума. Бюджет проекту буде відображуватися, якщо сформована сумарна задача проекту (Аналіз і стримування ризиків. Навіть добре складений проект не застрахований від випадків, що можуть порушити плани і розбалансувати бюджет. Задача проектного менеджменту – визначити можливі ризики і розробити стратегію зменшення впливу ризиків на проект.

Ідентифікація ризиків. При великій кількості задач у проекті аналіз ризиків потрібно починати з задач, що лежать на критичному шляху, чи, тих, котрі можуть стати такими . Терміни робіт зриваються, коли запланована тривалість задач не відповідає часу, що потрібно призначеним ресурсам на її виконання. Причина – або неточність планування, або виникнення додаткового обсягу робіт. Коли автори проекту не до кінця упевнені в тривалості роботи, вони позначають її як  «предварительную» знаком питання. Такі задачі, якщо вони залишилися, виявляються за допомогою фільтра «Задачи с оценкой длительности» (Tasks With Estimated Durations). Для пом'якшення ризику від цих задач рекомендується збільшити їхню тривалість до песимістичної оцінки.

Об’єктно орієнтований підхід в управлінні бізнес-процесами

Project Expert - комп’ютерна система, призначена для підготовки бізнес-планів та створення фінансових моделей нового або діючого підприємства незалежно від того до якої галузі це підприємство належить і від масштабів його діяльності. Імітаційна фінансова модель підприємства, побудована засобами Project Expert, забезпечує генерацію стандартних бухгалтерських процедур і звітних фінансових документів, що реалізовуються у часі бізнес-операцій. Під бізнес операціями розуміють конкретні дії, здійснювані підприємством в процесі економічної діяльності, слідством яких є зміни в об’ємах і напрямах рушення потоків грошових коштів. Ці моделі відображають реальну діяльність підприємства через опис грошових потоків (надходжень і виплат) як подій, що відбуваються в різні періоди часу.

Використання імітаційних фінансових моделей в процесі планування і аналізу ефективності діяльності підприємства або інвестиційного проекту, що реалізовується, є дійовим засобом, що дозволяє «програти» різні варіанти стратегій і приймати обґрунтоване управлінське рішення, направлене на досягнення цілей підприємства.

Project Expert надає можливість побудувати фінансову модель підприємства або інвестиційного проекту, також:

• розробити детальний фінансовий план і визначити потребу в грошових коштах на перспективу;

• визначити схему фінансування підприємства, оцінити можливість і ефективність залучення грошових коштів з різних джерел;

• розробити план розвитку підприємства або реалізації інвестиційного проекту, визначивши найбільш ефективну стратегію маркетингу, а також стратегію виробництва,  що забезпечує раціональне використання матеріальних, людських і фінансових ресурсів;

• програти різні сценарії розвитку підприємства, варіюючи значення чинників, здатних вплинути на його фінансові результати;

• сформувати стандартні фінансові документи, розрахувати найбільш поширені фінансові показники, провести аналіз ефективності поточної і перспективної діяльності підприємства;

• підготувати бездоганно оформлений бізнес-план інвестиційного проекту, повністю відповідний міжнародним вимогам на російському і декількох європейських мовах.

Модель компанії. Основою побудови бізнес-плану в системі Project Expert є повна фінансова модель компанії. Фактично, в цій моделі імітуються всі платежі, які пов’язані з реалізацією проекту, надходження від продажу, бухгалтерські операції. Одного разу побудована, модель компанії дозволяє надалі багато разів аналізувати різні варіанти реалізації проекту (для цих цілей Project Expert Prof. містить спеціальну програму), оцінювати вплив на проект зміни зовнішніх чинників (так званий  "what-if" аналіз, його можна провести як вручну, так і в спеціальному розділі  "Аналіз чутливості").

Ініціативні інвестиції. Програма містить розділ «Інвестиційний план», призначений для складання  календарного  графіка  капітальних  початкових  вкладень  і підготовчих робіт. Тут можна вказати окремі етапи робіт, ресурси, необхідні, для виконання цих етапів, встановити взаємозв’язки між етапами, сформувати активи підприємства, описати способи і терміни амортизації активів.

Тісний зв’язок між календарним планом робіт і правилами їх представлення в бухгалтерській   документації   дозволяє   економити   значний   час, що затрачується на визначення майбутніх амортизаційних відрахувань, витрат на обслуговування обладнання і інших питань, пов’язаних з інвестиційним етапом проекту.

Операційний план. Стратегія продажу компанії, що реалізовує проект, виробничі схеми, політика закупівлі і формування запасів повинні бути детально пророблені на вже стадії планування проекту. В умовах досить високої інфляції чинники часу, що визначають стратегію збуту, впливають істотний чином на фінансовий результат проекту. Project Expert надає користувачеві набір інструментів для опису індивідуальної стратегії реалізації продукції і послуг, а також формування всього операційного плану.

Опис операційного плану включає модулі:

• План збуту;

• План виробництва;

• Матеріали і комплектуючі (опис схеми закупівлі і формування запасів);

• План персоналу;

• Загальні витрати.

Фінансування проекту. Потреба в капіталі визначається на основі даних, що відображаються в Звіті про рушення грошових коштів (Cash-Flow). Значення сальдо рахунку підприємства представлені в останньому рядку таблиці Cash-Flow і демонструють стан розрахункового рахунку підприємства, що прогнозується,  що реалізовує проект в різні періоди часу. Негативне значення сальдо розрахункового рахунку означає, що підприємство не має в своєму розпорядженні необхідну суму капіталу.

Задачею користувача є сформувати капітал таким чином, щоб ні в один період часу значення сальдо розрахункового рахунку не мало негативне значення. При цьому необхідно дотримуватися основного принципу - капітал повинен бути залучений тільки в той період часу, коли це дійсно необхідне.

Важливою перевагою Project Expert є те, що потреба в капіталі визначається з урахуванням інфляції, що, в свою чергу, дозволяє уникнути грубих помилок в плануванні бюджету проекту.

Залучення капіталу. Існує два основних способи залучення капіталу:

1. Власний - отриманий як внесок інвестора, званий як акціонерний капітал;

2. Позиковий - наданий комерційним банком або іншим фінансовим інститутом як кредит під певні проценти.

У програмі Project Expert передбачена можливість розробки гнучкої стратегії формування капіталу. При цьому користувач може описати як процедури залучення грошових коштів, так і процедури обслуговування боргу.

Розділи, що відносяться до фінансового плану.

• Акціонерний капітал

• Кредити

• Лізинг

• Інвестиції

• Інші надходження

• Інші виплати

• Розподіл прибутку

• Пільги по податку на прибуток

Кошти, аналіз проекту і формування звітів. Модель компанії, побудована при допомозі Project Expert,  імітуючи її діяльність, представляє результати в формі стандартних фінансових документів, зрозумілих будь-якому фінансовому аналітику або бухгалтеру. Орієнтація на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) допомагає тут відразу з двох точок зору - вона полегшує роботу з іноземними інвесторами і робить можливим більш точний аналіз фінансових результатів (оскільки МСБО створені саме для цих цілей).

Фінансові звіти. Фінансові звіти демонструють результати діяльності компанії. Звичайно потенційним інвесторам або банкірам надаються звіти за декілька останніх років, а також прогнози майбутніх фінансових результатів. До числа якнайважливіших фінансових звітів відносяться:

• Звіт про прибутки і збитки

• Бухгалтерський баланс

• Звіт про рушення грошових коштів (Cash Flow)

• Звіт про використання прибутку.

У Project Expert всі перераховані документи формуються автоматично внаслідок виконання розрахунків. Процес генерації бухгалтерських процедур і формування звітних фінансових документів здійснюється відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Контроль за ходом реалізації проекту. У Project Expert передбачені засоби для уведення фактичної інформації про хід реалізації проекту. Актуальна інформація може вводитися щомісяця. На основі введеної актуальної інформації і плану формується звіт про неузгодженості планової і фактичної інформації, що може бути використана в процесі керування проектом.

Віртуальне підприємство (ВП) – співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкується винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому контакті. Це нова форма економічної організації. Місце знаходження партнерів віртуального підприємства втрачає значення., що активізує міжнародну співпрацю. В мережі ВП користувачі отримують до необхідних ресурсів, а мережа забезпечує сполучення і необхідний канал пропуску. Найбільш загальні риси процесу організації ВП:

• Виробництво товарів або послуг повинно бути спрямовано відповідно до вимог клієнтів більш дешевим і швидким способом порівняно з традиційним  підприємством;

• Знання і вміння учасників ВП забезпечувати гнучкість своїх ресурсів, швидко створювати віртуальні команди і віртуальне середовище для спільної діяльності.

• Ефект від ВП можна досягти лише при професійному використанні ресурсів Internet і сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Серед віртуальних організацій слід розрізняти об’єднання «фізично» існуючих фірм, які співпрацюють на основі мережі Internet через причину територіальної віддаленості, та віртуальні компанії, які існують лише у вигляді WEB-сторінок і здійснюють інформаційне забезпечення за певними тематичними напрямами.

Перший тип використовує віртуальний простір як засіб комунікації при об’єднанні матеріальних, фінансових та інших ресурсів для реалізації спільних проектів. Для другого типу організації віртуальна реальність є єдиним можливим способом існування.

Розрізняють наступні класи віртуальних підприємств:

• Одинарний бізнес (одна угода) і довгостроковий альянс;

• З динамічною структурою і фіксованою структурою;

• З координацією подібно „зірці” і демократичний альянс;

• За масштабом: одиночний рівень і мультирівень.

Головною перевагою віртуальної організації бізнесу є скорочення трансакційних витрат, пов’язаних з пошуком та обробкою інформації, а також значно зменшуються витрати на створення і утримання офісів, виробничих площ, зникає необхідність у поїздках для організації зустрічей та переговорів. Кількість учасників віртуального об’єднання майже необмежена, єдиним стримуючим фактором є межа перевантаженості інформацією. Окрім залучення інформаційних ресурсів віртуальні об’єднання дозволяють користуватись послугами висококваліфікованих фахівців без зміни місця їх проживання. Також до основних переваг ВП можна віднести швидке виконання замовлення клієнта і повнота виконання вимог клієнта. Замовник і виконавці утворюють єдину відкриту організаційну структуру, кордони між взаємодіючими структурами підприємства стають нечіткими, прозорими і рухливими

Характерною рисою розвитку ВП є інтеграція моделей електронної комерції В2В і В2С з корпоративними інформаційними системами (КІС). Така модель на сьогодні є найперспективнішою, адже забезпечується не тільки задачі комплексної автоматизації управління компанією а також автоматизація процесів закупівлі і збут.

З практичної точки зору, ВП є мережа вільно взаємодіючих агентів, які знаходяться у різних містах. Багатоагентні системи – це одне з найбільш динамічно розвиваючих галузей  штучного інтелекту. Робота ВП пов’язана з інтелектуальним моделюванням взаємодії  агентів. Побудова багаторівневих інтерфейсів між агентами відіграє важливу роль, тому в першу чергу потрібно побудувати модель взаємовідносин виробника із замовником, постачальниками, клієнтами та іншими учасниками.

Загальні рекомендації щодо інформаційної безпеки

Інформаційну безпеку слід розглядати як складову частину загальної безпеки, причому як важливу і невід'ємну її частину. Розроблення концепції інформаційної безпеки має обов'язково проходити за участю керівництва об’єкта захисту. У цій концепції потрібно передбачати не тільки заходи, пов'язані з інформаційними технологіями (криптозахист, програмні засоби адміністрування прав користувачів, їх ідентифікації й аутентифікації, "брандмауери" для захисту входів-виходів мережі тощо), але й заходи адміністративного і технічного характеру, включаючи жорсткі процедури контролю фізичного доступу до автоматизованої банківської системи, а також засоби синхронізації й обміну даними між модулем адміністрування безпеки банківської системи і системою охорони.

Необхідна участь співробітників керівництва безпеки на етапі вибору-придбання-розроблення автоматизованої системи. Цю участь не слід зводити до перевірки надійності постачальника та його продукції. Керівництво безпеки має контролювати наявність належних засобів розмежування доступу до інформації, що одержує система.

Необхідний рівень захисту можна визначити за допомогою управління ризиком - процесом, що містить процедури:

• оцінки можливих витрат через використання АІС;

• аналізу потенційних загроз і вразливого місця системи, що впливають на оцінки можливих витрат;

• вибору оптимальних за ціною заходів і засобів захисту, що зменшують ризик до прийнятного рівня.

В комунікаційних системах використовуються наступні засоби мережевого захисту інформації:

-   Мережеві екрани – для блокування атак з зовнішнього середовища. Вони керують проходженням мереженого трафіку відповідно правилам захисту, їх встановлюють на вході в мережу і розділяють внутрішні та зовнішні мережі.

-   Системи виявлення вторгнень – для виявлення спроб несанкціонованого доступу як ззовні, так і в середині мережі, захисту від атак типу «відома в обслуговуванні».

- Засоби створення віртуальних приватних мереж, для організації захищених каналів передачі даних через незахищене середовище. Вони забезпечують прозоре для користувача сполучення локальних мереж, зберігаючи при цьому цілісність інформації і конфіденційність.

-   Засоби аналізу захищеності – для аналізу захищеності корпоративної мережі та виявлення можливих каналів реалізації загроз, дозволяє попередити можливі атаки, оптимізувати  витрати на захист.

Одним з методів захисту інформації – маскування ( захист інформації шляхом криптографічного закриття), цей метод широко використовується для захисту економічної інформації при передачі по каналах зв’язку великої протяжності. Ще один метод – регламентація(захист, що створює умови опрацювання інформації  за регламентом). Примус – наступний метод захисту, коли персонал організації змушений дотримуватись певних правил опрацювання передачі і використання інформації з банка даних.

Засіб електронного підпису – це програмне чи/і апаратне забезпечення, призначене для генерації пари ключів (закритого і відкритого) і автоматизованого їх застосування при шифруванні чи дешифруванні електронного підпису.

Запитання для самоперевірки

1. Нарисуйте і поясніть спрощену схему автоматизо­ваного розв'язування економічної задачі. Яким чином окре­мі елементи даної схеми впливали на розвиток інформаційних систем?
2. Поясніть принципову різницю обробки інформації в ін формаційних системах першого, другого і третього покоління.
3. Що таке системи підтримки прийняття рішень?
4. Поясніть концепцію бази моделей.
5. Назвіть основні класифікаційні угруповання інфор­маційних систем в економіці. Поясніть класифікаційні ознаки, що покладені в основу такої класифікації.
6. Що таке інтегровані автоматизовані системи управ­ління? Які види інтеграції ви знаєте?

7. Що таке структура інформаційної системи? Дай те визначення всіх видів структур.

8. Які види забезпечення інформаційних систем ви знаєте? Дайте визначення кожного виду забезпечення.
9. Що таке об'єктно-орієнтована технологія?

10. Поясніть сутність CASE технології.

11. Що таке інтелектуальна технологія і як вона ви­користовується в інформаційних системах?

12. Що таке ОLAP- технології і OLAP- системи і де во­ни використовуються у практичній роботі економістів?

13. Опишіть сутність поняття «сховище даних». Чим воно відрізняється від поняття «база даних»?

14. Що таке програмні агенти і які функції вони можуть виконувати на вимогу користувачів?

15. Що таке виконавчі інформаційні системи?

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!