С. О. Дітковська, Л. В. Мальцева

НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний заклад

„Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка”

Методичні рекомендації
для магістрантів спеціальностей

«Туризм» та «Готельне господарство»

Луганськ

ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка” 2011

УДК 378.091.12:005.963.5

ББК 74.589.510.266

Д49

Рецензенти:

Рудь М. В. - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мельник І. Г. - кандидат географічних наук, доцент кафедри географії Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Черв’якова Н. І.- кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної та початкової освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дітковська С. О. 

Д49Науково-педагогічна практика : метод. рек. для магістрантів спеціальностей «Туризм» та «Готельне господарство» / С. О. Дітковська, Л. В. Мальцева ; ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”. – Луганськ : Вид-во ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. - 68 с.

Методичні рекомендації мають на меті допомогти магістрантам у виконанні програми науково-педагогічної практики. Навчально-методичне видання містить основні положення та загальні вимоги щодо організації та керівництва практикою, її змісту, вимог до звітної документації тощо.

Рекомендовано для магістрантів спеціальностей «Туризм» та «Готельне господарство» та викладачів.

 

УДК 378.091.12:005.963.5

ББК 74.589.510.266

Рекомендовано до друку навчально-методичною радою

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол №  від  2011 року)

©Дітковська С. О., Мальцева Л. В., 2011

© ДЗ „ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011

ЗМІСТ

 

1. ВСТУП

Науково-педагогічна практика магістрантів організовується в рамках загальної концепції магістерської підготовки. Основна ідея практики полягає в формуванні умінь, пов’язаних з науково-педагогічною діяльністю, у тому числі функцій проектування, конструювання і організації учбового процесу. Види діяльності магістранта в процесі проходження практики припускають формування і розвиток стратегічного мислення, бачення ситуації, уміння керувати групою людей.

Педагогічна практика покликана забезпечити функцію сполучної ланки між теоретичними знаннями, отриманими при засвоєнні університетської освітньої програми, і практичною діяльністю по впровадженню цих знань в реальний учбовий процес.

Програма науково-педагогічної практики для магістрантів спеціальностей «Туризм» та «Готельне господарство», розроблена відповідно до вимог, викладених у таких законодавчих документах:

• ст. 30 Закону України «Про освіту»;

• Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України від 8.04.93 р. N 93;

• «Методичні рекомендації щодо розробки програм практики студентів вищих навчальних закладів України» від 14.02.96 р. № 3.1-5/97;

• «Положення про організацію та проведення практики студентів у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка» від 24.09.10 р. № 2;

• «Методичні рекомендації щодо складання наказів до навчальних та виробничих практик» Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка від 19.01.06 р.;

• «Типова інструкція з організації та проведення науково-дослідної, науково-педагогічної та управлінської практики слухачів магістратури Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка» від 17.04.02 р.;

• Ухвала навчально-методичної ради Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка від 4.05.05 р. «Про науково-методичне забезпечення навчального процесу в магістратурі».

Відповідно до навчального плану освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» напряму підготовки 0504 «Туризм» спеціальності 8.050401 «Туризм» та навчального плану освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» напряму підготовки 0504 «Туризм» спеціальності 8.050402 «Готельне господарство» науково-дослідної практика організовується та проводиться в другому семестрі протягом двох тижнів.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПРАКТИКОЮ

Базою практики є випускаюча кафедра туризму та готельного господарства Луганського національного університету імені Тараса Шевченка чи аналогічна кафедра освітнього закладу ІV рівня акредитації.

Для допуску до проходження практики магістрант повинен оформити медичну книжку, а керівник практики зафіксувати результати обстеження в журналі реєстрації медичних книжок. За виконання цієї умови прізвище студента вноситься до наказу про направлення магістрантів на науково-педагогічну практику (див. дод. А) [8, с.3].

Після оформлення наказу на практику за узгодженням з директоратом ІТОТТ проводиться настановча конференція на практику, але не пізніше першого дня практики (присутність студентів та керівників практики обов’язкова).

Керівництво науково-педагогічною практикою покладається на наукового керівника магістранта. Для проходження практики студент спільно з керівником вибирають певну дисципліну для проведення аналізу занять та вивчення студентського колективу групи, а також самостійного проведення занять.

Основними документами студента при проходженні практики є щоденник та звіт. В щоденник студент кожного дня записує основний зміст своєї роботи. По закінченні практики щоденник повинен бути заповнений по всім розділам. Ще на початку практики магістрант складає календарний план, у якому планується вся робота практиканта. Календарний план підписується науковим керівником. Графік роботи магістрантів складається відповідно до розкладу навчальних дисциплін за узгодженням із професорсько-викладацьким складом кафедри туризму та готельного господарства.

Перший тиждень магістранти вивчають навчальні плани підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціальностей «Туризм», «Організація туристичного обслуговування», «Готельно-ресторанна справа», «Готельне господарство», а також робочу навчальну програму по обраній дисципліні, відвідують заняття викладача з цієї дисципліни, знайомляться з студентським колективом.

Другий тиждень магістранти проводять заняття по певній навчальній дисципліні. Під час науково-педагогічної практики діяльність магістрантів носить характер самостійний і творчий, але в той же час підконтрольний викладачеві певної навчальної дисципліни та керівникам практики.

По закінченню практики студенти складають письмовий звіт про виконання програми практики та індивідуального завдання, який повен бути оформлений відповідно до вимог єдиного стандарту документації та діючих на кафедрі правил. Звіт підписується та оцінюється безпосередньо керівником. Науковий керівник складає характеристику на магістранта-практиканта.

Для підведення підсумків практики та узагальненням її результатів проводиться звітна студентська конференція, на якій студенти представляють звіт про проходження практики, висловлюють пропозиції по удосконаленню організації практики.

Звіт про практику захищається магістрантом у присутності комісії, призначеної завідувачем кафедри. Оцінюється звіт за рейтинговою системою.

Розподіл функцій при організації науково-педагогічної практики магістрантів:

1. Директорат ІТОТТ забезпечує:

• узгодження наказів про направлення магістрантів на науково-педагогічну практику;

• контроль за відправленням магістрантів на науково-педагогічну практику;

• контроль за організацією та проведенням захисту звітів про науково-педагогічну практику;

• облік документації щодо підсумків практики, аналіз звітів про підсумки науково-педагогічної практики.

2. Кафедра:

• розробляє та вдосконалює програму науково-педагогічної практики відповідно до освітніх стандартів;

• формує методичне забезпечення науково-педагогічної практики;

• не пізніше ніж за 5 днів до початку практики готує накази про направлення магістрантів на практику й затвердження керівників практики від кафедри та узгоджує їх з відповідними підрозділами;

• проводить настанову конференцію для студентів щодо організації та проходження практики, видає студентам відповідну документацію (програму практики, щоденник та індивідуальні завдання) й організовує проходження практики;

• здійснює контроль за своєчасним проходженням практики та проміжний контроль за виконанням студентами завдань практики;

• організовує захист студентами звітів про практику протягом двох тижнів після закінчення практики;

• розглядає результати практики й підсумки атестації студентів за практику на засіданнях кафедри.

 3. Керівник практики:

• забезпечує проведення всіх організаційних заходів перед відправленням студентів на практику: інструктаж про порядок проходження практики та з безпеки життєдіяльності, надання студентам необхідних документів (програми практики, щоденника та індивідуальних завдань);

• відповідає за наявність ті відповідальність законодавству медичних книжок студентів;

• інформує студентів про порядок звітності з практики, критерії оцінювання рівня компетенції студентів, якого вони досягають за результатами практики та процедуру захисту звіту;

• знайомить прикріплених до нього магістрантів із робочою програмою по певній дисципліні, проводить відкриті заняття для магістрантів, організовує їх обговорення;

• намічає та розподіляє між магістрантами теми занять з певної дисципліни;

• консультує магістрантів при їх підготовці до проведення аудиторних занять, затверджує технологічні карти або конспекти майбутніх занять та виховних заходів;

• надає допомогу магістрантам у підготовці та проведенні поза аудиторної роботи за фахом;

• відвідує та аналізує всі аудиторні та виховні (кураторські години) заняття, що проводяться практикантами;

• дає характеристику практикантам та оцінку їх навчально-виховної роботи;

• приймає участь у нарадах, методичних співбесідах, що проводяться керівниками педагогічної практики;

• перевіряє звітну документацію магістрантів-практикантів;

• у складі комісії приймає захист звітів з практики та оформлює характеристики практиканта (див. дод. М), заліково-екзаменаційні відомості та залікові книжки магістрантів.

4. Магістранти-практиканти зобов’язані:

• до початку практики надати керівнику оформлену відповідно до законодавства медичну книжку, одержати від нього усі необхідні консультації щодо оформлення всіх необхідних документів та бути присутніми на настановчій конференції;

• в перший тиждень науково-педагогічної практики відвідати заняття в певній навчальній групі, з якою він буде проводити педагогічну діяльність. До кінця тижня магістранту необхідно скласти індивідуальний план. У наступні тижні магістрант повинен працювати відповідно до програми практики та індивідуального плану, затвердженого керівником практики. Кожен магістрант веде щоденник, у якому фіксує результати спостережень та аналізу педагогічної діяльності;

• організовувати власну діяльність відповідно до вимог Статуту університету, підкорятися правилам внутрішнього розпорядку ВНЗ, розпорядженням адміністрації та керівника практики. У разі невиконання вимог, що пред’являються до практиканта, він може бути відсторонений від проходження практики;

• у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики, а також вказівки від кафедри;

• нести відповідальність за виконану роботу;

• своєчасно підготувати звітну документацію та захистити звіт з практики [7; 12, с.2-5;14, с. 5-7].

3. ЦІЛІ ТА ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цілі педагогічної практики магістрантів – застосування отриманих психолого-педагогічних знань, вдосконалення професійних умінь, отримання певних педагогічних навичок.

Найважливішими завданнями проведення педагогічної практики магістрантів є:

• ознайомлення магістрантів із викладанням фахових дисциплін напрямів підготовки «Організація туристичного обслуговування», «Туризм» та «Готельно-ресторанна справа», з новими технологіями навчання, з педагогічним досвідом викладачів кафедри туризму та готельного господарства;

• закріплення, розширення та систематизація знань, отриманих при вивченні фахових дисциплін («Технологія туристичної діяльності», «Організація туризму», «Організація готельного господарства», «Організація ресторанного господарства» та ін.), набуття первинного практичного досвіду по вибраному напряму підготовки;

• залучення до практичної педагогічної діяльності на кафедрі туризму та готельного господарства, актуалізація, поглиблення та збагачення педагогічних знань, формування професійних умінь та навичок, необхідних для успішного здійснення навчальної діяльності;

• посилення в студентів магістратури мотивації професійної педагогічної діяльності (прагнення реалізувати на практиці сучасні підходи до організації навчання, використовувати новітні технології й т. д.);

• становлення професійно значущих якостей особи майбутнього викладача як педагога та вченого, що відповідають вимогам сучасної вищої школи (творчій активності, здатності до професійного саморозвитку, до конструктивного діалогу; педагогічній рефлексії, комунікативній відповідальності та ін.);

• розвиток у магістрантів готовності та інтересу до науково-дослідної роботи в області методики викладання фахових дисциплін;

• розвиток організаторської культури, як найважливішої умови успішного вирішення завдань майбутньої професійної діяльності менеджера з туризму та готельної справи.

В процесі педагогічної практики при рішенні конкретних навчально-виховних завдань здійснюється інтеграція й розширення спеціальних та психолого-педагогічних знань, отриманих студентами магістратури в ході теоретичної підготовки. Окрім того, в період практики удосконалюються такі професійно-педагогічні уміння:

• визначати конкретні навчально-виховні цілі та завдання на основі урахування соціально-психологічної специфіки студентського колективу та індивідуальних особливостей студентів;

• здійснювати поточне та перспективне планування педагогічної діяльності (навчальної роботи з фахових дисциплін);

• визначати та вирішувати навчальні, розвиваючі та виховні завдання аудиторних навчальних занять по фаховим дисциплінам; відбирати навчальний матеріал; обґрунтовано вибирати та використовувати різноманітні типи проведення занять, форми, методи та прийоми навчання, технічні засоби навчання;

• застосовувати в ході педагогічної практики знання набуті в процесі теоретичної та практичної підготовки з організації готельно-ресторанної справи, технології продукції ресторанного господарства, менеджменту та маркетингу туризму, готельного і ресторанного господарства, організації туризму, діяльності рекреаційних комплексів, правового регулювання туристичної діяльності;

• спостерігати, аналізувати навчально-виховну роботу викладачів кафедри туризму та готельного господарства, теоретично осмислювати власну викладацьку діяльність, коригувати її реалізацію.

В процесі практики здійснюється перевірка рівня науково-педагогічної спрямованості магістранта та його професійної придатності.

Основними критеріями оцінки результатів педагогічної практики є такі:

• рівень теоретичного осмислення магістрантами своєї практичної діяльності (її мети, завдань, змісту, методів);

• міра сформованості професійно-педагогічних умінь;

• рівень професійної спрямованості майбутніх викладачів, їх соціальній активності (інтерес до педагогічної професії, ініціативність, відповідальне та творче відношення до роботи та ін.).

Для оцінки результатів практики використовуються такі методи:

• спостереження за магістрантами в процесі практики;

• аналіз якості навчальної роботи магістрантів при проведенні аудиторних занять у період практики;

• бесіди з викладачами та студентами;

• аналіз документації магістрантів по практиці (календарних графіків роботи, щоденників, конспектів занять різних типів та ін.);

• анкетування: самооцінка магістрантами міри підготовленості до практичної викладацької роботи та її якості;

• аналіз результатів науково-дослідної роботи студентів-магістрантів ВНЗ [13].

4. ЗМІСТ ПРАКТИКИ

Під час науково-педагогічної практики магістранти проводять навчальні заняття з обраної навчальної дисципліни, відвідують окремі заняття по декількох темах навчальної дисципліни, приймають участь у виховних заходах передбачених загальним планом виховної роботи кафедри туризму та готельного господарства.

У зміст діяльності магістрантів у період науково-педагогічної практики входить:

1. Загальне ознайомлення з системою навчально-виховної роботи кафедри туризму та готельного господарства.
2. Навчально-методична робота з фахових дисципліни.
3. Наукова робота з теми магістерського дослідження.
4. Виховна робота.

 

1 тиждень

На першому тижні проходження практики діяльність магістрантів складається з декількох етапів:

• проведення початкової самодіагностики сформованості дидактичних умінь;

• самостійного аналізу власних професійно значущих якостей та властивостей;

• складання в щоденнику практики календарного графіку проходження науково-педагогічної практики, який обов’язково включає назву робіт, термін їх виконання та примітки керівника про виконання завдань (див. дод. К, Л);

• загальне ознайомлення з системою педагогічної роботи кафедри туризму та готельного господарства, яка є базою проходження практики (вивчення навчального плану напрямів підготовки «Організація туристичного обслуговування», «Туризм» та «Готельно-ресторанна справа»; робочої навчальної програми обраної фахової дисципліни; ознайомлення з розкладом занять певної групи; ознайомлення з устаткуванням навчальних аудиторій та лабораторій кафедри);

• вивчення особливостей студентської групи (бесіди зі студентами, педагогами; спостереження за студентським колективом при відвідуванні занять з певних дисциплін та виховних заходів; обговорення з куратором студентської групи виховної роботи, що планується в період практики);

• відвідування мінімум 1 лекції та 1 практичного заняття викладача кафедри або керівника практики;

• заповнення щоденника педагогічної практики.

2 тиждень

На другому тижні практики основним змістом навчально-виховної роботи магістрантів є наступне:

• вивчення необхідної навчальної, наукової та методичної літератури з туризму та готельного господарства, розробка та проведення навчальних занять (2-3 лекцій та 2 семінарських (практичних)) з фахових дисциплін, складання технологічних карт, що затверджуються викладачем навчальної дисципліни або керівником практики (отримання індивідуальних завдань);

• проведення аудиторних навчальних занять (2-3 лекцій, 2 практичних занять) із фахових дисциплін;

• розробка тестів з тем семінарських (практичних) занять різноманітних за формою, змістом, ступенем складності та кількістю завдань;

• відвідування та аналіз двох занять (1 лекції та 1 практичного (семінарського) заняття) інших магістрантів, участь у обговоренні занять;

• самостійне планування, розробка та проведення виховного заходу (кураторської години) зі студентами;

• аналіз власної педагогічної діяльності та заповнення педагогічного щоденника;

• оформлення звітної документації з науково-педагогічної практики, узагальнення матеріалів для звітної конференції за підсумками практики.

 

Зміст та види звітності діяльності магістрантів протягом двох тижнів науково-педагогічної практики

 

5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАГІСТРАНТІВ

Розглянемо більш докладно етапи діяльності магістрантів під час науково-педагогічної практики.

Для перевірки готовності до реалізації дидактичних вмінь магістрантам рекомендується провести самодіагностику. Визначити рівні готовності до реалізації дидактичних вмінь допоможе схема «Самодіагностика готовності магістрантів до реалізації дидактичних вмінь».

Схема 1

Самодіагностика готовності магістрантів до реалізації дидактичних вмінь

Дидактичні вміння	Рівні готовності
Гностичні вміння: вивчати програмні та навчально-методичні матеріали з фахових дисциплін; аналізувати форми організації навчальної діяльності: теоретичні (лекція, семінарське заняття, курсова та дипломна роботи, консультація), практичні, контрольні (колоквіум, залік, іспит); аналізувати власні педагогічні здібності; обґрунтовувати власні дії на заняттях; відбирати методи оцінювання діяльності студентів.	Представляю Представляю частково Не представляю
Проектувальні уміння: формулювати цілі заняття та окремих його етапів; організовувати конкретну практичну роботу студентів з створення комплексних туристичних характеристик країни; розробки туристичних маршрутів; розрахунків забезпеченості туристичними ресурсами певних територій; створення контрольних та індивідуальних текстів екскурсій; розробки інноваційних послуг гостинності; моделювання процесу повсякденного обслуговування споживачів у закладах готельно-ресторанного господарства та туристичних підприємствах; формулювання системи маркетингу на підприємствах туристичної індустрії та ін.; логічно послідовно, методично грамотно організовувати роботу з навчальним матеріалом на заняттях різних типів; попереджати найбільш часті помилки при розгляді та використанні дидактичних матеріалів (картографічних матеріалів;  графічних даних, які відбивають показники туристичної діяльності; статистичних показників щодо потоків туристів та доходів від туристичної галузі; різних форм звітності туристичних та готельних підприємств); викладати різні підходи при розгляді однієї й тієї ж проблеми в туристичній сфері.	Представляю Представляю частково Не представляю
Конструктивні вміння: відбирати навчальну інформацію для занять з фахових дисциплін різних типів; перетворювати навчальну інформацію для полегшення її засвоєння; використовувати новітні електронні засоби на заняттях різних типів з метою інтенсифікації навчального процесу; розробляти технологічні карти занять різних типів; цілеспрямовано відбирати підходи до навчання, технології, методи, прийоми навчання; розробляти тестові завдання для тематичного контролю знань, умінь та навичок.	Представляю Представляю частково Не представляю
Організаційні вміння: організовувати пізнавальну діяльність на заняттях різних типів (мотивувати навчальну діяльність, підтримувати увагу та інтерес до занять й так далі); створювати творчі групи для вирішення сформульованих викладачем або студентами завдань проблемно-пошукового та/або творчого характеру (складання кадастру екскурсійних об’єктів певних територій, демонстрації слайдів з туристичної характеристики певної країни, засобів розміщення та харчування різних типів); об’єктивно оцінювати навчальні досягнення, коригувати знання студентів, удосконалювати уміння та навички.	Представляю Представляю частково Не представляю
Комунікативні вміння: грамотно, точно, логічно, послідовно, правильно з точки зору змісту та мовного оформлення викладати навчально-наукову інформацію; створювати сприятливу атмосферу в навчальній групі для продуктивної пізнавально-практичної діяльності (вислуховувати думку з даної проблеми, опановувати прийоми атракції, попереджати та вирішувати конфліктну ситуацію, створювати на заняттях ситуацію успіху та ін.); тактовно оцінювати висловлювання, уточнювати та конкретизувати їх.	Представляю Представляю частково Не представляю

Одночасно магістрант самостійно аналізує власні професійно значущі якості та властивості: встановлює рівень розвитку педагогічного мислення, його креативності, професійної мотивації, педагогічної рефлексії, емоційної сфери, від яких залежить успішність діяльності викладання навчальних предметів у ліцеях, гімназіях, ВНЗ.

При самоаналізі педагогічного мислення оцінюється його гнучкість, системність, оперативність, мобільність, креативність (здатність запропонувати оригінальний спосіб дії з навчальним матеріалом, розробити ділову гру, створити опорний конспект для запам’ятовування та відтворення інформації студентами та ін.).

На основі результатів самодіагностики та самоаналізу кожен магістрант консультується з керівником практики та складає календарний графік її проходження. У плані віддзеркалюються конкретні цілі саморозвитку магістранта, формулюються завдання для вдосконалення його педагогічних умінь і розвитку професійно значущих властивостей та якостей. Як правило, передбачається вивчення додаткової психолого-педагогічної, методичної літератури та літератури за фахом, консультації фахівців кафедр із метою надання допомоги магістрантові в рішенні виявлених їм індивідуальних проблем, пов’язаних з професійною діяльністю, намічаються етапи педагогічної та науково-дослідної роботи [13].

Перед проведенням власних навчальних занять магістрант-практикант повинний відвідати мінімум 1 лекцію, 1 практичне заняття викладача або керівника практики та заповнити лист-відвідування (див дод. Б).

Лекція, за визначенням М. Фіцули, – форма навчальної роботи, у ході якої навчальний матеріал з будь-якої дисципліни викладається логічно, науково обґрунтовано та, за необхідності, ілюстровано наочністю [15].

У навчальному процесі лекція виконує певні функції, а саме: інформаційну, орієнтовну, пояснювальну, систематизуючу, стимулюючу та виховну. Лекція, якій належить вирішальна роль у навчанні, повинна відповідати й певним вимогам (науковість, інформаційність, доказовість, аргументованість, структурованість, логічність та доступність викладу)[3]. Саме на вказані функції та вимоги необхідно орієнтуватися при підготовці певного виду лекції.

Навчальна література з педагогіки вищої школи висвітлює декілька підходів до класифікацій лекцій за різними критеріями. Так, за дидактичними завданнями лекції поділяють на вступні, тематичні, настановчі, оглядові, заключні (А. Алексюк, А. Кузьмінський, Т. Глушко та ін.); за засобом викладання навчального матеріалу – на проблемні, лекції-візуалізації, бінарні, лекції-прес-конференції (А. Алексюк, П. Підкасистий та ін.).

Підготовка певного виду лекції потребує від практиканта дотримуватися загальних вимог до логічного викладу навчального матеріалу з тієї чи іншої теми. Незалежно від методологічних прийомів, які будуть застосованими під час читання лекції, її загальний хід (логічний план) завжди буде однаковим. Логіко-педагогічний план лекції складається з трьох частин – вступу, основної частини та висновків. Така побудова забезпечить досягнення навчально-наукових та виховних завдань лекції.

У вступі викладач:

• встановлює контакт з аудиторією: вибір пластичної пози, доброзичливої міміки, жестів, відкритості до аудиторії, середнього рівня мускульної мобілізації; позбуття просторових, термінологічних бар’єрів; показ особистого позитивного психо-емоційного стану і готовності до взаємодії; встановлення позиції “Ми”;

• налагоджує зв’язок із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; прогнозує її подальший розгляд;

• повідомляє тему лекції, створює у студентів позитивну установку на її вивчення;

• визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури;

• захоплює увагу студентів шляхом творчого поєднання різноманітних методичних прийомів: коротка емоційна розповідь про реальні події, історії з власного життя, цікаві факти тощо; виявлення новизни навчальної інформації (показ таких сторін, що перевищує очікування студентів); показ викладачем власного інтересу до теми, переживань, думок.

Вступна частина не повинна займати багато часу – лише 5-6-хв. Але від початку залежить подальший хід лекції. Головне завдання викладача на цьому етапі – залучення самих студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприймання основного навчального матеріалу. Зазначені етапи вступної частини є взаємопов’язані; дотримуватися їх варто в довільній формі; деякі з них діють одночасно [6].

Основна частина лекції тісно поєднана зі вступом. Перехід до неї іноді є непомітним для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:

• поставити питання, на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу;

• запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних ідей;

• зробити екскурс у історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;

• шляхом методу мозкової атаки (брейнстормінгу) стимулювати студентів до обміну ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.

Основна частина лекції є найбільш відповідальною та тривалішою в часі. В цій частині викладач висвітлює зазначені на початку лекції питання, обґрунтовує необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання викладач обирає доцільні методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу. Варто, щоб шлях висвітлення кожного питання був відмінним та зумовлював своєрідний стиль діяльності та поведінки педагога. Не зважаючи на деякі відмінності, схема та вимоги до розгляду питань, що відповідають загальноприйнятим вимогам до лекції є однаковими.

Протягом основної частини викладач використовує такі ідеї:

• у процесі організації сприймання студентів спрямовує розвиток їхніх уявлень на виокремлення суттєвих (критеріальних) ознак явища, поняття;

• постійно дбає про адекватне розуміння слухачами навчальної інформації шляхом пояснення, інтерпретації суттєвих ознак явища, розгляду їх у різних виявах, для цього застосовує різноманітні варіанти поєднання методів, прийомів формування розумових дій студентів (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, порівняння, розрізнення, узагальнення тощо);

• постійно контролює рівень розуміння, осмислення студентами навчального матеріалу шляхом візуального контакту з аудиторією, постановки питань: “Ваша думка?”, “А чому…?”, “Що краще…?”;

• у процесі висвітлення кожного питання розмірковує разом зі студентами про його об’єктивну та суб’єктивну значущість, зв’язок із професійною та практичною діяльністю;

• визначає різні альтернативні підходи, теорії розгляду понять, явищ, спонукає студентів до самостійної оцінки, вибору цих підходів;

• слідкує за логікою власного викладу, обґрунтування положень, міркування,

• мовлення; застосовує різні методи логічної побудови змісту навчальної інформації (індукції, дедукції), дбає про системність, послідовність, наступність у висвітленні; кожне положення аргументує, підтверджує;

• стимулює активне слухання та участь студентів в оволодінні знаннями, залучає їх до обговорення теоретичних положень, ідей, актуалізації власного життєвого досвіду;

• постійно підтримує психологічно-комфортну атмосферу під час лекції, контакт зі студентами: уникає жорсткого контролю, проте підтримує порядок; відгукується на висловлення студентів, їхні питання; показує розуміння внутрішнього стану студентів; спостерігає за усіма змінами в аудиторії, зауважує тільки ті моменти, які негативно впливають на увагу, активність, емоції, поведінку студентів;

• підтримує та розвиває інтерес студентів до навчального матеріалу, позитивну мотивацію процесу пізнання, пошуку[6].

Висновок – невід’ємна складова будь-якої лекції, її завершальний етап. Узагалі, корисно давати стислі узагальнюючі висновки за окремими розділами лекції, вказуючи при цьому на більш значиме, головні ідеї лекції. На заключному етапі лекції необхідно підвести підсумок, дати узагальнення за основними питаннями, які розглядалися, зробити науково-теоретичні та практичні висновки задля того, щоб направити подальшу самостійну роботу студентів та закласти наукову основу для наступних лекцій, відповісти на запитання студентів. Висновок допомагає осмислити усю лекцію, чіткіше виділити її основну ідею. Побудований таким чином висновок допоможе не тільки зрозуміти, а й засвоїти основні висновки, які витікають з теми лекції.

Необхідно підкреслити, що невдале закінчення лекції здатне погасити позитивні враження, емоції студентів, отримані студентами протягом лекції. У цій частині педагогу доцільно бути особливо обережним. Втома студентів, які втрачають увагу, поглядають на годинники, починають вести розмови, а також виснаження викладача можуть викликати втрату ним контролю над слухачами або самоконтролю. Тому викладач іноді закінчує лекцію без загальної оцінки, процесу висновків і підсумків щодо обговореної навчальної інформації, виокремлення провідних ідей, знань. Окрім цього, лекцію необхідно завершити на такому ж мажорному, оптимістичному рівні, із такою ж енергією, як і на початку[6].

Дотримання такої структури лекції вносить чіткість у висвітлення навчального матеріалу, допомагає правильно розподілити час.

Лекція покликана формувати основи знань з певної дисципліни та визначити зміст і характер інших видів аудиторних занять (семінарських та практичних занять). За правило, навчальний матеріал, який розглядається на лекції, поглиблюється на семінарах та практичних заняттях.

Семінарське заняття – вид навчального практичного заняття, яке передбачає самостійне вивчення студентами окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням навчального матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо [2].

Як вид навчальних занять семінарські заняття виконують ряд функцій: поглиблення та уточнення знань, які були отримані під час лекційних занять; поєднання лекційної форми навчання із самостійною роботою над науковою та навчально-методичною літературою; розвиток креативного мислення, умінь та навичок розумової діяльності; навчання творчо працювати з підручниками, реферувати їх, готувати виступи та повідомлення [11;15].

Сучасна дидактика виділяє три типи семінарських занять – просемінари (елементарна форма занять), власно семінари (більш складна форма, яка потребує високу ступінь самостійності студентів при підготовці до таких занять), спецсемінари (заняття, які проводяться для поглибленого вивчення будь-яких знань з фаху).

Найбільшого поширення у педагогічній діяльності має тип власно семінару. Основними формами його проведення є семінар-розгорнута бесіда, семінар-доповідь, семінар-диспут, семінар-конференція, семінар-«мозковий штурм». Ці форми проведення семінару відрізняються гнучкістю, що дозволяє проводити їх з урахуванням специфічних особливостей дисципліни, характеру інформаційних джерел та ступеню підготовки студентів.

При проведенні будь-якої форми семінару необхідно керуватися його структурою (вступне слово викладача; основна частина, підведення підсумку заняття).

Вступне слово викладача актуалізує тему семінарського заняття, організовує роботу студентів.

Основна частина заняття передбачає проведення бесіди по питанням, які  включені до плану семінару. Практикант повинен прокоментувати, виправити, при необхідності, та доповнити відповіді студентів.

На завершальному етапі (підведення підсумку заняття) необхідно провести аналіз виступів студентів; оцінити їх знання та вміння формулювати та аргументовано відстоювати свою точку зору; виставити оцінки в журнал академічної групи (див. додаток).

Практичне заняття –форма навчального заняття, яке передбачає поглиблене вивчення науково-теоретичних знань з певної дисципліни, оволодіння методами їх практичного застосування [2].

Головним завданням практичних занять є формування в студентів вмінь та навичок використовувати теоретичні знання в професійній діяльності. Виходячи з цього, основними функціями практичних занять можна назвати поглиблення та уточнення знань, здобутих на лекціях та під час самостійної роботи; формування інтелектуальних вмінь та навичок аналізу та узагальнення; оволодіння науковим апаратом роботи з джерелами; виробка навиків у виконанні обчислень та розрахунків, з використанням сучасних технічних засобів.

Практичні роботи, як форму навчальної роботи в вищій школі, поділяють на чотири групи: ознайомчі (формування вмінь і навичок користування приладами), підтверджуючі (підтвердження правильності викладених на лекціях теоретичних знань), частково-пошукові (самостійна деталізація дослідження та визначення з певних проблем) та дослідні (самостійна робота щодо реалізації мети дослідження) [1].

Єдиної методики підготовки та проведення практичних занять, виходячи з їх різноманіття, немає. Однак, є загальна структура практичного заняття, якої необхідно дотримуватися у педагогічній діяльності. Низка педагогів, у тому числі, С. Вітвицька та М. Фіцула, виділяють наступні складові у його структурі: вступне слово викладача; пояснення незрозумілих для студентів питань; запланована практична частина; завершальне слово викладача.

У вступному слові актуалізуєтьсятема, формулюються мета та завдання, повідомляється про час, який відводиться на виконання завдань.

Під час пояснення незрозумілих для студентів питань необхідно виявити, з’ясувати що саме їм незрозуміло та відповісти на ці питання, таким чином уникнути можливих помилок як під час обговорення теоретичних питань з даної теми, так і в ході виконання практичних завдань. Таким чином з’ясовується й підготовленість студентів до практичного заняття. Іноді опитування з теоретичної підготовки можна провести у письмовій формі.

Запланована практична частина – власно практичне заняття, яке передбачає виконання певних завдань. Завершальне слово викладача – це підведення підсумків заняття, на яке необхідно виділити від 5 до 10 хвилин. Кожне заняття має бути тематично завершеною ланкою навчального процесу, тому необхідно робити узагальнення, пов’язуючи тему практичного заняття з навчальним матеріалом, що розглядається на лекціях та на наступних практичних заняттях [15].

Розглянемо більш докладно етапи діяльності студентів у 2-й тиждень науково-педагогічної практики.

Під час другого тижня науково-педагогічної практики магістранту рекомендується провести 2-3 лекції (з яких дві – обов’язкові, а необхідність проведення третьої визначається науковим керівником у залежності від результативності діяльності практиканта) та 2 практичних чи семінарських занять. Тематика занять ґрунтується на навчальних планах підготовки фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціальностей «Туризм», «Організація туристичного обслуговування», «Готельно-ресторанна справа», «Готельне господарство», робочих навчальних програмах із певних дисциплін. Необхідно зауважити, що теми навчальних занять повинні співвідноситися з темою наукового дослідження магістранта.

Підготовка магістранта до проведення лекції

Підготовка лекції – це напружена, складна, відповідальна діяльність викладача, що потребує значної концентрації зусиль та вияву майстерності. Цей процес вимагає тривалого часу та передбачає не тільки написання тексту лекції, але й:

• психологічну підготовку педагога до її проведення;

• глибоке осмислення мети лекції, сутності головних положень, ідей;

• “внутрішнє осмислення” її змісту;

• вироблення педагогом власних переконань у його значущості, впевненості в своїх знаннях;

• оволодіння майстерністю виступу та взаємодії з аудиторією.

Процес підготовки лекції складається з таких етапів:

• визначення теми, її місця в навчальному курсі, зв’язку з попередніми та наступними темами; стисле, чітке, лаконічне формування теми;

• постановка та осмислення мети лекції як очікуваних результатів, яких бажає досягнути лектор (формування наукових понять, знань, оволодіння принципами, орієнтирами виконання дій тощо);

• виокремлення основних питань, головної ідеї, що пронизує усю лекцію, осмислення задуму лекції;

• опрацювання необхідної науково-теоретичної літератури, навчально-методичних посібників, сучасних наукових досліджень;

• визначення обсягу навчальної інформації, зокрема обсягу матеріалу з кожного питання, відбір доцільної та важливої наукової та навчальної інформації;

• складання плану лекції;

• мислене уявлення конкретної студентської аудиторії, для якої готується лекція, характерних особливостей студентів відповідного курсу, усвідомлення специфіки їхнього фаху, своєрідності поведінки під час лекції, кількості людей в аудиторії;

• структурування змісту навчальної інформації за питаннями, дотримання логіки, послідовності, системності, продумування питань для дискусії, діалогу, аргументів для доказу тверджень, прикладів з практичної діяльності з врахуванням фаху та специфіки студентської аудиторії, відбір доцільних методів, прийомів;

• мислене промовляння, осмислення змісту навчальної інформації з різних точок зору, усвідомлення власного розуміння навчального матеріалу;

• підбір та підготовка наочного матеріалу;

• написання повного тексту лекції з використанням чітких визначень та формулювань;

• усне проголошення змісту лекції (особливо для викладачів-початківців) або окремих фрагментів; вироблення, коректування моделі, стилю, манер ораторського виступу та взаємодії зі студентами.

Майстерність організації лекції формується в процесі набуття викладачем педагогічного досвіду. Однак деякі поради в цьому напрямі допоможуть студентам уникнути суттєвих помилок і досягнути успіху в початкових спробах.

Сумлінна, відповідальна підготовка лекції – умова успішного, ефективного її проведення. Текст лекції доцільно не вивчити, а глибоко осмислити, пережити, компетентно оволодіти основними положеннями, ідеями.

Читання лекції за конспектом є шкідливим як для викладача, так і для студента. У такому випадку він неспроможний налагодити та підтримувати контакт з аудиторією, здійснювати виховний, емоційний вплив на студентів, отримувати зворотний зв’язок від них і вносити корективи в процес організації лекції.

Звертатися до конспекту необхідно для дотримання структури лекції, формулювання теоретичних визначень, положень, а також посилання на джерела інформації тощо.

Недоцільно передавати зміст навчального підручника, посібника під час лекції, інакше можна позбавити студентів можливості самостійно працювати. Важливо застосовувати цікаві факти, нові підходи, концепції, що не набули поширення в науковій літературі.

За обмежений час лекції неможливо розкрити повний об’єм науково-навчального матеріалу з конкретної теми й це не є завданням викладача. Його мета під час лекції – спрямувати увагу студентів на провідні ідеї, положення, сформувати в них наукові поняття, судження, скерувати їх у напрямі вироблення власних поглядів, концепцій.

Перевантаження змісту лекції науковими термінами, фактами, категоріями розпорошує увагу слухачів, швидко втомлює їх і зумовлює здійснювати записи в конспекті автоматично. Значна кількість нової інформації ускладнює розуміння студентами сутності явищ, положень, знижує позитивну мотивацію навчання. Недостатня інформативність лекції також небезпечна: викликає сум, нудьгу в студентів, спонукає займатися сторонніми справами.

Без інтересу студентів до змісту навчального матеріалу лекція втрачає свою ефективність. Для формування позитивного ставлення до змісту необхідно:

• розглядати проблеми актуальні для фахової діяльності студентів, їхнього життя;

• висвітлювати положення, ідеї, що сприяють самопізнанню, самовдосконаленню студентів;

• застосовувати парадоксальні факти, виявляти невідповідності в теорії та практиці;

• знаходити зв’язок між змістом та життєвим досвідом студентів;

• виявляти в явищах, теоретичних постулатах ті сторони, які дивують, вражають студентів;

• застосовувати історичні аспекти наукових знань (біографічні факти із життя вчених, історичні моменти наукових відкриттів, досліджень тощо);

• розглядати наукові концепції, теорії через призму дискусій вчених, сучасних досліджень, особистого бачення проблеми;

• переконувати в важливості конкретних наукових знань, виявляти їхню світоглядну, моральну цінність;

• застосовувати гумор, жартівливі історії в процесі викладу.

Необдумані питання для дискусій, діалогу зі студентами, стимулювання їхньої активності можуть бути педагогічно недоцільними. Постановка цих питань, насамперед, потрібна для залучення студентів до співпраці з викладачем з метою розгляду, висвітлення наукових положень. Деякі питання необхідно ставити студентам для перевірки рівня розуміння ними навчального матеріалу, вияву їхніх життєвих уявлень, очікувань.

Варто використовувати імпровізацію під час лекції, але це не означає – говорити що-небудь без сенсу та мети. Імпровізація необхідна для розвитку міркування студентів, опори на їхню думку та розгортання цієї думки в напрямі завдань лекції.

Важливим для педагога є не тільки що сказати, але й як сказати. Емоційність викладу залежить саме від культури мовлення. Воно повинно бути образним (наявність метафор, порівнянь, фразеологізмів, синонімів тощо), літературним, позбавлених русизмів, побутових слів. Через інтонацію викладач може виокремлювати важливі положення, думку, яку хоче донести студентам. Речення необхідно будувати таким чином, щоб студенти почули та зрозуміли контекст і сенс висловлювань. Одну й ту ж саму думку іноді варто проговорити різними словами, застосувати відмінні структури речень.

Дикція педагога повинна бути виразною, чіткою, зрозумілою. Говорити доцільно голосно, періодично змінюючи тембр голосу для концентрації уваги студентів, виокремлення необхідних ідей, показу педагогом власного ставлення до змісту, емоцій, коли це необхідно.

Дихання під час лекції потребує регулювання, застосування доцільних пауз, ритмічного застосування вдихів та видихів.

Від темпу лекції значною мірою залежить увага, сприймання, розуміння, активність, поведінка студентів. Його також слід цілеспрямовано регулювати. Повільний темп викладу застосовується для запису студентами інформації, її осмислення, акцентування викладачем уваги слухачів на суттєві, критеріальні ознаки явищ, значущі положення. Для першокурсників темп лекції також повинен бути дещо повільним (менше ніж 50-60 слів у хвилину). Для старших курсів швидкість мовлення повинна зростати. Загалом варто обирати середній темп, лекцію не можна перетворювати в диктування змісту.

Ефективність лекції значною мірою залежить від емоційного стану лектора, психічної готовності до її проведення. Незалежно від настрою педагог приходить в аудиторію привітним, радісним, орієнтованим на працю. Навіть якщо в нього негативне самопочуття, відсутнє бажання взаємодіяти зі студентами саморегуляція свого стану перед тим, як відкрити двері аудиторії, є обов’язковою. Створення позитивної установки на ефективне проведення лекції є важливим засобом успіху.

Майстерність лектора визначається його умінням виявляти педагогічний такт, повагу до студентів, толерантність. Без контролю імпульсивності емоцій неможливо досягнути цілеспрямованого керівництва процесом. Педагог не має права виявляти гнів, бурхливе роздратування, вдаватися до криків. Проте він повинен бути щирим перед студентами, здійснювати контроль за порядком, дисципліною під час лекції. Він може виявити своє обурення, але оцінюючи не особистість студента, а конкретну ситуацію.

Педагог не стане авторитетним для студентів, якщо він ігнорує їхню поведінку, дисципліну під час лекції. Не можна бути байдужим до студентів, які не працюють в аудиторії (читають газети, займаються іншими справами, тихенько розмовляють тощо). Замість критики, пригнічення особистості таких студентів доцільно ненав’язливо залучати їх до участі в обговоренні питань, повідомлення власних міркувань, тобто не давати їм можливості бути відсутнім під час лекції.

Важливо пам’ятати, що сучасний студент прагне спілкуватися з таким педагогом, який володіє культурою поведінки, поважає студентів, розуміє їхні самопочуття, є відкритим до їхніх думок. Водночас він повинен бути справжнім вченим, розумним співбесідником, компетентним фахівцем, впевненим у своїх силах, вимогливим до себе і до студентів [6].

Підібраний навчальний матеріал з певної теми лекції оформлюється за зразком, який надається в додатку В.

 

Підготовка до семінарського заняття складається з таких етапів:

• з’ясуйте тему семінарського заняття;

• уточніть роль семінарського заняття (тема його є самостійною або пов’язана із змістом прочитаної лекції);

• сформулюйте мету семінару;

• встановіть форму проведення заняття;

• виберіть дидактичну технологію, відповідні методи проведення семінару;

• підберіть та вивчіть рекомендовану літературу;

• продумайте самостійні завдання для студентів;

• сформулюйте питання евристичного та дослідницького характеру;

• оформіть технологічну карту заняття.

Підготовка до практичного заняття складається з таких етапів:

• визначте тему та сформулюйте цілі практичного заняття, встановите його структуру, зміст;

• продумайте устаткування заняття, підготуйте, якщо необхідно, довідкові посібники та наочний матеріал;

• виберіть дидактичну технологію, методи та прийоми, які будуть використані на занятті;

• продумайте форми зворотного зв’язку зі студентами з метою контролю їх навчально-пізнавальної діяльності;

• передбачте засоби підведення підсумків заняття, умови для рефлексії студентів;

• оформіть технологічну карту заняття.

Проведення навчального заняття (семінарського та/або практичного) здійснюється по заздалегідь складеній технологічній карті, яка затверджується керівником практики та/або викладачем, що забезпечує підготовку студентів цієї групи з відповідної дисципліни. Структура технологічної карти семінарського та практичного заняття представлена в додатку Г.

 

Методичні поради магістрантам-практикантам щодо підготовки тестової форми контролю знань

Кожен викладач зацікавлений у якісних дидактичних матеріалах, оскільки від їх змісту залежить глибина та міцність знань, умінь та навичок учнів. Одним з таких засобів навчання є тестові завдання. Призначення тестів – не лише та навіть не стільки контроль оцінка знань та практичних умінь як підсумкових результатів, скільки діагноста стану та проблем роботи студентів із програмним матеріалом на кожному етапі його вивчення: виявлення можливих утруднень, пропусків, змішення понять, знання правил, й уміння їх застосовувати далі.

Тести надають студентам можливість виявити самостійність, індивідуальність, сприяють навчанню студентів процесуальному самоконтролю.

Головне достоїнство тестової перевірки – це швидкість та об’єктивності, а традиційної перевірки (за допомогою дидактичних матеріалів) – в її ґрунтовності.

Недоліками тестової перевірки є те, що студент проставляє тільки номери відповідей, тут викладач не бачить характеру ходу рішення – розумова діяльність студента та результат може бути тільки імовірнісними. Гарантії наявності знань у студента немає. До недоліків тестів також можна віднести можливість вгадування. Якщо, наприклад, тестове завдання містить тільки дві відповіді, один з яких правильний, то половину відповідей на такі завдання можна вгадати. Загалом тести можуть бути використаними як вид поточного контролю знань студентів з певної теми семінарського або практичного заняття.

 

При складанні тесту треба дотримуватися певного алгоритму:

1. Визначення цілей тестування:

• оцінка знань специфічних фактів, термінів, понять;

• перевірка уміння давати визначення, поняття, визначати їх зміст та об’єм;

• перевірка знання законів, теорій, принципів, методів, уміння застосувати їх;

• уміння знаходити схожість та відмінності;

• уміння представляти матеріал на графіках, схемах, таблицях.

2. Визначення виду тестування – вхідний (настановний), проміжний, тематичний, підсумковий.
3. Вибір форми тестового завдання, який залежить від цілей тестування та змісту.
4. Основним елементом тестових завдань є інструкція, текст завдання та ключ (знаходиться у викладача).
5. Інструкція визначає характер індивідуальної діяльності студентів: має бути чіткою, зрозумілою для виконання.
6. При формулюванні завдання тесту необхідно дотримуватися таких методичних рад:

• основний текст завдання містить не більше 8-10 слів;

• кожен тест повинен виражати одну ідею, одну думку;

• завдання мають бути короткими, чіткими, легко читаними, судження мати ствердну, а не питальна форму;

• формулювання завдань не повинне містити двозначності, а тим більше пасток;

• уникати таких слів, як "іноді", "часто", "зазвичай" у правильних твердженнях та слів "завжди", "іноді", "неможливо" в неправильних;

• розташовувати тести за збільшенням труднощі;

• кожне завдання та відповідь формулювати так, щоб вірну відповідь могли дати тільки ті, хто добре засвоїв матеріал;

• завдання сформулювати так, щоб відповіді могли бути отримані шляхом міркування, а в число невірних відповідей в першу чергу включати такі, які були результатом типових помилок, що допускаються студентами;

• правильні відповіді повинні розташовуватися в випадковому порядку;

• відповіді на одне питання не повинні залежати від відповідей на інші питання;

• відповіді не повинні містити підказки, бути безглуздими.

7. Тест повинен включати завдання різноманітні за змістом, мірою складності (рівні А, Б, В) та кількості, досить повно охоплювати матеріал теми, що перевіряється.
8.  Тестові завдання мають бути різнорівневими за мірою складності:

• Рівень А – завдання, розраховані на засвоєння основних понять, на просте відображення матеріалу, на рівні  упізнавання та відтворення.

• Рівень Б – завдання, що вимагають роздуму, охоплюють малий матеріал, виявляють уміння застосовувати знання в стандартних ситуаціях.

• Рівень В – завдання, що вимагають творчого виконання отриманих знань та що дозволяють виявити уміння, застосовувати знання в нестандартних ситуаціях.

9. Час виконання кожного завдання визначається залежно від складності.

Існують різні форми тестових завдань: завдання закритої форми, завдання відкритої форми, завдання на відповідність та завдання на ранжирування. Розглянемо детально кожну з цих форм тестових завдань.

1. Закриті завдання

Завдання закритої форми класифікуються по числу приведених в них відповідей. При складанні таких завдань можуть застосовуватися різні прийоми: альтернативність, класифікація, кумуляція, поєднання, а також їх комбінації. Розглянемо перераховані прийоми складання завдань із закритою формою.

1.1. Альтернативність. Для вибору студентам пропонується одна з двох, відповідей, що взаємно виключає одна одну. При цьому ці відповіді повинні обов’язково утворювати повний простір відповідей, тобто не повинно бути ніякої третьої відповіді, відмінної від них. Наприклад,ОБВЕСТИ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ:

Південноамериканський субрегіон відділяє від Антарктиди

а) пролив Магеллана;

б) пролив Дрейка.

Слід пам’ятати, що кожне завдання з закритою формою повинне задовольняти деяким вимогам. Зокрема, завдання має бути максимально коротким по формулюванню, відповіді бажано, в міру можливостей, перераховувати через зміст, уникаючи таких слів як "так – ні", "вірно – невірно".

При цьому відповіді потрібно перераховувати, починаючи з позитивних, наприклад, "позитивний", "вгору", "збільшується" й т. д. Бажано, щоб головне слово або група слів в завданні стояли як можна ближче на початок пропозиції.

Окрім цього група завдань закритої форми повинна супроводжуватися загальною вказівкою типу "ОБВЕСТИ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ".

1.2. Альтернативність з "середньою точкою". Відомо, що відповіді на тестові завдання можуть бути не лише категорично негативними або тільки категорично позитивними. Є інші завдання, які допускають такі відповіді, які "примиряють" ці дві протилежні крайнощі. Такі завдання мають рівно три можливі відповіді, два з яких взаємно виключають один одного, а третя відповідь має проміжний стан, так званий "середній", нейтральний стан. Наприклад,

За ВТО Мексика відноситься до субрегіону:

а) Північна Америка;

б) Південна Америка;

в) Центральна Америка.

Іноді в завданнях закритої форми для концентрації уваги студентів деякі ключові слова пишуть із заголовної букви, як це зроблено в першому прикладі. Окрім цього в перерахуванні відповідей в завданні треба, в міру можливості, дотримуватися певного порядку. Якщо йдеться, наприклад, про числа або про величини, то їх бажано розташовувати в порядку зростання або убування.

1.3.Подвійна альтернативність. При складанні завдань з простими альтернативними відповідями можна використовувати так званий прийом подвійної альтернативності. Він заснований на тому, що кожен відповіді в таких завданнях мають вигляд : М та N, М та ні – N, ні – М та N, ні – М та ні – N. При цьому союз "та" може бути замінений на союз "або". У деяких випадках єднальні сполучники "та" й "або" можуть бути замінені на звичайну кому. Наприклад,

Ці дві країни разом забезпечують половину прибуттів у Американський макрорегіон.

а) США та Мексика;

б) США та Канада;

в) Канада та Мексика.

1.4. Класифікація. При використанні цього прийому на перший план виступає не протиставлення відповідей один одному, а їх логічне впорядкування за деякою ознакою. При цьому, як правило, бажана повна класифікація, яка припускає вичерпний список усіх можливих відповідей. Наприклад,

На території Американського субрегіону домінує такий тип туризму як

а) в’їзний;   б) виїзний;   в) внутрішній.

1.5. Кумуляція. Під кумуляцією ми розуміємо процес збільшення або накопичення якої-небудь кількості. Прийом кумуляції припускає в кожній наступній відповіді його нарощування в порівнянні з попереднім. Наприклад,

До складу Північноамериконського субрегіону входять

а) Канада;

б) Канада та США;

в) Канада, США та Мексика.

Відмітимо, що завдання на кумуляцію або декілька таких завдань розташованих послідовно повинні супроводжуватися вказівкою типу: "ВИБЕРІТЬ ПОВНУ ТА ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ" або "ВИБЕРІТЬ ОДНУ ПРАВИЛЬНУ ВІДПОВІДЬ З ЧОТИРЬОХ ЗАПРОПОНОВАНИХ І ОБВЕДИ ЇЇ" та ін.

Завершуючи огляд прийомів складання тестових завдань закритого типу, відмітимо, що варіантів відповідей на кожне завдання повинно бути, по можливості, не більше п’яти, оскільки на виконання одного завдання тесту повинно йти не більше однієї або двох хвилин, і студент повинен встигнути проглянути усі відповіді та проаналізувати їх. Серед переваг тестів закритої форми слід зазначити швидкість тестування і простоту підрахунку балів. Дійсно, за кожну правильну відповідь можна призначити один бал, а не неправильна відповідь – нуль балів.

Проте тестові завдання закритої форми допускають можливість вгадування. Багато студентів вгадують правильні відповіді, дії методом виключення: відкидають неможливі варіанти і потім перевіряють ті, що залишилися. Це необхідно враховувати при складанні тесту – варіанти відповідей не мають бути абсурдними та неправдоподібними.

 

2. Відкриті завдання

Ці форми важко використовувати при перевірці відповідей за допомогою стандартизованих технічних засобів, наприклад, комп’ютера. Проте вони можуть більшою мірою забезпечити об’єктивність оцінки знань студентів безпосередньо на занятті. У завданнях відкритої форми необхідно вставити або доповнити словом або групою слів конкретна пропозиція для його завершення у вигляді вірного висловлювання. Наприклад,

Лідером за доходами від туризму в Північноамериканському субрегіоні

являється ____________.

При складанні завдань відкритої форми треба дотримуватися певних правил. Зокрема, в завданні має бути тільки одне доповнення, яке не повинне допускати подвійного тлумачення. Доповнення може бути словом, символом, формулою, але допускається та група слів, коли вона являється, наприклад, назвою якого-небудь поняття. Відмітимо також, що в тісті число відкритих завдань має бути небагато, оскільки вони, як правило, перевіряють дуже вузький круг питань, пов’язаних з репродуктивним відтворенням студентами формул, правил, алгоритмів, визначень, а не здатність людини до активного, творчого мислення.

Завдання відкритого типу складаються з визначень або правил шляхом заміни в них ключового слова на прочерк. При цьому ключове слово має бути істотним для контрольованого матеріалу.

Усі прочерки в завданнях одного тесту рекомендується робити однакової довжини і, по можливості, в кінці висловлювання. Відкриті завдання або групу відкритих завдань формулюють загальною вказівкою виду "ДОПОВНІТЬ" або "ДОПОВНИТИ".

3. Завдання на відповідність

Ці завдання дозволяють оцінити знання фактів, термінології, понять в їх взаємозв’язку. Тому припускають наявність двох великих кількостей, між елементами яких необхідно встановити відповідність.

Стовпці елементів, між якими вимагається встановити відповідність, можуть мати заголовки, а їх елементи мають бути перенумеровані цифрами ліворуч та буквами праворуч. Кожному елементу лівого стовпця повинен вірно відповідати хоч би один елемент правого стовпця. Для запобігання вгадування в одному із стовпців елементів може бути більше, ніж в лівому стовпці.

Завдання на встановлення відповідності при необхідності супроводжуються вказівкою типу "ВСТАНОВІТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ МІЖ…". Слід пам’ятати, що одне завдання на відповідність рівносильну декільком завданням (рівним числу елементів першого стовпця) закритого типу. Тому завдання на відповідність мають бути компактними і в кожному стовпці має бути не більше п’яти рядків. Окрім цього, треба враховувати, що завдання на відповідність допускають можливість вгадування. Тому їх треба складати особливо ретельно.

4. Завдання на ранжирування

Завдання на ранжирування перевіряють чітке знання студентами алгоритмів, процедур та правил дії. Тому в них студенту пропонується вказати правильну послідовність (ранжирування), порядок дій або процесів перерахованих в завданні у випадковому порядку. Він повинен зліва від кожної дії замість прочерку проставити його порядковий номер у вірній, на його думку, послідовності. Наприклад, Оберіть вірну послідовність субрегіонів за рівнем доходів від туризму(в порядку зростання):

- Південна Америка;
- Північна Америка;
- Центральна Америка.

Кожен тест, як правило, включає тестові завдання різного типу. Не слід думати, що окрім приведених вище видів тестових завдань немає інших. Практика складання тестів, не так велика. Тому творчий підхід до цієї справи може дозволити кожному викладачеві знайти і інші прийоми або навіть форми [16].

 

Методичні поради щодо проведення аналізу навчальних занять

Кожен викладач має бути ознайомлений із схемою аналізу навчальних занять. Знання основних складових аналізу надасть йому можливість при підготовці та проведенні навчальних занять врахувати всі виділені в ній елементи та основні критерії й досягти високої якості їх проведення.

Під час науково-педагогічної практики крім проведення власних занять, магістрант повинен відвідати 1 лекцію та 1 практичне заняття інших магістрантів-практикантів. Відвідані заняття обов’язково аналізуються за певною схемою, яка приводиться нижче.

Орієнтовна схема аналізу лекції:

• тип лекції;

• правильність підбору матеріалу для цієї аудиторії, відповідність робочій навчальній програмі;

• науковість та проблемність змісту лекції;

• система аргументації, що застосовується лектором для викладу різних точок зору на одну й ту ж проблему;

• зв’язок з профілем підготовки;

• чіткість структури;

• раціональне використання часу;

• метод викладу матеріалу, який переважає;

• рівень володіння матеріалом;

• активізація розумової діяльності студентів;

• розвиток навичок самостійної навчальної діяльності;

• інтеграція навчальної та наукової роботи студентів;

• використання новітніх технологій у навчанні;

• контроль знань;

• накопичення балів за певну навчальну роботу;

• ефективність лекції;

• реакція студентської аудиторії на діяльність педагога;

• навчання студентів прийомам запису лекції;

• манера тримати себе та читання лекції;

• культура, виразність та доступність мови викладача;

• взаємодія лектора з аудиторією;

• зовнішній прояв психічного стану;

• відношення викладача до слухачів;

• такт та зовнішній вигляд викладача;

Бланк схеми аналізу лекції  надається в додатку Д.

Орієнтовна схема аналізу семінарського (практичного) заняття:

• тип заняття з точки зору способу навчальної діяльності студентів (усне, письмове, змішаного типу, з використанням словників, довідкової літератури, комп’ютера);

• мета заняття (поглиблення та закріплення отриманих знань, створення передумов для засвоєння студентами наукової інформації, формування умінь інтелектуально-пізнавальної, навчально-дослідницької та професійної діяльності);

• міра самостійності та активності студентів;

• зв’язок змісту практичного матеріалу з науковою теорією;

• якість навчально-пізнавальних та навчально-дослідницьких умінь і навичок студентів, які формувалися;

• підсумки заняття (рівень досягнення сформульованих цілей та рішення поставлених навчально-пізнавальних та професійних завдань);

• ефективність заняття.

Бланк схеми аналізу практичного (семінарського) заняття надається в додатку Ж.

6. ВИМОГИ ДО ЗВІТУ

Усі студенти магістратури беруть участь у підсумковій конференції в ході якої захищають звіт з науково-педагогічної практики.

Звіт повинен містити такі складові:

• календарний графік (див. дод. К);

• щоденник (див. дод. З);

• технологічні карти 2-3 лекцій та 2 семінарських (практичних) занять (див. дод. В, Г);

• тестові завдання для поточного контролю знань студентів із 2 тем семінарських або практичних занять;

• два листа-відвідування: 1 лекції та 1 семінарського (практичного) заняття провідних викладачів кафедри (див. дод. Б);

• схеми аналізу 1 лекції та 1 практичного заняття інших магістрантів (див. дод. Д, Ж);

• методична розробка виховного заходу;

• характеристика роботи магістранта-практиканта (див. дод. Л).

7. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ПРАКТИКИ

Після закінчення терміну практики магістранти звітують про виконання програми практики. Звітна документація оформлюється відповідно до вимог, установлених програмою практики. Звітна документація готується студентами наприкінці практики й подається керівникові практики від кафедри для перевірки не пізніше трьох днів після її закінчення.

Звіт захищається студентами в комісії, призначеній завідувачем кафедри. До складу комісії входять керівники практики від кафедри та провідні викладачі. Кількісний склад осіб становить не менше трьох осіб. Захист звітів з практики проводиться в термін, узгоджений з директоратом, і виставляється в розкладі занять не пізніше двох тижнів після закінчення терміну практики.

Підсумкова атестація за науково-педагогічну практику проводиться науковим керівником магістерської програми за результатами оцінки всіх форм звітності магістранта.

Для отримання позитивної оцінки магістрант повинен повністю виконати весь зміст практики, своєчасно оформити документацію [14, с. 8-9].

За результатами науково-педагогічної практики магістрант отримує диференційовану оцінку, яка складається з наступних показників:

• оцінка психологічної готовності магістранта до роботи в сучасних умовах (оцінюються мотиви викладача-початківця в роботі, його розуміння цілей та завдань, що стоять перед сучасною професійною школою);

• оцінка технологічної готовності магістранта до роботи в сучасних умовах (оцінюється загальна дидактична, методична, технічна підготовка початкуючого викладача, знання нормативних документів по організації навчально-виховного процесу вищої школи, володіння предметом, що викладається);

• оцінка умінь планувати свою діяльність (враховується уміння магістранта прогнозувати результати своєї діяльності, враховувати реальні можливості та всі резерви, які можна привести в дію для реалізації наміченого);

• оцінка викладацької діяльності магістранта (виконання навчальних програм, якість проведених занять, міра самостійності, володіння активними методами навчання);

• оцінка роботи магістранта над підвищенням свого професійного рівня (оцінюється пошук ефективних методик та технологій викладання, самовдосконалення);

• оцінюються особові якості магістранта (культура спілкування, рівень інтелектуального, морального розвитку та ін.).

оцінка відношення до практики, до виконання доручень керівника [13].

Студент, який не виконав програму практики без поважних причин, відраховується зі складу студентів.

Якщо програма практики не виконана магістрантом із поважних причин, то йому дається можливість подовження терміну практики або проходження практики повторно. Для цього студент подає заяву на ім’я ректора ЛНУ імені Тараса Шевченка та документи, що підтверджують причини невиконання програми практики. Заяву студент узгоджує з керівником практики та директоратом ІТОТТ. На підставі цих документів керівник практики готує наказ про зміну терміну проходження практики.

Результати заліку з практики вносяться в заліково-екзаменаційну відомість та в залікову книжку студента за підписом керівника практики.

Підсумки науково-педагогічної практики обговорюються на засіданні кафедри [12, с.5].

8. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 320 с.

2. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи : метод. посіб. для студ. магістратури / С. С. Вітвицька. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 325с.

3. Глушко Т. Є. Лекція у вищій школі / Т. Є. Глушко. – К. : Вища школа, 1971. – 297 с.

4. Краевский В. В. Общие основы педагогики : учеб. пособие / В. В. Краевский. – М. : Академия, 2003. – 256 с.

5. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / А. І. Кузьмінський. – К. : Знання, 2005. – 486 с.

6. Методичні вказівки до організації і проведення лекції – Режим доступу : http://www.lnu.edu.ua/ Pedagogika/praktyka/u_lekcija_recomend.pdf.

7. «Методичні рекомендації щодо розробки програм практики студентів вищих навчальних закладів України» від 14.02.96 р. № 3.1-5/97.

8. «Методичні рекомендації щодо складання наказів до навчальних та виробничих практик» Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка від 19.01.06 р.

9. Особливості методики тестування. – Режим доступу : studentbank. ru/view. php?id=3645

10. Педагогика : учеб. пособие / авт. тексту П. И. Пидкасистый. – М. : Российское педагогическое агентство, 1995. – 638 с.

11. Подласый И. П. Педагогика / И. П. Подласый. – М. : Просвещение, 1996. – 530 с.

12. «Положення про організацію та проведення практики студентів у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка» від 24.09.10 р. № 2.

13. Программа педагогической практики студентов магистратуры. – Режим доступу : http://pavel-kopanski.narod.ru/practicemag.doc

14. «Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України» від 8.04.93 р. N 93.

15. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / М. М. Фіцула. – К. : Академвидав. – 352 с.

16. Формы и приемы составления тестовых заданий. – Режим доступу : http://egeent.ucoz.ru/publ/5-1-0-19.

9.  ДОДАТКИ

Додаток А

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Державний заклад «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка»

НАКАЗ

«______» ________ 20___ р.                          м. Луганськ                            № __________

Про науково-дослідну практику

слухачів магістратури

Відповідно до графіку навчального процесу

НАКАЗУЮ:

1. Дозволити проходження науково-дослідної практики слухачам магістратури Інституту торгівлі, обслуговуючих технологій та туризму, спеціальності «Туризм» денної форми навчання з 20 грудня 2010 року до 31 грудня 2010 року на кафедрі туризму та готельного господарства ЛНУ імені Тараса Шевченка, в Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О.М. Горького, Науковій  бібліотеці ЛНУ імені Тараса Шевченка, згідно списків:

2. Керівниками практики призначити наукових керівників магістерських робіт.

3. Відповідальними за охорону праці та безпеку життєдіяльності на період практики призначити наукових керівників магістерських робіт.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на доцента кафедри туризму та готельного господарства Дітковську С.О.

§ 2

1. Дозволити проходження науково-дослідної практики слухачам магістратури Інституту торгівлі, обслуговуючих технологій та туризму, спеціальності «Туризм» заочної форми навчання з 20 грудня 2010 року до 31 грудня 2010 року на кафедрі туризму та готельного господарства ЛНУ імені Тараса Шевченка, в Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. О.М. Горького, Науковій  бібліотеці ЛНУ імені Тараса Шевченка, згідно списків.

 Ректор                                                                   С.В. Савченко

Проект наказу підготував: В.о.завідувача кафедри туризму та готельного господарства _______________ С.О. Дітковська

Узгоджено: Проректор з науково- педагогічної роботи ____________________Д.В. Ужченко   Директор Інституту торгівлі обслуговуючих технологій та туризму _______________________В.Ф. Дрель

Додаток Б

ЛИСТ ВІДВІДУВАННЯ

Магістранта-практиканта кафедри туризму та готельного господарства ______________________

Відвідано: лекцію, практичне, семінарське, перегляд робіт студентів, відкрите заняття чи ін. форма аудиторної (позааудиторної) роботи (підкреслити)

Викладача_______________________________

Дата
Курс, група
Предмет
Назва теми
План	1. 2. 3. 4.
Мета заняття
Хід заняття
Позитивний відгук
Зауваження
Побажання

Підпис

Додаток В

Технологічна карта лекції

Дата заняття
Група
Спеціальність
Дисципліна
Тема заняття
Мета заняття:
Тип лекції з точки зору місця та ролі в навчальному процесі   Тип лекції з точки зору організації змісту	вступна, частнотематична, оглядова, настановча, підсумкова
	класична, проблемна, монографічна, лекція-дискусія, лекция-аудіовізуалізація, лекція з запрошенням експерта, лекція з запланованими помилками
Міжпредметні зв’язки
Методичне забезпечення	Опорні конспекти, питання до заняття, тестові завдання, карти та ін.
Технічне забезпечення (комп’ютер, мультимедійний проектор та ін.)
Основні поняття та терміни заняття
План заняття
Зміст заняття. Вступ.   Основна частина.   Висновки.
Список використаної літератури: Основна:   Додаткова:

 

Додаток Г

Технологічна карта практичного (семінарського) заняття

Дата заняття
Група
Спеціальність
Дисципліна
Тема заняття
Мета заняття :
Форма проведення семінарського заняття     Форма проведення практичного заняття	семінар-розгорнута бесіда, семінар-доповідь, семінар-диспут, семінар-конференція, семінар-«мозковий штурм»
	ознайомчі, підтверджуючі, частково-пошукові, дослідні
Міжпредметні зв’язки
Методичне забезпечення	Опорні конспекти, питання до заняття, тестові завдання, карти та ін.
Технічне забезпечення (комп’ютер, мультимедійний проектор та ін.)
Основні поняття та терміни заняття
План заняття
Зміст заняття Організаційна частина.   Мотивація та стимулювання навчальної діяльності.   Обговорення навчальних питань семінару. Діагностика правильності засвоєння студентами знань.   Підбиття підсумків заняття.   Повідомлення домашнього завдання.
Список рекомендованої для опрацювання літератури: Основна:   Додаткова:

 

Додаток Д

Схема аналізу лекції магістранта-практиканта

П.І.Б. магістранта, що читає лекцію
П.І.Б. магістранта-практиканта
Дата
Курс, група
Дисципліна
Тема лекції
Тип лекції з точки зору місця та ролі в навчальному процесі	вступна, частнотематична, оглядова, настановча, підсумкова
Тип лекції з точки зору організації змісту	класична, проблемна, монографічна, лекція-дискусія, лекція-аудіовізуалізація, лекція з запрошенням експерта, лекція з запланованими помилками
Критерії оцінювання лекції	Якісна оцінка лекції
1. Зміст лекції
Відповідність робочій навчальній програмі	a) повністю відповідає b) частково відповідає
Інтеграція навчальної та наукової роботи студентів	a) відповідно до вимог b) популярно c) ненауково
Проблемність	a) яскраво виражена b) відсутня
Поєднання теоретичного з практичним	a) досить виражене b) представлене частково c) відсутнє
Доказовість	a) переконливо b) декларативно c) бездоказово
Зв'язок з профілем підготовки	a) достатній b) задовільний c) поганий
Структура лекції	a) чітка b) розпливчата c) безладна
Використання часу	a) використовується раціонально b) зайві витрати на організаційні моменти c) час використовується не раціонально
2. Методика читання лекції
Активізація розумової діяльності студентів	a) достатня b) недостатня c) відсутня
Метод викладу (переважно)	a) проблемний b) частково-пошуковий c) пояснювально-інформаційний
Використання новітніх інформаційних технологій у навчанні	a) використовується в повному об'ємі b) використовується недостатньо c) не використовується
Володіння матеріалом	a) вільно володіє b) частково користується конспектом, презентацією c) матеріал, що викладається, знає слабо, читає за конспектом
Реакція аудиторії	a) підвищений інтерес b) низький інтерес
3. Керівництво роботою студентів
Контроль знань	a) достатній b) недостатній c) відсутній
Накопичення балів за певну навчальну роботу відповідно розробленим критеріям (див. робочу навчальну програму з певної дисципліни)	a) систематичне b) несистематичне
Навчання студентів прийомам запису лекції (темп, повтори, паузи)	a) достатнє b) недостатнє c) відсутнє
4. Лекторські данні
Манера тримати себе	a) помірно виражена міміка та жестикуляція b) надмірна міміка та жестикуляція c) метушливість та безладність рухів
Манера читання лекції	a) захоплююча, жива b) захопливість та жвавість виражені яскраво c) монотонна, нудна
Культура мовлення	a) висока b) середня c) низька
Контакт з аудиторією	a) яскраво виражений b) недостатній c) відсутній
Зовнішній прояв психічного стану	a) спокій і упевненість b) деяка нервозність c) виражена нервозність
Відношення викладача до слухачів	a) в міру вимогливе b) занадто строге c) байдуже
Такт викладача	a) тактовний b) нетактовний
Зовнішній вигляд	a) охайний b) неохайний
Загальна ефективність лекції (інформаційна цінність лекції, виховний вплив, досягнення дидактично-інформаційна цінність лекції, виховний вплив, досягнення дидактичних цілей)	a) висока b) середня c) низька

 

Додаток Ж

Схема аналізу семінарського (практичного) заняття

П.І.Б. магістранта, що проводить заняття
П.І.Б. магістранта-практиканта
Дата
Курс, група
Дисципліна
Тема семінарського (практичного) заняття
Форма проведення семінарського заняття       Форма проведення практичного заняття	семінар-розгорнута бесіда, семінар-доповідь, семінар-диспут, семінар-конференція, семінар-«мозковий штурм»   ознайомчі, підтверджуючі, частково-пошукові, дослідні
Критерії оцінювання заняття	Якісна оцінка заняття
Раціональне використання форм, методів, прийомів навчання, спрямованих на ефективне досягнення навчальних цілей заняття	a) використовується раціонально b) зайві витрати на організаційні моменти c) час використовується не раціонально
Використання на заняттях активних методів навчання, технологій розвитку особистості студента	a) використовується в повному об'ємі b) використовується недостатньо c) не використовується
Здійснення спадкоємності між темами, видами занять, у відборі навчального матеріалу	a) досить виражене b) представлене частково c) відсутнє
Методично обґрунтоване застосування демонстраційного та роздавального матеріалу.	a) достатнє b) недостатнє c) відсутнє
Рівень педагогічної техніки викладача.	a) високий b) середній c) низький
Наявність контакту викладача зі студентами, створення обстановки доброзичливості та вимогливості	a) яскраво виражене b) недостатнє c) відсутнє
Система отримання зворотного зв’язку (опитування, тестування та ін.)	a) яскраво виражена b) відсутня
Загальні висновки про ефективність заняття	a) висока b) середня c) низька

 

Перелік завдань з науково-педагогічної практики слухачів магістратури

1. Вивчити навчальний план певного напряму підготовки та робочу навчальну програму обраної дисципліни; ознайомитися з основними формами навчання в ЛНУ ім. Тараса Шевченка, з розкладом занять певної навчальної дисципліні та з устаткуванням навчальних аудиторій кафедри.
2. Відвідати різні типи навчальних занять у провідних викладачів кафедри. Представити аналіз на 2 відвідані заняття.
3. Вивчити необхідну навчальну, наукову та методичну літературу. Розробити технологічну карту для проведення 2-3 лекцій та 2 семінарських (практичних) занять з фахових дисциплін.
4. Провести аудиторні навчальні заняття (2-3 лекції, 2 практичні заняття) з фахових дисциплін.
5. Розробити тести з тем семінарських (практичних) занять різноманітних за формою, змістом, ступенем складності (рівні А, Б, В) та кількістю завдань.
6. Відвідати та проаналізувати 2 заняття (1 лекцію та 1 практичне заняття) інших магістрантів, прийняти участь у обговоренні занять.
7. Підготовити та провести виховний захід зі студентами.

Додаток З

(зразок титульної сторінки щоденника)

ДЗ «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка» 

ЩОДЕННИК   ПРАКТИКИ

слухача магістратури

спеціальність_______________________________________

Слухач магістратури_________________________________

направляється на науково-педагогічну практику_________

назва кафедри або навчального закладу

Термін практики: з_____________по ____________20__ р.

Керівник практики від кафедри________________________

посада, прізвище, ім’я , по батькові   підпис

(зразок внутрішньої сторінки щоденника)

Дата	Зміст педагогічної діяльності
І тиждень
ІІ тиждень

 

Додаток К

Календарний графік проходження практики

№ п/п	Назва робіт	Термін виконання	Примітки керівника про виконання завдань

Дата заповнення    “    ” ___________ 201  р.                              

Керівник практики _____________________________

                                                    /підпис/

Додаток Л

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

«ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА»

Характеристика роботи магістранта-практиканта

Слухач магістратури______________________________

спеціальності__________________________________________

проходив науково-дослідну (з____ _______ 20__ по ___ _______ 20__),

науково-педагогічну, управлінську практику (з___ _____ 20____
по ___ ____ 20__).

на кафедрі (школі, установі)_______________________________

Висновки науково-дослідної роботи слухача магістратури   

________________________________________________

Підпис наукового керівника ________________________

Висновки про проходження науково-педагогічної (управлінської) практики слухача магістратури

Підпис керівника практики (керівника установи)________________

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА РОБОТИ МАГІСТРАНТА–ПРАКТИКАНТА__________

Керівник практики__________________________________________

Завідувач кафедри__________________________________________

 

Здано до склад. __.__.2011 р. Підп. до друку __.__.2011 р.

Формат 60x84 1/16. Папір офсет. Гарнітура Times New Roman.

Друк ризографічний. Ум. друк. арк. 3,95. Наклад 300 прим. Зам. № 1.

_____________________________________________________________