Методичні рекомендації для виконання курсового проекту з курсу Агрохімія, АЕК ПДАА

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Аграрно–економічний коледж Полтавської державної аграрної академії

Методичні рекомендації

для виконання курсового проекту з дисципліни

«Агрохімія» для студентів спеціальності 5.09010103

«Виробництво і переробка продукції рослинництва»

2014

Укладачі: Орихівська Оксана Михайлівна – викладач,

спеціаліст І категорії

Литвиненко Таміла Володимирівна – викладач, спеціаліст

Рецензент: Звонар Лідія Михайлівна – викладач, спеціаліст вищої категорії

Програма «АгроХімПроект» для виконання курсового проекту з навчальної дисципліни «Агрохімія» була складена для студентів спеціальності 5.09010103 «Виробництво і переробка продукції рослинництва», спеціалізації «Агрохімія». В комп’ютерній програмі наведено методичні вказівки, робочий зошит, нормативну інформацію  для виконання курсового проекту.

Рекомендовано цикловою комісією технологічних дисциплін

Протокол від № 6 від «14»квітня 2014 року

Основні завдання проектування системи застосування добрив у господарстві

Система удобрення в господарстві являє собою комплекс агротехнічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на ефективне і раціональне застосування добрив з метою підвищення родючості ґрунтів і зростання продуктивності сільськогосподарських культур. Вона охоплює всі заходи щодо нагромадження, зберігання, транспортування і внесення добрив, а також з механізації відповідних процесів.

Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план застосування органічних і мінеральних добрив в сівозміні з урахуванням загального рівня родючості ґрунтів, біологічних і сортових особливостей рослин і властивостей добрив, що складаються на всю ротацію сівозміни.

Оскільки система удобрення в сівозміні враховує лише загальний рівень родючості ґрунтів на всій площі сівозміни, щорічно складаються плани застосування добрив, в яких уточнюються дози добрив відповідно до матеріалів останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів для кожного поля (агрохімічні картограми), форми, строки і способи їх внесення під окремі культури сівозміни.

Студент повинен детально ознайомитися з матеріалами господарства і розробити систему удобрення для однієї сівозміни господарства за місцем проживання або матеріалу лабораторії «Технології і системи застосування добрив», рекомендуючи при цьому економічно допустимі норми внесення добрив.

Для розробки системи удобрення сільськогосподарських культур використовуюсь наступні матеріали: дані про планову урожайність сільськогосподарських культур; дані про наявність органічних і мінеральних добрив у господарстві, матеріали ґрунтового і агрохімічного обстеження ґрунтів і їх агрохімічні показники, рекомендовані дози добрив, а також особливості вирощування сільськогосподарських культур.

Розділ 1. Відомості про господарство

Проектування системи застосування добрив починається з вивчення природних умов місця розташування господарства та стану його економічного розвитку. Від того настільки повне уявлення проектувальники матимуть про господарство, буде залежати якість, дієздатність та ефективність проекту.

Необхідні відомості краще збирати безпосередньо на місці – в господарстві, в районних та обласних управліннях. Доречно використовувати знання і досвід головних фахівців, селян і старожилів.

Якщо у студента не має можливості взяти дані у господарстві – завдання видає викладач згідно варіанту.

Перш за все необхідно з’ясувати місце розташування господарства, загальну площу землекористування. Особливу увагу надають вивченню питання наявності на території господарства або у безпосередній близькості від нього родовищ вапнякових матеріалів, торфовищ і наявності у господарстві складів мінеральних добрив, у тому числі і для зберігання рідких мінеральних добрив (аміачної води, рідких комплексних добрив – РКД, рідкого аміаку), гноєсховищ.

Необхідно з’ясувати, яку площу займають земельні угіддя господарства.

Безпосередньо у господарстві уточнюють наявність мінеральних добрив.

Якщо студент отримує завдання – за вихідні дані потрібно взяти числа в додатку 19, але до фізичної маси добрива додати номер свого варіанту.

Приклад: якщо варіант студента №30, то фізична маса добрив буде становити: аміачна селітра 160,0 т, сечовина 30,2 т, сульфат амонію 30,5 т, суперфосфат простий 150,0 т, калійна сіль 30,8 т, сульфат калію 40,0 т

Отже, Відомості про кліматичні умови господарства можна взяти у господарстві або в довідковій літературі.

Урожайність основних сільськогосподарських культур господарства за останні 3 роки  можна взяти у господарстві або із статистичних даних. В цій таблиці висвітлюють всі культури, які є в господарстві. Також необхідно опрацювати дані урожайності та зробити висновки про причини коливання урожайності по роках.

Далі необхідно записати всі сівозміни, що є господарстві із зазначенням їх площі та системи удобрення.

Якщо студент отримує завдання – за вихідні дані потрібно взяти числа в додатках 14, 16, 17, але до площі кожної культури в І Польовій сівозміні потрібно додати номер свого варіанту. ІІ Польова, Кормова, Овочева залишаються без змін. Система удобрення І Польової сівозміни залишається без змін.

Приклад: якщо варіант студента №30, то площа І Польової сівозміни буде становити: віка 130 га, озима пшениця 110 га, цукрові буряки 120 га, ячмінь 100 га, горох 130 га, озима пшениця 140 га, кукурудза на зерно 120 га, соя 110 га, озима пшениця 100 га, соняшник 120 га.

Користуючись ґрунтовим планом, книгою історії полів, агрохімічними картограмами, дають агрохімічну характеристику ґрунтів кожного поля І польової сівозміни.

Якщо студент отримує завдання – за вихідні дані потрібно взяти числа в додатку 15: вміст поживних речовин в ґрунті розраховують так: до вмісту азоту (фосфору, калію) додати номер варіанту і поділити на 100. Так розраховують окремо по кожній культурі. Вміст гумусу розраховують так: номер варіанту поділити на 100 і додати вміст гумусу з додатку 15 по кожній культурі.

Приклад: якщо варіант студента №30, то вміст поживних речовин по першому полю (віка) буде становити: азот 7,5 мг/100 г ґрунту, фосфор 2,2 мг/100 г ґрунту, калій 2,1 мг/100 г ґрунту; вміст гумусу становитиме 4,1%.

Для того, щоб згрупувати ґрунти за вмістом азоту, рухомого фосфору, обмінного калію, рН _(КСІ) та гумусу необхідно, використовуючи додаток 1, провести розрахунки.

Приклад: загальна площа сівозміни – 1054 га, площа ґрунтів із дуже низьким вмістом азоту – 739 га, відсоток ґрунтів із дуже низьким вмістом азоту буде становити –.....

Провівши розрахунки таблиць необхідно дати пояснення про ґрунти господарства та способи покращення їх агрохімічних показників.

Розділ 2. Накопичення та розподіл органічних добрив

В наш час у сільському господарстві виникла гостра потреба в органічних добривах. Це пов’язано із різким скороченням поголів’я тварин.

Можна використовувати такі види органічних добрив: гній підстилковий і рідкий, гноївку, пташиний послід, різні компости, зелені добрива, сапропелі. Дуже рідко  використовують як органічні добрива різні сільськогосподарські відходи органічного походження, відходи харчової, рибної, м’ясної, пивоварної та виноробної промисловості, мул ставків, осад стічних вод, міське сміття та ін.

Для досягнення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах України треба щорічно вносити таку кількість органічних добрив (у перерахунку на підстилковий гній), щоб у розрахунку на 1 га орних земель їх приходилося, залежно від типу ґрунтів: Полісся від 14 – 18 т, Лісостеп 11 – 13 т, Степ 9 – 10 т.

Розрахунки можливого накопичення або виходу гною в конкретних умовах проводяться згідно з таблицею, де в першу графу потрібно написати види та групи тварин, які є в господарстві.

Користуючись даними господарства та довідковим матеріалом розраховують вихід гною в господарстві від усіх тварин.

Якщо студент отримує завдання – потрібно провести такі розрахунки, щоб отримати кількість тварин у господарстві:

У другій графі показники кількості цього поголів’я, а у третій – зазначити фактичну підстилку в господарстві і її кількість на 1 тварину.

Тривалість стійлового періоду та плановий вихід гною від однієї тварини (т) –  можна знайти в довідниках та в додатках 2, 3.

Вихід гною за рік (т) від кожного виду та вікової групи тварин визначається шляхом перемноження кількості поголів’я на нормативний річний вихід гною від однієї голови і записується в сьому графу.

Загальний вихід гною від усіх видів та вікових груп визначається через додавання всіх показників, що в сьомій графі таблиці.

Втрати гною при зберіганні залежать від тривалості та способів зберігання підстилкового гною.

При нещільному укладанні гною в буртах з аеробними умовами та інтенсивним розкладанням органічної речовини спосіб зберігання називають гарячим.

При щільному укладанні добре зволоженому гною, коли в буртах чи гноєсховищах створюються анаеробні умови і розкладання органічної речовини сповільнюється та проходить при низьких температурах, то цей спосіб називається холодний.

Може бути спосіб зберігання гною і гаряче–холодний, коли через декілька днів (два – чотири) зберігання гною в рихлому аеробному стані при досягненні температури 60-70°С його ущільнюють котками, переводячи в анаеробний стан.

Через три – чотири місяці зберігання гною при щільному укладенні він переходить в напіврозкладений стан, який вважається найкращим для звичайних виробничих умов.

Втрати органічної речовини з гною за цей період в залежності від способів зберігання та видів підстилки досягають такої величини, %:

Користуючись цими довідковими матеріалами легко розрахувати можливі втрати гною, наприклад, при найбільш раціональному способі зберігання.

Приклад: Якщо накопичення гною в господарстві становить 10000 т на солом’яній підстилці, то ці втрати будуть: .

Побічна продукція сільськогосподарських культур теж може бути використана як органічне добриво. При збиранні врожаю зернових культур солому подрібнюють і заорюють. Для запобігання іммобілізації азоту ґрунту необхідно внести додаткову кількість азоту мінеральних добрив із розрахунку 8 – 12 кг на кожну тонну соломи.

В науковій літературі говориться, що при вирощуванні 1 га зернових культур на полі залишається приблизно 3 т соломи, яка утворює органічну речовину, що рівноцінна 3 т гною.

Отже, площі зернових (окремо по кожній культурі) необхідно помножити на 3 і знову помножити на 3.

Далі необхідно підрахувати скільки всього буде нагромаджено органічних добрив  і встановити потребу в них для сівозміни.

Таким чином, вихід гною з урахуванням втрат при зберіганні розраховують так: від кількості гною, отриманої від усіх тварин (т) відняти втрати при зберіганні (т) і додати накопичення гною, що утворюється внаслідок вирощування зернових культур.

Щоб розрахувати насиченість гноєм орних земель необхідно вихід гною з урахуванням втрат поділити на загальну площу сівозмін господарства.

Згідно природнокліматичних умов розташування господарства на 1 га орної землі потрібно вносити різну кількість органічних добрив. Ці дані беруть із довідкової літератури.

Для визначення кількості органічних добрив, що необхідна для бездефіцитного балансу гумусу в сівозмінах господарства, потрібно: площу орних земель помножити на рекомендовану  норму органічних добрив на 1 га.

Щоб вияснити, чи достатня кількість органічних добрив є в господарстві, потрібно: від виходу гною з урахуванням втрат відняти кількість гною, що потрібна на всі орні землі господарства.

Після цього складається план розподілу органічних добрив між сівозмінами та іншими угіддями господарства.

При розподілі гною на полях сівозміни необхідно врахувати, що дози гною 10-15 т/га малоефективні і не виправдовують затрат на їх внесення, особливо при далеких перевозках.

В сівозміні гній краще застосовувати в парових полях, під озиму пшеницю, овочі, картоплю і цукрові буряки, що вирощуються після неудобреної гноєм озимої пшениці та кукурудзи. При насиченості органічними добривами 9,5-10 т/га його доцільно вносити під цукрові буряки, картоплю, овочі по 30-40 т/га, а кукурудзу на зерно 20-25 т/га.

Приклад:

Розміщення органічних добрив в сівозмінах

Для розрахунку колонок 1, 2, 3, 4, 6 таблиці необхідні основні дані господарства.

Для розрахунку норми органічних добрив необхідно: загальну кількість органічних добрив, що вносяться в сівозміні поділити на кількість полів, що удобрюються (т/га).

Зальну потребу в органічних добривах визначають так: кількість полів що удобрюють помножити на норму органічних добрив і помножити на середній розмір поля (  т).

Насиченість органічними добривами сівозміни визначають так: загальну потребу в органічних добривах ділять на площу сівозміни (т/га)

Дайте висновки про розміщення органічних добрив в сівозмінах господарства.

Розділ 3. Проектування системи застосування добрив

Перед розробкою системи удобрення необхідно проаналізувати характер системи удобрення в господарстві, пов’язати її з господарськими умовами, наявністю складів для мінеральних добрив, гноєсховищ, машин для внесення добрив та інше.

Також необхідно, користуючись довідковою літературою, записати рекомендовані оптимальні норми внесення органічних та мінеральних  добрив,  під всі культури, що вирощують у господарстві.

Розробка системи удобрення в сівозміні пов’язана з правильним встановленням норм добрив під кожну культуру сівозміни. Норми добрив розраховуються в залежності від біологічних особливостей культур, кліматичних і погодних умов, рівня агротехніки, потенціальної і ефективної родючості ґрунту, забезпеченості органічними і мінеральними добривами господарства та інших умов.

Найбільш поширеними методами розрахунку добрив є метод визначення норм добрив за рекомендаціями науково-дослідних установ і місцевих сільськогосподарських органів, а також балансово-розрахункові методи визначення норм добрив за виносом поживних речовин всім урожаєм, або запланованим приростом його, а також нормативами витрат добрив на одиницю урожаю і за окупністю добрив та ресурсним потенціалом ґрунтів.

З наведених методів розрахунку добрив найбільш досконалим є балансово-розрахунковий.

Балалансово-розрахунковий метод полягає в тому, що дози добрив на запланований урожай встановлюються з врахуванням виносу поживних речовин запланованим урожаєм сільськогосподарських культур, наявності в ґрунті рухомих поживних речовин, коефіцієнтів використання поживних речовин з ґрунту, органічних та мінеральних добрив, післядії внесених під попередник органічних та мінеральних добрив.

Користуючись даними виносу поживних речовин запланованим урожаєм, наявністю в ґрунті засвоюваних рослинами поживних речовин, коефіцієнтів використання рослинами елементів живлення з ґрунту і добрив, післядії внесених раніше органічних та мінеральних добрив проводимо розрахунки добрив.

Планову урожайність розраховують так: порядковий номер поділити на 2 і додати вихідну урожайність (додаток 20).

Приклад: Розрахунок норми азотних, фосфорних і калійних добрив для одержання 385 ц/га цукрових буряків.

1.   Винос поживних речовин цукровими буряками з 1 ц основної і побічної продукції (кг) беремо з додатку 6 і перераховуємо на заплановану урожайність (385 ц/га): азоту – 192,5 кг/га , фосфору – 50 кг/га ,  калію – 192,5 кг/га .

2.   Вміст рухомих поживних речовин в орному шарі  ґрунту складає: азоту 8,1 мг/100 г ґрунту, фосфору 9,6 мг/100 г ґрунту, калію – 9,9 мг/100 г ґрунту. Розраховуємо кількість поживних речовин (NРК), що містяться в орному шарі ґрунту кг/га. Для цього кількість поживних речовин перемножуємо на коефіцієнт 30 (вага орного шару становить 3000000 кг/га). Отже, вміст N = 243 кг/га; Р₂О₅ = 288 кг/га; К₂О  = 297 кг/га

3.   Використання поживних речовин культурою з ґрунту розраховується в зв’язку з тим, що не всі поживні речовини можуть бути засвоєні рослинами. Необхідно вміст рухомих поживних речовин помножити на коефіцієнт використання їх культурою (додаток 7):

Цукрові буряки засвоюють з ґрунту 30% азоту, 9% фосфору, 30% калію. Отже, за нашими розрахунками отримуємо: азоту =72,9кг/га; фосфору= 25,9 кг/га; калію  = 89,1 кг/га.

4.   Внесено поживних речовин з гноєм під попередник – згідно системи удобрення нашого приклада – органічних добрив під попередник не вносять.

Якщо під попередник були внесені органічні добрива, розрахунок проводимо так: записуємо кількість внесених органічних добрив у т/га і множимо цю кількість на вміст поживних речовин у гної (азоту 5 кг/т, фосфору 2,5 кг/т, калію 6 кг/т).

5.    Використано поживних речовин з гною культурою на 2^й рік – згідно системи удобрення нашого приклада – органічних добрив під попередник не вносять і тому використання поживних речовин цукровими буряками також немає.

Якщо під попередник були внесені органічні добрива, розрахунок проводимо так: записуємо коефіцієнт використання поживних речовин з гною культурою на 2^й рік (додаток 8) і множимо його на кількість внесених поживних речовин з гноєм під попередник (кг/га).

6.   Внесено поживних речовин з мінеральними добривами під попередник – згідно системи удобрення нашого приклада (господарства, таблиця 3.1.) – азотних добрив внесено 30 кг/га д.р., фосфорних добрив внесено 30 кг/га д.р., калійних добрив внесено 30 кг/га д.р.

7.   Використано поживних речовин з мінеральних добрив, що внесені під попередник розраховують так: записують коефіцієнт використання (додаток 8) і множать його на кількість внесених поживних речовин з мінеральними добривами під попередник (кг/га).

Отже, у нашому прикладі – азот  () = 0 кг/га, фосфор () = 6 кг/га, калій () = 6 кг/га. 

8.   Буде внесено з органічними добривами – якщо під планову культуру були внесені органічні добрива – записуємо кількість внесених органічних добрив у т/га і множимо цю кількість на вміст поживних речовин у гної (азоту 5 кг/т, фосфору 2,5 кг/т, калію 6 кг/т).

Отже, у нашому прикладі – внесено 50 т/га гною; азоту буде внесено () = 250 кг/га, фосфору буде внесено () = 125 кг/га, калію () = 300 кг/га. 

9.   Буде використано поживних речовин з гною культурою в 1^й рік – записуємо коефіцієнт використання (додаток 8) і множимо його на кількість внесених поживних речовин під культуру з гноєм у 1^й рік (кг/га).

Отже, у нашому прикладі – буде використано: азоту () = 62,5 кг/га,
фосфору () = 25 кг/га, калію () = 105 кг/га. 

10.    Всього буде використано культурою поживних речовин з ґрунту, післядії добрив і внесеного гною – для підрахунку необхідно скласти суму: використання поживних речовин запланованою культурою з: ґрунту + з гною, що внесений під попередник + мінеральних добрив, що внесені під попередник + гною, що внесений під культуру.

Отже, у нашому прикладі – азоту  (72,9 кг/га +0 кг/га+0 кг/га+62,5 кг/га) = 135,4 кг/га; фосфору (25,9 кг/га + 0 кг/га + 6 кг/га + 25 кг/га) = 56,9 кг/га;
калію (89,1 кг/га + 0 кг/га + 6 кг/га + 105 кг/га) = 200,1 кг/га.

11.    Потрібно внести з мінеральними добривами під культуру – для підрахунку необхідно знайти різницю між виносом поживних речовин з 1 ц запланованого урожаю (кг/га) і використаними культурою поживних речовин з ґрунту, післядії добрив і внесеного гною.

Отже, у нашому прикладі – азоту  (192,5 – 135,4) = 57,1 кг/га;
фосфору (50 – 56,9) = ­6,9 кг/га; калію (192,5 – 200,1) = ­7,6 кг/га. За проведеними підрахунками ми бачимо, що вносити фосфорні і калійні добрива вносити не потрібно.

12.    Коефіцієнти використання поживних речовин з мінеральних добрив знаходимо в додатку 8.  У нашому прикладі – азоту 0,75; фосфору 0,25; калію 0,80

13.    Буде внесено поживних речовин з мінеральними добривами  – кількість поживних речовин, що потрібно внести з мінеральними добривами поділити на коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних добрив. 

У нашому прикладі – азоту () = 76 кг/га; фосфору і калію вносити не потрібно.

Перед складання плану розміщення добрив в сівозміні необхідно спочатку розробити систему удобрення в І Польовій сівозміні, де розраховані балансово–розрахунковим методом норми добрив для одержання урожаю культур,  розподіляються між основним внесенням, припосівним і в підживлення.

Приклад, за нашими розрахунками під озиму пшеницю необхідно внести N – 174 кг/га, P₂O₅ – 116 кг/га, K₂O – 75 кг/га.

48% норми азоту, 91% норми фосфору і всю норму калію вносимо восени під оранку. Решту азоту залишаємо для підживлення і 10 кг/га фосфору для внесення в рядки при сівбі. Схематичне внесення добрив записуємо в таблицю.

Система удобрення в 1-й польовій сівозміні

Якщо в господарстві недостатня кількість добрив і неможливо забезпечити культури нормами добрив, що розраховані по виносу поживних речовин, слід в першу чергу удобрити основні культури: озимі, цукрові буряки, кукурудзу на зерно, картоплю. Під інші культури в сівозміні необхідно внести добрива в рядки при сівбі чи в підживлення.

На основі проведених розрахунків норм добрив на запланований урожай культур сівозміни складаємо план розміщення добрив в сівозміні.

В плані розміщення добрив передбачається внесення їх в три строки: основне, припосівне та підживлення.

Органічні добрива вносяться під оранку як основне удобрення в 2-4-х полях в сівозміни в залежності від кількості гною і відповідно плану розміщення органічних добрив в сівозмінах. Дози їх залежать від культури, попередника, родючості ґрунту і запланованого урожаю.

Оптимальні дози в лісостепових районах для просапних культур 25-40 т/га, зернових 20 т/га. З інших місцевих добрив слід вносити гноївку в дозі 3-5 т/га для підживлення просапних культур, а також пташиний послід 5-6 т/га під культивацію.

Дію гною можна планувати на три роки, тому що в перший рік рослини використовують до 30% азоту, 40% фосфору та 60% калію. Наступною культурою використовується 15 % азоту, 20% фосфор та 10% калію, а третьою азоту і фосфору 10%.

Мінеральні добрива потрібно вносити у відповідності до біологічних особливостей культур з врахуванням ґрунтово-кліматичних умов зони, а також їх фізико-хімічних властивостей. Загальною вимогою є  внесення важкорозчинних добрив під оранку, а легкорозчинних навесні під культивацію, при посіві і в підживленні.

В умовах достатнього зволоження з промивним режимом ґрунтів азотні добрива необхідно вносити навесні під культивацію, або в підживлення, а фосфорні і калійні восени чи навесні під оранку або під культивацію локально на глибину 12-16 см. З азотних добрив треба використовувати аміачні, амонійні, аміачно-нітратні і амідні форми.

В умовах недостатнього зволоження повне мінеральне добриво найбільш ефективне при внесенні під оранку. На опідзолених ґрунтах під основний обробіток краще використовувати важкорозчинні форми фосфорних добрив (фосфоритне борошно, фосфатшлаки, преципітат, знефторенний фосфат); фізіологічно кислі азотні і калійні добрива на цих ґрунтах необхідно застосовувати після вапнування. Фосфорні добрива добре закріплюються в ґрунті і слабо переміщаються вглиб по профілю, тому їх необхідно вносити під основний обробіток ґрунту восени та навесні під оранку або навесні локально на глибину 12-16 см. Легкорозчинні форми фосфорних добрив (суперфосфат), а також амофос, діамофос, нітрофоски, нітроамофоски і карбоамофос вносять як під основний обробіток, так і в рядки при посіві зернових і просапних культур.

Калійні добрива треба вносити восени або навесні під оранку на глибину розміщення коренів, так як іон калію адсорбується колоїдами ґрунту і слабо вимивається. Восени слід використовувати каїніт, сильвініт, 30-40% - ну сіль, а інші калійні добрива під культури, чутливі до хлору, необхідно вносити без хлорні калійні добрива (сульфат калію, калій магнезію, калійно-магнієвий концентрат, вуглекислий калій) та комплексні добрива (нітрофоску, нітроамофоску, карбоамофоску, метафосфат калію).

Підживлення рослин треба проводити тоді, коли при основному удобренні була внесена недостатня кількість добрив на ґрунтах легко механічного складу, де можуть вимиватися поживні речовини підживлення польових і овочевих культур повним мінеральним добривом є високоефективним заходом.

Для підживлення озимих використовують легкорозчинні форми азотних добрив (аміачну селітру, сечовину). Особливо підвищує врожайність зерна і його якість, підживлення рослин в фазу виходу в трубку і колосіння.

Під просапні культури вносять аміачну воду і безводний аміак. При сівбі, як відмічалося раніше, в рядки під всі культури крім суперфосфату бажано вносити амофос, діамофос, нітрофоску, нітроамофоску і карбоамофоску.

Отже, після вибору форми добрив визначається їх потреба на 1 га. Для розрахунку дози добрив на 1 га в їх фізичній вазі потрібно дозу кг д. р. на 1 га поділити на вміст діючої речовини в даному добриві. Одержаний результат в центнерах записують в колонку 8. Далі визначається потреба на все поле у центнерах (колонка 9).

Складання плану розміщення добрив завершується розрахунком потреби в добривах на все поле (органічних – тоннах, мінеральних – ц д. р.).  Для цього необхідно: скласти суму потреби на 1 гектар д.р. добрив, що внесені у основний обробіток, рядковий і підживлення (колонки 7,11, 15); помножити цю суму на площу поля і поділити на 100 для перерахунку кілограмів д.р. у центнери).

Для визначення кількості органічних добрив потрібно: норму органічних добрив множити на площу поля. Одержаний результат записуємо в колонку 21.

Далі потрібно розрахувати насиченість на 1 га органічними і мінеральними добривами.

Насиченість органічними добривами: загальну потребу в органічних добривах необхідно поділити на площу сівозміни.

Насиченість мінеральними добривами: загальну потребу в мінеральних добривах ділять на площу сівозміни і множать на 100 для переводу центнерів у кілограми/га.

Насиченість мінеральними добривами розраховується по їх окремих видах (окремо азот, окремо фосфор, окремо калій).

На основі плану розміщення добрив у сівозміні визначаємо загальну потребу в мінеральних  і органічних добривах для сівозміни.

Для цього з плану розміщення по полях вибираємо скільки потрібно на поле добрива і записуємо його фізичну вагу, де назва добрив відповідає назві їх за планом розміщення.

В кінці таблиці дається висновки про забезпеченість мінеральними і органічними добривами господарства.

Розділ 4. Баланс поживних речовин у сівозміні

Для економічного аналізу правильного використання добрив і контролю за станом родючості ґрунтів широко застосовують розрахунок балансу азоту, фосфору і калію. Баланс кругообігу речовин визначається співвідношенням між загальним виносом поживних речовин з урожаєм і їх кількість, що повертається в ґрунт. Він може бути як додатнім, якщо елементів живлення вноситься в ґрунт більше, ніж виноситься з урожаєм так і від’ємним.

Спираючись на вчення Д. М. Прянішнікова про те, що головною умовою, яка визначає величину врожаю, є забезпеченість сільськогосподарських культур азотом, треба зазначити, що баланс азоту повинен мати позитивну величину.

Нестача його приведе до неповного використання й інших поживних речовин. При від’ємному балансі через виснажливе використання азоту ґрунту поступово втрачається гумус і різко знижується родючість ґрунту. Баланс фосфору і калію повинен бути на 100-110% вищим, що забезпечить добрі умови живлення рослин фосфором і калієм.

Для визначення балансу поживних речовин в сівозміні необхідно розрахувати винос поживних речовин запланованим урожаєм.

Винос поживних речовин з урожаєм у польовій сівозміні

Для заповнення цієї таблиці  нам потрібна І польова сівозміна, урожайність, яку ми планували при розрахунку норм добрив балансово–розрахунковим методом і винос поживних речовин на 1 ц основної і побічної продукції (додаток 6).

Винос поживних речовин на запланований урожай основної продукції і відповідну кількість побічної продукції, (кг) розраховуємо множенням планової урожайності на винос поживних речовин на 1 ц основної продукції і відповідну кількість побічної продукції, (кг).

Для розрахунку середнього виносу азоту, фосфору і калію в польовій сівозміні необхідно сумарний винос (разом) поділити на кількість полів в сівозміні.

Без вивчення надходження та втрат елементів живлення в землеробстві, без складання балансу неможливо контролювати їх колообіг у господарстві та свідомо впливати на нього. Тому для підвищення ефективності застосування добрив найбільшу цінність мають дані балансу, одержані безпосередньо в господарстві для кожного поля сівозміни.

Приклад:

Надходження з органічними добривами: з плану розміщення добрив в І польовій сівозміні беруть дані насиченості органічними добривами і переводять поживні речовини в кг.

Отже, у нашому прикладі – насиченість становить 8 т/га гною; азоту буде внесено () = 40 кг/га, фосфору буде внесено () = 20 кг/га, калію () = 48 кг/га. 

Надходження з мінеральними добривами: з плану розміщення добрив в І польовій сівозміні беруть дані насиченості мінеральними добривами.

Надходження з атмосферними опадами: в залежності від зони вирощування, з атмосферними опадами поступає в ґрунт азоту 8 – 9 кг/га, фосфору 0,8 кг/га, калію – 6 кг/га.

Надходження за рахунок фіксації бульбочковими бактеріями бобових культур. Чим вища урожайність – тим більша кількість азоту фіксується з атмосфери. Для визначення кількості атмосферного азоту на 1 га, яка надійшла в ґрунт внаслідок симбіотичної фіксації бобовою культурою, потрібно встановити загальний вміст азоту в урожаї та в кореневій системі.

Отже, у нашому прикладі – винос азоту з  1 ц сіна люцерни 2,6 кг; з урожаєм 40 ц/га винос становить () = 104 кг/га.

Співвідношення між кількістю азоту в урожаї, пожнивних і кореневих рештках становлять для люцерни 1 : 1,3 (додаток 10).

Отже, вміст азоту в біомасі становить() = 135,2 кг.

Вміст азоту в біомасі становить () = 239,2 кг.

Питома вага азоту, фіксованого з повітря, від загальної біомаси становить для люцерни 75% (додаток 11).

Розраховуємо, скільки азоту надійде в ґрунт на 1 га за рахунок фіксації з атмосфери: .

Для розрахунку азоту, який надійде в ґрунт на 1 га сівозміни, необхідно кількість азоту, яка фіксується на 1 га бобової культури, помножити на площу цієї культури і поділити на площу сівозміни.

Надходження за рахунок фіксації вільноживучими мікроорганізмами. Атмосферний азот фіксують вільноіснуючі мікроорганізми (асоціативна фіксація) – бактерії, актиноміцети, дріжджові і цвільові гриби. Під час складання балансу поживних речовин можна користуватися такими середніми даними асоціативної фіксації, кг/га: Полісся – 5, Лісостеп – 10, Степ – 8.

Для розрахунку балансу поживних речовин необхідно від сумарного надходження поживних речовин відняти витрати. Баланс (% до виносу)  та інтенсивність балансу визначають за формулами:

Розділ 5. Баланс гумусу у ґрунтах сівозміни

Вміст органічної речовини в ґрунті та її найціннішої складової частини – гумусу – є важливим показником родючості, що характеризує його поживний режим, фізичні, фізико-хімічні та біологічні властивості.

Нагромадження і збереження гумусу в ґрунтах, як відмічає Г. Я. Чесняк (1991), є функцією двох взаємопротилежних процесів – гуміфікації (новоутворень гумусу) і мінералізації органічних речовин, які відбуваються в ґрунтах з різною інтенсивністю. Для оцінки направленості цих процесів необхідно знати прибутково – видаткові статті його балансу. Баланс може бути трьох типів: рівноважний або бездефіцитний, коли витрати гумусу поповнюються його новоутворенням; позитивний – прибуток більше витрат; негативний або дефіцитний – якщо витрати гумусу перебільшують його новоутворення.

Приклад.

Колонки 1 – 3: для розрахунку таблиці 5.1 потрібні вихідні дані сівозміни (чергування культур, їх урожайність та площа).

Втрати гумусу за рахунок мінералізації – для розрахунку потрібно взяти дані по культурам в додатку 12.

Розрахунок втрат гумусу за рахунок змиву ґрунту: коефіцієнт 0,25 для всіх культур.

Втрати гумусу, т/га: сумуємо втрати гумусу за рахунок мінералізації та змиву ґрунту.

Кількість рослинних решток (кореневих і поверхневих) розраховують користуючись рівняннями регресії (додаток 13), де у – урожайність, ц/га. Потім підраховують їх загальну кількість, але переводять у т/га.

Коефіцієнт гуміфікації – дані отримують із додатка 13.

Утворилося гумусу за рахунок рослинних решток – потрібно загальну кількість рослинних решток (т/га) помножити на коефіцієнт гуміфікації.

Внесено органічних добрив – потрібно записати кількість органічних добрив, що вносять під деякі культури сівозміни, т/га.

Коефіцієнт для визначення величини новоутвореного гумусу із гною –  0,058.

Утворилося гумусу за рахунок органічних добрив – кількість внесених органічних добрив, під деякі культури сівозміни (т/га), множать на коефіцієнт 0,058, який дорівнює кількості гумусу, що утворюється з однієї тонни гною.

Всього утворилося гумусу, т/га – знайти суму між утворенням гумусу за рахунок рослинних решток і за рахунок органічних добрив.

Баланс гумусу (+; –) – знайти різницю між «Всього утворилося гумусу» і «Всього втрати гумусу».

Література

1. Агрохимические методы исследования почв / Под ред. А. В. Соколова. - М.: Наука,1975.–656 с.
2. Агрохимия / Под ред. Б. А. Ягодина. – М.: Колос, 1982. – 573 с.
3. Афендулов К. П., Лонтухова А. И. Удобрения под планируемый урожай. – М.: Колос, 1973. – 237 с.
4. Власюк П. А., Городній М. М. Агрохімія. К.: Вища шк. Головне вид-во, 1975. – 292 с.
5. Городний Н. М. Агрохимия. – К.: Вища шк., 1990. – 286 с.
6. Агроекологія / Городній М. М., Сердюк А. Г., Вовкотруб М. П. та ін.. – К.: Вища шк., 1993. – 415 с.
7. Гедройц К. К. Учение о поглотительной способности почв // Избр. Сов.: В 5 т. – М.: Сельгосгис, 1955. Т.1. – с. 241-384.
8. Городній М. М, Козлов М. В., Бідзіля М. І. Агрохімічний аналіз. – К.: Вища шк., 1972. – 266 с.
9. Городний Н. М. Система применения удобрений. – К.: Вища шк. Головне вид-во, 1979. – 165 с.
10. Гулякин И. В. Система применения удобрений. – М.: Колос, 1970. – 208 с.
11. Дижо Р. Основы экологии. – М.: Прогрес, 1975. – 415 с.
12. Довідник працівника агрохімслужби  / За ред.. Б. С. Носка. – К.: Урожай, 1986. – 310 с.
13. Делеменчук М. І., Шкварук М. М. Агрохімія. – К.:Вища шк. Головне видавництво, 1975.–271 с.
14. Даржавин Л. М. Прогрессивные формы агрохимического обслуживания. – М.: Знание, 1980. – 64 с.
15. Довідник по удобренню сільськогосподарських культур / за ред.. П. О. Дмитренка, М. К. Крупського, І. Г. Демеденка. – К.: Урожвй, 1975. – 344 с.
16. Журбицький З. И. теория и практика вегетационного метода. – М.: Наука, 1968. – 265 с.
17. Каталымов М. В. Микроэлементы и микроудобрения. – М.: Химия, 1965. – 322 с.
18. Каюмов М. К. Справочник по программированию урожаев. – М.: Россельхозиздат, 1977. – 1988с.
19. Лисовал А. П., Макаренко В. М., Кравченко С. Н. Система применения удобрений. – К.: Вища шк., 1989. – 319 с.
20. Минеев В. Г. Химизация земледелия, природная среда. – М.: Агропромиздат, 1990. – 186 с.
21. Прянишников Д. Н. Избранные сочинения: В 3 т. – М.: Сельхозиздат, 1963. – 2105 с.
22. Сельхозхозяйственная радиоэкология / Р. М. Алексахина, Н. А. Корнеева. – М.: Экология, 1992. – 512 с.
23. Смирнов П. М., Муравин Э. А. Агрохимия. М.: Колос, 1977. – 239 с.
24. Справочник агрохимика / Под ред. Т. Н. Кулаковской. – Минск: Урожай, 1974. – 368 с.
25. Справочник агрохимика / Сост. Д. А. Кореньков. – М.: Россельхозизат, 1980. – 286 с.

Додатки

1. Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм поживних речовин, гумусу і кислотності

2. Орієнтовні добові норми підстилки на 1 тварину, кг

3. Середній вихід гною від однієї тварини за стійловий період, т

4. Орієнтовний вихід свіжого гною від однієї голови худоби за день при різних нормах солом’яної підстилки, (кг)

5. Кількість поживних речовин в органічних добривах (в кг на 1 т фізичної ваги)

6. Винос поживних речовин з урожаєм сільськогосподарських культур (кг на 1 ц продукції)

7. Коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту

8. Коефіцієнт використання поживних речовин з добрив

9. Коротка назва добрив

10. Співвідношення між кількістю азоту в урожаї, поживних і кореневих рештках

11. Кількість азот, що нагромаджується бобовими культурами

12. Середньорічні розміри мінералізації гумусу в чорноземі типовому в умовах чорного пару та під окремими культурами, т/га

13. Рівняння регресії для визначення кількості рослинних решток

за врожаєм основної продукції

14. Перша польова сівозміна

15. Агрохімічна характеристика Першої польової сівозміни

16. Друга польова сівозміна

17. Кормова сівозміна

18. Овочева сівозміна

19. Наявність в господарстві мінеральних добрив

20. Номер культури та її урожайність

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!