Методичні вказівки з виконання курсової роботи з предмету Методика професійного навчання, УІПА

МІНІСТЕРСТВО освіти І НАУКИ УКРАЇНИ   УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ   Кафедра педагогіки і методики професійного навчання

 

Методика професійного навчання

Методичні вказівки з виконання курсової роботи з курсу Методика професійного навчання

 

Для студентів спеціальностей

6.010100 (01)

6.010100 (05)

6.010100 (20)

6.010100 (28)

6.010100 (29)

6.010100 (34)

6.010100 (36)

6.010100 (40)

 

Харків, 2008

МІНІСТЕРСТВО освіти І НАУКИ УКРАЇНИ

УкРАїНСьКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ І МЕТОДИКИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з ВИКОНАННя

КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Для студентів спеціальностей 6.010100 (01)

6.010100 (05)

6.010100.(20)

6.010100 (28)

6.010100 (29)

6.010100 (34)

6.010100 (36)

6.010100 (40)

Затверджено

Науково-методичною радою Української інженерно-педагогічної академії

Протокол № 1 від 23.09.2008р.

 

 

Харків, 2008

УДК 658.386.35.621.31 (075.8)

Методика професійного навчання: Методичні вказівки з виконання курсової роботи / Коваленко О. Е., Брюханова Н. О., Рогуліна М. Р., Бачієва Л. О. – Харків: УІПА, 2008. – 109 с.

 

Під загальною редакцією д.пед.н., проф. Коваленко О. Е.

 

Рецензент: к.пед.н., проф. Белова О. К.

ЗМІСТ

ВСТУП. 53

1. Цілі та завдання курсової роботи 56

2. Завдання на роботу 57

3. Організаційні вказівки щодо здійснення курсового проектування 58

3.1. Склад і обсяг курсової роботи, планування і організація роботи над нею. 58

3.2. Порядок оформлення і захисту роботи 61

4. Методичні вказівки щодо виконання розділів курсової роботи 66

ДОДАТКИ. 110

 

ВСТУП

Інженер-педагог готується для викладання професійно орієнтованих і спеціальних дисциплін у ПТУ, технікумах, коледжах, а також у системі підвищення кваліфікації на промислових підприємствах і НВК.

Діяльність інженера-педагога пов'язання з постійною необхідністю знаходити рішення різних техніко-технологічних, організаційних, економічних, екологічних і навчально-виховних задач, спрямованих на організацію і здійснення навчально-виховного процесу в професійних навчальних закладах. Але, як усякий трудовий процес, дана діяльність має свої закономірності і технологію. Ґрунтуючись на здатності людини прогнозувати майбутнє, інженерам-педагогам необхідно вивчити педагогічну діяльність, сформувати уміння передбачати навчально-виховну ситуацію і проектувати її.

Питання педагогічного проектування освоюються студентами інженерно-педагогічних спеціальностей у процесі їх методичної підготовки. Базові знання при цьому формуються в ході вивчення таких курсів, як «Методологічні засади професійної освіти», «Дидактичні основи професійної освіти», «Психологія праці», а також спецкурсів.

Методична підготовка є інтегруючою ланкою між психолого-педагогічною й інженерною підготовками. Її ціль – сформувати в інженерів-педагогів уміння проектувати дидактичні системи, іншими словами – уміння створювати і реалізовувати власні дидактичні проекти.

Дана підготовка є невід'ємною частиною професійної освіти викладачів спеціальних дисциплін і здійснюється в кілька етапів, на кожному з яких формується необхідний рівень професійно-методичних дій.

Професійна діяльність може бути освоєна з різним ступенем успішності, що дозволяє виконати необхідну роботу. У цілому її якість достатньо добре характеризують рівні професійної готовності, що припускають оволодіння визначеними алгоритмами професійної діяльності.

У рамках методичної діяльності для першого рівня характерні дії по рішенню часткових методичних задач на матеріалі окремих навчальних тем, а також відтворення засвоєного теоретичного матеріалу. Даний рівень професійної підготовки формується в рамках методичної підготовки шляхом вивчення теоретичного курсу «Методика професійного навчання: дидактичне проектування» і виконання ряду завдань окремих з тем курсів «Електротехніка», «Електричні машини» і т.д.

Критерієм оцінки даного рівня є сформовані уміння вирішувати професійні задачі, пов'язані з:

– аналізом кваліфікаційних документів;

– конструюванням змісту навчального матеріалу за даною темою;

– розробкою педагогічних технологій у рамках окремої теми.

Для другого рівня характерне формування стереотипних здібностей виконувати комплекс методичних дій, пов'язаних з педагогічним проектуванням і розробкою педагогічних технологій у рамках реальної спеціальності. Реалізується другий рівень при освоєнні курсу «Методика професійного навчання: основні технології навчання» і виконанні курсової роботи на матеріалі конкретної професії. Критерієм оцінки даного рівня є сформована у студентів здатність проектувати реальні системи навчання в рамках конкретної спеціальності, конструювати зміст навчального матеріалу для визначеної робочої професії і обирати необхідні технології навчання відповідних фахівців.

Метою третього рівня є формування здібностей конструювати власну педагогічну систему в залежності від умов навчання і виховання конкретного фахівця, а також створення і перевірка з наступним коректуванням даної системи. Для цього рівня характерними є також уміння обирати на основі аналізу найбільш ефективні шляхи рішення педагогічних задач. Даний рівень формується в ході проходження педагогічних практик. Критерієм його оцінки є уміння захистити власний дидактичний проект при здачі Державного іспиту.

Підсумком методичної підготовки є дипломне проектування, що ставить своєю задачею перевірку у студентів здібностей розробляти програму підготовки фахівців, які можуть працювати на спроектованих підприємствах.

Курсова робота з методики професійного навчання є заключною ланкою другого етапу і грає надзвичайно важливу роль у формуванні дидактико-проектувальних умінь у студентів. Виконання курсової роботи повинне забезпечити освоєння дидактичних і проектувальних умінь у студентів до рівня, необхідного для організації і здійснення навчального процесу в ході педагогічних практик, а також виконання дипломного проекту.

Дійсні методичні вказівки покликані допомогти студентам усвідомити мету і задачі курсової роботи, а також організувати роботу в ході його виконання.

Методичні вказівки по виконанню курсової роботи

1. Цілі та завдання курсової роботи

В основі курсової роботи знаходиться діяльність інженера-педагога щодо створення дидактичного проекту підготовки конкретного фахівця (кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, або бакалавра). Виконання цієї діяльності має на меті формування умінь визначати способи організації конкретного навчального процесу, орієнтуючись на умови соціального замовлення.

У ході самостійної творчої роботи вирішуються наступні завдання:

- розширення і закріплення методичних знань і умінь, отриманих під час аудиторних занять і самостійної роботи;

- придбання проектувальних умінь створювати навчально-програмну документацію для підготовки фахівця;

- придбання умінь розробляти й обґрунтовувати технології навчання конкретних фахівців;

- закріплення умінь роботи з навчально-методичною, навчальною і науковою літературою;

- розвиток педагогічного мислення і творчих здібностей;

- формування потреби щодо поповнення знань, розвиток здібностей і культури розумової праці.

2. Завдання на роботу

Завдання на курсову роботу видається викладачем і формулюється таким чином: «Здійснити дидактичне проектування підготовки робітника конкретної спеціальності з поглибленою розробкою технологій навчання за однією з тем спеціального теоретичного або практичного курсу».

З формулювання завдання видно, що робота включає два етапи. Перший етап передбачає аналіз професійної діяльності майбутнього фахівця, формування кваліфікаційних вимог і трансформацію їх у програму підготовки фахівця. При цьому найменування спеціальності обирається на підставі тарифно-кваліфікаційного довідника підготовки фахівців, враховуються замовлення, що надійшли з базових підприємств, ПТУ, НВК і головні напрямки науково-дослідної й навчально-методичної роботи провідної кафедри (перелік можливих спеціальностей приведений у таблиці Б 1 додатку Б). Другий етап полягає в конструюванні змісту навчання по конкретній темі, виборі й обґрунтуванні технологій навчання.

Виконання завдання може носити як індивідуальний, так і груповий характер. Це значить, що в першому випадку все завдання виконується цілком одним студентом, у другому ж – перша частина виконується групою студентів із двох-трьох осіб, а друга – індивідуально кожним із групи. Таке стає можливим завдяки тому, що спеціальна теоретична або практична підготовка майбутнього фахівця здійснюється за допомогою вивчення їм декількох курсів, розділів, тем. При переході до другої частини проектування кожен студент вибирає одну тему, що не повторюється на потоці або в групі. У цьому випадку дії студентів групи повинні бути погоджені, що забезпечить проектові необхідну цілісність. Усі розробки оформляються в один документ і захищаються комплексно.

Обрання теми й організація роботи студентів відбувається з урахуванням їх інтересів і рівня підготовки.

3. Організаційні вказівки щодо здійснення курсового проектування

3.1. Склад і обсяг курсової роботи, планування і організація роботи над нею

Дидактичний проект включає два великих розділи:

1. Проектування програми професійної підготовки робітника за фахом “...”.

2. Проектування технологій навчання за темою «...» курсу «...».

Обсяг індивідуального проекту приблизно складає 60 однобічних сторінок друкованого тексту. При цьому визначальним є зміст роботи.

У цілому дидактичний проект має наступну структуру:

Вступ.

1. Проектування програми професійної підготовки робітника за фахом “...”.

1.1. Аналіз професійної діяльності фахівця.

1.1.1. Характеристика галузі господарської діяльності фахівця.

1.1.2. Визначення видів діяльності робітника.

1.1.3. Характеристика трудових процесів, що виконує робітник.

1.2. Проектування кваліфікаційної характеристики фахівця.

1.2.1. Професійне призначення й умови використання фахівця.

1.2.2. Побудова функціональної структури діяльності фахівця та постановка стратегічних цілей навчання.

1.2.3. Визначення кваліфікаційних вимог і умов атестації фахівця.

1.3. Розробка змісту професійної підготовки фахівця.

1.3.1. Постановка тактичних цілей навчання.

1.3.2. Угрупування змісту теоретичного навчання відповідно до галузі господарської діяльності і видів діяльності фахівця.

1.3.3. Вибір системи виробничого навчання.

1.3.4. Побудова зведено-тематичного плану професійної підготовки фахівця.

2. Проектування технологій навчання по темі «...» курсу «...».

2.1. Постановка цілей вивчення теми і вибір типу навчання.

2.2. Проектування дидактичних матеріалів та обрання групи загальнодидактичних методів навчання.

2.2.1. Проектування плану та контурного конспекту з теми.

2.2.2. Обрання групи загальнодидактичних методів навчання.

2.3. Постановка навчально-методичних цілей вивчення теми.

2.4. Проектування мотиваційних технологій навчання.

2.5. Аналіз базових умов навчання. Вибір способів актуалізації (формування) базових знань.

2.5.1. Аналіз базових знань учнів

2.5.2. Аналіз технічних і дидактичних засобів навчання

2.6. Проектування технології формування ООД, ВД та КД.

2.7. Складання перспективного-поурочного плану викладення теми.

2.8. Розробка бінарних дій викладача й учнів на уроці «...».

Висновок.

Використана література.

Додатки.

 

Виконання дидактичного проекту будується таким чином: видана викладачем частина завдання виконується студентами самостійно, а його захист і корекція – на заняттях в аудиторії. Спланований викладачем обмін думками дозволяє затвердитися студентам у правильності отриманих висновків, ознайомитися з можливими іншими підходами до рішення тих або інших питань, перевірити свої знання, уміння при розгляді особливостей підготовки інших фахівців, розвити комунікативні здібності.

Розподіл проектувальних дій студентів у межах семестру показано на нижче приведеному графіку.

Графік роботи над курсовою роботою

 

Продовження графіка роботи

 

Своєчасне виконання розділів курсової роботи, активна поведінка на заняттях, а також обов'язковий виступ з демонстрацією фрагмента розробленого уроку дає можливість студентові одержати диференційований залік «автоматом».

 

3.2. Порядок оформлення і захисту роботи

Курсова робота являє собою записку, оформлену відповідно до ДСТ і графічний матеріал, що може бути представлений у вигляді плакатів на аркуші ватману формату А1, кодозаставках або дошці.

У тому випадку, якщо виконано комплексну роботу, загальна частина записки (1 розділ «Проектування програми професійної підготовки робітника за фахом “...”) оформляється спільно всіма членами групи і прикладається в одному екземплярі до індивідуальних розробок по другій частині роботи.

Графічна частина може містити алгоритм діяльності викладача на уроці, цікаві з погляду новизни, нестандартності оформлення положень роботи, а також приклади плакатів, використовуваних у навчальному процесі при викладі розробленої теми. Ця інформація повинна бути представлена відповідно до вимог оформлення графічних об'єктів і вимог її сприйняття.

Оцінка курсової роботи є комплексною і складається з оцінок:

- якості роботи (змістовної й оформлювальної);

- своєчасності її виконання;

- уміння обґрунтувати прийняті рішення;

- професійності виступу під час демонстрації фрагмента розробленого уроку по темі.

Якість виконання курсової роботи визначається оцінками «відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно.

Своєчасне виконання всіх умов гарантує одержання позитивної оцінки «автоматом».

У тому випадку, якщо за тих або інших причин умови виконані не в повному обсязі або несвоєчасно, то під час заключних практичних занять або у позанавчальний час студент має можливість завершити роботу і представити її.

Оцінка за курсову роботу є комплексною й складається з кількості балів, що набрали студенти у процесі виконання 3-х самостійних частин курсової роботи (за 1 та 2 - відповідають викладачі кафедри «Педагогіки і методики професійного навчання», за 3- викладачі кафедри «Інтелектуальної власності і креативних технологій»). Кожна з частин несе відповідну інформаційну ємність й оцінюється належною кількістю балів.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за виконання частини курсової роботи з дисципліни «Методика професійного навчання» складає 70 балів.

Оцінка є комплексною й складається з двох показників – змістовна якість виконання курсової роботи та якість оформлення курсової роботи.

Кожний з цих показників має визначену максимальну кількість балів:

- якість виконання оцінюється 60 балами;

- якість оформлення – 10 балів.

Змістовна якість виконання кожного пункту курсової роботи оцінюється в шість балів.

Якісне виконання передбачає повне розкриття змісту теоретичної й практичної частини кожного пункту, обґрунтованість висновків кожного пункту, забезпеченість певних елементів у кожному пункті, що дозволяє відобразити єдність й зв’язок між пунктами кожної з частин курсової роботи й частинами курсової роботи загалом.

Якість виконання курсової роботи оцінюється через показники – низький, середній та високий.

Відповідність між процентним співвідношенням виконаної курсової роботи та балами за їх виконання представлена у таблиці.

Показник якості	Процент виконання курсової роботи
	10%	20%	30%	40%	50%	60%	70%	80%	90%	100%
Низький	0-1	6-7	12-13	18-19	24-25	30-31	36-37	42-43	48-49	54-56
Середній	2-4	8-10	14-16	20-22	26-28	32-34	38-40	44-46	50-52	56-58
Високий	5-6	11-12	17-18	23-24	29-30	35-36	41-42	47-48	53-54	59-60

 

Оцінка оформлення курсової роботи враховує такий показник як відповідність вимогам державного стандарту ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Обсяг основного тексту МКР має становити 40-45 сторінок друкованого тексту (шрифт текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом; береги: лівий – 30 мм, правий – 10 мм, верхній і нижній – 20 мм).

Шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка – чорного кольору середньої жирності.

Текст поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографи, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад «Продовження табл. 1.2».

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Джерела можна розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків або у хронологічному порядку.

4. Методичні вказівки щодо виконання розділів курсової роботи

Складання вступу до курсової роботи

“Вступ” випереджає розроблений дидактичний проект підготовки фахівця, але оформляється, як правило, останнім.

Задачею цього розділу є обґрунтування актуальності здійснюваної проектувальної діяльності, зазначення її основних напрямків, значення отриманих результатів і особливостей їхнього використання в педагогічній теорії і практиці.

Для виконання даної задачі “Вступ” повинен бути розроблений відповідно до плану:

1. Соціальна потреба розробки проекту підготовки конкретного фахівця. Протиріччя, що існують у системі професійної освіти і розв'язувані в ході даного проектування.

2. Об'єкт, предмет, мета, завдання дослідження в межах курсового проектування.

3. Основні етапи дослідження, у ході яких вирішуються поставлені завдання.

4. Результати дослідження й особливості їх використання.

5. Обсяг і структура роботи.

Розкриття першого пункту вимагає визначення й опису тих аспектів політичного, економічного, духовного життя країни, що в умовах ринкових відносин, упровадження досягнень НТП перетерпіли істотних змін. Варто підкреслити протиріччя, що загострилося в цих умовах, між необхідністю підготовки фахівця, який би кваліфіковано справився зі своїми професійними обов'язками в мінливих виробничих структурах, і відсутністю забезпечуючої (регламентуючої) цю підготовку документації. Проблема розробки проекту підготовки робітника за фахом “…” обумовлює вибір теми даного педагогічного дослідження.

Дослідницький апарат включає об'єкт, предмет, мету, завдання.

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й є обраним для вивчення (об'єктом може бути процес підготовки робітника конкретної спеціальності, самостійна підготовка учнів, структура змісту професійної підготовки студентів і т.ін.).

Предмет дослідження – один з аспектів (частина, сторона, властивості) об'єкта, що досліджується.

Мета дослідження повинна відбивати бажаний результат.

Сукупність підцілей, заданих у деякій послідовності, що забезпечують, тим самим, бажаний результат дослідження, являють собою завдання дослідження.

Завдання дослідження і зміст роботи повинні бути приведені у відповідність. Отже, задачами можна вважати:

1. Провести аналіз умов здійснення професійної діяльності робітника за фахом “...”.

2. Визначити програму професійної підготовки фахівця.

3. Обґрунтувати доцільність обраного змісту, обсягу і послідовності викладу навчального матеріалу за темою “...” курсу “...”

4. Визначити технології навчання майбутніх фахівців на рівні теми розділа, теми уроку й обґрунтувати свій вибір.

Рішення поставлених задач сприяє одержанню результату проектування – методики формування професійно необхідних умінь у майбутнього фахівця. Важливо, при цьому, відзначити особливості використання результату, підтвердивши тим самим актуальність проектувальної діяльності.

Вступ варто завершити зазначенням частин і розділів роботи, загальної кількості сторінок.

Виконання І розділу “Проектування програми професійної підготовки робітника за фахом “…”.

Зміст даного розділу представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Зміст І розділу курсової роботи “Проектування програми професійної підготовки робітника за фахом “…”

Проектування програми професійної підготовки фахівця можливо при наявності повного представлення про дії, що складають процес професійної діяльності цього фахівця, вимоги до якості і швидкості їх виконання. З метою одержання такого представлення необхідно здійснити аналіз діяльності, що з позицій системного підходу повинний починатися з встановлення її зовнішніх зв'язків. Зовнішні зв'язки професійна діяльність фахівця утворює з тією або іншою галуззю господарчої діяльності. Описуючи таку галузь (енергетичну, електромеханічну, хіміко-технологічну і т.д.) важливо не тільки показати її стан на даний момент і перспективи розвитку, але і підкреслити значення для її функціонування окремих видів робіт, виконання яких входить в обов'язки конкретного фахівця, а отже, і актуальність підготовки такого фахівця.

Для розкриття пункту “Характеристика галузі господарської діяльності фахівця” пропонуються варіанти планів:

І варіант

1. Модернізація технічних систем (технологій виробництва) … галузі господарської діяльності в умовах ринкових відносин, НТП.

2. Значення обслуговування позначених технічних систем (процесу виробництва).

3. Актуальність підготовки робітника, в обов'язки якого входить обслуговування технічних систем (забезпечення технологій виробництва).

ІІ варіант (переважно для електроенергетичних спеціальностей)

1. Поняття системи електропостачання й особливості її функціонування.

2. Необхідність здійснення визначеного роду робіт на деякій ділянці системи електропостачання.

3. Актуальність підготовки робітника, до обов'язку якого входить виконання перерахованих робіт.

На наступному етапі (п. 1.1.2.) аналіз професійної діяльності передбачає визначення тих її видів, виконання яких входить у компетенцію даного фахівця. Для цього важливо правильно установити освітній і освітньо-кваліфікаційний рівні фахівця. Залежність виконуваних фахівцем видів професійної діяльності від його характеристик представлена у таблиці Б 2 додатку Б. Оформити свої міркування рекомендується в наступній послідовності:

1. Існуючі види професійної діяльності і їх залежність від освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів фахівця.

2. Освітні, освітньо-кваліфікаційний рівні даного фахівця, найменування навчального закладу, його випускаючого.

3. Види професійної діяльності, виконувані фахівцем, і їх зміст у загальному вигляді.

Перевага в діяльності робітника технологічних дій вимагає визначення групи його трудових процесів (п. 1.1.3.), що дозволить надалі більш точно вибрати систему виробничого навчання. Характеристики кожної з трьох груп трудових процесів представлені у таблиці Б 3 додатку Б. Вибір групи, характерної для конкретного фахівця необхідно здійснювати в послідовності:

1. Існуючі типи (групи) трудових процесів робітника і їх коротка характеристика.

2. Аналіз технологічної діяльності даного робітника на предмет ситуативної залежності, повторюваності операцій.

3. Висновок про тип (групу) трудового процесу робітника.

У професійній діяльності фахівця можна виділити найбільш узагальнені групи дій, виконання яких може бути продиктовано місцем його працевлаштування (використання), ситуацією на виробництві. Такими групами дій або трудових процесів можуть бути монтаж, експлуатація, ремонт, контроль, виготовлення устаткування або його частин і т.ін. В обов'язки того або іншого фахівця може входити виконання як одного з таких трудових процесів, так і декількох.

Щоб точно виявити ці процеси, їх необхідно розглядати відповідно до місця їх затребуваності. Це дозволить уже на наступному етапі більш точно визначити професійні дії, яким необхідно навчити майбутнього фахівця.

Пункт 1.2.1. “Професійне призначення та умови використання фахівця” рекомендується розкрити в такій послідовності:

1. Необхідність точного встановлення місць працевлаштування (використання) робітника.

2. Таблиця відповідності професійного призначення та умов використання фахівця (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Професійне використання фахівця

Виконувані трудові процеси	Місця використання фахівця
1	2

 

Можливі місця використання фахівця приведені у таблиці Б 4 додатку Б, а стосовно до слюсаря-збирач ЕМ і А – у таблиці Б 5 додатку Б, відповідно.

Виділені трудові процеси лежать в основі побудови функціональної структури діяльності фахівця (п. 1.2.2.).

Відносно практично усіх робочих спеціальностей виділяються організаційна та технологічна функція.

В рамках технологічної функції виокремлюються підготовча, безпосередньо технологічна (монтаж, ремонт, контроль) та контрольна.

Так, монтаж устаткування обумовлює монтажну функцію, його ремонт – ремонтну і т.д. У свою чергу монтажна, ремонтна, контрольна функції можуть бути розглянуті з погляду етапів їх реалізації. Наприклад, безпосередньо ремонтним роботам передують підготовчі (підготовка робочого місця, виведення устаткування в ремонт, доставка його на місце ремонту і т.д.), а завершують їх контрольні (перевірка працездатності відремонтованого устаткування). Те ж відноситься до монтажних робіт. Що ж стосується контрольних робіт, то в одному випадку, їм можуть тільки передувати підготовчі роботи і цим розгляд функції завершується, а в іншому, - крім цього після контрольних робіт можуть слідкувати етапи регулювання або налагодження (тобто усунення виявлених дефектів) і повторного контролю. Таке положення справ продиктоване місцем працевлаштування фахівця і його розрядом (категорією).

Експлуатаційна функція відрізняється від усіх вище зазначених і може бути розглянута не з погляду етапів, а напрямків реалізації (своїх підвидів). Такими є: спостереження за станом устаткування, підтримка устаткування в робочому стані, ревізія стану устаткування, монтаж відремонтованого устаткування.

Кожний з етапів у рамках виділених функцій професійної діяльності фахівця може бути розкритий через сукупність трудових операцій і прийомів, набір і послідовність виконання яких визначаються станом предмета діяльності, вимогами до продукту і наявністю необхідних засобів діяльності.

Розгляд діяльності з погляду її мети, суб'єкта, предмета, засобів, процедур, продукту, результату характерний для системного аналізу. Використання цього методу наукового пізнання в даному випадку сприяє одержанню бажаного результату: можна простежити всю послідовність перетворення предмета в продукт, розбивши процес на дрібні частини – дії. На рівні кожної дії формується система знань і умінь фахівця, що забезпечує виконання цієї дії. Для випускника професійно-технічного навчального закладу ці знання й уміння є вимогами, яким він повинний відповідати, а для навчального закладу в особі його адміністрації і педагогічного колективу - стратегічними цілями підготовки робітника конкретної спеціальності.

Розкрити п. 1.2.1. рекомендується у наступній послідовності:

1. Використання системного підходу до організації професійної діяльності фахівця (виділення предмета, засобів, процедур, продукту діяльності).

2. Таблиця відповідності функціональної структури діяльності фахівця і кваліфікаційних вимог до нього, виражених у знаннях і уміннях (табл.1.2).

Таблиця 1.2

Функціональна структура діяльності фахівця і пропоновані до нього вимоги

Найменування функцій (етапів)	Предмет діяльності	Матеріальні засоби діяльності	Процедури діяльності	Продукт діяльності	Вимоги до спеціаліста
					Знання (розум. уміння)	Уміння (практич. уміння)
1	2	3	4	5	6	7

 

Приклад функціональної структури діяльності робітника за фахом “Слюсар-збирач електричних машин і апаратів” і пропонованих до нього вимог приведений у таблиці Б 6 додатку Б

На наступному етапі дидактичного проектування необхідно, вказавши особливості всієї підготовки фахівця, підкреслити значення в ній професійного компонента, назвати форми організації навчального процесу, у результаті використання яких відбувається формування виділених раніше знань і умінь.

Це знаходить висвітлення в пункті 1.2.3. “Визначення кваліфікаційних вимог і умов атестації фахівця”, побудованому за планом:

1. Термін підготовки фахівця.

2. Цикли навчальних дисциплін і способи підсумкової атестації за кожною з них.

3. Види передбачених практик і їхні особливості.

4. Ціль передвипускної практики і вимоги до якості робіт.

5. Приклад робіт фахівця конкретного розряду у відповідності зі спеціалізацією.

6. Склад атестаційної комісії.

Диференційованими компонентами рівня спеціальності є рівні циклів навчальних дисциплін або окремих дисциплін. Підготовка на цих рівнях вимагає постановки тактичних цілей навчання. В свою чергу ці цілі є частковими по відношенню до стратегічної. В узагальненому вигляді ці цлі вже відображені у стратегічній цілі підготовки фахівця.

Тактичні цілі повинні відбивати професійну спрямованість (смотивованість діяльності фахівця, що знаходить вираження через зацікавленість у високих результатах праці, бажання здійснити трудову дію швидко і якісно), професійну компетентність (якість праці), комунікативну готовність (уміння пояснювати, обґрунтувати прийняті рішення, характеризувати об'єкт, інструктувати підлеглих і володіти визначеним тезаурусом), економічну ерудицію і правову компетентність (уміння ощадливо витрачати матеріали, енергію, дбайливо відноситься до засобів виробництва, дотримуватись правил праці і т.д.), характеристики професійної пам'яті і мислення, здатність творчого підходу в рішенні технічних задач (при необхідності), здатність саморегуляції і самоаналізу (уміння контролювати професійні дії і коректувати їх за необхідністю. Постановка такої комплексної мети і подальша її реалізація повинні сприяти всебічному розвиткові особистості учнів.

Оформити п. 1.3.1. “Постановка тактичних цілей навчання” рекомендується в послідовності:

1. Визначення і характеристика тактичних цілей навчання.

2. Вимоги до постановки тактичних цілей навчання.

3. Таблиця постановки тактичних цілей навчання (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Постановка тактичних цілей підготовки фахівця (з циклу дисциплін «…..»)

Елементи структури особистості	Ціль у загальному виді	Конкретна мета в рамках
		теоретичної спеціальної підготовки	практичної спеціальної підготовки
Досвід особистості	Професійна спрямованість
	Професійна компетентність
	Комунікативна готовність
	Економічна ерудиція, правова компетентність
Функціональні механізми в психіці	Професійна пам'ять
	Технічне мислення
	Здатність творчого підходу в рішенні технічних задач
Типологічні властивості	Здатність саморегуляції і самоаналізу

 

Приклад постановки тактичних цілей підготовки робітника за фахом “Слюсар-збирач електричних машин і апаратів” приведений у таблиці Б 7 додатку Б.

Далі на основі тактичних цілей навчання слідує розробка програм теоретичної (“Спецтехнологія ”) і практичної (“Виробниче навчання”) професійної підготовки фахівця.

Щоб визначити теми програми професійної теоретичної підготовки фахівця, необхідно врахувати такі фактори, як структура галузі господарської діяльності фахівця і види виконуваної їм професійної діяльності. Структурними компонентами галузі господарської діяльності фахівця є техніка, технологія, організація і керування, економіка, охорона праці, екологія, правові питання галузі, наукові дослідження.

Видами професійної діяльності робітника є технологічна й організаційна, встановлені в п.1.1.2. курсового проекту.

Причому види діяльності фахівця обмежують весь існуючий спектр знань за кожним зі структурних компонентів галузі. Так, наприклад, “техніку” можна розглядати як з погляду побудови і функціонування, так і з погляду вибору. Але тому що проектно-конструкторською діяльністю робітник займатися не буде, то останній аспект вибору технічної системи в змісті його підготовки буде відсутній. Ці розуміння варто враховувати при написанні п. 1.3.2. “Угрупування змісту теоретичного навчання відповідно до галузі господарської діяльності і видів діяльності фахівця” у послідовності:

1. Фактори, що впливають на зміст професійної теоретичної підготовки фахівця.

2. Таблиця формування набору тем професійної теоретичної підготовки фахівця (табл. 1.4)

Таблиця 1.4

Формування набору тем професійної теоретичної підготовки фахівця

Структура об'єкта вивчення (галузі господарської діяльності)	Види діяльності фахівця	Узагальнена структура змісту навчання відповідно до поставлених тактичних цілей	Набір тем програми професійної теоретичної підготовки
Техніка	Технологічна (монтаж, ремонт, контроль, збірка…)	Види, конструкція технічних систем
Технологія	Технологічна	Загальна технологія
		Конкретна технологія
Організація, керування й економіка	Організаційно-управлінська	Економіка й організація виробництва
Охорона праці	Організаційно-технологічна	Охорона праці і техніка безпеки
Екологія	Технолого-управлінська	Питання екології галузі
Правові питання галузі	Технолого-управлінська	Право
Наукові дослідження	Науково-дослідна	–	–

 

Приклад формування набору тем професійної теоретичної підготовки робітника по спеціальності „Слюсар-збірник ЕМ і А” приведено у таблиці Б 8 додатку Б.

Примітка:

До розділу «Техніка» відносяться теми, зміст яких сформульовано в тактичних цілях при формуванні професійної компетентності учнів у виді умінь: пояснювати (або характеризувати) принцип дії пристроїв, основні схеми, параметри, види, класифікацію досліджуваних технічних систем (устаткування, апаратів або ін.). Отже, якщо ціль так сформульована, то в змісті програми професійної підготовки найменування тем в розділі «Техніка» увійдуть, як:

1. Поняття (визначення, суть) досліджуваної технічної системи (або об'єкта).

2. Види (або класифікація) даного об'єкта.

3. Конструктивне виконання і принцип дії об'єкта в цілому і його окремих частин (складових).

4. Основні параметри (або величини) досліджуваної технічної системи.

До розділу «Технологія» відносяться теми, зміст яких сформульовано там же (тобто в тактичних цілях, у професійній компетентності), але у виді наступних груп умінь:

1 група – мати загальне представлення (або вміти розповідати) про виробничий (технологічний) процес на підприємстві в цілому, про ті види (способи) виконання робіт, які необхідно освоїти на первісному етапі оволодіння заданою професією.

2 група умінь: аналізувати, робити висновки про найбільш раціональний спосіб (види, методи) виконання робіт (трудових процесів), що входять у функціональні обов'язки майбутнього фахівця.

Перша група умінь повинна знайти своє відображення в змісті розділу «Загальна технологія», а друга - в розділі «Конкретна технологія».

Аналогічно, відповідно до тактичних цілей, складаються теми по розділах «Організація і керування», «Охорона праці», «Екологія» та ін.

Щоб розробити програму професійної практичної підготовки, необхідно відповідно до встановленої в п.1.1.3. групи трудових процесів вибрати систему виробничого навчання (СВН).

СВН – це об'єктивне єднання змісту, форм, методів навчання і дидактичних засобів, що забезпечують учневі послідовне оволодіння трудовими процесами, операціями, прийомами. Відомо багато видів СВН – це: предметна, операційна, операційно-комплексна, операційно-поточна, операційно-предметна, ЦІТ, проблемно-аналітична, прийомно-комплексно-видова, процесуальна і т.д. (характеристики перерахованих СВН, їх достоїнства і недоліки представлені у таблиці Б 9 додатку Б).

Сучасна практична, професійна підготовка робітників здійснюється, як правило, засобами декількох СВН, що замінюють один одного на цьому або іншому етапі. Більш того, здійснювана локально підготовка за однією СВН, глобально може здійснюватися по інший СВН.

Щоб здійснити вибір оптимальної СВН в конкретному випадку, необхідно розкрити кожний з компонентів системи. Такими компонентами, відповідно до визначення, є зміст, форми, методи, засоби навчання.

Зміст практичного навчання можна розглянути як сукупність трудових процесів, що складаються з деякої кількості трудових операцій, а ті, у свою чергу, – трудових прийомів. Трудовими процесами в діяльності слюсаря-збирача електричних машин і апаратів, наприклад, можна вважати зборку електричних машин, зборку електричних апаратів, а також основні етапи цих робіт. У свою чергу такий етап як виготовлення обмоток передбачає пайку, укладання та ін.

Така операція як пайка включає: пригін деталей, що підлягають з'єднанню пайкою, підбор і підготовку флюсів, пайку різних швів олово-свинцевими припоями, лудіння дрібних деталей, занурення і притирання, очищення, нейтралізацію і промивання місць з'єднання після пайки.

Форми практичного навчання встановлюють роботи, що викладають учні в майстернях і на підприємстві. Серед таких робіт – вивчення трудових прийомів і операцій, виконання простих комплексних робіт, виконання складних комплексних робіт. У майстернях, як правило, навчання починається з вивчення слюсарних (розмітка, рубання, виправлення, гнучка, різання, обпилювання, свердління і т.д.), слюсарно-складальних (клепка, лудіння і пайка, зварювання, склеювання і т.д.) робіт, після чого виконуються комплексні роботи (виготовлення й укладання обмоток; з'єднання обмоток якоря і ротора; розбирання і зборка електричних машин, апаратів і т.д.). На підприємстві учень навчається виконувати комплексні роботи підвищеного ступеня складності. Такими роботами можуть бути, наприклад, зборка електричних машин, електричних апаратів.

На даному етапі, розкривши зміст і форми навчання фахівця, можна звузити коло обираних СВН. Так, використання в чистому виді предметної СВН себе не виправдує в умовах масового, багатосерійного виробництва. Операційна СВН значить багато, але скоріше, носить деякий підготовчий характер і застосовується, як правило в рамках одного семестру (першого) під час вивчення, наприклад слюсарних, слюсарно-складальних робіт. Процесуальна СВН прийнятна тільки на етапі виконання комплексних робіт на підприємстві. Проблемно-аналітична СВН більше підходить для підготовки робітників із другою групою трудових процесів і може бути затверджена тільки після визначення методів і засобів навчання. СВН ЦІТ і прийомно-комплексно-видову доцільно використовувати, коли важливо досягнути високого ступеня точності в обробці деталі й у цьому випадку трудовий процес розбивається навіть не на операції і прийоми, а на рухи. Навчання такій обробці вимагає відповідного матеріально-технічного і дидактичного забезпечення. Вибір операційно-потокової, операційно-комплексної або операційно-предметної СВН залежить від ступеня розмаїтості предмета діяльності фахівця або виробничих ситуацій, можливості потокового виробництва і матеріально-технічних ресурсів. Якщо ступінь розмаїтості предмета діяльності (виробничих ситуацій) фахівця невелика (наприклад, у збирача, контролера або монтажника устаткування) і всякий раз істотних змін у діях фахівця і послідовності їх виконання не відбувається, тобто можна говорити про першу групу трудових процесів, то слід в основу практичної підготовки покласти операційно-комплексну СВН. У противному випадку, коли діяльність фахівця ситуативно залежна (наприклад, діяльність електромонтера з ремонту й обслуговування електроустаткування), тобто виконувані їм трудові процеси відносяться до другої групи, варто зупинитися на операційно-предметній СВН. Якщо трудові процеси робітника третьої групи, то основою практичної підготовки може служити прийомно-комплексно-видова СВН.

Методи і засоби практичного навчання можуть бути обрані переважно як продуктивні, так і репродуктивні. Якщо в робітника друга група трудових процесів і від нього потрібна оперативність у прийнятті нестандартних рішень, то слід при навчанні використовувати якнайбільше проблемних ситуацій, перевагу потрібно віддавати питанням евристичного типу і використовувати відповідні засоби навчання (тренажери, макети, схеми навчальні агрегати і т.д.).

Якщо ж у робітника перша група трудових процесів, то, навпаки, його підготовка буде носити більше репродуктивний характер (на відтворення уже відомої інформації, дій).

Таким чином, правильно встановлені зміст, методи, форми і засоби навчання обумовлюють вибір оптимальної СВН, а вона є запорукою успішного формування професійно необхідних умінь і навичок у майбутнього фахівця.

Пункт 1.3.3. «Вибір системи виробничого навчання» рекомендується розкрити в наступній послідовності:

1. Визначення системи виробничого навчання (СВН) і вказівка на необхідність вибору її типу.

2. Зміст кожного з елементів СВН: зміст (таблиця 1.5), форми, методи, засоби навчання.

3. Висновок про тип СВН використання якої забезпечить оптимальні результати в підготовці даного робітника.

Таблиця 1.5

Вибір змістовних компонентів трудового процесу

Вивчення окремих операцій у майстернях
Слюсарні роботи – – – …	Електромонтажні роботи – – – …	… – – – …
Вивчення простих комплексів операцій у майстернях
– – – …
Вивчення складних комплексів операцій на підприємстві
– – – …

 

Приклади варіантів оформлення змістовних елементів трудового процесу наведені у таблиці Б. 10, Б. 11, додатку Б.

На основі усіх виконаних розробок у п.1.3.4. формується зведено-тематичний план підготовки фахівця. Він повинен включати тематику спеціальних дисциплін («Спецтехнологія», «Виробниче навчання» і т.д.), регламентувати послідовність вивчення тем і кількість часу, що відводиться на їх вивчення, посеместрове членування навчальних курсів, відбивати форми навчання (уроки, практики).

П.1.3.4. оформлюється в наступній послідовності:

1. Визначення зведено-тематичного плану.

2. Представлення плану у виді таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Зведено-тематичний план підготовки фахівця

Виробниче навчання		Спеціальна технологія
№ п/п	Найменування тем	№ п/п	Найменування тем
1	2	3	4

 

Приклад зведено-тематичного плану підготовки робітника за спеціальністю „Слюсар-збиральник ЕМ і А” приведено у таблиці Б 12 додатку Б.

Виконання ІІ розділу курсової роботи «Проектування технологій навчання за темою «…» курсу «…».

Зміст даного розділу представлений на рис. 2.1

Рис. 2.1 Зміст другого розділу курсового проекту «Проектування технологій навчання за темою «...» курсу «...»»

 

Проектувальна робота на даному етапі обмежується однією навчальною темою курсу «Спецтехнологія» або «Виробниче навчання», обраної зі зведено-тематичного плану підготовки фахівця. Спочатку з урахуванням характеристик навчальної групи (приклади характеристик приведені у таблиці В 1 додатку В) варто визначити зміст навчання, потім на його основі вибрати технології навчання і здійснити планування навчального процесу, після чого розробити сценарій одного з уроків за даною темою.

У п. 2.1. необхідно визначити та сформулювати загальну мету вивчення навчальної теми, спираючись на наступний алгоритм.

Наприклад, для монтажника силових та кабельних мереж вивчення теми «Свердління, зенкування й нарізування різьблення» з курсу «Спеціальна технологія » повинно відбуватися з наступною метою: «На основі знань правил виконання розмітки, особливостей основних слюсарних операцій, хімічних особливостей флюсів та припоїв сформувати уміння якісно (не допускаючи помилок при обґрунтуванні правил нанесення розмітки і т.ін.) на відповідному рівні пояснювати правила нанесення розмірів, приводити та обґрунтовувати кожний з етапів виконання основних слюсарних операцій (рубання, виправлення, гнучка, різання, точне обпилювання під розмір, свердління, зенкування, розгортання отворів, нарізування різьблення, шабрування, притирання, клепку), описувати та пояснювати порядок виконання паяння й лудіння».

Для слюсаря-збирача електричних машин і апаратів вивчення теми «Ремонт електричних машин» у курсі спецтехнології повинно відбуватись з метою: «На основі знань причин несправності електричних двигунів, основного ремонтного інструменту, особливостей виконання ремонтних операцій сформувати уміння якісно (не допускаючи помилок при наведенні відповідних характеристик і т. ін.) на відповідному рівні характеризувати можливі несправності електричних двигунів за місцем виникнення й за характером походження, називати й характеризувати способи усунення несправностей залежно від їхнього характеру з описом алгоритмів ремонту».

Певним чином сформульована мета вивчення теми дозволяє визначити необхідний тип навчання й відповідно його особливостей здійснювати наступні проектувальні дії. На вибір відповідного типу навчання безпосередній вплив має загальне формулювання мети вивчення навчальної теми – ступінь вираженості у меті вивчення певних компонентів (початкових умов, наявності засобів вивчення теми (інструкцій, алгоритмів і т.ін), чіткого формулювання алгоритму дії та вказівки на визначення результату вивчення теми).

Опосередкований вплив на вибір типу навчання має характер змісту навчальної теми.

Залежність вибору типу навчання від наявності певних компонентів у цілі вивчення теми та характеру змісту матеріалу представлена у таблиці В. 2, В. 3 (додаток В).

Оформити п. 2.1 «Постановка цілей вивчення теми й вибір типу навчання» рекомендується в послідовності:

1. Ціль даного етапу проектувальної діяльності інженера-педагога.

2. Характеристика цілей, сформульованих на даному етапі дидактичного проектування.

3. Існуючі типи навчання.

4. Визначення та формулювання загальної мети вивчення навчальної теми

5. Визначення компонентів мети вивчення теми й кінцевого рівня засвоєння навчального матеріалу (табл. 2.1).

6. Визначення наявності певних структурних компонентів мети й вибір відповідного типу навчання.

7. Обґрунтування доцільності зробленого вибору.

Таблиця 2.1

Визначення компонентів мети та кінцевого рівня засвоєння навчального матеріалу

Перелік знань з теми	Умови реалізації мети	Вимоги до дій, що мають бути сформовані	Перелік дій, що формуються	Кінцевий рівень засвоєння навчального матеріалу
1	2	3	4	5

 

Джерелами змісту навчання за темою є дидактичні матеріали (план, текст, конспект). Проектування цих документів інженером-педагогом обумовлено необхідністю рішення існуючих у системі професійної освіти протиріч:

- між обсягом навчальної інформації, що збільшується, (у силу впровадження у виробництво досягнень НТП, змін в економічній і духовній сферах громадського життя) і недостатнім на її засвоєння часом;

- між якістю навчального матеріалу і пропонованих вимог (вимоги організації конкретного навчального процесу, вимоги текстотворення).

Що б спроектувати дидактичні матеріали, необхідно, спираючись на стратегічні і тактичні цілі навчання, сформулювати загальну мету вивчення навчальної теми; дотримуючись її, підібрати навчально- і науково-технічну літературу з необхідною інформацією з теми; перевірити її на відповідність вимогам і трансформувати в навчальний предмет.

Керуючись оперативною метою навчання далі обирається навчально- і науково-технічна література щодо інформації з теми. Джерел повинно бути не менш трьох. При цьому важливо відзначити з них ті, що є основними (з визначеннями ключових понять, описом конструкції, принципу дії установки і т.ін.). Прикладом оформлення джерела може служити:

Кацман М. М. Електричні машини. / М. М. Кацман. – М.: Вища школа, 1990. – 463 с.

Після добору навчально- і науково-технічної літератури з теми робота починається безпосередньо з її змістовною частиною, у результаті чого створюються план викладення теми і контурний конспект з теми (п. 2.2.1).

Що б одержати план, варто здійснити:

- вибір необхідних змістовних елементів з теми й установити типи існуючих між ними взаємозв'язків;

- вибір послідовності викладу змістовних елементів і сформулювати заголовки, що поєднують ці змістовні елементи за однорідними ознаками;

- вибір рівня складності плану.

Змістовними елементами з теми можуть бути події, поняття, об'єкти, факти тощо.

Між порівняними поняттями можуть існувати відносини рівнозначності, перетинання, підпорядкування, супідрядності, протилежності, протиріччя. Щоб забезпечити істинність відносин «підпорядкування» і «супідрядності» між поняттями теми, необхідно керуватися правилами ділення понять:

- ділення повинно бути розмірним;

- при тому самому діленні необхідно застосовувати ті самі підстави;

- члени ділення повинні виключати один одного;

- ділення повинно бути безперервним.

Також, елементи можуть знаходитися в наступних відносинах: ціле-частина, безліч-елемент, клас-підклас, об'єкти-параметри, процес-властивість, явище-характеристика, причина-наслідок, суть-явище.

У результаті виявлення змістовних елементів по темі і встановлення їх взаємозв'язків утвориться логічна структура навчального матеріалу. Логічна структура, забезпечує представлення про різноманіття змістовних елементів з теми, їх ролі і значення в темі, дозволяє на наступному етапі вибрати послідовність їх вивчення і, тим самим, зробити другий крок на шляху конструювання такого дидактичного матеріалу, як план.

Перехід від загальних положень, таких, наприклад, як «способи з'єднання резисторів», «електричні машини», «комутаційні апарати» і т.д. до приватних понять, відповідно, як «Послідовне з'єднання резисторів», «асинхронний двигун», «вимикач» характерно для дедуктивного плану. Зворотній перехід реалізується в індуктивному плані.

На вибір типу плану впливають:

- особливості сприйняття, розуміння, запам'ятовування учнями нової інформації (тобто повідомленню про принцип дії технічної системи, режими її роботи повинні передувати пункти з визначенням і конструкцією системи);

- рівень сформованості базових знань (зацікавити добре підготовлених учнів можна, надавши їм можливість діяти, чому сприяє індуктивний план; дедуктивний більш кращий для «слабких» учнів);

- рівень фахівців, що формується (вимога розвитку оперативності мислення реалізується шляхом вибору індуктивного плану, а дедуктивного – навпаки).

Ще одним питанням, розв'язуваним при конструюванні плану викладення теми, є ступінь його складності. На його вибір впливають:

- особливості сприйняття і розуміння учнями нової інформації (число структурних одиниць, що може удержати людина, не роблячи помилок, дорівнює приблизно 7; тому, вважається нормальним, коли технічний текст із кількістю сверхфразових єдностей, що не перевищують семи, відноситься до однієї рубрики; у противному випадку, варто розділити об'ємний текст супідрядними заголовками);

- рівень підготовки учнів (чим підготовка слабкіше і текст сутужніше, тим переважніше одно - або двоступенева рубрикація; підставами для багатоступеневої рубрикації, крім гарної підготовки учнів, є широке, різноманітне коло питань, охоплюваних викладачем, і великий обсяг тексту);

- цільове призначення тексту (мнемічні плани /для запам'ятовування/ містять пунктів у два рази більше, ніж пізнавальні; виходить, розподіл тексту на структурні одиниці повинний бути частим; але в той же час, при розподілі його на занадто маленькі частини може бути загублена цілісність матеріалу).

Вибір послідовності пунктів плану визначаєьться логічною структурою. Приклади простих планів викладення однохарактерних тем приведені в додатку В (стор. 69).

Докладно представлений матеріал у послідовності, яка визначається планом, являє собою інший дидактичний матеріал – текст. Через обмеження обсягу курсової роботи і достатньої поінформованості студентів у матеріалі розроблювальної теми пропонується від плану відразу перейти до проектування контурного конспекту з теми.

За способом представлення інформації конспекти поділяються на плани-конспекти і конспекти-схеми.

У контурному конспекті повинні утримуватися тільки ключові положення нової основної інформації, виражені за допомогою таблиць, графіків, абревіатури, різного роду позначень, акцентів. План-конспект коротко представляє зміст кожного з пунктів плану (більше підходить для тем «Основні відомості про трансформатори», «Конструкція устаткування» та ін.). Конспект-схема – це ієрархія понять теми, упорядкованих відповідно до плану і доповнених основними відомостями (підходить для тем «Ремонт електричних машин», «Монтаж устаткування»).

Результати проектувальної діяльності в рамках п. 2.2.1. «Проектування плану та контурного конспекту з теми» доцільно представити в наступній послідовності:

1. Дидактичні матеріали у виді плану, тексту і контурного конспекту як продукт підготовчого етапу методичної діяльності інженера-педагога.

2. Поняття плану та контурного конспекту з теми їх характеристики та різновиди.

3. Аналіз навчально-методичної (науково-технічної) літератури та підбір змісту з навчальної теми.

4. Побудова та характеристика логічної структури як відправного етапу при проектуванні плану.

5. План викладення теми.

6. Контурний конспект з теми.

Етап проектування технологій з навчальної теми вимагає проведення більш детального аналізу навчальної інформації з теми. Аналіз курсу «Спеціальна технологія» (п. 1.3.2) дозволяє визначити категорії його змісту. Це – технічний об’єкт, технологічний процес, трудовий процес, організаційні, правові, економічні та екологічні приписання та інструкції.

Зміст кожної категорії складається з інформації певного типу. Але відповідно особливостей та характеристик кожної з виділених категорій превалює один або декілька типів навчальної інформації.

Зміст навчальної інформації дисципліни «Спеціальна технологія» складається з наступних типів знань: поняття, факти, причинно-наслідкові зв’язки, інформація графічного характеру. Характерні ознаки кожного типу навчальної інформації (відносно основних категорій змісту дисципліни) представлені у додатку В (В. 3, В. 4).

Застосування в процесі навчання різних методів сприяє створенню умов для всебічного розвитку пізнавальних можливостей тих, хто навчається.

Існує досить багато класифікацій методів навчання.

Жодна з класифікацій методів навчання не вільна від недоліків. Необхідно враховувати те, що “чистих” методів навчання не буває. Вони взаємно проникають та доповнюють один інший, характеризуючи різнобічну взаємодію суб’єктів навчального процесу. У додатку В.5 наведені угрупування методів навчання за різними класифікаціями.

Найбільш відповідає специфіці особливостей вивчення спеціальних дисциплін у професійних навчальних закладах класифікація запропонована І. Я. Лернером та М. Н. Скаткиним. До цієї класифікації відносяться наступні групи методів:

1. Пояснювально-ілюстративний метод. Знання одержуються у “готовому” виді. Сприймаючи й осмислюючи факти, оцінки, висновки, вони залишаються в рамках репродуктивного (відтворюючого) мислення. Застосування цього методу дозволяє передавати великий обсяг інформації.

2. Репродуктивний метод. Особливості – застосування вивченого на основі зразка або правила. Діяльність учнів має алгоритмічний характер, тобто виконання відбувається за інструкціями, приписаннями, правилами.

3. Метод проблемного викладу. Вивчення способів рішення проблемних завдань за допомогою викладача.

4. Частково-пошуковий або евристичний метод. Полягає в організації активного пошуку рішення висунутих у навчанні (або самостійно сформульованих) пізнавальних завдань або під керівництвом педагога, або на основі евристичних програм і вказівок.

5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і завдань і короткого усного або письмового інструктажу відбувається самостійні дії пошукового характеру.

Вірним чином визначений тип навчальної інформації з теми дозволяє обрати раціональну групу методів для її вивчення.

У процесі засвоєння понять відбуваються наступні дії (В. В. Давидов):

а) орієнтування в ситуації;

б) оволодіння зразком перетворення, що виявляє найбільш істотні відношення, що є основою рішення завдань даного виду;

в) фіксація знайденого відношення у тій або іншій формі;

г) виділення властивостей відношень, що дозволяють вивести умову й способи рішення вихідного завдання.

Сприяти продуктивному здійсненню цих дій будуть пояснювально-ілюстративні, репродуктивні методи навчання.

Засвоєння навчальної інформації, що містить фактичний матеріал є можливим при використанні групи репродуктивних методів.

Інформація, що містить причинно-наслідкові зв'язки, є однією з основних при розгляді категорій змісту – технологічний процес, трудовий процес. У процесі засвоєння зазначеного типу навчальної інформації необхідно встановлювати наслідкові залежності між теорією й практикою, теорією й наслідками, здійснювати дії з аналізу, синтезу інформації, робити узагальнення, аргументувати судження, доводити істинність або хибність окремих положень теорії. Сприяти виконанню зазначених дій буде група продуктивних методів навчання, частково-пошукових, методу проблемного викладу.

Інформація графічного характеру фактично завжди є супроводжувальною щодо теоретичної й, як правило, мета вивчення теми не пов'язана із правильною замальовкою певної схеми. До інформації такого роду відносяться схеми електричних кіл, конструктивні зображення машин і механізмів, різні види креслень, ескізи й т.д. Для засвоєння даного виду інформації найбільш продуктивними є методи пояснювально-ілюстративний, репродуктивний.

У п 2.2.2 відповідно до мети вивчення теми, категорії її змісту, значущості інформації навчальної теми необхідно визначити найбільш раціональну класифікацію методів для її вивчення.

Перший визначник – рівень засвоєння навчальної інформації. Так, досягнення такого рівня засвоєння як продуктивний не є гарантованим при використанні пояснювально-ілюстративного й репродуктивного методів, у цьому випадку необхідно організувати навчання за допомогою евристичного методу. А для формування вмінь репродуктивного рівня застосування методів високого рівня пізнавальної активності учнів було б не раціонально.

Істотною ознакою при визначенні методів буде виступати певний ступінь узагальненості й конкретизованості певної теми серед виділених категорій. (додаток В (В. 6).

Опис таких категорій змісту як група технічних пристроїв у цілому, технологічний процес у цілому в деякому змісті є фундаментом для подальшого розгляду часткових (ситуативних) випадків. Інформація даних категорій як правило, характеризується високим рівнем теоретичного опису. Цим категоріям властивий високий ступінь логічних висновків і узагальнень. Оптимальними у цьому випадку будуть продуктивні методи навчання: дослідницький, частково-пошуковий, метод проблемного викладу.

Для формування дій при вивченні такої категорія змісту як конкретні технологічні процеси доцільно застосовувати репродуктивні й пояснювально-ілюстративні методи. Учні, знаючи особливості виробничого процесу в цілому, самостійно виділяють сукупність конкретних ситуацій, що несуть репродуктивний характер, тому що способи рішення зазначеного типу завдань їм вже відомі.

Такий же підхід застосовується при характеристиці категорії змісту - конкретні технічні об'єкти. Як правило, застосовуються пояснювально-ілюстративні, репродуктивні методи. Однак, у цьому випадку є можливим використання методів проблемного викладу у випадку наступної побудови змісту - технологічний процес у цілому - конкретний технічний об'єкт. Коли зміст відображає наступну проблему - особливості впливу конкретного технічного об'єкта (його технічних показників) на підвищення загальної продуктивності виробничого процесу.

У процесі опису категорії змісту - трудовий процес – застосування продуктивних методів не є доцільним, тому що засвоєння даної інформації на високому продуктивному рівні практично неможливо - є чітко виражений зміст трудових дій (певного трудового процесу), на формування яких спрямований весь процес підготовки. У цьому випадку оптимальними є методи пояснювально-ілюстративні й репродуктивні.

Наступний фактор, що має вплив на визначення групи методів навчання – рівень значущості інформації. Чим вище значимість навчальної інформації, тим вище повинен бути рівень засвоєння цього знання учнями.

Для інформації, що забезпечує інтереси інших дисциплін, є необхідним досягнути 2 рівня засвоєння, тому що не є можливим передвістити, який рівень буде необхідним для засвоєння навчального матеріалу інших дисциплін, у той же час вказаний рівень сформованих вмінь буде достатнім у якості базового.

Для інформації, що є базовою для курсу в цілому достатнім є формування алгоритмічного й відповідно продуктивного рівня засвоєння навчального матеріалу.

Для інформації, що забезпечує інтереси конкретно визначених тем, є необхідним досягнути 3 рівня засвоєння.

Для інформації, що забезпечує характер майбутньої професійної діяльності є необхідним застосування евристичного та дослідного методів навчання.

Для інформації, що є визначальною для специфіки спеціальності необхідним є застосування методів пояснювально-ілюстративних та проблемного викладу.

Оформити п. 2.2.2. «Вибір групи загальнодидактичних методів навчання» рекомендується в послідовності:

1. Зміст навчального матеріалу, його характер.

2. Характеристика існуючих класифікацій методів навчання.

3. Визначення характеру змісту навчальної теми.

4. Визначення відповідної групи методів, застосування яких дозволить забезпечити оптимальні результати стосовно заданих умов (табл. 2.2)

5. Обґрунтування доцільності зробленого вибору.

Таблиця 2.2

Вибір загальнодидактичних методів навчання

Навчальна тема	Кінцевий рівень засвоєння навчальної інформації	Категорія змісту	Вибір загальної групи методів	Зміст методу
1	2	3	4	5

 

Підготовленість дидактичного матеріалу з теми, визначеність загальнодидактичних методів, застосування яких сприятиме вивченню навчальної теми дозволяють уточнити та більш чітко сформулювати навчально-методичні цілі вивчення теми.

У процесі навчання відбувається планомірне формування знань, умінь, навичок, а також необхідних властивостей особистості учня. Основою такої планомірної передачі знань служить чітко сформульована мета. Ціль повинна бути виражена через дії, згруповані по рівнях засвоєння теми, кожний з яких має визначені характеристики: умови, результат, критерії оцінки.

Відповідно до теорії В. П. Беспалька, існують чотири рівні засвоєння навчального матеріалу.

Так, на першому рівні учень не тільки сприймає інформацію, але в нього формується загальне представлення про об'єкт діяльності, з'являється пізнавальний інтерес. Для цього рівня характерне рішення найпростіших задач на знаходження деякого об'єкта в ряді інших, впізнавання на слух і за зображенням (позначенням) заданих елементів (властивостей) тощо.

Другий рівень характеризує алгоритмічну діяльність по пам'яті або здатність відтворювати і використовувати наявну інформацію для рішення задач за заданим алгоритмом.

Третій рівень характеризує етап продуктивної дії. На цьому рівні орієнтована основа діяльності засвоєна таким чином, що сформовані дії ідеалізуються і учень здатен виконати їх у розумі. Він вирішує нестандартні задачі відповідно до конкретних ситуацій і об'єктів. Перехід до етапу розумової діяльності приводить до формування творчого мислення, однієї зі складових якого є уміння вирішувати конструкторські задачі, що приводить до формування нових знань і учень робить «відкриття для себе». Але він ще не робить нічого нового для суспільства.

Четвертий рівень характеризує продуктивну дію, що виконується шляхом самостійного конструювання нової орієнтованої основи діяльності. На цьому етапі добувається нова інформація, і цей рівень характеризує дослідницьку діяльність.

Четвертий рівень у підготовці майбутнього робітника свідомо буде відсутній, тому що згідно п. 1.1.2. курсової роботи наукові дослідження не входять у професійні обов'язки цього фахівця.

Вибір третього рівня обумовлюється складністю матеріалу теми і кваліфікаційних вимог до майбутнього фахівця. Якщо йому доведеться швидко приймати рішення в нестандартних ситуаціях, наприклад, під час ремонту електричних машин або налагодження, регулювання устаткування, то передбачення засвоєння матеріалу на третьому рівні є обов'язковим. У противному випадку – можна обмежити навчання другим рівнем.

Далі стосовно до закладених в меті дій визначаються їх еталони у виді умов, результатів і критеріїв оцінки. Умовою для засвоєння матеріалу теми учнями на першому рівні є наявність у них базових знань і умінь, на другому рівні – умінь здійснювати дії першого рівня і т.д. Повне втілення мета повинна знаходити в результаті, який доцільно сформулювати у виді підсумкових контрольних завдань. В критеріях оцінки знань, умінь необхідно показати скільки чоловік із групи, при якому ступені самостійності, у якому обсязі і на якому рівні повинно справитися з запропонованими завданнями. Приклад постановки навчально-методичних цілей за темою «Машини постійного струму» запропонований у таблиці В 9 додатку В. Оформити п. 2.3. «Постановка навчально-методичних цілей вивчення теми «…»»курсової роботи рекомендується у послідовності:

1. Характеристика цілей, сформульованих на даному етапі дидактичного проектування.

2. Кількісна і якісна характеристика рівнів засвоєння навчального матеріалу.

3. Визначення рівнів засвоєння матеріалу з теми.

4. Постановка оперативних цілей вивчення з теми і вибір відповідно до них еталонів дій учнів (табл. 2.3.)

Таблиця 2.3

Постановка навчально-методичних цілей вивчення теми «…….»

№ рівня	Ціль у вигляді переліку дій учнів	Еталони
		Умови	Результат	Критерії оцінки
1	2	3	4	5

 

Приклад постановки навчально-методичних цілей вивчення теми «Машини постійного струму» наведений у таблиці В. 7 додатку В.

Після того, як сконструйовано зміст навчання в межах обраної теми і визначені початкові умови організації навчального процесу, відбувається вибір технологій навчання. Такими є: мотиваційна технологія, технологія формування орієнтованої основи діяльності, технологія формування виконавчих дій і технологія контролю сформованих знань, умінь і навичок.

Проектування мотиваційних технологій навчання (п. 2.4.) необхідно з метою забезпечення швидкого включення учнів у професійну учбово-пізнавальну й учбово-виробничу діяльність без тривалого «вживання» у роботу, підтримки діяльності на необхідному рівні активності.

У курсовій роботі на даному етапі необхідно зробити вибір виду мотивації, а також методів і прийомів, за допомогою яких вона може бути здійснена.

Навчальна мотивація за характером поводження учасників поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях і інших видах стимуляції, що або направляють, або гальмують поводження людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, здійснюваних у свідомості людини. У такому разі мотивована діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети.

Способи формування внутрішньої мотивації:

- оцінка рівня підготовки учнів по заданій темі і приведення у відповідність з цим ступеня складності наданого матеріалу;

- надання учням можливості вільного вибору завдань і виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію навчальної діяльності і приведе до появи інтересу;

- передбачення оптимальної складності завдань для учнів, що забезпечить у них «переживання успіху»;

- порушення уваги при пред'явленні навчального матеріалу шляхом нестандартності і новизни, використання різних технічних засобів, порушення цікавості.

Відповідно до етапів навчального процесу мотивація може бути виражена в різних формах, що відповідають вступній частині заняття і поточній його частині (таблиця В. 8 додатку В). Вступна мотивація активізує навчальну діяльність учнів, сприяє формуванню первісного бажання освоїти навчальну діяльність, викликає інтерес до процесу навчання. Вона може здійснюватися у формі бесіди, показу, демонстрації того або іншого предмета або явища, на освоєння якого буде спрямований увесь процес навчання. Основними методами є мотивуючий вступ і мотивуюча демонстрація. Мотивуючий вступ проводиться у формі бесіди, розповіді. При цьому можливо застосування різних прийомів: віднесення до особистості учня, віднесення до ситуації, приголомшення, порушення інтересу, виступ з цитатою.

Поточна мотивація забезпечує оптимальне педагогічне спілкування в процесі навчання, сприяє формуванню стійкого інтересу до навчальної діяльності і підтримує цей інтерес на всіх етапах навчання.

Наприклад, при вивченні теми «Машини постійного струму» можливий наступний мотивуючий вступ: «На сьогоднішньому занятті ми будемо вивчати види електричних машин, їхнє призначення, особливості функціонування. Ця тема дуже важлива, тому що будь-яким фахівець в області зборки і ремонту даного устаткування повинен вміти орієнтуватися у виборі конструктивних елементів, їхній установці, вміти усувати неполадки. Але не тільки професійна діяльність вимагає такої підготовки. Побутова техніка, як правило, функціонує завдяки роботі двигунів. Часто потрібно установити причину їх надзвичайно сильного нагрівання, виходу з ладу і т.д.». Дану мотивацію підсилює прийом «віднесення до особистості», коли все пояснювання важливо для учня, це стосується його і є для нього актуальним.

Мотивацію підсилює і «віднесення до ситуації», коли учні переживали ту або іншу подію, бачили або чули яке-небудь явище, що знаходиться в основі досліджуваного матеріалу. Цей прийом може бути реалізований шляхом пригадування учнем змісту екскурсії, де його здивували величезні розміри електричних машин або звук їхньої роботи. Це є гарною можливістю входження в тему спілкування.

Вступна мотивація методом демонстрації можлива при попереднім відвідуванні підприємства, де використовується розглянуте устаткування, а також шляхом демонстрації устаткування в лабораторії.

Поточна мотивація використовується для підтримки постійного інтересу до навчальної діяльності. Вона може здійснюватися різними методами відповідно до етапів діяльності:

- у процесі його пояснення – бесіда, лекція, розповідь;

- у ході виконання практичних завдань – рішення задач і завдань, виконання лабораторних робіт;

- у процесі контролю – поточний, підсумковий, заключний і ін.

Основними прийомами мотивації в процесі викладу нового матеріалу є: орієнтація змісту навчального матеріалу на його практичний зміст, орієнтація на конкретну професійну діяльність, демонстрація в мові практичного використання положень, що приводяться.

Внутрішня мотивація є досить ефективною, але найчастіше вона вимагає підкріплення зовнішньої, котра може бути реалізована шляхом вказівки умов дострокової здачі заліку з теми, обіцянки позитивних оцінок, або навпаки – перерахування труднощів під час сесії.

Виконуючи п. 2.6. курсової роботи, необхідно відповідно до характеристики навчальної групи ретельно проаналізувати всі можливі види мотивації і вибрати найбільш ефективні з них, визначити способи їхнього сполучення і здійснення. Свої міркування доцільно оформити в наступній послідовності:

1. Поняття і ціль мотивації.

2. Різновиди й умови вибору мотивації.

3. Характеристика і текст мотивації, використання якої доцільно при викладі даної теми.

Після представлення тексту мотивації навести обґрунтовані викладки щодо її доцільності відповідно основних характеристик навчальної групи.

Приклад розробки мотиваційних технологій за темою „Загальні відомості про МПС” та «Побудова діаграм у програмі Ехсеl» при підготовці робітника по спеціальності „Слюсар-збірник ЕМ і А” та «Оператор ПК» приведено у таблиці В. 9, В. 10 додатку В.

Наступний етап дидактичного проектування передбачає здійснення аналізу і діагностики процесу навчання (п. 2.5.), що включає:

- аналіз початкових вимог, серед яких рівень сформованості в учнів базових умінь з конкретної теми, емоційне відношення до професії і навчального предмета, соціо-демографічні і психологічні характеристики групи;

- аналіз дидактико-технічних засобів навчання.

У результаті аналізу і діагностики стану процесу навчання повинні бути отримані способи корекції початкових вимог до навчальної групи і способи удосконалення засобів навчання.

Корекція базових умінь в учнів містить:

- визначення базового матеріалу;

- установлення міжтемних (МТ) зв'язків навчального матеріалу розроблювальної теми з базовим матеріалом;

- визначення способів реалізації МТ-зв'язків у навчанні;

- вибір способів (методів, форм і засобів) контролю базових знань;

- визначення критеріїв оцінки базових знань учнів;

- вибір способів формування базових знань.

Базовий матеріал – це всі ті відомості, що за змістом зв'язані з даною темою і знання яких учнем робить для нього новий матеріал доступним.

Базовий матеріал з новим утворює той або інший зв'язок (види МТ-зв'язків і способи їх реалізації приведені у таблиці В 11 додатку В). Установлення виду МТ-зв'язків дозволяє визначитися зі способом його реалізації в навчанні і, тим самим, підійти до вибору способів контролю і формування базових знань в учнів.

Кожен встановлений (МТ)-зв'язок повинний відбивати як часовий, так і змістовний аспекти. Наприклад: зв'язок, що існує в темі «Машини постійного струму» курсу «Спецтехнологія» з темою «Електромагнітна індукція» курсу «Фізика» за послідовністю є попереднім, а за змістом – по єдності трактування понять. Отже, як спосіб реалізації даного МТ-зв'язку повинно бути обране повторення учнями вивченого раніше матеріалу, введення у фундаментальну дисципліну професійної термінології.

Виходячи з виду МТ-зв'язку й особливостей його реалізації, вибираються способи контролю базових знань з урахуванням характеристик навчальної групи, складності і важливості нового матеріалу, резерву часу.

Обговорений контроль за типом є вступним, за видом – попереднім і може бути здійснений за допомогою таких методів, як контрольна робота, опитування, тестування тощо. За формою вступний контроль може бути індивідуальним, фронтальним, груповим або комбінованим. До засобів реалізації контролю відносяться задачі, питання, картки завдань, тести тощо.

Так, наприклад, перевірка знання учнями явища електромагнітної індукції може бути проведена індивідуально (або груповим образом) за допомогою методу опитування і як засоби включати питання: Які струми називаються індукційними? У якому випадку виникає ЕДС? Яким образом може бути визначений напрямок ЕДС індукції в провіднику, що переміщається в магнітному полі? Яким образом може бути визначений напрямок ЕДС індукції в нерухомому замкнутому провіднику? Сформулюйте правило Лєнца.

Вірним чином визначені критерії оцінювання базових знань тих, хто навчається дозволяють спроектувати подальші дії.

Так, для контролю в усній та письмовій формі можуть бути використані різні за своєю основою визначники. В деяких випадках кожний з них може бути доповнений іншим.

При проведенні контролю в усній формі найбільш актуальним у процесі відповідні на питання є рівень самостійності й активності тих, хто навчається.

Визначниками критеріїв оцінювання при проведенні контролю у письмовій формі є рівень засвоєння навчального матеріалу відповідно суті сформульованого завдання. Кількість завдань, що мають виконати ті, хто навчаються є визначальною для з’ясування відповідних критеріїв оцінювання. Максимальна кількість балів, що може бути отримана (при усіх правильних відповідях) визначається кількістю завдань й рівнем їх засвоєння. Підраховані бали переводяться у п’яти- або дванадцяти бальну систему оцінювання.

Приклад визначення критеріїв оцінювання за вказаними визначниками наведений у таблиці В. 12, В. 13 Додаток В.

За вказаним алгоритмом, відповідно рівня засвоєння навчального матеріалу, розробляють критерії оцінювання для всього матеріалу теми.

У залежності від результатів вступного контролю вибираються способи формування базових знань учнів, серед яких:

- швидке і чітке відтворення необхідної інформації;

- включення базового матеріалу в орієнтовану основу діяльності при викладі нового матеріалу;

- рішення задач з міжпредметним змістом.

Методами формування базових знань можуть бути обрані розповідь, пояснення і т.д., а засобами, відповідно, – план викладу матеріалу, план рішення задачі і т.д.

Приведені розуміння повинні знайти відображення в п. 2.5.1. курсової роботи «Аналіз базових знань учнів» у послідовності:

1. Ціль аналізу базових знань учнів.

2. Установлення МТ-зв'язків як спосіб визначення базового матеріалу щодо даної теми.

3. Аналіз МТ-зв'язків і вибір базового матеріалу. (табл. 2.4)

4. Існуючі способи контролю базових знань учнів, вимоги до них і особливості вибору.

5. Визначення способів контролю базових знань учнів й критеріїв оцінювання. (табл. 2.3)

6. Існуючі способи актуалізації (формування) базових знань.

7. Визначення способів актуалізації (формування) базових знань. (табл. 2.4)

Таблиця 2.4

Аналіз МТ-зв'язків і вибір базового матеріалу

Найменування теми, розділу, підрозділу	Перелік базового матеріалу	Тип МТ-зв'язків	Спосіб реалізації зв'язків
1	2	3	4

 

Таблиця 2.5

Визначення способів контролю базових знань учнів

Перелік базового матеріалу	Способи контролю	Засоби контролю	Критерії оцінки
1	2	3	4

 

Таблиця 2.6

 Визначення способів актуалізації (формування) базових знань

Способи формування базових знань	Засоби формування базових знань
1	2

 

Приклад аналізу МТ-зв’язків, визначення способів контролю і актуалізації (формування) базових знань приведений у таблиці В 14 додатку В.

Друга складова етапу аналізу і діагностики процесу навчання (п. 2.5.) є аналіз технічних і дидактичних засобів навчання (п. 2.5.2.). Наочність у навчанні сприяє більш швидкому сприйняттю нової інформації, її розумінню і міцному запам'ятовуванню, забезпечує цілісність представлення про навколишню дійсність. Тому важливо, з одного боку, точно визначити засоби наочності (література, плакати, ТСО, устаткування, макети, моделі, натур-зразки і т.д.), а з іншого, – підкорити їхнє використання необхідним умовам (поступовий показ деталей, гарна видимість, чітке виділення головного, відповідність наочності змістові матеріалу, залучення учнів до знаходження інформації, детальне продумування пояснень, відповідність наочності вікові).

Оформити свої розуміння з питання 2.5.2. курсової роботи рекомендується в послідовності:

1. Поняття технічних і дидактичних засобів, їхній різновид і способи використання.

2. Перелік дидактико-технічних засобів навчання, використання яких доцільно при викладі даної теми.

Проектування технологій формування орієнтованої основи діяльності, виконавчих та контрольних дій (ООД, ВД, КД) у п. 2.6. включає вибір методів і прийомів їхньої реалізації на кожному з виділених етапів.

У п. 2.2.2 курсової роботи був зроблений вибір узагальненої групи методів, виходячи з особливостей навчальної теми.

У п. 2.6 курсової роботи враховуючи вибір узагальненої групи методів, а також вихідні характеристики навчальної групи й ступінь конкретизації мети вивчення теми обрати конкретні методи викладу, закріплення та контролю навчального матеріалу (словесні методи і методи наочності). та засоби їх реалізації.

Критерії вибору методів викладу матеріалу приведені в таблиці В13 додатку В.

При цьому методи наочності повинні доповнювати словесні методи. У свою чергу словесні методи можуть бути різним образом скомбіновані, наприклад, пояснення-розповідь, розповідь з елементами традиційної (евристичної) бесіди і т.д.

Після того, як у тих,кого навчають, сформовані необхідні представлення про досліджувані об'єкти, процеси або явища навколишньої дійсності, настає етап формування умінь, навичок або, по-іншому, – виконавчих дій.

Головна закономірність процесу засвоєння дійсності у тому, що пізнавальна діяльність і включенні до неї знання здобувають розумову форму, стають узагальненими не відразу, а по черзі, пройшовши через ряд етапів. Якщо викладач будує процес навчання з урахуванням їх послідовності, він істотно підвищує можливість досягнення мети всіма учнями.

Якості дії, що слід сформувати, заздалегідь проектуються і закладаються в оперативну мету навчання: не тільки відомо які дії формувати, але і з якими загальнозначущими якостями. Ці якості докладно описані в характеристиці мети – її еталонах, що включають зовнішні умови, результат і критерії оцінки дій, які слід сформувати.

При цьому, поряд з конкретними якостями описуваних дій у меті навчання, існують загальновизнані якості, що повинні бути задані будь-яким діям, якщо ми хочемо навчити людину реальній діяльності. До загальновизнаних якостей відносяться: розумність, усвідомленість, узагальненість, критичність, освоєння і надійність дії (таблиця В 14 додатку В). Забезпечення перерахованих якостей сформованої дії перешкоджає виникненню спокуси бездумного копіювання заданого або показаного зразка, огороджує від небезпеки сповзання до механічного натаскування на будь-яких шаблонах, формує гнучкого, здатного пристосовуватися до будь-яких умов, фахівця. Приклад систематизації навчального матеріалу, а також перелік якостей і способи їх формування дані відповідно в таблицях В 15, 16 додатку В.

У теоретичному навчанні, як і в практичному, формування діяльності здійснюється поетапно. При цьому кожний з даних етапів має свою мету, для реалізації якої існують визначені способи навчання. В таблиці приведена загальна характеристика способів навчання, що представлені через методи навчання й опис діяльності викладача стосовно до кожного з етапів формування діяльності.

Одним з головних способів виконання дій у рамках теоретичного навчання є рішення задач. На кожнім з етапів засвоєння задачі виконують різноманітні функції. Наприклад, на етапі виконання матеріалізованих дій, задачі служать для цілей створення початкової мотивації діяльності; на етапі ознайомлення з ООД вони сприяють активному розкриттю цієї діяльності, на етапі виконання діяльності вони формують необхідні характеристики дії (міцність, гнучкість, точність, узагальненість і т. ін.).

Наступний етап діяльності викладача пов’язаний з проектуванням технологій формування контрольних дій (КД). Проектування системи контролю є одним з важливих видів діяльності викладача. Контроль дає можливість визначити, наскільки чітко досягнута мета навчання, які недоліки процесу навчання і що варто зробити, щоб застосувати нові технології навчання.

Алгоритм визначення критерії оцінювання сформованості дій можна застосувати як й п. 2.5.1 курсової роботи.

Оформити п. 2.6. «Вибір технологій формування орієнтованої основи дії, виконавчих та контрольних дій» рекомендується у послідовності:

1. Ціль даного етапу проектувальної діяльності інженера-педагога.

2. Фактори, що враховуються при розробці технологій формування ООД, ВД, КД.

3. Вибір методів, засобів формування ООД, ВД та КД (табл. 2.7) і обґрунтування їхньої доцільності.

4. Перевірка.

Таблиця 2.7

Вибір способів формування ООД, ВД та КД у тих, хто навчається

Приклад вибору технологій формування ООД, ВД та КД з теми „Загальні відомості про МПС” при підготовці робітника за спеціальністю „Слюсар-збиральник ЕМ і А” наведений у таблиці В 18 додатку В.

Всі отримані до даного моменту проектувальні рішення повинні знайти відображення в перспективно-поурочному плані вивчення теми.

Перспективно-поурочний план – це документ, що містить перелік уроків по конкретній темі, а також організаційні і дидактичні характеристики кожного з них, представлені часом, що відводиться на вивчення тих або інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, змістом базового матеріалу, методами навчання.

При перевірці даного пункту особлива увага приділяється тому, наскільки зміст плану відповідає виконаним раніше розробкам і забезпечується кореляція між його елементами. Так, тип уроку повинен бути обраний з урахуванням складності матеріалу і його обсягу (чим складніше матеріал і чим більше обсяг, тим менша кількість задач буде плануватися на урок), з урахуванням характеристик навчальної групи і матеріалу, що відводиться на вивчення, часу. На сьогоднішній день у педагогічній літературі називаються наступні типи уроків:

- урок формування і засвоєння нових знань;

- урок закріплення, застосування знань про способи діяльності;

- урок формування інтелектуальних і практичних способів діяльності (інтелектуальних і практичних умінь і навичок);

- урок закріплення і застосування способів діяльності;

- урок діагностичного контролю і корекції засвоєння знань, способів діяльності, застосування наукових знань і способів діяльності;

- комбінований урок (урок з декількома рівнозначними задачами).

Найменування типу уроку визначає основну його задачу або ціль. Це варто враховувати при формуванні структури кожного уроку і формулюванню мети навчання.

Структурні елементи теоретичного уроку:

- організаційний момент;

- постановка мети уроку;

- мотивація мети;

- актуалізація опорних знань;

- підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу;

- формування орієнтованої основи діяльності;

- формування виконавчих дій;

- контроль сформованих знань, умінь, навичок;

- підведення підсумків;

- видача домашнього завдання.

Структурні елементи уроку виробничого навчання (таблиця В 20 додатку В):

- організаційний момент;

- цільова настанова;

- актуалізація знань і досвіду учнів;

- формування орієнтованої основи діяльності учнів;

- формування нових способів діяльності;

- застосування освоєних способів діяльності;

- підведення підсумків.

Якщо урок «Поняття електричних машин, їхні види і призначення» по типу є уроком формування і засвоєння нових знань, то основна його ціль – «Сформувати представлення про такий клас електроустаткування, як електричні машини, їхню роль в народному господарстві країни, знання видів електромашин по різних класифікаційних ознаках і особливостей їхнього використання». Якщо ж тип цього уроку комбінований (його елементи сполучаться як актуалізація опорних знань і формування орієнтованої основи діяльності або формування виконавчих дій і контроль сформованих знань, умінь, навичок, або формування орієнтованої основи діяльності і контроль сформованих знань і т.п.), то і ціль уроку буде комплексною. Наприклад, «Визначити рівень сформованості в учнів базових знань, умінь; сформувати представлення про..., знання..., а також закріпити (проконтролювати) сформовані знання, уміння, навички».

Під час уроку повинна бути реалізована кожна з поставлених задач, що повинно знайти відображення в методах навчання. Якщо ціль комплексна і включає, наприклад, елементи формування нових знань, їхнє закріплення і контроль, то повинні бути обрані словесний (і) метод (ди) (розповідь, пояснення, бесіда і т.п.), метод (ди) наочності (ілюстрація, демонстрація), практичний (і) метод (ди) (вправа, лабораторний метод, практична робота) і метод (ди) контролю (опитування, контрольна робота, тестування і т.п.).

На кількість уроків і їхню структуру також впливає те розуміння, що починати вивчення теми доцільно з вступного контролю, а закінчувати – контролем сформованих в учнів знань, умінь, навичок по новій темі.

Оформити п. 2.7. курсової роботи «Складання перспективного-поурочного плану викладу теми» рекомендується в такій послідовності:

1. Поняття перспективного-поурочного плану і вимоги до нього.

2. Перспективно-поурочний план (табл. 2.7.)

Таблиця 2.8

 Перспективно-поурочний план

№ уроку	Тема уроку	Час	Тип уроку	Ціль уроку	Базові знання	Методи навчання
1	2	3	6	4	5	7

 

Приклад розробки перспективно-поурочного плану навчання стосовно теми „Загальні відомості про МПС” при підготовці робітника по спеціальності „Слюсар-збірник ЕМ і А” приведено у таблиці В 19 додатку В.

На заключному етапі дидактичного проектування розкривається зміст одного з уроків, позначених у перспективно-поурочному плані. Для цього вказується тема уроку, виписуються з плану його характеристики, згідно яких формується структура уроку і визначаються дії викладача й учнів під час реалізації кожного з цих структурних елементів уроку.

Слід зазначити, що п. 2.8. «Розробка бінарних дій викладача і учнів на уроці «…»» властива конкретика, доведена до рухів, прямої мови як навчаючої, так і навчаємої сторін навчального процесу.

Власні розробки рекомендується представити в такій послідовності:

1. Найменування теми уроку, його тип, перелік структурних елементів, характеристика способів навчання.

2. Відповідність елементів структури уроку, дій викладача і учнів (табл. 2.9.).

Таблиця 2.9

Бінарні дії викладача і учнів на уроці

Структурні елементи уроку	Дії викладача	Дії учнів
1	2	3

 

Приклад розробки бінарних дій викладача і учнів на уроці «Способи збудження машин постійного струму» приведений у таблиці В 20 додатку В.

Складання висновку до курсового проекту

Висновок до курсового проекту повинний знаходитися в повному взаємозв'язку з вступом і основною змістовною частиною. Це припускає вказівку:

- важливості виконаної розробки;

- об'єкт і предмет дослідження;

- ступінь реалізації поставлених задач;

- основні етапи проведеного дослідження;

- результати дослідження й особливості їх використання.

 

ДОДАТКИ

Додаток А

МІНІСТЕРСТВО освіти І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

 

Кафедра педагогіки і методики професійного навчання

 

КУРСОВАЯ РАБОТА

З МЕТОДИКИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

на тему: 

«Дидактичний проект підготовки робітника за фахом»

з поглибленою розробкою технологій навчання по темі:

 

Розробив

Студент (ти) групи

 (П.І.Б. студентів)

 

Перевірили

(П.І.Б.. викладачів)

 

Харків, 200_

Додаток Б

Проектування програми професійної підготовки спеціаліста

Таблиця Б.1

Найменування робочих спеціальностей

№ п/п	Профіль підготовки	Найменування робочої спеціальності
1.	Електромеханічний профіль:	1. Слюсар-збирач РЕА і приладів (1, 71) 2. Монтажник РЕА і приладів (221) 3. Контролер РЕА і приладів (221) 4. Оператор автоматичної лінії підготовки і пайки електрорадіоелементів на друкованих платах (221) 5. Збирач напівпровідникових приладів і мікросхем (223) 6. Монтажник радіо- і спеціального устаткування літальних апаратів (4) 7. Слюсар-механік електромеханічних приладів і систем (6) 8. Електромонтажник-схемник (73) 9. Збирач електровимірювальних приладів (15) 10. Слюсар по СТОСІВ і автоматиці (60) 11. Слюсар-механік по РЕА (71) 12. Регулювальник РЕА і приладів (0) 13. Оператор ЕОМ ( ) 14. Обплітальник проводів і кабелів (17 15. Пропитчик кабелів і проводів (17) 16. Електрослюсар по ремонті електричних маши 17. Наладчик верстатів і маніпуляторів із програмним керуванням (209) 18. Електромеханік по ліфтах (218) 19. Обмотник елементів електричних машин (59)
2.	Енергетичний профіль:	1. Електрослюсар по ремонту електричних машин (13) – 1р.,2 р. 2. Електромонтер по ремонту ВЛЭП (12) – 3 р., 3 р., 4 р. 3. Електромонтажник по висвітленню й освітлювальним мережам (39, 63, 23) – 3 р., 3 р.,4 р. 4. Електромонтажник по силовим мережам і електроустаткуванню (39, 63, 23) – 3 р., 3 р., 4 р. 5. Електрослюсар по ремонту трансформаторів (11) – 3 р., 3 р. 6. Електрослюсар по ремонту електричних машин (11)–3р,3р; 1 р, 2р, 3р 7. Електромонтер-лінійник з монтажу ВЛ високої напруги і контактної мережі (2) – 1 р., 3 р. 8. Електромонтер по ремонту апаратури РЗА (224) – 3 р., 3 р. 9. Електромонтер по обслуговуванню електроустаткування (33) – 3 р., 1,5 р., 3 р. 10. Електромонтер по ремонту електроустаткування (33)–3 р., 1,5 р., 3 р. 11. Обмотник елементів електричних машин (59) – 1 р., 2 р., 3 р., 3 р. 12. Бронеобмотчик проводів (16) – 1 р., 2 р. 13. Бронювальник кабелів (16) – 1 р., 2 р. 14. Обплітальник проводів і кабелів (17) – 1 р., 2 р. 15. Електромонтер по обслуговуванню п/ст (232) – 1,5 і 3,5 р., 2-4 гр. 16. Електромонтер по експлуатації розподільних мереж (232) - 3 р., 4 гр.

Продовження таблиці Б.1

3.

Технологічний профіль

Спеціальність 6.010100.28 1. Машиніст холодильних установок 2. Апаратних хімічних виробництв з уміннями виконувати роботи слюсаря по КВП та А 3. Оператор сушильних установок 4. Машиніст компресорних установок 5. Контролер якості продукції і технологічного процесу 6. Машиніст насосних установок, які зайняті на тваринницьких комплексах 7. Апаратник сушки 8. Апаратник випаровування 9. Апаратник ректифікації 10. Апаратник фільтрування 11. Апаратник абсорбції 12. Апаратник гідролізу 13. Машиніст млинів 14. Слюсар-ремонтник 15. Машиніст печі 16. Подрібнювач 17. Пресувальник 18. Оператор дистанційного пульта керування у хімічному виробництві 19. Шихтовик 20. Наладчик обладнання електровакуумного виробництва   Спеціальність 6.010100.20 1. Кухар 2. Пекар 3. Кондитер 4. Формувальник сиру 5. Тістороб 6. Машиніст тісторобних машин 7. Виготовлювач морозива 8. Виготовлювач сметани 9. Виготовлювач творогу 10. Пресувальник сиру 11. Сиророб 12. Формувальник ковбасних виробів 13. Сепараторник молока та молочної сировини 14. Складальник суміші плавленого сиру 15. Маслороб 16. Вафельник 17. Апаратник згущення молока

Таблиця Б.2

Основні рівні професійної кваліфікації, їхня характеристика відповідно до видів діяльності

Рівень	Загальна характер.	Тип навчального закладу	Рівні		Сфера використання видів діяльності
			Освітній	Освітньо-кваліфікаційний	Технол.	Проектув.	Організ.	Наук.-досл.
1	Діяльність відповідно до загального алгоритму з однозначним набором відомих операцій у рамках вузлів або окремих елементів технолог. процесу (ремонт, налагодження, монтаж, виготовлення, складування).	ПТУ, старші класи загальноосв. школи, НКК	Загальне повне, середнє спеціальне	Робоча кваліфікація	У рамках вузла	Відсутня	У рамках бригади	Відс.
2	Діяльність відповідно до заданого алгоритму без констр. або часткою констр., охоплює весь технолог. процес на виробництві.	ВНЗ 1, 2 рівнів акредитації: технікум, коледж	Базове вище	Молодший спеціаліст бакалавр	У рамках технол. циклу	Проектув. окремих елементів	У рамках ділянки	Відс.
3	Діяльність з використанням складних алгоритмів, що вимагають конструювання рішення, яке охоплює весь технологічний процес на виробництві.	ВНЗ 3,4 рівнів акредитації: інститути, академії, університети	Повне вище	Спеціаліст	У рамках підприєм.	У рамках підприєм.	Організація роботи підприєм.	Елем. пост. завдань
4	Інформаційно-продуктивна діяльність щодо створення теоретичних положень, яка вимагає умінь висувати гіпотезу, вирішувати проблему, доводити гіпотезу.	Академії, університети, наукові центри підвищення кваліфікації	Науковий	Магістр, кандидат наук, доктор наук	У рамках галузі	У рамках підприємства	У рамках підприємства	Перев.

 

Таблиця Б.3

Характеристики груп трудових процесів

Групи трудових процесів	Приклади трудових процесів	Основна учбово-виробнича характеристика ТП	Основні особливості процесу виробничого навчання
1 група ТП, основні частини яких можуть бути самостійними частинами процесу навчання.	Обробка металу на верстатах (токар); слюсарні роботи (слюсар); складальні і монтажні роботи (збирач, монтажник). Для електроенергетики: електромонтажник; збирач.	Велика повторюваність операцій при невеликій їхній варіативності на різних виробах. Можливість обчислення, варіювання операцій у виробничих умовах. Наявність комплексів операцій.	Повна можливість організації професійного навчання при виконанні типових виробничих робіт. Необхідність уведення навчальних об'єктів для відпрацьовування деяких первісних прийомів обробки.
2 група ТП, основні частини яких не можуть бути самостійними частинами процесу навчання.	Обслуговування основних процесів хімічного виробництва (апаратник). Обслуговування енергетичних установок. Обслуговування автоматичних верстатів і ліній металообробки (наладчик, оператор).	Невелика повторюваність операцій при значній варіативності в зв'язку із ситуацією. Неможливість або значні труднощі вичленовування операцій у виробничих умовах. Відсутність комплексів операцій.	Вивчення основ професії з застосуванням тренажерів, макетів, імітаторів, схем навчальних агрегатів, рішення технологічних ситуаційних задач, виконання робіт з навчально-виробничими алгоритмами.
3 група ТП, що займають проміжне значення між 1 і 2 групами.	Будівельні роботи. Обслуговування текстильних верстатів. Транспорт.	Велика повторюваність операцій при труднощах їхнього вичленовування у виробничих умовах. Відсутність комплексів операцій.	Сполучення навчання на основі продуктивної праці за професією з виконанням розрахунково-розбирально-збірних і лабораторно-практичних робіт на полігоні й у майстернях.

 

Таблиця Б.4

Професійне використання спеціаліста

№ п/п	Профіль підготовки	Місця використання спеціаліста
1	2	3
1.	Електроенергетичний профіль	1. Відділ ремонту лінії електропередач районної підстанції. 2. Цех електромереж підстанцій. 3. Відділ головного енергетика на промисловому підприємстві. 4. Електротехнічна іспитова лабораторія при відділі головного енергетика. 5. Відділ автоматизації і сигналізації на залізниці. 6. Відділ обліку витрат електроенергії при відділі головного енергетика. 7. Електричний цех кабельного заводу. 8. Міське і комунально-побутове господарство. 9. Центральний щит керування заводу. 10. Енергогосподарства підстанції промислового підприємства. 11. Майстерня по ремонту електропобутової техніки. 12. Міська електромережа. (Міське господарство електричних мереж)
2.	Електромеханічний профіль	29 спеціальність: 1. Енергогосподарство підстанції. 2. Ремонтний цех промислового підприємства. 3. Міський електротранспорт. 4. Ремпобуттехника. 5. Електротехнічне виробництво. 6. Транспортне виробництво. 7. Лабораторії по іспиту електричних машин. 8. Лабораторії по іспиту контрольно-вимірювальних пристроїв і автоматики. 9. Електроцех електропідприємств. 10. Машинобудівні заводи. 11. Автоматичні телефонні станції. 12. Комунальне господарство. 13. Лабораторії по іспиту релейного захисту й автоматики. 14. Диспетчерські служби промпідприємств. 15. Підприємства контактних мереж. 16. Приватні фірми. 17. Конструкторське бюро. 18. Обчислювальний центр. 19. Бухгалтерії підприємств.

 

Продовження табл. Б. 4

1	2	3
		0,5 спеціальність: 1. Електрорадіотехнічний завод. 2. Майстерні по ремонту диспетчерського устаткування і телеавтоматики. 3. Пуско-налагоджувальна організація. 4. Організація по ремонту контрольно-вимірювальних приладів. 5. Спецвузавтоматика. 6. Служба по ремонту й обслуговуванню лічильно-обчислювальних машин. 7. Лабораторія по іспиту РЕА і приладів. 8. Приладобудівний завод. 9. Ремпобуттехніка. 10. Майстерні по ремонту лічильно-обчислювальних машин. 11. Обчислювальні центри. 12. Завод контрольно-вимірювальних приладів. 13. Автоматизовані ділянки підприємств. 14. Пульт керування метрополітеном. 15. Ділянки зв'язків організацій і підприємств. 16. Комунальне господарство. 17. Служби зв'язку. 18. Електроцех електропідприємств.
3	Технологічний профіль	28 спеціальність Хімічна лабораторія 1. Ремонтний цех промислового підприємства 2. Промислові підприємства хімічної промисловості 3. Промислові підприємства харчової промисловості 4. Промислові підприємства вугільної промисловості 5. Промислові підприємства коксохімічної промисловості 6. Промислові підприємства деревообробної промисловості 7. Металургійні підприємства 8. Ремонтний цех промислового підприємства 9. Насосні станції 11    Пересувні компресорні станції 11. Водонапірні станції 12. Автоматизовані дільниці підприємств 13. Підприємства комунального господарства 20    спеціальність 1. Кафе 2. Ресторан 3. Їдальня 4. Закусочна 5. Пельменна 6. Кав’ярня 7. Піцерія 8. Хлібопекарній завод 9. Кондитерська фабрика 10. Завод по виробництву сиру 11. М’ясокомбінат 12. Молочний комбінат

Таблиця Б.5.1

Професійне призначення й умови використання робітника

за фахом «Слюсар-збирач ЕМ і А»

Здійснювані трудові процеси	Місця використання фахівця
Організаційний (організація робочих місць, організація планування праці і контролю якості продукції)	- приватні фірми зі зборки ЕМ і А - підприємство-виробник ЕМ і А - електричний цех промислових підприємств - цех з налагодження ЕМ і А - теплові електростанції
Технологічний - зборка ЕМ і А - регулювання ЕМ и А - наладка ЕМ и А

 

Таблиця Б.5.2

Професійне призначення й умови використання робітника за фахом «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин»

Здійснювані трудові процеси	Місця використання фахівця
Організаційний (організація робочих місць, організація планування праці і контролю якості продукції)	- Відділ автоматизованих систем управління - Відділ ремонту та обслуговування ЛОМ - Майстерні з ремонту електропобутової техніки
Технологічний - обслуговування ЕОМ - ремонт ЕОМ

 

Таблиця Б.5.3

Професійне призначення й умови використання робітника за фахом апаратник сушки 4-го розряду

Здійснювані трудові процеси

Місце використання фахівця

1.Технологічний: – ведення технологічного процесу сушки твердих речовин та виробів; - контроль та регулювання параметрів технологічного процесу; – розрахунок параметрів роботи обладнання; – проведення аналізів; – облік витрат палива та кількості продукції; – виконання ремонту обладнання. 2.Організаційний: – своєчасна та раціональна підготовка до роботи, проведення прибирання робочого місця; – дотримання правил безпеки праці і внутрішнього розпорядку; – підготовка до роботи устаткування, інструментів, пристосувань, приладів.

1. Промислове підприємство деревообробної промисловості 1.1 Цех сушки деревини   2. Промислове підприємство хімічної промисловості 2.1 Цех сушки матеріалів   3. Промислове підприємство харчової промисловості 3.1 Цех виготовлення сухого молока

 

Таблиця Б.5.4

Професійне призначення й умови використання робітника за фахом кухар 4-го розряду

Здійснювані трудові процеси

Місце використання фахівця

1. Технологічний: – ведення процесу первинної кулінарної обробки сировини; - виготовлення холодних, перших, других блюд та кулінарних виробів; – виготовлення різноманітних видів соусів; – замішування тіста та випікання виробив з нього; – варка бульйонів, овочів та макаронних виробів 2. Організаційний: – своєчасна та раціональна підготовка до роботи, проведення прибирання робочого місця; – дотримання правил безпеки праці і внутрішнього розпорядку; – підготовка до роботи устаткування, інструментів, пристосувань, приладів.

1. Кафе 2. Ресторани 3. Їдальні

 

Таблиця Б.6.1

Функціональна структура діяльності фахівця «Збиральник електричних машин» і пропоновані до нього вимоги

Назва. функц.	Предмет діяльності	Засіб діяльності	Процедури діяльності	Продукт діяльності	Вимоги до фахівця
					Знання (розумові. дії)	Уміння (практич. дії)
1	2	3	4	5	6	7
Виробнича: 1 етап - підготовчий	молоток, зубила, ножівка, підйомні ножиці, напилок, лекальна лінійка, вимірювальна лінійка, штангенциркуль, свердлильний верстат, контрольно-вимірювальні прилади й інструменти, паяльник, круглі плашки, мітчики, клупи.	–	Настроювання свердлильного верстата; підготовка міряльного і робочого інструмента	Підготовлені до роботи засоби діяльності	Призначення, правила збереження і роботи ріжучими і контрольно-вимірювальними приладами, конструкція свердлильного верстата	Правильно ставити руки і ноги при рубанні; правильно тримати молоток, зубило; установл. полотно у рамці ножівки, правильно тримати напилок; керувати свердлильним верстатом
2 етап – безпосер. зборка	частини і вузли електричних машин: асинхронних і синхронних машин, постійного струму, панелі для зборки, окремі деталі і вузли низьковольтних і високовольтних електричних апаратів	Молоток, зубило, ножівка, підйомні ножиці, напилок, лекальна лінійка, вимірювальна лінійка, штангенциркуль, свердлильний верстат, контрольно-вимірювальні інструменти і прилади, паяльник, круглі плашки, мітчики.	Виконання зборки ЕМ, перемінний і постійний токи: зборка сердечників полюсів, якоря і статора, зборка колектора; зборка траверсів, контактних кілець і щіткотримача; зборка запобіжників, рубильників, роз'єднувачів, рухливої частини приладів, балансування ротора, якоря.	Зібрані сердечники полюсів якоря і статора, колектори, контактні кільця, щіткотримачі, запобіжники, рубильники... і, у кінцевому рахунку, зібрані ЕМ синхронні й асинхронні, МПТ, електричні апарати.	Пристрій і принцип дії ЕМ. Правила підключення контактів, складові частини колектора, ротора статора, рубильників, правильність з'єднання обмоток, способи усунення браку, правила ТБ, конструкція ЕМ і А	Шихтувати залізо, виконувати зборку і балансування якоря, ротора в статор; насадка шківів, установка щіткотримачів і щіток; виявляти й усувати можливий брак; регулювати як зібрані машини, так і складові частини; дотрим. правил ТБ.

Продовження табл.Б.6.1

1	2	3	4	5	6	7
3 етап – етап контролю	зібрані ЕМ і А.	Амперметр, вольтметр, ватметр.	Зняття струму, напруги, потужності, характеристик.	Випробувані, відрегульовані ЕМ і А	Способи подачі машин для іспиту після зборки й обробки; види іспитів ЕМ; поняття про проведення іспитів, порядку виявлення дефектів і ведення технічної документації.	- виконувати такелажні роботи; - випробувати ЕМ і виявляти дефекти; - вести технічну документацію.

 

Таблиця Б.6.2

Функціональна структура діяльності робочого за фахом апаратник сушки 4-горозряду

Вид діяльності	Наймен. функцій	Предмет діяльності	Матеріальні засоби діяльності	Процедури діяльності	Продукт діяльності	Вимоги до фахівця
						Знання (розумові. дії)	Уміння (практичні дії)
1	2	3	4	5	6	7	8
Технол.	1. Підгот.	Регламент технологічного процесу, паспорти на обладнання, інструкції по експлуатації технічного устаткування	___________	1. Отримання і вивчення необхідної технико-технологічної документації	Отримані та вивчені регламент технолог. процесу та паспорти на обладнання	Умовні позначення напрямів сировинних і енергетичних потоків. Умовні позначення параметрів процесу.	Читати регламент технологічного процесу.
		Комплект робочого, допоміжного, вимірюв. інструменту і пристосувань для проведення ремонту	___________	1.2 Вибір і перевірка працезд. комплекту робочого, допоміжного, вимірюв. інструменту і пристосувань	Отриманий комплект робочого, допоміжного, вимірюв. інструменту і пристосувань	Призначення комплекту робочого, допоміжного, вимірюв. інструменту і пристосувань	Вибирати та перевіряти працезд. комплекту робочого, допоміжного, вимірюв. інструменту.
	2. Технол.	Параметри технолог. процесу	Контрольно-вимірювальні прилади та засоби автоматизації	2. Ведення технолог. процесу сушки	Технолог. процес, що проходить відповідно до норм технолог. регламенту	Технологічна схема процесу сушки. Конструкція та принцип роботи контрольно- вимірюв. приладів та засобів автоматизації. Схема арматури та комунікацій.	Проводити контроль та регулювання параметрів технолог. процесу по показанням КВП та результатам аналізів.

 

Продовження таблиці Б.6.2

1	2	3	4	5	6	7	8
		Обладнання процесу сушки матеріалів	Комплект робочого, допоміжного, вимірюваль-ного інструменту і пристосувань	2.2 Участь у обслугов. обладнання	Виявлені та усунені несправності обладнання	Конструкція та принцип роботи обладнання (різноманітні апарати для сушки). Технологія проведення змащування деталей.	Проводити перевірку та усунення несправностей у роботі обладнання
		Параметри технологічного процесу сушки матеріалів	Контрольно-вимірювальні прилади та засоби автомат.	2.3 Контроль та регулювання параметрів процесу сушки	Технологічний процес, що проходить відповідно до норм технологічного регламенту	Конструкція та принцип дії контрольно-вимірювальних приладів та засобів автоматики. Привила регулювання параметрів.	Проводити регулювання параметрів технологічного процесу по показанням приладів
	3. Контрол.	Обладнання (барабанні, тунельні, розпилювальні сушарки та сушарки, що обертаються, інші типи сушарок)		3.1 Самоконт. правильності і послідов. виконуваних дій при усуненні несправн. обладнання та його обслугов.	Обладнання та комунікації, що працюють у відповідності до вимог технологічного регламенту	Технологія виявлення та усунення несправностей обладнання	Здійснювати перевірку обладнання, усувати несправності у роботі обладнання.
організац.	4. Організац.	Робота, що виконується		4.1 Дотримання правил охорони праці і виробничої дисципліни та технолог. дисципліни	Робота проводиться з дотриманням правил ТБ та технологічної дисципліни	Правила техніки безпеки і виробничої дисципліни. Правила технологічної дисципліни	Дотримуватися правила техніки безпеки Дотримуватися правила технологічної дисципліни
		Робоче місце		4.2 Раціональна організація робочого місця	Раціонально організоване робоче місце	Правила раціональної організації робочого місця.	Раціонально організовувати робоче місце.

            Таблиця Б.6.3

Функціональна структура діяльності робочого за фахом кухар 4-горозряду

Вид діяльн.	Наймен. функцій	Предмет діяльності	Матеріальні засоби діяльності	Процедури діяльності	Продукт діяльності	Вимоги до фахівця
						Знання (розумові. дії)	Уміння (практичні дії)
1	2	3	4	5	6	7	8
Технол.	1. Підготовча	Інструм., устаткув. харчової промисл.	___________	1.1 Вибір і перевірка інструментів та устаткування	Отримані та перевірені інструменти та устаткування	Призначення інструментів, устаткування та машин для виготовлення продуктів харчування	Вибирати та перевіряти інструменти, устаткування та машини для виготовлення продуктів харчування
	2. Технол.	Продукти харчування (м'ясо, риба, овочі та інші)	Інструменти та устаткування	2.1 Ведення процесу первинної кулінарної обробки сировини	Продукти оброблені та приготовані до подальшого приготування	Правила, прийоми та послідовність виконання первинної обробки продуктів	Проводити первинну кулінарну обробку м’яса, риби, овочів, круп та інших продуктів
		Продукти харчування та напівфаб.	Обладнання та пристосування для теплової обробки харчових продуктів	2.2 Варка бульйонів, овочів та макаронних виробів	Приготовані бульйони, овочі та макаронні вироби	Правила теплової обробки різноманітних харчових продуктів та напівфабрикатів Правила варки бульйонів, овочів, макаронних виробів	Здійснювати теплову обробку різноманітних харчових продуктів та напівфабрикатів
		Страви	___________	2.3 Роздавання страв, що виготовлені	Роздані страви	Правила роздавання страв Правила обслуговування споживачів	Роздавати стави та обслуговувати споживачів у відповідності до вимог етикету

 

Продовження таблиці Б.6.3

1	2	3		5	6	7	8
	3. Контрольна		Страви	3.1Самоконтроль правильності і послідовності виконуваних дій при приготуванні та роздаванні страв, перевірка якості виготовлених страв	Процес виготовлення та роздавання страв проходить у відповідності до технологічних вимог, перевірені органолептичні показники якості страв	Органолептичні показники різноманітних видів продуктів харчування та страв Методики визначення органолептичних показників продуктів харчування	Здійснювати визначення органолептичних показників продуктів харчування та страв
організац.	4. Організ.		Робота, що виконується	4.1Дотримання правил охорони праці і виробничої дисципліни та технологічної дисципліни	Робота проводиться з дотриманням правил ТБ та технологічної дисципліни	Правила техніки безпеки і виробничої дисципліни. Правила технологічної дисципліни	Дотримуватися правила техніки безпеки Дотримуватися правила технологічної дисципліни
			Робоче місце	4.2 Раціональна організація робочого місця	Раціонально організоване робоче місце	Правила раціональної організації робочого місця	Раціонально організовувати робоче місце

 

Таблиця Б.7

Постановка тактичних цілей навчання

Елементи структури особистості	Характеристика мети
	загальна	конкретна
1	2	3
Досвід особистості	Проф. спрямованість	Сформувати інтерес до професії, бажання її виконувати, прагнення якісно здійснювати: міцну загальну зборку ЕМ и А, зборку нескладних вузлів ЕМ, наскрізні та глухі отвори, різьблення, паяння. Сформувати прагнення до постійного профзростання, розвивати якості особистості: зібраність, швидку реакцію, відповідальність, раціоналізація, винахідливість.
	Проф. компетентність	1) сформувати загальні уявлення: про слюсарні роботи (такі як розмітка, рубання, виправлення і гнучке різання, обпилювання металу - за допомогою яких інструментів можна зробити вищезгадані дії їхнього призначення); про допуски і посадки; про взаємозамінність деталей, про технічний процес зборки; про ТБ, міри ПБ 2) сформувати уміння розрізняти ЕМ між собою, характеризувати пристрій і принцип дії ЕМ і А, виходячи з різних ознак, указувати застосування ЕМ і А, класифікувати ЕМ; 3) сформувати уміння порівнювати, узагальнювати, робити висновки, аналізувати, знімати характеристики, обирати інструменти на різних етапах зборки: аналіз типових видів браку, розкриття його причин, вироблення способів попередження і усунення.
	Комунікативна готовність	Сформувати уміння користуватися технічною мовою, термінами: балансировка якоря, траверса, манжет, стяжних кілець, випічка колекторів, лужіння, обпилювання; креслення, інструменти, обладнання; сформувати уміння обстоювати свою точку зору, коментувати свою діяльність; сформувати бажання до налагодження контакту з колегами.
	Економічна ерудиція і правова компетентність	Сформувати уміння в галузі організації і керування виробництвом, умінь в галузі економії сировини, електроенергії, дбайливого відношення до устаткування. Сформувати уміння в галузі ТБ, ПБ, знання про обов'язки адміністрації і відповідальність робітника за недотримання режиму роботи, правил ТБ, виробничої санітарії, гігієни.

 

Продовження табл. Б.7

1	2	3
Функціональні характеристики психіки	Професійна пам'ять	Сформувати види пам'яті: короткочасна, довгострокова, зорово-образна. Короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового, дуже нетривалого сприйняття і негайним здійсненням зборки схем (включення) за заданими кресленнями. Для довгострокової - характерно тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення. Даний вид пам'яті необхідний фахівцеві для правильного здійснення зборки ЕМ і А. Образна пам'ять - це пам'ять на представлення, на картини природи і життя, а так само звуки, запахи, смаки. Вона буває зоровою, дотиковою, смаковою. Що стосується нашого фахівця, то, наприклад: двигун під час випробування дає незвичний звук, завдяки образно-слуховій пам’яті можна (приблизно) уявити, що вийшло зі «строю».
	Технічне мислення	Сформувати такі типи мислення як наочно-діючий, наочно-образний, відвернений (теоретичний) типи. Аналіз і синтез пізнаваних об'єктів у міру того, як руками практично і як би фізично здійснюється роз'єднання, розчленовування і знову об'єднання, співвідношення, зв'язування одного з другим тих або інших предметів - у цьому полягає зміст наочно-діючого мислення. Наочно-образне мислення-мислення в абстрактних поняттях. Однак, що стосується нашого фахівця, розбираючи, збираючи будь-який механізм, - робочий використовує наочно-діючий тип мислення. Дивлячись на креслення і уявляючи за допомогою яких інструментів він може виконати зборку ЕМ і А – наочно-образний.
	Увага	Сформувати такі види умови як зосередження (на ЕМ, що збираються), розподіл для роботи на свердлильному станку, переключення при зборці ЕМ
	Творчі здібності до розв’язання технічних задач	–
Типологічні властивості	Здатність до самовладання і самоконтролю	Сформувати уміння самоаналізу, самоконтролю своєї діяльності, прагнення до виправлення помилок, допущених при зборці ЕМ і А. Розвити здатності зберігати урівноваженість, спокій в аварійних критичних ситуаціях. Сформувати уміння приймати оперативні технічні рішення.

Таблиця Б.8.1

Формування набору тем професійної теоретичної підготовки фахівця

«Збиральник електричних машин»

Структура об'єкта вивчення	Види діяльності	Узагальнена структура змісту	Набір тем програми професійної підготовки
Техніка		Техніка: загальні відомості про ЕМ і А	Пристрій, принцип дії ЕМ і А різного типу; призначення, види, галузь застосування машин і апаратів
Технологія	Технологічна	Загальна технологія	Слюсарні роботи: розмітка, виправлення, рубання, гнучка, різання, обпилювання, свердління, розгортання, нарізування різьблення. Технологія слюсарно-зварювальних робіт: зборка нероз'ємних з'єднань, зборка рознімних з'єднань, зборка деталей, що обертаються, з'єднань, зборка механізмів передачі обертання. Основи електромонтажної справи.
		Конкретна технологія: відомості про зборку ЕМ	Зборка електричних машин, зборка електричних апаратів, зборка електровимірювальних приладів
Організація і керування	Організаційно-управлінська	Організація виробництва	Організація робочого місця, робочих бригад
Економіка	Організаційно-управлінська	Економіка	Основи економіки виробництва, роль економіки в сфері виробництва, економічна доцільність в експлуатації електроустаткування. Енергозберігаючі технології.
Охорона праці	Організаційно-технологічна	ОП і ТБ	Протипожежні заходи. Правила ТБ на підприємстві. Основи гігієни праці і виробничої санітарії. Санітарні вимоги, пропоновані робітничим майстерням. Професійні захворювання і проф. ушкодження.
Правові питання	Управлінська	Правові норми галузі	Режим роботи і правила внутрішнього розпорядку на виробництві й у навчальних майстернях. Права й обов'язки адміністрації і робітників. Штрафні санкції за невиконання обов'язків
Екологія	Організаційно-технологічна	Екологія	Вплив електромагнітних полів на навколишнє середовище і людину. Методи і засоби захисту.
Наукові дослідження	Науково-дослідна	–	–

Таблиця Б.8.2

Формування набору тем професійної теоретичної підготовки фахівця технологічного профілю хімічної промисловості

Структура об'єкта вивчення	Види діяльності	Узагальнена структура змісту	Набір тем програми професійної підготовки
Техніка	Технологічна	Техніка: відомості про машини, апарати та обладнання хімічних виробництв	Пристрій, принцип дії машин, апаратів приладів та обладнання різного типу; призначення, види, галузь застосування машин, апаратів та устаткування
Технологія	Технологічна	Загальна технологія	Допуски та посадки Технічні вимірювання Відомості про опір матеріалів Основи загальної хімічної технології Слюсарні роботи Технологія слюсарно-зварювальних робіт Основи електромонтажної справи
		Конкретна технологія: обслуговування, ремонт обладнання;	Ведення технологічних процесів, обслуговування, ремонт машин, апаратів та обладнання хімічних виробництв
		Сировина та матеріали	Відомості про матеріали Фізико-хімічні якості сировини технологічного процесу сушки
Організація і керування	Організаційно-управлінська	Організація виробництва	Організація робочого місця, робочих бригад. Організація ремонтної служби на підприємстві. Перспективи розвитку процесу сушки. Правові питання галузі
Економіка	Організаційно-управлінська	Економіка	Основи економіки виробництва, роль економіки в сфері виробництва, економічна доцільність у технологічних процесах. Облік, калькуляція та звітність. Енергозберігаючі технології
Охорона праці	Організаційно-технологічна	ОП і ТБ	Протипожежні заходи. Правила ТБ на підприємстві. Основи гігієни праці і виробничої санітарії. Професійні захворювання і профушкодження
Правові питання	Управлінська	Правові норми галузі	Режим роботи і правила внутрішнього розпорядку на виробництві й у навчальних майстернях. Права й обов'язки адміністрації і робітників. Штрафні санкції за невиконання обов'язків
Екологія	Організаційно-технологічна	Екологія	Вплив технологічних процесів на навколишнє середовище і людину. Методи і засоби захисту.
Наукові дослідження	Науково-дослідна	–	–

Таблиця Б.8.3

Формування набору тем професійної теоретичної підготовки фахівця технологічного профілю харчової промисловості

Структура об'єкта вивчення	Види діяльності	Узагальнена структура змісту	Набір тем програми професійної підготовки
Техніка	Технологічна	Техніка: відомості про устаткування підприємств харчування	Загальні відомості про машини та механізми Пристрій, принцип дії машин, механізмів, устаткування різного типу; призначення, види, галузь застосування машин, механізмів та устаткування
Технологія	Технологічна	Загальна технологія	Види обробки продуктів харчування
		Конкретна технологія: обслуговування, ремонт обладнання;	Технологія виробництва та приготування страв та продуктів харчування
		Сировина та матеріали	Хімічний склад продуктів харчування
Організація і керування	Організаційно-управлінська	Організація виробництва	Організація робочого місця, робочих бригад. Правові питання галузі
Економіка	Організаційно-управлінська	Економіка	Підприємництво у сфері ресторанного господарства на сучасному етапі. Облік, калькуляція та звітність
Охорона праці	Організаційно-технологічна	ОП і ТБ	Протипожежні заходи. Правила ТБ на підприємстві. Основи гігієни праці і виробничої санітарії. Професійні захворювання і профушкодження.
Правові питання	Управлінська	Правові норми галузі	Режим роботи і правила внутрішнього розпорядку на виробництві й у навчальних майстернях. Права й обов'язки адміністрації і робітників. Штрафні санкції за невиконання обов'язків
Екологія	Організаційно-технологічна	Екологія	Вплив технологічних процесів на навколишнє середовище і людину. Методи і засоби захисту.
Наукові дослідження	Науково-дослідна	–	–

Таблиця Б.9

Характеристики системи виробничого навчання (СВН)

Найменування СВН і її суть	Достоїнства СВН	Недоліки СВН
1	2	3
Предметна СВН: побудована по видах продукції, що випускається; учень виконує ті ж вироби, що і робітник-інструктор; програма навчання включає перелік виробів-предметів, що виготовляються.	- одержання готового виробу стимулює подальшу роботу; - відбувається раннє включення учнів у виробничу працю	– відсутня планомірність у розвитку процесу виготовлення виробів або виконання роботи; – не проводяться вправи у відпрацьовуванні прийомів і операцій; отже, учні освоюють помилкові дії і їх доводиться переучувати; – відсутня можливість раціонально будувати технологічні процеси й опановувати різноманітними пристосуваннями.
Операційна СВН: передбачає послідовне засвоєння учнями окремих операцій, що ускладнюються	– вище продуктивність праці, тому що простіше робота (частина технологічного процесу – операція).	– навчання виробляється ізольовано окремим операціям, що не сприяє формуванню міцних і стійких ЗУН, – учні не бачать результатів своєї праці – труднощі в забезпеченні учнів заготовками і при збереженні незавершеної продукції.
Операційно-потокова СВН: учень виконує конкретну операцію і передає деталь на наступне робоче місце по постійному маршруту	– учень ретельно відпрацьовує прийоми виконання операцій і бачить місце кожної з них у технологічному процесі.	– недоліки, аналогічні тим, що виникають при використанні операційної СВН, а також: – підготовка відрізняється тривалістю; – немає можливості використовувати СВН при деяких технологічних процесах
Операційно-предметна СВН: вивчення операцій у процесі виготовлення виробів зростаючої складності	– учні бачать результат своєї праці, що будить інтерес до виконуваної роботи	– виникають складності в досягненні тими, яких навчають, необхідного ступеня майстерності
СВН «ЦИТ»: передбачений розподіл трудового процесу на складові частини – трудові прийоми, виконання в системі вправ; для кожного трудового процесу розроблена особлива методика.	– в учнів створюються міцні автоматизовані навички при виконанні елементів трудових процесів	– відбувається відрив тренувальних вправ по виконанню дробових прийомів роботи від реальних умов праці

 

Продовження табл. Б. 9

1	2	3
Операційно-комплексна СВН: передбачене освоєння учнями основних прийомів виконання операцій і поступове ускладнення комплексних робіт; угрупування і послідовність операцій, а також підбор об'єктів і розташування їх у визначеній послідовності.	– досліджувані операції постійно закріплюються при виконанні наступних комплексних робіт; – учні навчаються прийомам і способам виконання робіт у тих сполученнях, що можуть зустрітися на виробництві.	– розрахована на навчання робітників ручним і машинно-ручним професіям безпосередньо в навчальних умовах.
Приймально-комплексно-видова СВН: виділяються найважливіші елементи професії - прийоми праці, види робіт – і забезпечується оволодіння прийомами роботи у кожному її виді і наступне з'єднання прийомів до комплексів.	– прийняття як основний елемент виробничого навчання не операції, а прийому дозволяє застосувати СВН при підготовці робітників по більшості професій.	– труднощі в доборі прийомів у кожнім виді робіт, що порушує послідовність здійснення прийомів як найбільш дрібних одиниць у технології навчання.
Проблемно-аналітична СВН: відбувається загальне ознайомлення з технологічним процесом у цілому, після чого слідує вивчення окремих проблемних ситуацій і вправ у їхньому виконанні, вивчення всього технологічного процесу і самостійне виконання завдання по його веденню, регулюванню і контролю.	– СВН сприяє формуванню інтелектуальних навичок і умінь у визначеній послідовності, забезпечує їхню гнучкість.	– виникають труднощі в запам'ятовуванні послідовності виконання дій і розвитку уміння відрізняти головні ситуації від другорядних; – важко переносяться навички в діях по уже вивчених ситуаціях на нові ситуації.

 

Таблиця Б.10

Вибір змістовних компонентів трудового процесу

(спеціальність «Слюсар з ремонту контрольно-вимірювальних приладів та автоматики»)

 

Вивчення окремих операцій у майстернях
Слюсарні роботи – розмітка, – рубання, – виправлення, – гнучка, – різання, – свердління	Електромонтажні роботи – оброблення проводів і кабелів, – продзвін й маркування електричних кіл, – з'єднання, відгалуження, – окінцювання жил електричних проводів і кабелів	Слюсарно-складальні роботи – лудіння, – пайка, – зварювання, – склеювання
Вивчення простих комплексів операцій у майстернях
– ремонт окремих вузлів контрольно-вимірювальних приладів та автоматики
Вивчення складних комплексів операцій на підприємстві
– повний ремонт і випробування контрольно-вимірювальних приладів та автоматики

 

Таблиця Б.11

Вибір змістовних компонентів трудового процесу

(спеціальність «Збиральник напівпровідникових приборів та схем»0

Зміст
Трудовий процес Розділ напівпровідникових пластин на кристали
Трудові операції
Нанесення за розділювальними доріжками неглибоких рисок	Розламування напівпровідникової пластини
Трудові прийоми
- нанесення рисок алмазним різцем; - нанесення рисок лазерним променем	- розламування роликом; - розламування гнучкою стрічкою; - розламування на сферичній опорі.

 

Таблиця Б.12

ЗВЕДЕНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Виробниче навчання			Спеціальна технологія
№ тижня	№ тем	Теми	№ тижня	№ тем	Теми

ПЕРШИЙ КУРС

I півріччя

		1. Навчання в навчальних майстернях
		Слюсарно-складальні роботи
1	1	Вступне заняття
1	2	ТБ і протипожежні заходи в навчальних майстернях
1	3	Екскурсія на підприємство	1	1	Вступ
1	4	Практичне застосування економічних методів при експлуатації електроустаткування	1-6	2	Основи гігієни праці і виробничої санітарії
1 2-3 3-5 6 6-9 9-10   11	5	Загально слюсарні роботи Розмітка Виправлення, рубання, гнучка Різання Обпилювання Свердління, зенкування, розгортання   Нарізування різьблення	1-6 7	3	Економічна доцільність експлуатації електрообладнання
			7-13	4	Загальні відомості про ЕМ: – ЕМПС; – ЕМ перемінного струму; – спеціальних електричних машинах.
			14-18	5	Загальні зведення про електричні апарати: – електричні апарати до 1 кВ; – електричні апарати понад 1 кВ
12-16		Комплексні роботи (I)
16-18		Перевірочні роботи

II півріччя

	6	Слюсарно-складальні роботи	18-26	6	Технологія слюсарно-складальних робіт
18-23		Збирання нероз'ємних з'єднань	27-29	7	Загальні зведення про збирання машини
24-27		Збирання рознімних з'єднань	30-36	8	Основи електромонтажної справи
28-30		Збирання деталей обертових з'єднань	37-39	9	ТБ, електробезпечності і протипожежні заходи на підприємстві
28-30		Збирання деталей обертових з'єднань	37-39	9	ТБ, електробезпечності і протипожежні заходи на підприємстві
31-36		Комплексні роботи (II)	40-41	10	Вплив електромагнітних полів на стан навколишнього середовища і людини
		Електромонтажні роботи
36	7	Вступне заняття і ТБ
37	8	Технічні методи і засоби захисту від впливу електромагнітних полів
37-41	9	Електромонтажні роботи
41-42	10	Комплексні роботи (III)
		Перевірочні роботи

Продовження зведено-тематичного плану

ДРУГИЙ КУРС

I півріччя

		2. Навчання на підприємстві	1-17	11	Технологія збирання ЕМ
	11	Ознайомлення з виробництвом й інструктажем з ТБ
	12	Збирання електричних машин
		Перевірочні роботи

II півріччя

	13	Збирання електричних машин (продовження)	18-27	12	Технологія збирання електричних машин (продовження)
		Перевірочні роботи	28-39	13

ТРЕТІЙ КУРС

I - півріччя

	14	Збирання електричних апаратів	1-13	14	Технологія збирання електровимірювальних приладів
		Перевірочні роботи

II півріччя

	15	Збирання електровимірювальних приладів
	16	Передвипускна виробнича практика на штатних робочих місцях підприємства
		Випускні кваліфікаційні іспити

 

Додаток В

Розробка технологій навчання з теми

Таблиця В.1

Характеристика навчальної групи

Показн. навчал. групи	Значення показників, що варіюються
	1	2	3	4	5	6	7
1. Середній бал за опорних дисциплін	«3» → 5% «4» → 75% «5» → 20%	«3» → 15% «4» → 45% «5» → 40%	«3» → 70% «4» → 25% «5» → 5%	«3» → 35% «4» → 60% «5» → 5%	«3» → 10% «4» → 70% «5» → 20%	«3» → 60% «4» → 30% «5» → 10%	«3» → 35% «4» → 40% «5» → 25%
2. Поведін. характер. групи	- дисциплінов.; - згуртован.; - наявність позитивного лідера; - доброзичл. одним до одного	- недисц.; - роз'єднан.; - відсутн. лідера; - агресив.	- недисциплін.; - згуртованість; - наявність негативного лідера; - доброзичливість одним до одного	- дисциплін.; - роз'єднаність; - відсутність лідера; - байдужність одним до одного	- дисциплін.; - згуртованість - наявність позитивного лідера; - доброзичливість одним до одного	- недисциплін.; - згуртованість; - наявність негативного лідера; - доброзичливість одним до одного	- недисц..; - роз'єднан.; - відсутн. лідера - агресив.
3. Перев. тип мислення	Логічний тип мислення	Образний тип мислення	Логічний тип мислення	Образний тип мислення	Логічний тип мислення	Образний тип мислення	Логічний тип мислення
4. Віднош. до майбутньої професії	Позитивне	Байдужне	Позитивне	Байдужне	Байдужне	Позитивне	Байдужне
5. Віднош. до предмету	Позитивне	Негативне	Негативне	Позитивне	Негативне	Позитивне	Негативне
6. Перев. тип темпер.	Холерик	Сангвінік	Меланхолік	Флегматик	Холерик	Сангвінік	Меланх.
7. Місце прожив. (перев)	Місцевий	Місцевий	Іногородній	Іногородній	Місцевий	Іногородній	Іногор.
8. Соціа-економ. стан.	Важке	Достатнє	Достатнє	Важке	Достатнє	Важке	Достатнє

 

Таблиця В.2

Критерії вибору різних типів навчання

Тип навчання	Критерії вибору
	За метою	За умовами	За змістом навчального матеріалу
Неповна ООД (перший тип навчання)	Сформувати орієнтири діяльності, що носить репродуктивний характер, характеризується самостійністю, міцністю, освоєнням, але не володіє розумним розгорненням, узагальненістю.	При наявності великої кількості навчального часу і часу на самостійну роботу. При наявності досвіду самостійного навчання і вибору способів навчання. При наявності навчальної і допоміжної літератури. При наявності сформованої професійної мотивації.	Коли зміст навчального матеріалу не зв'язаний з досвідом практичної роботи.
Повна ООД (другий тип навчання)	Сформувати орієнтири алгоритмічної діяльності, що характеризується міцністю її виконання. Результатом є швидкість, точність виконання операція (вступний інструктаж у виробничому навчанні).	При відсутності базових знань у підготовці тих, яких навчають. При відсутності професійного досвіду і практичних умінь. При відсутності здібностей самостійно здійснювати навчально-пошукову діяльність.	При визначальній ролі технології діяльності неможливості її освоєння без попереднього опису наочним і словесним способом.
Повна ООД (третій тип навчання)	Формування творчої діяльності, що характеризується міцністю, узагальненістю, розгорненням, самостійністю, розумністю, усвідомленістю.	При наявності базових знань у тих, яких навчають. При наявності часу. При наявності відповідних засобів навчання.	При можливості узагальнення і систематизації навчального матеріалу таким чином, щоб загальні принципи можна було застосувати до окремих випадків.

 

Таблиця В3

Вибір типу навчання від наявності певних компонентів у цілі вивчення теми та характеру змісту матеріалу

Компоненти мети		Тип навчання	Характер змісту
Умови	+	1 тип навчання Неповна ООД	Конкретні технічні об'єкти Конкретна виробнича ситуація Конкретні технологічні процеси Група технічних пристроїв у цілому Технологічний процес у цілому
Засоби	+
Технологія	–
Результат	+
Умови	+	2 тип навчання Повна ООД у конкретному виді	Конкретні технічні об'єкти
Засоби	+		Конкретна виробнича ситуація
Технологія	+		Конкретні технологічні процеси
Результат	+
Умови	+	3 тип навчання Повна ООД у загальному вигляді	Група технічних пристроїв у цілому
Засоби	+		Технологічний процес у цілому
Технологія	+
Результат	+

 

Фрагмент логічної структури з теми «Машини постійного струму»

 

Фрагмент логічної структури з теми «Конструкція та експлуатація випарних апаратів з природною циркуляцією»

УЗАГАЛЬНЕНІ ПЛАНИ ВИКЛАДЕННЯ ТЕМ ДИСЦИПЛІН

ПОЛІТЕХНІЧНОГО І СПЕЦІАЛЬНОГО ЦИКЛУ

 

Для тем про особливості здійснення технологічних процесів

1. Сутність технологічного процесу.

2. Послідовність здійснення окремих технологічних етапів.

3. Характеристики етапів і використовуване устаткування.

4. Вимоги до здійснення технологічних етапів і процесів в цілому.

 

Для тем про особливості конструкції технічних систем

1. Визначення і призначення технічної системи (ТС).

2. Класифікація ТС.

3. Конструкція ТС.

4. Принцип дії ТС.

5. Умовно-графічне позначення ТС.

6. Характеристики ТС (режими роботи, погрішності, клас точності і т.д.)

7. Маркірування ТС.

8. Вибір ТС.

9. Область застосування ТС.

10. Достоїнства і недоліки ТС.

 

Для тем про параметри процесів

1. Визначення і позначення параметра процесу (ПП).

2. Математичне вираження ПП.

3. Одиниці виміру ПП.

4. Способи виміру ПП.

5. Методи розрахунку ПП.

6. Приклади розрахунку ПП.

 

Для тем, що розглядають закони, рівняння

1. Формулювання закону, рівняння (З,Р).

2. Математичне вираження З,Р.

3. Фізична сутність.

4. Методи визначення параметрів.

5. Приклади.

 

Для тем про специфіку здійснення трудових процесів

1. Значення трудового процесу (ТП).

2. Особливості здійснення ТП.

3. Операції, що складають ТП і їхня послідовність.

4. Інструменти і пристосування, використовувані при виконанні операцій.

5. Вимоги до якості робіт, виконуваних персоналом.

6. Техніка безпеки.

Таблиця В3

Ознаки різних типів навчальної інформації

Тип навчальної інформації	Характеристика	Раціональні методи навчання
Поняття	поняття - це «знання істотних властивостей (сторін) предметів і явищ навколишньої дійсності, знання істотних зв'язків і відносин між ними»	Пояснювально-ілюстративні, репродуктивні
Факти	И.Я. Лернер вказує на те, що без знання фактів не можна зрозуміти закони науки, формувати переконання, доводити й відстоювати ідеї	Пояснювально-ілюстративні, репродуктивні
Причинно-наслідкові зв'язки	Характерними діями є розкриття причинно-наслідкових залежностей, проведення ґрунтовного аналізу й синтезу в процесі цих дій, набір правил і норм виконання креслень, ескізів, технічних малюнків, правила читання креслень	Продуктивні методи Дослідний метод, частково-пошуковий, метод проблемного викладу.
Інформація графічного характеру	Схеми електричних кіл, конструктивні зображення машин і механізмів, різні види креслень, ескізи	Пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу

 

         Таблиця В.4

Критерії вибору типів інформації від категорії змісту навчального матеріалу

Категорія змісту		Ознаки		Переважаючий тип інформації	Приклади
Технічний об'єкт	Група технічних пристроїв у цілому	Опис пристроїв, видів, класифікації, особливості роботи на конкретних технічних пристроях.	Виділяються ознаки характерні для цілої групи технічних об'єктів	Поняття, факти, інформація графічного характеру	Електричні машини (принцип дії, види, загальна конструкція, основні нормативні показники, )
	Конкретні технічні об'єкти		Не існують поза ситуативною залежністю	Поняття, факти, інформація графічного характеру	Машини постійного струму Синхронні машини Асинхронні машини Трансформатори (принцип дії, їх конструкція, режими роботи)
Технологічний процес	Технологічний процес у цілому	Об'єктом опису є виробнича діяльність. Об'єкти діяльності описуються узагальнено	Є загальними для конкретної галузі	Причинно-наслідкові зв’язки, інформація графічного характеру	Основи виробництва, передачі та розподілу електричної енергії Основи такелажних робіт Електромонтажні роботи
	Конкретні технологічні процеси		Утворюють ситуативну залежність	Причинно-наслідкові зв’язки, інформація графічного характеру	Обслуговування електровимірювальних пристроїв Технологія монтажу проводів
Трудовий процес	Конкретна виробнича ситуація	Опис сукупності ручних операцій, що сприяють досягненню мети. Неможливість перенесення опису на узагальнений ряд ситуацій.		Причинно-наслідкові зв’язки, інформація графічного характеру	Розбирання електродвигунів на стенді Ремонт колектору електричного двигуна Ремонт підшипників Сковзання Балансування роторів

         Таблиця В.5

Угрупування методів навчання за різними класифікаціями

Класифікація	Підстава	Групи методів
Традиційна (Є. І. Перовский, Є. Я. Голант, Д. О. Лордкіпанідзе)	Джерело знань	Словесні, наочні, практичні
За призначенням (М. О. Данілов, Б. П. Єсіпов)	Послідовність етапів навчання	Придбання знань; формування вмінь і навичок; застосування знань; творчої діяльності; закріплення знань, умінь та навичок; перевірки знань, умінь та навичок
За дидактичними цілями (Г. І. Щукіна, І. Т. Огородников	Мета навчання	Методи, що сприяють: а) первинному засвоєнню матеріалу; б) закріпленню й удосконаленню придбаних знань
Класифікація методів навчання за Ю. К. Бабанським	Аспекти навчально-пізнавальної діяльності (НПД)	Організації й здійснення НПД; стимулювання й мотивації НПД; контролю й самоконтролю за ефективністю НПД
Класифікація методів навчання за І. Я. Лернером й М. Н. Скаткиним	Характер пізнавальної діяльності тих, хто навчається	Пояснювально-ілюстративні; репродуктивні; проблемного викладу; частково-пошукові; дослідницькі

 

Таблиця В.6

Узагальненість методів навчання відповідно категорії змісту

Категорія змісту		Методи навчання
Технічний об'єкт	Група технічних пристроїв у цілому	Продуктивні методи навчання: дослідницький, частково-пошуковий
	Конкретні технічні об'єкти	Пояснювально-ілюстративні, репродуктивні
Технологічний процес	Технологічний процес у цілому	Продуктивні методи навчання: дослідницький, частково-пошуковий, метод проблемного викладу.
	Конкретні технологічні процеси	Пояснювально-ілюстративні, репродуктивні Проблемні методи (частково)
Трудовий процес	Конкретна виробнича ситуація	Пояснювально-ілюстративні, репродуктивні