Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Ґрунтознавство з основами геології, ДДАЕУ

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Кафедра загального землеробства та ґрунтознавства

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни Ґрунтознавство з основами геології

(для студентів напряму підготовки «Агрономія»

денної і заочної форм навчання)

Дніпропетровськ 2015

Мицик О. О., Узбек І. Х., Волох П. В., Добровольська К. В., Гаврюшенко О. О. − Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «ґрунтознавство з основами геології» / за ред. І. Х. Узбека /. − Дніпропетровськ, Дніпропетровський державний аграрний університет, 2015. − 19 с.

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри загального землеробства та ґрунтознавства протокол № ___ від «__» ______________ 2015 р.

Рекомендована до видання науково-методичною радою агрономічного факультету протокол № ___ від «__» ______________ 2015 р.

ЗМІСТ

Мета і завдання курсової роботи. 4

Вимоги до оформлення курсової роботи. 4

Виконання курсової роботи. 8

Рекомендована література. 23

Мета і завдання курсової роботи

Головна мета курсової роботи − закріпити і систематизувати знання з ґрунтознавства, навчити студентів самостійно працювати, використовуючи теоретичні знання при розв’язанні виробничих завдань. Курсова робота носить творчий характер. Тема курсової роботи: «Характеристика ґрунтів території обстеження (назва області) та шляхи підвищення і збереження їх родючості»

Кожному студенту видається фрагмент великомасштабної карти ґрунтів України масштаб 1:2500000 (Канаш О. П., Лактіонова Т. М., Медведєв В. В., Національний атлас України. К. ДНВП «Картографія», 2007. 440 с.: іл.). В процесі виконання курсової роботи студенти повинні навчитися користуватися картою ґрунтів, давати характеристику факторам ґрунтоутворення території обстеження, морфологічним ознакам ґрунтів, дати оцінку складу, властивостям, встановити бонітет ґрунтів едафотопів і розробити шляхи підвищення і збереження їх родючості.

При виконанні курсової роботи студенти використовують поряд з основною навчальною літературою сучасні монографії, книги, довідники. дисертаційні роботи, періодичні видання. Самостійна робота над курсовою роботою є важливим етапом у підготовці до виконання окремого розділу дипломної роботи.

Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсову роботу виконують державною літературною мовою рукописним або машинописним способом на одному боці аркушів паперу формату А4 (297 - 210 мм). Шрифт Times New Roman - 14 (1,5 інтервал). Рукопис виконують синьою або чорною пастою. Розміри полів на сторінках: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє -20 мм, нижнє - 20 мм.

Рубрикація

Розділи, підрозділи і пункти, на які поділяють текст курсової роботи, нумерують арабськими цифрами, розділеними крапкою, і закінчують теж крапкою. Наприклад, 1.2. (другий підрозділ першого розділу) або 3.2.1. (перший пункт другого підрозділу третього розділу). Нумерацію розділів роботи починають з розділу «Фактори ґрунтоутворення», якому присвоюють номер 1. Титульний аркуш, зміст, завдання на виконання роботи, реферат та вступ розміщують перед першим розділом без нумерації цих частин.

Першою вважають титульну сторінку, але на ній цифру «1» не ставлять, а всі наступні сторінки нумерують по порядку: «2» і т. д., проставляючи номер у правому верхньому кутку аркуша. Нумерації підлягають усі сторінки, включаючи графіки, таблиці, рисунки, додатки без пропусків, повторень або літературних добавок.

Таблиці

Таблиці розміщують у тексті на сторінці першого посилання на неї або на наступній, але не перед посиланням. Перенесення частини таблиці на іншу сторінку не допускається, як і почати виклад матеріалу розділу з таблиці. Цифровий матеріал в таблиці треба подавати з однією точністю. Якщо в таблиці цифри повторюються, ставити символи їх повторення не можна, слід в усіх повтореннях проставляти цифри. Пусті графи залишати теж не можна, при відсутності цих даних ставлять риску. Основні заголовки в голівці і боковику таблиці пишуть з великої літери, а підпорядковані, їх структурні частини - з малої.

Для позначення одиниць виміру показників застосовують загальноприйняті скорочення: мг, г, кг, ц, т, мм, см, мкм, с, хв, год, тис, млн, млрд і т.д.

Рисунки

Рисунками називають ілюстрації - фотографії, схеми, графіки, діаграми, креслення. У курсовій роботі їх використовують для полегшення розуміння читачеві суті дослідженого явища, процесу. Нумерують рисунки арабськими цифрами послідовно в межах усієї роботи. Номер і назву пишуть під рисунком, відокремлюючи крапкою наприклад: «Рис 2. Зміна вмісту гумусу за профілем ґрунту».

Формули

Найбільш концентрованою формою подачі інформації є математичні моделі залежності між вивченими явищами, зображені у вигляді формул, їх одержують у результаті проведення статистичного аналізу інформації. Під кожною формулою подають у стовпчик розшифровку її символіки в послідовності літерних позначень, в якій вони наведені у формулі. Нумерація формул здійснюється арабськими цифрами в дужках в обсязі всієї роботи.

Наприклад:

W = 100hdx (2)

де, W − загальний запас вологи, м³/га,

h − розрахунковий шар ґрунту, м

d − щільність ґрунту, г/см³;

х − вологість ґрунту, %.

Список використаної літератури

До списку літератури належать лише ті джерела, на які є посилання у тексті курсової роботи. Джерела, видані українською чи російською мовами, розміщують у списку мовою оригіналу за літерами українського алфавіту. Джерела видані іншими мовами, розміщують після джерел, виданих українською і російською мовами в порядку букв латинського алфавіту. Порядкові номера в списку літератури записують арабськими цифрами.

(титульна сторінка курсової роботи)

Дніпропетровський державний аграрний університет

Кафедра загального землеробства та ґрунтознавства

КУРСОВА РОБОТА

з «ґрунтознавства з основами геології»

на тему: «Характеристика та бонітет ґрунтів території обстеження Дніпропетровської і Запорізької областей та шляхи підвищення і збереження їх родючості»

Студента (ки) __ курсу ______ групи

напряму підготовки «Агрономія»

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Дніпропетровськ - 20 __рік

План курсової роботи

Вступ

1. Характеристика факторів ґрунтоутворення території обстеження

1.1. Географічне розташування території

1.2. Клімат

1.3. Рельєф

1.4. Рослинність

1.5. Ґрунтоутворюючі породи

1.6. Господарська діяльність людини

2. Ґрунти території обстеження

2.1. Систематичний список ґрунтів

2.2. Морфологічні ознаки ґрунтів

2.3. Характеристика ґрунтів

2.3.1. Загальні фізичні властивості і гранулометричний склад ґрунтів

2.3.2. Водні властивості ґрунтів

2.3.3. Агрохімічні властивості ґрунтів

3. Агровиробниче угрупування ґрунтів території обстеження

4. Бонітет ґрунтів території обстеження

5. Висновки і пропозиції по збереженню і підвищенню родючості ґрунтів території обстеження.

Список використаної літератури.

Виконання курсової роботи

У вступі необхідно викласти значення ґрунту, як основного засобу сільськогосподарського виробництва. Коротко охарактеризувати ґрунтознавство з генетичної, екологічної, агрономічної та економічної точки зору. Висвітлити значення ґрунтово-екологічних режимів для інтенсифікації землеробства, необхідність збереження і підвищення його родючості.

1. Характеристика факторів ґрунтоутворення території обстеження

Користуючись фрагментом великомасштабної карти ґрунтів України визначається географічне розташування обраної для характеристики території, зазначається її приуроченість до конкретної адміністративної області України.

Користуючись літературними джерелами надаються значення факторів ґрунтоутворення, характеристика та їх прояв безпосередньо на території обстеження, їх влив на формування ґрунтового покриву території, на властивості ґрунтів, спрямованість сільськогосподарського виробництва.

2. Ґрунти території обстеження

На підставі ретельного вивчення фрагменту карти ґрунтів, перегляду умовних позначок їх, усвідомлення, встановлюють які типи, підтипи, роди і види ґрунтів показані на карті. Потім встановлюють характер і закономірності просторового поширення ґрунтів на території фрагменту карти, виявляють при цьому взаємозв'язок різних ґрунтів з елементами рельєфу і геометричним ландшафтом у цілому, відзначають приуроченість ґрунтів до визначених елементів рельєфу, а також до характеру рослинного покриву і ґрунтоутворюючих порід. При неоднорідності відзначають характер неоднорідності ґрунтового покриву: плямистість, сполучення, комплекси, мозаїки і т.п.. Характеризують усі ґрунтові таксони у середині контурів. На підставі чого складають зведену таблицю - систематичний список ґрунтів за наступною формою (табл. 1).

Таблиця 1

Систематичний список ґрунтів території обстеження

В подальшому детально вивчають особливості ґрунтового покриву території, для цього потрібно:

1)виділити ґрунт, що має різний характер зволоження, і показати його зв'язок з характером макро-, мезо- і мікрорельєфу, з гранулометричним складом і термінами стиглості ґрунту (у південних районах варто вивчити характер комплексів і установити ділянки із солонцюватими і солончаковими різновидами зональних ґрунтів);

2) виділити ділянки еродованих ґрунтів, визначити характер і ступінь ерозії (водна чи вітрова ерозія) і описати райони їхнього поширення;

3) виділити кам'янисті ділянки, визначити ступінь їхньої каменястості і описати райони їхнього поширення;

4) виділити і визначити орієнтовно площі торфовищ, указавши їхній тип, а в південних районах виділити солонці і солончаки, установивши їхній характер (розділ 2.1.).

У висновку по розділу зазначають основний тип ґрунту території обстеження.

Наступним етапом курсової роботи (розділ 2.2.) становить опис морфологічних ознак виділених ґрунтів. У цьому підрозділі наводять будову профілів ґрунтів, зображення ґрунтового розрізу, описують морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту, відмічають причини прояву тієї чи іншої морфологічної ознаки. Визначають рівень родючості ґрунту на підставі його морфологічних ознак.

У розділі 2.3. наводять характеристику ґрунтів території обстеження на підставі аналізу даних їх гранулометричного складу, загальних фізичних, водних та агрохімічних властивостей. Данні заносять до відповідних таблиць.

Таблиця 2

Загальні фізичні властивості і гранулометричний склад чорнозему звичайного середньоглибокого малогумусного на лесах

Дані фізичних властивостей і гранулометричного складу наводять з «Атлас почв Украинской ССР. Под ред. Н.К. Крупского. - Киев. -Урожай. - 1979. - 160 с.», показники для метрового шару, у подальшому для всіх показників, розраховують як середньовиважені (1).

 (1)

де,

Х_сер. – середнє значення показника;

Х₁ – значення показника для шару ґрунту;

h₁ – потужність шару ґрунту (см або м).

Приклад розрахунку середньовиваженого значення щільності ґрунту

При характеристиці загальних фізичних властивостей і гранулометричного складу ґрунтів, в таблицях, для кожного ґрунту окремо, наводять значення по генетичним горизонтам щільності, густини твердої фази, на підставі яких розраховують величину загальної пористості, визначають середньо-виважені показники для орного і метрового шарів ґрунту. Крім того, вказують вміст гранулометричних елементів, дають повну назву гранулометричного складу генетичних горизонтів ґрунту. Після чого розкривають сутність щільності, густини твердої фази, загальної пористості, гранулометричного складу ґрунту, зазначають показники, які впливають на їх величину, досліджують зміну загальних фізичних властивостей і гранулометричного складу ґрунту за профілем, вказують причини зміни величин.

В розділі 2.3.2. дають характеристику водним властивостям ґрунтів території обстеження. Показники водних властивостей заносять до табл. 3. і 4.

Користуючись літературними джерелами і «Атлас почв Украинской ССР. Под ред. Н. К. Крупского. - Киев. -Урожай. - 1979. - 160 с.», для кожного генетичного горизонту ґрунтів визначають величини максимальної гігроскопічності. В подальшому розраховуються ґрунтово-гідрологічні константи для кожного генетичного горизонту:

- величина польової вологості (Х_п), вологості ґрунту в даний момент (2)

 (2)

де,

X_MG − значення максимальної гігроскопічної вологості, %

- повна вологоємність (X_PB) (3)

Х_РВ = P / d (3)

де,

Р − загальна пористість ґрунту, %;

d − щільність ґрунту, г/см³.

- найменша вологоємність (Х_HB), %:

X_HB = (0,6 – 0,8) * X_PB (4)

- вологість розриву капілярів(X_BPK), %:

X_BPK = (0,6 – 0,8) * X_HB (5)

- вологість стійкого в’янення (Х_CB), %:

X_CB = 1,34 * X_MG (6)

- максимально-адсорбційна вологоємність (Х_MAB),%:

X_MAB = (0,9 – 0,95) * X_MG (7)

Досліджується зміна показників за профілем ґрунту, зазначаються причини змін або їх стабільності. Після чого дається характеристика цим константам, їх значення для практичного застосування.

Використовуючи дані таблиць 2 і 3 розраховують запаси вологи в ґрунтах території обстеження, описують динаміку змін величин за профілем, вказують на фактори і причини які зумовлюють зміни, дають оцінку отриманих результатів для орного та метрового шарів.

Таблиця 3

ґрунтово-гідрологічні константи чорнозему звичайного середньоглибокого малогумусного на лесах

Розрахунки запасів вологи:

- загальний запас вологи (W), м³/га:

W = 100hdx (8)

- продуктивний запас вологи (Wprod.), м³/га:

W = 100hd * (x_n – x_CB) (9)

- запас вологи при найменшій вологоємності (НВ), м³/га:

W_HB = 100hdx_HB (10)

де,

х_НВ − вологість ґрунту при найменшій вологоємності, %:

- діапазон активної вологи, %

X_DAB = X_HB - X_bcb (11)

- діапазон активної вологи, м³/га:

W_DAB = 100hdx_DAB (12)

Таблиця 4

Запаси вологи в чорноземі звичайному середньоглибокому малогумусному на лесах

Таблиця 5

Оцінка зволоження ґрунту (за О.О. Роде)

Таблиця 6

Оцінка запасів продуктивної вологи, мм (Шульгіним, 1972)

В розділі 3.2.3. надають характеристику агрохімічним властивостям ґрунтів території обстеження.

В таблиці 7 наводяться дані гумусового стану ґрунтів, вміст гумусу (за літературними джерелами), запаси гумусу, відносний вміст гумусу, склад гумусу по генетичним горизонтам, склад гумусу (за літературними джерелами). Дається оцінка гумусового стану ґрунтів (табл.8), визначається тип гумусових речовин (табл.9). Зазначаються значення гумусу для натуральної родючості, його вплив на властивості ґрунту та екологічні функції органічної речовини.

Таблиця 7

Гумусовий стан чорнозему звичайного середньоглибокого малогумусного на лесах

Таблиця 8

Деякі показники гумусового стану ґрунтів (Гришина, Орлов, 1978)

Таблиця 9

Типи гумусових речовин

До таблиці 10 заносяться дані результатів аналізу водної витяжки ґрунтів території обстеження (за літературними джерелами). Зазначаються значення аналізу водної витяжки у визначенні родючості ґрунту. Встановлюється тип і ступінь засолення, зазначається шкідливість солей для властивостей ґрунту і продуктивності рослин, при необхідності пропонуються заходи з меліорації засолених або кислих ґрунтів.

Таблиця 10

Результати аналізу водної витяжки чорнозему звичайного середньоглибокого малогумусного на лесах

Подальший аналіз агрохімічних властивостей ґрунту проводять за такими показниками, як вміст та якісний склад ввібраних катіонів, на підставі літературних джерел. Показники для ґрунтів території обстеження відображають в таблиці 11. У цьому розділі зазначають вплив якісного складу ввібраних катіонів на властивості ґрунту, досліджують зміни показників за профілем ґрунту, визначають ємність вбирання, ступінь насиченості ґрунту.

Таблиця 11

Склад обмінних катіонівчорнозему звичайного середньоглибокого малогумусного на лесах, мг-екв/100 г

Ступінь насиченості основами – це процентний вміст ввібраних основ, від ємності вбирання, (%).

Сума усіх ввібраних (обмінних) катіонів, які можуть бути витіснені з ґрунту, називається ємністю вбирання), в мг – екв/100 г грунту.

Сума ввібраних основ – вміст в ґрунтово-вбиральному комплексі лужних та лужноземельних іонів (Са, Mg, Na, К), в мг – екв/100 г грунту.

3. Агровиробниче угрупування ґрунтів території обстеження.

Мета агровиробничого угрупування - об'єднання окремих контурів у більш великі масиви, для яких можна рекомендувати відносно однакові прийоми агротехніки й сільськогосподарське використання ґрунту. В одну агровиробничу групу об’єднують ґрунти, подібні за наступними ознаками: по генезису і рівню родючості (ступені окультуреності), по рельєфу, в умовах якого залягають ґрунти; по величині ґрунтових контурів і ступеня їхньої однорідності; по придатності їх для вирощування сільськогосподарських культур і особливостей агротехніки, що рекомендується; по характеру заходів щодо корінного поліпшення ґрунтів.

При виділенні агровиробничих груп варто керуватися сукупністю найбільш істотних ознак ґрунту. До них відносяться (для всіх типів ґрунтів) гранулометричний склад, запаси доступних форм елементів живлення, потужність гумусового горизонту і його гумусованість, ступінь окультуреності, ступінь еродованості, характер рельєфу, глибина залягання і якість ґрунтових вод і верховодки.

Крім того, у кожній ґрунтовій зоні потрібно враховувати ряд істотних показників, властивих ґрунтам цієї зони. У поліській зоні до таких ознак відносяться ступінь опідзоленості і ступінь кислотності, характер і ступінь заболоченості, ступінь каменястості і розміри орних ділянок. Ці показники мають вирішальне значення при оцінці рівня родючості і визначають характер усього комплексу заходів щодо підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів нормального і тимчасового надлишкового зволоження. Найбільш високим рівнем родючості характеризуються найменш підзоленні і найменш кислі ґрунти нормального зволоження. Ґрунти глеєваті і глеєві вимагають додаткових витрат на обробіток і агромеліоративні заходи, тому що на них вимокають посіви озимих і створюються несприятливі умови живлення для всіх культурних рослин.

У лісостеповій зоні істотне значення мають ступінь вилугуваності і кислотності ґрунтів, а також характер водного режиму. Оглеєність ґрунтів і в цій зоні несприятливо позначається на умовах поживного і водно-повітряного режиму.

У степовій і сухостеповій зонах варто враховувати ступінь карбонатності, солонцюватості і характер водного режиму, а також наявність комплексності і її характер. Чорноземи і каштанові ґрунти, карбонатні з поверхні чи з підвищеною глибиною скипання, звичайно менш родючі внаслідок зниження рухливості з'єднань фосфору і більш дефіцитного водного режиму. Серед каштанових ґрунтів і частково серед чорноземів істотним показником родючості ґрунтів на тій чи іншій території є характер ґрунтових комплексів - ступінь поширення в них солонців. Задовільними для орних масивів варто вважати комплекси, що містять не більше 25% солонців. Усі масиви, у складі яких солонці складають більше 25%, варто рекомендувати під лучно-пасовищне використання. Серед орних масивів на ґрунтах найбільше засушливих південних зон найбільше значення мають ступінь їхньої засоленості і склад солей, які засолюють ґрунти. Висока ступінь засоленості, содовий чи хлоридний тип засолення найбільш пагубні для більшості сільськогосподарських культур.

Приклад агровиробничого угрупування ґрунтів показаний в таблиці 12.

Таблиця 12

Агровиробниче угрупування ґрунтів території обстеження

В подальшому розробляють заходи з підвищення і збереження родючості ґрунтів території обстеження, данні заносять до таблиці 13.

Таблиця 13

Заходи з окультурення ґрунтів

4. Бонітет ґрунтів території обстеження

З метою порівняльної оцінки рівнів родючості ґрунту, проводять бонітування основних ґрунтів досліджуваної території за методом А.І.Сірого (1986), але тільки за запасами гумусу і максимально-можливих запасів продуктивної вологи.

Бонітування починається з оцінки агровиробничих груп грунтів. Для цього по кожній агровиробничій групі слід зібрати такі дані:

1. Вміст гумусу (в %) і його запаси (т/га) у шарі 0-100 см.

2. Максимально можливі запаси продуктивної вологи (діапазон активної вологи).

3. Дані діагностичних ознак служать основою для встановлення балу бонітету ґрунтів, який розраховують таким чином. Для кожного діагностичного показника, який виступає у ролі одного з основних (типових) критеріїв, спочатку розраховують бал бонітету, як процентне відношення фактичного значення ознаки до еталону за формулою (13),

B_O = (F/E) * 100 (13)

де, Во - бал типової діагностичної ознаки, %;

F - фактичне значення ознаки;

Е - еталонне значення ознаки.

Так абсолютні значення ознак переводяться у відносні.

4. Еталоном по гумусу служить величина 500 т/га у шарі 0-100 см. Такі його запаси характерні для найродючіших типових і звичайних глибоких високогумусованих чорноземів.

Для діапазону активної вологи еталоном є величина 200 мм засвоюваної вологи у шарі 0-100 см. Такий її запас повністю задовольняє потреби рослин у воді. В ґрунтах з таким запасом створюється найоптимальніший водно-повітряний режим.

5. З усіх розрахованих типових критеріїв обчислюють для даного ґрунту середньозважений бал за формулою

Бсз = (Б1Ц1+Б2Ц2+…БnЦn)/ЕЦn

де: Бсз - середньозважений бал з типових критеріїв;

Б1,Б2...Б n - бали типових критеріїв (гумусу, ДАВ);

Ц1, Ц2...Цn - ціна балу критерію;

ЕЦn - сума цін балів усіх критеріїв.

Приклад розрахунку середньозваженого балу (Бсз): ґрунт оцінено за запасами гумусу в 40 балів, ДАВ - 86.

Визначаємо ціну балу (Ц) з кожного критерію шляхом ділення значень еталону на 100. Тоді ціна балу по запасах гумусу, ДАВ буде становити: 500: 100 = 5,0; 200: 100 = 2,0;

Сума цін балів усіх критеріїв (ЕЦn), буде становити 5,0 + 2,0 = 7,0.

Середньозважений бал з типових критеріїв буде дорівнювати

Бсз = ((40 * 5) + (86 * 2)) / 7,0 = 53,1.

6. Після встановлення балів бонітету ґрунтів складають шкалу бонітування, в якій ґрунти розмішують у генетичній послідовності згідно з номенклатурним списком.

Шкали повинні бути розгорнутими, тобто дані діагностичних ознак повинні бути представлені в них як в абсолютних величинах (т/га, мм, мг, %), так і в відносних балах.

7. Матеріали з бонітування ґрунтів подають у вигляді таблиці 14.

Таблиця 14

Якісна оцінка ґрунтів території обстеження (назва області)

8. Після встановлення балу бонітету ґрунту, визначають клас бонітету (табл. 15) на підставі чого роблять висновок про рівень родючості ґрунтів території обстеження.

Таблиця 15

Класи бонітету ґрунтів

5. Висновки і пропозиції по збереженню і підвищенню родючості ґрунтів території обстеження

Коротко і лаконічно роблять узагальнення щодо особливостей прояву факторів ґрунтоутворення, зазначають тип ґрунтоутворюючого процесу, тип ґрунту, характерні властивості, бал бонітету, шляхи підвищення родючості і раціонального використання ґрунтів території обстеження.

Рекомендована література

1. Атлас почв Украинской ССР. Под ред. Н. К. Крупского. - Киев. -Урожай. - 1979. - 160 с.

2. Аринушкина Е. В. Руководство по химическому анализу почв. / Е. В. Аринушкина − М., - 1970.

3. Вальков В. Ф. Почвенная экология сельскохозяйственных культур. / В. Ф. Вальков. − М., - 1986.

4. Вернандер Н. Б. Географія грунтів з основами грунтознавства. / Н. Б. Вернандер. – К., - 1966.

5. Ґрунтознавство: Підручник / Д. Г. Тихоненко, М. О. Горін, М. І. Лактіонов та ін.; / за ред. Д. Г. Тихоненка. − К.: Вища освіта, - 2005. − 703 с.

6. Крикунов В. Г., Кравченко Ю. С., Криворучко В. В., Крикунова О. В. Лабораторний практикум по ґрунтознавству. / Крикунов В. Г., Кравченко Ю. С., Криворучко В. В., Крикунова О. В. - Біла Церква, - 2003. - 166 с.

7. Крикунов В. Г. Грунти і їх родючість: Підручник. / В. Г. Крикунов. − К.: Вища шк., - 1993. - 287 с.

8. Лактіонов M. I. Агроґрунтознавство. / Лактіонов M. I. − Харків, - 2001.

9. Лактіонов М. І. Агрогрунтознавство. Навч. посібник / Харк. держ. аграр. ун-т. ім. В. В. Докучаєва. – Харків: Видавець Шуст А. І., - 2001.

10. Надточій П. П., Вольвач Ф. В., Гермашенко В. Г. Екологія ґрунту та його забруднення. / Надточій П. П., Вольвач Ф. В., Гермашенко В. Г. – К.: Аграрна наука, - 1998.

11. Полевой определитель почв. − К., - 1981. — 318 с.

12. Почвоведение. Под ред. И. С. Кауричева. - М. - Агропромиздат. - 1989. - 719 с.

13. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. I. Экология, режимы и процессы, классификация и генетикопроизводственные аспекты. Под ред. Н. И. Полупана. − Киев. - Урожай. - 1988. - 296 с.

14. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 2. Продуктивность почв, пути ее повышения, мелиорация, защита почв от эрозии и управление плодородием. / Под ред. Б. С. Носко и др. − Киев. - Урожай. - 1988. - 176 с.

15. Практикум з грунтознавства: Навчальний посібник / За редакцією професора Д. Г. Тихоненка. – 6-е вид., перероб. І доп.. – Х.: Майдан, 2009. - 435 с.

16. Ремезов Н. П. Ґрунти, їх властивості і поширення. / Н. П. Ремезов. − К., - 1956.

17. Родючість грунтів. Моніторинг та управління / За ред. В. В. Медведева. – К.: Урожай. - 1992.

18. Русский чернозем − 100 лет после Докучаева. − М., - 1983. − 301 с.

19. Тихоненко Д. Г. Ґрунтознавство часткове. / Д. Г. Тихоненко – Харків. - 2001.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!