Під інформаційною моделлю процесу розв’язання задачі розуміють множину взаємопов’язаних інформаційних одиниць, необхідних для її розв’язання. До інформаційних одиниць відносяться: джерела і приймачі даних, первинні документі, файли, результуючі документи. Інформаційна модель задачі (АРМ) допомагає уявити собі всі зовнішні і внутрішні інформаційні зв’язки, охопити і структуризувати всі інформаційні елементи в цілому.

Інформаційні одиниці в моделі подаються за допомогою стандартних позначень і розміщаються на різних рівнях графа. Кількість рівнів для різних задач неоднакова. На самому верхньому рівні розміщаються зовнішні по відношенню до задачі джерела даних (цехи, склади, структурні підрозділи тощо). Рівнем нижче вказуються первинні документи, які впорядковуються відповідними структурними підрозділами і які є основою для створення вхідних файлів. Причому першими зліва вказуються оперативні документи, справа – документи для внесення змін і потім тільки первинні документи для формування нормативно-довідкової інформації (якщо нормативне господарство не ведеться централізовано). Вхідні файли вказуються на наступному рівні моделі і поєднуються із своїми вхідними документами, розміщеними рівнем вище.

Наступний рівень призначений для розміщення проміжних файлів, кількість яких може бути досить значною. Крім того, одні проміжні файли можуть бути основою для створення інших. Тому кількість рівнів для вказання порядку і послідовності появи проміжних файлів для різних задач неоднакова.

Проміжні файли є основою для формування результуючих файлів, множина яких розміщається на наступному рівні моделі і ділиться на три групи:

1) файли, необхідні для виведення результатів користувачу;

2) файли, призначені для розв’язання інших задач;

3) файли, що використовуються для розв’язку цієї задачі в подальший період.

Наступний рівень використовується для зображення результуючої інформації і її зв’язків з результуючими файлами і приймачами інформації. Останні розміщаються на останньому рівні інформаційної моделі і так само, як і верхній, використовуються для ідентифікації зовнішніх зв’язків задачі.

Якщо інформаційна модель відображає зв’язки не для однієї задачі, а для кількох, то в такому

випадку корисно між рівнями результуючих файлів і результуючих документів розмістити модулі, які вказують на задачі. Це вносить ясність в те, що файли приналежні до задач.

Описання вхідних оперативних файлів.

Вхідні оперативні дані це дані, які поступають протягом якогось періоду із вхідних оперативних документів. Вони організовуються у формі файлів.

Розділ необхідно розпочати переліком усіх вхідних оперативних файлів і вказуванням для кожного із них джерела виникнення (документа). Проектування файлів пов’язане з виконанням таких робіт:

- вибору типу машинного носія, формату запису та методу організації;

- розрахунку об’єму файла, довжини запису;

- визначення типу кожного реквізиту, його довжини та позначень у формулах та програмах;

- встановлення ключів впорядкування та ієрархії між ними.

Результат проектування повинен бути поданий у таблиці “Описання файла даних” (рис. 6).

Особливу увагу необхідно приділити умовним позначенням реквізитів у формулах та програмах. Позначення у формулах потрібно перенести з розділу “Постановка задачі”, де за допомогою формул подано алгоритм розв’язування задачі.

Позначення у формулах в підрозділі “Постановка задачі” і в таблиці описання файла повинні бути ідентичні. Позначення, що використовуються при описанні полів у програмах, повинні збігатися з відповідною графою таблиці описання файла “Позначення в програмі”. Як правило, позначення у програмі – мнемонічна назва реквізиту латинськими буквами (номенклатурний номер матеріалу – NNM, табельний номер працівника – TNOM, тощо).

Графа “Тип” має той самий зміст, що і графа “Тип і значність” при описанні документів. Кількість символів у дужках не вказується. Замість цього в сусідній графі розраховується довжина реквізиту в байтах за формулою для ПЕОМ:

k = N ,

де k – кількість символів у реквізиті; N – кількість байтів.

Середня кількість записів масиву оперативної інформації визначається множенням кількості рядків відповідного первинного документу на кількість документів за період, оскільки

Описання файла даних

Назва файла _________________________________________________

Ідентифікатор файла __________________________________________

Тип машинного носія _______________

Формат запису _____________________

Метод організації _____________________________________________

Довжина запису _______________________________________________

Об’єм масиву: максимальний       ______            записів           _____              байт

                          середній                    ______            записів           _____              байт

                          мінімальний            ______            записів           _____              байт

Структура запису файла

Рис. 6. Форма описання файлів даних

один рядок документа відповідає одному запису масиву оперативної інформації. Наприклад, якщо документ “Накладна про надходження матеріалів на склад” має десять рядків, а за період (місяць) поступає двісті таких документів, то середній об’єм масиву оперативної інформації “Масив накладних про надходження матеріалів на склад” складатиме 10 * 200= 2000 записів.

Максимальне і мінімальне значення записів об’єму масиву визначають, враховуючи співвідношення

Середнє значення = (максимальне + мінімальне) : 2

Вказуючи тип машинного носія, потрібно використовувати такі позначення:

Для методу організації використовувати такі позначення:

Формат запису може бути:

Вхідні оперативні масиви переважно описуються такими параметрами: для ПЕОМ – ГМД, МДВ, PS, F.

У графі “Ключі порядкування” вказують ієрархію ключів, яка використовується в процесі виконання процедури сортування. Наприклад, на рис.6 показано, що спочатку масив впорядковується по коду складу, а всередині складу – по коду постачальника. Цей же масив можна пере впорядкувати за датою і кодом постачальника (коли і хто поставив матеріал). В цьому випадку навпроти дати в графі “Ключі впорядкування” буде стояти цифра один, а навпроти коду постачальника – цифра два.

Описання файлів для коригування. Проектування файлів для коригування мало чим відрізняється від проектування оперативних файлів. Різниця полягає у вказуванні в полі “Назва файла” таблиці “Описання файла даних” того, що файл є коригуючим для іншого, назва якого також вказується. Те саме повторюється і в полі “Ідентифікатор файла”. Далі заповнення таблиці нічим не відрізняються.

Якщо коригування відбувається без коригуючих файлів за допомогою інтерактивного режиму, то у цьому підрозділі описання файлів не виконується.

Зауважимо, як вибрати в описанні файлу для коригування середній об’єм його в записах. Прийнято вважати, що файл для коригування створюється, якщо зміни складають 10% від об’єму інформації, куди їх вносять. Виходячи з цього і розраховують середній об’єм записів в файлі-коректурі.

Наприклад. Необхідно внести зміни в масив оперативної інформації, який містить 1000 записів. Коректура складе (10% від 1000) 100 записів. Документ на коригування може містити 10 рядків і таких документів буде 10 за період (10 * 10 = 100). Тому і середній об’єм масиву на коригування – 100 записів.

Схема процесу використання програмних модулів.

У цьому підрозділі описується схема взаємозв’язку програмних модулів та інформацій­них масивів. Схема виноситься у додатки.

Під програмним модулем розумітимемо програму, набір операторів (або оператор), які реалізують деяку закінчену функцію (наприклад, відведення, коригування, сортування, виве­дення інформації тощо).

Кожний програмний модуль описується в такій послідовності:

- назва (ідентифікатор) програми, яка реалізує роботу модуля;

- функція модуля;

- вхід модуля;

- вихід (результат роботи) модуля.

Якщо в результаті роботи модулів отримують проміжні файли, структура яких відрізняється від структури вхідних, результуючих та постійних файлів, то такі проміжні файли повинні бути описані за допомогою таблиць “Описання файлів даних” (рис. 6).

Розглянемо приклад. Нехай є така умова задачі. Надходження матеріальних цінностей на склад документується первинним  документом – накладною (код документа DPR 1 ). Інформація з первинних документів за відповідним макетом перезаписується у оперативний файл з ідентифікатором MPR 1. При введенні інформації з первинних документів використовується метод контролю правильності перезаписування інформації на машинний носій – метод довідника.

Якщо виникають зміни, то вони вносяться у файл оперативної інформації в інтерактивному режимі з документа на коригування (ідентифікатор документа на коригування оперативної інформації korec) Зауважимо, що інтерактивний або діалоговий режим не передбачає створення файла коректури. Такий файл доцільно створювати у випадку , якщо об’єм коректури перевищує 10% інформації, в яку вносять зміни.

Друк результатної машинограми по надходженню матеріальних цінностей (код машинограми VPR1)  виконується з попередньо сформованого результатного файлу для друку (код масиву MDRUK). Під час формування такого файлу використовується довідковий масив назв і цін матеріалів (ідентифікатор Dovcina) для вибору  відповідних постійних даних (назва матеріалу, назва одиниці вимірювання, ціна за одиницю матеріалу, тощо).

Зауважимо, що в процесі складання схеми взаємозв’язку інформаційних масивів і програмних модулів завжди слід передбачати окремий модуль, який формує результатний файл для друку вихідної машинограми. Такий файл по структурі ідентичний формі відомості. Проектування такого програмного модуля необхідне з точки зору економії машинного часу. Слід також пам’ятати, що кожен модуль має вхід, вихід, номер і ідентифікатор програми, яка реалізує роботу модуля. Номер модуля проставляється у лівому верхньому куті модуля, а ідентифікатор програми – у правому куті над позначенням модуля. На вході і виході модуля не слід передбачати більше двох файлів - це значно зменшує час роботи програми, яка реалізує роботу такого модуля.

Враховуючи умову і зауваження побудуємо схему взаємозв’язку інформаційних масивів і програмних модулів для наведеного прикладу (рис.7, додаток В).

Опишемо наведену схему.

Модуль 1. Початок роботи системи.

Модулі 2,3.  На основі інструкційної карти (інструкції) запускається система (наприклад, по аналогії 1С:Бухгалтерії) і на екран виводиться головне меню з такими позиціями:

• Уведення оперативних даних.
• Коригування оперативної інформації.
• Розв’язання задачі.
• Друк машинограми.

Роботу модуля реалізує програма з ідентифікатором PROG1. Зауважимо, що позиції меню на схемі номеруються так:

перший номер (02 або 03 на схемі) – номер листа, на який  здійснюється перехід;

другий номер (04, 05, 06, 07 на схемі) – номер модуля, на який здійснюється перехід.

Модуль 4. Роботу модуля реалізує програма PROG 2. На вході модуля – первинний документ DPRІ. Суть роботи модуля така: за відповідним макетом оператор (бухгалтер) вводить інформацію з накладних по надходженню матеріальних цінностей. Коли набраний код номенклатурного номеру матеріалу, то здійснюється програмний контроль правильності перезапису, а саме: програма PROG 2 за ключем (номенклатурним номером матеріалу) проглядає довідник Dovcina до співпадіння або ні ключів (номенклатурних номерів). В першому випадку формується запис в масиві MPRІ. Другий випадок свідчить про відсутність набраного номенклатурного номеру матеріалу в довіднику. Можлива помилка при наборі або в іншому випадку необхідно доформувати довідник записом з таким номенклатурним номером (як правило довідник поповнюється новими записами в автоматичному режимі).

Модуль 5. Функція модуля  -  внесення змін в масив оперативної інформації. Роботу модуля здійснює програма PROG 3. Суть роботи програми. На екран виводиться перший запис масиву MPRІ. Форма документа на внесення змін може мати такі графи:

• вид змін ( 1-замінити старе значення реквізита на нове, 2- вилучити запис, 3-дописати запис);
• ключовий реквізит запису;
• старе значення реквізиту;
• нове значення реквізиту.

Якщо в документі у графі “вид змін” проставлено код 1-замінити, то за ключем (для даної задачі це номенклатурний номер матеріалу) проставленим у коректурі KOREC відшуковують на екрані запис масиву MPRІ; в цьому записі знаходять відповідний реквізит (старе значення реквізиту в документі KOREC) і замінюють його на нове значення реквізиту з документа  на внесення змін KOREC.

Якщо в коректурі KOREC проставлений  у  графі “вид змін” код 2 – вилучити запис ( в документі на внесення змін будуть відсутні в цьому випадку записи в графах старе і нове значення реквізиту), то за ключем з коректури KOREC  знаходять запис в масиві MPRІ, але знайдений запис не записується (вилучається) у результатний файл MPRІ*.

У випадку , якщо вид змін  3- дописати запис- в коректурі KOREC проставлені лише нові значення реквізитів, які формують новий запис в масиві MPRІ* (наприклад, десь загубився документ, інформацію з якого необхідно записати в оперативний масив).

Модуль 6. Роботу модуля реалізує програма PROG4. На вході модуля – відкоригований масив оперативної інформації MPRІ* та довідковий масив Dovcina. На виході  - сформований результатний масив MDRUK для друку вихідної машинограми. Зауважимо, що в інструкції цієї інформаційної системи зазначено, що модуль 6 викликається лише після попереднього виконан-

ня модуля 5 ( щоб для розв’язування задачі не використовувалася не відкоригована інформація).

Суть роботи програмного модуля заклечається в наступному: за ключем (номенклатурним номером матеріалу), запису MPRІ* відшуковується відповідний запис масиву Dovcina,  перемножується реквізит кількість надходження з масиву MPRІ* на вибрану ціну з масиву  Dovcina і формується відповідний запис у масив MDRUK наприклад, такої структури:

• дата;
• код матеріалу;
• назва матеріалу;
• код одиниці вимірювання;
• назва одиниці вимірювання;
• кількість;
• ціна за одиницю;
• сума надходження.

Зауважимо, що структура запису результуючого файлу для друку ідентична рядку форми вихідного документа.

Модуль 7. Роботу модуля реалізує програма PROG 5. На основі інформації результатного файлу MDRUK друкується вихідна машинограма по надходженню матеріальних цінностей VPRІ. Одночасно підводяться і друкуються відповідні підсумки (в розрізі номенклатурних номерів матеріалів, дат, складу, тощо).

Модуль 8. Кінець роботи системи.

Зауважимо, що зображення входу і виходу кожного модуля – це зображення міжсторінкового переходу (          ), де перша цифра (верхня) – номер листа (сторінки) з якого здійснено перехід, а друга цифра (нижня) – номер модуля, з якого здійснено перехід.

Якщо перехід здійснюється на модуль на цій же сторінці, то вхід і вихід по вертикалі такого модуля має зображення кружечка       всередені якого проставлено номер модуля з  якого здійснено перехід.

Схема технологічного процесу збору, передачі, підготовки, обробки та видачі інформації.

Під технологічним процесом машинної обробки економічної інформації розуміють сукупність операцій, які здійснюються в суворо певній послідовності з початкового моенту її виникнення до кінцевого отримування заданих результатів. Операція – це комплекс дій по перетворенню інформації, що виконується на одному робочому місці.

Розв’язок будь-якої задачі управління, з технологічної точки зору, включає чотири типові групи операцій для пакетного режиму обробки даних:

1. Прийом, контроль і попередня обробка вхідних даних:

- Контроль складу документів.

- Комплектування документів в пачки.

- Виписування супровідних документів (ярликів) до пачок документів.

- Реєстрація і передача документів для подальшої обробки.

- Прийом і реєстрація пачок документів.

- Підрахунок контрольних сум.

- Реєстрація і передача документів для подальшої обробки.

2. Перенесення даних на машинні носії:

2.1. Прийом і реєстрація пачок документів.

2.2. Введення даних.

2.3. Перереєстрація документів за пультами введення.

2.4. Повторне введення і виправлення помилок.

3. Машинна обробка даних:

3.1. Реєстрація і передача завдання на ЕОМ.

3.2. Одержання машинних носіїв для розв’язування задачі.

3.3. Виконання завдання.

3.4. Контроль виконання завдання за протоколом.

3.5. Реєстрація факту розв’язання задачі і передача результатів для подальшої обробки.

4. Операції після машинної обробки даних:

4.1. Реєстрація результуючих документів.

4.2. Перевірка результуючих документів.

4.3. Реєстрація і передача виправлень для подальшої обробки.

4.4. Розмноження вихідних документів.

4.5. Передача результатів користувачу.

Для діалогового режиму відсутня заздалегідь чітко встановлена послідовність технологічних операцій обробки даних. Вона визначається в процесі діалогу користувача з ЕОМ. Однак загальний склад технологічних операцій є визначеним і включає такий набір:

1. Доступ користувача до системи.
2. Вибір робіт.
3. Прийом і контроль вхідної інформації.
4. Введення даних, контроль введення.
5. Коригування даних, запис і виведення даних
6. Обчислювальна обробка.

Цей підрозділ курсового проекту оформляють у вигляді схеми технологічного процесу. На схемі показують окремі операції і, як правило, вказують вхідну (зліва) і результуючу (справа) інформацію. У текстовій частині курсового проекту описують функції кожної з операцій схеми технологічного процесу, яка повинна бути подана в додатку.

Для прикладу розглянемо схему технологічного процесу розв’язування задачі, умова якої наведена при розгляді схеми процесу використання програмних модулів (рис. 8, додаток Д).

Опишемо структуру технологічного процесу, наведеного на рис. 8 додатку Д.

Операція 1. Початок роботи.

Операції 2,3

Робота користувача з системою починається з перевірки його повноважень. Така перевірка забезпечує захист від несанкціонованого доступу. При цьому в ПК адміністратором системи заздалегідь вводяться коди (паролі користувачів), які можуть змінюватися з плином часу. Після включення терміналу ПК запрошує код користувача. Він вводить свій код за допомогою клавіатури, який порівнюється в ПК з переліком, що є. Якщо введений  код  вірний, то користувач підключається до системи і йому пропонується вибір наступних видів робіт:

- заповнення, передача, прийом і контроль первинних документів;

- введення оперативної інформації з формування файлу;

- коригування та розв’язування задачі;

- одержання вихідних даних, контроль випуску машинограм.

Якщо код названо невірно, то на екран виводиться повідомлення про припинення доступу, а спроби підключення користувача фіксується в спеціальному журналі.

Користувач, ввівши види робіт у вигляді меню, може вільно вибрати будь-яку позицію.

Операція 4

Заповнення і передача первинних документів.

На вході операції–накладна по надходженню матеріальних цінностей на склад (код DPR 1). В документі проставляються усі необхідні кодові позначення, кількісні і якісні реквізити, фіксуються підписи відповідальних осіб. Якщо котрісь з граф не заповнені, то вони закреслюються позначкою Z.

На виході операції – заповнений первинний документ (код DPR1*). Передача документа для обробки відбувається, як правило, кур’єрським способом.

Операція 5

Прийом і контроль первинних документів.

Документи поступають на обробку пачками до 100 штук. Пачка документів зшивається в лівому верхньому куті, або скріплюється якимсь іншим чином. На пачку документів виписують супровідний ярлик, в якому фіксується назва документів, дата, кількість документів в пачці і підписи особи, яка сформувала пачку документів.

При прийомі документів перевіряється:

1. Чіткість заповнення усіх реквізитів первинного документа.
2. Відсутність запису реквізитів олівцем.
3. Наявність проставлених кодів облікових номенклатур.
4. Відсутність незаповнених граф.

Якщо під час прийому документів є відхилення від пунктів 1-5 (операція 6), то документи передаються на дооформлення (операція 7).

Операція 8

Перевірені первинні документи (DPR1) реєструються в журналі прийому, який містить такі основні графи:

- дата;

- назва документа;

- кількість прийнятих документів;

- підписи особи, яка прийняла первинний документ, і яка їх здала.

Операція 9

Ввід порції даних.

На вході операції - первинний документ DPR1 та заздалегідь сформований довідник цін на матеріали DOVCINA.

Зазначимо, що вид документа, який вводиться, визначається в процесі діалогу з ЕОМ. Реєстрація показників первинних документів може виконуватися в схематичній формі відповідно документу, яка висвічується на екрані.

Дані вводяться за допомогою клавіатури і дисплея. Інформація, що вводиться, обов’язково контролюється одним з прийнятих методів. В даному випадку використовується контроль методом довідника. Суть контролю в тому, що набрана ключова ознака (номенклатурний номер) з первинного документу програмним шляхом порівнюється з номенклатурним номером матеріалу кожного запису в довіднику цін на матеріали. Якщо ці ознаки співпали, то буде надана можливість вводити наступні реквізити. Якщо операція введена невірно (операція 10), то на екран буде видана інформація про помилку.

Операція 11

Невірно введена інформація виправляється і повторюється її ввід.

Зауважимо, що в даному технологічному процесі в операції 11 виправляється лише невірно набрана ключова ознака (номенклатурний номер) з первинного документа.

Тут не розглядається випадок, що довідник DOVCINA недоформований новими записами про ТМЦ., які зафіксовані в первинних документах.

Операція 12

Безпомилково введена інформація записується в масив оперативної інформації MPR 1.

Операція 13

Якщо не вся інформація з первинного документа введена, то управління передається на операцію 9 для вводу інформації з наступних первинних документів. Інакше вид робіт «введення оперативної інформації з формування файлу» закінчено і управління передається на головне меню для вибору іншого виду робіт.

Операція 14

Коригування масиву оперативної інформації MPR 1.

Зміни вносяться в інтерактивному режимі документом KOREK. Технологія внесення змін описана при розгляді модуля коректури (рис. 7).

Операція 15

Розв’язування задачі.

Для розв’язування задачі використовується відкоригований оперативний масив накладних по номерах матеріалів на складі MPR1* та довідковий масив цін на матеріали DOVCINA. Результатом розв’язування задачі є масив для друку машинограм MDRUK (по структурі ідентичній формі відомості VPR1).

Операція 16

Друк вихідної машинограм.

На вході операції – сформований результатний масив для друку відомості надходження матеріалів на склад з ідентифікатором MDRUK. На виході операції – машинограм надходження матеріалів на склад VPR1 на дисплеї, або в друкованому вигляді.

Операція 17

Контроль друку.

Перевіряється чіткість друку, відсутність накладання рядків. Зауважимо, що в даній операції мова йде не про контроль розв’язування задачі, а лише про контроль друку. Інакше необхідно починати перевіряти процес розв’язання задачі з п’ятої операції.

Операція 18

Якщо є помилки друку, то друк повторюється з найближчої контрольної точки (перехід на операцію 16).

Операція 19

Контроль випуску і передача замовнику машинограм.

Якщо друк відбувається на рулонному папері, то оператор (бухгалтер) повинен розрізати вихідну форму на сторінки, зброшурувати і поставити підпис, який буде засвідчувати коректність машинограм. Після цього в журналі реєструються такі показники:

- дата видачі машинограм замовнику;

- назва машинограми;

- кількість екземплярів;

- підписи особи, яка видала машинограму, і яка прийняла.

У висновках студент формулює основні результати курсового проекту.

На завершення роботи вказується список використаної літератури. Тут наводять усі використані під час написання курсового проекту нормативно-правові акти, літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів.

Додатки. У додатках до курсового проекту наводять форми первинних документів та їх табличний опис; макети перезапису інформації на машинний носій; форми і табличний опис результатних документів; форми і опис документів на внесення змін; таблиці описів усіх масивів інформації; інформаційну модель розв’язання задачі; схему взаємозв’язку інформаційних масивів і програмних модулів; схему технологічного процесу розв’язання задачі, тощо.

4. ОФОРМЛЕННЯ, ПОДАННЯ І ЗАХИСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ТА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

4.1. Загальні вимоги

Робота виконується за допомогою комп’ютера на одному боці аркуша білого паперу формату А-4 (210х297 мм) через 1,5 комп’ютерних інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм, що відповідає 14-му розміру комп’ютерного шрифту, абзацний відступ складає 1,27 см. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч – 25 мм, зверху та знизу – 20 мм, праворуч  10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору (слід використовувати шрифт Times New Roman). Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх потрібно вписувати тільки чорним кольором.

Відстань між останнім текстовим рядком і нижнім краєм сторінки повинна становити не більше, ніж 2,5 см, тобто не допускають пусті рядки (окрім випадків, коли це закінчення розділу). Щоб уникнути пустих рядків слід (при використанні програми MS Word) виділити все що є в документі (в файлі), в головному меню вибрати меню “Формат”, відкрити діалогове вікно “Абзац…”, вибрати вкладку “Положення на сторінці” та відключити там усі опції.

Заголовки структурних частин роботи “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ” (якщо такий є), “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”  друкують великими жирними літерами симетрично до тексту.

Кожну структурну частину кваліфікаційної роботи (окрім підрозділів) необхідно починати з нової сторінки.

Текст розділів складається з підрозділів. Заголовки підрозділів друкують маленькими жирними літерами (крім першої) з абзацного відступу, якщо ж текст переноситься на наступний рядок, то його розміщують по ліву сторону від краю сторінки. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Відстань між назвою розділу і підрозділу дорівнює 1,5 комп’терних інтервала (один раз натиснута клавіша Enter).

Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими жирними літерами (крім першої) з абзацного відступу. У кінці назви пункту крапка не ставиться.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.

Відстань між заголовками і подальшим текстом має дорівнювати 1,5 комп’ютерних інтервала, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) – трьом комп’ютерним інтервалам (двічі натиснута клавіша Enter).

Приклад оформлення першої сторінки другого розділу курсового проекту наведений нижче.

1,5 машинних інтервали (один Enter)

1,5 машинних інтервали (один Enter)

4.2. Зміст

Зміст подають після аркуша з анотацією курсового проекту. Він містить найменування та номери перших аркушів, на яких розміщуються: перелік умовних позначень, вступ, розділи, підрозділи, висновки, список використаної літератури, додатки.

Перераховані позиції друкують великими не жирними літерами з лівої сторони аркуша без абзаца. Якщо текст назви розділу не поміщається в одному рядку, то його переносять в наступний рядок і розміщують текст під першим словом назви розділу (має проглядатися слово “РОЗДІЛ”).

Підрозділи друкуються маленькими (крім першої) не жирними літерами безпосередньо під назвою розділу. Якщо текст назви підрозділу, не поміщається в один рядок, то його переносять аналогічно вищеописаному (поміщають текст в другому рядку під першим словом назви підрозділу, тобто в даному випадку проглядається нумерація підрозділів).

Назви пунктів не наводяться в змісті.

Приклад оформлення фрагменту змісту наведений нижче.

4.3. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є пояснювальна записка до випускної кваліфікаційної роботи, але на ній номер не ставиться, другою – завдання (на ньому теж не проставляється номер), третьою сторінкою є анотація. Рисунки і таблиці входять у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком використаних джерел входять у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляють у правому верхньому кутку сторінки без будь-яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Отже, на аркуші з анотацією буде проставлено в правому верхньому куті цифру “3” і далі йтиме наскрізна нумерація (4, 5, 6…).

Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, наприклад, “РОЗДІЛ 1”, а “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ” не нумерують. Нумерація починається з першого підрозділу.

Підрозділи нумерують у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставлять крапку, наприклад, “2.1.” (перший підрозділ другого розділу). Пункти нумерують арабськими  цифрами в межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому самому рядку йде заголовок пункту. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу. Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти.

4.4. Оформлення ілюстрацій (рисунків)

Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумерують послідовно у межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад “Рис. 1.1.” (перший рисунок першого розділу), а далі пишуть назву рисунка.

Посилаючись на рисунок перший раз, записують скорочення слова “рисунок” і його порядковий номер, наприклад, “(рис. 1.1)”. Подальші посилання на рисунки виконують разом із скороченим словом “дивись”, наприклад, “(див. рис. 1.1)” .

Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на цій сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщують посередині послідовно під рисунком, при цьому номер і назву рисунка наводять курсивом. Висота шрифту тексту в середині рисунка 1,6 мм, що відповідає 12-му розміру комп’ютерного шрифту.

Підкреслення, жирний та курсивний шрифт в середині рисунка не допускаються, а всі його складові обов’язково повинні бути між собою пов’язані.

Відстань між назвою рисунка та подальшим текстом має дорівнювати 1,5 міжрядкових інтервалів (один Enter).

4.5. Оформлення таблиць

Таблиці у роботі нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишуть курсивом слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою (після порядкового номера таблиці крапка не ставиться), наприклад “Таблиця 2.1” (перша таблиця другого розділу).

Під час посилання на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад, “(табл. 2.1)” або “динаміка рентабельності продукції за валовим прибутком ВАТ “Маяк” наведена в табл. 2.1”. Під словом “Таблиця” розміщують заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назву таблиці друкують жирними літерами.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки про неї у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на цій сторінці немає місця, то її необхідно розташовувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці, сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Відстань між таблицею та подальшим текстом розділу повинна дорівнювати 1,5 комп’ютерних інтервала (одне натискання клавіші Enter).

Приклад оформлення таблиці наведено нижче.

1,5 машинних інтервали (один Enter)

Наявність та рух основних засобів ТзОВ “ВСМ” за 200х р.

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

Нумерацію граф таблиці здійснюють лише у тому разі, коли таблицю переносять на іншу (інші) сторінки, а також у випадку, коли по тексту є посилання на окремі графи таблиці. Переносячи таблиці на наступну сторінку, нумерацію граф необхідно повторити, а над нею розмістити слова “Продовження табл.” із зазначенням її номера, наприклад, “Продовження табл. 3.1”. Якщо таблицю переносять більше, ніж на одну сторінку, то на останній зазначається “Закінчення табл. 3.1” Нижче наведемо взірець оформлення такої таблиці.

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

Наступна сторінка матиме такий вигляд:

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

Остання сторінка, на якій розміщується таблиця (якщо остання знаходиться більш, ніж на двох сторінках) оформляється так:

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

1,5 машинних інтервали (один Enter)

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її „шапку”, а у другому – „боковик”. 

Заголовки граф таблиці пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, - якщо вони мають самостійне значення. 

Графу “№ з/п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті).

Якщо є текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками (-“-); якщо текст повторюється і складається з двох і більше слів, то під час першого повторення його замінюють на слова “Те саме”, а далі – лапками.

Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наведені, то у ньому ставлять прочерк.

4.6. Оформлення формул

Формули у роботі (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу.

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого поля сторінок (вирівнюється по правому краю сторінки) на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу), при цьому сама формула розміщується симетрично до тексту розділу. Формулу наводять курсивом, висота шрифту відповідає 14-му розміру. При їх написанні слід використовувати редактор формул (наприклад, Microsoft Equation 3.0).

Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводять безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючись зі слова “де”, двокрапку після якого не ставлять. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Обов’язково мають бути наведені одиниці виміру кожного параметра формули; розмірність одного і того самого параметра у межах роботи має бути однаковою.

У разі посилання у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, “у формулі (1.2)”. Рівняння і формули виділяють з тексту вільними рядками: вище і нижче від кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка (один Enter).

Приклад порядку відображення та нумерації другої формули другого розділу кваліфікаційної роботи наведений нижче.

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

1,5 машинних інтервали (один Enter) 

4.7. Оформлення приміток

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишуть слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одній сторінці в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку і примітки нумерують, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставлять крапку.

4.8. Оформлення посилань

У роботі роблять посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовують під час розроблення проблеми, завдання, розгляду питання тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту та обсяг.

Посилатись необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих  випадках, якщо в них є матеріал, який не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання. Посилання у тексті роботи на джерела необхідно позначати порядковим номером за переліком їх у списку використаних джерел, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, “… у працях [2-5, 8]…” (якщо зроблено логічні висновки з матеріалу наведеного в зазначених джерелах) чи [17, с. 20-25].

У разі посилань на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі студента, відповідно вказують: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, ”… в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад “… у формулі (2.2)”). При повторних посиланнях на ілюстрації та таблиці необхідно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.

4.9. Оформлення списку використаних джерел

Основна вимога до складання списку використаних джерел - однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку.

До списку входять усі використані інформаційні джерела, які розташовують за алфавітом. Допускається варіант оформлення списку використаних джерел, коли першими в списку показані нормативно-законодавчі акти стосовно теми роботи (Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств та центральних відомств України), а після -  джерела, які розташовують за алфавітом.

Приклад оформлення списку використаних джерел наведений у додатку Е.

4.10. Оформлення додатків

Додатки оформляють як продовження кваліфікаційної роботи на подальших її сторінках, розміщуючи їх у послідовності до посилань у тексті роботи. Посилання на додатки здійснюють так: “… макет перезапису інформації з первинного документу  наведений в додатку В”.

Кожний додаток починається з нової сторінки. Документи, формат яких менший ніж 1/4 формату А4, потрібно наклеювати на аркуш вищевказаного формату. При цьому кожен додаток слід розмістити так, щоб під час повороту за годинниковою стрілкою, його можна було б прочитати. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими жирними літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. У правому верхньому кутку над заголовком малими буквами з першої великої друкують слово “Додаток…” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”.

Додатки необхідно позначити послідовно, відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А, нижче наведемо приклад оформлення шапки додатку.

Якщо документ складається з декількох аркушів, то перший з них оформлятиметься вищевказаним способом, на другому з них в правому верхньому кутку слід зробити надпис “Продовження додатка А”, якщо аркушів більше двох – цей надпис робиться на кожному з них, на останньому зазначають – “Закінчення додатка А”.

На всіх додатках (аркушах, формах звітності, первинних документах тощо) проставляють номери сторінок.

Перед додатками необхідно вставити чистий аркуш з надписом по центру “ДОДАТКИ”, який також нумерують. Надпис роблять великими жирними прописними літерами 14 шрифту.

Порядок захисту курсового проекту.

Курсовий проект виконують протягом семестру, а захищають у терміни, визначені графіком навчального процесу. Не пізніше встановленої у завданні на курсовий проект дати студент подає курсовий проект керівникові, який рецензує та оцінює його. Якість курсового проекту оцінюють за системою критеріїв, основними з яких є: правильність і логічність побудови змісту курсового проекту; правильність наведених проектних рішень по кодуванню інформації; правильність і повнота спроектованих первинних та результатних документів; коректність інформаційної моделі розв’язання задачі; коректність схеми взаємозв’язку інформаційних масивів та програмних модулів; коректність схеми технологічного процесу розв’язання задачі; правильність описання інформаційних масивів, тощо. Відсутність одного чи кількох чинників знижує оцінку на таку саму кількість балів. У разі негативної рецензії керівник повертає курсовий проект студентові, який повинен доопрацювати його з врахуванням зауважень.

Якщо оцінка за виконання позитивна, то курсовий проект допускається до захисту. Захист відбувається на засіданні комісії. Доповідь має бути змістовною  і тривати 5 – 10 хвилин. У доповіді необхідно: сформулювати основну мету і завдання дослідження; стисло розкрити зміст курсового проекту; викласти результати проектування, висновки і пропозиції. Після доповіді студент відповідає на запитання. У процесі захисту курсового проекту студенту задають 3 – 5 запитань.

5. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ

Тематика курсових проектів  орієнтована на розв’язок конкретних завдань обліку і аудиту у системах управління структурними ланками народного господарства.

Теми курсових проектів, орієнтованих на організацію інформаційних систем обліку і аудиту:

1. Автоматизація обліку основних фондів по цехах підприємства.

2. Автоматизація обліку амортизаційних відрахувань по основних фондах.

3. Автоматизація обліку надходження матеріалів на склад.

4. Автоматизація обліку вибуття матеріалів зі складу.

5. Автоматизація обліку розходу матеріалів на основне виробництво.

6. Автоматизація обліку розрахунків з постачальниками матеріалів.

7. Автоматизація обліку нарахування відрядної заробітної плати.

8. Автоматизація обліку нарахування погодинної заробітної плати.

9. Автоматизований розрахунок заробітної плати за першу половину місяця.

10. Автоматизований розрахунок  нарахувань на заробітну плату та відрахувань із неї.

11. Автоматизація розрахунків утримань за виконавчими листами.

12. Автоматизація розрахунків  за листками непрацездатності.

13. Автоматизація обліку випуску готової продукції.

14. Автоматизація обліку реалізації готової продукції.

15. Автоматизація обліку і розподіл послуг допоміжного виробництва.

16. Автоматизація обліку і розподіл витрат по утриманню і експлуатації устаткування.

17. Автоматизація обліку і розподіл цехових витрат.

18. Автоматизація обліку і розподіл загальновиробничих витрат.

19. Автоматизація обліку витрат на підготовку і освоєння виробництва.

20. Автоматизація обліку втрат від браку.

21. Автоматизація обліку інших виробничих витрат.

22. Автоматизація обліку і оцінка незавершеного виробництва.

23. Автоматизація зведеного обліку витрат на виробництво.

24. Автоматизація нормативного методу калькулювання собівартості продукції.

25. Автоматизація обліку фінансово-розрахункових операцій.

26. Автоматизація аудиту  обліку готової продукції і її реалізації.

27. Автоматизація аудиту статутного капіталу і розрахунків з засновниками.

28. Автоматизація аудиту розрахунків по оплаті праці.

29. Автоматизація аудиту обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

30. Автоматизація  аудиту стратегії позичкових засобів.

31. Автоматизація аудиту платіжеспроможності підприємства.

32. Автоматизація аудиту гнучкості стратегії розвитку і дивідендної політики.

33. Автоматизація комплексного аудиторського аналізу.

34. Комп’ютеризація аудиту дій  облікового персоналу і системи  обліку.

35. Комп’ютеризація аудиту звітності.

36. Комп’ютеризація аудиту дій адміністрації.

37. Комп’ютеризація внутрішнього аудиту на підприємстві.

38. Комп’ютеризація дорадчого аудиту.

39. Автоматизація поглибленого комплексного аудиторського аналізу.

40. Автоматизація балансових узагальнень для цілей аудиту.

41. Автоматизація обліку фінансових інвестицій.

42. Автоматизація обліку капітальних інвестицій.

43. Автоматизація обліку довгострокових кредитів банку.

44. Автоматизація обліку короткострокових кредитів банку.

45. Автоматизація обліку статутного капіталу.

46. Автоматизація обліку неоплаченного капіталу.

47. Автоматизація обліку торгівельних операцій.

48. Автоматизація обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів (МШП).

49. Автоматизація обліку нематеріальних активів.

50. Автоматизація обліку витрат надзвичайної діяльності.

51. Автоматизація обліку грошових коштів і грошових документів.

52. Автоматизація обліку фінансових витрат.

53. Автоматизація обліку кредиторської заборгованості.

54. Автоматизація обліку доходів від інвестиційної діяльності.

55. Автоматизація обліку прибутків (збитків) підприємства.

56. Автоматизація обліку касових операцій.

57. Автоматизація обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

58. Автоматизація обліку операцій на рахунках в банках.

59. Автоматизація обліку розрахунків з підзвітними особами.

60. Автоматизація обліку амортизації малоцінних необоротних активів.

61. Автоматизація обліку дебіторської заборгованості.

62. Автоматизація обліку розрахунків з оренди.

63. Автоматизація обліку розрахунків за претензіями.

64. Автоматизація обліку розрахунків зак податками і платежами.

65. Автоматизація обліку резерву сумнівних боргів.

66. Автоматизація обліку векселів.

67. Автоматизація обліку витрат і доходів майбутніх періодів.

68. Автоматизація обліку транспортно-заготівельних витрат.

69. Автоматизація обліку придбання та реалізації фінансових інвестицій.

70.Автоматизація обліку виконання плану поставки продукції.

71. Розробка автоматизованого робочого місця державного податкового інспектора по нарахуванню і  обліку земельного податку з громадян.

72. Автоматизація обліку поставки товарів покупцям.

Наведений перелік тем може бути розширений після узгодження з кафедрою.

6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Береза А.М. Основи створення інформаційних систем: навч. посіб. /А.М. Береза. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 214 с.

2. Волков С.И. Машинная обработка экономической информации в промышленности / С.И. Волков, А.Н. Романов. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 376 с.

3. Гушко С.В. Управлінські інформаційні системи: навч. посібник для студентів вищих навч. закладів освіти / С.В. Гушко, А.В. Шайкан. – Львів: Магнолія Плюс, 2010. – 320 с.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навч. посіб./ В.М. Гужва. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

5. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита / В.П. Завгородний. – К.: А.С.К., 1998. – 768 с.

6. Іванюта П.В. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: навчальний посібник./ П.В. Іванюта.  – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 180 с.

7. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку і аудиту: навч. посіб./ С.В. Івахненков. – К.: Знання - Пресс, 2003. - 349 с.

8. Інформаційні системи і технології в економіці: посіб. для студ. вищих навч. закл. ; за ред. В.С. Пономаренка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 544 с.

9. Романов А.Н. Автоматизация обработки информации по учету и анализу в промыш­ленности / А.Н. Романов. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 274 с.

10. Романов А.Н. Компьютеризация аудиторской деятельности: учеб. пособ. для вузов / А.Н. Романов, Б.Е. Одинцов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 270 с.

11. Романов А.Н. Автоматизация аудита:/ А.Н. Романов, Б.Е. Одинцов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 336 с.

12. Ситник В.Ф.  Основи інформаційних систем: навч. посіб./ В.Ф. Ситник, Т.А. Писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С. Краєва; за ред.. В.Ф. Ситника. – 2-е вид, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.

13. Шквір В.Д. Інформаційні системи та технології в обліку : навч. посіб. / В.Д. Шквір, .Г. Загородній, О.С. Височан. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2007. - 439 с.        

14. Шуремов Е.П. Автоматизированные информационные системы бухгалтерского учета, анализа, аудита: учеб. пособ. для вузов / Е.П. Шуремов, Э.А.Умнова , Т.В. Воронаева Т.В.  – М.: Перспектива, 2001. – 363 с.

Додаток А

Взірець

оформлення титульної сторінки курсового проекту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

ПРОЕКТУВАННЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ ОБЛІКУ І АУДИТУ

К У Р С О В И Й     П Р О Е К Т

на тему: “ назва теми курсового проекту ”

                                                                           Студента ­­­­­­­­­­­­­­­­­­_____________________________

                                                                                                     (курс, група)

                                                                                       _______________________________

                                                                                                (прізвище та ініціали)

                                                                 Науковий керівник___________________________

                                                                                               (наукове звання і ступінь,

                                                                                                  прізвище, ініціали)

Львів 2015

Додаток Б

Взірець

завдання на курсовий проект

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

З А В Д А Н Н Я

для виконання курсового проекту (роботи) з дисципліни:

______________________________

(назва дисципліни)

Видане студенту____________________________

(прізвище, ім’я,  по батькові студента)

Групи__________________________ Інституту_______________________________________

1. Тема курсового проекту (роботи):_________________________________________________

2. Перелік питань, що їх належить розробити:

_________________________

(вказати об’єкт дослідження, або галузь діяльності об’єкту дослідження, або тему теоретичної частини чи

______________________________

варіант розрахункової і т. ін.)

______________________________

Завдання видав_____________      ________________     ______

(посада, П.І.Б. керівника)        (підпис)         ( дата)

Додаток Е

ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ В СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………….................3

1. Структура курсового проекту………………………………………………………….3

2. Вибір теми курсового проекту………………………………………………………..4

3. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту…….4

4. Оформлення, подання і захист курсового проекту………………...21

5. Тематика курсових проектів…………………………………………………………..28

6. Список літератури……………………………………………………………………........29

Додатки……………………………………………………………………………………...............31

Проектування автоматизації
обліку і аудиту

Методичні рекомендації

до виконання курсового проекту

для студентів спеціальності 7. 03050901 “Облік і аудит

Укладачі              Шквір Володимир Дмитрович

                        Борщук Ірина Володимирівна

Національний університет “Львівська політехніка” - 2015

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Проектування автоматизації
обліку і аудиту

Методичні рекомендації

до виконання курсового проекту

для студентів спеціальності 7.03050901 “Облік і аудит”

Затверджено

на засіданні кафедри

обліку та аналізу.

Протокол № 3

   від 27. 10. 2011 р.

Львів – 2015

Проектування автоматизації обліку і аудиту: Методичні рекомендації до виконання курсового проекту  для студентів спеціальності  7.03050901 “Облік і аудит” / Укл.: В.Д. Шквір, І.В. Борщук. – Львів:  Національний університет “Львівська політехніка”, 2011. –  45 с.

Укладачі                                                        Шквір В.Д., канд. екон. наук, доц.

                                                                           Борщук І.В., канд. екон. наук, доц..

Відповідальний за випуск                         Загородній А.Г., канд. екон. наук, професор

Рецензенти                                                     Воськало В.І., канд. екон. наук, доц.,

Кічор В.П., канд. техн. наук, доц.

ВСТУП

Курсовий проект – завершальний етап вивчення курсів, пов’язаних з автоматизацією обліку і аудиту “Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті”, “Інформаційні системи і технології обліку ” тощо. Він необхідний для систематизації, поглиблення і закріплення знань, одержаних студентом при вивченні цих курсів, а також сприяє розвитку навичок практичного застосування отриманих знань при проектуванні процесів машинної обробки облікової інформації.

Основна мета курсового проекту – самостійне вивчення і аналіз питань, пов’язаних з організацією процесів машинної обробки облікової інформації, розробка самостійних проектних рішень з реалізації окремих завдань обліку і аудиту на сучасних ЕОМ.

У процесі виконання курсового проекту студент вчиться користуватися спеціальною літературою з питань організації і проектування машинної обробки економічної інформації, типовими проектними рішеннями та іншими матеріалами, набуває навичок обґрунтування технології обробки інформації.

1. СТРУКТУРА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Курсовий проект містить титульний аркуш, завдання на курсовий проект, анотацію, вступ, основну частину, висновки, список використаної літератури, додатки.

Титульний аркуш курсового проекту містить назву вищого навчального закладу і кафедри, де виконаний курсовий проект, тему роботи, прізвище та ініціали студента, тощо (взірець титульного аркушу наведений в додатку А).

За титульним аркушем поміщають бланк завдання на курсовий проект, підписаний студентом, керівником і завідувачем кафедри обліку та аналізу. В завданні обов’язково вказується початок і кінець роботи над курсовим проектом (взірець завдання на курсовий проект  наведений в додатку Б).

Анотація, вступ, основна частина, висновки, список використаної літератури, додатки оформляють наступним чином:

Анотація.

Зміст.

Вступ.

Розділ 1. Постановка задачі.

Розділ 2. Проектна частина.

2.1. Інформаційне забезпечення.

2.1.1. Позамашинна інформаційна база.

2.1.1.1. Класифікатори та системи кодування.

2.1.1.2. Описання вхідних оперативних документів та макетів перенесення інформації на машинні носії.

2.1.1.3. Описання форм видачі результуючої інформації.

2.1.1.4. Описання документів для коригування внутрішньомашинної інформаційної бази.

2.1.2. Внутрішньомашинна інформаційна база.

2.1.2.1. Загальне описання структури внутрішньомашинної інформаційної бази (інфор­маційна модель розв’язування задачі)

2.1.2.2. Описання вхідних оперативних файлів.

2.1.2.3. Описання результуючих файлів.

2.1.2.4. Описання постійних файлів.

       2.1.2.5. Описання файлів для коригування.

       2.2. Технологія розв’язування задачі.

       2.2.1. Схема процесу використання програмних  засобів.

      2.2.4. Схема технологічного процесу збору, передачі, підготовки, обробки та видачі результатів.

 Висновки.

 Додатки.

 Список літератури.

2. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

Конкретну тему курсового проекту визначає студенту викладач, який веде лекційний курс предмету “Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті”. Передбачається можливість вибору студентами теми курсового проекту, що не увійшла в наведений далі в методичних рекомендаціях перелік. У такому випадку тема обов’язково погоджується з керівником роботи.

Номер теми курсового проекту відповідає номеру студента у загальному списку студентів у журналі відвідування занять.

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

В анотації дається короткий зміст курсового проекту.

У вступі висвітлюється мета і завдання розробки рішень щодо автоматизації конкретної задачі обліку чи аудиту, напрямки їх розв’язання.

Постановка задачі повинна бути подана в такій послідовності:

- економічна суть задачі та формалізоване описання процесу її розв’язування;

- результатна інформація;

- вхідна інформація.

 Класифікатори та системи кодування

У цьому підрозділі необхідно перерахувати класифікатори та системи кодування.

Варто навести структуру кодів у такому вигляді, як це показано у табл. 1.

Таблиця 1

Структура кодів

Для подальшого правильного оформлення роботи, у цьому підрозділі необхідно навести коди задач, вхідних документів та файлів.

Підрозділ “Описання вхідних оперативних документів та макетів перенесення інформації на машинні носії” повинен розпочинатися перерахунком усіх первинних документів, які використовуються для розв’язання задачі курсового проекту, їх назв та ідентифікаторів. Кожен з документів повинен бути поданий у трьох формах:

а) спроектована або стандартна форма документа, яка наводиться в додатку курсового проекту в натуральну величину;

б) табличне описання документа (наводиться в розділі “Додатки” курсового проекту);

в) описання макета перенесення інформації з документа на машинний носій (наводиться там же).

На рис.1 показано зразок форми первинного документа (не в натуральну величину, оскільки відсутні 32 рядки  змістової частини документа та юридична частина).

Таблична форма описання цього документа показана на рис. 2. У текстовій частині підрозділу потрібно пояснити чому використовується новостворена форма документа, а не

АКТ №

Про ліквідацію основних засобів від “___”_____________200__р.

Описання вхідних і результуючих документів

Назва документа Акт про ліквідацію основних засобів

Ідентифікатор документа ОС-1

Тип документа Стандартизований

Кількість знаків в документорядку 39

Кількість рядків в документі  32

Кількість документів за місяць 240

Рис. 2. Форма спроектованого документа
“Описання вхідних і результуючих документів”

 стандартна; що означають позначення в графі “Тип та значність” і чому саме такий тип вибраний для реквізиту; у графі “Тип та значність” використати такі позначення: N – числовий, C – символьний, D – дата.

Діапазон змін вказується для забезпечення використання методів логічного контролю вхідної та результуючої інформацій.

Описання макетів перенесення даних з первинної документації на машинні носії ґрунтується на відповідних зображеннях екрана дисплея (рис. 3).

Описання форм видачі результуючої інформації.

Підрозділ повинен розпочинатися з перерахунку усіх результуючих документів. Для кожного з документів повинні бути подані:

а) форма запроектованого результуючого документа;

б) табличне описання документа.

Форма документа може бути двох варіантів:

– паперовий документ;

– зображення інформації на екрані дисплея.

При будь-якому з цих варіантів форма документа зображається у вигляді рисунка на папері в натуральну величину, який виноситься в додаток. Розміщати реквізити в документі потрібно в такій послідовності (зліва направо):

- постійні ознаки;

- змінні ознаки;

- кількісно підсумкові ознаки (вхідні, результуючі).

Для описання результуючого документа використовується та сама форма, що і для описання первинних документів.

Описання документів для коригування внутрішньомашинної інформаційної бази.

Постійні та оперативні файли періодично можуть коригуватися. Коригування може здійснюватись двома шляхами: у пакетному або діалоговому (інтерактивному) режимах. Для коригування потрібно створити спеціальний документ, інформація з якого використовується для внесення змін. Він називається “Відомість про внесення змін”. Цей документ повинен містити позначення виду змін. Зміни можуть бути такими: ліквідація запису (реквізиту), заміна запису (реквізиту), доповнення запису (реквізиту).

Табличние описання реквізитів та описання макета перенесення інформації на машинний носій виконуються аналогічно до описання оперативних документів.

Приклад документа на внесення змін в довідник структурних підрозділів  наведений на рис. 4. В документі є графи старих і нових значень реквізитів запису довідника структурних підрозділів. Кожен запис цього довідника містить реквізити: структурний підрозділ (завод), цех, назва структурного підрозділу (заводу), назва цеху. Якщо запис вилучається з довідника, то в документі на коригування вказується лише ключ запису масиву, що (запис) вилучається. У випадку поповнення довідника новим записом, значення реквізитів нового запису будуть проставлені у полях “Нове значення реквізитів”. Якщо ж необхідно замінити реквізити запису, то старі їх значення у відповідних полях документу будуть перекреслені, а в полях документу на коригування “Нове значення” міститимуться нові значення реквізитів, які необхідно записати на місце старих значень у записі довідника.

Загальне описання структури внутрімашинної інформаційної бази.

У цьому підрозділі курсового проекту описується інформаційна модель процесу розв’язання задачі.    

Проміжні файли є основою для формування результуючих файлів, множина яких розміщається на наступному рівні моделі і ділиться на три групи:

1) файли, необхідні для виведення результатів користувачу;

2) файли, призначені для розв’язання інших задач;

3) файли, що використовуються для розв’язку цієї задачі в подальший період.

Наступний рівень використовується для зображення результуючої інформації і її зв’язків з результуючими файлами і приймачами інформації. Останні розміщаються на останньому рівні інформаційної моделі і так само, як і верхній, використовуються для ідентифікації зовнішніх зв’язків задачі.

Якщо інформаційна модель відображає зв’язки не для однієї задачі, а для кількох, то в такому

випадку корисно між рівнями результуючих файлів і результуючих документів розмістити модулі, які вказують на задачі. Це вносить ясність в те, що файли приналежні до задач.

Описання вхідних оперативних файлів.

Вхідні оперативні дані це дані, які поступають протягом якогось періоду із вхідних оперативних документів. Вони організовуються у формі файлів.

Розділ необхідно розпочати переліком усіх вхідних оперативних файлів і вказуванням для кожного із них джерела виникнення (документа). Проектування файлів пов’язане з виконанням таких робіт:

- вибору типу машинного носія, формату запису та методу організації;

- розрахунку об’єму файла, довжини запису;

- визначення типу кожного реквізиту, його довжини та позначень у формулах та програмах;

- встановлення ключів впорядкування та ієрархії між ними.

Результат проектування повинен бути поданий у таблиці “Описання файла даних” (рис. 6).

Особливу увагу необхідно приділити умовним позначенням реквізитів у формулах та програмах. Позначення у формулах потрібно перенести з розділу “Постановка задачі”, де за допомогою формул подано алгоритм розв’язування задачі.

Позначення у формулах в підрозділі “Постановка задачі” і в таблиці описання файла повинні бути ідентичні. Позначення, що використовуються при описанні полів у програмах, повинні збігатися з відповідною графою таблиці описання файла “Позначення в програмі”. Як правило, позначення у програмі – мнемонічна назва реквізиту латинськими буквами (номенклатурний номер матеріалу – NNM, табельний номер працівника – TNOM, тощо).

Графа “Тип” має той самий зміст, що і графа “Тип і значність” при описанні документів. Кількість символів у дужках не вказується. Замість цього в сусідній графі розраховується довжина реквізиту в байтах за формулою для ПЕОМ:

k = N ,

де        k – кількість символів у реквізиті; N – кількість байтів.

Середня кількість записів масиву оперативної інформації визначається множенням кількості рядків відповідного первинного документу на кількість документів за період, оскільки.

Описання файла даних

Назва файла _________________________________________________

Ідентифікатор файла __________________________________________

Тип машинного носія _______________

Формат запису _____________________

Метод організації _____________________________________________

Довжина запису _______________________________________________

Об’єм масиву: максимальний       ______            записів           _____              байт

                          середній                    ______            записів           _____              байт

                          мінімальний            ______            записів           _____              байт

“Накладна про надходження матеріалів на склад” має десять рядків, а за період (місяць) поступає двісті таких документів, то середній об’єм масиву оперативної інформації “Масив накладних про надходження матеріалів на склад” складатиме 10 * 200= 2000 записів.

Максимальне і мінімальне значення записів об’єму масиву визначають, враховуючи співвідношення

Середнє значення = (максимальне + мінімальне) : 2.

Вказуючи тип машинного носія, потрібно використовувати такі позначення:

Для методу організації використовувати такі позначення:

Формат запису може бути:

Вхідні оперативні масиви переважно описуються такими параметрами: для ПЕОМ – ГМД, МДВ, PS, F.

У графі “Ключі порядкування” вказують ієрархію ключів, яка використовується в процесі виконання процедури сортування. Наприклад, на рис.6 показано, що спочатку масив впорядковується по коду складу, а всередині складу – по коду постачальника. Цей же масив можна пере впорядкувати за датою і кодом постачальника (коли і хто поставив матеріал). В цьому випадку навпроти дати в графі “Ключі впорядкування” буде стояти цифра один, а навпроти коду постачальника – цифра два.

Підрозділ “Описання результуючих файлів” потрібно розпочати переліком усіх файлів, які отримуються в результаті розв’язування задачі. У загальному випадку всі файли потрібно розподілити на три групи:

- файли, отримані для друку або виведення на екран дисплея стосовно цієї задачі;- файли, отримані для розв’язування інших задач (наприклад, файл бухгалтерських проведень доформовується відповідними записами на усіх ділянках облікових робіт);- файли, отримані для розв’язування цієї задачі в наступний період (наприклад, файл сальдо на кінець місяця використовується для розв’язування даної задачі в наступному періоді і виступає як сальдо на початок наступного місяця).Процес проектування передбачає ті самі роботи, що і при створенні вхідних оперативних файлів, і завершується розробкою таблиці “Описання файла даних”. Типові параметри для таких файлів такі самі, як для оперативних.

Тоді в таблиці “Описання файла даних” в графі “Позначення у формулі” реквізит “Прихід у вартісному виразі” повинен мати позначення S_ij, реквізит “Прихід за день у вартісному виразі” повинен мати позначення S_ijk, реквізит “Прихід у кількісному виразі” повинен мати позначення П_ij, ” реквізит “Прихід за день у кількісному виразі” повинен мати позначення П_ijk.

Описання постійних файлів.

До постійних, а правильніше до умовно-постійних даних відносяться файли, коефіцієнт стабільності яких перевищує 0,7 – 0,8.

Коефіцієнт стабільності (К_ст) є відношенням кількості позицій в новій номенклатурі значень цієї інформаційної сукупності (Н), що залишається незмінною до кінця періоду (як, правило, року), до повної номенклатури значень показників масиву до початку періоду (П)

    Наприклад. Нехай масив назв і цін на матеріали має 1000 записів (П = 1000). Протягом року надходить нових матеріалів (або вибуває зовсім з користування) 200 номенклатур . Тоді для даного прикладу не змінюється Н = 1000 – 200 = 800 номенклатур (записів), а

К_ст = 800 : 1000 = 0,8

     Тому такий масив можна віднести до умовно-постійного і потрібно його описувати у відповідному підрозділі курсового проекту.

   До умовно-постійних файлів відноситься вся нормативна, конструкторська, технологічна, довідкова, розцінкова тощо інформація.

Підрозділ потрібно розпочинати переліком усіх постійних файлів, вказуючи їх назви, ідентифікатори та середній коефіцієнт, який характеризує їх стабільність.

Проектування полягає в розробці таблиць “Описання файлів даних” та поєднанні умовних позначень реквізитів, які використані у цій роботі, з позначеннями, введеними раніше в файлах постійних даних при розробці інших задач. Якщо ж постійні файли проектуються вперше, то позначення необхідно пов’язати лише з постановкою задачі.

Описання файлів для коригування. Проектування файлів для коригування мало чим відрізняється від проектування оперативних файлів. Різниця полягає у вказуванні в полі “Назва файла” таблиці “Описання файла даних” того, що файл є коригуючим для іншого, назва якого також вказується. Те саме повторюється і в полі “Ідентифікатор файла”. Далі заповнення таблиці нічим не відрізняються.

Якщо коригування відбувається без коригуючих файлів за допомогою інтерактивного режиму, то у цьому підрозділі описання файлів не виконується.

Зауважимо, як вибрати в описанні файлу для коригування середній об’єм його в записах. Прийнято вважати, що файл для коригування створюється, якщо зміни складають 10% від об’єму інформації, куди їх вносять. Виходячи з цього і розраховують середній об’єм записів в файлі-коректурі.

Наприклад. Необхідно внести зміни в масив оперативної інформації, який містить 1000 записів. Коректура складе (10% від 1000) 100 записів. Документ на коригування може містити 10 рядків і таких документів буде 10 за період (10 * 10 = 100). Тому і середній об’єм масиву на коригування – 100 записів.

Схема процесу використання програмних модулів.

У цьому підрозділі описується схема взаємозв’язку програмних модулів та інформацій­них масивів. Схема виноситься у додатки.

Під програмним модулем розумітимемо програму, набір операторів (або оператор), які реалізують деяку закінчену функцію (наприклад, відведення, коригування, сортування, виве­дення інформації тощо).

Кожний програмний модуль описується в такій послідовності:

- назва (ідентифікатор) програми, яка реалізує роботу модуля;

- функція модуля;

- вхід модуля;

- вихід (результат роботи) модуля.

Якщо в результаті роботи модулів отримують проміжні файли, структура яких відрізняється від структури вхідних, результуючих та постійних файлів, то такі проміжні файли повинні бути описані за допомогою таблиць “Описання файлів даних” (рис. 6).

Розглянемо приклад. Нехай є така умова задачі. Надходження матеріальних цінностей на склад документується первинним  документом – накладною (код документа DPR 1 ). Інформація з первинних документів за відповідним макетом перезаписується у оперативний файл з ідентифікатором MPR 1. При введенні інформації з первинних документів використовується метод контролю правильності перезаписування інформації на машинний носій – метод довідника.

Якщо виникають зміни, то вони вносяться у файл оперативної інформації в інтерактивному режимі з документа на коригування (ідентифікатор документа на коригування оперативної інформації korec) Зауважимо, що інтерактивний або діалоговий режим не передбачає створення файла коректури. Такий файл доцільно створювати у випадку , якщо об’єм коректури перевищує 10% інформації, в яку вносять зміни.

Друк результатної машинограми по надходженню матеріальних цінностей (код машинограми VPR1)  виконується з попередньо сформованого результатного файлу для друку (код масиву MDRUK). Під час формування такого файлу використовується довідковий масив назв і цін матеріалів (ідентифікатор Dovcina) для вибору  відповідних постійних даних (назва матеріалу, назва одиниці вимірювання, ціна за одиницю матеріалу, тощо).

Зауважимо, що в процесі складання схеми взаємозв’язку інформаційних масивів і програмних модулів завжди слід передбачати окремий модуль, який формує результатний файл для друку вихідної машинограми. Такий файл по структурі ідентичний формі відомості. Проектування такого програмного модуля необхідне з точки зору економії машинного часу. Слід також пам’ятати, що кожен модуль має вхід, вихід, номер і ідентифікатор програми, яка реалізує роботу модуля. Номер модуля проставляється у лівому верхньому куті модуля, а ідентифікатор програми – у правому куті над позначенням модуля. На вході і виході модуля не слід передбачати більше двох файлів - це значно зменшує час роботи програми, яка реалізує роботу такого модуля.

Враховуючи умову і зауваження побудуємо схему взаємозв’язку інформаційних масивів і програмних модулів для наведеного прикладу (рис.7, додаток В).

Опишемо наведену схему.

Модуль 1. Початок роботи системи.

Модулі 2,3.  На основі інструкційної карти (інструкції) запускається система (наприклад, по аналогії 1С:Бухгалтерії) і на екран виводиться головне меню з такими позиціями:

- Уведення оперативних даних.

- Коригування оперативної інформації.

- Розв’язання задачі.

- Друк машинограми.

Роботу модуля реалізує програма з ідентифікатором PROG1. Зауважимо, що позиції меню на схемі номеруються так:

- перший номер (02 або 03 на схемі) – номер листа, на який  здійснюється перехід;

- другий номер (04, 05, 06, 07 на схемі) – номер модуля, на який здійснюється перехід.

Модуль 4. Роботу модуля реалізує програма PROG 2. На вході модуля – первинний документ DPRІ. Суть роботи модуля така: за відповідним макетом оператор (бухгалтер) вводить інформацію з накладних по надходженню матеріальних цінностей. Коли набраний код номенклатурного номеру матеріалу, то здійснюється програмний контроль правильності перезапису, а саме: програма PROG 2 за ключем (номенклатурним номером матеріалу) проглядає довідник Dovcina до співпадіння або ні ключів (номенклатурних номерів). В першому випадку формується запис в масиві MPRІ. Другий випадок свідчить про відсутність набраного номенклатурного номеру матеріалу в довіднику. Можлива помилка при наборі або в іншому випадку необхідно доформувати довідник записом з таким номенклатурним номером (як правило довідник поповнюється новими записами в автоматичному режимі).

Модуль 5. Функція модуля  -  внесення змін в масив оперативної інформації. Роботу модуля здійснює програма PROG 3. Суть роботи програми. На екран виводиться перший запис масиву MPRІ. Форма документа на внесення змін може мати такі графи:

· вид змін ( 1-замінити старе значення реквізита на нове, 2- вилучити запис, 3-дописати запис);

· ключовий реквізит запису;

· старе значення реквізиту;

· нове значення реквізиту.

Якщо в документі у графі “вид змін” проставлено код 1-замінити, то за ключем (для даної задачі це номенклатурний номер матеріалу) проставленим у коректурі KOREC відшуковують на екрані запис масиву MPRІ; в цьому записі знаходять відповідний реквізит (старе значення реквізиту в документі KOREC) і замінюють його на нове значення реквізиту з документа  на внесення змін KOREC.

Якщо в коректурі KOREC проставлений  у  графі “вид змін” код 2 – вилучити запис ( в документі на внесення змін будуть відсутні в цьому випадку записи в графах старе і нове значення реквізиту), то за ключем з коректури KOREC  знаходять запис в масиві MPRІ, але знайдений запис не записується (вилучається) у результатний файл MPRІ*.

У випадку , якщо вид змін  3- дописати запис- в коректурі KOREC проставлені лише нові значення реквізитів, які формують новий запис в масиві MPRІ* (наприклад, десь загубився документ, інформацію з якого необхідно записати в оперативний масив).

Модуль 6. Роботу модуля реалізує програма PROG4. На вході модуля – відкоригований масив оперативної інформації MPRІ* та довідковий масив Dovcina. На виході  - сформований результатний масив MDRUK для друку вихідної машинограми. Зауважимо, що в інструкції цієї інформаційної системи зазначено, що модуль 6 викликається лише після попереднього виконан-

ня модуля 5 ( щоб для розв’язування задачі не використовувалася не відкоригована інформація).

Суть роботи програмного модуля заклечається в наступному: за ключем (номенклатурним номером матеріалу), запису MPRІ* відшуковується відповідний запис масиву Dovcina,  перемножується реквізит кількість надходження з масиву MPRІ* на вибрану ціну з масиву  Dovcina і формується відповідний запис у масив MDRUK наприклад, такої структури:

- дата;

- код матеріалу;

- назва матеріалу;

- код одиниці вимірювання;

- назва одиниці вимірювання;

- кількість;

- ціна за одиницю;

- сума надходження.

Зауважимо, що структура запису результуючого файлу для друку ідентична рядку форми вихідного документа.

Модуль 7. Роботу модуля реалізує програма PROG 5. На основі інформації результатного файлу MDRUK друкується вихідна машинограма по надходженню матеріальних цінностей VPRІ. Одночасно підводяться і друкуються відповідні підсумки (в розрізі номенклатурних номерів матеріалів, дат, складу, тощо).

Модуль 8. Кінець роботи системи.

Схема технологічного процесу збору, передачі, підготовки, обробки та видачі інформації.

Під технологічним процесом машинної обробки економічної інформації розуміють сукупність операцій, які здійснюються в суворо певній послідовності з початкового моенту її виникнення до кінцевого отримування заданих результатів. Операція – це комплекс дій по перетворенню інформації, що виконується на одному робочому місці.

Розв’язок будь-якої задачі управління, з технологічної точки зору, включає чотири типові групи операцій для пакетного режиму обробки даних:

1. Прийом, контроль і попередня обробка вхідних даних:

- Контроль складу документів.

- Комплектування документів в пачки.

- Виписування супровідних документів (ярликів) до пачок документів.

- Реєстрація і передача документів для подальшої обробки.

- Прийом і реєстрація пачок документів.

- Підрахунок контрольних сум.

- Реєстрація і передача документів для подальшої обробки.

2. Перенесення даних на машинні носії:

2.1. Прийом і реєстрація пачок документів.

2.2. Введення даних.

2.3. Перереєстрація документів за пультами введення.

2.4. Повторне введення і виправлення помилок.

3. Машинна обробка даних:

3.1. Реєстрація і передача завдання на ЕОМ.

3.2. Одержання машинних носіїв для розв’язування задачі.

3.3. Виконання завдання.

3.4. Контроль виконання завдання за протоколом.

3.5. Реєстрація факту розв’язання задачі і передача результатів для подальшої обробки.

4. Операції після машинної обробки даних:

4.1. Реєстрація результуючих документів.

4.2. Перевірка результуючих документів.

4.3. Реєстрація і передача виправлень для подальшої обробки.

4.4. Розмноження вихідних документів.

4.5. Передача результатів користувачу.

Для діалогового режиму відсутня заздалегідь чітко встановлена послідовність технологічних операцій обробки даних. Вона визначається в процесі діалогу користувача з ЕОМ. Однак загальний склад технологічних операцій є визначеним і включає такий набір:

1. Доступ користувача до системи.

2. Вибір робіт.

3. Прийом і контроль вхідної інформації.

4. Введення даних, контроль введення.

5. Коригування даних, запис і виведення даних

6. Обчислювальна обробка.

Цей підрозділ курсового проекту оформляють у вигляді схеми технологічного процесу. На схемі показують окремі операції і, як правило, вказують вхідну (зліва) і результуючу (справа) інформацію. У текстовій частині курсового проекту описують функції кожної з операцій схеми технологічного процесу, яка повинна бути подана в додатку.

Для прикладу розглянемо схему технологічного процесу розв’язування задачі, умова якої наведена при розгляді схеми процесу використання програмних модулів (рис. 8, додаток Д).

Опишемо структуру технологічного процесу, наведеного на рис. 8 додатку Д.

Операція 1. Початок роботи.

Операції 2,3

Робота користувача з системою починається з перевірки його повноважень. Така перевірка забезпечує захист від несанкціонованого доступу. При цьому в ПК адміністратором системи заздалегідь вводяться коди (паролі користувачів), які можуть змінюватися з плином часу. Після включення терміналу ПК запрошує код користувача. Він вводить свій код за допомогою клавіатури, який порівнюється в ПК з переліком, що є. Якщо введений  код  вірний, то користувач підключається до системи і йому пропонується вибір наступних видів робіт:

- заповнення, передача, прийом і контроль первинних документів;

- введення оперативної інформації з формування файлу;

- коригування та розв’язування задачі;

- одержання вихідних даних, контроль випуску машинограм.

Якщо код названо невірно, то на екран виводиться повідомлення про припинення доступу, а спроби підключення користувача фіксується в спеціальному журналі.

Користувач, ввівши види робіт у вигляді меню, може вільно вибрати будь-яку позицію.

Операція 4

Заповнення і передача первинних документів.

На вході операції–накладна по надходженню матеріальних цінностей на склад (код DPR 1). В документі проставляються усі необхідні кодові позначення, кількісні і якісні реквізити, фіксуються підписи відповідальних осіб. Якщо котрісь з граф не заповнені, то вони закреслюються позначкою Z.

На виході операції – заповнений первинний документ (код DPR1*). Передача документа для обробки відбувається, як правило, кур’єрським способом.

Операція 5

Прийом і контроль первинних документів.

Документи поступають на обробку пачками до 100 штук. Пачка документів зшивається в лівому верхньому куті, або скріплюється якимсь іншим чином. На пачку документів виписують супровідний ярлик, в якому фіксується назва документів, дата, кількість документів в пачці і підписи особи, яка сформувала пачку документів.

При прийомі документів перевіряється:

1. Чіткість заповнення усіх реквізитів первинного документа.

2. Відсутність запису реквізитів олівцем.

3. Наявність проставлених кодів облікових номенклатур.

4. Відсутність незаповнених граф.

Якщо під час прийому документів є відхилення від пунктів 1-5 (операція 6), то документи передаються на дооформлення (операція 7).

Операція 8

Перевірені первинні документи (DPR1) реєструються в журналі прийому, який містить такі основні графи:

- дата;

- назва документа;

- кількість прийнятих документів;

- підписи особи, яка прийняла первинний документ, і яка їх здала.

Операція 9

Ввід порції даних.

На вході операції - первинний документ DPR1 та заздалегідь сформований довідник цін на матеріали DOVCINA.

Зазначимо, що вид документа, який вводиться, визначається в процесі діалогу з ЕОМ. Реєстрація показників первинних документів може виконуватися в схематичній формі відповідно документу, яка висвічується на екрані.

Дані вводяться за допомогою клавіатури і дисплея. Інформація, що вводиться, обов’язково контролюється одним з прийнятих методів. В даному випадку використовується контроль методом довідника. Суть контролю в тому, що набрана ключова ознака (номенклатурний номер) з первинного документу програмним шляхом порівнюється з номенклатурним номером матеріалу кожного запису в довіднику цін на матеріали. Якщо ці ознаки співпали, то буде надана можливість вводити наступні реквізити. Якщо операція введена невірно (операція 10), то на екран буде видана інформація про помилку.

Операція 11

Невірно введена інформація виправляється і повторюється її ввід.

Зауважимо, що в даному технологічному процесі в операції 11 виправляється лише невірно набрана ключова ознака (номенклатурний номер) з первинного документа.

Тут не розглядається випадок, що довідник DOVCINA недоформований новими записами про ТМЦ., які зафіксовані в первинних документах.

Операція 12

Безпомилково введена інформація записується в масив оперативної інформації MPR 1.

Операція 13

Якщо не вся інформація з первинного документа введена, то управління передається на операцію 9 для вводу інформації з наступних первинних документів. Інакше вид робіт «введення оперативної інформації з формування файлу» закінчено і управління передається на головне меню для вибору іншого виду робіт.

Операція 14

Коригування масиву оперативної інформації MPR 1.

Зміни вносяться в інтерактивному режимі документом KOREK. Технологія внесення змін описана при розгляді модуля коректури (рис. 7).

Операція 15

Розв’язування задачі.

Для розв’язування задачі використовується відкоригований оперативний масив накладних по номерах матеріалів на складі MPR1* та довідковий масив цін на матеріали DOVCINA. Результатом розв’язування задачі є масив для друку машинограм MDRUK (по структурі ідентичній формі відомості VPR1).

Операція 16

Друк вихідної машинограм.

На вході операції – сформований результатний масив для друку відомості надходження матеріалів на склад з ідентифікатором MDRUK. На виході операції – машинограм надходження матеріалів на склад VPR1 на дисплеї, або в друкованому вигляді.

Операція 17

Контроль друку.

Перевіряється чіткість друку, відсутність накладання рядків. Зауважимо, що в даній операції мова йде не про контроль розв’язування задачі, а лише про контроль друку. Інакше необхідно починати перевіряти процес розв’язання задачі з п’ятої операції.

Операція 18

Якщо є помилки друку, то друк повторюється з найближчої контрольної точки (перехід на операцію 16).

Операція 19

Контроль випуску і передача замовнику машинограм.

Якщо друк відбувається на рулонному папері, то оператор (бухгалтер) повинен розрізати вихідну форму на сторінки, зброшурувати і поставити підпис, який буде засвідчувати коректність машинограм. Після цього в журналі реєструються такі показники:

- дата видачі машинограм замовнику;

- назва машинограми;

- кількість екземплярів;

- підписи особи, яка видала машинограму, і яка прийняла.

У висновках студент формулює основні результати курсового проекту.

На завершення роботи вказується список використаної літератури. Тут наводять усі використані під час написання курсового проекту нормативно-правові акти, літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів.

Додатки. У додатках до курсового проекту наводять форми первинних документів та їх табличний опис; макети перезапису інформації на машинний носій; форми і табличний опис результатних документів; форми і опис документів на внесення змін; таблиці описів усіх масивів інформації; інформаційну модель розв’язання задачі; схему взаємозв’язку інформаційних масивів і програмних модулів; схему технологічного процесу розв’язання задачі, тощо.

4. ОФОРМЛЕННЯ, ПОДАННЯ І ЗАХИСТ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ ТА КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

4.1. Загальні вимоги

Робота виконується за допомогою комп’ютера на одному боці аркуша білого паперу формату А-4 (210х297 мм) через 1,5 комп’ютерних інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм, що відповідає 14-му розміру комп’ютерного шрифту, абзацний відступ складає 1,27 см. На кожному аркуші повинні бути поля таких розмірів: ліворуч – 25 мм, зверху та знизу – 20 мм, праворуч  10 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору (слід використовувати шрифт Times New Roman). Щільність тексту має бути однаковою. Якщо у текст вписуються від руки іншомовні слова, формули, умовні знаки, то їх потрібно вписувати тільки чорним кольором.

Відстань між останнім текстовим рядком і нижнім краєм сторінки повинна становити не більше, ніж 2,5 см, тобто не допускають пусті рядки (окрім випадків, коли це закінчення розділу). Щоб уникнути пустих рядків слід (при використанні програми MS Word) виділити все що є в документі (в файлі), в головному меню вибрати меню “Формат”, відкрити діалогове вікно “Абзац…”, вибрати вкладку “Положення на сторінці” та відключити там усі опції.

Заголовки структурних частин роботи “АНОТАЦІЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ” (якщо такий є), “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”  друкують великими жирними літерами симетрично до тексту.

Кожну структурну частину кваліфікаційної роботи (окрім підрозділів) необхідно починати з нової сторінки.

Текст розділів складається з підрозділів. Заголовки підрозділів друкують маленькими жирними літерами (крім першої) з абзацного відступу, якщо ж текст переноситься на наступний рядок, то його розміщують по ліву сторону від краю сторінки. Крапка у кінці заголовка не ставиться. Відстань між назвою розділу і підрозділу дорівнює 1,5 комп’терних інтервала (один раз натиснута клавіша Enter).

Якщо підрозділи містять пункти, то заголовки цих пунктів друкують маленькими жирними літерами (крім першої) з абзацного відступу. У кінці назви пункту крапка не ставиться.

Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, то їх розділяють крапкою. Заголовки чи слова у них не підкреслюються і слова при переносах не розбиваються.

Відстань між заголовками і подальшим текстом має дорівнювати 1,5 комп’ютерних інтервала, а відстань між заголовком і останнім рядком попереднього тексту (для тих випадків, коли кінець одного і початок другого підрозділу розташовується на одній сторінці) – трьом комп’ютерним інтервалам (двічі натиснута клавіша Enter).

4.2. Зміст

Зміст подають після аркуша з анотацією курсового проекту. Він містить найменування та номери перших аркушів, на яких розміщуються: перелік умовних позначень, вступ, розділи, підрозділи, висновки, список використаної літератури, додатки.

Перераховані позиції друкують великими не жирними літерами з лівої сторони аркуша без абзаца. Якщо текст назви розділу не поміщається в одному рядку, то його переносять в наступний рядок і розміщують текст під першим словом назви розділу (має проглядатися слово “РОЗДІЛ”).

Підрозділи друкуються маленькими (крім першої) не жирними літерами безпосередньо під назвою розділу. Якщо текст назви підрозділу, не поміщається в один рядок, то його переносять аналогічно вищеописаному (поміщають текст в другому рядку під першим словом назви підрозділу, тобто в даному випадку проглядається нумерація підрозділів).

Назви пунктів не наводяться в змісті.

Приклад оформлення фрагменту змісту наведений нижче.

4.3. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація має бути наскрізною, причому першою сторінкою є пояснювальна записка до випускної кваліфікаційної роботи, але на ній номер не ставиться, другою – завдання (на ньому теж не проставляється номер), третьою сторінкою є анотація. Рисунки і таблиці входять у загальну нумерацію. Сторінки з додатками і списком використаних джерел входять у наскрізну нумерацію. Номер сторінки проставляють у правому верхньому кутку сторінки без будь-яких знаків (крапки у кінці, виділення рисками, дужками тощо). Отже, на аркуші з анотацією буде проставлено в правому верхньому куті цифру “3” і далі йтиме наскрізна нумерація (4, 5, 6…).

Номер розділу ставиться після слова “РОЗДІЛ”, наприклад, “РОЗДІЛ 1”, а “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ” не нумерують. Нумерація починається з першого підрозділу.

Підрозділи нумерують у межах розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу та свого порядкового номера, розділених крапкою. У кінці також ставлять крапку, наприклад, “2.1.” (перший підрозділ другого розділу). Пункти нумерують арабськими  цифрами в межах кожного підрозділу. Номер пункту має складатися із номера розділу, підрозділу і пункту (свого порядкового номера), розділених крапками. У кінці номера пункту також ставиться крапка, наприклад, “2.1.3.” (третій пункт першого підрозділу другого розділу). Потім у тому самому рядку йде заголовок пункту. Номери підрозділів і пунктів ставляться на їх початку, номер пункту – на початку першого рядка абзацу, яким розпочинається відповідний пункт. Цифра номера пункту не повинна виступати за межі абзацу. Якщо пункти міститимуть підпункти, то їх нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти.

4.4. Оформлення ілюстрацій (рисунків)

 Ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, графіки тощо) називаються рисунками, які нумерують послідовно у межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунка має складатися із номера розділу і порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад “Рис. 1.1.” (перший рисунок першого розділу), а далі пишуть назву рисунка.

Посилаючись на рисунок перший раз, записують скорочення слова “рисунок” і його порядковий номер, наприклад, “(рис. 1.1)”. Подальші посилання на рисунки виконують разом із скороченим словом “дивись”, наприклад, “(див. рис. 1.1)” .

Рисунки мають розташовуватись одразу після посилання на них у тексті. Якщо на цій сторінці немає місця, то їх необхідно розташувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення цього рисунка сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Номер рисунка, його назва і пояснювальні підписи розміщують посередині послідовно під рисунком, при цьому номер і назву рисунка наводять курсивом. Висота шрифту тексту в середині рисунка 1,6 мм, що відповідає 12-му розміру комп’ютерного шрифту.

Підкреслення, жирний та курсивний шрифт в середині рисунка не допускаються, а всі його складові обов’язково повинні бути між собою пов’язані.

Відстань між назвою рисунка та подальшим текстом має дорівнювати 1,5 міжрядкових інтервалів (один Enter).

4.5. Оформлення таблиць

Таблиці у роботі нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті пишуть курсивом слово “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою (після порядкового номера таблиці крапка не ставиться), наприклад “Таблиця 2.1” (перша таблиця другого розділу).

Під час посилання на таблицю вказують її повний номер, а слово “Таблиця” пишуть у скороченому вигляді, наприклад, “(табл. 2.1)” або “динаміка рентабельності продукції за валовим прибутком ВАТ “Маяк” наведена в табл. 2.1”. Під словом “Таблиця” розміщують заголовок таблиці симетрично до форми таблиці. Слово “Таблиця” і заголовок починаються з великої букви. Назву таблиці друкують жирними літерами.

Таблиці потрібно розташовувати після першої згадки про неї у тексті так, щоб її зручно було розглядати без повороту або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо на цій сторінці немає місця, то її необхідно розташовувати на наступній сторінці у зручній для ознайомлення формі, тобто, щоб для вивчення таблиці, сторінку можна було б повернути за годинниковою стрілкою. Відстань між таблицею та подальшим текстом розділу повинна дорівнювати 1,5 комп’ютерних інтервала (одне натискання клавіші Enter).

Приклад оформлення таблиці наведено нижче.

1,5 машинних інтервали (один Enter)

Наявність та рух основних засобів ТзОВ “ВСМ” за 200х р.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на іншу сторінку, при цьому назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою у межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її „шапку”, а у другому – „боковик”. 

Заголовки граф таблиці пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, - якщо вони мають самостійне значення. 

Графу “№ з/п.” у таблицю включати не потрібно (крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання у тексті).

Якщо є текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками (-“-); якщо текст повторюється і складається з двох і більше слів, то під час першого повторення його замінюють на слова “Те саме”, а далі – лапками.

Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наведені, то у ньому ставлять прочерк.

4.6. Оформлення формул

Формули у роботі (якщо їх більше ніж одна) нумерують у межах розділу.

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого поля сторінок (вирівнюється по правому краю сторінки) на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули, до якої він належить) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу), при цьому сама формула розміщується симетрично до тексту розділу. Формулу наводять курсивом, висота шрифту відповідає 14-му розміру. При їх написанні слід використовувати редактор формул (наприклад, Microsoft Equation 3.0).

Пояснення позначень символів чи числових коефіцієнтів наводять безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючись зі слова “де”, двокрапку після якого не ставлять. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Обов’язково мають бути наведені одиниці виміру кожного параметра формули; розмірність одного і того самого параметра у межах роботи має бути однаковою.

У разі посилання у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, “у формулі (1.2)”. Рівняння і формули виділяють з тексту вільними рядками: вище і нижче від кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка (один Enter).

4.7. Оформлення приміток

Якщо у тексті є необхідність у примітках, в яких вказують довідкові чи пояснювальні дані, то пишуть слово “Примітка” чи “Примітки”. Якщо приміток на одній сторінці в одному пункті чи підпункті декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку і примітки нумерують, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...

Якщо є одна примітка, то її не нумерують, і після слова “Примітка” ставлять крапку.

4.8. Оформлення посилань

У роботі роблять посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовують під час розроблення проблеми, завдання, розгляду питання тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту та обсяг.

Посилатись необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих  випадках, якщо в них є матеріал, який не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання. Посилання у тексті роботи на джерела необхідно позначати порядковим номером за переліком їх у списку використаних джерел, виділивши двома квадратними дужками, наприклад, “… у працях [2-5, 8]…” (якщо зроблено логічні висновки з матеріалу наведеного в зазначених джерелах) чи [17, с. 20-25].

У разі посилань на ілюстрації, таблиці, формули, які розміщені у самій роботі студента, відповідно вказують: порядковий номер ілюстрації (наприклад, “рис. 2.4”; номер таблиці (наприклад, ”… в табл. 1.4”); порядковий номер формули (наприклад “… у формулі (2.2)”). При повторних посиланнях на ілюстрації та таблиці необхідно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. рис. 2.4”.

4.9. Оформлення списку використаних джерел

Основна вимога до складання списку використаних джерел - однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку.

До списку входять усі використані інформаційні джерела, які розташовують за алфавітом. Допускається варіант оформлення списку використаних джерел, коли першими в списку показані нормативно-законодавчі акти стосовно теми роботи (Закони України, Постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти міністерств та центральних відомств України), а після -  джерела, які розташовують за алфавітом.

Приклад оформлення списку використаних джерел наведений у додатку Е.

4.10. Оформлення додатків

Додатки оформляють як продовження кваліфікаційної роботи на подальших її сторінках, розміщуючи їх у послідовності до посилань у тексті роботи. Посилання на додатки здійснюють так: “… макет перезапису інформації з первинного документу  наведений в додатку В”.

Кожний додаток починається з нової сторінки. Документи, формат яких менший ніж 1/4 формату А4, потрібно наклеювати на аркуш вищевказаного формату. При цьому кожен додаток слід розмістити так, щоб під час повороту за годинниковою стрілкою, його можна було б прочитати. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими жирними літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. У правому верхньому кутку над заголовком малими буквами з першої великої друкують слово “Додаток…” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”.

Додатки необхідно позначити послідовно, відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А, нижче наведемо приклад оформлення шапки додатку.

Якщо документ складається з декількох аркушів, то перший з них оформлятиметься вищевказаним способом, на другому з них в правому верхньому кутку слід зробити надпис “Продовження додатка А”, якщо аркушів більше двох – цей надпис робиться на кожному з них, на останньому зазначають – “Закінчення додатка А”.

На всіх додатках (аркушах, формах звітності, первинних документах тощо) проставляють номери сторінок.

Перед додатками необхідно вставити чистий аркуш з надписом по центру “ДОДАТКИ”, який також нумерують. Надпис роблять великими жирними прописними літерами 14 шрифту.

Порядок захисту курсового проекту.

Курсовий проект виконують протягом семестру, а захищають у терміни, визначені графіком навчального процесу. Не пізніше встановленої у завданні на курсовий проект дати студент подає курсовий проект керівникові, який рецензує та оцінює його. Якість курсового проекту оцінюють за системою критеріїв, основними з яких є: правильність і логічність побудови змісту курсового проекту; правильність наведених проектних рішень по кодуванню інформації; правильність і повнота спроектованих первинних та результатних документів; коректність інформаційної моделі розв’язання задачі; коректність схеми взаємозв’язку інформаційних масивів та програмних модулів; коректність схеми технологічного процесу розв’язання задачі; правильність описання інформаційних масивів, тощо. Відсутність одного чи кількох чинників знижує оцінку на таку саму кількість балів. У разі негативної рецензії керівник повертає курсовий проект студентові, який повинен доопрацювати його з врахуванням зауважень.

Якщо оцінка за виконання позитивна, то курсовий проект допускається до захисту. Захист відбувається на засіданні комісії. Доповідь має бути змістовною  і тривати 5 – 10 хвилин. У доповіді необхідно: сформулювати основну мету і завдання дослідження; стисло розкрити зміст курсового проекту; викласти результати проектування, висновки і пропозиції. Після доповіді студент відповідає на запитання. У процесі захисту курсового проекту студенту задають 3 – 5 запитань.

5. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ ПРОЕКТІВ

Тематика курсових проектів  орієнтована на розв’язок конкретних завдань обліку і аудиту у системах управління структурними ланками народного господарства.

Теми курсових проектів, орієнтованих на організацію інформаційних систем обліку і аудиту:

1. Автоматизація обліку основних фондів по цехах підприємства.

2. Автоматизація обліку амортизаційних відрахувань по основних фондах.

3. Автоматизація обліку надходження матеріалів на склад.

4. Автоматизація обліку вибуття матеріалів зі складу.

5. Автоматизація обліку розходу матеріалів на основне виробництво.

6. Автоматизація обліку розрахунків з постачальниками матеріалів.

7. Автоматизація обліку нарахування відрядної заробітної плати.

8. Автоматизація обліку нарахування погодинної заробітної плати.

9. Автоматизований розрахунок заробітної плати за першу половину місяця.

10. Автоматизований розрахунок  нарахувань на заробітну плату та відрахувань із неї.

11. Автоматизація розрахунків утримань за виконавчими листами.

12. Автоматизація розрахунків  за листками непрацездатності.

13. Автоматизація обліку випуску готової продукції.

14. Автоматизація обліку реалізації готової продукції.

15. Автоматизація обліку і розподіл послуг допоміжного виробництва.

16. Автоматизація обліку і розподіл витрат по утриманню і експлуатації устаткування.

17. Автоматизація обліку і розподіл цехових витрат.

18. Автоматизація обліку і розподіл загальновиробничих витрат.

19. Автоматизація обліку витрат на підготовку і освоєння виробництва.

20. Автоматизація обліку втрат від браку.

21. Автоматизація обліку інших виробничих витрат.

22. Автоматизація обліку і оцінка незавершеного виробництва.

23. Автоматизація зведеного обліку витрат на виробництво.

24. Автоматизація нормативного методу калькулювання собівартості продукції.

25. Автоматизація обліку фінансово-розрахункових операцій.

26. Автоматизація аудиту  обліку готової продукції і її реалізації.

27. Автоматизація аудиту статутного капіталу і розрахунків з засновниками.

28. Автоматизація аудиту розрахунків по оплаті праці.

29. Автоматизація аудиту обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

30. Автоматизація  аудиту стратегії позичкових засобів.

31. Автоматизація аудиту платіжеспроможності підприємства.

32. Автоматизація аудиту гнучкості стратегії розвитку і дивідендної політики.

33. Автоматизація комплексного аудиторського аналізу.

34. Комп’ютеризація аудиту дій  облікового персоналу і системи  обліку.

35. Комп’ютеризація аудиту звітності.

36. Комп’ютеризація аудиту дій адміністрації.

37. Комп’ютеризація внутрішнього аудиту на підприємстві.

38. Комп’ютеризація дорадчого аудиту.

39. Автоматизація поглибленого комплексного аудиторського аналізу.

40. Автоматизація балансових узагальнень для цілей аудиту.

41. Автоматизація обліку фінансових інвестицій.

42. Автоматизація обліку капітальних інвестицій.

43. Автоматизація обліку довгострокових кредитів банку.

44. Автоматизація обліку короткострокових кредитів банку.

45. Автоматизація обліку статутного капіталу.

46. Автоматизація обліку неоплаченного капіталу.

47. Автоматизація обліку торгівельних операцій.

48. Автоматизація обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів (МШП).

49. Автоматизація обліку нематеріальних активів.

50. Автоматизація обліку витрат надзвичайної діяльності.

51. Автоматизація обліку грошових коштів і грошових документів.

52. Автоматизація обліку фінансових витрат.

53. Автоматизація обліку кредиторської заборгованості.

54. Автоматизація обліку доходів від інвестиційної діяльності.

55. Автоматизація обліку прибутків (збитків) підприємства.

56. Автоматизація обліку касових операцій.

57. Автоматизація обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

58. Автоматизація обліку операцій на рахунках в банках.

59. Автоматизація обліку розрахунків з підзвітними особами.

60. Автоматизація обліку амортизації малоцінних необоротних активів.

61. Автоматизація обліку дебіторської заборгованості.

62. Автоматизація обліку розрахунків з оренди.

63. Автоматизація обліку розрахунків за претензіями.

64. Автоматизація обліку розрахунків зак податками і платежами.

65. Автоматизація обліку резерву сумнівних боргів.

66. Автоматизація обліку векселів.

67. Автоматизація обліку витрат і доходів майбутніх періодів.

68. Автоматизація обліку транспортно-заготівельних витрат.

69. Автоматизація обліку придбання та реалізації фінансових інвестицій.

70.Автоматизація обліку виконання плану поставки продукції.

71. Розробка автоматизованого робочого місця державного податкового інспектора по нарахуванню і  обліку земельного податку з громадян.

72. Автоматизація обліку поставки товарів покупцям.

Наведений перелік тем може бути розширений після узгодження з кафедрою.

6. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Береза А.М. Основи створення інформаційних систем: навч. посіб. /А.М. Береза. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 214 с.

2. Волков С.И. Машинная обработка экономической информации в промышленности / С.И. Волков, А.Н. Романов. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 376 с.

3. Гушко С.В. Управлінські інформаційні системи: навч. посібник для студентів вищих навч. закладів освіти / С.В. Гушко, А.В. Шайкан. – Львів: Магнолія Плюс, 2010. – 320 с.

4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: навч. посіб./ В.М. Гужва. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.

5. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учета, контроля, анализа и аудита / В.П. Завгородний. – К.: А.С.К., 1998. – 768 с.

6. Іванюта П.В. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: навчальний посібник./ П.В. Іванюта.  – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 180 с.

7. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку і аудиту: навч. посіб./ С.В. Івахненков. – К.: Знання - Пресс, 2003. - 349 с.

8. Інформаційні системи і технології в економіці: посіб. для студ. вищих навч. закл. ; за ред. В.С. Пономаренка. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 544 с.

9. Романов А.Н. Автоматизация обработки информации по учету и анализу в промыш­ленности / А.Н. Романов. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 274 с.

10. Романов А.Н. Компьютеризация аудиторской деятельности: учеб. пособ. для вузов / А.Н. Романов, Б.Е. Одинцов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 270 с.

11. Романов А.Н. Автоматизация аудита:/ А.Н. Романов, Б.Е. Одинцов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 336 с.

12. Ситник В.Ф.  Основи інформаційних систем: навч. посіб./ В.Ф. Ситник, Т.А. Писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С. Краєва; за ред.. В.Ф. Ситника. – 2-е вид, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.

13. Шквір В.Д. Інформаційні системи та технології в обліку : навч. посіб. / В.Д. Шквір, .Г. Загородній, О.С. Височан. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2007. - 439 с.        

14. Шуремов Е.П. Автоматизированные информационные системы бухгалтерского учета, анализа, аудита: учеб. пособ. для вузов / Е.П. Шуремов, Э.А.Умнова , Т.В. Воронаева Т.В.  – М.: Перспектива, 2001. – 363 с.

Додаток А

Взірець

оформлення титульної сторінки курсового проекту

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

ПРОЕКТУВАННЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ ОБЛІКУ І АУДИТУ

К У Р С О В И Й     П Р О Е К Т

на тему: “ назва теми курсового проекту ”

Студента ­­­­­­­­­­­­­­­­­­_____________________________

                                                                                                     (курс, група)

        _______________________________

                                                                                                (прізвище та ініціали)

         Науковий керівник  ___________________________

       (наукове звання і ступінь, прізвище, ініціали)

Львів 2011

Додаток Б

Взірець

завдання на курсовий проект

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

З А В Д А Н Н Я

для виконання курсового проекту (роботи) з дисципліни:

_______________________________________________________

                                                                     (назва дисципліни)

Видане студенту_________________________________________

                                                     (прізвище, ім’я,  по батькові студента)

Групи__________________________ Інституту_______________________________________

1. Тема курсового проекту (роботи):_________________________________________________

_________________________________________________________

2. Перелік питань, що їх належить розробити:

_________________________________________________________

(вказати об’єкт дослідження, або галузь діяльності об’єкту дослідження, або тему теоретичної частини чи

_________________________________________________________

варіант розрахункової і т. ін.)

__________________________________________________________

__________________________________________________________

Завдання видав_____________________

                            (посада, П.І.Б. керівника)                 (підпис)                                  ( дата)

Завдання отримав_____________________  ______________________     __________________

                                      ( П.І.Б. студента)                     (підпис)                                   ( дата)

Завідувач кафедри ОА, професор ____________________ А.Г. Загородній

Термін подання керівнику закінченого проекту (роботи        _______             (дата)                                                   

        Додаток Е

ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ В СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ЗМІСТ

Вступ

1. Структура курсового проекту

2. Вибір теми курсового проекту

3. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту

4. Оформлення, подання і захист курсового проекту

5. Тематика курсових проектів

6. Список літератури

Додатки

Проектування автоматизації
обліку і аудиту

Методичні рекомендації

до виконання курсового проекту

для студентів спеціальності 7. 03050901 “Облік і аудит

Укладачі                                            Шквір Володимир Дмитрович

                                                               Борщук Ірина Володимирівна

Національний університет “Львівська політехніка” - 2011

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!