Інноваційні напрямки в умовах глобалізації

Аналіз класичних (Мілль, Сеніор) і неокласичних (Маршалл, Пігу) теорій про ризик з погляду соціально-філософського підходу дає змогу виділити основні елементи в його характеристиці – капітал, підприємницька діяльність і прибуток – з одного боку, а також вірогідність можливих втрат, що пов’язані з помилковими рішеннями у ході досягнення стратегічних цілей підприємства.

Беручи до уваги об’єктивну природу ризику, яка, на відміну від суб’єктивного підходу, не виключає дії зовнішнього середовища на господарську діяльність і, як наслідок, ступеня підвищення ризику на підприємстві, приймемо за основу вплив такого чинника, як "конкурентна боротьба" на внутрішньому (національному) і зовнішньому ринках. Саме цей чинник під час глобалізації має істотну дію на розвиток будь-якого суб’єкта господарювання і рівень доходів його працівників.

Стає очевидним, що конкурентоспроможність економічної системи залежить від її можливості мінімізувати негативний аспект ризику, пов’язаний з ухваленням рішень про виробництво і реалізацію того або іншого продукту, що, своєю чергою, вимагає враховувати такі функції економічного ризику:

а) інноваційну (впливає на ефективність виробництва);

б) регулятивно-конструктивну (впливає на форму управління трудовими ресурсами);

в) захисну (впливає на економічну безпеку);

г) аналітичну (впливає на вибір найприйнятнішого варіанта досягнення мети).

Очевидно, що за відсутності кваліфікованого персоналу, який має достатній освітній рівень фахової підготовки, неможливо виправдати будь-який ризик, пов’язаний з господарською діяльністю і ухваленням рішень, і, тим більше, прийняти правильне управлінське рішення під час досягнення стратегічних цілей і підтримки конкурентоспроможного рівня, підвищення ефективності виробництва і отримання прибутку тощо. Саме від кваліфікації персоналу залежить запобігання невиправданим (авантюрним) ризикам, які, при різній їхній класифікації, пов’язані з технічним провалом виробництва (див. Й. Шумпетер), нераціональною фінансовою діяльністю, неефективною комерційною діяльністю та іншими чинниками. Очевидними є також і ті обставини, що відсутність кваліфікованого персоналу не дасть економічній системі змоги реалізувати стратегію розвитку на основі раціонального використання економічних ресурсів, підвищити продуктивність, збільшити чистий дохід і прибуток. Як показує аналіз внутрішніх чинників економічної системи, що впливають на рівень ризику, його негативна дія на 90 % залежить від некомпетентності керівництва, браку професійного досвіду, низького рівня підготовки персоналу, недосконалої організації праці – з одного боку, і від так званих чинників "ННН" – некомпетентності, недбайливості і несумлінності.

Зазначимо, що ця проблематика не може розглядатися без урахування можливості системи освіти задовольнити потреби ринку праці – з одного боку, запити роботодавців – з іншого, і глобалізаційних процесів, що відбуваються.

Отже, розроблення механізму зниження кадрових ризиків, безумовно, враховує вимоги міжнародного розподілу праці і світової торгівлі, євроінтеграційні та глобалізаційні процеси і, зокрема – вимоги до підвищення якості освітніх послуг і норм Болонського процесу.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!