Історія української літературної мови, як начальна дисципліна

«Історія української літературної мови» - це навчальна дисципліна, яка присвячена вивченню еволюції літературної писемної мови. ЇЇ історія простежується по пам'ятках з середини XI ст. до XIX, коли в творчості Т. Шевченка і інших українських письменників оформляється система сучасної української літературної мови.

Курс «Історія української літературної мови» має на меті дати студентам знання про витоки і становленні української літературної мови, «рух» і зміни її стилістичних систем в часі.

Даний курс має яскраво виражений міждисциплінарний (загальнофілологічний) характер, тісно стикається з історією літератури, історією культури і цілим рядом мовних дисциплін історичного циклу, таких як старослов'янська мова, історична граматика української мови тощо. Це породжує складність у визначенні змісту курсу, його предмета.

Історія української літературної мови вивчає історію мовного вживання, інакше кажучи, представляє собою «історичну стилістику».

З урахуванням цього мету даного курсу можна визначити як – вивчення різних традицій відбору і вживання мовних елементів в текстах конкретних епох, а також того, як і чому ці традиції змінювалися.

Об'єкт вивчення курсу Історія української літературної мови – українська літературна мова. Визначення об'єкта є питанням дискусійним, поняття літературна мова мінливе. Більшість сходиться на думці, що є спільні ознаки.

Літературна мова - це такий різновид мови для якого характерні три ознаки:

- наявність розвиненої писемності;

- оброблення, орієнтація на форми, кодифікація;

- функціонування в якості державної мови.

Сама внутрішня форма терміну «літературна мова» показує нам, що це мова літератури в широкому сенсі. При такому підході на перший план виступає саме мовностилістичний аналіз текстів різного виду, жанру, напрямку. Але перш за все творів художньої літератури. Тому що, у своєму реальному втіленні літературна мова існує не в граматиках і словниках, а в конкретних текстах.

Протягом майже дев'яти століть, з XI до середини XIX ст., перш за все тексти художньої літератури були тим горном, в якому виплавлялася та чи інша традиція мовного вживання. Саме в творчій лабораторії письменників відбувався і відбувається відбір і організація мовних елементів в якесь нове ціле.

Читаючи побудовані письменниками тексти, ми таким чином засвоюємо і «пропускаємо» через свою мовленнєву свідомість особливості вживання мови авторами. Правда, з другої половини XIX ст. і аж до наших днів художня література як «законодавець мод» в області української літературної мови в значній мірі поступається своїми позиціями газетно-публіцистичній літературі і телебаченню, але все ж залишається важливим джерелом подальшої еволюції української літературної мови.

Сказане, звичайно, не означає, що в рамках курсу не розглядаються тексти наукової та іншої літератури. Зовсім ні, їм приділяється велика увага (як уже відзначено, історія української літературної мови виходить з «широкого» розуміння літератури). Акцент на художній літературі зроблений лише для того, щоб підняти її пріоритетність.

Завдання курсу Історія української літературної мови:

- ознайомити студентів з процесом виникнення і розвитку української мови, уявити в системі історію фонетичних, морфологічних, лексичних і синтаксичних змін, пережитих українською мовою з найдавнішої епохи до сучасного стану;

- дати студентам уявлення про багатовікову історію української літературної мови, про періоди, етапи та тенденції її розвитку;

- виробити вміння використовувати отримані знання в історичному коментуванні мовних фактів, а також в лінгвістичному і стилістичному аналізі письмових текстів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!