Історична антропологія, як навчальна дисципліна

Історична антропологія – це область сучасного історичного знання, що зародилася і існує в рамках «нової історичної науки», яка об'єднує ряд дисциплін і вивчає людину в усіх проявах конкретних форм її існування, в конкретний час і в конкретному місці, у взаємозв'язку з елементами і сторонами соціальної системи. Різні сектори дослідного поля історичної антропології слід розглядати як самостійні дисципліни, які одночасно є окремими напрямками історичного знання. Предметні поля цих дисциплін перекривають один одного, можуть бути ширші, ніж предметне поле історичної антропології.

Оскільки історична антропологія молодий напрям історичної науки, то вона переживає зараз період екстенсивного розвитку, намагаючись визначити свою власну предметну область, більш універсальне значення має антропологічний підхід в історичних дослідженнях, тобто використання відповідних методів і принципів.

Метри історичної антропології (А. Бюргьер, Ж. Ле Гофф, А.Я. Гуревич) неодноразово підкреслювали, що у цього напрямку немає свого особливого дослідницького поля, своєї особливою проблематики. Ж. Ле Гофф трактує історичну антропологію як загальну глобальну концепцію історії, яка обіймає все досягнення «Нової історичної науки».

Тематика історико-антропологічних досліджень дійсно дуже різноманітна, постійно розширюється, але залишається дискусійною. Проте, слід виділити декілька проблемних областей, в яких історико-антропологічний підхід в останні десятиліття виявився особливо плідним. У широкому сенсі, на сьогоднішній день в сферу історичної антропології можна включити: історію ментальностей, історію повсякденності, «мікроісторію», гендерну історію, історичну психологію, інтелектуальну історію, «народну релігійність» (релігійну антропологію, тобто вивчення суб'єктивного аспекту віри) та ін. Поділ на ці дисципліни є досить умовним, бо їх зближує предметна область, оновлений теоретико-методологічний арсенал, принцип міждисциплінарності в дослідженнях. Таким чином, історична антропологія являє собою конгломерат не мають чітких меж, що переплітаються між собою наукових напрямків.

У антропологічно орієнтованих історичних дослідженнях використовуються теоретичні основи, концептуальні підходи, дослідні техніки і методи не тільки самої історичної науки, а й суміжних соціальних і гуманітарних наук (семіотика, розшифровка, трактування символів і знаків), дискурсивний аналіз (інтерпретація текстів джерел), методи власне антропології, психології, соціології, лінгвістики), оскільки перетин дослідницьких інтересів продиктовано близькістю об'єкта вивчення (людина і суспільство в різних вимірах).

Мета курсу Історична антропологія - формування компетентності магістрантів в галузі історичної антропології в контексті вивчення функціонування і трансформації історичного знання в 2-ій половині XX - початку XXI ст.: від її становлення і розвитку як академічної дисципліни до поширення і зміни дослідних установок гуманітарного знання в зазначений період з урахуванням демонстрації іншого бачення історії, відповідного сучасному «режиму раціональності» і іншому типу історичного мислення (відмінного від позитивізму /історизму XIX століття).

Завдання курсу Історична антропологія:

- формування у магістрантів розуміння основних особливостей нового напряму науки, способів його взаємодії з іншими традиційними галузями історичного знання, і тими формами, які вони ухвалюють у різних історіографічних традиціях;

- актуалізація здатності магістрантів використовувати деякі характерні методики і практики історико-антропологічного аналізу для більш вільної орієнтації в проблемних і дослідницьких полях даної дисципліни;

- демонстрація студентам інструментальних можливостей історичної антропології, які полягають у тому, що її методи можуть застосовуватися в найрізноманітніших дослідницьких проектах;

- формування у магістрантів специфіки сучасного розуміння концепту міждисциплінарності як методу антропологічного дослідження на прикладі реальної взаємодії істориків з представниками інших соціальних наук;

- актуалізація здатності студентів використовувати теоретичні знання при самостійній роботі з джерелами історико-антропологічної спрямованості, поряд з цим осмислюючи методологічну основу будь-якого міждисциплінарного дослідження.

Феномен історичної антропології та її розвиток в XX - початку XXI ст. дозволяє краще зрозуміти тенденції гуманітарного знання в цілому і вдосконалює освітню модель гуманітарія. В умовах розвитку і вдосконалення процесу активної міждисциплінарної взаємодії історик, запозичуючи у інших наук концепції, проблематику, методи нового прочитання соціальних реалій, здатний творчо і креативно переробляти все це в руслі своєї «дисципліни».

Таким чином, Історична антропологія може бути осмислена як міждисциплінарне дослідне поле, де працює професійний історик, розмірковує про людину / людей у часі, включаючи їх в усі можливі контексти.

Антропологічно орієнтована історія вивчає «тілесність» і свідомість людей у всіх її «формах», їх поведінку і зв'язки (з середовищем, один з одним і соціумом в цілому). Це історія манер і культурних норм, історія владних і тілесних практик, історія звичок, бажань, «погляду», жестів, ритуалу, символіки, історія практичного генезису тієї чи іншої соціальної групи, дослідження приватного життя, історія тіла, протесту, пам'яті, письма і читання, літературних практик, способів інтерпретації, народних вірувань і т. д.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!