Емоційна складова комунікації, як навчальна дисципліна

Комунікація є не від’ємною частиною життя кожної людини, її сутність. Адже людина не може обійтися без спілкування як у повсякденній, так і у професійній діяльності. Важливу роль комунікації особистості відіграє її емоційна складова. Адже спілкування може бути емоційно різноманітним.

Навчальна дисципліна Емоційна складова комунікації - вивчає загальні принципи і види комунікації з її емоційної сторони, яка може включати симпатію, антипатію, агресію, захоплення і т.п.

Емоційна сторона комунікації – це емоційний обмін інформацією.

Емоційність виконує комунікативну функцію, так як несе інформацію про емоційний стан суб'єкта, про його ставлення до мовної ситуації, що в багатьох випадках є сигналом, що підтверджує правильність розуміння отриманої інформації («я тебе зрозумів і ставлюся до почутого так само, як і ти, і ми відчуваємо одне й те саме», або навпаки).

Комунікації можуть бути різних видів, але протягом кожної ми відчуваємо певні відгуки нашої душі щодо теми розмови чи співрозмовника.

Мета курсу – дослідити емоційну складову комунікації, процес продукування мовлення та місце емоційного фактору у ньому.

Предметом виступає - процес продукування мовлення з метою передачі інформації та варіанти реалізації емоційності у ньому.

Об’єктом – є інформація як складова комунікації.

Завданнями даного курсу є:

- розуміння основних термінів та понять курсу;

- вивчення психологічних засад виникнення емоцій при здійснення комунікації;

- виявити причини виникнення різних емоцій відповідно до виду спілкування та особи співрозмовника;

- здійснення психологічного аналізу процесу продукування емоційної передачі інформації за допомогою, мовлення, міміки, жестів та його практичне підтвердження за допомогою прикладів емоційного типу комунікації;

- навчити студентів доречно виражати свої почуття та емоції, зважаючи на особу співрозмовника та ситуацію;

- навчити студентів розрізняти почуття та ставлення до себе інших людей, проаналізувавши емоційний зміст їх комунікації;

- дати студентам можливість виразити себе та допомагати в прояві почуттів.

Серед провідних вчених, які досліджували це питання, можна виділити: Виготський Л.С., Серль Дж., Виноградов В.В., Міллер Дж., Леонтьєв О.О., Хомський Н., Шаховський В.І., Данеш Фр., Бейкер Л.Л. Селіванова О.О., Жинкін Н.І. та ін.

Комунікаційний процес є дуже складною взаємодією, яка викликає у його учасників певні реакції. Емоційність прийнято розглядати, як психобіологічне явище, пов'язане з потребою людей пристосуватися до внутрішніх психічних подразників, основною функцією якого є зняття емоційної напруги і підтримка психічної рівноваги.

Питання про те, чому інформація про емоції суб'єкта і демонстрація цих емоцій має більше значення в одних культурах і менше в інших, заслуговує спеціального вивчення. Можливо, це пов'язано з відношенням до невизначеності, яка вважається дослідниками одним з найважливіших параметрів культури.

Також, варто зазначити, що різниця в типах емоцій дозволяє виділити два типи комунікації - емотивну і емоційну. Емоційна комунікація - це спонтанна незапланована природна демонстрація емоцій як прояв внутрішніх емоційних станів, необов'язково враховує реакцію співрозмовника або оточуючих.

Емотивна комунікація - це свідома, контрольована демонстрація емоцій, яка використовується в стратегічних цілях: вплив на оточуючих, демонстрація лояльності, доброзичливості, попередження можливого конфлікту, т. п. Вона виконує соціальну функцію - вплинути на сприйняття співрозмовником ситуації і на її розуміння. Така антиконфліктна стратегія характерна для ситуацій, в яких співрозмовників розділяє певна дистанція. Можна припустити, що саме тому вона більшою мірою характерна для культур, що відрізняються максимальною дистанцією.

Отже, вище згадана дисципліна є дуже важливим предметом, який дозволяє отримати не тільки теоретичні знання в галузі емоційної комунікації, а й набути навички вдалого, успішного спілкування різного рівня, формування позитивного ставлення до себе.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!