Екологічна культура студентської молоді в контексті загальноєвропейського освітнього процесу

Зрозуміло, що використання природних багатств Землі не припиниться за жодних умов. Проте користування природними ресурсами аж ніяк не може означати беззастережного панування людства над природою. І тому потрібно змінити ставлення людини до навколишнього середовища, беручи до уваги насамперед психологічні чинники.

На зміну існуючим формам взаємодії цивілізації з навколишнім середовищем мають прийти інші, що ґрунтуються на проекологічних цінностях, тобто орієнтовані на збереження навколишнього середовища. І це не просто альтернатива цінностям технократичної цивілізації, а й необхідна умова для виживання людства в цілому.

Саме тому важливим є цілеспрямований навчальний і виховний вплив з метою формування проекологічних цінностей, а також відповідних форм поведінки людини у природі, розвитку екологічного мислення та підвищення рівня екологічної культури.

Екологічна культура — феномен досить складний. У найбільш загальному вигляді його можна визначити як здатність людей користуватися своїми екологічними знаннями та вміннями у практичній діяльності.

Екологічна культура інтегрує екологічну освіченість, екологічну свідомість (сприймання людиною навколишнього середовища, її ставлення до цього середовища та взаємодія з ним), екологічну поведінку.

Формування екологічної культури може здійснюватися різними шляхами: через політику, економіку, засоби масової інформації, сімейне виховання, а також у процесі екологічної освіти та екологічного виховання у школах і вищих навчальних закладах.

У процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти та у світлі Концепції екологічної освіти України до основних напрямів екологізації навчального середовища можна зарахувати такі:

- обов’язкова присутність екологічних аспектів у всіх навчальних дисциплінах, незалежно від вибраної студентом спеціальності;

- застосування активних особистісно-орієнтованих методів екологічного навчання (дискусія, рольова гра, конкурси рефератів, моделювання ситуацій морального вибору);

- організація роботи гуртків або наукових секцій еколого-натуралістичної спрямованості;

- участь студентів у науково-практичних конференціях з екології, опублікування статей у наукових збірниках, науково-популярних виданнях;

- організація зустрічей з фахівцями в галузі екології, журналістами, представниками громадських природоохоронних організацій;

- участь студентів у природоохоронних акціях та екологічних святах ("День птахів", "День дерева", "День довкілля", "Марш парків"), в екологічних рухах, екологічних проектах (у тому числі й міжнародних), у роботі екологічних експертиз;

- створення інтер’єрів, що облагороджують приміщення красою природних об’єктів та їх комплексів (рослинних композицій, акваріумів), художніх творів, присвячених природному світу — картин, фотографій, екологічних плакатів;

- організація та проведення еколого-психологічних (екологічно-орієнтованих) тренінгів.

Отже, необхідність екологізації навчального середовища пояснюється тим, що вона повинна актуалізувати у студентів вищих навчальних закладів потреби в пізнанні світу природи, у природоохоронних і ресурсозберігаючих діях, а також у проектуванні та застосуванні творчих стратегій взаємодії з довкіллям. Адже сьогодні не лише підготовка бакалаврів і магістрів з екології та охорони навколишнього середовища, а й формування екологічно освіченої, культурної особистості, яка займає активну громадянську позицію, є одним з найважливіших напрямів у вирішенні проблем навколишнього середовища і сталого розвитку країн світу.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!