Право студентів Німеччини самостійно обирати викладачів. Право на вибір викладача в Німеччині

Згідно Болонського процесу, який запроваджується в Німеччині з 2002 року, студенти мають право обирати викладачів для викладання того, чи іншого предмету.

Навчальний процес в університеті побудований дуже демократично. Так, кожен студент самостійно обирає перелік дисциплін для вивчення, відповідно і викладача, які увійдуть у його диплом. Як вже зазначалося раніше, процес навчання тісно пов’язаний з практикою. Це зумовлює особливості побудови навчального плану. Наприклад, на лекційні заняття відведено від 14 до 20 тижнів, весь інший час студент займається самостійним науковим пошуком. Загалом виходить, що канікули у німецьких студентів тривають близько 5 місяців на рік. Але слід врахувати, що у цей час треба виконати солідну кількість дипломних, курсових, контрольних та письмових робіт. Дуже часто в цей самий час проходять іспити, тому нудьгувати студентам не доводиться.

Навчання у німецьких ВНЗ побудоване з урахуванням вимог Болонського процесу. Воно поділено на так звані модулі. За кожен модуль студент отримує бали згідно з кредитною системою ETCS. Так, разом з дипломом після закінчення вузу студент отримує додаток, що засвідчує його успішність.

У Німеччині Болонська система запроваджується вже з 2002 року, в цій країні вже накопичений великий досвід. Понад 50 напрямів підготовки бакалаврів і магістрів були за ці роки створено заново, це абсолютно нові програми, абсолютно відмінні від колишніх. Інші програми були реструктуровані по відношенню до раніше існуючих програм підготовки фахівців. Всі вузівські програми модернізовані. 70% сучасних програм підготовки бакалаврів і магістрів використовують систему кредитів.

Німеччини створила сервіс-центр «Болонья», зібравши в ньому експертів і радників з впровадження Болонського процесу, які виїжджають у вузи і проводять там конкретні консультації для розширеного складу керівництва щодо того, як впроваджувати Болонський процес. Крім цього, існує ще компетент-центр «Болонья», який розробляє список компетенцій для кожного напряму та проект забезпечення якості. У Німеччині існує ціла мережа ресурсів для вузів, щоб вони могли виховувати себе і роботодавців з питань про те, хто такі бакалаври, магістри і навіщо необхідно їх готувати.

Академічна мобільність студента - можливість переїжджати з країни в країну і навчатися у різних ВНЗ. Для викладача академічна мобільність - можливість виїжджати з країни для ведення наукової діяльності. Викладачі в Німеччині, принаймні, 3600 осіб за 2014 рік, виїхали за кордон у болонські країни, щоб там викладати, з іншого боку, понад 3600 людей приїхали до Німеччини з болонських країн, щоб викладати тут. Це означає, що у них є обов'язкова необхідність читати курси англійською мовою, щоб студенти приїжджали з інших країн, щоб викладачі могли працювати в різних країнах.

Європейська кооперація дуже важлива для забезпечення якості знань. Кожен вуз зобов'язаний пройти перевірку якості, яка може бути внутрішньою, коли вуз сам запрошує своїх експертів або зовнішніх експертів. Для цього за кордоном є спеціальні агенції, які роблять перевірку. Перевірка - обов'язок вузів, їх внутрішня справа, а от акредитацію роблять зовнішні агентства, які вибираються і оплачуються вузом, але агентства перевіряють не вуз, а конкретні освітні програми. Тобто на кожну освітню програму потрібно наймати таке агентство, щоб воно могло перевірити і допустити її до користування. Проблема в Німеччині нині одна: німецькі вузи не встигають подавати програми на акредитацію або не мають для цього необхідних засобів. Тому акредитовані тільки три відсотки нових програм, за іншими ще не розпочато навчання.

У вузах створюються керівні і наглядові ради, до яких входять представники бізнесу, вони коригують політику ВНЗ у галузі освітніх програм (що саме вузи пропонують, яких людей набирають і кого випускають). Крім того, представники бізнесу беруть участь у керівництві дипломними роботами, змушують студентів з самого першого дня складати портфоліо, і кожен студент веде на себе власне портфоліо, де відомості не стільки про те, як він вчився, скільки про те, чи вів він гурток, вміє він грати в шахи, чи написав він кудись статтю і так далі. Це все вклеюється в портфоліо, і з ним студент приходить до роботодавця. Дуже часто роботодавець оцінює студента за цим самим портфоліо, по можливості себе якось ще реалізувати, а не тільки як фахівця. Всі іспити у вузах, як правило, письмові, щоб роботодавець у будь-який момент міг перед тим, як прийняти бакалавра на роботу, прийти до ВНЗ та перевірити, як він навчався.

Економіка освіти у Німеччині пов'язана з тим, що сама економіка просуває Болонську систему. Є дві асоціації - німецьких залізниць та німецьких роботодавців, які надавали спеціальні замовлення фірмам, переважно беруть на роботу бакалаврів і магістрів. П'ять років тому це було великою проблемою, всього один відсоток дрібного і середнього бізнесу мав хоча б одного магістра і лише два відсотки - усього одного бакалавра. Звичайно, бізнес підтримує студентів стипендіями. Соціальна стипендія - це забезпечення доступності освіти.

У Німеччині доступність освіти забезпечується тим, що бакалаврська безкоштовна. В деяких землях, правда, потрібно платити в семестр 500 євро, але якщо студенту важко заплатити таку суму, він бере позику, яку поверне тоді, коли буде отримувати хорошу зарплату.

Бакалавр педагогіки в Німеччині - це те, що у нас називається «спеціаліст з дошкільної або початкової педагогіки». Це наукова освіта, отримання компетенцій для того, щоб пояснювати, описувати, обґрунтовувати педагогічну діяльність, займатися науково-фундированою роботою, розуміти, що таке базова модель, теорія і місце виховання. Бакалавр поглиблено вивчає основи психології розвитку, педагогічну психологію, соціологію, аналіз організації педагогічних процесів, осягає дидактичні прийоми і методи, навчається шість семестрів і не має права працювати в школі. Він має право працювати в сфері соціальної та лікувальної педагогіки, підвищення кваліфікації, працювати з молоддю, консультувати з питань виховання, професійного зростання і в сфері мас-медіа.

Після цього бакалавр надходить в магістратуру, і, як правило, після закінчення магістратури він теж не має права працювати в школі. Хоча магістратура і включає так званий практичний семестр, вона не дає можливості для того, щоб професійно підготувати вчителя. Після закінчення магістратури випускник йде в школу і від півтора до двох років проходить ще професійну практику. Після закінчення цієї практики у якості помічника вчителя, молодого вчителя під наглядом тьютора він отримує право на викладання в школі.

У Нижній Саксонії діють з 2006 року 458 програм підготовки бакалавра з подальшою магістратурою і виходом до школи. У Німеччині бакалавр не має права працювати в школі без отримання цієї освіти. Три напрямки - освітяни, медики та юристи - завжди були в Німеччині державними програмами підготовки, п'ятирічними або більш тривалими. Юристи і медики відокремилися від Болонського процесу, педагоги не змогли.

Бакалаври освіти в Берліні - це шкільні системні працівники групи продовженого дня, викладачі курсів підвищення кваліфікації. Перш ніж вони вступають до магістратури, їм влаштовують іспит на професійну придатність, і тільки тоді допускають їх до вступу в магістратуру, знаючи, що вони підуть в школу і після проходження практики отримають право на роботу в школі.

Як готується вчитель у Німеччині, скажімо, в Гетельберге? 200 кредитних годин, або п'ять семестрів, навчається бакалавр. Він отримує ступінь бакалавра освіти, а потім ще 13 тижнів проходить практику в школі. Але все одно це вважається недостатнім, щоб він працював у школі. Він надходить в магістратуру, вчиться там півтора року, отримує ступінь магістра освіти, не складає ніяких державних іспитів, крім завершальних усних. Після цього магістр ще півтора року працює в школі в якості стажера і тільки після цього отримує право на роботу. У Нижній Саксонії трохи інша система: тут студент навчається три роки, або 6 семестрів, отримує ступінь бакалавра, потім надходить у магістратуру і навчається один рік, після чого здає усні іспити і півтора року працює в школі на практиці.

До чого йде освіта в Німеччині в рамках Болонського процесу у плані підготовки вчителя? До того, що, перш ніж вступити на бакалаврат, абітурієнт повинен буде пройти десятинедільну практику в школі, так звану довузівську практику, щоб стало зрозуміло - він для цієї спеціальності створений. Потім людина поступить на бакалаврат, буде вчитися 6 семестрів, вивчаючи два обов'язкових предмета, як правило, один з одним не пов'язані, наприклад, географію та іноземну мову, фізику і креслення. Він, природно, під час навчання проходить ознайомчу практику в школі, співбесіду на профпридатність, надходить в магістратуру і навчається 4 семестри знову за двома спеціальностями. У ці 4 семестри включений також повний семестр практики в школі, після чого він виходить в школу на 12 місяців (все це буде лише з 2015 року, а поки магістр виходить на практику до школи на 1,5 року). Після закінчення цього періоду людина вже отримує право на роботу в школі.

Отже, вища освіта в Німеччині — це серйозне і відповідальне ставлення людей і влади до своєї країни.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!