Право студента на участь у об'єднаннях громадян

Життя українських студентів можемо характеризувати не лише з позицій навчання чи відпочинку, а й з боку зайняття активної громадської позиції. Вірно говорять, що провідне значення під час здійснення державно – громадського управління має надаватися молодому поколінню, перш за все студентам. Для студентів формою об’єднання виступають саме студентські органи.

В нашій державі широко розповсюджена система студентського самоврядування на інституційному рівні (у вищих навчальних закладах), регіональному (місцеві, обласні об’єднання органів студентського самоврядування, наприклад Студентська рада Києва, Дніпропетровська обласна молодіжна рада й адміністрація) та національному рівні (Українська асоціація студентського самоврядування, консультативно-дорадчі органи: Всеукраїнська студентська рада при Президентові України (2001 – 2008 рр.), Всеукраїнська студентська рада при Міністерстві освіти і науки України (з 2005 р.), Всеукраїнська студентська рада при Кабінеті Міністрів України (з 2009 р.). Незалежно діють Українська асоціація студентського самоврядування, Національний студентський союз як демократичні всеукраїнські об’єднання студентів та органів студентського самоврядування України.

Студентське самоврядування виступає правом та реальною здатністю академічної громади, яке гарантується державою, самостійно або через представницькі органи вирішувати питання, віднесені до його компетенції. Студентське самоврядування здійснюється в ході навчально-виховного процесу в вищих навчальних закладах задля більш повного та всебічного розвитку особистості члена академічної громади, реалізації його конституційних прав та інтересів.

Проте, на сьогодні існує проблема щодо формальності існування таких молодіжних об’єднань, так як здебільшого їхні рішення не мають самостійного значення, а лише є результатом прийнятих органами влади рішень.

Хоча Положення про Всеукраїнську студентську раду при МОН має досить вагомі норми щодо участі студентів в процесі управлінської діяльності у галузі освіти, проте також можемо споглядати наявність норм – підпорядкування, а саме: постійна взаємодія на засадах координації між органами студентського самоврядування та органами місцевого самоврядування, державної влади, підготовка пропозицій щодо реформування освітньої діяльності та подальше подання на схвалення до вище стоячих органів.

Виходячи зі статистичних даних, можна говорити про те, що самоврядування розвивається досить активно, проте в деякій мірі є підпорядкованим реаліям політичного життя, наявна мала взаємодія з органами державної влади. Хоча, маємо розуміти, що молодь також повинна виступати активним ініціатором пошуків шляхів та методів взаємодії з органами влади, впроваджувати демократичні принципи в процес навчання, тоді і органи державної влади  займуть прихильнішу позицію до студентської  громадської діяльності  шляхом створення умов діяльності організацій та участі в управлінні освітою, правові, організаційні, фінансові механізми.

Наступним кроком є унеможливлення будь-якого тиску, зняття підконтрольності студентських організацій, надання їм реальної автономії та права на реалізацію принципу самоврядності.

Стратегія розвитку державної молодіжної політики (2013 р.) виокремила головні перспективи, а саме: участь громадських об’єднань, що здійснюють представництво інтересів студентства, до процесу прийняття центральними і місцевими органами виконавчої влади рішень щодо розв’язання проблем студентів; активізація участі молоді в суспільно-політичному житті шляхом залучення молоді до формування та реалізації державної молодіжної політики; забезпечення участі молоді у розвитку громадянського суспільства.