Ігнорування студентської думки під час ведення практичного заняття

Викладач, як взірець високої культури повинен не лише доносити студентам власні погляди та переконання, але й уміти вислухати думку студента. Часто трапляються випадки, коли викладач, настільки занурений у власний предмет і власні погляди на правильність ситуації, вірність саме його думок, що не допускає їх спростування, тим більше коли такі спростування лунають із уст студентів. Деякі студенти вирішують краще змовчати перед таким викладачем, так би мовити, щоб не завдавати собі зайвих проблем. Тому краще погоджуватися із сказаним викладачем та відповідати також таким чином. як бажає того викладач. Більш рішучі студенти все таки вступають у суперечку із викладачем, намагаючись переконати його в тому, що студентська думка також «має місце бути». Звичайно, як ми зазначали вище, така ситуація викладачем малодопустима, тому назріває конфлікт, який іноді доходить до абсурду, та полягає у диспуті викладач-студент, тоді коли за паном навчальної програми має відбуватися практичне заняття, обговорення проблемних питань а оцінювання студентів. як запорука отримання гарних балів на екзамені, відповідно до болонської системи.

В даному випадку, прямо говоримо про порушення викладачем усталених норм викладацької етики, зокрема таких провідних принципів, керівних засад у діяльності викладача, як комунікабельність, тобто уміння спілкуватися з людьми, гнучкість поведінки, емоційність; а також толерантність, як одного із найголовніших факторів виховання студентської молоді в умовах розвиненої демократії, яка припускає плюралізм думок, підходів, різних ідей задля вирішення одних і тих самих проблем.

Наголосимо саме на плюралізмі думок. Починаючи своє зародження ще у філософській науці, як ідеологія, котра не лише не приймає якусь одну точку зору за ідеальну, але й сама функціонує в безліч способів, плюралізм думок втілився у всі сфери життя і став атрибутом і для свідомості викладача.

У Кодексі професійної етики викладача зазначено, що викладач самостійно обирає стиль спілкування зі студентами, але тільки, якщо він заснований на взаємній повазі, може на власний розсуд вибирати вид виховної діяльності і створювати нові методи виховання, якщо вони з професійної точки зору придатні, відповідальні і пристойні. Тобто аналізуючи дане положення доходимо до висновку, що викладач на власний розсуд проводить заняття, проте повність враховуючи при цьому фактор наявності студента. В іншому випадку виходить. що викладач проводить семінарське заняття сам для себе, а йому, в першу чергу, цього не хотілося б, адже він прагне поділитися своїми поглядами на ту чи іншу наукову проблему.

Окремі кодекси викладача містять розділи, які напряму присвячені взаємовідносинам викладача та студента, якими передбачені наступні положення:

1. Викладач бере на себе відповідальність відповідно до моральних стандартів за багатогранний розвиток студента, забезпечує отримання студентом повних, грунтовних знань і навичок.

2. Оцінюючи поведінку та досягнення студента викладач повинен дотримуватися встановлених норм такої оцінки з метою відвернення будь – якого необ’єктивного заниження якості студентів.

3. Викладач прагне утверджувати у студентах віру в їх власні сили, знання, вміння, показує їм можливості удосконалення, підвищує мотивацію навчання.

4. Викладач надає можливість для реалізації права студента вільно висловлювати свої думки та мати власну позицію у процесі обговорення навчального матеріалу.

У тому разі, коли погляди студента та викладача різняться, викладач, не зважаючи на власні неприязні та інші переживання повинен прагнути знайти порозуміння зі студентом, морально його підтримати.

В даному розділі досить лаконічно і в той самий час зрозуміло та вичерпно роз’яснено, якою саме має бути поведінка викладача у взаємовідносинах зі студентами. Таким чином, порушення даних норм є порушенням правил викладацької етики, що у разі виявлення керівництвом вищого навчального закладу може несприятливо відобразитися на загальному його рейтингу.

Студенти у разі грубого порушення їхнього права можуть запросити керівництво вищого навчального закладу на семінарське заняття для оцінки ними професіоналізму викладача. Мабуть все таки, коли викладач дійсно заглиблений у власний предмет, прояви цього явища будуть проявлятися навіть перед керівництвом, тому відповідно вноситимуться пропозиції такому викладачеві змінити стиль спілкування зі студентами та більшої уваги приділити перевірці рівня знань самих студентів.