Бібліографічний список

Основний текст наукової роботи доповнює бібліографічний список. Як частина довідкового апарату наукової роботи він пов'язаний з певними фрагментами тексту і використовується автором для підтвердження відомостей, а читачами - для наведення довідок та бібліографічного пошуку. Список дозволяє визначити коло джерел за темою, показати зв'язок нових публікацій з попередніми, скласти уявлення про наукову обізнаність автора, перевірити достовірність висновків, зміцнити авторські права.

Тому оформлення списку передує ретельний відбір документів. У списку можна показати всі використані, основні або цитовані документи.

При складанні бібліографічного списку необхідно:

- врахувати, що обсяг списку не повинен перевищувати 5% обсягу наукової роботи в цілому;

- знати, що бібліографічні описи, що включаються в список, слід складати за першоджерелами і оформляти згідно з чинними стандартами з урахуванням інструктивно методичних вказівок;

- усвідомити прийнятий порядок побудови списку і форму відсилань в тексті роботи до позицій списку;

- нестандартні скорочення (абревіатури) застосовувати лише за наявності в роботі їх алфавітного списку з розшифровкою;

- пам'ятати, що основні заголовки документів, як і назва видавництв, в лапки не беруться;

- пронумерувати сторінки списку, продовжуючи нумерацію сторінок наукової роботи, у правому верхньому куті.

Групуються документи у списку в залежності від теми і призначення роботи, видів і кількості наведених у списку документів. Який би спосіб не був обраний - на початку списку рекомендується помістити законодавчі документи, в яких висвітлено питання, що стосуються теми наукової роботи.

При алфавітному розташуванні документи групуються в алфавіті прізвищ авторів і назв книг і статей.

При систематичному розташуванні матеріал групується відповідно до найважливіших проблем роботи від загального до конкретного. Всередині розділів розташування алфавітне.

Групування документів по главам наукової роботи близьке до систематичного, тобто залежно від тематики глав. Усередині глав розташування алфавітне. Документи, що відносяться до різних глав, поміщаються в загальний розділ.

При хронологічному порядку документи розташовуються за датою видання, а всередині дати - в алфавіті прізвищ авторів і назв. Можливий і зворотний порядок.

При розташуванні документів у порядку згадування в тексті список не систематизується. Опис розташовуються в порядку їх першого згадування в тексті.

З метою підвищення ефективності обміну інформацією як у державному, так і в міжнародному масштабах, зближення з ISBD - Міжнародним стандартним бібліографічним описом, щоб споживачі нашого бібліографічного опису могли користуватися ним без додаткового доопрацювання, Міждержавною радою по стандартизації, метрології та сертифікації введенною в дію з 1 липень 2004 ГОСТ 7.1-2003.

Бібліографічний запис. Загальні вимоги и правила складання - введено в дію з 1 липня 2007.

Новий стандарт більш універсальний в правилах опису всіх видів опублікованих і неопублікованих документів і може функціонувати як у традиційному, так і в електронному середовищі. Бібліографічну частину будь-якої наукової роботи, в тому числі списки літератури, слід оформляти відповідно до вимог ДСТУ 7.1-2006 з урахуванням методичних рекомендацій. Дія цього ГОСТу не поширюється тільки на бібліографічні посилання, про це чітко сказано в першому розділі ГОСТу 7.80-2000. Складання посилань передбачає набір і статус елементів опису (їх обов'язковість або факультативність), що відрізняються від загальних правил, тому їх оформлення регламентується спеціально підготовленим новим нормативним документом, відповідним міжнародним стандартом КО 690-87. Посилання бібліографічні. Основні і додаткові елементи.

Бібліографічний запис може включати заголовок, власне бібліографічний опис, класифікаційні індекси, предметні рубрики, анотацію (реферат), шифр зберігання, відомості службового характеру.

Основні принципи опису залишилися колишніми. Новації торкнулися загальних положень і правил приведення різних областей і елементів опису.

Головне джерело - титульний лист, титульний екран, етикетка, наклейка, супровідні матеріали і т.п. Якщо головне джерело відсутнє, вибирають альтернативне головному - обкладинка, суперобкладинка, остання сторона палітурки, перша і остання смуги, супроводжуючі відомості на контейнері і т.п.

Бібліографічний опис складається мовою тексту документа. Видання мовами народів СНД допускається описувати українською мовою, але мова тексту оригіналу обмовляється в примітці.

Згідно ДСТУ 7.1-2006 до складу бібліографічного опису входять наступні області та елементи: основний заголовок, загальне позначення матеріалу (текст, ноти, карти, ізоматеріал, мікроформа, звукозапис, електронний ресурс, тобто фізична форма документа), паралельний заголовок, відомості, що відносяться до заголовку, відомості про відповідальність (особи й організації, що брали участь в підготовці документа), область видання - відомості про видання (нове вид., факс. вид., репр. відтвор. вид., доп. варіант, порядковий номер видання), додаткові відомості про видання, наступні відомості про видання, область специфічних відомостей - для особливого типу публікацій або документів, розміщених на специфічних носіях: масштаб – для картографічних документів; форма викладу тексту - для нот (партитура, голос); область нумерації; позначення, що раніше діяли, дата введення, термін дії; реєстраційний номер заявки, дата заявки, дата публікації, відомості про пріоритет, відомості по офіційному виданні, в якому опубліковано патент; про вид та обсяг ресурсу (поширення, виготовлення документа, про видавця, розповсюджувача, виробника, про дату видання, поширення, виготовлення і т.п.).

Поряд зі стандартизацією загальної структури бібліографічного опису враховувалася специфіка документів різних видів. Для кожного з них виявлено та встановлено необхідний мінімум обов'язкових елементів для ідентифікації. Наприклад, для книг з ДСТУ 7.1-2006 - п'ять обов'язкових елементів, а для стандартів - два. При необхідності бібліографічний опис документа будь-якого виду по ДСТУ 7.1-2006 можна скласти тільки з обов'язкових елементів.

Пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції - звичайних граматичних розділових знаків і знаків приписаних (умовно поділяють області та аналогічні елементи опису) для розпізнавання окремих елементів в будь-якому ISBD, на будь-якій мові.

Бібліографічний список - це важлива частина реферату, курсової роботи та дипломної роботи. І при оформленні часто у студентів виникає велика кількість питань. Але навіть якщо дотримуватися ДСТУ, то все одно кожен учитель має своє уявлення про список літератури. У цій статті будуть розглядатися основні приклади оформлення джерел по ДСТУ.

Завершальним етапом оформлення наукової праці (реферат, курсова робота, дипломна робота, дисертація) є систематизований бібліографічний список. Найчастіше використовується алфавітний порядок з обов'язковою нумерацією кожного джерела.

Отже, як правильно оформити бібліографічний список?

Кожен документ має свою бібліографічну характеристику, що складається з кількох елементів:

- Прізвище автора, ініціали;

- Назва;

- Підзаголовки (словник, навчальний посібник);

- Вихідні дані (місто видання, назва видавництва, рік видання);

- Загальна кількість сторінок у книзі.

Таким чином, бібліографічний список - це важлива частина ще й тому що саме за списком джерел можна зрозуміти, яким буде реферат або дипломна робота. Бібліографічний список повинен оформлятися відповідно до державного стандарту.

До речі, хочемо Вам нагадати, що наші спеціалісти (ІЦ «KURSOVIKS») можуть для Вас підготовити будь-яку навчально-наукову роботу: замовити, купити чи зробити бібліографічний список, бібліографія на замовлення та всі інші види наукових робіт. Для цього достатньо скористатися автоматизованою для замовлення робіт або в соціальній мережі ВК. Просто напишіть нам і ми виконаємо будь-яку роботу на замовлення за Вас! Швидко, якісно та дешево)

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!