Анотація

Анотація - це коротка характеристика наукової роботи, статті, монографії і т.д. Анотація є невід'ємною частиною дипломної роботи. У неї включається характеристика тексту і його основні тези.

Анотація до наукової роботи повинна бути написана так, щоб, прочитавши її, можна було легко зрозуміти, стане в нагоді даний матеріал для подальшої роботи чи ні. Тому основними вимогами до анотації є стислість викладу думок і нейтральне піднесення інформації. У тексті анотації не повинно міститися рекомендацій з використання матеріалу.

Анотація може бути довідковою та рекомендаційною. Довідкова анотація уточнює назву роботи, якщо вона має двозначний характер, а також повідомляє основну інформацію про автора роботи та особливості тексту. Рекомендаційна анотація має рекламну спрямованість. Зазвичай вона написана доступною мовою і використовується для залучення уваги до матеріалу. Вона пробуджує інтерес читача й переконує його в необхідності ознайомитися з документом.

Анотація виконує такі функції:

- дає можливість встановити основний зміст документа, визначити його релевантність і вирішити, чи слід звертатися до повного тексту документа;

- надає інформацію про документ і усуває необхідність читання повного тексту документа у разі, якщо документ представляє для читача другорядний інтерес;

- використовуються в інформаційних, у тому числі автоматизованих системах для пошуку документів та інформації.

Анотація, відразу після відомостей про авторів статті, виконує функцію розширеної назви і використовується в якості елемента бібліографічного запису, елемента вихідних відомостей і елемента оформлення публікованих матеріалів. В анотації вказують, що нового несе в собі даний документ в порівнянні з іншими, спорідненими за тематикою і цільовим призначенням.

Анотація включає характеристику основної теми, проблеми, об'єкта, мети роботи та її результати. Анотація стисло і лаконічно характеризує Вашу статтю, тому не варто робити коротку версію статті, треба дати саме її характеристику. Рекомендований середній обсяг анотації 500 друкованих знаків і за рахунок їх використання необхідно зуміти висловити суть написаної статті. Анотація може включати відомості про автора первинного документа і достоїнства твору, взяті з інших документів.

В анотації не варто використовувати розповідь від власного імені і висловлювати власну думку (фрази «Я думаю», «Я вважаю», «На мою думку» тощо). Уникайте штампів, мовних зворотів, наукових термінів і загальновідомих відомостей. Обов'язково вкажіть аудиторію, якій описані в статті результати можуть стати цікавими. Відповідно, анотація показує, що найбільш цінне і застосоване у виконаній автором роботі.

Якщо строго слідувати ДСТУ, то формування переліку ключових слів забезпечує вирішення завдань автоматизації індексування, і воно виконується комп'ютерною технікою (машиною). Те, що мається на увазі редакціями наукових журналів під підбором ключових слів автором (людиною), відповідає процесу індексування, який включає наступні етапи, що виконуються індексатором (людиною):

- аналіз і визначення змісту документа, як об'єкта індексування;

- вибір понять, які характеризують зміст документа;

- вибір термінів індексування для позначення понять;

- формування пошукового образу документа (ПОД) з термінів індексування.

Аналіз документа індексатора потрібно пам'ятати, що індексування тільки за назвами є неповноцінним. При індексуванні по рефератах та анотаціям слід стежити за адекватністю передачі в них змісту документа.

Вибір понять, які характеризують зміст документа в ПОД, необхідно відобразити всі поняття (ключові слова), які можуть мати цінність для користувачів системи. У документі може бути виявлено більше однієї теми зі сфери інтересів користувачів. Слід включати в ПОД також поняття (ключові слова), пов'язані з побічними аспектами документа (наприклад, соціальні та економічні аспекти науково-технічних досліджень).

При виборі понять (ключових слів) основним критерієм є їх потенційна цінність для вираження змісту документа або для його пошуку. Для цього необхідно орієнтуватися на типові запити інформаційно-пошукової системи (ІПС):

- відбирати поняття, найбільш уживані в колективі користувачів ІПС;

- уточнювати склад лексики та граматичні правила інформаційно-пошукової мови (ІПМ) на основі зворотного зв'язку з користувачами.

Число термінів (ключових слів) індексування, приписуваних одному документу, визначається кількістю відомостей, що містяться в документі. Обмеження їх числа повинно бути засноване на змістовному відборі найбільш важливих понять. Заміна поняття (ключового слова) терміном (ключовим словом), що відображає більш широке поняття, призводить до втрати специфічності.

Більш широкі терміни допускається використовувати в особливих випадках:

- якщо надмірно специфічний термін незрозумілий користувачам, особливо коли відповідне поняття застосовується тільки в прикордонних областях діяльності;

- якщо в документі поняття розкрито недостатньо повно або є допоміжним для викладу змісту документа.

Вибір термінів індексування у процесі вибору термінів індексування поняття, що характеризують зміст документа, представляють:

- переважними лексичними одиницями, обраними за правилами конкретного ІПМ;

- термінами, що відображають нові поняття, перевіривши їх точність і прийнятність по словникам, енциклопедіям, довідникам, класифікаційним таблицям, інформаційно-пошуковим тезаурусам, термінологічним стандартам та іншим джерелам, визнаним авторитетними в даній області.

При використанні тезауруса допускається скорочувати число термінів, що включаються в ПОД за рахунок виключення загальних понять, які можуть бути залучені на етапі пошуку документа або на етапі складання пошукового розпорядження на підставі посилань у статтях тезауруса. Нові поняття представляють найбільш близькими з існуючих в ІПМ лексичних одиниць, а також оцінюють корисність включення нових термінів у словник з точки зору пошуку.

При індексуванні ключові слова повинні бути приведені до канонічної форми:

- одиночні слова (іменники, прикметники, дієслова, прислівники);

- іменні словосполучення;

- лексично значимі компоненти складних слів;

- скорочення слів і словосполучень.

Словосполучення допускаються, якщо в якості опорного слова вони містять іменник і якщо виконано одну з наступних умов:

- значення словосполучення не виводиться із значень його компонентів,

- хоча б один з компонентів словосполучення не вживається у складі інших сполучень або вживається завжди в іншому сенсі,

- для даного словосполучення існують повні синоніми,

- дане словосполучення є стійким словосполученням з ім'ям власним,

- окремі слова словосполучення мають занадто широке значення.

- для даного словосполучення існує загальноприйнята абревіатура,

- розбиття словосполучень на окремі компоненти призводить до втрати важливих для пошуку семантичних зв'язків.

Словосполучення, які не задовольняють перерахованим умовам, розбивають на компоненти.

Відмінкові форми одиночних іменників слід замінювати формою називного відмінка. Відмінкові форми опорних іменників у словосполученнях також замінюють формою називного відмінка з одночасною зміною відмінкової форми узгоджених визначень. Форми прикметників і дієприкметників слід приводити до називного відмінку. Прикметники і причастя в однині призводять до форми чоловічого роду. Дієслова рекомендується замінювати іменниками або приводити до форми інфінітива.

Компоненти складних слів, мають бути широко вживаними частинами складних слів, загальноприйнятих у даній спеціальності. Відсутній компонент складного слова замінюють дефісом. При наявності абревіатур повинні бути включені також відповідні їм повні форми. Скорочення повинні відповідати вимогам стандартів на скорочення слів в бібліографічних описах.

Довжину словосполучень рекомендується обмежувати двома-трьома словоформами. З вибраних термінів індексування за допомогою граматичних засобів інформаційно-пошукової мови (ІПМ) формують пошуковий образ документа (ПОД).

Формування пошукового образу документа ПОД складається з обраних термінів індексування, організованих за допомогою граматичних засобів ІПМ даної ІПС. Інформаційна вага терміна індексування відображає в ПОД важливість даного поняття для даного документа. Слід розрізняти:

1) поняття, що виражають головну тему документа;

2) поняття, що виражають побічні теми документа;

3) поняття, використані в документі як допоміжні.

Отже, немає сумніву в тому, що анотація входить до списку найбільш вагомих матеріалів, які додаються до наукової статті. Анотація повинна переконати читачів і редактора в тому, що пропоновану роботу варто прочитати, і вона дійсно цікава.

До речі, хочемо Вам нагадати, що наші спеціалісти (ІЦ «KURSOVIKS») можуть для Вас підготовити будь-яку навчально-наукову роботу: замовити, купити чи зробити анотацію, анотація на замовлення, замовити анотацію у спеціалістів, купити анотацію та всі інші види наукових робіт. Для цього достатньо скористатися автоматизованою формою на сайті для замовлення робіт або в соціальній мережі ВК. Просто напишіть нам і ми виконаємо будь-яку роботу на замовлення за Вас! Швидко, якісно та дешево)

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!