Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Положення про організацію та проведення виробничої практики з курсу Фінансовий аналіз

на економічному факультеті

Київ – 2006

Преамбула

Виробнича практична студентів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка є обов'язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня бакалавра і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.

Практична підготовка студентів здійснюється на передових підприємствах та в сучасних організаціях різних галузей економіки, у сфері науки, освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі та державного управління.

Практична підготовка проводиться в умовах професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом викладача та спеціаліста з даного фаху. Призначення виробничої практики - закріпити знання та практичні нави­ки, набуті під час вивчення профілюючих дисциплін, ознайомити із сучасним станом вітчизняних підприємств, їх економічною діяльністю та проблема­ми, із виробничим процесом та основними напрямами діяльності підприємств у виробничо-технічній та організаційно-економічній сферах. На практиці студенти ознайомлюються з механізмами вирішення економічних, виробничих та управлінських проблем та завдань на прикладі конкретного підприємства, установи, організації.

У даному Положенні розглядаються загальні питання організації, проведення і підведення підсумків виробничої практики студентів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1. Загальні положення

1.1. Положення регламентує методично-організаційне забезпечення виробничої практики студентів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та базується на таких законодавчих та нормативних актах:

- Закон України від 17 січня 2002 року № 2984-III “Про вищу освіту”

- Наказ Міністерства освіти України вiд 08.04.1993 № 93 “Про затвердження Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України”;

- Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

- Положення про проведення практики студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затверджене на засіданні Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка 15.05.2000 р.;

- Положення про факультет, затверджене на засіданні Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка 12.09.2000 р.;

- Положення про кафедру, затверджене на засіданні Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка 15.05.2000 р.

- Положенням про проведення практики студентів економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затверджене на засіданні Вченої ради економічного факультету 19.10.2004 р.;

- ОПП підготовки студентів відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів та спеціальностей;

- ОКХ підготовки студентів відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів та спеціальностей.

1.2. Положення є основним документом, на базі якого відповідними кафедрами факультету згідно з навчальним планом повинні бути враховані вимоги при розробці наскрізних програм практики та розроблені робочі програми для проходження виробничої практики на окремому курсі з відповідної спеціальності.

2. Мета і завдання виробничої практики

2.1. Виробнича практика є логічним продовженням навчальних курсів, що розглядають питання організації діяльності, технології та управління організацією (підприємством) та складовою частиною процесу підготов­ки майбутніх фахівців з економіки. Виробнича прак­тика студентів, котрі навчаються на економічному факультеті, проходить в організаціях та установах різних форм власності на робочих місцях спеціалістів за економічним профілем діяльності та менеджерів різних рівнів.

2.2. Мета практики полягає у набутті студентами практичного досвіду економічної діяльності та закріпленні й поглибленні набутих під час теоретичного навчання знань з теоретико-методичних аспектів функціонування установ та організацій; здобуття навичок самостійної практичної роботи у сфері їх економічної діяльності; ознайомлення з конкретним виробництвом, роботою маркетолога, економіста, менеджера, керівників підрозділів.

2.3. Основними завданнями у процесі проходження виробничої практики студентів є: ознайомлення зі структурою та технічним оснащенням організації чи уста­нови - бази практики, організацією та методами роботи її спеціалістів на різних рівнях управління в процесі здійснення її основних видів діяльності; ознайомлення студентів з існуючим станом та проблемами вітчизняних підприємств, їх маркетинговою стратегією, технологією виробництва, особливостями функціонування, структурою та матеріально-технічною базою; вивчення питань організації маркетингової діяльності, виробництва та техніко-економічного планування виробничої діяльності; аналіз підходів, методик та методів, які використовують на підприємстві в процесі діяльності на ринку; аналіз маркетингової діяльності підприємства; проведення необхідних досліджень, розрахунків та аналізу фінансово-господарської діяльності; набуття навиків презентації отриманих результатів; ознайомлення з особливостями діяльності бази практики на різних ділянках з основних на­прямів роботи, а саме: у сфері стратегічного та оперативно­го планування, аналізу діяльності, управління активами, забезпеченням ліквідності та платоспроможності, ціноутворення на основні продукти діяльності та їх просування на ринку, особливостями ведення обліку, формування системи оподаткування тощо.

2.4. Перебування на виробничій практиці використовується практи­кантом для підбору матеріалів для виконання звіту з практики, виявлення практичних проблем з метою формування напрямів подальшої наукової роботи та написання кваліфікаційних робіт.

Усі техніко-економічні розрахунки та дослідження, передбачені програмою, студенти-практиканти виконують самостійно під керівництвом керівни­ків практики від інституту та бази практики.

3. Бази практики

3.1. Для проходження виробничої практики економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка направляє студентів в організації та установи, які забезпечені висококваліфікова­ними кадрами та новітнім технічним оснащенням та відповідають вимогам програми.

3.2. При визначенні баз практик економічний факультет керується п. 2 Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 8 квітня 1993 р. № 93. У зв’язку з яким базами практики для студентів економічного факультету передбачається наступне:

- При наявності у факультету державних, регіональних замовлень на підготовку спеціалістів перелік баз практики надаються органами, які формували замовлення на спеціалістів.

- При підготовці спеціалістів факультетом за цільовими договорами з підприємствами, організаціями, установами бази практики передбачаються у цих договорах (з врахуванням всіх вимог наскрізної програми та даного Положення).

- У випадку, коли підготовка спеціалістів економічного факультету здійснюється за замовленням фізичних осіб, бази практики забезпечують ці особи (з врахуванням всіх вимог наскрізної програми та даного Положення).

- Для студентів-іноземців бази практики передбачаються у відповідному контракті чи договорі щодо підготовки спеціалістів і можуть бути розташовані як на території країн-замовників на спеціалістів, так і в межах України. Студентам-іноземцям у встановленому порядку видаються програма та індивідуальне завдання. Після закінчення практики вони складають звіт в порядку, встановленому кафедрою, предметною (цикловою) комісією. При проходженні практики в межах України студенти-іноземці додержуються даного Положення.

- Студенти можуть самостійно з дозволу відповідних кафедр підбирати для себе місце проходження практики і пропонувати його для використання.

3.3. Побажання студента повинно бути обґрунтовано заявою на ім'я завідувача випускаючої кафедри, до якої додається лист з відповідної установи зі згодою прий­няти дану особу для проходження виробничої практики.

3.4. Перелік баз практики визначається випускаючою кафедрою відповідно до пропозицій установ-замовників, а також побажань студентів щодо вибору об’єкту практики, які погоджуються прийняти студентів на практику та створити відповідні умови для прохо­дження виробничої практики і виконання її програми.

3.5. З базами практики (підприємствами, організаціями, установами будь-яких форм власності) факультет завчасно укладає договори на її проведення за формою, визначеною в додатку 1. Тривалість дії договорів погоджується договірними сторонами. Вона може визначатися на період конкретного виду практики або до п'яти років.

При наявності в договорах (контрактах) на навчання студентів питання практики окремі договори можуть не укладатися.

3.6. Зміна бази практики можлива лише з поважних причин і лише до початку виробничої практики. Рішення про можливість зміни бази практики приймає завідувач кафедри.

Самостійно змінювати місце практики студент не має права. У разі самостійної зміни місця практики, нез'явлення до місця практики без поважних причин вважають, що студент не виконав навчального навантаження і може бути відрахований з Університету.

3.7. Для студентів заочної форми навчання об’єктом проходження виробничої практики може бути місце фактичного працевлаштування студента, за умови роботи за економічним профілем.

3.8. Підприємство, обране базою практики, має відповідати певним вимогам: бути самостійним господарюючим суб’єктом, мати успішний досвід діяльності на ринку не менше 3 років, проводити стандартизований облік, фінансову звітність, функціонувати як відкрита господарська система в ринковій економіці.

4. Порядок організації та керівництво виробничою практикою

Тривалість виробничої практики визначається навчальним планом.

Методичне керівництво практикою здійснює випускаюча кафедра економічного факультету Університету. Перед відбуттям на практику кафедрою проводиться консультація-інструктаж, на якій студентів знайо­млять з програмою виробничої практики, порядком її проходження, вимогами до складання звіту про проходження практики тощо.

Університет забезпечує студентів і керівників практики від бази програмою практики. Разом із керівниками баз практики кафедра визначає готовність баз забезпечити практикантів робочими місцями на весь період проходжен­ня виробничої практики.

4.1. Порядок направлення студентів на практику

4.1.1. Студентів направляють на виробничу практику згідно з наказом по університету. Наказом визначається вид практики, терміни та місце її проходження, розподіл та закріплення студентів за керівниками практики від кафедр тощо. Форма наказу визначається діючими вимогами по університету та є єдиною для всіх кафедр факультету. Типова форма проекту наказу визначена в додатку 2 до Положення про організацію практик на економічному факультеті, затвердженого Вченою радою економічного факультету 19.10.2004 р. Проект наказу готується відповідною кафедрою та подається керівнику практики від факультету у 4-х примірниках щонайменше за 14 робочих днів до дати початку практики.

Якщо за певних поважних причин студент не може пройти виробничу практику у заплановані терміни, у проекті наказу окремим пунктом вказується термін позапланової практики, прізвища студентів та підстава перенесення термінів практики. Для перенесення термінів проходження виробничої практики заздалегідь повинні бути оформлені відповідні дозволи. Перенесення термінів практики здійснюється за письмовою заявою студента на ім’я Ректора Університету за погодженням з Деканом економічного факультету, керівником практики від факультету та завідувачем кафедри. Основними причинами перенесення термінів проходження практики є офіційно оформлене та узгоджене з університетом відрядження студента, офіційно оформлене стажування за кордоном за направленням університету і т.п. випадки. З будь-яких причин не узгоджених з університетом перенесення термінів практики не дозволяється.

4.1.2. Студенти розподіляються між базами практики кафедрою на основі централізованих баз виробничої практики, сформованих згідно з п. 3 даного Положення.

4.1.3. Відбуваючи до місця проходження практики, студент повинен завчасно отримати інструктаж з практики та техніки безпеки на кафедрі. Проведення інструктажу студентів здійснюється під час проведення настановних зборів. Першими зборами передбачається ознайомлення студентів з вимогами до конкретного виду практики, вимогами до об’єктів її проходження та необхідних документів. Під час перших зборів (щонайменше за 30 календарних днів до дати початку практики для студентів денної форми та на початку сесії, що передує практиці – для заочної форми) студентам надається зразок заяви на проходження практики (додаток 2 до даного Положення) та зразки інших документів для оформлення, а також визначається термін узгодження баз практики з кафедрою, якщо студенти обирають об’єкти самостійно й термін подання заяви та інших заповнених документів практики для їх подальшого оформлення на факультеті. У випадку несвоєчасного подання студентами заяв на кафедру розподіл та закріплення студентів за відповідними базами практики здійснює відповідальний за виробничу практику по кафедрі. Під час других зборів (не пізніше як за 3-5 робочих днів до закінчення семестру, який передує початку практики або початку практики - для студентів д.ф.н.; для з.ф.н. – в останні 3-5 робочих днів сесії, що передує практиці) відповідальним за виробничу практику здійснюється проведення настановчої наради на кафедрі. На цій нараді студенти отримують повний пакет необхідних документів, які належно оформлені та підписані на факультеті. Такий перелік документів може включати: лист-направлення на практику, щоденник практики, графік проходження практики, навчальну програму та методичні вказівки до проходження практики тощо. У разі самостійного обрання студентом об’єкту проходження практики повинна бути чітко дотримана зазначена процедура направлення на практику.

4.1.4. Відповідна кафедра готує пакет необхідних документів, які належно оформлені та підписані на факультеті, а саме лист-направлення на практику, щоденник практики, графік проходження практики тощо для кожного студента-практиканта.

4.1.5. Відповідальність за організацію, проведення і контроль виробничої практики студентів на факультеті покладається на декана факультету, по кафедрі - безпосередньо на завідувача відповідної кафедри.

4.2. Обов’язки відповідального за виробничу практику від кафедр

4.2.1. Відповідальні за виробничу практику по кафедрі призначаються завідувачем відповідної кафедри економічного факультету і підпорядковані безпосередньо керівнику-організатору практики від кафедри.

4.2.2. Основними обов’язками відповідальних за виробничу практику від кафедри є:

- інструктаж студентів (у тому числі з техніки безпеки та охорони праці) та надання їм необхідних документів перед відправленням на базу практики; За результатами інструктажу з техніки безпеки готує додаток до наказу про виробничу практику, в якому зазначаються прізвища, ім’я, по батькові проінструктованих та їх особисті підписи. Даний додаток підшивається до кафедрального екземпляру наказу і є його невід’ємною частиною. Форма документу наведена у додатку 4;

- забезпечення своєчасності формування студентами індивідуальних графіків проходження практики та отримання ними індивідуальних завдань від безпосередніх керівників;

- своєчасне формування та подання керівнику-організатору практик по кафедрі загального графіку проходження конкретного виду практики студентами кафедри за встановленими на факультеті стандартами;

- своєчасне проведення настановчих зборів щодо відповідних видів практик, ознайомлення студентів з вимогами до оформлення документації з практики, системою звітності та критеріями оцінки з практики, які регламентуються відповідною нормативною та методичною документацією з організації та проведення практики.

- консультування студентів щодо термінів і порядку проходження практики, оформлення документів з практики та захисту звіту;

- своєчасне проведення звітної конференції з захисту практики;

- своєчасне формування переліку баз практики для студентів та подання його керівнику практики від факультету;

- розподіл та закріплення студентів кафедри за відповідними базами практики, а у разі самостійного обрання студентами об’єктів, оцінка їх на предмет відповідності встановленим на факультеті критеріям та узгодження обраних студентами об’єктів як баз практики;

- своєчасне (не пізніше ніж за 14 робочих днів до дати початку практики) складання і подання керівнику практики від факультету для узгодження проектів наказів про проведення виробничої практики, листів-направлень та іншої документації на кожного студента, з дотриманням встановлених на факультеті вимог;

- забезпечення своєчасності надання студентами на кафедру звітів з виробничої практики та інших документів, необхідних для захисту, їх перевірка та візування;

- своєчасне (не пізніше ніж через 7 календарних днів від дати проведення звітної конференції) складання текстового та аналітичного звітів про проведення відповідних видів практик, за формами визначеними у додатках 5,6 та з дотриманням встановлених на факультеті вимог.

- внесення пропозицій щодо вдосконалення організаційно-методичного забезпечення виробничої практики, а також інших навчально-методичних та звітних документів (враховуючи специфіку конкретної спеціальності);

- здійснення, у разі необхідності, разом з безпосередніми керівниками практики вибіркового контролю за проходженням практики студентами безпосередньо на базі практики;

- внесення пропозицій щодо формування централізованих баз практик, удосконалення організації та проведення виробничої практики студентів.

4.3. Обов'язки безпосередніх керівників виробничої практики від кафедр

4.3.1. Для безпосереднього наукового керівництва практикою кожного студента відповідно до навчального навантаження викладачів, кафедрою призначаються керівники виробничої практики, що приймають безпосередню участь у навчальному процесі.

4.3.2. Обов'язки безпосередніх керівників практики, призначених кафедрами є:

- розробка та надання студентам індивідуальних завдань та інших вказівок для проходження виробничої практики, враховуючи специфіку конкретної спеціальності;

- контроль за своєчасністю формування та виконанням індивідуальних графіків проходження виробничої практики студентами;

- консультування студентів щодо виконання індивідуального завдання практики та оформлення документів з практики;

- своєчасне оформлення відгуку і попередня оцінка роботи студента на практиці на підставі перевірки звіту з практики, результатів виконання індивідуального завдання та інших документів з практики;

- здійснення, у разі необхідності, разом з керівником-організатором практики від кафедри, вибіркового контролю за проходженням виробничої практики студентами безпосередньо на базі практики.

4.4. Обов'язки керівників виробничої практики від об’єкту

4.4.1. Керівника практики від підприємства призначають наказом керівника організації (бази проходження практики) з числа найбільш кваліфі­кованих працівників фахівців-економістів. Після прибуття студентів на базу практики практикантам надають загальну інформацію про об’єкт практики, операції, які він виконує, знайом­лять зі структурою та завданнями тих підрозділів, у яких буде проходити практика. На нараді керівник бази доводить завдання та обов'язки для виконання програми практики.

До основних обов’язків керівника практики від підприємства входить:

- проведення інструктажу із техніки безпеки на підприємстві відразу після прибуття студентів-практикантів;

- забезпечити студентів робочими місцями та необхідними матеріалами відповідно до програми та графіку проходження практики;

- детально ознайомитися з програмою й завданням практики, здійснювати методичне керівництво та допомагати студентам під час ознайомлення з методиками проведення досліджень, розрахунків, системою організації та управління виробництвом;

- допомагати студентам у збиранні матеріалу для написання звіту, курсових та науково-дослідних робіт;

- контролювати роботу студентів та виконання ними трудової дисципліни, організовувати табельний облік виходу на практику;

- брати участь у перевірці звітів про практику, складати на кожного студента письмовий відгук щодо виконання програми практики та індивідуальних за¬вдань, ставлення студентів до роботи та додержання трудової дисципліни;

- своєчасно інформувати керівника практики від факультету про порушення студентами-практикантами трудової дисципліни, правил безпеки на підприємстві, невиконання поставлених перед ними завдань.

4.4.2. Після закінчення практики керівник практики від підприємства повинен надати відгук, який має бути завірений його підписом та печаткою організації, з її назвою та ідентифікаційним кодом. Керівник практики від підприємства має також завізувати звіт студента-практиканта про практику на його титульному аркуші.

4.4.3. У відгуку керівник практики від підприємства має зазначити такі пункти:

- повнота виконання студентом програми проходження виробничої практики;

- якість написання студентом звіту з практики, його відповідність установленим вимогам, реаліям організації;

- виявлені студентом теоретичні знання та практичні навики, його ділові та особисті якості;

- дотримання студентом трудової дисципліни та встановлених вимог до поведінки на підприємстві.

4.4.4. За результатами проходження виробничої практики керівник практики від підприємс­тва має виставити результуючу оцінку, а саме: "незадовільно", "задовільно", "добре" чи "відмінно".

4.4.5. У відповідних розділах договорів на проведення практики можуть бути визначені і інші обов’язки безпосередніх керівників, призначених базами практики.

4.4.6. За наявності вакантних місць студенти можуть бути зараховані на штатні посади, якщо робота на них відповідає вимогам програми практики. При цьому не менше 50 відсотків часу відводиться на загально-професійну підготовку за програмою практики.

4.4.7. Повсякденне керівництво роботою практиканта на конкретних ділянках можуть здійснювати фахівці бази практики, які призначені наказом керівника об’єкту практики. До обов'язків цих керівників входить:

- надання практиканту необхідних порад і роз'яснень щодо окремих аспектів діяльності;

- контроль за виконанням програми практики на конкретних ділянках роботи;

- допомога практикантам у складанні звіту про практику;

- перевірка окремих розділів звіту про практику.

4.5. Обов’язки студентів-практикантів

4.5.1. Студенти факультету при проходженні виробничої практики зобов’язані:

- своєчасно подати на кафедру заяву встановленого зразка на проходження виробничої практики та інші необхідні документи для оформлення на практику;

- до початку практики на настановних зборах, а далі в індивідуальному порядку, одержати від керівника практики консультації щодо оформлення всіх необхідних документів;

- своєчасно (не пізніше зазначеної у направленні дати) прибути на базу практики;

- систематично працювати над виконанням завдань за про¬грамою практики, що передбачає обов'язкове регулярне відвідування бази практики;

- виконувати завдання керівника практики на відповідних ділянках, на яких проходить практика щодо практичного опану¬вання програми практики;

- у повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики, зазначені у індивідуальному графіку проходження практики та вказівками безпосереднього керівника;

- вести систематизовані записи у щоденнику практиканта;

- самостійно вивчати нормативну документацію та аналізувати практику виконання конкретних економічних операцій та за можливості брати участь у технічному навчанні, виробничих нарадах (зборах, засіданнях);

- суворо дотримуватись режиму робочого дня, правил внутрішньо-го розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, які діють на базі практики;

- нести відповідальність за виконану роботу;

- постійно підтримувати контакти з кафедрою та у призначений керівником практики від кафедри термін з’явитися на проміжний контроль;

- висвітлити результати виконаної роботи та оформити їх у звіті про проходження виробничої практики відповідно до встановлених і діючих вимог факультету до структури та оформлення звіту;

- своєчасно надати на кафедру звітні документи та у належний термін захистити матеріали практики, перед відповідною комісією на підсумковій (звітній) конференції.

5. Зміст практики

5.1. Зміст виробничої практики студентів визначається переліком і тематикою навчальних дисциплін, які є обов'язковими для спеці­альності, а також тих, котрі вибрані для вивчення практикантом. Кількість часу, відведеного на опрацювання питань з кожного розділу практики, встановлюється керівником прак­тики від бази практики разом із студентом-практикантом відповідно до наявного на базі практики матеріального та нормативного забез­печення, напрямів діяльності, кваліфікації персоналу тощо.

5.2. Конкретний перелік тем, за якими повинна пройти виробнича практика, а також орієнтовний розподіл часу для їх опрацювання наведені у Додатку 7.

5.3. Під час проходження практики студент має ознайомитися з основними характеристиками підприємства, виконати основні завдання практики та висвітлити основні результати роботи у звіті з виробничої практики за такими основними етапами:

І. етап. Знайомство з об’єктом практики.

ІІ. етап. Підбір та узагальнення необхідних даних (економічних, фінансових, бухгалтерських).

ІІІ. етап. Обробка та аналіз одержаної інформації.

ІV етап. Висновки практики.

6. Форми і методи контролю

6.1. На місцях проходження практики регламент робочого дня студентів має відповідати внутрішньому розпорядку, установленому для персоналу органі­зації - бази практики, і є обов'язковим для студентів.

6.2. Робота практиканта з виконання програми практики контро­люється керівниками практики від бази практики та викладачами кафедри. Практикант повинен дотриму­ватися режиму роботи та правил внутрішнього розпорядку на базі практики.

6.3. Виконання кожного розділу практики завіряється підписом керівника практики від бази. По закінченні практики керівник практики від бази виставляє в щоденник студента загальну оцінку за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»), яка характеризує обсяг знань і навиків отриманих студентом за час проходження практики, сумлінність виконання програми практики.

6.4. Звільнення від практики за сімейними обставинами або іншими поважними причинами на один або декілька робочих днів до пускається виключно за заявою практиканта та з дозволу керівника відповідної установи – бази практики і завідувача кафедри. Заява про відпустку додається до щоденника практики.

6.5. Загальний контроль за ходом виробничої практики здійснює керівник практики від кафедри, а також керівник практики економічного факультету.

6.6. Індивідуально-груповий контроль здійснює керівництво кафедри та керівники від об’єктів практики.

6.7. Поточний контроль передбачає облік ходу виробничої практики, що відображається кожним студентом в щоденнику та підтверджується керівниками практики.

6.8. Кінцевою формою контролю є захист звітів з практики на факультеті.

7. Вимоги до оформлення звіту про практику

7.1. Практикант складає звіт про практику, у якому висвітлює виконану роботу. Цей звіт повинен містити найповнішу, але лаконічну характеристику самостійної роботи практиканта. Переказ у звіті матеріалів, що викладені в інструкціях, навчальних посібниках і лекціях не допускається.

7.2. Звіт про виконану роботу складається з 7 структурних розділів, включаючи результати виконання індивідуального завдання практики у відповідній послідовності за розділами, що передбачені змістом практики та зазначені у п. 6 даного Положення.

7.3. Обсяг звіту про практику не повинен перевищувати 50 сторінок машинописного тексту (шрифт - Time New Roman Cyr, розмір - 14, інтервал - 1,5. Береги: верхній - 2 см., нижній - 2 см., лівий - 2,5 см., правий - 1см.). У звіті мають бути наведені стислі описи виконаних практикантом операцій з посиланням на копії відповідних документів. До звіту додаються копії документів про виконану роботу. Всі додатки до звіту повинні бути пронумеровані. Посилання у текстовій частин звіту на додатки дається з вказівкою на номер додатку. Титульний аркуш звіту оформлюється відповідно до зразку наведеного у додатку 8.

7.4. Звіт має містити відомості про виконання студентом усіх розділів програми практики та індивідуального завдання, мати висновки і пропозиції щодо формулювання конкретної наукової проблеми, окреслення шляхів удосконалення та підвищення ефективності роботи установи, організації чи підприємства або відповідного структурного підрозділу, який був базою проходження практики, поліпшення умов праці на ньому тощо.

7.5. За кожним з розділів програми практики повинні наводитися аналітичні викладки. Всі основні результати, отримані практикантом повинні бути підтверджені розрахунками та зведені у таблиці. У кожній таблиці повинна бути проілюстрована динаміка. Для обґрунтування висновків обов’язковим є застосування статистичних та економіко-математичних методів дослідження. Дані кожної таблиці мають бути проаналізовані в тексті з відповідними висновками.

7.6. До звіту обов’язково додається список використаної наукової літератури, нормативно-правових джерел, додатки у вигляді статистичного та фактичного матеріалу. Оформлюється звіт за вимогами, які встановлені у інструктивних матеріалах факультету, наскрізній та відповідних робочих програмах практики, з обов’язковим урахуванням державного стандарту до звітів з науково-дослідної роботи. Основні вимоги до оформлення звіту представлені у додатку 12.

8. Підведення підсумків виробничої практики

8.1. Після закінчення терміну виробничої практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання на звітній (підсумковій конференції). Дату, годину та аудиторію захисту встановлює відповідний деканат економічного факультету протягом перших 20 днів після початку наступного після проходження практики семестру за спеціальним графіком.

8.2. Загальною формою звітності студента про практику є подання письмового звіту, підписаного, зареєстрованого у встановленому порядку кафедрою і оціненого в письмовій формі (відгук) безпосередньо керівником від бази практики.

8.3. Практикант подає звіт про практику на кафедру не пізніше, ніж через п’ять днів після початку наступного за практикою семестру. До звіту підшиваються щоденник та характеристика з об’єкту практики про роботу практиканта із зазначенням її оцінки. Формат характеристики наведений у додатку 9. Відгук на роботу практиканта за час проходження практики записується у щоденнику виробничої практики, підписується керівником практики від бази. Підпис на відгуку керівника від бази практики у щоденнику повинен бути завірений печаткою відповідної бази практики.

8.4. Звіт практиканта про практику перевіряє і підписує загальний керівник практики від установи – бази практики. Звіт завіряється підписом керівника практики від бази практики та печаткою бази практики на титульному аркуші.

8.5. Письмовий звіт разом з іншими документами (щоденник, робочі записи, характеристика, індивідуальне завдання, відгук), подається на рецензування безпосередньому керівнику виробничої практики від кафедри у термін, який визначається відповідною кафедрою та регламентується нормативними й методичними документами з організації і проведення практики (як правило, не пізніше ніж за 10 календарних днів до термінів проведення звітної конференції з захисту практики).

Переданий на кафедру та зареєстрований у встановленому порядку на кафедрі звіт перевіряється керівником практики від кафедри. Якщо за результатами перевірки звіту виявлено його відповідність вимогам факультету, звіт рекомендується до захисту перед комісією шляхом здійснення напису на титульному аркуші „до захисту” безпосереднім керівником та завіряється його підписом з позначенням дати здійснення підпису.

У випадку виявлення невиконаних робіт, невідповідності вимогам факультету, звіт направляється на доопрацювання студенту шляхом здійснення напису на титульному аркуші „на доопрацювання” безпосереднім керівником та завіряється його підписом з позначенням дати здійснення підпису.

8.6. За результатами перевірки звіту та ознайомлення з характеристикою на студента з об’єкту та рецензією керівника практики від установи – бази практики безпосередній керівник практики від кафедри у щоденнику пише загальний відзив й визначає оцінку, з якою звіт рекомендується до захисту у комісії.

8.7. Після перевірки поданого звіту безпосереднім керівником практики від кафедри і його позитивної оцінки, зафіксованої у відповідному відгуку, звіт із виробничої практики публічно захищається студентами на підсумковій (звітній) конференції перед комісією, яка створюється за розпорядженням завідувача кафедри і складається з викладачів (не менше двох) відповідної кафедри. Оцінка визначається з урахуванням своєчасності подання необхідних документів з практики, якості підготовленого звіту, виконання індивідуального завдання, відгуку керівника та характеристики студента з бази практики, рівня знань та захисту студента за п’ятибальною диференційною оцінкою («відмінно», «добре», «задо­вільно», «незадовільно»), яка характеризує успішність студента. З метою об'єктивної оцінки знань та вмінь, набутих студен­тами під час проходження виробничої практики, захист звітів про практику проводиться з урахуванням критеріїв, які наведені у додатку 10.

8.8. Оцінка за практику фіксується у щоденнику з практики, вноситься в заліково-екзаменаційну відомість та в залікову книжку студента й враховується при визначенні середнього бала студента, розміру стипендії разом з оцінками за результатами підсумкового семестрового контролю.

8.9. В разі неподання звіту, щоденника, виконаного індивідуального завдання, характеристики або інших обов’язкових документів, або одержання незадовільної оцінки за результатами захисту практики студент направляється на повторне проходження практики та має право на повторний захист протягом 30 днів семестру після проведення підсумкової конференції з практики. У разі остаточної незадовільної оцінки вирішується питання про неможливість його подальшого навчання на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

8.10. Підсумки виробничої практики обговорюються на засіданнях відповідних профільних кафедр, а загальне підведення підсумків практики здійснюється на засіданнях Вченої ради факультету.

9. Структура звіту з виробничої практики (за розділами)

9.1. Під час проходження практики студент має ознайомитися з основними характеристиками підприємства, виконати основні завдання практики та висвітлити основні результати роботи в основних розділах звіту з виробничої практики:

1. Аналіз організаційно-правових характеристик підприємства:

- юридичний статус підприємства;

- форма власності;

- структура та функції економічних служб.

- організація планової, аналітичної та контрольної роботи на підприємстві.

- організаційна структура підприємства;

- організація виробничого процесу;

- організація постачання на підприємстві;

- організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

- основні нормативно-правові документи, що регулюють діяльність під¬приємства.

2. Маркетингова діяльність підприємства:

- асортимент та номенклатура товарів підприємства;

- марочна політика підприємства;

- етап життєвого циклу товару;

- порядок ціноутворення;

- система застосування знижок та надбавок;

- цінова політика підприємства;

- система збуту та товароруху;

- стратегія просування та рекламна активність;

- основні ринки збуту та цільові аудиторії;

- тип маркетингу, що використовується підприємством;

- стратегія позиціонування;

- конкурентна стратегія підприємства;

- організація маркетингової служби на підприємстві.

3. Фінансово-економічні показники діяльності підприємства:

- оцінка фінансової звітності підприємства за попередні 2-3 роки (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про фінансово-майновий стан, звіт про рух грошових коштів);

- структура активів компанії;

- основні засоби підприємства: порядок їх надходження та вибуття;

- оборотні кошти та їх організація на підприємстві;

- грошові надходження підприємства;

- формування, розподіл і використання прибутку;

- джерела формування доходів підприємства;

- аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства та основні фінансові показники, що характеризують ефективність діяльності підприємства (дохід, прибуток, рентабельність, показник самофінансування, період обороту обігових коштів, ліквідність тощо);

- структура собівартості продукції;

- розміри та структура постійних і змінних витрат на підприємстві, їх співвідношення в собівартості продукції;

- метод оподаткування, що застосовують на підприємстві;

- податки та відрахування на підприємстві й методи їх нарахування;

- порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

4. Організація виробництва й управління підприємством:

- склад і структура витрат підприємства;

- тип виробничого процесу, його характеристика;

- технології виробництва, застосовувані на підприємстві, їх характеристика;

- методи управління на підприємстві;

- принципи, форми та методи планування, які фактично використовують на підприємстві;

- основні внутрішні документи організації, які регламентують її діяльність;

- продуктивність виробництва та фактори, що впливають на неї на цьому підприємстві;

- система планування на підприємстві;

- складання кошторисів (бюджетів).

- розрахунок прогнозних показників для наступного фінансового року;

- особливості оперативного планування на підприємстві;

- характеристика управлінських кадрів і організація їх діяльності;

- ефективність управлінської діяльності підприємства.

5. Трудові ресурси та управління персоналом на підприємстві:

- персонал підприємства: його склад та структура;

- механізм планування й прогнозування трудових ресурсів підприємства;

- система обліку й регулювання зайнятості трудових ресурсів підприємства;

- система оцінки ефективності роботи персоналу організації;

- форми оплати, що використовують на підприємстві;

- вирішення трудових конфліктів на підприємстві;

- ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві;

- характеристика форм і методів управління персоналом.

6. Прогнозні показники діяльності підприємства:

- методи прогнозування на підприємстві;

- визначення прогнозованих показників діяльності підприємства на наступний рік (складання прогнозів обсягу збуту, цін, показників фінансово-господарської діяльності тощо);

- основні методи прогнозування можливого банкрутства підприємства.

7. Індивідуальне завдання

У період практики на відповідній базі студент-практикант виконує індивідуальне завдання з більш глибокого вивчення окремих сторін діяльності досліджуваного об’єкту – бази практики, обов’язково пов’язаних зі спеціальністю практиканта, на конкретних матеріалах з теми, узгодженої з безпосереднім керівником практики.

Індивідуальне завдання розробляється для кожного студента та узгоджується з керівником практики від кафедри до початку проходження практики.

Матеріали, отримані практикантом під час виконання індиві­дуального завдання, використовуються у подальшому при підготовці доповідей, статей, написанні курсових та випускної роботи, для підготовки наукової роботи, пов’язаної з профілем відповідної економічної спеціальності.

Індивідуальне завдання виконується практикантом за матеріа­лами конкретного об’єкту: річними та квартальними звітами, да­ними обліку та внутрішнього аудиту, оперативної звітності, перевірок тощо.

Консультування та контроль за виконанням індивідуального завдання здійснюється безпосередньо керівником практики від кафедри.

9.2. За кожним структурним напрямом діяльності підприємства – бази практики повинні бути виявлені основні недоліки роботи та розроблені напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства.

9.3. Основні вимоги до висвітлення матеріалу розділів звіту, виконання розрахунків та оформлення звіту з практики міститься у Методичних рекомендаціях (Додатки 11, 12).

У таблиці 1 представлені напрямки розкриття основних завдань в межах структурних розділів тематичного плану виробничої практики.

Таблиця 1.

Розкриття у звіті основних завдань виробничої практики

Додаток 2

Тематичний план і розподіл часу на вивчення окремих питань виробничої практики

Додаток 3

Критерії оцінювання результатів практики

Оцінка проходження виробничої практики складається із суми балів, які виставляються комісією на основі розгляду змісту звіту про практику та за підсумком усного захисту перед комісією основних положень, які входять до програми практики. Для ко­ректного порівняння оцінок різного типу застосовуються зважувальні коефіцієнти.

Підсумкова оцінка знань, умінь та навичок студента, набутих на виробничій практиці, встановлюється за 100-бальною шкалою із подальшим переведенням її у чотирибальну шкалу оцінок.

Переведення балів підсумкової оцінки у традиційну чотири­бальну оцінку здійснюється за шкалою:

«незадовільно» - до 45 балів включно;

«задовільно» - від 50 до 65 балів;

«добре» - від 70 до 85 балів;

«відмінно» - від 90 до 100 балів.

Складовою загальної суми балів захисту звіту про виробничу практику є:

1) сума балів за зміст звіту про практику окремо за кожним структурним розділом програми практики;

2) бали безпосередньо за захист звіту про практику (із засто­суванням коефіцієнту х2).

Шкала балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки за виробничу практику, наведена нижче.

Під час захисту звіту про практику комісія уважно розглядає зміст звіту про практику, виставляє бали за зміст кожного розділу, після чого задає студентові усні запитання, які дозволяють оцінити розу­міння студентом викладених у змісті звіту про практику поло­жень. Виставлена загальна сума балів переводиться у традиційну оцінку і заноситься у відповідні документи як підсумкова оцінка з проходження практики.

Критерії оцінки розділів звіту про практику (за кожний розділ)

І. Найвища якість розділу звіту (оцінюється в 10 балів) пови­нна відповідати таким вимогам:

1) повне та вичерпне викладення змісту роботи, яка проводи­лася студентом під час опрацювання відповідного розділу;

2) повний склад додатків, які вимагаються відповідним розді­лом практики (копії документів, аналітичні та статистичні мате­ріали тощо); допускається представлення не менше 75% додатків, передбачених програмою, з причин, які не залежать від студента;

3) актуальність і достовірність поданої у звіті інформації.

II. Посередня якість розділу звіту (оцінюється в 5 балів) ви­значається у випадку, якщо наявний хоча б один із зазначених нижче пунктів:

1) неповне викладення змісту роботи або неповна відповід­ність змісту роботи вимогам програми практики (50-75% охоп­лення зазначених у програмі проходження практики за відповід­ною дисципліною питань);

2) неповний склад додатків, які вимагаються відповідним роз­ділом практики (50-75% необхідних додатків);

3) неактуальність поданої у звіті інформації (подання інформації за період, що передує терміну проходження студентом практики).

III. Незадовільна якість розділу звіту (оцінюється в 0 балів) визначається у випадку, якщо наявний хоча б один із зазначених нижче пунктів:

1) одночасно присутні два чи більше критеріїв, що відповіда­ють оцінці в 5 балів;

2) неповне викладення змісту роботи або неповна відповід­ність змісту роботи вимогам програми практики (менше 50% охоплення зазначених у програмі проходження практики за від­повідною дисципліною питань);

3) неповного складу додатків, які вимагаються відповідним розділом практики (менше 50% необхідних додатків);

4) недостовірності поданої у звіті інформації.

Критерії оцінки захисту звіту про практику

І. Найвища якість захисту звіту про практику, яка оцінюється в 10 балів, повинна відповідати таким вимогам:

1) вільне володіння змістом роботи, яка проводилася на практиці;

2) повне знання відповідного законодавчого та інструктивного матеріалу;

3) уміння студента відповідати на проблемні питання, пов'я­зані із змістом роботи на ділянках, передбачених програмою практики.

II. Захист звіту про практику оцінюється в 5 балів, якщо:

1) відносно захисту на найвищий бал немає відповідності хо­ча б одному з пунктів, зазначених вище, або якщо:

2) при розкритті змісту питання в цілому правильно за зазначеними вимогами зроблені значні помилки під час визначення терміну прийняття чи назви змісту в цілому правильно зазначеного інструктивного матеріалу;

ІІІ. Відповідь на питання оцінюється в 0 балів, якщо:

1) відносно відповіді на найвищий бал не зроблено розкриття двох чи більше пунктів, зазначених у вимогах до нього;

2) одночасно наявні обидва типи недоліків, які окремо характеризують критерій оцінки в 10 балів;

3) характер відповідей дає підставу стверджувати, що особи яка захищає звіт про практику, неправильно зрозуміла зміст практики і тому не відповідає на питання по суті, припустилася грубих помилок у змісті відповіді.

Під час оцінки звіту про практику в цілому додатково враховуються і впливають на загальну суму балів допущені недоліки та помилки, якими вважаються:

- неохайне оформлення роботи (вживання незагальноприйнятих скорочень, рукописний варіант звіту, незрозумілий почерк, використання олівців замість чітких чорнил) (мінус 10 балів);

- помилки в оформленні звіту про практику порівняно з діючими вимогами (мінус 5 балів);

- помилкові статистичні та аналітичні дані, якщо розмір помилки незначний і в цілому не впливає на висновки, які зроблено у звіті (мінус 5 балів).

Під час оцінки звіту про практику в цілому додатково враховується і впливає на загальну суму балів трудова дисципліна студента під час проходження практики. При порушенні графіка і змісту проходження практики (зафіксованому у відповідному журналі) викладач може знизити оцінку:

- за одноразову відсутність без поважних причин на базі практики у встановлений робочий час (мінус 5 балів за кожні факт порушення);

- за несвоєчасність представлення на кафедру інформації про початок практики (мінус 10 балів);

- за несвоєчасність представлення на кафедру звіту про практику (мінус 5 балів).

Мінімальна оцінка з урахуванням усіх можливих недоліків 0 балів.

Студент, котрий не виконав програму практики і отримав незадовільний відгук на базі практики або незадовільну оцінку при захисті звіту про практику, направляється на практику повторно або відраховується з університету.

Для фінансово-кредитних установ та страхових компаній основні таблиці заповнюються аналогічно, окрім розрахункових показників та їх динаміки. У розділі щодо оцінки діяльності цих установ повинні також бути зазначені та проаналізовані: відповідність встановленим нормативам, формування ресурсної бази та капіталу, особливості ліцензування діяльності, оцінка кредитної, депозитної та процентної політики фінансово-кредитних установ, визначення рейтингу тощо.

Система показників для фінансово-кредитних установ:

1. Показники ліквідності:

a) миттєва ліквідність,

b) поточна ліквідність,

c) короткострокова ліквідність.

2. Показники оцінки достатності капіталу:

a) мінімального розміру регулятивного капіталу,

b) адекватність регулятивного капіталу,

c) адекватність основного капіталу.

3. Показники оцінки кредитного ризику:

a) максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента,

b) великих кредитних ризиків,

c) максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру,

d) максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам.

4. Нормативи інвестування:

a) інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;

b) загальної суми інвестування.

5. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої)валютної позиції банку.

6. Показники ефективності діяльності:

a) процентна маржа (процентний прибуток);

b) непроцентна маржа (непроцентний прибуток) банку;

c) прибуток до оподаткування;

d) чистий прибуток;

e) чиста процентна маржа;

f) чиста непроцентна маржа;

g) чиста маржа операційного прибутку;

h) чистий спред (ЧС);

i) чистий прибуток у розрахунку на акцію (ЕРS);

j) показник прибутку на капітал (ROE).

7. Розрахунок самоокупної ставки.

Система показників оцінки діяльності страхової компанії

1. Загальні показники платоспроможності:

а) відношення різниці між фактичним і нормативним резервами платоспроможності;

б) відношення суми технічних резервів і власного капі­талу до нарахованої нетто-премії;

2. Показники достатності власних коштів:

а) відношення нетто-премії до власних засобів (не може перевищувати 300 %);

б) відношення власних засобів до нетто-премії (має бути не менше 33 %, а для дрібних компаній — 20 %);

в) відношення суми технічних резервів до власних за­собів (не може перевищувати 250—350 %).

3. Показники достатності величини технічних резервів:

а) відношення суми технічних резервів до нетто-премії, яке має бути не менш як 100 %;

б) різниця між обсягом необхідних резервів і фактично сформованими резервами (дефіцит резервів);

в) співвідношення між величиною дефіциту резервів і сумою прибутку (має бути вище 25 %);

г) показник річного руху резервів, який розраховуєть­ся у вигляді різниці між сумою поточних резервів, збитків і виплат у поточному році за збитками минулого року, з од­ного боку, і розміром резервів збитків, накопичених до кінця попереднього року. Позитивне значення цього коефіцієнта вказує на нестачу резервів, негативне — на надлишок їх;

д) коефіцієнт резервів, який розраховують як відношення показника річного руху резервів до чистого прибутку, що не може перевищувати 25 %.

4. Показники, які характеризують ступінь участі пере-страховиків у договорах, укладених страховою організацією:

а) відношення страхових внесків, переданих на пере­страхування, до загального збору страхових внесків, яке має бути в межах від 5 до 50 %;

б) відношення добутку переданої на перестрахування незаробленої страхової премії і відношення одержаної комі­сійної винагороди за передачу договорів на перестрахуванні

до загальної страхової премії, переданої на перестраху­вання, до власних засобів.

5. Показники, які характеризують ліквідність страхових організацій:

а) відношення зобов'язань страхової організації до ліквідних активів;

б) показник терміновості, що дорівнює відношенню суми грошової готівки й високоліквідних активів до суми резервів незаробленої премії й резервів збитків;

в) відношення дебіторської заборгованості із страхових внесків до власних засобів, яке має бути менше 40 %;

г) відношення величини технічних резервів до ліквідних активів, що має бути не вище 100 %;

д) відношення кредиторської заборгованості до активів не може перебільшувати 40 %.

6. Показники, які обмежують відповідальність страховиків за індивідуальним ризиком, — це відношення величини страхо­вої суми за одиничним ризиком до обсягу власних засобів стра­хової організації. Вони не можуть перебільшувати 10 %.

7. Показники, які характеризують динаміку змін обсягу страхових внесків, — це відношення різниці між: розмірами страхових внесків у поточному та минулому роках до страхо­вих внесків минулого року.

8. Показники, які характеризують результати інвестицій­ної діяльності страхових організацій за звітний період:

а) відношення прибутку від інвестицій до обсягу інвес­тицій;

б) відношення інвестиційного доходу до середньоріч­ного обсягу активів;

в) відношення доходу від інвестицій до власного капіталу.

9. Показники, які характеризують загальні фінансові ре­зультати проведення страхових операцій за звітний період:

а) відношення технічного результату до нетто-премії (має бути не вище 15 %);

б) відношення страхових внесків до прибутку (має бути не вище 300 %);

в) відношення суми фактичного розміру страхових ви­плат і величини резервів збитків до обсягу заробленої премії (показник чистого збитку);

г) відношення накладних витрат з проведення страхових операцій до заробленої премії (показник накладних витрат);

д) комбінований показник (сума показників збитків і накладних витрат).

10. Показники, які характеризують загальні фінансові ре­зультати діяльності за звітний період:

а) загальний операційний коефіцієнт - різниця між ве­личиною комбінованого показника і коефіцієнтом інвести­ційного прибутку, який визначається у вигляді відношення доходу від інвестиційної діяльності до розміру заробленої премії (при величині більш як 100 % діяльність страховика вважається збитковою);

б) динаміка обсягів чистого прибутку визначається як відношення різниці між чистим прибутком на кінець року і чистим прибутком на початок року до чистого прибутку на кінець року (має бути в межах від —10 % до +50 %);

в) величина динаміки власних засобів, що визначається як відношення різниці між власними засобами на кінець року і власними засобами на початок року до власних за­собів на початок року (має бути в межах від —10 % до +50 %);

г) відношення прибутку до власного капіталу.

Додаток 4

Вимоги до оформлення звіту з практики

Звіт повинен бути виконаний виключно українською мовою та оформлений відповідно до вимог Держстандарту України (ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлення"). Написаний російською мовою звіт до захисту не приймається.

У звіті необхідно чітко й логічно розкрити зміст та результати виконаної роботи, уникати загальних фраз, тавтології, викривлення фактів, переказу книжок, підручників та іншої друкованої літератури. Варто також уникати „копіювання” матеріалу з друкованої літератури без посилань, або підтвердження розрахунками та відповідними висновками.

Структура звіту з практики повинна бути такою:

1. Титульний аркуш (з номером та датою реєстрації на кафедрі та відміткою „до захисту” від безпосереднього керівника практики від кафедри).

2. Характеристика з бази практики.

3. Щоденник виробничої практики (з висновками керівників від кафедри та бази практики, підписані та завірені).

4. Зміст.

5. Перелік умовних скорочень (за необхідності).

6. Вступна частина.

7. Основна частина (основні розділи).

8. Висновки та рекомендації.

9. Список літератури.

10. Додатки (первинна інформація, що міститься у фінансових звітах за будь-які послідовні 3-5 років діяльності).

Звіт друкують з використанням комп’ютерної техніки на одній стороні стандартного листа білого паперу (А4, 210 х 297 мм). Великі таблиці та ілюстрації можуть бути подані у додатках на форматі А3.

Обсяг звіту повинен бути 50-70 стор. До вказаного обсягу не входять список літератури та додатки, а також громіздкі таблиці й рисунки, які займають цілу сторінку, навіть якщо внесені до основної частини звіту.

При друку звіту мають бути такі береги: зліва – не менше 25 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм, справа - не менше 10 мм.

Гарнітура шрифту - Times New Roman (Cyr), кегль -14, колір друку - чорний, міжрядковий інтервал (інтерліньяж) - півтора при друку на комп’ютері. Щільність тексту повинна бути рівномірною (без розрідження та ущільнень).

Текст основної частини звіту поділяється на розділи, параграфи, пункти. Заголовки структурних частин "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкуються тим самим кеглем, але напівжирними і великими (заглавними) літерами без абзацу симетрично тексту з вирівнюванням по центру.

Заголовки розділів друкуються звичайними літерами (крім першої заглавної) з абзацу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох чи більше складових речень, їх розділяють крапкою. Заголовок розділу, параграфу не повинен бути останнім рядком на сторінці. Заголовки пунктів пишуться строчними літерами (крім першої заглавної) з абзацу в підбір до тексту напівжирним шрифтом. У цьому випадку в кінці заголовку, ставлять крапку.

Підкреслення назв будь-яких заголовків та перенесення слів у заголовках не допускається.

Відстань між заголовком та підзаголовком повинна становити один пропущений рядок (3 інтервали). Такий самий відступ від назви підзаголовку до основного тексту.

Приклад:

Розділ 1. Загальна характеристика підприємства „ХХХ”

1.1. Відомості про місцерозташування бази практики

Кожен новий розділ починається з нової сторінки. Це правило відноситься до інших основних структурних частин роботи: вступу, висновків, списку літератури, додатків.

Фрази, які починаються з нового (червоного) рядка, друкують з абзацним відступом від початку рядка, що дорівнює 1,25-1,27 мм.

Всі сторінки звіту мають бути пронумеровані. Не слід нумерувати тільки лист з характеристикою з об’єкту практики та листи щоденника. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, номер на першій сторінці не ставиться. На інших сторінках номер ставиться у правому верхньому кутку.

Слово "таблиця" пишеться справа зверху таблиці. Рядком нижче по центру пишеться її назва - тематичний заголовок, який розміщують посередині сторінки без абзацного відступу й пишуть з прописної літери без крапки в кінці.

Наприклад:

Таблиця 2.1.

Кількість населення в регіонах України

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, то її слід продовжити на іншій. При цьому на наступній сторінці пишеться „Продовження табл. 2.1.” й переноситься шапка таблиці.

Наприклад:

Продовження табл. 2.1.

Кількість населення в регіонах України

При продовженні таблиці більш як на 2 сторінки, на кожній наступній сторінці (починаючи з третьої) над таблицею пишеться „продовження” без зазначення номеру таблиці, а над останнім продовженням зазначається „Закінчення табл. 2.1.”

Ілюструвати роботу необхідно виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає позбавитися від випадкових ілюстрацій, пов’язаних з другорядними деталями тексту та попередити невиправдані пропуски ілюстрацій до важливих тем. Кожна ілюстрація повинна відповідати тексту, а текст - ілюстрації. Всі ілюстрації в звіті повинні бути пронумеровані. Якщо ілюстрація в роботі єдина, то вона не нумерується. В тексті на ілюстрації робляться посилання, що містять порядкові номери, під якими ілюстрації розміщуються в тексті звіту. Кожну ілюстрацію необхідно забезпечити підписом (назвою), який має відповідати основному тексту та самій ілюстрації. Зазвичай ілюстрації в тексті позначаються „Рис.” з порядковим номером.

Цифровий матеріал, коли його багато або коли є необхідність у співставленні та виведенні певних закономірностей, оформлюють у звіті у вигляді таблиць. Всі таблиці, якщо їх декілька, нумерують арабськими цифрами в межах кожного з розділів тексту. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують надпис "Таблиця..." з зазначенням порядкового номеру таблиці без значка № перед цифрою та крапкою після неї.

Ілюстрації та таблиці слід розміщувати нижче по тексту одразу після згадки або на наступній сторінці. Громіздкі таблиці й рисунки краще розміщувати у додатках.

Загальний порядок представлення формул зводиться до такого. Найбільш важливі формули, а також довгі й громіздкі формули розташовують на окремих рядках. Для економії місця декілька коротких однотипних формул, що виділені з тексту, можна розміщувати в одному рядку, а не один під одним. Невеликі й нескладні формули, що не мають самостійного значення, розміщують всередині рядків тексту.

Нумерація формул також вимагає знання певних особливостей її оформлення. Нумерувати слід найбільш важливі формули, на які є посилання в тексті. Не рекомендується нумерувати формули, на які не має посилань у тексті. Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках у правого краю сторінки. Нумерація невеликих формул, які складають єдину групу, робиться в одному рядку та поєднується одним номером. Формули-різновиди приведеної раніше основної формули допускається нумерувати арабською цифрою й прямою строковою літерою української абетки, яка пишеться разом з цифрою (Напр., 1.1а). Проміжні формули, що не мають самостійного значення та наводяться лише для виведення основних формул, нумерують або строковими літерами української абетки, які пишуть прямим шрифтом в круглих дужках, або зірочками в круглих дужках.

Таблиці, формули, рисунки й підпункти нумеруються в межах кожного розділу. Напр.: рисунок 1.1, таблиця 2.3, формула 3.2 тощо. При цьому слово "таблиця" пишеться без скорочень, слово "рисунок" скорочується "рис." (але не "мал."), а слово „формула” взагалі не пишеться.

Номери таблиць, рисунків та формул складаються з двох цифр, розділених крапкою. Перша цифра – номер розділу, в якому розташована таблиця (рисунок чи формула), а другий номер – порядковий номер самої таблиці (рисунку чи формули у цьому розділі (напр., "Таблиця 1.4", що означає таблиця 4 розділу 1). Якщо у тексті тільки одна таблиця (рисунок чи формула), то номер їй не присвоюють та слово "таблиця" („Рис.”, „формула”) не вказується.

Звіт перед поданням на кафедру необхідно ретельно вичитати. Всі помилки й опечатки слід виправити. Звіт з помилками вважається оформленим з недотриманням вимог, що враховується при виставленні оцінки з практики.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!