Етичні аспекти міжкультурної комунікації, як навчальна дисципліна

Міжкультурна комунікація – це обмін інформацією представниками різних культур, народів, сучасних молодіжних спільнот і т. д, носіями різних мов. Ще її називають – між-інтеркультурна комунікація.

Варто зазначити, що комунікаційні навички вважаються основними у професійній діяльності.

Культура кожного народу, етнічної групи чи спільноти має свої особливості, визначає свої моральні норми щодо поведінки чи спілкування з іншими. Для однієї культури певний вчинок чи висловлювання може бути прийнятним, а для іншої ні. Тому існують певні етичні аспекти міжкультурної комунікації.

Мета – ознайомити студентів з основами інтеркультурної комунікації, освоєння ними навичок зрозумілого та етичного спілкування з носіями інших мов та культур, розглянути наслідки застосування цих навичок в інтеркультурному середовищі, виховувати повагу до інших культур.

Даний курс розглядає філософсько-етичні питання міжкультурної комунікації в умовах глобалізованого мультикультурного світу. Актуалізується проблема морального релятивізму стосовно етики міжкультурного спілкування як контактів «Своїх»і «Чужих».

Завдання дисципліни Міжкультурна комунікація:

- ознайомитися з основними поняттями і термінами курсу;

- виявити розбіжності в етичних поглядах представників різних культур та їх причини;

- навчитися уникати міжкультурних конфліктів при спілкуванні;

- засвоїти шляхи подолання деяких проблем при міжкультурному спілкуванні;

- розглянути області, де стилі спілкування розрізняються в різних культурах;

- засвоїти п’ять «золотих» класичних підходів до етики спілкування.

Етика передбачає встановлення соціальних норм поведінки, яким жителі культурної спільноти (носії культури) повинні відповідати, причому як експліцитно (відкрито, публічно і явно), так і імпліцитно (внутрішньо і непублічно). Етичні норми служать межами соціально прийнятної поведінки, і, як підкреслює Е. Дюркгейм, етика породжує соціальну солідарність, встановлює соціальні норми поведінки і об’єднує на цій основі членів однієї соціокультурної спільноти.

Етичні питання міжкультурної комунікації безпосередньо пов'язані з проблемами етичної відповідальності.

 Багато дослідників відзначають, що модель людської екзистенції настільки егоцентрична, що насилу представляється можливим «примирити» її з яким-небудь видом етики в принципі.

Ще в XVII в. англійський філософ Т. Гоббс фактично заперечував альтруїзм людської поведінки і стверджував, що факт уявної етичної поведінки - це лише прагнення надати взаємовигідну послугу або наслідок страху бути покараним за неналежну поведінку. Однак слід сказати, що багато філософів західної традиції (наприклад, А. Сміт у роботі «Теорія моральних почуттів») визнають існування в людині (крім базових мотивацій жадібності і страху) істинних етичних інтересів, спрямованих на «Іншого», які виявляються в тому числі в комунікації.

Виділяють три принципи етичної комунікації:

- принцип людяності;

- принцип діалогічності;

- принцип говорити «з» і «до».

Отже, даний курс є надзвичайно актуальним, враховуючи те, що в сучасному глобалізованому світі часто виникає питання зіткнення етичних принципів різних культур. А щоб почати процес спілкування з етичної точки зору з представником іншої культури, особливо це важливо у професійні діяльності, потрібно бути обізнаним, щоб можна було передбачити відмінності, а потім спостерігати і адаптуватися, зберігаючи при цьому свої власні цінності та етичні норми. Насправді, можна було б сказати, що, сам факт взяття до уваги як власні, так і культурні чинники іншого учасника при спілкуванні, саме по собі є етичною поведінкою.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!