Роздрукувати сторінку

Вживання епонімів, як навчальна дисципліна

« Назад

02.09.2016 10:43

Вживання епонімів як навчальна дисципліна – це система знань про походження, значення та особливості вживання епонімів.

Епоніми – це терміни, до складу яких входять прізвища відомих вчених, дослідників, лікарів, першовідкривачів.

епоніми

Назва походить від грецької epōnumos – ім'я.

Існують й інші визначення поняття епонім:

- ім'я, назва місця, яка походить від імені реальної або міфічної людини, як, наприклад, назва Константинополя походить від імені імператора Костянтина I.;

- ім'я людини, від якої походить назва: наприклад в середні віки, «Брут», як думали, епонім «Британії».

Об’єктом навчальної дисципліни виступають – термінологічні одиниці утворені на основі власних імен.

Предметом – є статус, особливості функціонування і вживання, когнітивний потенціал епонімів.

Мета курсу – ознайомити студентів з вживанням термінів-епонімів у терміносистемі, способами їх формування.

Завдання курсу:

- показати статус епонімічної термінологічної одиниці як особливого когнітивного комплексу в мовній картині світу;

- показати специфіку основних понять, відображаючих терміни-епоніми;

- ознайомити студентів з основним галузями, у яких зустрічаються епоніми;

- вивчити еволюційні зміни компонентів терміну, епонімічної лексики;

- ознайомити студентів із структурно-типологічними та графічними особливостями епонімів;

- встановити джерела власних назв і довести важливість впливу власних імен на значення і функціонування термінологічної одиниці.

У процесі вивчення термінів розглядається не тільки поняття термінологічної дефініції з точки зору лексикографічного визначення, словникової дефініції, а також представляється аналіз термінологічних дефініції і когнітивної структури одиниць термінології в функціонально-прагматичної, комунікативної аспектах. У вивченні епонімічних термінів важливо знати функції їх комунікації для виявлення особливостей споживання мови. Тому в вивченні термінів приділяється особлива увага їх ролі. Терміни виконують не тільки номінативну, а й комунікативну функцію. У спілкуванні розкривається значення будь-якої одиниці мови, її природа, а мовний акт виступає в якості комунікативного середовища, в якому він використовується. Тому прагматичні характеристики комунікативної одиниці виявляються лише в даному середовищі. Основною метою вивчень термінів є виявлення закономірностей використання термінів в спілкуванні і їх систематизація.

Зростання епонімів в сучасній термінології пояснюється не тільки бажанням увічнити авторство першовідкривача, але і в зв'язку зі складністю відразу утворити або відшукати більш короткий і точний термін, щоб адекватно відобразити потрібний предмет, ознаку чи якість.

Особливо велику частку епоніми складають у медичній лексиці. У мові медицини епоніми, тобто найменування, утворені від власних імен лікарів, вчених і т. д., використовуються для позначення різноманітних понять: хвороб, їх симптомів і синдромів, анатомічних об'єктів, наукових теорій і клінічних класифікацій, методів дослідження, обстеження і лікування, медичного обладнання тощо. Широке вживання епонімів в термінотворенні пояснюється, перш за все, існуючої традицією, прагненням увічнити імена лікарів і вчених-першовідкривачів, які зробили внесок у розвиток медицини. Епонімістичні терміни становлять більшу частину медичної термінології, наприклад, в неврології епоніми становлять близько 30% всього термінологічного фонду.

Отже, вивчення дисципліни Вживання епонімів є важливим для розуміння походження сучасних термінів.

З повагою ІЦ "KURSOVIKS"!